Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 34 статті
Запропонувати свій переклад для «поняття»
Шукати «поняття» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Несовмести́мый
1) несполу́чний. [Несполу́чні поса́ди, поня́ття (Київ)];
2) (
несовпадающий) незбі́жний, розбі́жний;
3)
геом. – неприста́йний;
4)
мат. – незгі́дний.
Относи́тельный – відно́сний, стосунко́вий, розмі́рний, реляти́вний, (условный) умо́вний. [Відно́сні ци́фри. Збі́льшується та́кож і но́рма реляти́вної надва́ртости].
Мало и многопонятия -ные – ма́ло і бага́то – поня́ття́ (тямки́) умо́вні.
-ный вес – відно́сна, стосунко́ва вага́.
-ное местоимение – стосунко́вий займе́нник.
Поима́ние – (водою) поняття́ (-ття́).
Поня́тие – розумі́ння, поня́ття, тя́ма, утя́мок (-мку), тя́мо́к (-мку́).
Национальные -тия – націона́льні розумі́ння.
Абстрактные -тия – умозо́рні, абстра́ктні розумі́ння.
Счастье -тие индивидуальное – ща́стя – розумі́ння індивідуа́льне.
Два великие -тия смерти и любви – два вели́кі тямки – сме́рти і любо́ви (Конис.).
Высокие -тия добра и правды – висо́кі втя́мки добра́ і пра́вди (Неч.-Лев.).
-тия не имеет – тя́ми не ма́є; не тя́мить.
Ложное -тие – фальши́ва тя́ма.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Безотцовщина, разг. – (отсутствие отца в семье) безба́тьківство, (сиротство) сирі́тство, (сирота) сирота, (фольк.) сироти́на, (внебрачный, не имеющий отца, брошенный без призора) безба́тченко, безба́тько.
[Борис Харчук не лише вдало будує монологи-оповіді. Він уміє одним словом, ніби лазером, освітити цілі явища, знову-таки одну із важливих соціальних проблем. Мова йде про безбатьківство. У загальновживаній мові маємо слово безбатченко, а письменник, створюючи свою «безсирітську казку» «Світова верба» (мати має трьох дітей від різних чоловіків, стає п’яницею, дітей забирають у дитбудинок), знаходить для соціально значущих понять нові лексичні форми: сусіди називають хлопця-сироту безбатько. Ларисовичі — таку назву (за ім’ям матері) дають дітям-сиротам у дворі. Вони й кролики, і Дажбогові внуки. Безбатьківство — такого слова-поняття немає в словнику, а саме воно своїм збірним, узагальненим змістом здатне передати соціально-моральну біду нашого суспільства, наголосити на тому, що безбатьківство — не поодинокий факт, а поширене явище (С.Єрмоленко)].
Обговорення статті
Военный – 
1) (
относящийся к войне) воєнний, (для нужд войны, ещё) військо́ви́й;
2) (
относящийся к армии) військовий;
3) (
сущ.) військовик, вояк:
военная авиация – військова авіяція;
военная администрация – військова адміністрація;
военная база – військова база;
военная выправка – військова виправка (постава);
военная диктатура – військова диктатура;
военная доктрина – військова доктрина;
военная литература, наука – воєнна література, наука;
военная операция – воєнна операція;
военная присяга – військова присяга;
военная промышленность – військова (воєнна) промисловість;
военная разведка – військова розвідка;
военная служба – військова служба;
военная тайна – військова таємниця;
военная тактика, стратегия – військова тактика, стратегія;
военная техника – військова техніка;
военная форма – військова форма (уніформа);
военное время, военные годы – воєнний час, воєнні роки;
военное дело – військова справа, (редко) військовщина;
военное положение – воєнний стан;
военное присутствие – військова присутність;
военное училище – військове училище;
военные бедствия – воєнне лихоліття;
военные действия – воєнні дії;
военные люди – військові люди, військовики, вояки;
военные поселения – (ист.) військові поселення;
военные события – воєнні події;
военные учения – військові навчання;
военный билет – військовий білет;
военный врач – військовий лікар;
военный городок – військове містечко;
военный долг – військовий обов’язок;
военный завод – військовий завод;
военный комиссариат – військовий комісаріят;
военный коммунизм – (ист., полит.) воєнний комунізм;
военный корабль – військовий корабель;
военный округ – військовий округ;
военный переворот – військовий переворот;
военный трибунал – військовий трибунал;
военный флот – військовий флот;
переводить на военные рельсы – переводити на воєнні рейки;
театр военных действий – войовище, театр воєнних дій.
[— Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину; Коли ж то мало, я дубину Готов на ребрах сокрушить. Служить вам рад малахаями, Різками, кнуттям і киями, Щоб жар воєнний потушить. Покиньте ж се дурне юнацтво І розійдіться по домах, Панове виборне боярство; А про війну і в головах Собі ніколи не кладіте, А мовчки в запічках сидіте, Розгадуйте, що їсть і пить. Хто ж о війні проговориться Або кому війна присниться, Тому дам чортзна-що робить (І.Котляревський). За Россю почувся військовий оркестр (І.Нечуй-Левицький). Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (І.Франко). Непорадний поспішив до  татарського  коня,  бо  то  була  його  воєнна добича (А.Чайковський). Воєнний означає «пов’язаний з війною»: воєнні роки, воєнний період, воєнний стан. Стосовний до війська та до військової політики зветься по-нашому військовий. Тож військова техніка, військовий аташе, військове училище, військова доктрина. У Верховній Раді весь час чомусь розмовляють не про військову, а про воєнну доктрину, що суперечить задекларованому позаблоковому статусові України. Певне, зросійщеним депутатам так «краще звучить», бо російською мовою обидва поняття відтворюються словом военный« (О.Пономарів). Присутні урядовці не криючись звинувачували офіцерів, що ті захрясли в хабарництві — надуживають владу; військовики, боронячись, відплачували тим самим (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Він прочитав листа і, заперечливо похитавши головою, хворобливим плаксивим голосом, що звучав як сердите каркання,— бо генерал намагався надати йому військової енергійности — сказав: »Відколи це цивільні мають право давати розпорядження нам, військовим? (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Муфтій знав, що вишеградці ніколи не мали слави завзятих вояків і воліли ліпше по-дурному жити, ніж по-дурному вмирати, і все-таки його здивувала байдужість і стриманість, з якою поставилися вони до його слів (Семен Панько, перекл. І.Андрича). Кінчивши науку, але бакалаврства не здобувши, він пішов у військо, гадаючи стати офіцером, полковником, генералом. Але військовщина обридла йому раніше, ніж він свої п’ять років одбув, і він почав мріяти про фортуну в Парижі (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). І розміри Всесвіту стануть військовою таємницею (С.Є.Лєц). Чим відрізняється військовий інженер від цивільного? Військовий будує гармати, а цивільний — цілі].
