§ 99. Неподвоєні й подвоєні приголосні

1. У загальних назвах иншомовного походження подвоєння приголосних звичайно не передаємо: абревіяту́ра, адити́вний, ако́рд, акредити́в, акумуля́тор, ана́ли, апеля́ція, аташе́, ба́гі, бал (оцінка і т. ин.), бала́да, балісти́чний, бало́н, балотува́ння, баро́ко, белетри́стика, бісектри́са, бру́то, бюлете́нь, геє́на, грама́тика, грип, гру́па, до́на, іди́лія, інтеле́кт, інтерме́цо, кі́лер, клас, коле́га, колекти́в, ко́лі (порода собак), коло́на, комі́сія, лацаро́ні, лібре́то, ло́бі, мадо́на, не́то, опере́та, пі́ца, піцика́то, піяні́симо, попурі́, ра́лі, са́міт, спаге́ті, стака́то, су́ма, то́на, форти́симо, хі́пі, шасі́, шосе́ та ин.

У ряді загальних назв подвоєння приголосних зберігаємо насамперед для того, щоб у мовленні або на письмі уникнути омонімічності чи дуже близького звучання з иншими словами або словоформами: авва, алла́х, білль (пор. біль), бо́нна, бу́лла (пор. була́ — від бу́ти), ва́нна, ві́лла (пор. ві́ла — “русалка”), ка́чча (мистецький жанр; пор. кача́), ма́нна (пор. мана́), мулла́, пе́нні (пор. пеня́—пені́) та деякі ин.

2. У загальних назвах подвоєні приголосні зберігаємо також у випадках збігу кінцевого приголосного префікса і початкового приголосного кореня, якщо відповідне непрефіксальне слово вживане в українській мові: апперце́пція (є перце́пція), іллокути́вний (локути́вний), іммігра́ція (мігра́ція), імморалі́зм (моралі́зм, мора́ль), іннова́ція (нова́ція), ірраціона́льний (раціона́льний), ірреа́льний (реа́льний), контрреволю́ція (револю́ція), контрреформа́ція (реформа́ція), сюрреалі́зм (реалі́зм) та ин.

Примітка 1. Якщо непрефіксальне слово не має безпосереднього змістового зв’язку з префіксальним, приголосний не подвоюємо: нота́ція — анота́ція, конота́ція; мута́ція — комута́ція; реля́ція — кореля́ція; респонде́нт — кореспонде́нт і под.

Примітка 2. Подвоєння приголосних зберігаємо при транскрипції иншомовного вислову в українському тексті: ка́зус бе́ллі (лат. “привід до війни”).

3. Подвоєні приголосні, як правило, зберігаємо у власних назвах, а також здебільшого в утворених від них похідних словах: А́ккра, Андо́рра, А́ттика, Браззаві́ль, Голла́ндія, Кальку́тта, Ка́нни, Мала́кка, Маро́кко, Міссу́рі, Ні́цца, Ше́ннон, Я́ффа, але Уе́льс (Wells); Бока́ччо, Ке́ролл, Ротт, Руссо́, Торриче́ллі, Ши́ллер, але Лі́ндеман (Lindemann); Лу́ка де́лла Ро́ббія; Бу́дда; Бе́тті, Ві́ллі, Га́ррі, Дже́ффрі, Джова́нні, Джо́нні, Жюльє́тта, Ізабе́лла, Йога́нна, Маріе́тта; аттици́зм, аттичний, марокка́нський, марокка́нець; торриче́ллієва пустота; Ши́ллерів; будди́зм, будди́ст тощо. В инших похідних: йоанні́т, легго́рн, лудди́ти, одиссе́я, філі́ппіка, але ват (від Ватт), бекере́ль (Беккере́ль), бесеме́рівський (Бе́ссемер), га́ус (Га́усс), гола́нка — порода курей (Голла́ндія), жака́рдовий (Жакка́р), імельма́н (Іммельма́н), каса́ндра — рослина (Касса́ндра), ма́ксвел (Ма́ксвелл).

Подвоєння зберігається в назвах народів, співвідносних з назвами країн (місцевостей), що мають таке подвоєння: аннамі́ти (анна́мці), валлі́йці, валло́ни, га́лли, е́лліни, іллірі́йці, кіммері́йці й под., але бри́ти, готенто́ти, гу́ни, норма́ни, фі́ни, хе́ти.