§ 69. IIІ відміна. Однина

1. У родовому відмінку однини іменники III відміни на -ть за другим приголосним кореня (основи), а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білору́сь, мають закінчення -и: ві́сти, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си, Білору́си. Усі инші іменники мають закінчення -і: бо́язні, га́лузі, но́чі, о́сі, пе́чі, по́дорожі, ті́ні, ста́лі та ин.

2. У давальному відмінку однини всі іменники III відміни мають закінчення -і: ві́сті, незале́жності, ра́дості, любо́ві, кро́ві, со́лі, о́сені, Ру́сі, но́чі, пе́чі, по́дорожі, ста́лі, ті́ні.

Примітка. Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору: височі́нь, глибочі́нь, далечі́нь, широчі́нь, крім знахідного та орудного, вживаються рідко; їх замінюють відповідні словоформи з суфіксом -ин-(а): височина́, глибочина́, широчина́.

3. У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком.

4. В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення -ю, причому:

а) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височі́нню, ві́ссю, волосі́нню, в’я́ззю, га́луззю, заги́беллю, мі́ддю, мі́ццю, сі́ллю, ті́нню; ні́ччю, по́дорожжю;

б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних: або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: ве́рф’ю, ві́стю, жо́вчю, кі́новар’ю, кро́в’ю, любо́в’ю, ма́тір’ю, не́хворощю, О́б’ю, ра́дістю, я́кістю.

5. У місцевому відмінку однини вживається закінчення -і: при ві́сті, у ѓалузі, у до́повіді, на о́сі, у по́дорожі, у ра́дості, у со́лі, на Русі́, у ті́ні.

6. У кличному відмінку іменники цієї відміни мають закінчення -е: ві́сте, любо́ве, но́че, ра́досте, сме́рте.