Обговорення статті
Добродетель – доброчесність, чеснота, (акт добродетели) доброчин, доброчинність; (женская) невинність, чеснота, (полонизм) цнота.
[Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Л.Українка). Високими чеснотами закрити непевність прав своїх (Б.Грінченко). Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті (Номис). А проте часом з якоїсь дрібниці, з руху чи слова він раптом відчував у своїй одвідувачці приховану чесноту, що збуджувала в ньому повагу й похитувала його першу думку про неї, як про розпутницю, що весь вік крутила з чоловіками. Тоді лячний неспокій обнімав його, і зв’язок цей, що він так просто пояснював, починав здаватись йому геть незрозумілим. Він питав, прикидаючись страшенно наївним, — чому, чого, через що, з якої причини? (В.Підмогильний). Слід зазначити, що з широтою душі та серця пана Беня могли зрівнятися тільки ширина його плечей та розміри черева. Тому коли він умостив свої чесноти в бричку, вона заскрипіла так жалісливо, що кінь здивовано нашорошив вуха, передчуваючи недобре (Богдан Коломійчук). Вона сиділа, оточена холодним муром своїх чеснот, і чекала, поки якийсь кавалер набереться сміливости й запропонує їй життя в розкошах (Р.Скакун, перекл. Дж.Джойса). Батьки мої не ладнали між собою; люди вони були малоосвічені, до того ж позбавлені будь-яких чеснот і звиклі чинити зовсім не так, як велить Господь, — на жаль, я успадкував цей їхній ґандж, тож не надто переймалися тим, щоб дотримуватися заповідей і приборкувати інстинкти, а тому через якусь мізерію у нас зчинялася буря, що не вщухала кілька днів і кінця-краю їй не було (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). — Ну й слава рогові,— сказав тоді Дон Кіхот.— Знайте ж, мостивий пане, що мене зачаровано й посаджено в клітку через підступні заздрощі злохитрих чаклунів, бо лукаві переслідують чесноту з більшою силою, ніж праведні люблять її (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бувають люди низького роду, які пнуться до рицарства, бувають і родовиті рицарі, які намагаються черні подоби-тись; ті прагнуть угору з амбіції чи з доброчесності, а сі знижаються із недолугості своєї чи з порочності. Треба мати гострий, допитливий розум, аби розрізняти сі дві відміни рицарів, що звання в них одне, а суть зовсім несхожа (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона поперечитувала всі книжки з виховання дітей, а надто ті, що ронили сльозу за радощами материнства,— такі, що, коли засвоїти їх до решти, назавжди відберуть охоту злягатися. Кожній чесноті — своя гидомирна література (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отже, читаючи книжки, нема потреби звертатися до віри, цієї богословської чесноти? — Є ще дві богословські чесноти. Надія, що можливе існує. І любов до того, хто щиро вірив в існування можливого (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Ася Катастрофа була красива, мудра й висока. Самі чесноти (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). Йому було відомо про те, як смертельно дошкуляють його помічникові та охоронцю такі ось розмови, але фінансист уважав, що треба час від часу стискати острогами свою худобину, щоб розбуркувати її. До того ж Ґавіра був чоловіком суворої вдачі, що створив себе сам, і такі вправи цілком уписувались у його поняття про християнську доброчесність (Олег Лесько, перекл. Артуро Перес-Реверте). Люди, які вірять у свої чесноти, вважають за честь бути нещасними, щоб так переконати інших і самих себе, що фортуна їм завинила (Ф. де Лярошфуко)].
Обговорення статті
Ёмкость
1) (
вместимость) місткість;
2) (
вместилище) вмістище, вмістилище, (сосуд) посудина;
3) (
электр.) місткість, (рус.) ємність:
ёмкость рынка – місткість ринку;
измерительная ёмкость – вимірювальна посудина, вимірча посудина;
полезная ёмкость – корисна місткість;
электрическая ёмкость – електрична місткість, (рус.) ємність.
[Коли треба передати поняття об’єму, можливості наповнення посудини, якоїсь форми (ящика, ями), а також об’єму будівлі, літака, автобуса тощо, вживають слово місткість у його прямому значенні: місткість кузова, місткість силосної ями, місткість залу, місткість пляшки, міра місткості, водойма місткістю в…, баржа місткістю від… до і под. (Світлана Єрмоленко)]
Обговорення статті
Интеллигенция – (рус. от лат.) інтелігенція
[Інтелігенція вся в нас змоскалена. Вчиться вона по-московському, читає по-московському, завсіди говорить сама і завсіди чує круг себе мову тільки московську; рідну ж мову в мужичих устах вважає за «хахлацький жаргон» (Б.Грінченко). …перебуваючи в умовах постійної сваволі з боку влади, ця інтелігенція, особливо творча, опустилася до рівня чиновного класу, що допомагає владі в будь-якій справі. Наші письменники в більшості перетворилися на нахлібників, блазнів, що розважають партійно-державну еліту… Сьогодні ця інтелігенція благословляє терор — добровільно чи з примусу, вголос чи мовчки, рабською старанністю чи за голосом смертельного переляку (В.Стус). Завдання втягнення Шевченка за всяку ціну в лоно славнозвісної російської «інтелігенції» (та ще й 60-х років!), пришиваючи йому стичність з різними ліберал-всеросійськими «демократичними» обрусителями, — то було ударне завдання совєтської пропаганди, особливо від часу зліквідування Хвильового та його плеяди, коли-то усунено було, як здавалось, останні рештки невигідних свідків, отже, можна було «культурне будівництво на Україні» розгорнути на цілу всесовєтську широчінь… (Євген Маланюк). Коли ми говоримо про інтелігенцію… На Заході немає такого поняття. Там є інтелектуали і середній клас. У нас тільки інтелігенція, у якої за всіх усе болить, але яка нічого не робить (С.Якутович). Варто нагадати, що й поняття «інтелігенція» вперше з’явилося саме в Росії завдяки модному в ХІХ столітті дуже плідному авторові Боборикіну, який не тільки написав 100 романів, а й збагатив російську і світову традицію дефініцією «інтелігенція». На Заході вважають за краще оперувати поняттям «інтелектуали», а щодо інтелігенції… В одній енциклопедії написано так: «Інтелігенція (
рус.) — це вузьке коло по-європейському освічених людей в азіатській країні» (І.Лосєв). Інтелігенція, вихована колонізатором, є головним ворогом власного народу (Джавахарлал Неру)]. Обговорення статті
Несовместимый, несовместим – несумісний, несполучний, непоєднанний, непоєднальний, (матем., комп.) незгідний, несумісний, (несовпадающий) незбіжний, (полностью) розбіжний:
несовместимые понятия – несполучні (непоєднанні) поняття.
[Отримав несумісну з життям зарплату].
