§ 24. ФРАЗИ, ДЕ МОГЛО Б БУТИ РЕЛЯТИВНЕ "ЩО"

 

 Сполучування постпозитивних релятивних речень із їхніми головними словом що, як уже й сказано, становить собою найхарактеристичнішу особливість української фрази. Опріч цього, в українській мові широко вживані фрази, де могло б бути релятивно-сполучне що чи конструкції з ним (що вона, що в ній і т. інш.), а тимчасом замість нього стоять інші слова, а саме: хто, де, куди, відкіля, коли, як. Зв’язування підрядного речення з головним дієприкметниками (на -ний, -тий), дієслівними прикметниками на -лий, дієприслівниками на -чи й -ши так само конкурує з релятивно-сполучними що. Зрідка на місці що він і т. інш. може бути конструкція а він, і він, а той. А то ще буває й так, що конструкція з що робиться просто непотрібною, і її обминають.

 I. Приклади з хто: Тільки той досягає мети, хто іде, – тільки той, хто горить, не згорає (О. Олесь). Я справді таки той, у кого ти у снах своїх химерних оберталась (С. Черкасенко).

 Слово хто може зв’язувати релятивне речення з головним лише тоді, як релятивне речення стосується до котроїсь форми від той, до котроїсь форми множини від весь, до форм однини від кожний і всякий; напр.: На роботу братимуть лише того (тих), хто має стаж. Туди можна заходити всім, хто хоче. Хіба ж кожний, хто викладає українську мову, справді знає її. Туди лізе всяк, кому треба й не треба й т. інш.

 II. Прислівники місця (найчастіше) й часу, набираючи значіння сполучників, так само можуть заступати собою що й конструкції типу що він, що проти нього й інш. Таке заступання можливе лише тоді, як релятивне речення стосується до іменників, що означають місце або час.

 Приклади: Голодний люд без хліба-соли в своїх нетоплених хатах, де не прогляне світ ніколи, де глупа ніч, де рабський страх (М. Старицький). Аж ось, пройшовши ще днів зо п’ять, сказано їм, що вже недалеко те місце, куди їх гнали (П. Мирний). Смутний і невеселий сидів пан... Халявський у своїм хуторі, у пустій хаті, відкіль повиганяв усіх з серця (Квітка-Основ’яненко). З плачем ждемо тії години, коли спадуть кайдани з нас (Л. Українка). Коли себе ти п’яний загубив?.. Чи в тую ніч, як з братом ти братався? (О. Олесь).

 Порівняйте до поданих у цій рубриці такі, напр., фрази: Учитель, повів його у велику хату, заставлену лавами, за котрими (цебто де або що за ними) сиділо багато хлопців (П. Мирний). Після похмурої темної ночі, в котру (цебто коли) не переставав хлюскати лапастий дощ, починало світати (П. Мирний). Карпо й дідок підходили до того горбика, на якому (цебто де) сидів дурень (М. Хвильовий). Отам далі єсть яма, в яку (цебто куди) скидають сміття й т. ін.

 III. Частенько речення, де могло б бути що, приєднується до головного дієприкметником на -ний чи -тий або дієслівним прикметником на -лий. У цих дієприкметниках і прикметниках у такому разі немов містяться функції що плюс відповідного дієслова (що могло б бути присудком, коли б фраза була з що).

 Приклади: Марко сідав учити свого учня, забитого, запамороченого гнітючою системою клясицизму (Б. Грінченко), цебто... учня, що був забитий, запаморочений... Той жаль, що почуваю, нагадує лиш усміх, застиглий (цебто що застиг) на обличчі в мерця (М. Коцюбинський).

 IV. Так само й дієприслівники на -чи й -ши можуть іноді немов заступати собою що плюс дієслово.

 Приклади: Катерина, маючи (цебто що мала) чималий розум і самостійну вдачу, не завсіди годилася з материними поглядами (Б. Грінченко). Рід нашого Квітки, бувши (цебто що був) значним і вельможним родом, займав собі на просторі щонайлюбіші займанщини (П. Куліш).

 V. Часом речення, де могло б бути що він і т. інш., зв’язується з попереднім реченням конструкцією а він, і він, а той.

 Приклади: Прийшов до них чоловік з города, а він того літа ходив у Київ, та й кае (Квітка-Осн.). Був собі один парубок і все він ходив гулять (Е. М. Гр.). Ой на горі садок стоїть, а в тім садку сосна (Гр. Тимч.).

 VI. Кінець-кінцем є такі випадки, коли зворотам що мав щось, що був із чимсь може відповідати конструкція з (із) плюс орудний; напр.: Сашко їздив на якомусь дивному возикові з трьома коліщатами (= що мав троє коліщат, що був із трьома коліщатами), що самі собою котилися й т. інш.

 

Отже, маючи багатенько засобів обминати не лише котрий та який, ба навіть саме що, треба й орудувати тими засобами, а релятивно-сполучних, постпозитивних який і котрий не вживати.