Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «року»
Шукати «року» на інших ресурсах:

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Брак
• Вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем – брати, взяти шлюб з ким; ставати, стати до шлюбу з ким; братися, побратися, взятися з ким; дружитися, одружитися з ким; стати дружиною (чоловіком, жінкою) кому; паруватися, попаруватися з ким; (по)шлюбитися, зашлюбитися з ким; (образн. давн.) на рушнику стати з ким. [От як ми брали шлюб — хлопці ігрища зробили… Панч. Котрий мені тройзілля дістане, той зі мною до шлюбу стане. Н. п. Не мені старому з нею паруватись. Барвінок. Ой хто мені царзілля дістане, той зі мною на рушнику стане. Метлинський.]
• Жить без официального брака – жити (сидіти) на віру, жити без шлюбу. [А проте, — річ майже неймовірна, — з року на рік має отець Сойка в своїй парафії три-чотири пари молодят, що жили «на віру», без шлюбу… Тудор.]
• Расторгнуть брак – розірвати (розв’язати) шлюб; покинути. [Шлюбу не розірве: казав бо при вінчанні, що не покину її аж до смерті. Квітка-Основ’яненко.]
• Сочетаться браком – дружити, одружити (шлюбити, пошлюбити); в закон уводити, увести.
Будущий
• В будущем году – на той рік; наступного (майбутнього) року.
• На будущее время – надалі; на майбутнє.
Время
• А в это время – а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут.
• Благоприятное, удобное время – [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.]
• В более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах.
• В давние, древние времена – давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.]
• В данное время – (в) цей час; тепер.
• В другое время – іншим часом; іншим (другим) разом.
• В зимнее время – зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.]
• В какое время – якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.]
• В короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину).
• В летнее время – літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.]
• В лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи.
• В любое время – будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.]
• В настоящее время – тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.]
• В настоящее время, когда… – тепер (нині), коли.
• В наше время – за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.]
• В недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами); недавно.
• В непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.]
• В ночное время – уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.]
• В обеденное время – в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.]
• Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.]
• Во время жатвы – у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.]
• Во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову.
• Во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.]
• Во время сна – під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.]
• Во все времена – за всіх часів; у всі часи; на всі часи.
• Во всякое время – повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.]
• В определённое время – у певний (визначений) час; певного часу.
• В последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.]
• В прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.]
• В рабочее время – у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою.
• Временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр.
• Время боронования – волочінка.
• Время возки копен, хлеба с поля – возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.]
• Время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель.
• Время все раны лечит – час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр.
• Время года – пора (доба, відміна) року.
• Время — деньги – час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр.
• Время до восхода солнца – досхідна пора (доба).
• Время жатвы – жнива.
• Время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість.
• Время идёт – час минає (збігає).
• Время идёт быстро – час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко].
• Время, когда весной снег тает – відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.]
• Время, когда греет солнце (разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.]
• Время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.]
• Время косьбы (косовица) – косовиця.
• Время летит – час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.]
• Время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.]
• Время опадания листьев (листопад) – листопад; (іноді) падолист.
• Время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.]
• Время пахоты – оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.]
• Время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.]
• Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.]
• Время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.]
• Время покажет – час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо.
• Время полуденное приближается – (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Время появления первого льда – перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.]
• Время предрассветное, рассвет – досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.]
• Время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.]
• Время придёт — слёзы утрёт – час мине — сльози зжене. Пр.
• Время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.]
• Время работает на нас – час працює на нас.
• Время роения пчёл – рійба (ройовиця).
• Время сгребания сена – гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.]
• Время упущено – упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло).
• В свободное время – на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.]
• В своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.]
• Всё время (разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.]
• Всему своё время – на все свій час; усьому свій час.
• В старое время – за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.]
• Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• В течение… времени – протягом часу.
• В течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.]
• В то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.]
• В то время как… – тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.]
• В то же [самое] время – одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.]
• В условленное время – умовленої години, як умовлено.
• В хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу; за добра.
• Выбрать время – вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.]
• Выиграть время – вигадати час.
• В это время – у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом).
• Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Для своего времени – [Як] на свій час; [як] для свого часу.
• До времени; до поры до времени – до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу.
• До часу глек воду носить. Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр.
• До времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.]
• Долгое время – довгий (великий) час.
• До настоящего времени – досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.]
• До недавнего времени – донедавна; до недавнього часу.
• До недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній.
• До позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна.
• До последнего времени – до останнього часу; донедавна.
• До сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.]
• До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.]
• До того времени – доти; до того часу.
• До того времени бывший (существовавший) – дотогочасний.
• Ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі).
• Ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий.
• Если позволит время – якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.]
• Есть время – є час; є коли.
• За отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу.
• Знай время и место – знай своє місце й час.
• И до настоящего времени – і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.]
• Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.]
• Имел время – мав час; мав коли; [мені] було коли.
• Имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли.
• Иное время — иное бремя – що вік, то інший світ. Пр.
• Как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час.
• Как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме.
• К тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору.
• Мне теперь не время – [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи.
• На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи.
• Наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.]
• На вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні.
• На время – на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.]
• Назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години.
• На короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.]
• На некоторое время – на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу.
• Наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали.
• Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.]
• На это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу.
• Неблагоприятное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.]
• Не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.]
• Не в своё время, не вовремя – не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.]
• Не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори.
• Некоторое время – який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година.
• Нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути.
• Не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.]
• Не хватает, не достает времени – не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.]
• Новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв.
• Обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.]
• Около того времени – близько того часу.
• Отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу.
• Первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.]
• По временам, временами – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.]
• По нынешним временам, по настоящему времени – [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи.
• По теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні часи).
• Потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу.
• Потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час.
• Праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.]
• Прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори.
• Приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».]
• Прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час.
• Раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.]
• Самое время – саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.]
• С давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.]
• С какого времени – відколи; з якого часу.
• Сколько времени? – котра година?
• С недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна).
• С незапамятных времен – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.]
• С некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу.
• Со временем – згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.]
• Со времени революции – від часів (від часу, з часів) революції.
• Спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того).
• Спустя некоторое время – [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.]
• Старые времена – старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.]
• С течением времени – з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.]
• С того времени как… – відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)…
• С того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.]
• С этого времени, отныне – відтепер (віднині); з цього (від цього) часу.
• Тем временем – тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.]
• Теперешнее время – теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність.
• Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.]
• Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий.
• Трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.]
• Требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.]
• Тяжёлое, плохое время – лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.]
• Убивать, убить время – губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.]
• Указанное время – указаний (зазначений) час.
• Улучить время – знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (виголити) годину.
• У него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося.
• Через некоторое время – з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.]
• Это было не в моё (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду.
• Это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Год
• Больше года – (по)над рік; більш(е) як (ніж) рік.
• В будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (іноді) нарік. [На той рік приїду… Шевченко. Не журися, серце моє, нарік сподівайся. Сл. Гр.]
• В годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни… [Він служив під час імперіалістичної війни на турецькім фронті… Кротевич.]
• Високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) касянів рік.
• В молодые годы – за молодих літ (років); (за) молодого віку (іноді у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах. [А я замолоду дуже була гостра… Стороженко. Не тратьмо надії В літа молодії. Українка.]
• В ночь под Новый год – уночі проти Нового року.
• В один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс.
• В один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року] — нижчий.
• В позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року. [Позаторік по дорозі в Італію я спинилась у Львові… Українка.]
• В последние годы – останніми роками; за останніх років (літ). [Останніми роками я щоліта вирушаю з друзями в мандрівку. Рильський.]
• В прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ).
• В продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (іноді через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (іноді розм. год).
• В прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, іноді розм. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році. [Торік одвідав Білорусію. Рильський.]
• В старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки).
• В 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (іноді) у 16…, 19… році. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Року 1896 я оженився: маю четверо дітей. Коцюбинський.]
• В этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року; сей рік (іноді розм. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…). [Цього року я планую поїздку до… але не буду загадувати наперед. Рильський.]
• В этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів.
• Год (два… года) тому назад – [Уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками). [Було це під Вязьмою три роки тому. Тулуб.]
• Года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому.
• Годами стар – [На літа] старий; старого віку; старолітній. [Мій неньо вже старий, приношений… Федькович.]
• Годом позже, на год позже – на рік пізніше.
• Год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку; з кожним роком (кожного року); рік у рік (іноді розм. год у год). [Вони сиділи рік від року на однім місці, з тими самими гризотами, з тими самими неприємностями! Ярошинська.]
• Годы проходят, прошли – літа (роки, іноді розм. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов). [І знов минають літа, та вже поволеньки. Черемшина. «А скільки ж років вам?» — Ге, вік мій перейшов Без ліку, як вода у синьому Дунаї. Рильський.]
• Годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло.
• До истечения года – до року (іноді розм. до году); поки мине рік. [Служу таки в тих самих панів. Іще два місяці мені до року осталося. Вовчок.]
• За год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком.
• Из года в год – рік у рік (іноді рік повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік. [Доспіє колос, осиплеться зерно і знову сходить. Отак рік у рік і в мирний час, і в теперішній. Стельмах. Якби то і тобі цвісти із року в рік, Ні хмар не знаючи, ні холоду повік! Мисик.]
• Издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року.
• Имеющий год от роду – одноліток.
• Каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки.
• Каждый год – щороку (щорік); кожного року; (іноді) кожен (кожний) рік.
• Канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір. [Останній день старого року, чепурний і яскравий, хоче залишити по собі спогад перед тим, як прийде йому на зміну щедрий вечір. Яновський.]
• Круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (іноді) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду. [Меду в його від льоду до льоду без виводу. Кониський.]
• Молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна). [Укороти, Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить. Шевченко. Запрягайте воли сірі. Коні воронії, Доганяйте літа мої, Літа молодії! Н. п. Гарно згадати в довгій зимовій дорозі свої молодечі роки. Довженко. А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь. Свидницький.]