Обговорення статті
I. Пересыпать, переспать
1) (
слишком много проспать) пересипля́ти, пересипати, переспа́ти;
2) (
переночевать) переспати, (ещё) переночувати;
3) (
вступить в интимные отношения, один раз или в случайной ситуации) переспати:
переспа́ть где, у кого – переспа́ти де, в ко́го;
переспать с кем-либо – переспати з кимось.
[— І ти туди, стара карга! Нема того, щоб хазяїнові піддобритися. Може, він переспав дуже, — не ке послати яку молоденьку дівчину його розбудити. — І нащо дівчину посилати? Такі тепер і дівчата настали? І збудити не зугарні. Нема й краще, як баба збуде — ні струсне, ні злякає (П.Мирний). Переспа́в, того́ й голова́ боли́ть. Він лю́бить спа́ти — хоч кого́ переспи́ть (АС). Десь далеко, в невідомому світі, зачинається шум… І то ще не шум, а шепотіння землі, шерхіт сухої трави, шелест пожовклого листя. Ти прислухаєшся: може, переспав і тобі шумить в голові? (В.Близнець). Певний період у молодих письменників був один сюжет: пішов у ресторан, зустрівся з вродливою дівкою, попили, покайфували, завів дівку додому, переспали, і на тому кінець (А.Дімаров). І лише тепер вона зателефонувала мені й сповістила, що мусимо розлучитися. І тут, власне, я почув про себе те, про що ніколи не здогадувався: я зеленого поняття не мав, що я бабій, що волочуся за кожною спідницею, що переспав з усіма її колєжанками і хтозна, чи не грав також її маму, але ось нарешті я можу влаштувати собі ідилію з… тут вона перерахувала з півдесятка колєжанок, котрих я не тільки грав, але й мріяв пошлюбити (Ю.Винничук). Так складно знайти своє кохання у світі фальші, брехні і вічної гри. Де кожний третій — наче твій, а потім виявляється ні, як тільки переспали. Де всі такі зразкові актори і актриси, що аж захоплює подих від правдивості їх гри. Де чоловіки вже так деградували, що носять жіночі сорочки і штани. А жінки так захопилися чоловічими справами, що змужніли і по-військовому вишкалилися, що ладні навіть змінити стать, тільки б чоловікам нічого не віддавати. Я шукала своє щастя, і воно мене знайшло. Спочатку я думала, що це Петро, та виявилося, що щастя в іншому місці жило, їло, пило, кіз пасло (Палагея Кукуй). Дружина з нього збиткувалася. Це було кепсько. А тепер він сам із себе позбиткувався. Вона переспала з іншим. Потім він теж із нею переспав. Як він міг? Як він міг займатися сексом із власною дружиною після того, як вона переспала з кимось іще? (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Лише після численних умовлнь, пригощань фруктовим соком у якійсь кондитерській, кількох відвідувань ресторанів та дискотеки біля річки вона згодилася переспати з ним у якомусь готельчику неподалік водоочисної станції і щойно тоді взнала, чий він він син (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Ліза — жінка, як кажуть, розкішна, і я знаю чимало людей, які охоче заплатили б кілька мільйонів, щоб кожного ранку бачити таку картину. Я теж залюбки дивлюся на неї, але мене дратує, що ця ледача жаба, яка тільки опівдні виповзає з ліжка, так безсоромно впевнена в своїй принадності, їй ніколи не спадає на думку, що не кожен так одразу й захоче переспати з нею (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Уже надворі, стоячи на тротуарі, Вулф потиснув мені руку та сказав переспати із цією думкою, я аж підскочив, бо якраз дивився на Сарині сідниці. Зрозумівши, про що насправді йдеться, я пообіцяв, що пересплю, і з ввічливості запитав, як з ним зв’язатися (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі). 1. — Сама не знаю, чого він до мене ходить: прийде, переночує і піде. 2. — Як ти міг переспати з Одаркою, вона ж страшна! — І сильна … 3. Переспав з бідою. Біда народила купу дрібних неприємностей].
Обговорення статті
Полуфинал – півфінал.
[Не всі мовці знають, у яких словах треба ставити компонент пів-, а в яких напів-. Тож запам’ятайте правило. До складу дієприкметників, що передають неповноту охоплення якимсь станом, входить напів, а не пів-: напіввідчинений, напівзабутий, напівзруйнований, напівроздягнений. Ту саму тенденцію спостерігаємо і щодо прикметників: напівавтоматичний, напівголий, напівживий. В іменниках напів- доречне там, де перша частина слова показує, що предмет чи жива істота не мають усіх ознак, якими характеризується об’єкт, котрий виражає друга частина. Приміром: напівчагарник, напівсировина, напівтемрява. А компонент пів- виступає тоді, коли утворює нове слово, що не означає ні частковості стану, в якому перебуває предмет (як, наприклад, бачимо в лексемах типу напівзруйнований, напіводягнений), ні частковості притаманних йому рис (як у напівфабрикат). Іменник з пів- не має кількісного значення: півпідвал, півпальто — це не половина підвалу, не половина пальта. Півпідвал і підвал — видові поняття, що об’єднуються родовим поверх (сюди входять ще бельетаж, перший, другий, третій і дальші поверхи, мансарда). Так само півпальто і пальто, котрі є найменуваннями різних виробів, охоплює родове поняття верхній одяг (до якого також належать плащ, куртка, кожух, дублянка тощо). Щоб легше розпізнати форми з пів- і напів-, варто застосувати такий прийом: якщо перший компонент слова можна замінити прислівником наполовину, то воно утворюється з напів-. Приміром: наполовину людина (з міфології) — напівлюдина, наполовину провідник — напівпровідник. А коли цей компонент за змістом неможливо замінити лексемами наполовину або половина (замість півпідвал не скажемо ж “наполовину підвал” чи “половина підвалу”), то іменник годиться вживати зі складником пів-. Отож треба говорити і писати: напівсировина, напівсутінь, напівзабуття, напівдикун, але півчобіток, півфінал, півзахисник, півустав (один з типів почерку) (Б.Рогоза)].
Обговорення статті
Толерантность – терпимість, (лат.) толерантність.
[Горезвісна українська толерантність вже зашкалює за рамки розумного і стає схожою на беззубість. Дотепні журналісти вже й слово нове придумали — «толерасти» (С.Олійник). — Толерантність! — повторюю я. — Повагу до інших. Розуміння інших. Вміння давати іншим жити, як їм подобається (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Толерантність — не моє слово. Культура її не знає. Добру вона не потрібна, а зі злом не треба бути толерантним. Людина культури, яка прагне зрозуміти, а, отже, полюбити іншу людину, ніколи не говоритиме про терпимість, адже любов вища за це поняття. Толерантність — це дресирування. У мене вдома живе дев’ять собак-лабрадорів, у яких розвинені мисливські інстинкти, і мені не раз доводилося платити штрафи за роздертих курей. За допомогою ломаки я домігся того, що мої пси стали толерантні до курей, але як добитися, щоб вони їх полюбили, я не знаю (Кшиштоф Занусі). — Ходімо на мітинг. Сьогодні об’явлено день толерантності — А що це? — Не знаю. Прихопи про всяк випадок монтувальню].
