Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Запропонувати свій переклад для «чоловік»
Шукати «чоловік» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Безво́льный – безво́[і́]льний, хистки́й [Хистки́й чолові́к був: куди́ хили́, туди́ він і гне́ться]; -но – безво́[і́]льно. |
| Бездо́лье – безтала́ння, бездо́льність, безді́[о́]лля. [Як твоя́, до́ню, до́ля, то наку́пить чолові́к і по́ля, а як безді́лля, то прода́сть і подві́р’я]. |
| Безу́хий – безу́хий, шу́тий, джу́лий. [Шу́тий чолові́к, шу́тий соба́ка. Джу́лі ві́вці]; (о посуде) – безву́шкий. [Безву́шкий гле́чик]. |
| Бе́рег –
1) бе́ре[і]г, узбере́[і́]жжя, надбере́жжя, край. [На узбере́жжі сла́вного Дні́пра. На широ́кім Дуна́ю, недале́ко від кра́ю, коза́к потопа́є]. • Б. отвесный – стінува́тий бе́рег, пристін. • Б. высокий, обрывистый – кру́ча, крутобере́жжя. • Б. покрытый гравием, галькою – зарі́нок, зарі́ння. • Б. обнаженный – лиса́[я́]к. • У -га – з бе́регу. [У нас з бе́регу неглибо́ко]. • По -гам – берега́ми. • На б-г реки, моря – над рі́чку, над мо́ре, у бе́рег. [Прийшли́ над глибо́ку рі́чку]. • На обоих -гах – оба́поли. [Оба́поли Дніпра́]. • Б. противоположный, заречный – зарі́чок, той бік. • Житель противоп. -га – заріча́нин, тогобі́чний (чолові́к). • Вода у бе́рега – бе́рег. [Пра́ла сорочки́ в бе́резі]. |
| Беспоко́йный –
1) турбо́тний. [Турбо́тне чека́ння]; 2) нев[с]покі́йний, баламу́тний, неспокі́йник. [Ви чолові́к невпокі́йний, – нам вас не тре́ба]; (беспокоящий) – невгамо́нний, клопотли́вий, клопітни́й, невстрі́йливий. [Невстрі́йливі ді́ти в Олехві́ра: вско́чили в горо́д, потопта́ли огу́дину]. • -но – нев[с]покі́йно, турбо́тно, триво́жно, стурбо́вано, кло́пітно. [Тро́хи кло́пітно на душі́]. |
| Бесхара́ктерный – безхаракте́рний; (покладистый) поту́льний; (насм.) – леме́ха, лемі́шка, квач, маку́х, маку́ха, з кло́ччя баті́г. [Що ти за чолові́к? Ти маку́ха – свого́ не обсто́їш]. |
| Бесче́стный –
1) безче́сний, нече́сний. • -ая жена – безче́сниця. [Той чолові́к не лю́бить більш безче́сниці своє́ї (Куліш)]; 2) гане́бний. • -но – безче́сно, гане́бно. |
| Больно́й – (физически)
1) слаби́й, х(в)о́рий, неду́жий, боля́щий, болю́чий, не́мічний, кво́лий. • Вечно больно́й – боля́чка (общ. р. иронич.). • Тяжело -но́й – тру́дний. [Там таки́й тру́дний чолові́к, що навря́д чи ви́дужає]. • Смертельно, безнадёжно -но́й – смерте́нний. [Де вже їй уста́ти! Зо́всі́м смерте́нна лежи́ть]. • Быть -ны́м – слабува́ти на що, незду́жати на що. [Слабу́є на живі́т, на холе́ру]; 2) (морально) болю́чий. [Болю́ча те́ма. Болю́ча стру́на]. • -но́е место – болю́че мі́сце, живе́ (р. -во́го), боля́чка, слаб(к)а́ сторона́. [Зачепи́в його́ за живе́. Раху́нки – моя́ слаба́ сторо́на (Фран.). Нема́ над ту́ю боля́чку, що боли́ть (погов.)]. |
| Большо́й –
1) (размерами в пространстве) вели́кий, здоро́вий, си́льни́й. [Вели́ке мі́сто (город). Він зна́є, яке́ со́нце здоро́ве. Сильни́й ліс. Сніги́ сильні́. Сильна́ вода́]; 2) (силой, значением и т. д.) вели́кий, сильни́й. [Грома́да – вели́кий чолові́к. Були́ на селі́ сильні́ багачі́]; 3) (взрослый) здоро́вий, вели́кий; см. Взро́слый. [Ти вже не мале́нька, а здоро́ва ді́вчина. Му́сіли працюва́ти, по 16 або 18 годи́н не ті́льки здоро́ві, а й ді́ти. Ти вже вели́кий хло́пець. Так вели́кі ро́блять]. • Довольно -шой (порядочный) – чима́ли́й, величе́нький. [Чима́ла́ ха́та. Чима́ла́ сім’я́. Величе́нький млин]. • Самое большо́е если – од си́ли. [Цим чобо́тям од си́ли три карбо́ванці ціна́. Йому́ од си́ли три́цять ро́ків = самое большое если ему тридцать лет]. • С -ши́м трудом – на превели́ку си́лу. |
| Бу́дочник – бу́дник. [Її́ чолові́к бу́дником, так вони́ там у бу́дці й живу́ть]. • Бу́дочный – будяни́й, нале́жний до бу́д(к)и. |
| Быва́лый –
1) (прошлый) мину́лий, коли́шній, бува́лий; 2) (опытный) бува́лий, пробува́лий, обме́таний, хо́дяний. [Не пита́й старо́го, а пита́й бува́лого. Він чолові́к хо́дяний – ба́чив сві́та. Йшла туди́, куди́ на́віть я, люди́на на що вже обме́тана, ве́льми не охо́че було́ йду (Кониськ.)]; 3) см. Быва́лец. |
| Ви́дный –
1) ви́дний, видки́й. • На ви́дном месте – на видноті́ (-ці́); 2) (казистый) показни́й, виставни́й, (видного плотного телосложения) огрядни́й; 3) (значительный) видатни́й, значни́й, пова́жний. [Показни́й чолові́к. Видатні́ представники́. Пова́жна (значна́) осо́ба. Значна́ поса́да]. |
| Висе́ть – ви́сіти, звиса́ти. [Ви́сить чолові́к неживи́й. Смерть звиса́є над голово́ю]. |
| Вкра́дчивый – закра́дливий, уле́сливий, підле́сливий, підла́зистий, скрадни́й. [Чолові́к уле́сливий. Підле́сливий го́лос]. • Вкра́дчивые речи – закра́длива мо́ва, улеща́ння. |
| Вне́шность –
1) (наружная поверхность) о́коло. [О́коло (ха́тнє) було́ обби́те доще́м (Левиц.)]; 2) (внешний вид) зо́вні́шність (р. -ности) ви́гляд, взір (р. взо́ру). [Ви́гляд мі́ста, села́. Сі́но га́рне на взір]; 3) (наружная сторона явлений) поверхо́вість (р. -вости), позверхо́вість (позверхо́вність), зве́рхність. [Люби́ти поверхо́вість, не іде́ю (Пачов.). Мужи́к перейма́є у па́на позверхо́вність (Грін.). Зве́рхність поді́й прите́мнює ї́хній вну́трішній зміст]; 4) (внешность, наружность человека) – а) вро́да, приро́да, подо́ба. [Яка́ пога́на йому́ вро́да, а пан (Звиног.). Так, я, моя́ подо́ба, моє́ лице́, мій ви́раз, все, зовсі́м (Фран.). Га́рна ді́вчина, тако́ї подо́би не ба́чили у нас (Сторож.). Приро́да їй га́рна, то й одягну́тися хо́четься кра́ще (Звиног.)]; б) зо́внішність, зве́рхність, поверхо́вість. [Зо́внішність у ньо́го пова́жна. Все́нька зве́рхність – од убра́ння й мане́р до спо́собу розмо́ви (Єфр.). Комі́чна поверхо́вість (Фран.)]; 5) по вне́шности, вне́шним образом, вне́шне и т. д. – на по́гляд, на о́гляд, на о́ко, з-по́гляду, з-о́колу, зве́рху, на взі́р. [То ті́льки здає́ться, то ті́льки з-о́колу (Мирн.). Хоч як різня́ться зве́рху про́сте рече́ння і найкра́щий твір (Єфр.). Стано́вище, прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). На взір чолові́к сере́дніх літ (Мирн.)]. • Вне́шностью, наружностью, лицом (о людях) – на вро́ду, на обли́ччя, на ви́гляд. [Хоро́ша дружи́на на вро́ду. Бридки́й на обли́ччя. Непога́ний на ви́гляд (Крим.)]. |
| Водяно́й, прил. – водяни́й, во́дний, водови́й. [Ла́гідні хви́лі гойда́ють во́дні лиле́ї (Коцюб.). Чолові́к го́рдий, як пузи́р во́дний]. • -ая мельница – водяни́й млин, млин-водя́к, гребльови́й млин. [На цьому́ ставку́ коли́сь був млин-водя́к]. • -ое растение – водоросли́на. |
| Воскреса́ть, воскре́снуть – воскреса́ти, воскре́снути, ожива́ти, ожи́ти (оживі́ти), віджива́ти(ся), віджи́ти (відживі́ти). [Чолові́к відживі́є, діжда́вшися со́нячного дня (М. Вовч.). Віджива́ють му́ки в душі́ (Франко)]. • Воскре́сший – воскре́слий. |
| Га́лстук – га́лстух, крава́тка. • Заливать за га́лстук – запива́тися, напива́тися, торка́ти. [От і хоро́ший чолові́к, ті́льки торка́ бага́то, а голова́ золота́ (Тобіл.)]. См. Пить. |
| Горя́чий – гаря́чий, а теснее –
1) жарки́й (ум. жарке́нький). [Гаря́чий борщ. Жарке́ ву́гілля]. • Куй железо, пока горячо́ – кова́ль кле́пле, до́ки те́пле; хапа́й, дя́че, по́ки гаря́че; дери́ ли́ко, по́ки час; 2) (жаркий, жгучий) жа́ркий, (знойный) сква́рний, палки́й, палю́чий. [День гаря́чий (жа́ркий, сква́рний). Со́нце палке́ (палю́че)]. • Горя́чие слёзы – гаря́чі, палкі́, пеку́чі, ре́вні сльо́зи; 3) (пылкий, воодушевленный) палки́й, запальни́й, (вспыхивающий) палахли́вий, огне́нний, огни́стий. [Огне́нний до робо́ти. Ди́ка, палахли́ва нату́ра (Винн.)]. • Г-чий поцелуй, уста – палки́й поцілу́нок, палкі́ вуста́. • Г-чие чувства, желания, речи, надежды и т. д. – палкі́, запальні́, гаря́чі почуття́, бажа́ння, розмо́ви, наді́ї і т. ин. • Г-чий человек, патриот; -чее сердце – палки́й, запальни́й чолові́к, патріо́т; палке́, запальне́, гаря́че се́рце. • Г-чая молитва, мольба – ре́вна моли́тва, ре́вне блага́ння. • Г-чий, как огонь (человек, конь) – огне́нний, огни́стий. • Г-чий конь – баски́й, порськи́й, ворозьки́й (гал.) кінь. • Г-чий человек (в деле, по внешности) – на ньо́му (аж) шку́ра гори́ть (Г. Барв.). • Г-чее время – гаря́чий час, палки́й час, пи́льна годи́на, прикро́тний час. • По -чим следам – по те́плому слі́ду. • Г-чие напитки – хмільні́ (п’яню́чі) тру́нки (питва́). • В горяча́х, с горяча́ – з-о́палу, зга́рячу, зза́палу. • Становиться -чим – гарячі́ти. [На дво́рі гарячі́є]. |
| Горя́чка –
1) медиц. – гаря́чка, (в)огневи́ця, пал, палю́чка. • Послеродов. -ка – породі́льна гаря́чка. • Белая -ка – запі́йне мая́чення (маячі́ння), о́мут п’яни́чний. • Быть в горя́чке – на гаря́чку лежа́ти. • В -ке, в горячечном состоянии – в огні́. [Не знать що прова́дить, буцім ув огні́ (Квіт.)]; 2) (пыл, увлечение), см. Горя́чность. • Пороть горя́чку – парка́ па́рити, гарячкува́ти, хапа́тися. [Вже він парка́ па́рить]; 3) (горячий челов.) гаря́чка, запальни́й, палки́й (чолові́к), -на́, -ка́ люди́на. [Ти таки́ до́бра гаря́чка (Неч.-Лев.)]. |
