§ 117. Імена та прізвища (прізвиська).

Імена та прізвища (також прізвиська) людей, які складаються з двох чи трьох слів або до складу яких входять різні службові слова, можуть писатися окремо, разом і через дефіс.

1. Окремо пишемо:

а) прізвиська (українські та перекладені иншомовні), що складаються з імени та прикметника, узгодженого з ним або з наступним іменником: Оле́на Прекра́сна, Іва́н Воло́ве О́ко, Ри́чард Ле́вове Се́рце; сюди належать і особові найменування індіянців: Мале́нький Вовк, Тупи́й Ніж і т. ин.;

б) псевдоніми, побудовані як поєднання імени та прізвища: Джек Ло́ндон, Жорж Санд, Ле́ся Украї́нка, Марко́ Вовчо́к у Пана́с Ми́рний;

в) повні давньоримські особові назви, у яких перше слово означає особове ім’я, друге — родове ім’я, третє — прізвище: Гай Ю́лій Це́зар, Марк По́рцій Като́н;

г) прийменники, артиклі та инші службові слова (вам, да, де, ді, дю, дель, де́лла, дос, фон, дер, ла, де, де ла, фон дер і т. ин.) в иншомовних особових назвах: Лю́двіг ван Бетхо́вен, да Ві́нчі, де Ґолль, ді Вітто́ріо, дю Ґар, де́лла Ро́ббія, ле Шапельє́, де ла Барт, фон дер Гольц.

Примітка 1. Скорочені службові слова д (з французької мови) та о (з ірландської мови) пишемо з власними іменами через апостроф і з великої літери: Д’Аламбе́р, Д’Артанья́н, Д’Обіньє́, але Жа́нна д’Арк; О’Ге́нрі, О’Ке́йсі, О’Ко́ннейль; компоненти Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, Сент-, які передують прізвищам і разом з тим становлять їх невід’ємну частину, пишемо через дефіс: Ван-Де́йк, Мак-Кі́нлі, Мак-Маго́н, Сан-Марти́н, Сен-Си́мо́н.

Примітка 2. У ряді випадків такі слова пишемо разом з прізвищами, бо в такій формі засвоїла їх українська мова: Декандо́ль, Делі́ль, Дериба́с, Лага́рп, Ламеттрі, Лафонте́н, Леса́ж, Фонві́зін; Мака́ртур, Макнама́ра;

ґ) слово дон (“пан”) перед особовим ім’ям як форма ввічливого іменування: дон Бази́ліо, дон Пе́дро, дон Хосе́. У власних назвах відомих літературних героїв це слово пишемо з великої літери: Дон Жуа́н, Дон Кіхо́т.

Примітка. У загальному значенні слова донжуа́н і донкіхо́т пишемо разом і з малої літери;

д) складники корейських, в’єтнамських, бірманських особових назв: Кім Ір Сен, Хо Ші Мін, Такі́н Ко́до Хмайн.

2. Разом пишемо:

а) українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Гори́цвіт, Непи́йвода, Уби́йвовк;

б) українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Добрийве́чір, Нетудиха́та, Панібудьла́ска;

в) українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопо́л, Кривоні́с, Скорохо́д;

г) слов’янські особові імена, утворені від двох основ: Владисла́в, Володи́мир, Мечисла́в, Яропо́лк;

ґ) складні китайські імена, які завжди виступають після прізвища: Го Можо́, Ден Сяопі́н, Сунь Ятсе́н, Чан Кайші́.

Примітка. Якщо китайське ім’я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім’я) пишемо окремо: Дин Лінь, Лу Синь, Цюй Юа́нь.

3. Через дефіс пишемо:

а) складні особові імена: Васи́ль-Костянти́н, Жан-Жа́к, Зино́вій-Богда́н, Марі́я-Антуане́тта, Ма́ртин Лю́тер, Фри́дрих-Вільге́льм;

б) складні прізвища: Альтамі́ра-і-Креве́а, Гулак-Артемо́вський, Жоліо́-Кюрі́, Кві́тка-Основ’я́ненко, Нечу́й-Леви́цький, Ри́мський-Ко́рсаков, Сент-Бев;

в) імена з кваліфікаційними прикладками: Іва́н-царе́нко, Ки́рик-мужичо́к. Але якщо прикладка розгорнута, то між нею та іменем ставимо тире: Іва́н — мужи́чий син, рідше — кома: Іва́н, селя́нський син;

г) східні (арабські, тюркські та ин.) особові назви з початковим або кінцевим складником, що вказує на соціяльний стан, родинні стосунки і т. ин., а також зі службовими словами: Керим-ага́, Ізмаї́л-бей, Турсу́н-заде́, Кер-огли́, Осма́н-паша́, Мірза́-ха́н (але Чингісха́н), Наді́р-ша́х, Чі́о-чі́о-сан, Hyp ед-Дин, Абд аль-Керим.

Примітка. Деякі з таких складників пишемо окремо або разом: Ібн аль-Фари́д, Ібн Фадла́н, Алі́ Хан, Захі́р Шах, Джемальзаде́.