Обговорення статті
Туфта, жарг. – (рус.) туфта, (подделка) підробка, (обман) брехня, нісенітниця.
[На сталінському будівництві Біломорсько-Балтійського каналу, де в’язні могли вижити тільки завдяки брехні, підробленій звітності, виникло суто російське поняття «туфта» — абревіатура від «технология учета фиктивного труда» <…> «Потьомкінські дєрєвні» й «туфта» — це найогидніше, що запозичила Україна в колишньої метрополії (І.Лосєв). Росія тримається на блаті, туфті і маті (Пр.). Блат і туфта вищі ЦК (Пр.)].
Обговорення статті
Украинец – українець, (устар.) русин, руснак (русняк), (реже) русич:
истинный украинец – щирий українець.
[Він українець — це запевне, Бо хвалить сало й галушки Та ще вишиванії дома Бере він на ніч сорочки (Б.Грінченко). Ми мусимо навчитися чути себе українцями (І.Франко). Більше не хочу бути українцем! (Казимир Малевич). В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно, є народ другорядний, поганий і нікчемний (Олександр Довженко). Взагалі все, що українці здатні про себе повідати, — то як, і скільки, і на який спосіб їх били (О.Забужко). Якою б гарною була ота Украйна, коли б не жили тут українці… (Ярослав Павлюк). Є мова піль, озер і неба — та ходить мова та німа. Є українців більш, ніж треба, а України-то нема (М.Холодний). Насамперед признаюся в тому гріху, що його багато патріотів уважає смертельним моїм гріхом: не люблю русинів… Так мало серед них знайшов я справжніх характерів, а так багато дріб’язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру. Зрозуміло, знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян), але ці винятки, на жаль, тільки стверджують загальний висновок (І.Франко). Перед війною був я формально українцем. Почувся ним особливо міцно, коли у Польщі розвинулася антиукраїнська пропаганда. Однак у часі війни, коли побачив, що національність — це причина, щоб взаємно вбиватися, це поняття перестало мати для мене будь-яке значення (Юрій (Єжи) Новосільський). Кожна людина іншій людині — трохи українець (В.Слапчук). Для щирих українців. А це лекції для тих, що перецікавлювалися, перецікавлюються й перецікавлюватимуться Україною. Що є таке Україна? Ненька-Україна — це держава від Біскайського моря і до пустелі Гобі або Шамо. 3аснувалася вона ще за 5000 років до створення автокефальним Богом світу. Першу людину звали Остап (не Вишня, бо тоді ще прізвищ не було), а його жінку — Чорноброва Галя. Під час всесвітньої потопи Ковчега збудував не Ной, а гетьман Дорошенко, що й урятував сім пар чистеньких українців, одну вишневу кісточку, з якої і пішли на Вкраїні вишневі садки; Бровка, що дав потім цілу породу щироукраїнських Рябків, Лисків та Лапків; кілька мотків заполочі для вишивання сорочок, шматок полотна, горщик для борщу, кишку для ковбаси, булаву, клейноди й ноти до «Гиля, гиля, сірі гуси…» Потім того вже на Україні жили Єгипетські фараони, Генріх Наварський, династія Бурбонів, Римський Папа, Іван Калита. Все це були українські гетьмани, що їх свого часу Іловайський затаїв. Дніпро на Україні найбільша річка, йде вона від Місісіпі, через Гольфштром у Синє море. Раніш по Дніпру плавали «Титаники», але треклятущі кацапи випили Дніпро-Славуту, і він трохи ніби висох. Але то дурниця: тую воду Дніпровую за допомогою Франції з кацапів ми видавимо. Мова на Україні найкраща, небо найкраще, грунт найкращий, залізниця найкраща; народ найкультурніший. На північ від України живуть треклятущі кацапи, що годуються виключно українцями. На Сході поляки, дуже хороший, братній народ. А далі вже йде Європа, що чекає на українську культуру. Оце невеличкі замітки, що їх нема в жодній історії України і які я хочу нагадати, щоб їх не забули (О.Вишня). Якщо ти хочеш бути українцем, будь ним. Що це означає? Сам думай. Якщо вони нападають на твою мову (а виглядає так, що це — наш єдиний об’єднавчий чинник) живи нею, живи в ній. Якщо вони натоптують сміттям і трощать інституцію, важливу для твоєї справи, будь цією інституцією. Проти такого вони безсилі (В.Діброва). Я — стовідсотковий українець. Але не маю й краплини української крові. У мене своя Україна. Для неї живу й за неї вмру. І мені байдуже — потрібен я тут чи ні (Сергій Якутович)].
Обговорення статті
Учёный
1) (
сущ.) науковець, учений;
2) (
прилаг.) науковий, учений;
3) (
причаст.) учений:
не учи учёного – не вчи вченого [їсти хліба печеного]; не вчи тата дітей робити (Пр.);
учёная степень – науковий ступінь, (совет.) учений ступінь;
ученое исследование – наукова розвідка, наукове дослідження;
учёное общество – наукове товариство;
учёное сообщество – наукова спільнота;
учёный (гуманитарные дисциплины, общественные дисциплины, естественные дисциплины – гуманітарник, суспільник, природничник;
учёный секретарь – науковий секретар, секретар-науковець, (совет.) учений секретар;
учёный совет – наукова рада, (совет.) учена рада;
учёный человек – учена людина.