| Гро́мкий – голосни́й, гучни́й, гомінки́й. [Гучни́й (гомінки́й) го́лос]; сла́вний, усла́влений. • Становиться, стать гро́мче – голосні́шати, поголосні́шати. • Гро́мко – го́лосно, уго́лос, на-го́лос, гу́чно, гри́мно, бу́чно. [Почита́й мені́ вго́лос. Гри́мно посту́кав у вікно́. Заво́дь, Явдо́хо, – ти громні́й співа́єш. Гілки́ гу́чно й ко́ротко хря́скають]. • Гро́мко кричать – кри́ком крича́ти, к-ом кри́кнути. • Гро́мко приказывать – гука́ти, гукну́ти. • Гро́мко (зычно) говорящий – гримки́й. [Гримки́й чолові́к]. • Гро́мче – голосні́ш, ду́жче. [Кажі́ть ду́жче – не чу́ю]. |
| Гря́зный – нечи́стий, занечи́щений, ума́заний [В ме́не ру́ки нечи́сті, ума́зані], брудни́й, забру́днений, неха́рний; (о белье) чо́рний. [Чо́рна соро́чка = гря́зная рубашка]. • Гря́зное бельё – чо́рна біли́зна, бруд. [Ці рушнички́ – вже в бруд положи́ти?]; (о дороге, о растворённой дождём земле) грязьки́й, кални́й, калки́й, багни́стий, боло́тяний, розки́слий. • Сделаться гря́зной (о дороге) – розбагни́тися, розки́снути, (мног.) порозкиса́ти. [Бага́то дощі́в було́, всі шляхи́ порозкиса́ли]. • Гря́зная наслойка на голове у малых детей – ті́мениця. • Возиться с гря́зной работой – ба́братися, ба́блятися. [Остоги́дло мені́ оце́ ба́брання; зра́нку й до ве́чора ба́браюся в боло́ті]. • Гря́зный (о человеке, деле) – брудни́й, паску́дний. [Брудна́ то спра́ва, – да́лі від не́ї! Паску́дний з ньо́го чолові́к – на вся́ку гидо́ту пі́де]. |
| Дегтя́рный – дьогтьови́й, дігтеви́й, дігтяни́й [Дігтяне́ ми́ло]; дігтя́рний. [Дігтя́рна ву́лиця]. • Дегтя́рный завод – дігтя́рня. [У бору́ була́ дігтя́рня, де наш чолові́к дьо́готь гнав]. • Заниматься дегтя́рным промыслом – дігтярува́ти. |
| Де́льный – пу́тній, путя́щий, дола́дній, до-ді́ла. [Як говори́ти, то щось пу́тнє. Чолові́к він путя́щий. Дола́дній хло́пець, не шиба́й-голова́ яки́йсь]. • Его речь де́льная – в ньо́го мо́ва до-ді́ла. |
| Де́нежный – гроше́вий, грошови́й. • Де́нежные повинности – о́платки́. [Оплатки́ ті́ї за ха́ту поплати́ли: і городські́ і зе́мські, і в казну́, і ще якісь (Крим.)]. • Де́нежное пособие – підсо́бні гро́ші (букв.: вспомогательные деньги) гроше́[о́]ва допомо́га. [Два рази́ дава́ли з заво́ду по карбо́ванцю підсо́бних гро́шей]. • Де́нежный штраф – пеня́, грошова́ ка́ра. • Де́нежный сбор – збира́ння гро́шей. • Де́нежное обращение – о́біг гро́шей. • Де́нежный человек – грошови́тий чолові́к, грошови́к. |
| Добыва́ть, -ся, добы́ть, -ся – добува́ти, -ся, добу́ти, -ся, здобува́ти, -ся, здобу́ти, -ся, видобува́ти, -ся, ви́добути, -ся, а специальнее – дістава́ти, сов. діста́ти, (приобресть) придба́ти, розідба́ти, (наконец достичь) доско́чити чого́, засяга́ти чого́, сов. засягти́, запобіга́ти, запобі́гти чого́, доробля́тися, сов. дороби́тися чого́, сов. розстара́тися про що. [Або добу́ти, або вдо́ма не бу́ти (прик.). Чи се-ж не та земля́, що здобува́ли для нас батьки́ своє́ю кро́в’ю й по́том? (Л. Укр.). Здобу́вся чолові́к ли́ха. А хто-ж тобі́ гетьма́нськую булаву́ діста́не? (Рудан.). Крива́вим по́том доробля́тися хлі́ба насу́щного. Ні за які гро́ші не доско́чиш (Куліш). Робо́тою засягне́ собі́ ща́стя (Мирн.). Запобіга́й сві́та, по́ки слу́жать лі́та (Ном.). Треба розстара́тися про гро́ші]. • Добы́ть (заработать) с трудом, с горем пополам – розго́рити, загорюва́ти що, розгорюва́тися на що. [Тя́жко загорьо́ваний хліб їмо́. Як-не́будь розгорю́ємось на скоти́нку (Мирн.)]. • Трудно (бывает) добыва́ть что – тру́дно (суту́жно) на що. [На сіль було́ тру́дно (Куліш)]. • Добыва́емый – добу́ваний. [Вла́сник землі́ брав собі́ по копі́йці з пу́да добу́ваного ву́гілля]. • Добы́тый – здобу́тий. • Добыва́ющий – добува́льний, видобутни́й; сирови́нний. [Добува́льна та обробна́ промисло́вість. Сирови́нна промисло́вість]. • Добы́тое тяжёлым трудом – крива́ви́ця. [За чужу́ю кривави́цю купи́в у це́ркву плащани́цю (Ном.)]. • Добы́ть работой – прироби́ти. [Збу́тися не до́вго, а спро́буй прироби́ти]. • Добы́ть пением – ви́співати. [Ви́співав собі́ дівчи́ну лю́бу та га́рну (М. Вовч.)]. • Добы́ть нищенством – ви́жебрати; обманом – ви́дурити; борьбой – вибороти́ и т. д. |
| Дове́рие – ві́ра, дові́ра, дові́р’я. [Та ві́ра несподі́вана, яку мені́ подарува́ла короле́ва. Дові́ру зра́джують дурни́ми язика́ми! (Самійл.)]. • Заслуживающий дове́рия, внушающий дове́рие – ві́ри го́дний, вірогі́дний, пе́вний. • Не внушающий, не заслуживающий дове́рия – невірогі́дний, (сомнительный) непе́вний. [Чо́вен непе́вній воді́ доручи́в (Л. Укр.). Щось мені́ той чолові́к непе́вен (М. Вовч.)]. • Лишить дове́рия – позба́вити ві́ри, одібра́ти дові́ру. • Утратить дове́рие – зневі́ритися кому́ или у ко́го. [Чим се я так вам зневі́рилася? (Конис.)]. • Снискать чьё-либо дове́рие – придба́ти чию́сь ві́ру, приверну́ти до се́бе чию́сь ві́ру. • Оказывать дове́рие – ві́рити кому́ (или на ко́го), здава́тися на ко́го. • Злоупотреблять дове́рием – надужива́ти чиє́їсь ві́ри (дові́ри), оберта́ти чию́сь дові́ру на зло. |
| Дока́пывать, -ся, докопа́ть, -ся – доко́пувати, -ся, докопа́ти, -ся, (о многих) подоко́пувати, -ся. [Подоко́пували кана́ви]; (переносно) доко́пувати, -ся, докопа́ти, -ся, доскрі́бувати, -ся, доскребти́, -ся, доскі́пувати, -ся, доскіпа́ти, -ся, дошпо́ртувати, -ся, дошпо́ртати, -ся, додлу́бувати, -ся, додлу́бати, -ся. [Доко́пувався причи́ни, через що у діте́й така́ холо́дність (Крим.). До всьо́го доскрі́бується, скрізь свого́ но́са стромля́є. Розу́мний чолові́к до всьо́го доскіпа́ється (Мирн.). Скі́льки я го́лову пополама́в, по́ки дошпо́ртався, в чім ді́ло (Неч.-Лев.). Додлу́бавшися Зінько́ до то́го всього́, розказа́в про йо́го й товариша́м (Грінч.)]. |
| Долг –
1) пови́нність (р. -ности), обов’я́зок (р. -зку). [Вико́ную свій службо́вий обов’я́зок]; см. Обя́занность. • Первым до́лгом – що-найпе́рше, пе́ршим ді́лом; 2) (заём) борг, по́зика, по́зичка, ви́нне (р. -ного), винува́те (р. -того), (старый) зале́глість (р. -лости). [Нія́к боргі́в не повипла́чую. Що пі́сля ба́тька зоста́лося, те за по́зички (по́зики) пішло́ (Грінч.). Я взяв у ньо́го коня́ за ви́нне, бо він позича́в у ме́не гро́ші і хліб, та й коне́м відда́в. Цей чолові́к ко́сить мені́ не за гро́ші, а за винува́те, – позича́в весно́ю]. • Часть непогашенных торговцу долго́в – (провинц.) недоно́с (Вас.). • В долг – по́зикою, бо́ргом, на́-борг, (чаще – на́бір), на ві́ру, на-пові́р. • Брать в долг – позича́ти, бра́ти на́-борг (чаще – на́бір), на-пові́р, боргува́ти. [Пішо́в чума́к до жиді́вки боргува́ти мед-горі́лку]. • Взятый в долг – боргови́й, пози́чений. • Накупить в долг – набра́ти на́бір, на́-борг. • Давать, дать в долг – боргува́ти, поборгува́ти, позича́ти, пози́чити, визича́ти, ви́зичити, ві́рити, пові́рити, навіря́ти, наві́рити, у пози́ку дава́ти. [Як ста́неш усі́м боргува́ти, то доведе́ться без соро́чки ходи́ти. Не ві́рять шинкарі́ горі́лки. Шинка́рочка мене́ зна́є, на сто рублі́в навіря́є]. • Раздать в долг – зборгува́ти, понавіря́ти, порозпозича́ти. [Уве́сь крам зборгува́в, а гро́шей кат-ма́. Людя́м бага́то понавіря́в (порозпозича́в), як-би то всі повіддава́ли]. • Погашать, погасить, заплатить долг – поплати́ти (покри́ти) борги́, випла́чуватися, (сов.) ви́платитися (з боргі́в). • Взыскать долг – ви́правити борг. • Влезть в долги́ – заборгува́тися, залі́зти в борги́, загру́знути в борга́х, втопи́тися в пози́ках. • Он в долгу́, как в шелку – він по ши́ю в борга́х; у борга́х, як у реп’яха́х; у йо́го боргі́в більш як воло́сся на голові́ (в бороді́). • Не остаться в долгу́ – не занедба́ти (не попусти́ти) свого́, (зап.) віть за віть відда́ти. • Отрабатывать за долг шитьём – відшива́ти кому́ що; пряденьем – відпряда́ти; косьбой – відко́шувати; службой – відслу́жувати, и т. д. [Ва́ші два карбо́ванці я вам відпряду́]. |
| До́ма – вдо́ма, до́ма, в госпо́ді. [І вдо́ма їй ра́дощів не було́ (М. Вовч.). Жі́нка в госпо́ді лиши́лася, а чолові́к пої́хав. Усі́ по госпо́дах, а я знов у доро́зі (М. Вовч.)]. • Пребывание до́ма (домоседство) – домува́ння, домонтарюва́ння. • Хозяйничанье до́ма – дома́рство (гал.). [Не ма́ю кого́ на дома́рство лиши́ти]. • Сидеть, быть, находиться, пребывать до́ма – домува́ти, -ся, домонтарюва́ти, -ся, дома́рити, -ся. [Го́ді вам пано́ве-моло́дці, домувати: і́діте зо мно́ю на Черкень-доли́ну гуля́ти. Сини́ в йо́го чумаку́ють, а стари́й дому́ється собі́. Бу́демо дома́рити, як бу́де дощ па́рити]. • Просидеть до́ма – продомува́ти. [А ми всі святки́ продомува́ли, ніку́ди в сві́ті не ходи́ли]. • До́ма выросший (о домашн. животн.) – доморо́слий. |