• На два, три… года, двумя, тремя… годами раньше, позже… – на два, три… роки раніш(е), пізніш(е)…
• На следующий год – на той рік (іноді розм. год); наступного року. [Щоб на той год діждати сону топтати. Номис.]
• Наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік; настав другий, третій… рік.
• Обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле. Пр. Обіцяла (казала), а не зав’язала. Пр. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Пр. Пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне. Пр. Ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли). Пр. Ждала, ждала, та й годі сказала. Пр. Чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса. Пр.
• Один год (два, три, четыре года) тому назад – [Один] рік (два, три, чотири роки) тому; (іноді) перед роком, двома, трьома, чотирма роками.
• Он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі).
• [Он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений); (іноді) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений).
• Он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має) тисячу рублів на рік (річно).
• Поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (іноді Новим роком); (обряд. арх.) новолітувати.
• Пока позволяют годы – поки служать літа. [Заживай світа, поки служать літа. Пр.]
• По прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік; після року; по рокові.
• Потерявший счёт годам – безлітній; з(а)губив лік своїм рокам. [Безлітній дід. Сл. Гр.]
• Пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, завернуло, переступило) на другий, на третій… рік (на другу, на третю… весну) кому; у другий, у третій… рік уступив хто. [Тепер дочці на сімнадцятий рік пішло… Панч.]
• Прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа); молодий вік звікувати; відмолодикувати.
• Раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки.
• Раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири… рази) на рік (у рік); раз (два, три, чотири… рази) на (у) рік. [Ой діброво — темний гаю! Тебе одягає Тричі на рік… Багатого собі батька маєш. Шевченко.]
• Родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток); тогорічний (-на, -не) (торішняк). Бичок торішняк. Сл. Гр.
• С годами – з часом; з плином часу.
• Сего года – сього (цього) року.
• Смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року; як під який рік (розм. також год); як до року.
• С небольшим два-три года – два-три роки з чим(о)сь (з лишком, розм. з гаком).
• Того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній).
• Уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, іноді постарий, доходжалий, підтоптаний) хто; уже літня (підстаркувата…) хто; уже немолодий на літа (віком) хто. [Ломачевський був уже літній, трохи підтоптаний… Н.-Левицький. Якась пристаркувата пані. Вовчок.]
• Через год – через (за, у) рік (іноді розм. у год); по року (до року); (іноді) нарік. [Як умерла мати, то батько через рік удруге одружилися, удову взяли із нашого таки села… Грінченко. А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два. Н. п. Чекай мене, дівчино, до року. Сл. Гр. Не журися, серце моє, Нарік сподівайся. Сл. Гр.]
• Что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік.
• Что ни год – що рік (що не рік). [І що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року. Головко.]
• Этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (іноді цьогорічний, серічний); сьоголітній. [Зате літо сьогорічне буде в них незвичайне. Гончар.]
Голодный
• В голодный год – голодного року; під голодний рік.
• Влачить голодное существование – нидіти (гибіти) голодом; животіти голодним життям.
• Голодной куме хлеб на уме – голодній кумі хліб на умі. Пр. Голодному хліб на думці (на гадці). Пр. Нашій кумі все просо на умі. Пр. Голодній кумі і хліб на умі, а неголодна і про книші забула. Пр.
• Голодной курице просо снится – голодній курці просо на думці. Пр. Голодній курці все зерно сниться. Пр.
• Голодному Федоту и щи в охоту – голодному й опеньки м’ясо. Пр. Голодному і вівсяник добрий. Пр. Голодному кожна страва добра. Пр. Голодному все до смаку (смакує). Пр. Голодному здається кожен хліб за булку. Пр. Прийде голодний, то з’їсть і холодне. Пр. Попоїв що попало, аби кишка не бурчала. Пр. Голодному лиш прибирати, а не перебирати. Пр. Лихо наше — ячна каша: з’їв би й такої, та нема ніякої. Пр.
• Голодный как волк (как собака) – голодний як вовк (як собака, як пес). Пр. їсти — аж живіт до спини тягне. Пр. По животу мов коти лазять. Пр. їсти хочеться, аж шкура болить. Пр. Голодний, аж кишки сваряться. Пр. Голодний, аж печінки під серце підступають. Пр. їсти, аж плач бере. Пр. І ріски в роті не було. Пр. Охляв, як у дощ щеня. Пр.
• На голодный желудок – на порожній (голодний) шлунок.
• Сытый голодного не понимает – ситий голодного не розуміє. Пр. Ситий голодному не товариш (не брат). Пр. Ситий голодному не вірить. Пр. Ситий на голодного не спогадає. Пр. Багач не віда(є), що бідний обіда(є). Пр. Кому не болить, того не дошкуляє (не допікає, не діймає, лок. — не догаряє). Пр.
Изобилие
• Бороться за изобилие чего – боротися за достаток і наддостаток чого.
• Всё имеется в изобилии – усього удозвіль (уповні, подостатком, у достатку, наддостаток, лок. здобіль); усього дуже багато; (образн.) [аж] через вінця ллється. [Всього в мене здобіль; скриня як налита. Барвінок.]