[Учений, а кобили не запряже (Номис). А се справді перше говорив, що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (М.Вовчок). — І дасть же Господь такий талан чоловікові, та от так і не вміє його шанувати, — одказала, зітхнувши, Христя. — Піди ж ти… І вчений, і розумний, та — ба! Паничі ним гордують, — як його з п’яницею водитися! Панянки — соромляться, бояться; одні купці за нього… Що ти з гріхом чоловічим поробиш? Такий уже його гріх! (П.Мирний). — Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой Господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились. Вчені вони та недрюковані! — бідкався Филін (І.Нечуй-Левицький). І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, — Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепер шиплять від лютості, і голос Спотворився, неначе свист гадючий, — Що, як для вас жалом язик їх буде?.. (Л.Українка). Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав нагороду і вже тепер новий наказ готує, кого вважати треба божевільним, хто має «право на шпиталь довічний» (Л.Українка). — Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Л.Мартович). Та й робота у мене зовсім не за фахом. Заповідався на вченого, а фактично я ж навіть не інженер. Спеціаліст з комп’ютерної техніки, так це тепер називається, а насправді — їжджу на виклики, ремонтую комп’ютери по офісах і міністерствах, міняю диски, доставляю пам’ять. Словом, обслуговую клієнтів (Л.Костенко). Замість слова “науковець” ми вживаємо “вчений”, хоча багато науковців хоч і вчені, але нічого так і не навчені. Водночас слово “вчений” усталено вживають і замість “науковий” у сполученнях “вчений секретар”, “вчена рада”. Назви наших вчених звань (які чомусь співіснують із науковими ступенями, це вже стало звичним і нікого не дивує) (Ольга Кочерга). Питання про авторський копірайт чомусь анітрохи не збентежило українського академіка (і політика), ані, тим більше, не стурбувало його питання про копірайт перекладача — дарма що статтю Карозерса український «учений» передер аж ніяк не з ориґіналу (для цього треба було би знати англійську, чого серед українських «учених» майже не трапляється), а таки з російської версії, опублікованої в Інтернеті (М.Рябчук). — І ви маєте нахабство звинувачувати бідолашного доктора Стоуна в тому, що він звичайний злодій? Чоловіка, який має стільки наукових звань? (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Ці скромні допоміжні сили великого наукового пошуку перевершили в питаннях економії навіть наукового секретаря, хоч той славився скнарістю, навіть переграли його, використовуючи, наприклад, газ із анклавів, щоб готувати собі печеню, а також усілякі ще небезпечніші раґу (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Ні, ні, не вчи ученого їсти хліба печеного (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Він не знає, як там у Берліні. Ґаус підвівся. Але в Ґеттінґені він ще не зустрів жодного молодого вченого, який би не був віслюком (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Науковці мають звичку висміювати попередників, але рідко хто усвідомлює (така вже людська природа), що і їх висміюватимуть у (дуже недалекому) майбутньому (М.Климчук, перек. Н.Талеба). Науковці бувають двох видів — ті, що хочуть знати, не піклуючись, чи вважають їх знавцями інші, і ті, кого не хвилюють знання, але вкрай переймаються репутацією знавців (С.Батлер). В слові “учений” міститься тільки поняття про те, що когось багато вчили, але це ще не означає, що він чомусь навчився (Ґ.К.Ліхтенберґ). Розумні не бувають ученими, учені не бувають розумними (Лао Цзи). Якщо науковець не може пояснити восьмирічному хлопчику, чим він займається, то він шарлатан (К.Вонеґут). Науковець — не той, хто дає правильні відповіді, а хто ставить правильні питання (К.Леві-Строс). 1. Українські науковці виявили, що вже давно нічого не виявляли. 2. Досвідчений науковець — новачку: — Якщо на графіку дані не відповідають початковій гіпотезі, то роби лінії грубшими].
Обговорення статті
Постмодерный – постмодерний.
[— Сер, — з притиском озвався келвін, — ми живемо в постмодерному світі. — Цю фразу Келвін вживав регулярно й з великим зиском. Хоча поняття не мав, що вона означає (Олена Любенко, перекл. Бена Елтона)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЯЗА́ТЬСЯ ще зв’я́зуватися, поє́днуватися, сполуча́тися, (узгоджуватися) укр. тули́тися [ка́к-то э́то не вяжется я́кось воно́ не тулиться]; (щільно) пристава́ти, (до кого) чіплятися, прив’я́зуватися;
вязаться в гро́зди гро́нитися;
вяжущий що в’я́же тощо, за́йня́тий в’яза́нням /пле́тенням/, ма́йстер в’яза́ння, в’яза́льник, в’язі́льник, в’язі́й, прикм. в’яза́льний, в’язки́й, (смак) терпки́й, в’яжу́чий, складн. снопов’я́з [вяжущий снопы́ снопов’я́з];
вяжущийся в’я́заний, пле́тений, прикм. в’язу́чий див. ще связывающийся /привязывающийся/ (про поняття) су́в’язний [не вяжущиеся поня́тия не сув’язні поня́ття́];
не вяжущийся /ма́ло вяжущийся/ недола́дний, що й ку́пи не де́ржиться.
ЗНАТЬ 2 ще бу́ти свідо́мим, бу́ти в ку́рсі чого;
как знать? живомовн. (чи) я зна́ю?;
реши́тельно ничего́ не знать ні сно́м ні ду́хом не зна́ти;
знать в лицо́ зна́ти з лиця́, зна́ти на вид, зна́ти з ви́ду;
знать как свои́х пять па́льцев ще зна́ти як свою́ доло́ню, зна́ти як свою́ кише́ню, зна́ти як облу́пленого;
знать почём фунт ли́ха ще ба́чити сма́леного во́вка;
знать со́кола по полёту ви́дно па́на по халя́ві /халя́вах/;
не знать, куда́ дева́ться не зна́ти, на яку́ ступи́ти;
не знать, куда́ де́ться от стыда́ позича́ти оче́й у Сірка́;
не знать ме́ры в баловстве́ ходи́ти на голова́х;
не знать, что сказа́ть не могти́ прийти́ до сло́ва;
знать не зна́ю сном-ду́хом не зна́ю;
не хоте́ть знать кого не признава́тися до кого;
кто мо́жет знать? хто ж то зна́є?;
где уж ему́ знать! ірон. він там зна́є!;
са́ми зна́ете фраз. не вам ка́зати /пита́ти/;
Вы э́то прекра́сно знаете Вам не тре́ба говори́ти;
не знаешь, где найдёшь, где потеря́ешь не зна́єш, де ви́граєш, а де програ́єш;
всяк сверчёк, знай свой шесто́к не літа́й, воро́но, в чужі́ї хоро́ми, прибл. ше́вче, знай своє́ ше́вство (а в краве́цтво не міша́йся);
зна́ющий що /мн. хто/ зна́є тощо, знаве́ць, зна́йко, віду́н, прикм. тяму́щий, досві́дчений, обі́знаний, піду́чений, компете́нтний, /погляд тощо/ знаве́цький, образ. з голово́ю, з кле́пкою в голові́, у ку́рсі чого, складн. всезна́вець [всезна́ющий всезна́вець];
знающий что свідо́мий чого;
ни сном ни ду́хом не знающий без найме́ншого поня́ття;
знающий в лицо́ що зна́є на вид /з ви́ду/;
знающий всех наперечёт вже пізна́вши ко́жного одно́го /всіх до о́дного/;
знающий всю подного́тную втаємни́чений в усе́, всезна́вець, знаве́ць усі́х секре́тів;
знающий гра́моту, письме́нний;
знающий как свои́х пять па́льцев что до́бре підку́тий на чому;
знающий ме́ру помірко́ваний;
знающий на зубо́к піду́чений на зубо́к;
знающий наскво́зь прошива́ючи зо́ром на́скрізь;
знающий своё ме́сто невиба́гливий, невимо́гливий, скро́мний, без прете́нс[з]ій;
знающий себе́ це́ну 1. спо́внений самопова́ги, гі́дний себе́, 2. пе́вний у собі́;
знающий со́весть со́вісний, сумлі́нний, з Бо́гом у се́рці;
знающий толк тяму́щий;
знающий счёт деньга́м оща́дливий, еконо́мний;
знающий та́йну втаємни́чений;
знающий це́ну знаве́ць ціни́ /ва́ртости/;
знающий честь ненабри́дливий;
знающий ходы́ и вы́ходы знаве́ць ході́в та ви́ходів;
не знающий ве́ку ві́чний;
не знающий зимы́ беззи́мний;
не знающий поко́я невто́мний, безуто́мний;
не знающий сна невсипу́щий, стил. перероб. не зна́ючи сну;
знающийся (з чим) обі́знаний, (з ким) знайо́мий.