| Доста́точный –
1) (зажиточный) замо́жний, заможне́нький, зажи́тий, доста́тній. [Він зажи́тий чолові́к, на все доста́тній, у йо́го всього́ дово́лі єсть]; 2) имеющийся в доста́точном количестве – доста́тній, дові́льний. [Доста́тня о́діж (Шевч.). Тепе́р на селі́ кра́ще жи́ти: і хліб дові́льний, і до хлі́ба є що ї́сти. До́бре, що вода́ дові́льна, дак бу́ду полоска́тися всю ніч]. • Имеется в доста́точном количестве что – дові́льно на що. [Тут таки́ й на зе́млю довільні́ш. Землі́ у нас доста́тньо]; 3) (удовлетворительный) доста́тній. • Доста́точное основание – доста́тня причи́на (доста́тнє обґрунтува́ння). • Быть -ным, безл. – става́ти, ста́ти, вистава́ти, ви́стати, виста(р)ча́ти, ви́ста(р)чити, хапа́ти, хопи́ти. [Як ви́стало на ю́шку, то ви́стане й на петру́шку (Ном.). Тіє́ї ї́жі не вистача́ло на двох (Грінч.). За́полочи мені́ не хопи́ло]. • Дать в -ном количестве – ви́ста(р)чити, поста́чити, наста́чити. [Ця крини́ця ви́стачить води́ на ці́лий го́род. Хіба́-ж на таку́ сім’ю́ мо́же одна́ люди́на наста́чити?]. Срв. Достава́ть и Доставля́ть. |
| Достига́ть, дости́гнуть, дости́чь –
1) наздоганя́ти; см. Настига́ть, насти́чь; 2) (добиваться чего стараньем) добува́ти, -ся, добу́ти, -ся, здобува́ти, -ся, здобу́ти, -ся, досяга́ти, досягти́ чого́, осяга́ти, осяг(ну́)ти́ що, дохо́дити, дійти́ чого́ и до чо́го, допевня́тися, допе́вни́тися, домага́тися, домогти́ся, доско́чити, докона́ти чого́, доп’ясти́ чого́, запобі́гти чого́. [Оце́ єди́ний спо́сіб здобу́тися націона́льної во́лі (Грінч.). Якби́ хоч пі́дступом добу́ти свого́. Ви досягли́ своє́ї мети́. Бажа́ла Оле́нка і собі́ дійти́ тако́го життя́ (Тесл.). Чого́ ти хоті́ла, того́ й запобі́гла (Чуб.). То чолові́к доско́чний: як напося́деться, то й доско́чить свого́. Боро́тимусь – і допевню́сь (Куліш). Чого́ схо́че, того́ й домо́жеться. Аби́ діп’я́ти свого́! (Коцюб.)]. • Дости́чь всего – осягти́ все, осягну́ти все. • -сти́чь славы, почестей – зажи́ти сла́ви, че́сти; 3) (куда, до чего) дохо́дити, дійти́ чого́, до чо́го, досяга́ти, досягти́, сяга́ти, сягну́ти, достава́ти, доста́ти чого́ и до чо́го. [Нія́кі зо́внішні вражі́ння не дохо́дили до йо́го. Со́нце сюди́ не досяга́ло (Крим.). Вино́ сягну́ло до полови́ни посу́дини (Коцюб.)]. • -сти́чь (глубокой) старости – дійти́ (дожи́ти) (ве́льми) старо́го ві́ку, (ве́льми) стари́х літ. • Дости́гнутый – здобу́тий, дося́гнений, ося́гнений. |
| Душа́ –
1) душа́ (ум. ду́шка, ду́шечка, души́ця). [Люди́на з вели́кою душе́ю. Це чолові́к без душі́. Він був душе́ю на́шого товари́ства. В його́ тво́рах бага́то душі́]; (обращение к любим. человеку) душа́ (ум. ду́шечка, ду́ся), се́рце (ум. се́рденько). [Жі́нко-ду́шечко! Мару́сю-ду́сю!]; 2) (особа, кто-нибудь) душа́, (иногда) дух. [Забере́ з собо́ю приятелі́в душ три́цять (Куліш)]. • Ни души́ – ані душі́, ані ду́шечки, ні ду́ха[у], ні ху́ху ні ду́ху, нікогі́сінько. • Ни -ши́ живой – ні ду́ху[а] живо́го, ні живо́го ду́ху[а], ані живо́ї ду́шечки. • Нет ни -ши́ – нема́ ні ду́ха[у]. [У ці́лому за́мку нема́є ні ду́ха (Л. Укр.). Село́ Корчо́вате – чима́ле село́, але з пані́в – ні ду́ха (Кониськ.)]; 3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа́. [Застебне́ться під са́му ду́шу (Квітка)]. • Без души́ – не тя́млячи себе́, не тя́млячись. [Не тя́млячись з ра́дощів]. • Быть без -ши́ от кого, -ши́ не слышать (не чаять) в ком – ко́ло ко́го всіє́ю душе́ю упада́ти, дух за ким рони́ти. [Я за тобо́ю й дух роню́, а ти за ме́не забува́єш (Грінч.)]. • Отвести -шу – спочи́ти душе́ю, (поэтич.) ду́шу відволо́жити. • Отдать богу -шу (умереть) – бо́гу ду́шу відда́ти. • До глубины -ши́ – до живо́го, до са́мого се́рця, аж до дна душі́. • Душа́ в -шу – як одна́ душа́, як оди́н (їде́н) дух. [Рокі́в з три жили́, як одна́ душа́ (Васильч.)]. • За милую ду́шу – залюбки́, з дорого́ю душе́ю. • От -ши́ – з душі́, від [з] щи́рого се́рця. • От всей -ши́ – з усіє́ї душі́, від [з] щи́рої душі́. [З душі́ бажа́ю (Кул.)]. Дя́кую тобі́ з усіє́ї душі́ (Крим.). Від щи́рої душі́ гото́вий я відда́ти (Сам.)]. • Всей -шо́й – від [з] душі́ (щи́рого се́рця), з дорого́ю душе́ю, з ці́лого се́рця. [Люблю́ тебе́ з ці́лого се́рця]. • По -ше́ – до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, до ми́сли. • Приттись (приходиться) по -ше́ – припа́сти (припада́ти) до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, приста́ти (прийти́ся) до душі́. • Сколько -ше́ (-шеньке) угодно – скі́льки душа́ (ду́шечка) забажа́є, досхо́чу́. • Трогать -шу – пору́шувати ду́шу, дохо́дити до душі́, до се́рця. • Хватать за́ -шу – бра́ти (хапа́ти, торка́ти) за ду́шу. [Так і бере́ тебе́ за ду́шу]. • Чего -ше́ угодно – чого́ душа́ забажа́є. • В ду́шу не идёт – в ду́шу не лі́зе. • На душе́ мутит – з душі́ ве́рне, ну́дить, мло́сно. • Душа́ в пятки ушла – на [у] душі́ похоло́ло, душа́ не на мі́сці. • Чуть душа́ держится – ті́льки душа́ в ті́лі, (фамил.) ті́льки живи́й та те́плий. |
| Дья́вольщина –
1) соб. – диявольня́ (ж. р.), чортівня́ (ж. р.), чортя́цтво, нечи́ста си́ла; 2) (чортова дребедень) чортови́ння, чортів’я́, чорзна-що, ка(т)-зна-що. [Чару́ють уся́ким чортови́нням. Чолові́к стоми́вся, а йому́ ще підсува́ють оце́ чортів’я́]. |
| Дю́жий – ду́жий, си́льний, міцни́й, здорове́нний, кремезни́й, дебе́лий. [Ще дебе́лий дід: сам собі́ заро́бить]. • Дю́жий человек – люди́на кре́мезна́, чолові́к здебе́ла. • -жий мороз – кре́пкий моро́з, сильни́й м., здоро́вий м. |
| Еле́йный –
1) олі́йний, оли́вний; 2) (обычно о напускной мягкости) масни́й, єле́йний, єлейкува́тий. [Масні́ слова́. Масно́ї бе́сіди чолові́к (Ном.)]. См. ещё Сла́дкий. |
| Ерепе́ниться – (сердиться) трі́патися, пасіюва́ти, іритува́тися, ґзи́тися, кази́тися. [Ось не трі́пайся, Іва́не, ду́рно, бо я не ви́нен]. (См. Серди́ться); (упрямиться) огуря́тися, упира́тися. [Щоб коза́к у ві́йсько ходи́ть не огуря́вся]; (горячиться) трі́патися, решети́тися. [Не трі́пайсь, а попере́ду розпита́йся, хто ви́нен]; (петушиться) коко́шитися, кукурі́читися; (хорохориться) горої́житися, харапу́дитися, при́щитися, пиндю́читися, костри́читися. [Харапу́диться, не хо́че. Та якого́ га́спида при́щишся? Блоха́ все костри́читься]; (заноситься, важничать) бундю́читися, при́ндитися, (горо)ї́житися, бри́шкати. [Твоя́ Мару́ся усе́ щось бундю́читься. Бува́є и́нший чолові́к усе́ при́ндиться (Гліб.)]; (артачиться) пруча́тися, опина́тися, норови́тися. |
| Жале́ть –
1) (сожалеть кого-чего и о ком-чём) жа́лувати кого́-чого́, за ким, за чим, жалі́ти кого́-чого́, жалкува́ти, шкодува́ти кого́-чого́, за ким, за чим [Та́то нас не жа́лує. Жа́лує за мно́ю. Жалі́й мене́, мій ба́теньку: ми́лий покида́є. Не во́вка, а ове́ць тут тре́ба жалкува́ти. Усі́ його́ шкоду́ють. Тепе́р шкодува́ла, що так зроби́ла (Грінч.)], бідува́ти за ким. [Всі лю́ди за їм біду́ють, що хоро́ший був чолові́к (Переясл. п.)]; 2) (беречь, щадить, скупиться) жа́лувати и проч. що, чого́, кого́, шанува́ти. [Біжи́, біжи́, короле́вичу, не жа́луй коня́. Гро́шей не жа́лувала. Хо́че купи́ти, а гро́ші (гро́шей) шкоду́є. За робо́тою не шанува́в Грінче́нко свого́ здоро́в’я (Єфр.)]. • Не жале́я – не жалку́ючи, не жалі́ючи, без жалю́, без оща́дку. [Пролива́ли вони́ свою́ гаря́чу кров без оща́дку (Кул.)]. |
| Живу́чий, живу́щий – живу́чий, живу́щий. [Живу́чий як кі́шка. Живу́ща вона́: чолові́к так б’є, що водо́ю відлива́ють, а отже́ й до́сі не вбив]. |
| Жи́тель, -ница – жи́тель, жи́телька, жите́ць (р. -тця́), ме́шканець (р. -нця), ме́шканиця (реже ме́шканка), (устар.) обива́тель, обива́телька; (местный ж.) краяни́н, края́нка. • Жи́тели – лю́ди, лю́дність (р. -ности), края́ни. [Убо́га лю́дність того́ щиро-робі́тничого кварта́лу. Я воли́нський краяни́н. На ра́дість усі́м ки́ївським лю́дя́м. Це – село́ Солові́їха; мій нови́й знайо́мий на дозві́ллі розказа́в мені́ де́що ціка́ве з по́буту її́ житці́в. Знав у ві́чі тро́хи не всіх мешканці́в лу́цьких]. • Ж. городской – городя́нин (ж. р. -я́нка; мн. городя́ни), містю́к, (гал.) міщу́х. • Ж. сельский – селяни́н (ж. р. -я́нка, мн. селя́ни), чолові́к із села́, селю́к, селю́чка. • Ж. слободской – слобожа́нин, слобожа́нка, слободя́ник. • Ж. предместья – передміща́нин, передміща́нка. • Ж. береговой, прибрежный – бережа́ни́н, побережа́нин. • Ж. противоположного берега реки – (того)боча́нин (мн. боча́ни), заріча́нин, -нка, тогобі́чний чолові́к, -чна жі́нка. • Ж. приморский – ме́шканець (чолові́к) надмо́рський. • Ж. горы, возвышенной местности – горя́нин (мн. горя́ни), горя́нець (р. -нця), (горец) гірня́к. • Ж. подгорья – підгоря́нин. • Ж. долин – долиня́нин. • Ж. низин – низове́ць (р. -вця́), подоля́нин, подоля́к. • Ж. степей, полей – степови́к, польови́к. • Ж. пещер – пече́рник. • Ж. леса, бора – лісови́к, пущови́к, борови́к. • Ж. полесья – поліщу́к. • Ж. местности перед замком – підзамча́нин (ж. р. підзамча́нка). • Ж. исконный – тубі́лець (см. Абориге́н). • Ж. коренной – оса́дник. • Ж. постоянный в сельском обществе – земляни́н. [Сла́вне село́ Лю́бчики, весе́ле. Ми сюди́ на се́лище прийшли́, в земля́ни пи́шемось любчі́вські (М. Вовч.)]. • Ж. известной части села, деревни, квартала, города – кутча́нин. [Ми кутча́ни, на одні́м кутку́ живемо́]. • Ж. гетьманщины – гетьма́нець (р. -нця). • Ж. приднепровья, приднестровья – дніпря́нин, наддніпря́нець (р. -нця), дністря́нин, наддністря́нець (р. -нця). • Ж. заднепровья – задніпря́нець. • Ж. заграничный – закордо́нець, закордо́нник. • Ж. приграничный – узгрянича́нин, узгряни́чник. • Ж. ада – пеке́льник. • Ж. Киева – кия́нин. • Ж. Харькова – ха́рківець, харков’я́нин. • Ж. Чернигова – черні́гівець (ж. р. черні́гівка). • Ж. Одессы – одеси́т, одеся́нин. • Ж. Звенигородки – звинигоро́дець (ж. р. звиногоро́дянка). |
