§ 75. Тверда та м’яка групи прикметників

За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи — тверду й м’яку.

1. Тверда група прикметників. До твердої групи належать:

а) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ий: безла́дний, безпора́дний, безробі́тний, бідола́шний, вели́чний, весе́лий, весня́ний, відпові́дний, гірки́й, глухи́й, дові́чний, замо́жний, за́хідний, кни́жний, ко́сий, ку́ций, майсте́рний, мо́дний, молоди́й, навча́льний, нагі́рний, наро́дний, нови́й, око́личний, пито́мий, попере́чний, пото́чний, працьови́тий, прода́жний, п’ятизірко́вий, рі́дний, річни́й (цьогорі́чний, сьогорі́чний), сві́жий, семирі́чний, си́зий, сі́рий, сліпи́й, ста́рший, схі́дний, теля́чий, тогобі́чний, тото́жний, туги́й, тяму́щий, чи́стий;

б) присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа — -їв), -ин (після голосного та апострофа — -їн), які в називному відмінку однини чол. роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андрі́їв, ба́тьків, Га́лин, ді́дів, доччи́н, І́горів, Марі́їн, ня́нин, шевці́в;

в) усі короткі форми прикметників: варт, ви́нен, го́ден (зго́ден), гото́в, жив, здоро́в, зе́лен, ла́ден, пе́вен, по́вен, пови́нен, прав, рад, я́сен.

2. М’яка група прикметників. До м’якої групи належать:

а) відносні прикметники, що мають основу на м’який приголосний -н- і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ій: безо́дній, бу́дній, ве́рхній; весі́нній, вечі́рній, всесві́тній (кругосві́тній), горо́дній, да́вній (неда́вній), доро́жній (подоро́жній), досві́тній, доста́тній, дру́жній (але дру́жний — з иншим значенням), жи́тній, за́дній, замі́жня, кра́йній, ку́тній, лі́тній (повнолі́тній), майбу́тній, могу́тній, му́жній, незабу́тній, нові́тній, обі́дній (пообі́дній), осві́тній, осі́нній, оста́нній, пере́дній, пі́зній, поро́жній, прису́тній (відсу́тній, посу́тній), пу́тній, ра́нній, самобу́тній, само́тній (але самі́тний), сере́дній (посере́дній), спі́дній, сторо́нній, сусі́дній, ха́тній, худо́жній тощо;

б) усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: бли́жній, вну́трішній, вчора́шній, да́вні́шній, дома́шній, за́втрашній, зо́внішній, коли́шній, око́лишній, поздо́вжній, ра́нішній, спра́вжній, сього́днішній, тепе́рішній, торі́́шній, туте́шній та ин.; також прийде́шній, сіне́шній тощо;

в) відносні прикметники з основою на -й: безкра́їй, довгові́їй, короткоши́їй; відносні прикметники з відтінком присвійності: бра́тній, о́рлій, а також якісний прикметник си́ній.