ИМЕ́ТЬ, иметь больши́е позна́ния в чём до́бре зна́тися на чому;
иметь большо́й вес /иметь большу́ю ва́жность/ бага́то ва́жити;
иметь в виду́ ма́ти на о́ці /на прикме́ті, на меті́/;
иметь в виду́ что ще ці́лити куди;
иметь в ежедне́вном рацио́не (певні харчі) ма́ти на щоде́нь;
иметь ви́ды на ва́жити на;
иметь в карма́не кого трима́ти у жме́ні;
иметь власть ма́ти пра́во /си́лу/;
иметь в своём акти́ве ма́ти за плечи́ма;
иметь в своём распоряже́нии ма́ти під (своє́ю) руко́ю, галиц. ма́ти до диспози́ції;
иметь де́ло ма́ти до ді́ла;
иметь жи́зненный о́пыт образ. перейти́ бага́то сві́ту;
иметь запусте́лый вид світи́ти пу́сткою;
иметь значе́ние (иметь реша́ющее значе́ние) ще ма́ти си́лу, ва́жити (над усе);
иметь ме́сто (про дощі) перепада́ти;
иметь на иждиве́нии утри́мувати;
иметь на приме́те ма́ти на о́ці;
иметь обыкнове́ние взя́ти мо́ду, практикува́ти;
иметь основа́ние ма́ти підста́ву;
иметь отноше́ние к стосува́тися до;
иметь подхо́д к кому умі́ти підійти́ /зна́ти ключ, зна́ти з яко́го кінця́ зайти́/ до кого;
иметь поползнове́ние ще роби́ти за́біги, щоб;
иметь превосхо́дство над кем стоя́ти на го́лову ви́ще від кого;
иметь представле́ние обо всём наба́читися всьо́го́;
иметь пристра́стие к чему полюбля́ти /бу́ти залю́бленим у/ що;
иметь свобо́ду де́йствий ма́ти ві́льну ру́ку;
иметь се́рдце на кого се́рдитися /ма́ти жаль/ на;
иметь скло́нность к чему полюбля́ти що;
иметь смысл ма́ти сенс /ра́цію/;
иметь со́весть ще ма́ти ду́шу;
иметь соприкоснове́ние с чем торка́тися чого, (з ким) ма́ти ді́ло з;
иметь спосо́бности кого [н. певца́] вда́тися ким [н. співако́м];
иметь сре́дства к существова́нию ма́ти шмато́к хлі́ба;
иметь терпе́ние ма́ти терпе́ць;
иметь те́сные конта́кты ритмомелод. ма́ти найтісні́ші конта́кти;
иметь хождение бу́ти в /не вилуча́тися з/ о́бігу;
не иметь возмо́жности яви́ться галиц. бу́ти перешко́дженим;
не иметь жи́зненного о́пыта не ню́хати по́роху;
не иметь значе́ния образ. не ма́ти ваги́, ма́ло ва́жити, ж. то нічо́го, що [не имело значения, что о́ба служи́ли то нічого, що оби́два служи́ли];
не иметь мале́йшего жела́ния не хті́ти ані-ні́;
не иметь мале́йшего поня́тия о чём ні сном ні ду́хом не зна́ти про, фаміл. не ню́хати чого, галиц. не ма́ти зеле́ного поня́ття;
не иметь представле́ния (не иметь никако́го представле́ния) фаміл. тя́мити, як свиня́ в апте́ці;
не иметь ничего́ о́бщего с чем бли́зько не ночува́ти бі́ля чого;
не иметь пото́мства образ. рости́ в сто́вбур;
не иметь представле́ния о войне́ не ню́хати по́роху;
не иметь свобо́дной мину́ты не ма́ти ні дня ні но́чі, ні́коли й уго́ру гля́нути кому;
име́ет ме́сто /име́ло ме́сто/ что галиц. прихо́дить /прийшло́/ до чого [имеет место кри́зис прийшло до кри́зи];
не име́й ста рубле́й, а име́й сто друзе́й не май ста рублі́в, а май сто браті́в;
име́й в виду́! (име́йте в виду́!) зваж!, зва́жте!;
име́ющий що /мн. хто/ ма́є, ім. посіда́ч /вла́сник/ чого, прикм. бага́тий на що, /про тягар/ обтя́жений чим, образ. з чим [имеющий большо́е бу́дущее з вели́ким майбу́тнім], з чим на рука́х [имеющий капита́л з капіта́лом на руках], з чим на ши́ї [имеющий долги́ з борга́ми на шиї], з чим на утри́манні [имеющий семью́ з сім’є́ю на утриманні], стил. перероб. ма́ючи;
имеющий больши́е позна́ния в чем ерудо́ваний у якій га́лузі, до́бре підку́тий на чому;
имеющий большо́е значе́ние преважли́вий, ду́же важли́вий;
имеющий в виду́ стил. перероб. ма́ючи на ува́зі;
имеющий в своём акти́ве что з чим за плечи́ма;
имеющий в своём распоряже́нии что ма́вши під руко́ю;
имеющий вес вагови́тий, ваго́мий, з ваго́ю;
имеющий власть над кем волода́р /влади́ка/ кого;
имеющий возмо́жность спромо́жний, стил. перероб. ма́ючи змо́гу;
имеющий го́лову на плеча́х з голово́ю на в’я́зах;
имеющий де́ло с чем за́йня́тий чим;
имеющий де́ло с кем пов’я́заний з;
имеющий жа́лкий вид як у во́ду опу́щений;
имеющий жела́ние гото́вий, охо́чий;
имеющий зада́ние стил. перероб. ма́ючи завдання́;
имеющий зако́нную си́лу правоси́льний;
имеющий значе́ние із зна́ченням, важли́вий (для);
имеющий зуб на кого стил. перероб. ма́ючи зуб на;
имеющий каса́тельство приче́тний;
имеющий ме́сто ная́вний, зафіксо́ваний;
имеющий мно́го о́бщего с з ку́пою спі́льних рис із;
имеющий наме́рение /имеющий поползнове́ние/ = намеревающийся;
имеющий обыкнове́ние призвича́єний;
имеющий основа́ние (имеющий по́лное основа́ние) з по́вним пра́вом;
имеющий отли́чие відмі́нний, (про відзнаки) нагоро́джений;
имеющий отноше́ние к приче́тний до;
имеющий перспекти́вы перспекти́вний;
имеющий подхо́д зда́тний підійти́;
имеющий пра́во з пра́вом, галиц. упра́внений;