| Забива́ть, заби́ть –
1) (заколотить) забива́ти, заби́ти, (о мн.) позабива́ти що. [Позабива́ли ві́кна й две́рі]. • -би́ть железн. полосами – заштабува́ти. • -ва́ть, -би́ть гвоздём – забива́ти, заби́ти цвя́хом, загво́жджувати, загвозди́ти; 2) (вколачивать) забива́ти, заби́ти, гна́ти, заганя́ти, загна́ти, (о мн.) позабива́ти, позаганя́ти що куди́, у ві́що. [Позабива́ти тут скрізь кілки́. Загна́ти клин(а)]. • -би́ть в колодки – заби́ти в ди́би, в диби́ці, (провинц.) зди́бати. [Но́ги зди́бають, ру́ки сплу́тають і везу́ть до прийо́му (Руданськ.)]; 3) -би́ть (загромоздить) дорогу снегом – заби́ти (забурти́ти) доро́гу (путь). • -би́ть наносом, песком, грязью, снегом – забузува́ти на́мулом, піско́м, багно́м, бру́дом, сні́гом. [Ба́нька скляна́, та забузо́вана, то й не ви́дко, що́ в їй. Ко́си в те́бе брудні́ – бач як гребіне́ць забузува́ла, розчі́суючись]. • -би́ть (засорить) отверстие – заби́ти відту́лину, (безл.) засніти́ти (и засміти́ти), захара́сти́ти. [Щось засніти́ло крант у самова́рі, – вода́ не біжи́ть]; 4) -би́ть в набат, тревогу – би́ти (уда́рити) на ґвалт. • -би́ть в барабан – заб[т]араба́нити, (дробь) задріботі́ти. [Ра́птом задріботі́в на сво́їм тараба́ні (Франко)]; 5) -ва́ть, -би́ть голову кому – забива́ти, заби́ти кому́ ба́ки (го́лову), заду́рювати (задури́ти) кого́ (го́лову кому́), дури́ти кому́ го́лову, моро́чити, заморо́чити, запа́морочити, зату́ркувати, зату́ркати го́лову кому́. [Чолові́к дурни́й, бо жі́нка задури́ла. Мене́, тако́го па́на, сюди́ заду́рювать прийшла́! (Гліб.). Не моро́ч (не дури́) мені́ голови́, бо вже й так, о́бертом іде́. Оці́ діти́ська так зату́ркають го́лову, що за день зо́всім дурна́ ста́ну]; 6) -ва́ть, -би́ть кого (притупить умств. способности) – забива́ти, заби́ти, приголо́мшувати, приголо́мшити, заголо́мшити, заду́рювати, задури́ти, зату́ркувати, зату́ркати кого́. • -би́ть толчками – заштовха́ти, затовкти́, затолочи́ти кого́. • -би́ть плетьми до смерти – заби́ти, зашмага́ти кого́ нагая́ми (канчука́ми) на смерть. • -бить до полусмерти – ма́ло дух не ви́бити; ті́льки(-но) живо́го пусти́ти. • Заби́тый – заби́тий; заштабо́ваний; заби́тий цвя́хом, загво́жджений; за́гнатий куди́, у ві́що; заби́тий у ди́би, у диби́ці, зди́баний; заби́тий, забузо́ваний (му́лом, сні́гом, пі́ском и т. п.); (о ребёнке, человеке) заби́тий, приголо́мшений, заголо́мшений, заду́рений, зату́рканий; зашто́вханий, зато́вчений, затоло́чений. [Найгі́рша в кла́сі школя́рка, засмі́яна та заби́та (Васильч.). Приголо́мшений те́мний люд. Мала́ на зріст, а на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)]. • -тый плетьми до смерти – заби́тий, зашма́ганий нагая́ми, (канчука́ми) на смерть, (до полусмерти) ті́льки(-но) живи́й. • -тая дорога (путь) – заби́тий, забивни́й шлях (заби́та, забивна́ доро́га, путь). [Забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Забивна́ путь: заме́ти наве́ргало такі́ (Мирн.)]. |
| Забо́та – кло́піт (-поту), (реже ж. р.) клопота́ (-ти́), (ум.) клопото́чка; (старание) дбання́, клопота́ння, (попечение) пі[е]клува́ння про ко́го, про що, за ко́го, за що, (беспокойство) турбо́та, турбува́ння, (диал.) ту́рба (Шевч.), (печалование) побива́ння, журба́ про (за) ко́го, про (за) що и за ким, за чим. [День і ніч клопочу́ся про своє́ ті́ло, а про ду́шу кло́піт хіба́ раз на ти́ждень бува́є, як у неді́лю до це́ркви пі́деш (Грінч.). Тро́є діте́й поки́нула, а четве́рте в сповито́чку та на мою́ клопото́чку (Чуб.). Дбання́ про добро́бут діте́й (Наш). Сім’я́ вели́ка, клопота́ння бага́то: за всіх ду́мати тре́ба. Зсуши́ло мене́ турбува́ння про ді́ти. Душа́ моя́ втоми́лась побива́нням (Куліш). Ой, є в ме́не, ма́ти, три журби́ у ха́ті: одна́ журба́ – дити́на мала́я (Пісня)]. • Причинять, причинить -ты кому – клопота́ти, заклопота́ти кого́ (чию́сь го́лову). • Он причиняет мне много -бо́т – він завдає́ мені́ бага́то кло́поту; мені́ ду́же кло́пітно з ним. • Иметь много -бо́т – ма́ти кло́поту (турбо́т) бага́то. • Взять на себя -ту о чём – взя́ти (перейня́ти) на се́бе кло́піт про що. • Поручаю вам -ты по воспитанию моего сына – доруча́ю вам піклува́тися про вихова́ння мого́ си́на. • Не имеющий -бо́т – безклопі́тни́й; безтурбо́тний. [То чолові́к безклопітни́й; йому́ нема́ про ко́го дба́ти]. • Отсутствие -бо́т – безклопі́ття. – [Несподі́вана ро́зкіш, безклопі́ття і спо́кій заколиха́ли її́, як малу́ дити́ну (Н.-Лев.)]. • Не знать -бо́т – не ма́ти кло́поту, і га́дки не ма́ти. [Як була́ я молодо́ю – і га́дки не ма́ла: по садо́чку походжа́ла, квітча́лась, пиша́лась (Шевч.)]. • Окружать, окружить -тами кого – піклува́тися, попіклува́тися, дба́ти, подба́ти про ко́го, за ко́го; повива́ти, пови́ти піклува́нням кого́ (Грінч.). • Окружённый -тами – пови́тий піклува́нням. • Оставленный без -бо́т – зане́дбаний, необми́слений, неприко́ханий, непорято́ваний. [Став ти́хий та плохи́й, як сирі́тська дити́на непорято́вана (М. Вовч.)]. • Это уж моя -та – це вже мій кло́піт, в тім уже́ моя́ голова́ (Франко). • Не твоя -та – не твій кло́піт, не твоя́ голова́ в тім (Франко). |
| Зави́стливый – за́здрий, за́здрісний, завидю́щий, зави́дливий, (диал.) заздре́нний, заздри́вий, за́здрівий. [За́здрісні о́чі (Сл. Гр.). За́здрісний чолові́к (Сл. Гр.). О́чі завидю́щі, ру́ки загребу́щі (Номис)]. |
| Зажи́точный – замо́жний, доста́тній, засі́бний, худі́бний, багате́нький, має́тний, маю́чий, з доста́тком, зажи́тий, при доста́тку, грошови́тий. [Він – зажи́тий чолові́к, у йо́го всього́ дово́лі єсть]. |
| Зака́ливать, -ся, закали́ть, -ся – гартува́ти, -ся, загарто́вувати, -ся, загартува́ти, -ся (о мног.) позагарто́вувати, -ся. [Кри́цю тре́ба загартува́ти. Життя́ до́бре його́ загартува́ло]. • Закалё́нный – гарто́ваний, загарто́ваний. [Спи́си гарто́вані (Шевч.). То чолові́к загарто́ваний]. • -ный в боях – загарто́ваний у боя́х. |
| Зако́нный – зако́нний, пра́вний, (переносно) справедли́вий. [Зако́нний те́рмін – оди́н мі́сяць (Грінч.). Пра́вні доро́ги для ме́не за́мкнені, сама́ устано́ва пха́є мене́ на непра́вні (Франко). Це цілко́м справедли́ва вимо́га]. • -ная власть – пра́вна (зако́нна) вла́да. • -ные средства – пра́вні (зако́нні) спо́соби. • -ным путём – пра́вною (зако́нною) доро́гою (-ним шля́хо́м). • Имеющий -ную силу – правоси́льний, ва́жний, законочи́нний. [Постано́ва ва́ша не правоси́льна (не ва́жна)]. • Войти в -ную силу – набу́ти пра́вної си́ли, ста́тися правоси́льним. • Имеющий -ное право делать что – правомі́чний. • Имеющий -ное право на что – законопра́вний, правопра́вний у чо́му. [Я в цьо́му ді́лі правопра́вний. Трон правопра́вний (Куліш)]. • -ная жена, -ный муж – шлю́бна (пра́вна, зако́нна) жі́нка, шлю́бний (пра́вний, зако́нний) чолові́к. • -ное супружество – шлю́бне (пра́вне, зако́нне) подру́жжя. • -ный наследник – пра́вний (зако́нний) спадкоє́мець (-є́мця). • -ное право – зако́нне пра́во на що. |
| Закружи́ться –
1) (описывая круги) закружи́ти, закружля́ти, закрути́тися, заверті́тися, з(а)верете́нитися, піти́ о́бертом, о́бертнем. [Да́рка ви́хром закружля́ла в и́нший бік (Л. Укр.). Закрути́лись піско́ваті ви́хри (Л. Укр.). В оча́х усе́ закрути́лося (М. Вовч.). Усе́ заверете́нилось у ме́не в оча́х (Г. Барв.). Коло сусі́ди заверті́вся чолові́к яки́йсь незнайо́мий (Новом. п.). Усе́ пішло́ о́бертнем (М. Вовч.)]; (о голове) закрути́тися, піти́ о́бертом, заморо́читися, замакі́тритися. [Гля́нула я вниз, голова́ моя́ заморо́чилась і я проки́нулася (Н.-Лев.). Голова́ піде́ о́бертом (Васильч.). Так у йо́го в голові́ замакі́трилось (Г. Барв.)]. • Мысли -лись в голове – думки́ зави́хорилися (закрути́лися) в голові́. • -ться вихрем (завихриться) – закружля́тися ви́хром, завихри́ти(ся), зави́хоритися, повихри́тися; 2) (сбиться с пути) зблуди́ти(ся), зблука́тися, (зап.) блу́дом (у блуд) піти́. |
