§ 9. ФРАЗИ З ЧИСЛОВИМИ НАЗВАМИ

 

 Українська фраза із згадуваними в попередньому параграфі числовими назвами – дуже нестала. Щодо вигляду іменників, то цю несталість можна ілюструвати такими, напр., фактами: два дуби – два дуба (це – або архаїзм, або росіянізм), дві кімнати (норма) – дві кімнаті (архаїзм), два відра (норма) – дві відрі (архаїзм) тощо. Що саме з цих варіянтів уважати за літературну норму – про це ми вже говорили (в § 8).

 Щодо прикметників при іменниках із числовими назвами два – дві, обидва – обидві, три, чотири, то вони в українській фразі можуть мати вигляд иазовного або родового множини; напр.: Дві тополі високії одна одну хилить (Т. Шевченко). Дві душі моїх зійшлися (В. Чумак).

 Дієслова-присудки до так званого назовного двоїни можуть мати вигляд третьої особи однини котрогось часу (у минулому часі – третьої особи однини ніякого роду) або третьої особи множини котрогось часу; напр.: Приліта до його три зозулі (Нар. дума). У хату вступило разом два чоловіки (П. Мирний). Два коти на однім салі не помиряться (Нар. приказка).

 Уся ця різноманітність для літературної мови дуже незручна. Отже подамо, спочатку на роздріб, ті моменти, що їх слід би вважати за літературну норму.

 I. При числових назвах два – дві, обидва – обидві три й чотири всі іменники мають вигляд, подібний до назовного множини, з наголосом здебільшого не таким, як у назовному множини (деякі уваги про наголос – у §8); напр.: два брати, обидва поля, три жінки, чотири рядки й інш.

 II. Прикметникові слова при іменниках із згаданими числовими назвами мають вигляд назовного множини; напр.: два високі дуби, обидва наші вчителі, три нерівні частини, чотири широкі вікна й інш.

 IIІ. Дієслова-присудки при так званому назовному двоїни мають вигляд множини; напр.: В її очах стоять дві хрустальні росинки (М. Хвильовий). Невеликії три літа марно пролетіли (Т. Шевченко). Три шляхи широкії докупи зійшлися (Т. Шевченко) й інш.

 Загальний висновок такий: з умовно званим назовним двоїни прикметники й дієслова згоджуються так само, як і з наз. множини; з умовно званим знахідним двоїни прикметники згоджуються так, як і з знахідним множини; всі прикладки згоджуються з назовн. і знахідн. двоїни так, наче вони стосуються до назовн. чи знахідн. множини.

 

Примітка 1. Замість множини дієслова буває однина лише в тих реченнях, де є родовий частинний; напр.: У мене лишилося грошей три карбованці.

 Примітка 2. Слова очі, плечі, уші не бувають із числовими назвами два, обидва й інш.; з тими назвами бувають форми ока, плеча, вуха; напр.: На мене дивилися два розумні ока мого сетера. Чотири могутні плеча підважили гарбу з снопами. Обидва мої вуха не дочувають і т. інш.

 

IV. У фразах типу "Промайнули в глибокий присмерк дві чорні фігури" за підмета треба вважати іменника (фігури), а слова дві й чорні – за додатки прикметникові, присудок – промайнули.

 Проаналізуємо ще один приклад: Анарх почув на своїм руці дві теплі сентиментальні краплини (М. Хвильовий); слово краплини – додаток іменниковий (знахідн. відм.) до почув, а слова дві, теплі й сантиментальні – додатки прикметникові до краплини.

 Отже числові назви два – дві, обидва – обидві, три й чотири мають у реченні прикметникову силу (в російській фразі ці назви в таких випадках мають іменникову силу).

 До цього ще додамо, що всі так звані форми двоїни вкупі з числовими назвами при них можна вважати за цілісні групи. Справді бо: доводиться констатувати дуже велику зв’язаність у таких, напр., сполученнях, як от три брати, дві верби тощо (особливу увагу зверніть на наголоси – брати, верби); не можна було б уважати за нормальні отакі сполучення: не вертаються брати, верби схилилися.

 Звичайно, цілісний характер аналогічних груп іноді немов не виявляється. Це буває тоді, як у назовн.-знахідн. двоїни, й множини – однаковий наголос; порівняйте: три тополі схилилися – всі тополі схилилися, віддав чотири карбованці – віддав усі свої карбованці й т. інш.

 V. Коли іменник стоїть перед числовою назвою (досі ми мали на увазі випадки, де назовні й знахідні двоїни бували після числових назов), то звичайно він має вигляд родового множини; напр.: Днів через три вони... справдили вигадку свою (Л. Глібів). Разів зо два ударив по рваних (Т. Шевченко). Миль зо дві з козеням трохи-трохи не танцювала (Т. Шевченко).

 Подібне до цього й таке: Кіп із вісім заробила (Т. Шевченко). Довго я читав твій лист, разів із десять (Т. Шевченко).

 Зрідка тут буває й однина іменника; напр.: Лежала недовго щось – седмиць з три (Т. Шевченко). Прийшло до нас чоловіка з вісім робітників (порівн. до § 5, п. V і до § 6, п. VI).