КЛИЧНА ФОРМА

 

 § 24. У кличній формі іменники однини мають закінчення -у, -ю, -о, -е ().

 -У 1. мають іменники чоловічого роду:

 а) Доволі послідовно ті, що мають наросток -ко, -ик, -ук, -ок: ба́тьку, голу́бчику, ковальчуку, си́нку, ко́ничку, кониче́ньку...

 б) Доволі послідовно з закінченням -ж, -ч, -ш: му́жу, пого́ничу, това́ришу...

 в) Окремі іменники тверді: ді́ду, та́ту, си́ну, сва́ту. Також такі, як Ґео́рґу...

 -Ю 2. мають іменники:

 а) Чоловічого роду м’які, крім тих, що кінчаються на -ець (див. § 22 І відм. 3 група): кобза́рю, ведме́дю, мі́сяцю, кня́зю, коза́лю, ко́ню, Іва́сю, зя́тю, кра́ю, Корні́ю...

 б) Жіночого роду м’які (див. § 22 І відм. 3 гр.) пестливі:

 до́ню, мату́сю, Гали́нцю, Мару́сюМару́се)...

  3. -о мають усі без винятку тверді іменники на жіночого й чоловічого р. (див. § 22 І відм. 1 гр.): Украї́но, се́стро, Га́нно, гайдама́ко, бідола́хо...

 -Е (-Є) 4. мають іменники:

 а) Усі жіночого роду нетверді, тобто І відміни 2 й 3 групи, за винятком указаних під 2б, та з закінченням на приголосний (III відміна): ро́же, до́ле, зе́мле, вдови́це, Ка́тре, сме́рте, но́че, тва́ре ...

 Але: ма́ти.

 Після голосних : Марі́є, збро́є...

 б) Ті чоловічого роду тверді, що не входять в 1а, 1в і 3: со́коле, ли́се, го́лубе, моро́зе, гро́ме, Дні́пре, Па́вле, Пе́тре, громадя́нине, наро́де, во́вче, коза́че, чума́че, лу́же, ля́ше, па́рубче, воя́че (від воя́к), Джо́рдже...

 -Е, -Ю (-У) 5. Іменники чоловічого роду на -ець мають закінчення , рідше : моло́дче, кра́вче, же́нче, хло́пче, ні́мче, за́йчеза́йцю), злочи́нцю, перемо́жцю...

 Так само й іменники чолов. р. на мішаної групи (див. § 22 І відм. 2 гр.) мають закінчення -е і лише зрідка : тесля́ре, газетя́ре, повістя́реповістя́ру)…

 Ніякий рід 6. Іменники ніякого роду в кличній формі не мають окремого закінчення.

 

Примітка. Лише зрідка іменники ніякого роду з наростком -к- приймають у кличній формі закінчення підо впливом подібних іменників чоловічого роду: "Ой сонечку-батечку, догоди, догоди".