| Зало́г –
1) (имущества) заставля́ння, заста́ва, застано́ва (майна́); 2) (что-л. заложен. и отвлеч.) заста́ва (ум. заста́вочка, -вонька), застано́ва, за́став (-ву), за́кла́д (-ду); (денежный) зару́ка (грошова́). [Ті гро́ші не пропаду́ть! адже Га́нна дала́ заста́ву (Крим.). Кожу́х у застано́ві (Н.-Вол. п.)]. • В -ло́г – на (или в) заста́ву, за́став, на (в) за́кла́д и т. д. [Я дам свій біле́т у за́став (Свидн.). У заста́ву брав що було́: і кожу́хи, і кора́лі, і спра́ву уся́ку хазя́йську (М. Лев.). Поні́с чолові́к до жи́да свій ціп на застано́ву (Лебед. п.)]. • Давать в -ло́г что – дава́ти, да́ти в (на) заста́ву (за́став и т. д.) що, заста(но)вля́ти, заста(но)ви́ти що, (о недвиж. имуществе) запи́сувати, записа́ти у заста́ву (застано́ву) що. • Давать -ло́г – дава́ти, да́ти, кла́сти, покла́сти заста́ву (за́став и т. д.). • Давать что под -ло́г – дава́ти, да́ти що під за́став (заста́ву, застано́ву и т. д.). [Гро́ші дава́в лю́дям під за́став, або на відробі́ток (М. Лев.)]. • Брать в -ло́г что – бра́ти, узя́ти у (или на) заста́ву (застано́ву, за́став) що. [Шинка́рочко ми́ла, уси́п ме́ду-вина́, бери́ на заста́ву коня́ вороно́го (Чуб. V)]. • Выкупать ис-под -ло́га – викупа́ти и викупля́ти, ви́купити заста́ву, застано́ву, за́став, заставщи́ну или викупа́ти, ви́купити з (з-під) заста́ви, застано́ви, за́ставу що. • Под -ло́г положенный, отданный – заста́влений, застано́влений, заставни́й. • Биться, бить, ударить о -ло́г – би́тися, поби́тися, захо́дити, зайти́, іти́, піти́ в закла́д (навзакла́д, реже об закла́д), заклада́тися, закла́стися, заставля́тися, заста́витися, (пров.) заложа́тися, заложи́тися; см. Закла́д; 3) (порука, обеспечение) зару́ка, запору́ка, пору́ка, забезпе́ка (чого́ и чому́), завда́ток (-тку) чого́; срвн. Пору́ка. [Запору́ка на́шої майбу́тности. В цьо́му безупи́нному шука́нні ма́ємо забезпе́ку й на́шого ро́звитку на прийду́щі часи́ (Єфр.). Хай вона́ (рука́) буде́ завда́тком на́шого бу́дучого ща́стя (Коцюб.)]. • -гом этого является… – запору́ка, зару́ка цьо́му є… • -лог любви – запору́ка коха́ння (любо́ви); 4) (засада) зало́га, за́сідка, за́сіди (-дів), заляга́ння; 5) (давно непаханное поле) облі́г, перелі́г (-ло́гу); 6) грам. – стан (-ну). • Действительный, страдательный -ло́г (глаголов) – прями́й, переє́мний стан (дієслі́в). |
| Заме́тный – помі́тний, примі́тний, прикмі́[е́]тний, (легко распознаваемый) знатни́й, зна́тий, (значительный) значни́й. [Яро́чок ле́две примі́тний серед широ́кого сте́пу (Н.-Лев.). Межа́ знатна́ бу́де наві́ки (Кониськ.). Зна́ті були́ міща́ни раз уже́ з то́го, що не носи́ли шабе́ль, – ті́лько ніж коло по́яса (Куліш). Був сей чолові́к значни́й між усіма́ на схо́ді со́нця (Куліш)]. • Быть едва -ным вдали – мрі́ти, брині́ти. [А під лі́сом край доро́ги либо́нь курі́нь мрі́є (Шевч.). Оре́л під хма́рою ті́льки брині́в (Сл. Гр.)]. • Становиться, стать -ным – познача́тися, позначи́тися, визнача́тися, ви́значитися. [Вплив книг все ду́жче познача́вся на йо́му (М. Грінч.)]. • Следы -ны – сліди́ зна́ти. |
| Замыслова́тый – мудро́ваний, ви́мудруваний, му́дрий, хи́трий, хитрому́дрий, шту́чний, штуде́рний, вига́дливий, (переносно) вузлува́тий, карлючкува́тий. [Невели́ка шту́чка, та му́дра (Чуб. I). Ра́ло не ду́же хи́тра шту́ка – його́ бу́длі яки́й чолові́к зро́бить (Звиног.). Мо́ва сіє́ї пое́ми аж геть мудро́вана (Куліш). Уся́кі шту́чнії їства́ (Шевч.). Ні́мець вузлува́тий (Шевч.). Слухачі́ не розумі́ли мані́рної, карлючкува́тої мо́ви (Грінч.)]. |
| Замышля́ть, замы́слить – замишля́ти, зами́слити, намишля́ти, нами́слити, ви́мислити, уми́слити, заміря́ти, замі́рити, ду́мати, заду́мувати, з(а)ду́мати. [Він мовчи́ть та щось замишля́є (Кониськ.). Заду́мав, зами́слив, як дру́га прода́ти (Федьк.). Лихи́й чолові́к і вдень, і вночі́ лихе́ заміря́є (Грінч.). Світ небе́сний ду́ма лю́дям погаси́ти (Грінч.)]. • -ля́ть многое сделать – ши́роко зага́дувати. [Ши́роко я зага́дував, ді́тки, та не дожи́в (Загір.)]. |
| Зано́зистый –
1) костри́чуватий, прихки́й; см. Задо́рливый. [Оме́лько костри́чуватий чолові́к (Сл. Яворн.)]; 2) (с занозами) скалкува́тий, скабкува́тий. |
| I. Заноси́ть, занести́ –
1) (кого или что куда) зано́сити, зане́сти́, (о мн.) позано́сити кого́, що куди́. [Пові́й, бу́йний ві́тре, та з висо́ких гір, занеси́ мій голосо́чок до ми́лої в двір (Пісня). Яко́сь їх кля́тих і до ме́не на ти́хий ху́тір занесло́ (Шевч.). Іти́меш повз ті́тчин двір,— візьми́ занеси́ їй паляни́цю. Холе́ру зане́сено з А́зії]. • Какими судьбами -сло́ вас сюда? – яки́м ві́тром вас сюди́ заві́яло? • Куда его нелёгкая -сла́? – куди́ його́ зане́сло́? куди́ його́ зане́сла́ нечи́ста? • -сти быстро – замча́ти; 2) (снегом, песком и т. п.) зано́сити, зане́сти́, заміта́ти, заме́сти́, засипа́ти, заси́пати, заві́яти, забузо́вувати, забузува́ти, (слегка) запоро́шувати, запороши́ти (сні́гом, піско́м), (о мн.) позано́сити, позаміта́ти, позасипа́ти и т. д. що чим. [І занесе́ піско́м-сні́гом курі́нь – мою́ ха́ту (Шевч.). Усі́ шляхи́ позаміта́ло в по́лі (Грінч.). Сні́гом доро́гу заві́яло. Борода́ йому́ забузо́вана сні́гом (Греб.). На поро́зі став чолові́к у запоро́шеній сні́гом оде́жі (Грінч.)]. • -ти дорогу снегом – заби́ти. [Доро́гу сні́гом заби́ло]. • -ть илом, типом – заму́лювати, заму́ли́ти; 3) -ть в книгу – заво́дити, заве́сти́ в кни́гу и до кни́ги. [Доку́мент цей заве́дено в акто́ві кни́ги (Доман.)]; 4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие – зніма́ти, зня́ти (підне́сти) ру́ку, збро́ю над ким; 5) зано́сити, заноси́ти, зати́рювати, зати́рити що куди́. [Не вино́сь ножа́ з ха́ти, бо й так уже́ одно́го заноси́в десь]. • Занесё́нный – зане́сений, за́мчаний; зане́сений, заме́тений, заси́паний, заві́яний, запоро́шений, заби́тий (сні́гом), (илом) заму́лений; заве́дений у кни́гу; зня́тий, підне́сений над ким; зане́сений, зати́рений. • -ная снегом дорога – забивна́ (забитна́, забі́йна, забо́їста) путь (доро́га). • Быть -ным над кем – зніма́тися над ким, бу́ти ви́міреним над ким. [Уже над їм зніма́всь мій меч (Грінч.). Уда́р, ви́мірений над Украї́ною, впав на го́лову її́ ворогі́в (Єфр.)]. |
| Запра́вка и Запра́ва –
1) (действ. от Заправля́ть): а) за[у]правля́ння, запра́ва, засува́ння чого́; б) ору́дування, керува́ння ким, чим, верхово́дження ким и над ким; в) заправля́ння, засма́чування, запра́ва, зато́вкування, затира́ння, замина́ння, забі́лювання, засма́жування чого́ чим; г и д) запра́ва (Оттенки см. Заправля́ть); 2) (чем заправляют кушанье) запра́ва, (толчен. сало с растёрт. пшеном) за́тірка, за́товчка, (пережар. мука на жиру) за́смажка; 3) запра́вка (перен.: известн. привычки, направление) – за́правка, на́правка (Номис), ви́правка, вимуштрі́вля, за́вича, поста́ва, за́дмух (-ху). • Человек с запорожской -кой – чолові́к запоро́зької на́правки, ви́правки, по-запоро́зькому ви́правлений, ви́муштруваний, поста́влений. • С воровской -кой – злоді́йського за́дмуху (Франко). |
| I. Запыли́ть –
1) (начать пылить) запороши́ти, закури́ти, запили́ти, поча́ти пороши́ти, кури́ти, пили́ти, (вульг.) закушпе́лити; (о растениях) поча́ти пилкува́ти. [Чо́ртик перекрути́вся скі́лька разі́в у снігу́, зарегота́вся, пішо́в дрібу́шки в степ… та як завихри́ть, та як заку́рить (Васильч.). Закрути́ло, закушпе́лило шляхо́м (Мирн.)]; 2) (помчаться, вздымая за собою пыль) закури́ти (-рю́, -ку́риш; пр. вр. -кури́в) и закурі́ти (-рі́ю, -і́єш, пр. в. -курі́в). [Чолові́к тоді́ його́ (чо́рта) зсади́в з гру́ші, – чорт аж закурі́в (Рудч.)]; 3) см. Запыли́ть 1, 2, 3, 4 (под Запы́ливать). |
| Зарабо́тчик – заробітча́нин, заробі́тник, зарі́бни́к, зарі́бний чолові́к, заробля́щий чолові́к. [Вже верну́ли на́ші заробітча́ни з Херсо́нщини (Звин.). Я чолові́к зарі́бний (заробля́щий) (Н.-Вол. п.)]. |
| Зарожда́ться, зароди́ться – заро́джуватися, зароди́тися, зачина́тися, зача́тися, запленя́тися, заплени́тися, запло́джуватися, заплоди́тися, законя́тися, закони́тися, закльо́вуватися, заклю́нутися, наклю́нутися, засні́чуватися, засніти́тися, в’яза́тися, зав’я́зуватися, зав’яза́тися; (только отвлечённо) по(в)става́ти, по(в)ста́ти, зроди́тися (срвн. Возника́ть). [Ка́жуть-же: по́ки ще не зача́вся чолові́к, до́ти він душа́ без ті́ла (Мирн.). Бог його́ зна́є, як воно́ дити́на законя́ється у жі́нки (Сл. Гр.). То воно́ вже таке́ заплени́лося крикли́ве (Козелецьк. п.). Несмі́лива ра́дість закльо́вувалась у душі́ (Короленко). Кропива́ заклю́нулась у вишняку́, так тре́ба ви́бавить (Номис). Мсти́вість та за́висть наклю́нулись у се́рці (Н.-Лев.). На Ру́сі зав’яза́лись до́брі поча́тки свого́ письме́нства (Єфр.). І в се́рці повста́не єди́не бажа́ння (Самійл.)]. • -лось чувство, мысль – по(в)ста́ло (зроди́лось) почуття́, -да (зроди́лась) ду́мка. • Зарождё́нный – заро́джений, зача́тий; по(в)ста́лий. |
