Татуйо́вання, -я, сер. Тривке зображення (візерунок, малюнок, напис і т. ін.) на тілі людини, зроблене наколюванням і втиранням під шкіру барвників; те ж саме, що й тату. [1. Здалека бачите гарне, відслонене обличчя жінки, з цікавістю підходите, вже радієте в глибині душі, що ось нарешті зовсім зблизька побачите його, жінка наближається, ви вже ясно помічаєте повні, вишневі уста, татуювання на бороді й її лукаву усмішку, аж коли ваш погляд тільки раз майнув по її обличчю, кокетлива берберка вже насуває заслінку на соковиту губку, а потім поволеньки до самих куточків очей (Софія Яблонська, «Чар Марокко-3»). 2. Молодика з характерними татуйованнями незабаром затримали в барі (з інтернету).]
Заувага! Не варто плутати значення слів татуювання й татуйовання. Татуювання — це дія. А татуйовання (або частіше вживане тату) — наслідок такої дії. Геть не слід послуговуватися словом татуїровка, що порушує норми українського словотворення.
Відмінок | Однина | Множина |
Називний |
татуйо́вання |
татуйо́вання |
Родовий |
татуйо́вання |
татуйо́вань |
Давальний |
татуйо́ванню |
татуйо́ванням |
Знахідний |
татуйо́вання |
татуйо́вання |
Орудний |
татуйо́ванням |
татуйо́ваннями |
Місцевий |
… татуйо́ванні, татуйо́ванню |
… татуйо́ваннях |
Кличний |
татуйо́вання |
татуйо́вання |
|