§ 61. II відміна. Однина. Кличний відміннок.

Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у, -ю, -е.

1. Закінчення -у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -ко), иншомовні імена з основою на г, ґ, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): Пе́трику, Іва́нку, Оле́гу (й Оле́же), ба́тьку, си́нку, пого́ничу, слуха́чу, това́ришу, робітнику́ (і робітниче́) Дже́ку, Жа́ку, Лю́двіґу, Фридриху; також іменники ді́ду, си́ну, та́ту.

2. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Віта́лію, вчи́телю, Гри́цю, кра́ю, лі́карю, мі́сяцю, розма́ю, я́сеню, І́горю.

3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богда́не, Бо́же, го́лубе, дру́же, коза́че, о́рле, па́не, Пе́тре, со́коле, Степа́не, чума́че; же́нче (від жнець), кра́вче, моло́дче, хло́пче, ше́вче (але бійцю́, знавцю́); гусля́ре, До́вбуше, ма́ля́ре, сто́роже, тесля́ре, школя́ре.

4. Прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), такі, як Глі́бов, Ковалі́в, Пу́шкін, Романи́шин, Тю́тчев, Чапа́єв, Що́голів, у звертаннях мають форму кличного відмінка: Глі́бове, Ковале́ве, Пу́шкіне, Романи́шине, Що́голеве та ин.

Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Ки́єве, Лебеди́не, Льво́ве.

Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше, так і друге слово: добро́дію акто́ре, па́не лейтена́нте.

Примітка 2. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імени, прізвища, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: бра́те Пе́тре, дру́же Гри́цю, коле́го Степа́не, па́ні Катери́но, па́не Віта́лію, дру́же Макси́менку; коле́го Іваничу́ку.

Примітка 3. У звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви та прізвища у формі чол. роду, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: добро́дійко Гончару́к, па́ні Шевче́нко.

ІІримітка 4. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імени та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володи́мире Хомичу́, І́горю Іллічу́, Васи́лю Анато́лійовичу, Віта́лію І́горьовичу, Іллє́ Микола́йовичу, Пе́тре Кузьмичу́, Яросла́ве Андрі́йовичу.