| Застре́ливать, застрели́ть – застрі́лювати, застре́[і́]лити, устре́[і́]лити кого́, (образно) да́ти кому́ залі́зного бо́бу ззі́сти (Номис). • Застре́ленный – застре́[і́]лений, устре́[і́]лений. • -ться – застрі́люватися, застре́[і́]литися. [Її́ чолові́к застре́ливсь (Звин.)]. |
| Зауря́дный – звича́йний, повсякде́нний, буде́нний, пересі́чний, аби́-який, щабльови́й. [Обли́ччя не типові́, не характе́рні, геть буде́нні: всі скида́ються оди́н на о́дного (Крим.). Так собі́, сере́дня, пересі́чна, сіре́нька люди́на (Крим.). Тип щабльово́го інтеліге́нта]. • Незауря́дный – неаби́-який. [Це чолові́к неаби́-який (Сл. Гр.)]. • Незауря́дная вещь – неаби́-що. [Це зо́всім не-аби́що, щоб про йо́го так каза́ти (Сл. Гр.)]. |
| Захожа́лый – захо́жий, за́йшлий, перехо́жий, мандрі́вський, за́йдений, (по временам) нахожа́лий, нахо́жий. [Це чолові́к чужи́й, захо́жий зда́лека моска́ль (Грінч.). Це так, яки́йсь нахожа́лий, хто йо́го зна, відкіля́ він (Київщ.). Чужі́, нахо́жі лю́ди хтя́ть у нас верхово́дити (Звин.). Примандру́є, не знать ві́дки, – от було́ й ка́жуть: мандрі́вський піп служи́в (Основа)]. |
| Зва́ться – зва́тися, назива́тися, прозива́тися, узива́тися. [Був собі́ чолові́к – Оста́пом зва́вся (Рудч.). Так і зва́лась та ви́спа (остров) – Діво́ча (М. Вовч.). По́ки Рось зове́ться Ро́ссю… (Куліш)]. |
| Здоро́вый –
1) (не больной) здоро́вий, при здоро́в’ї. [Він був чолові́к при здоро́в’ї]. • Быть -вым – зду́жати, при здоро́в’ї бу́ти (ма́тися). • Делать (сделать) -вым – у[о]здоровля́ти, у[о]здорови́ти. • Сделаться -вым – поздорові́ти, оздорові́ти. • Сделаться -ве́е – поздоро́вшати, поздорові́шати, поду́жчати. • -ров ли ты? – чи ти здоро́вий? чи ти здоро́в’ям змага́єш? • Уходи по добру по -ро́ву – іди́ собі́ по́ки ці́лий, по́ки ці́лий-здоро́вий. • Будь, будьте -ро́вы – бува́й, бува́йте здоро́ві (говорит уходящий), іді́ть здоро́ві (говорит остающийся), бода́й здоро́в, на здоро́в’я. • В -вом состоянии – за здоро́ва. • -рове́е – здоро́вший; 2) (сильный) здоро́вий, ду́жий, мі́цни́й, креме́зни́й, крі́пки́й. [Іще́ крі́пкий чума́к був (М. Вовч.)]; 3) (полезный для здоровья) здоро́вий, пожи́то́чний, пользови́тий, (о воде) здоро́вий, го́жий. |
| Земе́льный –
1) земе́льний, г[ґ]рунтови́й. • -ный банк – земе́льний банк. • -ная знать – земе́льне па́нство. • -ный кредит – земе́льний креди́т. • -ный надел – ґрунт (-ту), наді́л (-лу). • -ный налог – земе́льний (ґрунтови́й) пода́ток, поземе́льне. • -ный участок – дільни́ця, обру́б. • -ная теснота – брак землі́, суту́жність на зе́млю, суту́жна земля́. [У нас земля́ ду́же суту́жна (Звин.)]; 2) (зажиточный) земляни́й. [Земляни́й чолові́к]. |
| Зна́тный –
1) (знаменитый) значни́й, вельмо́жний, (полон.) мости́вий. [Чолові́к значно́го ро́ду (Єв.). Значні́ пани́ і шляхе́тство (Стор.). Лю́ди про́сті і вельмо́жні (Самійл.)]. • -ного рода – значно́го ро́ду, вели́кого колі́на, па́нського ло́жа, родови́тий. • -ная особа – значна́ осо́ба. • -ная барыня – вельмо́жна па́ні; 2) (значительный) значни́й, вели́кий, чима́лий. • -ный доход – неаби́-який (чима́лий) прибу́ток. • -ная сума денег – неаби́-які (вели́кі) гро́ші, (зап.) гру́бі гро́ші; 3) (видный) ви́дний, видки́й; см. Заме́тный. |
| Зна́ющий – знаю́чий, тяму́чий и тяму́щий у чо́му. [Кова́ль він був знаю́чий, доте́пний (Грінч.). Він чолові́к тяму́чий, не зопсує́ ді́ла (Полт. г.). В ара́бській мо́ві Хафи́з був спра́вді люди́на тяму́ща (Крим.)]. • -щий человек – тяму́щ[ч]а люди́на. |
| Избаклу́шиться – розбайдикува́тися, розволочи́тися, розледащі́ти, зледащі́ти. [Чолові́к був як чолові́к, а став запива́ти – зледащі́в на ві́ки (Сл. Афан.)]. |
| Изве́стно – відо́мо, зві́сно, (диал.) ві́сно. [Відо́мо нам з прива́тних джере́л (Крим.). Зда́вна зві́сно, що він до́брий чолові́к (М. Грінч.). Чи ві́сно вам, що наш пан поме́р (Яворн.)]. • Мне -но – мені́ відо́мо, я зна́ю, я відо́мий (диал. зві́сний, зві́стен). [Я відо́мий за ті гро́ші (Н.-Лев.). В цей час ді́ла не бува́є в ба́нку: я до́бре цьому́ відо́ма (Н.-Лев.). Ти сама́ зві́сна, що, як його́ ви́гнано з гімна́зії, то я таки́ не ду́же й жа́лував (Мова)]. • Мне это не -но – мені́ це не відо́мо, я про це не зві́стен. • Сколько мне -но – скі́льки мені́ відо́мо, скі́льки я зна́ю. • Всякому это -но – ко́жному це відо́мо, ко́жному це річ відо́ма, ко́жен це зна́є. • Как и вам -но – як і вам відо́мо, як і ви зві́сні, під сві́домом ва́шим. [Це-ж під сві́домом ва́шим, як вони́ не хтять слу́хатись (Липовеч.)]. • -но ли вам это? – чи ві́домо вам це? про це? чи зна́єте ви про це? чи зві́сні ви про це? • Это всем -но – це (про це) відо́мо всім; це (про це) всі зна́ють; про це всі зві́сні. • С достоверностью -но – напе́вне (запе́вне) відо́мо. • Всякому -но – відо́мо ко́жному, ко́жен зна́є. • Не -тно ли? – чи відо́мо? не зна́ти? [Вра́нці Мала́нка – кого́ стрі́ла – пита́ла: не зна́ти? бу́дуть зе́млю діли́ти? (Коцюб.)]. • -но, что… – відо́мо, що…, відо́ма річ, що… • Не -но за что – не зна́ти за що, не відо́мо за́ що. |
| Изголода́ться – зголодні́ти, ви́голодатися, зголода́тися. [Наро́д зголодні́в, а ніхто́ не подба́є, ї́сти ніхто́ не дасть (Коцюб.)]. • Изголода́вшийся – зголодні́лий, ви́голоджений, зголо́джений. [Зголодні́лий чолові́к і в соба́ки ладе́н кі́стку ви́дерти (Київщ.). Іде́ годува́ти діто́к свої́х зголо́джених (Федьк.)]. |
| Израбо́тываться, израбо́таться – виробля́тися, ви́робитися, спрацьо́вуватися, спрацюва́тися, (изнуряться) висна́жуватися, ви́снажитися. • Израбо́тавшийся, Израбо́танный – спрацьо́ваний, ви́роблений, ви́працюваний, ви́снажений, натру́джений (диал.) робле́ний. [Не го́ден я, пани́чу, сті́льки як ви підойми́ти, бо в ме́не ру́ки робле́ні (Хотинщ.). Ба́тько – чолові́к уже́ ви́працюваний (Липовеч.)]. |
| И́мя –
1) ім’я́ (р. ім’я́ и архаич. і́мени, им. мн. іме́на́), й[і]ме́ння, (диал.) імено́, (название) на́зва, на́звисько, найме́ння; ум. іме́ннячко, найме́ннячко. • Собственное, крестное и́мя – вла́сне, хреще́не ім’я́ (йме́ння). • И́мя предмета, животного – на́зва ре́чи (пре́дме́та), твари́ни. • И́мя отца, друга – ба́тькове, при́ятелеве ім’я́ (йме́ння). • Полное и́мя – по́вне ім’я́, йме́ння. [Хіба́ не мо́жна назва́ти по́вним іме́нням: Гераси́м? (Мова)]. • И́мя, отчество, фамилия – і́м’я, по ба́тькові та прі́звище. • Дать и́мя – да́ти кому́ ім’я́, йме́ння; срвн. Нарека́ть, Наре́чь 1. • Носить и́мя – зва́тися. • Об’явить своё и́мя – назва́ти, об’яви́ти своє́ ім’я́ (йме́ння). • По и́мени – на ім’я́ (на м’я), на йме́ння, на на́звисько, [Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.). На на́звисько Яли́на (Липов. п.)]. • Быть кем только по и́мени – бу́ти ким ті́льки (лиш) на йме́ння, ім’я́м. • Назвать кого по и́мени – назва́ти кого́ на йме́ння. • Как ваше и́мя? – як вас на ім’я́, на йме́ння? яке́ вам ім’я́? як ва́ше ім’я́ (йме́ння)? [Не зна́ю, хто ви єсть і як вас на ім’я́ (Самійл.)]. • Как его и́мя? – я́к він (його́) на ім’я́ (на йме́ння)? як йому́ ім’я́ (йме́ння)? [А як він на ім’я́? Іва́н? (Звин.). Як на ім’я́ того́ па́на? (М. Вовч.)]. • По его и́мени – його́ ім’я́м, за його́ ім’я́м, (по нём) по йо́му. • Школа -ни Франка – шко́ла і́мени Франка́. • И́менем кого, чего, чьим -нем – в ім’я́ кого́, чого́, в ім’я́ чиє́ (чиї́м ім’я́м) (гал.) в і́мени кого́. [В ім’я́ наро́ду беру́ тебе́, во́рога грома́дського поря́дку (Куліш)]. • И́менем закона, короля, императора – в ім’я́ зако́ну, ім’я́м короля́, імпера́тора, (гал.) в і́мени ці́саря. • Умоляю вас и́менем нашей дружбы – блага́ю вас в ім’я́ на́шої при́язни. • Во и́мя чего – в ім’я́ чого́. [В ім’я́ мої́х заслу́г (Куліш)]. • Во и́мя Бога – в ім’я́ бо́же. • На имя́ кого – на ко́го, на ім’я́ кого́ (чиє́). • Купить усадьбу на имя́ жены – купи́ти сади́бу на жі́нчине ім’я́, на жі́нку. • Письмо на имя́ такого-то – лист на адре́су тако́го-то. • От и́мени кого, от чьего и́мени – від ко́го, на ім’я́ кого́, чиї́м ім’я́м, (гал.) в і́мени кого́. [Ору́дували за́мість само́го па́на і на його́ ім’я́ залюдня́ли немі́ряні пусти́ні (Куліш). Мої́м ім’я́м дав Де́вісон його́ (сме́ртний при́суд) (Грінч.)]. • От моего и́мени – від ме́не, від мо́го і́мени, (фам.) моє́ю губо́ю. [Так і скажі́ть йому́ моє́ю губо́ю, що він ду́рень (Звин.)]. • Не иметь другого и́мени, как – не ма́ти и́ншого ім’я́, як; не вихо́дити з чо́го. [Про́світку йому́ не бу́де від посмі́шища; з байстрюка́ не вихо́дитиме (Квітка)]. • И́мя же им легион – їм же ім’я́ – легіо́н; 2) (репутация, слава) сла́ва, ім’я́. • Доброе, честное имя́ – до́бра сла́ва, до́бре ім’я́. [Їм зоста́лась до́бра сла́ва (Шевч.). Моє́ все бага́тство єсть моє́ до́бре ім’я́ (Котл.)]. • Худое имя́ – недо́бра сла́ва, несла́ва. • Приобрести имя́, сделать себе имя́ – (з)добу́ти, придба́ти (собі́) ім’я́, сла́ву (и сла́ви). • Замарать своё доброе имя́ – заплямува́ти (закаля́ти) своє́ до́бре ім’я́, свою́ до́бру сла́ву. • Человек с и́менем – люди́на з ім’я́м; 3) грам. – ім’я́. • И́мя существительное, прилагательное, числительное – іме́нник (речівни́к), прикме́тник, числі́вник (-ка). • И́мя собственное, нарицательное, собирательное – ім’я́ вла́сне, зага́льне, збі́рне. |