• В этом году изобилие фруктов, овощей – цього року ряснота (рясота) садовини (овочу, фруктів), городини; цього року ряснота (рясота) на садовину (на овоч, на фрукти), на городину; цього року довілля (розкішшя) на садовину (на овоч, на фрукти), на городину; цього року уповні (удозвіль) садовини (овочу, фруктів), городини.
• Жить в изобилии – жити в розкошах (у довіллі, у привіллі, давн. гойно); (образн.) у розкошах (у достатках) купатися.
• Рог изобилия (книжн.) – ріг достатку.
Истекший
• В истекшем году – минулого (того) року; торік.
Истечение
• До истечения весны, лета, осени, зимы – до кінця весни, літа, осені, зими; поки не закінчиться (не скінчиться) весна, літо, осінь, зима.
• До истечения срока, года – до кінця (закінчення) строку, року, до терміну, до року.
• За истечением срока договор аннулирован – умову (договір) анульовано (скасовано) через те (зважаючи на те), що минув термін (вийшов строк).
• По истечении года, срока – як (коли) вийде (закінчиться, кінчиться, скінчиться, вийшов, скінчився) рік, строк; як мине (минув) рік, термін; після року, терміну; (книжн.) по закінченні (скінченні) року, строку.
• По истечении многих лет, много лет спустя – після того, як мине (минуло) багато літ (років); по багатьох роках; через багато років (літ).
• По истечении трёх недель – по трьох тижнях; після трьох тижнів; через три тижні; за (у) три тижні.
Каждый
• Всем и каждому (разг.) – геть [чисто] усім; усім і кожному; усім чисто.
• Каждое воскресенье – щонеділі; кожної неділі; (рідше) щонеділя; кожну неділю.
• Каждое лето, каждым летом – щоліта; кожного літа; (рідше) щоліто; кожне літо.
• Каждое утро, каждым утром – щоранку; кожного ранку; (рідше) щоранок (щорання); кожний (кожен) ранок.
• Каждую минуту – щохвилини; кожної хвилини; (рідше) кожну хвилину.
• Каждую неделю – щотижня; кожного тижня; (рідше) кожний (кожен) тиждень.
• Каждую ночь – щоночі; кожної ночі; ніч у ніч; (рідше) щоніч; кожну ніч.
• Каждую среду – щосереди; кожної середи; (рідше) щосереду; кожну середу.
• Каждые два дня, каждые пять дней – що два дні, що п’ять днів; кожні два дні, кожні п’ять днів.
• Каждые два часа, каждые пять часов – що дві години, що п’ять годин; кожні дві години, кожні п’ять годин.
• Каждый вечер – щовечора; кожного вечора; (рідше) щовечір; кожний (кожен) вечір.
• Каждый год – щороку; кожного року; (рідше) щорік; кожний (кожен) рік.
• Каждый день – щодня; кожного дня; (рідше) щодень (щоднини), кожний (кожен) день; день у (крізь) день; день при дні; (давн.) що в Бога день.
• Каждый из нас (обобщенное) – кожне з нас; (ч. р.) кожний (кожен) з нас; (ж. р.) кожна з нас.
• Каждый, каждая в отдельности – кожний (кожен, кожна) зокрема; кожне зокрема.
• Каждый месяц – щомісяця; кожного місяця; (рідше) щомісяць; кожний (кожен) місяць.
• Каждый раз – щоразу; кожного разу; раз у (по) раз; (рідше) щораз; кожний (кожен) раз.
• Каждый час – щогодини; кожної години; (рідше) щогодину; кожну годину.
• На каждом шагу – на кожному (на кожнім) кроці; що не крок (не ступінь), то й…; (розм.) що [не] ступне, то й… [Що ступне, то й брехне. Пр.]
• Одежда на каждый день – одяг (убрання) про кожний (кожен) день (про щодень, про будень); (про тужурку) буденка. [Оце моя буденка — щодня у ній… З нар. уст.]
• Решительно каждый – (кожний-)кожнісінький; абсолютно кожний; (іноді) жаднісінький.
• С каждым годом – що [не] рік, то…; щороку; кожного року; (рідше) кожний (кожен) рік.
• С каждым днём – що [не] день, то…; щодня; кожного дня; (рідше) кожний (кожен) день.
• Через каждые два, три километра – через кожні два, три кілометри; що два, що три кілометри, то й…
• Через каждый понедельник – що другого понеділка; (рідше) що другий понеділок.
• Это каждый знает – це кожне (всяке, кожен, кожний, усякий, усяка жива душа) знає.
Конец
• Без конца, нет конца – без кінця; без краю; без кінця-краю; нема краю; нема кінця-краю.
• В конце города, села – край (накрай, покрай, на краю, скраю, кінець) міста, села.
• В конце концов – кінець кінцем; зрештою.
• В конце месяца, года – наприкінці (при кінці) місяця, року; під кінець (рідше у кінці) місяця, року; (іноді) з кінцем місяця, року.
• В конце стола – кінець стола (столу).
• В конце чего – на кінець (на край) чого.
• В оба конца (ехать) – на обидва кінці; туди й назад.
• Во все концы – в усі кінці; (по) всюди.
• Вот и конец всему – от і край (і кінець) усьому; от і все скінчилося; от і по всьому.
