Декалог редактора Народного словника

 

  1. Редактор відповідальний за свій доробок тільки перед своєю совістю й українською мовою.Smile

  2. Редактор цілком самостійний в укладанні статті. Кожен редактор може правити, що йому заманеться, і писати, що в голову впало. Обов’язкова лише форма подання (яку, звісно, можна вдосконалювати, переінакшувати, але після обговорення). У разі правлення доробку іншого редактора давати знати про це, якщо правка принципова/суттєва (це побажання).

  3. У дражливих ситуаціях – погляди редакторів протилежні – обов’язкове обговорення на форумі (загалом бажано побільше тягнути на форум). Якщо воно не допомагає – відкласти статтю/сполуку до кращих часів.

  4. У разі менших розбіжностей (не принципових) або ж наявності приблизно однаково влучних/невлучних варіянтів подавати всі варіянти, на яких наполягають редактори (тобто вони ж і подають), і всі з позначкою "спірне". Зазвичай це має стосуватися новотворів.

  5. На сайті нема старшого редактора (правда, є найстарший – програмістSmile). Краще гризтися, ніж пропускати в словника покручі. Але гризня – не до крові. Smile

  6. Кожен редактор утримується (якомога) від надбань совєтського мовознавства, які йдуть в розріз з АС і Грінченком: активних дієприкметників (цілком), -овок, -ир- тощо. У складних випадках – обговорення на форумі й позначки "спірне", "нрк." тощо.

  7. В основу укладуваної статті (якщо таке гасло вже є в АС) має йти стаття з АС, яку редактор дооформлює, використовуючи (критично) добротні новітні словники (скажімо, Жайворонка) чи готуючи без них. Приклади насамперед з класиків, "розстріляного відродження", шістдесятників, "незалежного" покоління. Кількість – без обмежень, але керуватися здоровим глуздом. Послідовність подання – приблизно за роками написання/створення: прислів’я, Котляревський, Шевченко, Коцюбинський, Підмогильний, Стус, Ульяненко… Спочатку українські автори, потім перекладачі творів, потім афоризми іноземців (їх в мові часто використовують, але авторство перекладу тут не треба вказувати), потім анекдоти, інтернетна творчість тощо (безіменні).

  8. Приклади редактор добирає на свій смак. Обмеження: без соцреалізму (й тому подібної пурги; хібащо це вже буде не зовсім соцреалізмSmile), образливих змістів щодо конкретних людей (крім політиків)), націй, країн тощо, матюків. Вказувати іншому редакторові, якщо той "перебрав". Бажано, щоб приклади були мовно бездоганні (але з цим складноSmile).

  9. Пропонувати ідеї розвитку, нові теми, нових редакторів, "пасти" сайт (по змозі).

  10. На Кувалду не ображатися. Коли що, досить зробити заувагу. Врешті, він добрий і справедливий [Цей пункт зазнаватиме змін з появою нових редакторів].

 П.с.

 Кожен новий редактор робить свої зауваги/пропонови до цього декалога (уточнення/виправлення/поліпшення позицій). Доконечною має бути критика наявного редакторського колективу і пропонови щодо покращення.

 Пам’ятати, що внесення в словника слів – це трохи відмінний жанр від порадників/обговорювань, де всі можуть залишитися при своїх. Тут обов’яково тре’ приймати рішення. Як при цьому не "образити" пропонувальників варіянтів, які не потраплять у статтю – питання складне.

 Тощо.