§ 63. II відміна. Множина. Родовий відмінок

У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), нульове закінчення та -ей.

1. Закінчення -ів (після голосного та апострофа — -їв) мають іменники чол. роду та іменники середн. роду на -е, -я: батькі́в, берегі́в, ва́тів, во́льтів, геро́їв, гра́мів, дру́зів, дощі́в, краї́в, ме́трів, о́мів, пі́дписів, робітникі́в, солда́тів, солов’ї́в, степі́в, товариші́в, школярі́в; верхі́в’їв, відкритті́в, житті́в, міжгі́р’їв, морі́в, нагі́р’їв, подві́р’їв, полі́в, покритті́в, почутті́в, прислі́в’їв.

Примітка. Деякі іменники чол. роду мають і нульове закінчення (основу): та́тів (тат), (чо́ботів) чобі́т, а також після числівників: сім днів (і день), сто разів (і раз), але днів сім, разів сто; сім чоловік, тобто “сім осіб”, але сім чоловіків — “сім осіб чоловічої статі”, чоловік із двісті, а також ті іменники, що втрачають у множині суфікс -ин: болга́р, громадя́н, селя́н, тата́р, але грузи́нів, осети́нів, руси́нів.

2. Нульове закінчення мають усі іменники середн. роду на -о, -е та більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): бажа́нь, болі́т, вага́нь, верхові́ть, весі́ль, ві́дер, ві́кон, долі́т, завда́нь, засі́дань, знань, кіл, кіле́ць, колі́с, місць, озе́р, обли́ч, пальт, пита́нь, підда́ш, поло́тен, посила́нь, прі́звищ, роздорі́ж, серць (і серде́ць), сіл, слів, поня́ть, ху́тер, яє́ць, але морі́в, полі́в (рідше піль).

Примітка. При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні часто з’являються вставні о або е: ві́кон, па́сом, су́кон; болі́тець, ві́дер, віко́нець, га́сел, ден (від дно), кі́лець, озе́рець, пі́рець, ре́бер.

3. Закінчення -ей мають деякі іменники чол. роду: госте́й, ко́ней і середн. роду: оче́й (і віч), плече́й (і пліч), зрідка уше́й (перев. вух).