§ 15. Літера Ґ

Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний у словах, що відповідно вимовляємо: а́ґрус, ґа́ва, ґа́зда, ґандж, ґа́нок, ґвалт, ґвалтува́ти, ґе́ґати, ґедзь, ґелґота́ти, ґерґота́ти, ґерґоті́ти, ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґель-мо́ґель, ґонт(а), ґрасува́ти, ґрати (іменник), ґратча́стий, ґре́чний, ґринджо́ли, ґрунт, ґу́дзик, ґу́ля, джиґу́н, дзи́ґа, дзи́ґлик, ремиґа́ти тощо та похідних від них, а також у власних назвах — топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив у Бескидах), Ґоронда́, У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґу́ла, Лома́ґа та ин.