Святослав Караванський “Пошук українського слова або боротьба за національне “Я”. — К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. — 240 с.

LXXII. Модернізований правопис-24

Правопис-29 і правопис-33 на ділі не можуть задовольнити вимог сучасности.

І той і той мають недоліки, і той і той вимагають удосконалення. Оскільки праця правописної комісії НАНУ досі не принесла сподіваних результатів, і досі не вироблено справді українського правопису, автор змушений самостійно вирішувати правописні питання. У попередніх своїх працях автор послуговувався правописом-29, хоч з цілим рядом його положень не погоджувався. У пошуках альтернативи довелося звернутися до попередніх українських правописів-до-29. І саме на одному з них, на правописі УАН, вжитому в “Російсько-українському словнику” (1924-1933 рр.) за редакцією академіка А. Кримського, автор і спинився, внісши до правил УАН незначні зміни. (Слова з відмінною від правопису-24 ортографією у дальшому тексті позначено зірочкою*.)

Риси цього модернізованого правопису-24 такі:

1. Іменники жіночого роду із закінченням -ість, -ерть у родовому відмінку однини мають закінчення -и: повісти, смерти.

2. Іменники чоловічого роду після числівників два, три, чотири мають закінчення множини: два робітники, три огірки, чотири мундири.

3. Ряд прикметників мають м’яке закінчення: безпросвітній*, народній, природній, зворотній*, східній, західній, трикутній, прямокутній, п’ятикутній.

4. Низка слів має традиційну ортографію: манастир, мариво*, салітра, Басарабія, сантименти, костел, шаравари, голодівка.

5. Українські прізвища відмінювано відповідно до української морфології: Гончар — Гончаря, Швець— Шевця, Масол — Масла, Мазурок— Мазурка, Янів— Янева, Антонів — Антонова, Пономарів — Пономарева.

6. Приросток З- перед літерою Ф не змінюється: зфальшувати, сфотографувати.

7. Слова який-небудь, що-небудь, по-перше*, по-друге* пишемо через дефіс; слово неабиякий* — разом.

8. Слова раз-у-раз, день-у-день, око-в-око пишемо через дефіс, як де-не-де, пліч-о-пліч, будь-що-будь; слова в наслідок та не раз пишемо окремо.

9. Слово мистець у непрямих відмінках тратить С: митця*, митцем*, митці*; родовий відмінок множини слова стаття — статей*.

10. Географічні назви: Букарешт, Берестя, Лубні, Маріупіль, Мукачів, Прилука, Ромен, Тираспіль, Озівське море.

11. Прикметники від міст: рівенський, віденський, дубенський, лубенський.

12. Іноземне L помякшуємо відповідно до правопису-24: пляж, але класик, номенклатура, флот, амбулаторія, молекула.

13. Сполучення ІА віддаємо ІЯ: парафіянин, комедіянт, матеріял.

14. Пишемо готовість від готовий, духовість від духовний.

15. Грецькі скорочені слова на початку складних слів єднаються із словом-партнером літерою /звуком/ О: гідр-о-станція, аер-о-клуб, аві-о-пошта, аві-о-носець, аві-о-мотор.

16. Грецьку літеру “тета” віддаємо як Т, але допускаємо і Ф: катедра/кафедра*, міт/міф*, анатема/анафема*, Методій/Мефодій*.

17. Допущено паралельне вживання слів: роль/роля, метод/метода, медаль/медаля, візит*/візита.

18. Іноземні міста — Рим, Париж, Берлін — у родовому відмінку мають, закінчення -у: до Риму, з Парижу, після Берліну.

19. Латинську літеру G в іншомовних власних назвах передавано літерою Ґ: Ґарібальді, Ґлазґо, Ґватемала; у словах-неіменах конгрес, агроном, агент, аргумент пишемо Г відповідно до української традиції.

(Вилучення літери Ґ — виправдане в запозиченій іноземній лексиці — обернулося безглуздям у відтворенні іноземних власних імен. Наприклад, написання й вимова прізвища віце-президента США Ґора| як Гор є образою, бо англійське слово Whore (вимовляється “Гор лайливе слово. Вимова Гор замість Ґор це дискредитація української культури на світовій арені.)

20. Іншомовне Н віддаємо нашим Г: Гельсінкі, Гофман, Гаммер; виняток: хокей.

21. Німецький дифтонг ЕІ перекладаємо як АЙ: Айнштайн, капельмайстер, гросмайстер.

22. Німецький дифтонг EU віддаємо як ОЙ: Фройд, Дойч.

23. Англійське W в іменах перекладаємо як В: Boлтер, Вільям, Вотерґейт.

24. Іншомовні м’які НЬ та ДЬ віддаємо м’яко: Нью Йорк, коньюнктура*, адьє, адьютант*.

25. Пишемо Европа, евнух, евфорія, епархія, епископ, Евген і Євген, але феодал*, нейтральний*.

26. Пишемо Геллада, гістерія, гієрогліф, гураган, гієрархія.

27. Пишемо хемія, амнестія, Еспанія, претенсія.

28. Толеруємо варіянти Олександер/Олександр*, міністер*/міністр, циліндер*/циліндр.

29. Толеруємо варіанти надхнення і натхнення.

30. Пишемо голф, шелф, носталгія, але фольклор.

Такий у- загальних рисах правопис, до якого схилився автор і який застосовано у даній, публікації.

Кілька слів про варіянти написань.

Лексичні варіянти в нашій мові існують віддавна:

вухналь/ухналь

збіговище/збіговисько

малесенький/манісінький/малюсінький

посидючий/посидющий

просимо/просим

ратай/оратай

сміятись/сміятися

співати/співать

срибати/стриба

холоднесенький/холоднісінький

щемкий/щімкий

Тому допущення таких варіянтів, як

Олександер/Олександр

Евген/Євген

Методій/Мефодій

візит/візита

міт/міф тощо

цілком виправдано і жодною мірою не шкодить правописним нормам, дотримання яких лишається обовязковим.