§ 15. Літера Ґ
Літера
ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний у словах, що
відповідно вимовляємо: а́ґрус,
ґа́ва, ґа́зда, ґандж, ґа́нок, ґвалт, ґвалтува́ти,
ґе́ґати, ґедзь, ґелґота́ти, ґерґота́ти, ґерґоті́ти,
ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґель-мо́ґель, ґонт(а), ґрасува́ти, ґрати (іменник), ґратча́стий, ґре́чний,
ґринджо́ли, ґрунт, ґу́дзик, ґу́ля, джиґу́н, дзи́ґа,
дзи́ґлик, ремиґа́ти тощо та похідних від них, а також у власних назвах —
топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив у
Бескидах), Ґоронда́,
У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́н, Ґалято́вський,
Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа,
Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґу́ла, Лома́ґа та ин.