имеющий превосхо́дство над що ма́є перева́гу над;
имеющий представле́ние о до́бре знайо́мий з, наслу́ханий про;
имеющий преиму́щество (имеющий то преиму́щество) з (тіє́ю перева́гою;
имеющий примене́ние застосо́вуваний;
имеющий ру́ку стил. перероб. ма́ючи ру́ку;
имеющий сбыт (крам) ходови́й;
имеющий свобо́ду де́йствий ві́льний у свої́х ді́ях;
имеющий своё объясне́ние в чем поя́снюваний чим;
имеющий си́лу ді́йсний, чи́нний;
имеющий сла́бое зре́ние підслі́пуватий, підслі́пий, имеющий соприкоснове́ние = соприкасающийся;
имеющий соприкосновение с зму́шений ма́ти ді́ло /за́йня́тий/ з;
имеющий спрос (крам) ходови́й;
имеющий сре́дства к существова́нию забезпе́чений шматко́м хлі́ба;
имеющий схо́дство поді́бний, схо́жий;
имеющий тенде́нцию к з по́тягом до;
имеющий те́сные конта́кты з найтісні́шими конта́ктами;
имеющий у́ши, да слы́шит хто ма́є ву́ха, хай слу́ха;
имеющий це́лью з мето́ю;
имеющий фо́рму у фо́рмі, фо́рмою;
имеющий хожде́ние тепе́р ув о́бігу;
имеющий це́нность ці́нний, кошто́вний;
не имеющий де́нег /тала́нта, вку́са, цены́ тощо/, безгрошови́й /безда́рний, без смаку́, безці́нний тощо/;
не имеющий ничего́ о́бщего як не́бо і земля́;
не имеющий представле́ния без жо́дного уя́влення;
ничего́ не имеющий против зго́дний;
не́что, не имеющее це́нности поло́ва;
ЗАИМЕ́ТЬ діял. запопа́сти.
МАЛЕ́ЙШИЙ фраз. галиц. зеле́ний [не име́ю малейшего поня́тия зеле́ного поня́ття не ма́ю], ритмомелод. тінь [без малейшего сомне́ния без ті́ні су́мніву].
РАСПЛЫ́ВЧАТЫЙ ще пливки́й, (вік) оказ. розми́тий, (про світло) мерехтли́вий; (про хмари) пелеха́тий, фраз. нечітки́й, розля́пистий, розхи́таний [расплы́вчатое поня́тие розхитане поня́ття́], неокреслений.
РАСТЯНУ́ТЬСЯ ще заора́ти но́сом, (на канапі) ви́простатися;
растяну́вшись вро́зтяж;
растяну́вший, растяну́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
растянувший б. розтя́глий;
растянувшийся розтя́гнутий, ви́тя́гнутий, (хто) простя́гнутий, ви́простаний, (паркан тощо) довжеле́зний;
растяжи́мый ле́гко розтя́ганий /похідн. від растягивающийся/, тягу́чий, ПЕРЕН. неокре́слений, розпли́вчастий [растянутое поня́тие розпливчасте поня́ття́].
СМЫСЛ ще суть, су́тність, єство́, квінтесе́нція, вну́трішня приро́да, раціона́льне зерно́, фраз. ко́рінь, душа́, си́ла, поня́ття [в широ́ком смысле в широ́кому поня́тті];
без смысла без глу́зду;
нет смысла нема́ ра́ції;
в буква́льном /положи́тельном, отрица́тельном/ смысле буква́льно /позити́вний, неґати́вний/;
в не́котором смысле до де́якої мі́ри, де́якою мі́рою, укр. сказа́ти б [он, в не́котором смысле, и́дол він, сказа́ти б, і́дол], тро́хи [в не́котором смысле врач тро́хи лі́кар];
в э́том смысле під цим о́глядом;
по смыслу (за) змі́стом.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

поня́тие поня́ття; мн. поня́ття (сукупність поглядів, рівень розуміння чогось)

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

поня́ття, -ття, -ттю; -ня́ття, поня́ть і -ня́ттів

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Суживать, -ся, сузить, -ся — зву́жувати, -ся, зву́зити, -ся; Суживать понятие — зву́жувати поня́ття.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

жреки́ня, жреки́нь; ч. жре́ць
жінка, яка здійснювала богослужіння, жертвоприношення в язичницьких релігіях. [Аріядна – жрекиня (Емма Андієвська «Роман про добру людину, 2018). <…> заклопотано на всі боки оберталася маленька тітка Ен у своїй жовто-бронзовій вовняній суконці з великою низкою дерев’яного індіянського намиста, подібна до жрекині ацтеків (Улас Самчук «На твердій землі», 1966). Жрекиня мріяла засвятити себе ворожбитству. (Наталена Королева «Легенди старокиївські», 1941-1943). Коротко так відповіла жрекиня йому довголітня (Вергілій «Енеїда», пер. Микола Зеров, 1990). Хотяй поняття та почитания богинь всіляко перехрещувалися та лупилися зі собою, проте кожда мала своїх жреців і жрекинь <…>. (Юліан Опільський «Танечниця з Пібасту», 1921). Ішла до него гола, ширша в плечах, ніж в бедрах, з маскою усміхненого черепа на лиці, з кровопийними устами, розхилювала рамена, як вампір крила, й обіймала ними весь світ, як жрекиня полового розпусту. (Михайло Яцків «Блискавиці», 1913).]
// жреки́ня мисте́цтва — та, хто присвячує себе служінню мистецтву. [Вона [Віра Вовк] — «жрекиня мистецтва», притому самовіддана <…>. (meest-online.com, 17.05.2012). Виплачувалися на рожевий, пахучий папір і замість домашніх завдань писали сентиментальні листи до найдорожчих своєму серцю німф та жрекинь рідного мистецтва. (Богдан Лепкий «Казка мого життя. Бережани», 1941).]