• В самом конце, в конце всего – наостанці (наостанку, наостанок, насамкінець, на(при)послідку).
• Да и дело с концом – та й годі; та й край [увесь]; та й квит.
• Дело близится к концу – ідеться до кінця (до кінця йдеться); діло (справа) доходить кінця (краю); діло йде до кінця.
• Доводить, довести до конца что – доводити, довести краю чому (до краю що); доходити, дійти краю чому; довершувати, довершити (завершувати, завершити) що; доводити, довести що до пуття (до зробу); давати, дати раду чому.
• До конца – украй (до краю); до решти; до останку (до останнього); остаточно; дощенту; до послідку; геть (геть-чисто).
• До конца жизни, дней – довіку (довічно); повік; поки віку; до суду-віку; до віку й до суду; до смерті.
• Едва, еле-еле сводить концы с концами – ледве зводити кінці з кінцями; ледве перебуватися (перемагатися).
• И дело с концом, и делу конец (разг.) – та й по всьому; та й по всій справі; та й край; та й квит; та й уже.
• Из конца в конец – від (з) краю до краю; з кінця в кінець.
• И конец! – та й усе!; та й по всьому!; та й край!
• И концы в воду – і кінці в воду; і сліду не лишилося (не залишиться).
• К концу зимы, лета… – під (на) кінець зими, літа…; наприкінці зими, літа.
• Конец был бы мне, будет мне – було б по мені, буде по мені.
• Конец дело венчает; конец — всему делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець діло вінчає. Пр. Кінець діло хвалить. Пр. Кожній справі кінця гляди. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішла баба у танець. Пр.
• Конца-краю (края) нет чему; ни конца, ни краю (края) нет чему (разг.) – кінця-краю нема чому; ні кінця, ні краю нема чому.
• На какой конец – нащо (навіщо); для чого; з якою метою.
• На тот конец, на этот конец (разг.) – на (про) такий випадок; на (про) той випадок, на (про) цей випадок.
• Находящийся в конце, на конце – той, що на кінці (наприкінці); кінцевий (прикінцевий).
• На худой конец (разг.) – у найгіршому разі; на лихий кінець.
• Не без конца же – не доки [ж]; не довіку ж.
• Не смотри начала, смотри конца – не дивись на цвіт, а вважай на врожай. Пр.
• Палка о двух концах (либо ты меня, либо я тебя) – палиця два кінці має. Пр. У кия два кінці: один буде на мені, а другий — на тобі. Пр.
• Под конец – наприкінці (на кінці, під кінець); наостанку; на[при] послідку.
• Положить конец чему – покласти (дати, зробити) кінець (край) чому; (розм. образн.) берега дати чому.
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к концу – доходити, дійти краю (кінця, до краю, до кінця); кінчатися, (с)кінчитися; (розм.) бути наскінчу.
• Приходило к концу что у кого – кінчалося що в кого; було наскінчу що в кого; став (почав) вибиватися з чого хто.
• Пришёл конец кому – прийшов кінець кому; прийшла на кого остання година; (перен. розм. образн.) урвався бас кому; урвалася нитка (вудка) кому.
• Сводить концы с концами – зводити кінці з кінцями; жити ощадливо; перебуватися.
• Со всех концов – з усіх усюд; звідусіль (звідусюди).
• Тут тебе и конец – тут тобі й край (кінець, гак, рішенець, решта, амінь, капут, каюк, ірон. хата); (жарт. образн.) тут тобі жаба й цицьки дасть; тут тобі й пуп розв’яжеться.
• Хоронить, прятать концы (разг.) – ховати кінці; замітати сліди.
Лета
• Кануть в Лету (книжн. устар.) – канути в Лету (в криницю, в забуття); піти в непам’ять (у забуття); назавжди зникнути. [Книжечки відразу по своїм виданні так і канули в криницю забуття. Франко.]
• Более ста лет кому – понад сто років (літ) кому; застолітній (понадстолітній) хто.
• В возрасте семи лет – семи років (семи літ); семи років (семи літ) віку; по сьомому році (літі); по сьомій весні.
• В двадцать лет жизнь только начинается – у двадцять років (по двадцятому році, з двадцятьох років) життя тільки починається.
• В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – у десять років (десять років мавши, по десятому році) він вільно розмовляв трьома мовами.
• В зрелых летах – мужніх (дозрілих) літ; дійшлого (дозрілого) віку; у мужніх (дозрілих) літах; у дійшлому (дозрілому) віці.
• В лето от Рождества Христова… – у рік від Різдва Христова; року Божого…
• В немолодых летах – немолодого віку (немолодих літ); у немолодому віці; в немолодих літах.
• Войти в лета – увійти в літа; дійти дозрілого віку; дійти мужніх (дозрілих) літ; дорости (дійти) [до] літ; дійти до зросту.
• В расцвете (во цвете) лет – у розквіті (у розцвіті) віку (років); у силі віку; у розповні літ.
• В течение, в продолжение нескольких лет – протягом кількох років.
• Ему было около двадцати лет – йому [вже] було років з двадцять; йому було близько двадцяти (двадцятьох) років (літ); йому літ до двадцяти (до двадцятьох, до двадцятка) доходило (добиралося).