| Истоща́ть, истощи́ть –
1) кого (сделать тощим) – худи́ти, схуди́ти, (о мн.) похуди́ти кого́. [Нащо́ ви схуди́ли вола́ отако́? (Кам. п.). Геть похуди́в ко́ні (Берд. п.)]; 2) кого, что (изнурять) – висна́жувати и виснажа́ти, ви́снажити, висиля́ти, ви́силити, стя́гувати и стяга́ти, стягти́, стягну́ти, (о мн.) повисна́жувати, повисиля́ти, постяга́ти, (работой ещё) виробля́ти, ви́робити, спрацьо́вувати, спрацюва́ти, ви́працювати кого́, що; см. Изнуря́ть. [Я-б вам пора́див поки́нути як-найшви́дше на́ше Туапсе́, до́ки малярі́я вас не ви́снажила (Крим.). Мару́сю ді́ти стягли́, а свекру́ху – життя́ (Гр. Григ.)]. • -ща́ть землю, почву, поле – виробля́ти, ви́робити, висна́жувати, ви́снажити зе́млю, ґрунт, по́ле. [Ви́робили так зе́млю, що вже нічо́го не ро́дить (Сл. Гр.)]. • -ща́ть кого налогами – висна́жувати, стя́гувати и стяга́ти, збезси́лювати, збезси́лити пода́тками кого́. • -щи́ть государственную казну – ви́снажити держа́вну скарбни́цю. • -щи́ть кошелёк – спорожни́ти, ви́черпати гамане́ць. • Пост -ща́ет – піст висна́жує, збезси́лює. • Тяжёлая работа -щи́ла его силы – важка́ пра́ця ви́снажила його́ (йому́) си́лу, важка́ пра́ця ви́силила його́; 3) (издерживать) витрача́ти и витра́чувати, ви́тратити (гро́ші, майно́), (шутл. о деньгах) ви́шептати; см. Изде́рживать; 4) (о запасах, средствах: вычерпывать) виче́рпувати, ви́черпати (запа́си, за́соби); см. Исче́рпывать. • -щи́ть терпение – а) (кому) ви́черпати чию́ терпели́вість, (простов.) урва́ти терпе́ць кому́; б) (своё) ви́черпати терпі́ння, терпе́ць (свій). • -щи́ть свои силы – ви́черпати свої́ си́ли или ви́снажитися. [Там спочива́ють ті, що ви́черпали си́ли (Кн. Іова)]. -ться – 1) возвр. з. висна́жуватися, ви́снажитися, висиля́тися, ви́силитися, (работой) виробля́тися, ви́робитися, спрацьо́вуватися, спрацюва́тися, ви́працюватися, (отощевать) охлява́ти, охля́нути, охля́сти, (о скоте, почве ещё) перепа́стися. [Робітники́ працю́ють, робо́ча си́ла висна́жується (Азб. Ком.). Ви́робився чолові́к (Зміїв. п.). Ви́робилась земля́ (Грінч.)]; 2) витрача́тися, ви́тратитися, пере[ви]во́дитися, пере[ви́]ве́стися, (шутл. о деньгах) више́птуватися, ви́шептатися; см. Изде́рживаться; 3) (иссякать) виче́рпуватися, ви́черпатися, кінча́тися, кінчи́тися. [Тво́рчість наро́дня, ка́жуть, виче́рпується оста́нніми часа́ми (Єфр.)]. • Средства наши начинают -ща́ться – за́соби на́ші почина́ють виче́рпуватися. • Терпение моё -щи́лось – терпі́ння моє́ ви́черпалось, (простовато) у ме́не ввірва́вся терпе́ць. Истощё́нный – 1) (от Истощи́ть) – ви́снажений, ви́силений, (работой ещё) ви́роблений, спрацьо́ваний; (о домаш. животн. ещё) ро́блений; ви́трачений, ви́черпаний; 2) (от Истощи́ться) ви́снажений, охля́лий; см. Истоща́лый. [Уве́сь органі́зм знеси́лений, ви́снажений (Кон.). Сі́ре ви́снажене обли́ччя (Черкас.)]. • -ный болезнью – ви́снажений хоро́бою, (зап.) схоро́ваний. • -ный плохим питанием – захарчо́ваний. • -ная земля – ви́снажена, ви́роблена, перепа́ла земля́. |
| Ка́ждый –
1) (всякий, все) ко́жний, ко́жен, (диал.) ко́ждий, (всякий) уся́кий, уся́к, (без обозн. лица) ко́жне, ко́жде, уся́ке. [Ті́льки това́риша мого́ ко́жен міг-би впізна́ти (Коцюб.). Ко́жда кві́тка ки́дала йому́ одну́ пе́рлу під но́ги (Самійл.). Ся́ду з че́ляддю обі́дати – ко́жне од ме́не ніс ве́рне (Коцюб.). Всяк його́ слу́хати йшов (Л. Укр.). Їх ім’я́ вся́ке тепе́р зна́є і не тре́ба їх тут намено́вувати (Грінч.)]. • На -дую душу приходится – на ко́жного припада́є. • -дый, кто (сделает это) – ко́жне, що (це вчи́нить). • -дый без исключения – кожні́сінький, кожді́сінький, ко́жне без ви́(й)нятку. [Поновля́в я в свої́й па́м’яті аж до найме́ншої дрібни́ці, аж до кожні́сінького слівця́ (Крим.)]. • На -дом шагу – на ко́жнім кро́ці; що не крок, (то)… • С -дого (по раскладке) – від душі́. [На схо́ді постанови́ли: покупи́ти маши́ну в Ки́їві, а гро́ші на це зібра́ти од душі́ (Звин.)]; 2) (и тот и другой и третий, каждый следующий) ко́жний, ко́жен, ко́ждий. [Оди́н чолові́к нара́яв їй іти́ до ко́жного (судді́) додо́му (Квітка). У ко́ждій па́лі угорі́ ді́рка продо́вбана (Квітка)]. • -дого десятого (пороть) – що-деся́того (би́ти, сі́кти). дый из нас – ко́жний (ко́жне) з нас. • Календарь на -дый месяц – календа́р на ко́жний (ко́жен) мі́сяць. • На -дые два, три (приходится) – що два, що три, то й… [Що п’ять версто́в, то й коршо́мка (Рудан.)]. • На -дый (что ни… то и) – що… то. [Що байра́к, то й коза́к (Приказка)]. • При -дом выезде – при ко́жнім ви́їзді. • -дые пять станций буфет – що п’ять ста́нцій буфе́т; буфе́т – що (ко́жні) п’ять ста́нцій. • С -дым разом (чем далее) – де-да́лі, чим-раз. [Де-да́лі все трудні́ше і трудні́ше става́ло знайти́ яку́сь робо́ту (Коцюб.)]; 3) (в обознач. времени) ко́жний, ко́жен, ко́ждий, що; а) именит., вин. и твор. пад. (-дый, -дую, -дым) передаётся через род. или именит. п. (ко́жен, ко́жного, ко́жної) или «що» с род. или именит. п. [Ко́жної неді́лі ходи́ли в го́сті (Ніков.). Ко́жних чверть (що-чверть) годи́ни ню́хав таба́ку (Херсонщ.). Що-де́нь бо́жий довбе́ ре́бра (Шевч.) Чуже́ по́ле полива́ють що-дня́ і що-но́чі (Шевч.). Тужу́-ж я тужу́ що-день, що-годи́на (Чуб.)]. • -дый раз, час, день, вечер, месяц, год – що-ра́зу́, що-ра́з, раз-у-ра́з, (постоянно) усе́, (ежечасно) що-годи́на, що-годи́ни, що-дня́, що-де́нь, день-у-де́нь, день-при-день, що-ве́чір, що-ве́чора, що-мі́сяця, що-рі́к, що-ро́ку. • -дую ночь, минуту, неделю – що-но́чи, що-ти́жня, що-хвали́ни. • -дым летом – ко́жного лі́та, що-лі́та, що-лі́то. • -дое утро, воскресенье – що-ра́нку, ко́жного ра́нку, ко́жен ра́нок, що-неді́лі, що-неді́ля; б) вин. пад. с предлогом «в», «через» (-дый, -дую) и твор. пад. с предл. «с» передаётся род. под. с предл. «за» или род. без предлога от «кожний» или «що» с род. или именит. падежём. [За ко́жної доби́ бува́ли катастро́фи (Ніков.). Ко́жної хвили́ни я гото́вий (Крим.) Ко́жних пів-годи́ни. До це́ркви ходи́в що-дру́гої неді́лі (Стеф.)]. • В -дую среду (приходите) – ко́жної середи́ (прихо́дьте). • В -дую минуту – ко́жної хвили́ни, (гал.) в ко́ждій хви́лі. • Через -дый понедельник – що-дру́гого понеді́лка. • С -дым годом – що-рі́к, що-ро́ку, що-го́ду, від ро́ку в рік. • С -дой минутой – що-хвили́на. • С -дым разом (хуже) – що-раз (то гі́рше), чим-раз (гі́рше), (за) ко́жного ра́зу (все гі́рше). |
| Ки́снуть, ски́снуть – ки́с(ну)ти, скиса́ти, ски́с(ну)ти, квасні́ти, ква́снути, сквасні́ти; (о человеке переносно) ки́с(ну)ти. [Молоко́ почало́ ки́снути (ква́снути) (М. Грінч.). Ю́шка ски́сла (сквасні́ла) (Київщ.). Шипля́ть, як ква́снуть, буряки́ (Котл.). Ча́сом чолові́к не ку́пить на база́рі свої́й жі́нці шмато́к дранти́ни, а вона́ ки́снутиме ці́лий день (Н.-Лев.). Наварю́ я бо́рщику: бу́дем бо́рщик ї́сти, переста́нем ки́сти (Номис)]. |
| Кни́жный –
1) книжко́вий. [Чуття́ любо́ви до же́нщини розві́яло книжко́вий тума́н (Франко). Засі́сти за вче́ну книжко́ву пра́цю (Крим.)]. • -ная лавка, -ный магазин – книга́рня. [Насампере́д побі́г по книгарня́х подиви́тися, чи нема́ яки́х нови́н літерату́рних (Грінч.)]. • -ная палата – книжко́ва пала́та. • -ная полка, -ный шкап – книжко́ва поли́ця, книжко́ва ша́фа, по́лиця, ша́фа на книжки́. • -ный рынок – книжко́вий, книга́рський ри́нок (-нку). [На книга́рський ри́нок викида́ються все нові́ та нові́ вида́ння (Єфр.)]. • -ный торговец – книга́р (-ря́). • -ная торговля – а) торго́[і́]вля (торгува́ння) книжка́ми; б) (книжная лавка) книга́рня. • -ный червь – книжко́вий черв ((х)роба́к), книгогри́з. [З ме́не – вче́ний книжко́вий черв-роба́к (Крим.)]. -ное золото, см. Кни́жчатый; 2) (о языке, стиле) кни́жний. • -ный язык – кни́жна мо́ва. [Він не встиг зрозумі́ти правни́чу кни́жну мо́ву (Кон.)]; 3) (о начитан. человеке) кни́жник, уче́ний, кни́жна люди́на, (редко) книжко́вий (чолові́к), (ирон.) книгогри́з. [Лю́ди книжко́ві зма́льства у вся́кій розу́мній ре́чі даду́ть ра́ду (Куліш)]. |
