Проблеми української термінології, Вісник НУ “Львівська політехніка” № 503, с. 3 - 8. Львів, 2004

 

Євгенія Карпіловська (Інститут мовознавства ім. О. Потебні НАН України)

Ольга Кочерга (Інститут теоретичної фізики ім.М. Боголюбова НАН України)

Євген Мейнарович (Інститут математики НАН України)

 

СТРУКТУРНІ ЗМІНИ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ПРОТЯГОМ ДВАДЦЯТОГО СТОРІЧЧЯ 

 

© Карпіловська, Кочерга, Мейнарович 2004

 

Окреслено структурні зміни, що сталися в українській науковій термінології протягом ХХ сторіччя, зокрема, зміни в лексичному складі мови, в інвентарі вживаних моделей словотворення, зразків будови граматичних конструкцій та словосполук.

 

Structural changes in the Ukrainian scientific terminology within XX century, in particular, changes in its lexicon, word-formation models, and grammatical constructions and phrases are outlined.

 

Минулого сторіччя українська термінна наука перейшла кілька етапів, що різним чином вплинули на розвиток української наукової мови, зокрема термінології. Після “золотого десятиріччя” двадцятих років настав кардинальний перегляд усього доробку в другій половині тридцятих, стагнація протягом сорокових-п’ятдесятих, певне пожвавлення наприкінці п’ятдесятих та протягом шістдесятих, панування “теорії злиття мов” та практичне вилучення української мови з науки та освіти під час “щербиччини”, бурхливий сплеск від початку дев’яностих, що триває й досі, хоча далеко не так бурхливо. Первісний намір термінознавців швидко навести лад у галузі помітно вщух, затнувся через негаразди, пов’язані з багатьма чинниками. Зокрема, досі триває дискусія, часом запекла й емоційна, щодо значення доробку, набутого протягом “золотого десятиріччя”, та його ваги в теперішньому термінному масиві. Протягом дев’яностих доробок Інституту Української Наукової Мови (далі – ІУНМ) та пов’язаних з ним наукових установ та окремих дослідників хоч і не став загальновідомим, проте не є вже чимось геть зовсім незнаним. Однак ставлення до нього далеке від одностайного. Чи варто повертати до наукового обігу терміни, що їх мало хто знає? Чи варто переходити від звичних багатьом мовних зворотів та моделей до напівзабутих конструкцій? Чи варто намагатися в деяких питаннях відійти від досить молодої повоєнної традиції, що її чимало людей вважають природним розвитком нашої мови? Чи є цей розвиток справді природним? І, нарешті, чи такими вже новими є деякі пропозиції термінознавців, що видаються ледь не революційними новаціями? Спробуймо розглянути цю проблему на підставі кількох документів, зокрема знову оприлюднених зовсім недавно [6], а до того практично забутих.[1] Йдеться про Резолюції Комісії НКО (Народного Комісаріяту Освіти) в справі перевірки роботи на мовному фронті [1] та Хроніку НДІМ (Науково-Дослідчого Інституту Мовознавства) 1933-1934 рр. [2]. Разом з передмовами до термінологічних бюлетенів [3-5], вони становлять цікаве джерело, що дає змогу проаналізувати походження багатьох теперішніх мовних негараздів. Далі розглянемо їх у хронологічному порядку.

Резолюції Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті оприлюднено 1933 року [1]. Їх три: “…на доповідь тов. Хвилі “Націоналістична небезпека на мовному фронті й боротьба проти неї” (26 квітня 1933 р.)” (далі – []), “…в питаннях термінології” (далі – []), “…в справі граматичній” (далі – []).

Перша резолюція [] має загальний характер. Проте сформульовані в ній настанови спричинили появу пізніших документів, безпосередньо пов’язаних з примусовими структурними змінами української літературної мови взагалі та наукової термінології зокрема. Не торкаючися ідеологічних питань та полишаючи поза розглядом суто правописні моменти, що мають бути предметом окремого дослідження, зазначимо такі рекомендації:[2]розгорнути широку роботу щодо остаточного викриття і викорінення націоналістичних викривлень на мовній ділянці, а саме – скритикувати і вилучити шкідливу продукцію…; конкретніше: .…переглянути словники і виправити в дальших виданнях припущені в них хиби…; …переглянути наукову й учбову підручникову літературу…; посилити партійний провід роботою мовознавчих інститутів, переглянути плани науково-дослідної роботи

Найважливішу з погляду термінознавства другу резолюцію, в питаннях термінології [], можна поділити на дві частини: критичну та настановчу. Найконкретніші фрагменти настановчої частини подано в пунктах 12 та 13. Пункт 12 містить приписи

…в ділянці словниковій українського мовознавства здійснити таке:

а) Розгорнути за участю широкої радянської громадськості гостру критику всіх словників, виданих колишнім Інститутом української наукової мови та пізніше Інститутом мовознавства.

б) Негайно переглянути всю словникову продукцію, що друкується … з погляду повної і цілковитої ліквідації націоналістичної ідеології в термінології.

в) Доручити Інститутові мовознавства негайно … організувати досконалий, з погляду ідеологічного насамперед, перегляд словників і термінології….

д) Дальші шляхи розвитку української термінології й цілої словникової діяльності … цілком побудувати на основі марксоленінської методології, на основі ленінської національної політики.