• Ему было тридцать лет [от роду] – йому було (він мав) тридцять років (літ) [віку].
• Ему за сорок… лет – йому понад сорок… років (літ).
• Ему исполнилось двадцать… лет – йому вийшло (минуло) двадцять… років (літ).
• Ему нельзя дать его лет – він видає(ться) молодший (молодшим) за свої літа (за свій вік, проти своїх літ, проти свого віку).
• Каких лет, в каких летах – якого віку, яких літ.
• Летами, по летам – на літа (літами, віком).
• Летами ушёл, а умом не дошёл – виріс, а ума не виніс. Пр. Борода виросла, та ума не винесла. Пр. Виріс до неба, а дурний як [не] треба. Пр.
• Много лет – багато років, довгі літа (довгі роки); (арх. уроч.) много літ.
• Молодые лета – молодий вік; молоді літа; молодощі.
• Молодых лет кто – молодого віку хто; віком (літами) молодий хто; на літа молодий хто.
• Мы с вами одних лет – ми з вами одного віку (одних літ); ми з вами однолітки; ми з вами рівня літами; (іноді розм.) ми з вами однієї верстви (доби).
• На старости (на старость) лет, на склоне лет – на старості літ; у старих літах; на схилі (на схилку) віку.
• Не под лета кому – не на вік чий; не на літа чиї.
• Несколько лет [тому] назад – кілька років (літ) тому; перед кількома роками.
• Он ваших (твоих) лет – він вашого (твого) віку; він ваших (твоїх) літ; він у ваших (твоїх) літах; він літами такий, як ви (як ти); він, як ви (як ти), завстаршки (устаршки); (іноді розм.) він вашої (твоєї) верстви (доби).
• Он в летах (разг.) – він у літах; він літній (літошній, під літами); він доходжалий (підстаркуватий, підстарий, підтоптаний).
• Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел летами – він ще літ не дійшов (не доріс); він ще літами не вийшов; йому ще літа не вийшли.
• Он не по летам развит, умён – він дуже, як на свій вік (як на свої літа), розвинений, розумний.
• Он умер двадцати лет – він помер (умер) двадцяти (двадцятьох) років (по двадцятому році, двадцять років мавши).
• Пожилые лета – літній вік; доходжалість.
• По молодости лет – через молодий вік (молоді літа).
• Преклонные лета – похилий вік; похилі (благі) літа.
• Продолжающийся, продолжавшийся несколько лет – Кількарічний (кількалітній).
• Прошло несколько лет – чимало років (літ) минуло (проминуло, зійшло, збігло); (поет.) чимало літ перевернулось. [Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло. Шевченко.]
• С детских лет – з дитячих (з дитинячих) літ; з дитячого (з дитинячого) віку; з дитинства.
• Сколько вам (тебе) лет? – скільки вам (тобі) років?; скільки ви маєте (скільки ти маєш) років?; які ви (який ти) завстаршки (устаршки)?
• С малых лет – з малих років (літ); змал(к)у (змалечку).
• С молодых лет – з молодого віку (з молодих літ); замолоду (змолоду).
• Средних лет кто – середнього віку хто; середніх літ (років) хто; середній (іноді середовий) хто.
• С самых ранних лет – з малого малечку (з самісінького малечку); з пуп’яночка.
• Стольких-то лет – стількох-то років (літ); стільки-то років (літ) мавши; (рідше) по такому-то році (літі); (про молодих іще) по такій-то весні.
• Уже не в тех летах кто; вышел из лет кто – уже не того віку (не тих літ) хто; вийшов з тих літ хто; з літ вийшло кому. [Бабі з літ вийшло. Номис.]
Настоящий
• В настоящее время – тепер; теперішнього часу (теперішнім часом, у теперішній час, за теперішнього часу; у цей (у сей) час (під цей час, на цей час); (зрідка) нині.
• В настоящем году – цього року; сей рік; (іноді) у цьому році.
• В настоящих условиях – за теперішніх (за сучасних) умов.
• В настоящую минуту – цієї хвилини (у цю хвилину, під цю хвилину).
• До настоящего времени – до сього (до цього, до теперішнього) часу; досі (дотепер, донині).
• До настоящего времени бывший – дотеперішній.
• Настоящим образом – по-справжньому; правдиво; як слід.
• Настоящим удостоверяется, что… (канц.) – цим свідчу (свідчимо), що…
• По настоящему делу – у цій справі.
• Самый настоящий – (най)справжнісінький; чистісінький; щирісінький; (давн.) яснісінький.
Начало
• Брать своё начало – починатися (зачинатися); брати свій початок (почин, зачин).
• В начале года, месяца – на початку року, місяця, на самому початку (на припочатку) року, місяця.
• Всякое начало трудно – усе трудно починати. Пр. Кожний початок тяжкий. Пр. У всьому (усьому) початок найтрудніший. Пр.
• Давать начало чему – давати початок (почин) чому; починати що.
• Для начала – для початку; на початок (на почин).
• Доброе начало — полдела откачало – добрий почин (початок) — половина діла. Пр. Добрий початок (почин) до кінця доведе. Пр. Добре почав, добре й скінчив. Пр. Як добре почнеш, то й діло добре піде. Пр.