див.: жри́ця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
літературозна́виця, літературозна́виць; ч. літературозна́вець
фахівчиня з літературознавства. [Невдовзі після свого звільнення Семіх дізнався, що 35-річна літературознавиця Нуріє Ґюльмен, яку звинуватили у причетності до руху Ґюлена й також звільнили з посади в університеті, розпочала в Анкарі протест із вимогою повернути їй роботу. (Світлана Ославська «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії», Львів, 2019, с. 46). Було це на гостьовій лекції професорки Марії Зубрицької, літературознавиці, перекладачки, авторки книги «Homo Legens: читання як соціокультурний феномен» <…> (Марія Титаренко «Комунікація від нуля: Есеї для Мані», Львів, 2019, с. 187). Її упорядники – мистецтвознавець Дмитро Горбачов та літературознавиця Ярина Цимбал – експерти «Книжки року». (Україна молода, 2019). Американська літературознавиця Д. Стантон пропонує навіть замінити поняття auto-bio-graphy на поняття auto-gyno-graphy <…>. (Людмила Дячук «Сучасна французька жіноча проза в українських перекладах», 2016). Але Михайлина Хомівна, українська літературознавиця, письменниця, громадська діячка, перебувала при цьому самому зв’язку і не віддавала своєї комунікації в якісь недобрі руки <…>. (Вадим Скуратівський «Зв’язкова поколінь», 2011). – Листи, зрештою, мають для мене особливий чар, – вела далі, відокремлена від мене такою перешкодою, як твар принца Аґріґентського, прекрасна літературознавиця, власниця прецікавих листів, бережених у її замку. (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона», пер. Анатоль Перепадя, 1998).]
див.: літературозна́вка, літературознавчи́ня
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 215.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) –літературознавиця, письменствознавиця.
музика́нтка, музика́нток; ч. музика́нт
та, хто грає на якомусь інструменті. [Була в мене музикантка, яка водила мене на камерні оркестри, і мені навіть вони подобалися <…> (Юрій Винничук «Лютеція», Х., 2017). Музикантка занесена до Книги рекордів Гіннесса як наймолодша виконавиця концерту №1 Паганіні для скрипки з оркестром. (Високий замок, 2006). П’янів ще дужче й проклинав той день, коли норвезький графік Едвард Мунк познайомив його з чарівною музиканткою Дагною, нареченою шведського письменника Августа Стрінберга <…> (Роман Іваничук «Шрами на скалі», 1986). Зможеш узятися до цієї самої музики, про яку ти, природна музикантка, так байдужно обмовилася. (Докія Гуменна «Жадоба» (збірка), 1939). Черні в захопленні від тієї терплячої упертости, з якою музикантка перемагає труднощі екзерсисів та етюдів. (Віктор Петров-Домонтович «Аліна й Костомаров», 1929). Хотяй поняття та почитания богинь всіляко перехрещувалися та лупилися зі собою, проте кожда мала своїх жреців і жрекинь, а Гатор та Ізіс мали ще й служебниці, співачки, музикантки та танечниці, які брали у святі діяльну участь. (Юліан Опільський «Танечниця з Пібасту», 1921).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 469.
Словник української мови: в 11 томах, Том 4, 1973, с. 823.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
отоларингологи́ня, отоларингологи́нь; ч. отоларинго́лог
лікарка, фахівчиня з отоларингології. [«Хлопчик народився, гарненький». Отоларингологиня з Києва прийняла пологи в літаку. (gordonua.com, 04.02.2020). «Тут встановилося особливе поняття – "тип особистості Мейо"», – доповнює Іванка Небор, лікарка-отоларингологиня з Києва, яка зараз проходить стажування в американській Cincinnati Children’s <…> (magazine.nv.ua, 30.01.2020). «До нас звернулися батьки з донькою 4,5 року», – розповідає «Експресу» подробиці випадку Соломія Герега, лікарка-отоларингологиня Львівської міської дитячої клінічної лікарні. (Експрес, 05.03.2019).]
С. Нечай «Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами», 4 вид. К., 2003, с. 421 – отоларинґолоґиня.
пору́чниця, пору́чниць; ч. пору́чник
1. офіцерка в армії на ранг вища від підпоручиці. [Ірена Яросевич у 1942 році після холодної та голодної зимівлі, з учасниками «Тео-Джазу», в якому тоді співала, вступає до армії. Генрік Варс очолює військовий театр-ансамбль «Польський парад», Ірена служить там у званні поручниці. (Збруч, 26.05.2019). Водночас, я більш ніж переконана, що ані оці київські виховательки <…>, ані оті юні кияни, що кладуть хризантемки до пам’ятника, поняття зеленого не мають про існування в нашій історії постаті справді героїчної жінки – поручниці армії УНР, головної лікарки бригадного шпиталю 6-ї Січової стрілецької дивізії<…>. Її ім’я – Христина Сушко. (Хвиля Десни, 08.11.2018).]
2. юр. та, хто дає поруку, ручиться за когось. [Зокрема Бобринецький повітовий суд направив справу про присвоєння поручницею Астаф’євою коней, що належали її дітям від першого шлюбу <…>. (Сторінки вітчизняної економічної теорії, Вип. XVII, с. 89). Жінку, яка мала психічні розлади, чоловік попросив стати поручницею в отриманні кредиту. (1+1: ТСН, 02.11.2012).]
3. уроч. та, хто ручиться за когось. [<…> але коли дерево святе хресне Сина твого побачу, світу і всього у світі відречуся і зразу піду, куди ти сама, як поручниця мого спасення, наставиш мене» (Данило Туптало «Житія Святих. Четьї Мінеї», пер. Валерій Шевчук, Т. VIII, 2009).]
див.: пору́чиця, поручи́телька
Словник української мови: в 11 томах, Том 7, 1976, с. 297. - розм.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
радика́лка, радика́лок; ч. радика́л
1. прихильниця радикалізму. [«О, я була радикалкою, навіть, можна сказати, анархісткою, – пояснювала Віола згодом. – Жила у лондонському сквоті, цікаві були часи». (Кейт Аткінсон «Руїни бога», пер. Ярослава Стріха, 2017). Запропоноване поняття дозволяє радикалкам ділити суспільство на два біологічних класи, які перебувають в боротьбі. (Людмила Смоляр «Минуле заради майбутнього», 1998).]
2. прихильниця крайніх заходів, рішучих дій. [Як справжня радикалка, вона не визнає в одязі нічого елегантного, носить кирзові чоботи, щоправда, пошиті на замовлення, дуже зручні і якісні, перешиту солдатську шинель і шапку-вушанку. (Наталка Сняданко «Синдром стерильності», 2006). – Хіба це ваші, це божі маківки, – сказала одна молода радикалка, найкращі демократичні почуття якої було ображено, коли вона побачила, як я виганяю городян з його поля. (Джек Лондон «Золоті маківки», пер. Іван Лещенко, 1970).]
3. депутатка від радикальної партії. [Наприклад, Валерій Писаренко і Дмитро Святаш у групі «Відродження» чи «радикалка» Тетяна Юзькова, яка потрапила до парламенту за квотою РПЛ замість Злати Огнєвіч. (Український тиждень, 2017).]
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
семіологи́ня, семіологи́нь; ч. семіо́лог
фахівчиня із семіології. [Поняття «інтертекстуальність» було введено в лінгвістичну науку французькою семіологинею Юлією Кристевою<…>. (Вісник студентського наукового товариства Горлівського інституту іноземних мов, Вип. 5, Бахмут, 2020, с. 55).]
див.: семіо́тиця

Запропонуйте свій переклад