е) …категорично засудити дотеперішню практику укладання словників за принципом навмисного вигадування слів нацдемівського типу

з) Термін має бути відповідний до загальної мовної політики радянської влади.

Пункт 13 містить перелік принципів, що ними належало керуватися, укладаючи російсько-українські словники, зокрема такі:

а) в українській частині словника не подавати ніяких штучних, вигаданих, націоналістичного типу слів, надто критично використовуючи під цим поглядом словникову спадщину й категорично відкидаючи всіляку нацдемівщину;

б) добирати українську лексику під поглядом потреби її для культ- і соцбудівництва, отже відкидаючи зайві архаізми, провінціалізми;

в) у перекладі слів і фразеології не вносити штучної відмежованості української мови від російської, подаючи відповідники обох мов лише ті, що становлять сталий мовний елемент у них;

г) у жодному разі штучно й тенденційно не обминати спільних для обох мов елементів (слів), зокрема й слів інтернаціонального походження;

д) якнайбільше використовувати цитатний ілюстративний матеріал з радянського письменства й взагалі не подавати цитат, де відбивається ворожа пролетаріатові психоідеологія.

Третю резолюцію, …в справі граматичній [], побудовано дещо інакше: вона також містить критичну та настановчу частини, проте настановча частина має здебільшого ідеологічний характер, тоді як конкретні настанови, за принципом “від супротивного”, подано в частині критичній, зокрема в переліку імен мовознавців, чиї праці належало оголосити хибними (Євген Тимченко, Олена Курило, Микола Гладкий, Сергій Смеречинський, Микола Сулима) та націоналістичних рецептів, що їх належало засудити – і отже, вилучити з ужитку (рішуче викорінювати) критиковані граматичні конструкції. “Націоналістичні рецепти” та наведені на противагу їм рекомендовані конструкції промовляють самі за себе, тому їх варто навести цілком.

1. Усування оруд. відмінка дієвої особи при формах на -но -то при пасивних присудках і атрибутах. Тип: „це зроблено мною”, „затверджено з'їздом”, „затверджений з'їздом”.

2. Натомість висування, як поширеної норми, конструкції від+род. в. Тип: „звільнена від Рад Україна”, замість „звільнена Радами”.

3. Усування конструкції з род. присвійним (лист сільського вчителя) й безоглядне заступання її конструкцією з присвійним прикметником: тип: „герцогове Гізове слово”, „з листа вчителевого сільського” і т. д.

4. Усування орудн. присудкового. Тип: „він є (був) ковалем”, і безоглядне заступання його іншими конструкціями, особливо з „за”.

5. Усування конструкції з віддієсл. іменник. на -ння, -ття в позиції родового в., залежного від другого іменника. Тип: „спосіб збирання матеріалів”. Застосування натомість невиправданого сучасною мовною практикою інфінітива замість нормального іменника. Тип: „машина шити”.

6. Безоглядні рецептурні перепони найменшим можливостям творення прикметникових форм типу дієприкметників активних, неминучих в деяких випадках стилістично-перекладницької практики (напр. існуючий, пануючий, меншовикуючий).

7. Ступенювання прикметників лише за типом -іший, най...іший і усування типу більш, найбільш+1 ступ.: усування прислівникових форм ступ. прикметників у присудку.

8. Керування при ступ. прикметниках з усуванням родового в. і надуживанням конструкції з „за” (стіна вища за п'ять метрів, перш за все).

9. Безоглядне усування пасивних конструкцій, зокрема типу: „книжка друкується”.

10. Усування природних конструкцій з „по” й надуживання орудн. відмінка. Тип: „дебати суттю доповіді (зам. по суті) закінчилися”. Також: „розподіл групами” замість нормальн. розподіл по групах.

11. Безоглядне усування нормальних в укр. мові порівняльних конструкцій типу: чим... тим, чим... то, (о)скільки... (о)стільки.

12. Надуживання сполучника „та” в невластивій йому функції: „туди та сюди”, „виходити та входити забороняється”, „день та ніч не був”.

Позаяк і критику, і настанови резолюцій адресовано насамперед Інститутові мовознавства, саме цей інститут мав негайно вжити “рекомендованих” заходів. Протягом другої половини 1933 р. в Інституті відбулося понад 15 засідань, присвячених питанням українського словотвору [2]. Аби не обтяжувати читача надто розлогими цитатами, нижче подано скорочені формулювання конкретних висновків та рекомендацій.

1. Віддавати прикметникам на –ний перевагу над словами на -овий, особливо тими, що мають наголос на о – останні вважати полонізаційними.

2. Вважати правильним та бажаним вживати іменники жіночого роду на -ка, -ча зі значенням процесу.

3. Вважати правильним та бажаним вживати іменники чоловічого роду з суфіксами -щик, -чик.

4. Оголосити шкідливим вживання іншомовних слів на -иза, -іза, -еза, натомість вживати такі слова в чоловічому. роді.

5. Віддавати словам з префіксом обез- перевагу над словами з префіксомі зне-

6. Вважати основними формами літературної мови дієслівні іменники (від дієслів на –увати) на означення дії і наслідку на -ування. З іменників на -овання із значенням наслідку залишаються тільки ті, які в теперішній практиці набули широкого вжитку (напр., риштовання, угруповання, спростовання).

7. Щодо відповідників до російських прикметників зі складниками -подобный, -обра