§ 115. Правопис слов’янських прізвищ та імен
Основні правила правопису
прізвищ та імен инших слов’янських народів:
1. Літери слов’янських
алфавітів е, е́, сполуку іе передаємо літерою е (крім
випадків, передбачених нижче): Бе́лич, Бо́тев, Броне́вський,
Ве́ра (болгарське, сербське жіноче ім’я), Весело́вський,
Ве́слав, Зале́ський, Кузнецо́в, Мечисла́в, Міцке́вич,
Наде́жда (болгарське жіноче ім’я), Не́мцова, Светла́н,
Седла́чек, Сенке́вич, Серако́вський, Турге́нєв,
Фе́дін, Це́нкий, Ча́пек, Шмельо́в.
2. Російську літеру е
передаємо літерою є в таких випадках:
а) на початку слів: Євдоки́мов, Євтуше́вський, Єго́ров,
Єла́нський, Єлиза́ров, Єршо́в, Єфи́мов;
б) усередині слів після
голосного та при роздільній вимові після приголосного: Бердя́єв,
Буєра́ков, Вереса́єв, Гуля́єв, Іса́єнков; Аля́б’єв,
Афана́сьєв, Григо́р’єв, Євге́ньєв, Зино́в’єв;
в) після літер на позначення
приголосних (за винятком ж, ч, ш, щ і ц) у суфіксах -ев, -еев
російських прізвищ: Звє́рєв, Ко́зирєв, Ло́мтєв,
Медве́дєв, Пи́сарєв, Тиміря́зєв; Алексє́єв, Андрє́єв,
Веденє́єв, Гордє́єв, Матвє́єв, Тимофє́єв, Менделє́єв, але
Бесту́жев, Му́ромцев, Нехоро́шев, Подья́чев,
Усвя́тцев; Аракче́єв, Маце́єв, Плещеє́в;
г) якщо російському е
кореня відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці
колишнього ): Бесє́дін,
Бєлі́нський, Звє́рєв, Лєско́в, Мєсте́чкін, Насє́дкін,
Пєшко́вський, Рє́пін, Столє́тов, Твердохлє́бов.
3. Е, ІО. Російську літеру е передаємо:
а) сполученням літер йо
на початку слова, усередині після голосних, а також після б, п, в, м, ф,
коли ё позначає звукосполучення [й+о]: Йо́лкін; Бугайо́в, Воробйо́в, Окайо́мов, Соловйо́в;
б) через ьо всередині
слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного
з о: Алфьо́ров, Будьо́нний, Верьо́вкін,
Дьо́рнов, Корольо́в, Новосьо́лов, Огарьо́в,
Сімьо́ркін, Тьо́ркін.
Але в прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен,
пишемо е: Арте́мов, Семе́нов,
Фе́доров і т. ин.;
в) через о під
наголосом після ч, щ: Грачо́в, Лихачо́в, Пугачо́в, Хрущо́в, Щипачо́в.
4. Польське сполучення літер іо передаємо:
а) сполученням літер йо
після б, п, в, м, ф: Голембйо́вський, Мйодо́вич,
Пйотро́вський;
б) через ьо після
м’яких приголосних: Аньо́лек, Генсьо́рський, Козьоле́цький.
5. И (і) передаємо
переважно через и в прізвищах та іменах, належних до
південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська,
сербська та ин.): Бе́гич, Бе́лич, Вели́чков, Жи́вков,
Кара́джич, Ми́лев, Ми́лош, Ми́тич, Ни́колов,
Симе́он, Фили́п, Я́гич; рідше — через і (на початку
слова; перед [й] та голосним; в іменах неслов’янського походження, що
мають відповідники і в українській мові з написанням через і; у деяких
инших випадках, переважно за традицією): І́вич, Іконо́мов;
Ілі́єв, Мі́йо; Ві́ктор, Ліля́на; Людеві́т,
Мі́клошич та ин.; через ї (після голосних):
Воїсла́в, Михаї́л, Стої́ч.
У польських, чеських,
словацьких прізвищах та іменах і передаємо:
а) через і на початку
слова та після приголосних — перед наступним голосним та приголосним й, а також
перед иншими приголосними (крім випадків, передбачених нижче): Івашке́вич,
І́ндра; Ма́ріуш; Є́длічка, Зволі́нський,
Котарбі́нський, Лі́нда; Mа́pmiн, Мі́лош, Міцке́вич, Сіко́рський, Стані́слав;
б) через и після ж, ч, ш, щ і ц та в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич
(-евич, -ович): Бжозо́вич, Га́влик, Жи́жка,
Конопни́цька, Копе́рник, Свенци́цький, Ceнке́вич, Ру́чик, Циранке1вич, Ша́фа́рик,
Ши́мчак, а також у
прикметникових прізвищах (див. п. 9), але в кінці слова — через і: Є́нсі,
Ї́́ржі.
