§ 21. ПРО "КОТРИЙ (КОТОРИЙ)"

 


 До прикметника котрий (наголос має бути на кінці) є частіше вживана в народній мові й старша віком дублета – которий. Обидва ці прикметники – цілком однаково значіння, а саме: в українській стародавній і сучасній народній мові вони мають роподільно-числове значіння, цебто котрий (чи которий) із двох, із трьох,.. із багатьох. Отже, вживаючи цих прикметників, мають на увазі два, три, багато об’єктів.

 I. Окремі відтінки значіння та вживання прикметників которий, котрий можна бачити в таких дещо відмінних один проти одного прикладах:

 а) Которий, котрий (рос. "какой") із двох, трьох,.. багатьох: Три пани – єдні штани: котрий успіє, той і штани надіне (Номіс). Котра дівчина чорнобривая, та й чарівниця справедливая (Нар. пісня).

 Із цих прикладів видно, що слову котрий (которий) у головному реченні може відповідати форма вказівного прикметника той. Замість той може бути в таких випадках і він; напр.: Которий би міг турчин-яничар сей сон одгадати, міг би йому (цебто тому) три гради турецькії дарувати (Нар. дума).

 На початку головного речення, перед формою від той чи він, може бути сполучник то; напр.: Ой, поспішайте, молодії хлопці, та до темного лугу! Ой которії та й поспішали, то ті в лузі зимували; а которії не поспішали, то ті в степу пропадали (Нар. пісня).

 Головне речення може починатися самим сполучником то (без вказівного прикметника); напр.: Котрі бігли до річки Росі, то зосталися голі й босі (Нар. дума).

 В головному реченні може й не бути вказівного прикметника й сполучника то; напр.: Після теплої зливи дротом котились краплі, зупинялись, звисали,– а котрі налітали, (то ті М. С.) вливались і падали додолу (М. Хвильовий).

 В усіх досі поданих прикладах речення з котрий, которий стоять перед своїми головними.

 Ще трохи інших прикладів із котрий, которий у реченнях простих (питального типу): Котра з сих двох нам судиться дорога? (Л. Українка). Котрий з них котрого поборе? (Б.Лепкий). Котра ж із вас піде зо мною танцювати? (Т. Шевченко). Та й пішли: то чия торбина важча, то на скільки харчів стане у котрої, то як котра з дому виряжалась (А. Тесленко).

 б) Которий, котрий із відтінком якийнебудь, хтонебудь: Я хочу, щоб ти собі обрала котору дівчину (М. Вовчок). В обох довгі кінночі шинелі – коли йде которий, то закаблуками фалди відкидає (В. Чапля). Грай же котрий на бандуру, сумно так сидіти (Нар. пісня). Ой як буде з вас которий, браття, в своїй сторононьці, – поклоніться... моїй дівчиноньці (Нар. пісня).

 в) А от приклади, де которий, котрий мають відтінок інший (якийнебудь) із багатьох: Як которий, то й навчиться, а сей – ніколи (Сл. Гр.). Вчительки знають багато всього. Балакати тобі про віщо як почне котра, слухай тільки (А. Тесленко). Було, як схопить котрий, так до землі не допустить, так і носить (Т. Шевченко).

 Зрідка котрий, которий має відтінок, що його можна характеризувати словом деякий (рос. "некоторый"); напр.: Козаки... турків-яничар у пень рубали, которих живих у Чорнеє море бросали (Нар. дума).

 г) Котрий... котрий... (которий... которий...) означає в українській фразі один, другий, третій...; напр.: Та в тій школі так: котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б’є (Сл. Гр.). Которих дівчат то матері не пустили в дружки, которі й самі не пішли (М. Вовчок).

 Іноді в фразі може бути один, другий, а далі – которий; напр.: Одного на здоров’я любенько питає; другому жалиться, що без його чогось їй смутно та дивно; которого біля себе садовить (М. Вовчок).

 ґ) Ні которий означає ні один; напр.: Ви, панове-молодці, кайданами не стучіте... Ні которого турчина в галері не збудіте (Нар. дума).

 Такого типу звороти в сучасній мові не вживані.

 д) Котрийсь має значіння якийсь (рос. "какой-то, некоторый"); Жиє до котрогось часу (Номіс). А що дома?– озвався котрийсь (А. Тесленко). Знеобачка заверещала ззаду котрась iз дівчат (В. Чапля).

 Часто-густо сучасний інтеліґентський зворот той чи (або) інший (порівн. до рос. "тот или иной, тот или другой") паразитує стильне українське котрийсь; напр.: З тих чи інших причин... В тій або іншій статті...

 

Іншого значіння, опріч розподільно-числового, прикметникам которий і котрий не слід надавати.

 Ці прикметники можуть бути лише перед іменником, а не після нього: Котору дитину кохала-любила, край себе не маю (Чуб.).

 Речення з котрий і которий у складній фразі бувають перед головним реченням, цебто мають препозитивне, а не постпозитивне становище: Которий пес багато бреше, той мало кусається (Номіс).

 II. Дехто з українських інтеліґентів, письменників, учених тощо сполучає відносні (стосункові, релятивні) речення з їхніми головним словом котрий (рідше – которий) і ставить ці відносні речення після іменника; напр.: На нім була свиняча шкура, котору він як плащ носив (І. Котляревський). Латин... ішов в кругу своїх вельмож, которі всі були в параді (І. Котляревський). Після похмурої темної ночі, в котру не переставав хлюскати лапастий дощ... починало світати (П. Мирний). Не в людях зло, а в путах тих, котрі незримими вузлами скрутили сильних і слабих (І. Франко). Я ніколи не покохаю жінку, котрій бракує слуху (П. Тичина).

 Ці факти становлять собою результат свідомого (і несвідомого наслідування літературної російської або польської мови, де так зване релятивне (рос. "относительное") упорядження досягає найбільшого ступеня при словах рос. "который" (і "какой"), польськ. "który (і "jaki"); напр.: В тот вечер, о котором зашла у нас речь, обитатели занимались игрой (І. Турґєнєв). Wiem, że znasz tęgie lekarstwa, które albo zabijają, albo od razu leczą (Б. Прус) і т інш.

 Така будова фрази українській мові аж ніяк не властива, і переносити в українську синтаксу релятивно-сполучне постпозитивне (цебто те, що буває після іменника) которий чи котрий не слід.

 

Примітка. Із нашою розмовою про которий і котрий щільно зв’язані дальші параграфи – 22, 23, 24.