• Жизненное начало – життьова (життєва) основа.
• К самому началу – саме на початок; на сам(ий) початок.
• Лиха беда — начало – за початок діло становиться. Пр. Найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом). Пр. Аби почати, а там воно й піде. Пр. Важко розгойдатися, а далі легко. Пр.
• На коллегиальных, на коллективных началах – на колегіальних засадах (колегіально); на колективних засадах (колективно).
• На паритетных началах – на паритетних підставах.
• Начало весны – початок весни; провесна (провесінь).
• Начало начал – причина причин; джерело джерел; первопочаток; первопричина; першоджерело.
• Не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи. Пр.
• Нет ни начала, ни конца – нема(є) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема(є) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю).
• От (с) начала до конца – від краю до краю; від початку до кінця.
• Под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким.
• Положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що.
• Получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, по(в)стати)з кого; брати, узяти [свій] початок від чого.
• По началу – з початку (з почину).
• При начале чего – на початку чого.
• Путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося. Пр. Як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий. Пр.
• С начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав); як світ світом.
• С начала существования работы учреждения… – відколи існує, працює установа…
• С самого начала – з (від) самого початку (почину); (іноді) з самого першу.
• Чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець. Пр.
Неделя
• Без году неделя (разг. ирон.) – без ночі не тутешній (хто де); (іноді) без року не тиждень; (опис.) дуже короткий час; зовсім недавно.
• В конце недели – наприкінці тижня; при кінці тижня; з кінцем тижня.
• За неделю перед этим – тиждень тому; тиждень перед цим; перед тижнем.
• За неделю (сделать что-либо) – за (у) тиждень.
• Каждую неделю – щотижня (іноді щотиждень); [що] кожного (кожнісінького) тижня; [що] кожний тиждень.
• Каждые две, три недели – що другого (кожного другого), що третього (кожного третього) тижня.
• Мели, Емеля, твоя неделя – мели, Іване, доки вітер не стане (доки вітру стане). Пр. Плети, плети, я чув таких, як ти. Пр. Говорив Мирон рябої кобили сон. Пр.
• На ближайшей неделе – найближчого тижня; найближчим тижнем.
• На будущей (следующей) неделе – другого (наступного) тижня; на тому (на тім) тижні; з неділі.
• На позапрошлой неделе – на ген тому (на ген тім) тижні; (часом) на тамтому (на тамтім) тижні; позаминулого тижня.
• На прошлой (на прошедшей) неделе, на той неделе – того (минулого) тижня; на тому (на тім, на минулому) тижні.
• На этой неделе – цього тижня; на цьому (на цім) тижні.
• Неделю тому назад – тиждень тому; перед тижнем.
• Проводить, провести неделю где – бути (пробути, перебути) тиждень д є; тижнювати, перетижнювати де.
• Святая неделя – великодній тиждень; Великодні свята.
• Семь пятниц на неделе у кого – сім п’ятниць на тиждень у кого; сім п’ятниць має на тиждень хто.
• Страстная неделя – страсний (білий) тиждень.
• Сырная неделя – масниця.
• Через неделю – за (через) тиждень.
Нос
• Беда на носу – біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога).
• Вздёрнутый нос у кого (разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто.
• В нос говорить, петь… – говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити.
• Водить, проводить, провести за нос кого (перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого.
• Воротить нос от чего – вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого.
• Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом).
• Дать по носу, щелчка в нос кому (разг.) – дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому.
• Держать нос по ветру – тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє.
• Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос (перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися.
• Заложило нос кому – заклало в носі кому; ніс заліг у кого.
• Зарубить себе на носу что – закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що.
• Зима, весна… конец года на носу – скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт.
• Из-под [самого] носа (носу) у кого – з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого.
• И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути).
• Клевать носом (разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом.
• Комар носа (носу) не подточит – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся).
• Крутить, покрутить носом (разг.) – крутити, покрутити носом.
• Наставить, наклеить, натянуть нос кому – наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого.
• Не по носу кому что (разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що.
• Неприятель у него на носу – ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі.
• Не тычь носа (носу) в чужое просо – не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр.
• Нос к носу; носом к носу – носом до носа; ніс у ніс.
• Нос не дорос у кого (шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого.
• Нос семерым рос, одному достался – ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр.
• Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило – ніс, як за сім гривень сокира. Пр.
• Оставлять, оставить с носом кого – наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти.
• Остаться с носом (разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити).
• Повесить нос – повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися.
• Повесить нос на квинту; опустить нос (разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися.
• Под носом взошло, а в голове и не посеяно – під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр.
• Под [самым] носом у кого (разг.) – під [самим] носом у кого.
• С гулькин нос (разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста.
• Смерть на носу – смерть за плечима.
• С носа (с носу) (разг.) – від особи; від кожного.
• Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда (разг.) – стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди.
• Ткнуть носом кого во что (фам.) – ткнути носом кого у що.
• Утереть нос кому (перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким.
• [Хоть] кровь из носу (разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що.
• Чуять, почуять носом что – чути, почути носом що; занюхати що.