6. Російську літеру и передаємо:
а) літерою і на початку
слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігна́тов,
Іса́єв; Бірюко́в, Віскова́тов, Гага́рін, Ка́зін, Мічу́рін,
Му́сін, Пу́шкін;
б) літерою ї після
голосного й при роздільній вимові після приголосних (пісдя ь та
апострофа): Во́їнов, Гу́р’їн, Ізмаї́лов, Ільї́н;
в) літерою и:
1) після ж, ч, ш, щ і ц
перед приголосним: Га́ршин, Гу́щин,
Доро́жин, Лу́чин, Цеци́лін, Чи́чиков, Ши́шкін,
Щигло́в, але Ціолко́вський
(перед голосним);
2) у прізвищах, утворених від
імен та загальних назв, спільних для української та російської мов з однаковим
або дуже подібним звуковим оформленням, які в українській мові пишемо через и: Бори́сов, Ботви́нник, Вави́лов, Виногра́дов,
Дани́лов, Дуби́нін, Кири́лов, Кисельо́в, Миро́нов,
Митрофа́нов, Ми́шкін, Ники́форов, Одинцо́в,
Пивова́ров, Пиля́єв, Пи́сарєв, Смирно́в, Тито́в,
Тихоми́ров, але Нікі́тін, Нікола́єв, Філі́ппов
тощо, вихідними для яких є імена, відмінні від українських; Калі́нін,
Малі́нін; Леоні́дов, оскільки в українській мові ім’я Леоні́д
також пишемо через і;
Примітка. За усталеною традицією імена та імена по
батькові росіян і білорусів передаємо їх українськими відповідниками, пор.: Алекса́ндр Серге́евич Пу́шкин — Олекса́ндр
Сергі́йович Пу́шкін, Михаи́л Шо́лохов — Михайло́
Шо́лохов, Петр Проску́рин — Петро́ Проскурі́н,
Васи́лий Шукши́н — Васи́ль Шукши́н, Еле́на
Образцо́ва — Оле́на Образцо́ва, Васі́ль Быкаў —
Васи́ль Би́ков, Арка́дзь Жура́ўскі — Арка́дій
Жура́вський, Яў́ге́н За́йцаў — Євге́н За́йцев,
Уладзі́мір Ка́пцаў — Володи́мир Ка́пцев, Віта́ль
Анічэнка — Віта́лій Аніче́нко, Анато́ль Ціто́ў — Анато́лій Тито́в.
3) у префіксі при: Приби́лкін, Прива́лов, При́швін;
4) у суфіксах -ик, -ич,
-иц, ищ-: Бі́ликов, Коте́льников, Кру́тиков,
Но́виков; Григоро́вич, Станюко́вич; Голи́цин,
Па́лицин; Ради́щев, Тати́щев.
7. Російсьу літеру ы,
польську, чеську, словацьку у передаємо літерою и: Крути́х,
Мали́цин, Рибако́в, Циганко́в, Чернишо́в; Виспя́нський,
Пташи́нський; Ма́сарик (див. також п. 10).
8. Ą, Ę, Ä. Польські
літери ą, ę на позначення носових звуків передаємо так:
а) сполученням літер ом, ем
перед губними приголосними: Домбро́вський, Заре́мба,
Ке́мпа;
б) сполученням літер он, ен
перед иншими приголосними: Зайо́нчек, Па́йонк, Пйо́нтек;
Венгжино́вич, Єндрихо́вський, Свенци́цький.
Примітка. Словацьку літеру ä на місці колишнього носового е передаємо через я: Святоплу́к.
9. Прізвища з
прикметниковими суфіксами та закінченнями. Суфікси слов’янських прізвищ -ск(ий),
-цк(ий), -ск(и), -цк(и), -sk(i), -ck(i), -dzk(i), -sk(ý), -ck(ý) передаємо відповідно через -ськ(ий), -цьк(ий), -дзьк(ий): Броне́вський,
Му́соргський, Стамболі́йський;
Гомули́цький, Городе́цький; Гру́дзький, Зава́дзький.
10. Прикметникові закінчення
російських прізвищ передаємо так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий, після м’якого приголосного —
через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бє́лий,
Остро́вський, Кра́йній; Бє́ла, Остро́вська, Кра́йня.
Закінчення -ой передаємо через -ий: Донськи́й, Крути́й,
Луговськи́й, Полеви́й, Трубецьки́й, але Толсто́й
(Толста́).
Прикметникові закінчення
білору́ських прізвищ -ы, чеських та словацьких -ý,
польських -у, болгарських, македонських і сербських -и,
хорватських -і передаємо через -ий: Бя́лий,
Га́ртний, Не́врлий, Не́єдлий, Но́вотний, Па́лацький,
Смирне́нський, Коне́ський, Куку́левич-Сакци́нський, але
Гуля́шки (невідмінюване). В особових іменах на зразок польського Ksawery кінцеве -у
передаємо як -ій.
11. Апостроф. Апостроф
ставимо після літер б, п, в, ф, м, літер к, р та ш, а
також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї для позначення роздільної вимови: Аля́б’єв, Аре́ф’єв, Водоп’я́нов, В’я́льцева, Григо́р’єв,
Заха́р’їн, Луб’я́нцев, Лук’я́нов, Миш’яко́в, Пом’яло́вський,
Проко́ф’єв, П’ятако́в, Рум’я́нцев, Ю́р’єв; Без’язи́ков; перед йо апостроф не пишемо:
Воробйо́в, Соловйо́в.
Примітка. Коли я, ю
означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед
ними не ставимо: Бяду́ля, Виспя́нський, Вя́земський,
Пясе́цький, Рю́мін.
12. Ь. М’який знак пишемо в прізвищах після
літер на позначення м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:
1) перед я, ю, є, ї для позначення роздільної вимови: Ана́ньїн, Дья́конов,
Ілью́шин, Панкра́тьєв, Поло́зьєв, Подья́чев, Сала́сьєв,
Третьяко́в, Улья́нов;
2) перед приголосними: Во́льнов, Конько́в;
3) у кінці слова: Лось, Со́боль.
IIримітка.
Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишемо:
Дя́гилев, Зя́брєв, Цявло́вський, Тюме́нєв.
Твердий кінцевий приголосний ц
слов’янських прізвищ в українській мові пом’якшується: О́равець,
Скита́лець.
Примітка.
М’якість польських приголосних n, s, c, dz позначаємо в українській мові буквою ь в
кінці слова: Дзісь, Ку́ронь, Не́дзведзь, Ци́рліць, але Кусне́вич,
Свідзі́нський, Свя́дек, Урба́нчик, Цвік.