"Літературна Україна", №12(4957) (28.03.2002)
Прем'єр-мініcтрові України А.К.Кінаху

Шановний Анатолію Кириловичу!
Секретаріат ради Національної Спілки письменників України висловлює глибоку стурбованість подіями, що розвиваються останнім часом довкола створеної у 1994 році при Кабінеті Міністрів України Національної комісії з питань правопису.
Як відомо, у 1999 році робоча група цієї Комісії видала підготовлений нею „Український правопис. (Проект найновішої редакції)", що його було розіслано для ґрунтовної наукової експертизи. На жаль, попри переважання позитивних відгуків, від грудня 2000 року обговорення правопису набуло вкрай заполітизованого характеру, внаслідок чого його прийняття, що мало відбутися 14 лютого 2001 року на остаточному засіданні комісії, було Указом Президента відкладено на рік — тобто до лютого 2002 року.
Та ось 2002-й рік почався з таких оргмоментів: на початку року правописну Комісію було переведено з Кабінету Міністрів у підпорядкування НАН України і Міністерства освіти та науки, а 19 лютого ц.р. оприлюднено новий склад Комісії, з приводу чого ми і висловлюємо свою принципову незгоду. Річ у тому, що волею чиновництва правописне питання запропоновано на цей раз вирішити в спосіб... очищення правописної комісії від „небажаних" її членів, в числі яких, хоч як прикро, виявилися письменники (нагадаємо, що останні, мабуть, як ніхто, зацікавлені в упорядкуванні правопису). Зокрема, зі складу Комісії виведено широко знаних своїми працями в різних галузях мови членів НСПУ, а водночас й авторитетних вчених — професорів Віктора Коптілова, Анатолія Погрібного, Олександра Пономаріва, Івана Ющука, відомих мовознавців Ніну Тоцьку, Івана Вихованця, Ніну Клименко, Андрія Бурячка, Павла Чучку... Так само виведено й п'ятьох зарубіжних членів Комісії: всесвітньовідомого вченого, академіка НАНУ Юрія Шевельова (США), Миколу Штеця (Словаччина), чим перекреслено саму ідею, закладену у формування Комісії у 1994 році: упорядкувати правопис, який був би спільним для всіх українців світу.
Якщо взяти до уваги, що замість названих фахівців, які найактивніше займалися і займаються питанням мови, до кількісно значно розширеної Комісії введено цілий ряд осіб, взагалі не пов'язаних з мовознавством, маловідомих громадськості або тих, котрі активно захищають ті норми, що були силоміць накинені нашій мові в сталінську добу, то висновок напрошується сам по собі: замість розв'язання проблем правопису в спосіб наукових дискусій фахівців, вчинено чиновницький погром самої правописної Комісії. А новий її склад, схоже, дібрано таким чином, щоб при голосуванні залишити недоторканими правила правописів 1933 та наступних років, основною метою яких було не збереження самобутності української мови, а „зближення з російським та іншими правописами мов народів Радянського Союзу". Видається неймовірним, але ревізування правописної комісії відбулося без відома навіть Інституту української мови НАН України, який і мусив би бути тією установою, що в першу чергу мала б відповідати за рівень компетентності Комісії, і за ті чи інші правописні норми.
Секретаріат ради Національної Спілки письменників України, вимагаючи дати належну оцінку викладеним фактам чиновницької сваволі, просить Кабінет Міністрів ще раз повернутися до питання формування правописної Комісії, все зробити для припинення спекуляцій довкола правопису, прийняття остаточної редакції якого має відбутися в атмосфері наукової розважливості та незаполітизова-ності.
З повагою,
Секретаріат ради Національної Спілки письменників України