Ночь
• Варфоломеевская ночь (ист.) – варфоломієва ніч.
• В ночь на первое, второе… января – уночі проти першого, другого… січня.
• В ночь под… – уночі проти…; проти ночі… [От так було По всій Україні Проти ночі Маковія, аж ножі святили. Шевченко.]
• В одну из ночей – одної (котроїсь) ночі.
• Воробьиная ночь – горобина ніч.
• В продолжение (в течение) долгих ночей – довгими ночами; протягом довгих ночей.
• Всю ночь [напролёт]; в продолжение (в течение) всей [целой] ночи – усю (цілу, цілісіньку) ніч; протягом усієї (цілої) ночі; через усю (цілу, цілісіньку) ніч.
• В ту, в эту ночь – тієї, цієї ночі; ту, сю ніч; у ту, у цю ніч.
• В ту же ночь – тієї ж [таки] ночі.
• В ту (тёмную, дождливую…) ночь – тієї (темної, дощової…) ночі.
• Глухая, глубокая ночь – глупа (глуха) ніч; глупа північ.
• Длинная ночь – довга ніч; (образн.) ніч як море; ніч-море. [Не спалося, а ніч як море. Шевченко.]
• До поздней ночи – до пізньої ночі; допізна; до пізнього пізна.
• Желать, пожелать спокойной (покойной) ночи – на добраніч давати, дати (віддавати, віддати), [на] добраніч казати, сказати; бажати, побажати доброї ночі.
• За ночь до этого – ніч перед цим (тим).
• За ночь (на протяжении ночи) – за ніч; через ніч. [Сорочка через ніч висхне. З нар. уст.]
• [И] день, и ночь; днём и ночью – (і) день, і ніч; (і) вдень і вночі.
• Каждую ночь – щоночі (щоніч); кожної ночі (кожну ніч); ніч у ніч (ніч крізь ніч).
• К ночи – проти ночі; (іноді) під ніч.
• На ночь глядя – проти ночі.
• Наступает, наступила ночь – настає, настала (надходить, надійшла, заходить, зайшла, западає, запала, упала) ніч; ночіє, поночіє, зночіло, споночіло.
• Наступила следующая ночь – настала друга ніч; прийшло на другу ніч.
• Не к ночи будь сказано; не к ночи будь помянут – не проти ночі кажучи (казавши); не проти ночі згадуючи (згадувати).
• Ночь за ночью – ніч по ночі; ніч за ніччю.
• Ночь-матка, все гладко – ніч мати: все покриє. Пр. Ніч мати: не дасть погибати. Пр. Ніч — як мати. Пр.
• Ночь под понедельник, под Новый год… – ніч проти понеділка, проти Нового року…
• Ночью – уночі; нічної доби (нічною добою).
• Ночью все кошки серы – уночі всі коти бурі (сірі). Пр. Уночі всі коти бурі (чорні) й усі корови сірі. Пр. Уночі кожна корова чорна (усі корови чорні). Пр. На весіллі — всі свати, на хрестинах — усі куми. Пр.
• Однажды ночью – одного разу вночі; раз уночі; якось уночі.
• Поздней ночью – пізньої ночі; (іноді розм.) у пізні вляги (пізніми влягами).
• По ночам – ночами; (іноді) уночі.
• При наступлении, с наступлением ночи – коли (як) настає, наставала, настала (надходить, надходила, надійшла, заходить, заходила, зайшла) ніч; (іноді) з настанням ночі.
• Продолжающийся всю (целую) ночь – цілонічний.
• Светлой, тёмной ночью – ясної, темної ночі.
• Спокойной (покойной, доброй) ночи! – добраніч!; на добраніч!; здорові ночуйте!
• Хорошо ли вы провели ночь? – чи добре ви перебули ніч?; чи здорові ночували?
Одиннадцатый
• В одиннадцать часов – об одинадцятій годині.
• На одиннадцатый день, месяц, год… – одинадцятого дня, місяця, року…
Позапрошлый
• В (по)запрошлом году – позаторік; позаминулого (іноді розм. ген того) року.
• (По)запрошлой ночью, в (по)запрошлую осень – позаторішньої осені; (іноді розм.) поза тої (ген тої) осені.
Текущий
• В текущем году состоится съезд… – сього (цього) року (іноді у цьому році) відбудеться з’їзд…
• В текущем году 366 дней – у цьому році (цей рік має) 366 днів.
• Текущие дела – поточні справи.
Течение
• В течение года, месяца… – протягом року, місяця…
Третий
• В третьем году (третьего года) – позаторік; позаминулого року; два роки тому.
• Двое дерутся, третий не мешайся – де два б’ються — третій не встрявай (не втручайся, не мішайся). Пр. Свій з своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся. Пр. Де пси свої гризуться, там чужий не мішайся. Пр.
• До третьих петухов; после третьих петухов; с третьими петухами – до третіх півнів (ще треті півні не співали); після третіх півнів; по третіх півнях; з третіми півнями; о третіх півнях.
• Третьего дня — позавчера – позавчора (передучора).
• Третьего не дано (филос.) – третього не дано.

Запропонуйте свій переклад