| Кова́рство – пі́дступ (-пу) и пі́дступи (-пів), (часто) підсту́пність, лука́вство, облу́да, хи́трощі (-щів), лука́вність (-ности). [Все оберну́ в інтри́гу я та в пі́дступ (Куліш). Зна́ю я тепе́р всі пі́дступи лука́ві ри́мські (Л. Укр.). Облу́дний і на найни́жчі пі́дступи зда́тний чолові́к (Єфр.). Ші́ллерова дра́ма: «Підсту́пність і коха́ння» (Крим.). В мої́х слова́х не зна́йдете лука́вства (Куліш). Що й каза́ти! Лука́вности є бага́то в лю́дях (Звиног.)]. |
| Ко́е-како́й – (некоторый, известный) де́який, яки́й-не-яки́й; (пустячный) таки́й-сяки́й, сяки́й-таки́й, яки́й(сь), (с отрицанием) аби́-який. [Де́який матерія́л до міркува́ння про се (Грінч.). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Сяка́-така́ напа́сть та спа́ти не дасть (Номис). Було́ хазя́йство так яке́сь в йо́го (М. Вовч.). З йо́го не аби́-який чолові́к ви́йде (Сл. Ум.)]. • Я рассчитываю получить от него ко́е-каки́е сведения об этом – я сподіва́юся діста́ти в йо́го (в ньо́го) де́які відо́мості про це. |
| Коми́чный – комі́чний, ко[у]ме́дний, смішни́й, сміхови́нний, посміхо́вий. [Йому́ попро́сту здава́лось комі́чним, що дванадцятилі́тнє хлопченя́ зачина́є вже гада́ти про лю́бощі (Крим.). Куме́дний чолові́к! скажи́, будь ла́скав, хто ти таки́й? (Сніп)]. • -ное положение – куме́дне (смі́шне) стано́вище. • -ные потуги, претензии – смі́шні (сміхови́нні) намага́ння, прете́нсії. |
| Компа́ния –
1) компа́нія, (фам.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́се[і]да, (группа) грома́дка (множество) ла́ва. [За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінч.). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (Крим.). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінч.). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Укр.). Колядува́ти хо́димо ла́вою (Звин.)]. • -нией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою. [На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфр.)]. • В своей -нии (сидеть) – свої́м гурто́м. • Водить, иметь -нию с кем – ко[у]мпанува́ти, води́тися, води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким. • В -нии – при гурті́, в гурті́. • Пожалуйте в -нию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи. • Держаться -нии с кем – трима́тися чийо́го товари́ства (гу́рту), трима́ти спі́лку з ким, трима́тися ку́пи. [Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (Крим.)]. • Для -нии – за компа́нію. • Достойная -ния – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна. • Дружная -ния – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва. • Дурная -ния – пога́не товари́ство. • Иметь -нию с кем – бу́ти в товари́стві з ким. • За -нию – за гурто́м, за ко[у]мпа́нію. • Присоединиться к -нии – приста́ти, прилучи́тися до гу́рту. • Принять в -нию – взя́ти до гу́рту кого́. • Расстроить -нию – розби́ти ко[у]мпа́нію. • Сделать, составить кому, разделить с кем -нию – потоваришува́ти кому́, приєдна́тися до гу́рту з ким. • Спасибо за -нию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію. • Удалая -ния – гоп-ко[у]мпа́нія. • Холостая -ния – парубо́цька (діво́цька) компа́нія. • Честная -ния – шано́вне товари́ство. • Я ему (он мне) не -ния – мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли; 2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка. [Вку́пишся (вступишь со взносом) в компа́нію, то мо́жеш бу́ти безпе́чний (Франко). Асекураці́йне (страхове́) товари́ство «Дністе́р». Знайшо́в собі́ спі́льників і з ни́ми в спі́лці взяв одно́ село́ в гра́фа в посе́сію (Н.-Лев.)]. • В -нии с кем – в спі́лці, спі́льно, до спі́лки з ким. [Ну́мер газе́тини то́ї, що її́ з ку́мом дяко́м до спі́лки пренумеру́ємо (выписываем) (Франко)]. • Быть, состоять в -нии с кем – спілкува́ти, сполува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким. • Вступать, входить в -нию с кем – заво́дити спі́лку, приступа́ти до спі́лки з ким. • Основывать, учреждать -нию – заклада́ти спі́лку. • Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во). |
| Конча́нин – окрайча́нин, околи́чний (-ного), украї́нний чолові́к. |
| Корена́стик, -стка – корена́стий (чолові́к), кореня́к (-ка́), корена́ста (жі́нка); см. Корена́стый. |
| I. Коси́ть, Ка́шивать – (срезывать косой) коси́ти (кошу́, ко́сиш), (скашивать) ско́шувати, (резать) тну́ти, тя́ти (тну, тнеш, тнемо́). [Ой там по-над я́ром коса́р сі́но ко́сить (Пісня). Чолові́к ско́шує ота́ву (Рудан.). Було́ бра́ти ко́су да трави́ченьку тя́ти (Рудч.). Тне коса́р, не спочива́є (Шевч.)]. • -си́ть у самой земли – коси́ти при землі́; за́кладом коси́ти. • -си́ть на крюк – коси́ти на грабки́, (без крюка) коси́ти на го́лу ко́су. • -си́ть в прислон – коси́ти на сті́нку, (на покос) коси́ти на покі́с, на полі́г. • Кося́ найти что-либо – ви́косити кого, що. [Ви́косили солов’я́ (Пісня)]. • -си́ть, отрабатывая за что-либо – відко́шувати (за) що. • Ко́шенный и Кошё́ный – ко́шений. |
| Кости́стый –
1) (ширококостый) костува́тий, око́стуватий, гоміла́тий. [Висо́кий, худорля́вий, ряби́й, ще й костува́тий (Харківщ.). Ру́ки костува́ті (Богусл.). Цей віл худи́й, але око́стуватий (Сл. Гр.). Одкопа́ли труну́, а в ній лежи́ть чолові́к до́вгий, гоміла́тий (Харківщ.)]; 2) (мнокостный) костови́тий, кістка́вий, коща́вий. [Ри́ба голове́нь – са́ма костови́та ри́ба, костови́тішої од не́ї нема́ (Яворн.)]. |
| Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! • Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)]. |
| Кре́пкий – (прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й. [Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (Київщ.). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (Єфр.). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Шевч.). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (Куліш). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю (Канівщ.). Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй (Київщ.)]. • -кое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го. [Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (Н.-Лев.)]. • Человек -кого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. • -кий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́). [Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Грінч.). Іще́ кріпки́й чума́к був (М. Вовч.). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (Коцюб.). Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить (Бердянщ.)]. • -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі. [Кру́гла, заживна́ по́стать (Л. Укр.)]. • Он ещё -пок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги. • -кое здоровье – міцне́ здоро́в’я. • -кий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум. • -пок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, туги́й на слу́хи хто. • -кий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н (-на́). • -кий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші. • -кий в слове – держки́й на сло́во. • -кий сон – міцни́й (сильни́й, (провинц.) товсти́й) сон. [Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М. Левиц.). Спить товсти́м сном (Рудч.)]. • -кий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний) моро́з, холо́д. [Хо́лодом пові́яло цупки́м (Грінч.)]. • -кий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід. • -кий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь. • -кий (о фруктах, плодах) – яде́рни́й. [Яде́рний огіро́к. Яде́рні я́блука – до́вго проле́жать (М. Грінч.)]. • -кая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай. • -кие напитки – міцні́ (п’я́ні) тру́нки. • -кий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н. • -кая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа. [Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М. Грінч.)]. • -кое словцо – круте́ слівце́, (похабность) гниле́ сло́во. • -пок задним умом кто – по шко́ді му́дрий хто. [Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Приказка)]. • Думать -кую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися про що, сильну́ ду́му ду́мати про що. • Довольно -кий – міцне́нький, кріп(к)е́нький, дебеле́нький. [П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Ко́ник він кріпке́нький (Греб.)]. • Более -кий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший. [Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Март.)]. • Очень -кий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний. • Становиться, стать кре́пче – ду́жчати, поду́жчати, міцні́(ша)ти, по[з]міцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися. [Мед (напиток) як до́вго посто́їть, то вмоцю́ється (Борзен.)]. |
| Крестья́нин – селяни́н, (ирон.) селю́к (-ка́), мужи́к (-ка), (устар.) посполи́тий (-того), (зап.) хлоп (-па), (иногда) чолові́к (мн. лю́ди), соб. селя́нство, мужи́цтво, поспі́льство, (зап.) хло́пство. [Ой заду́мав селяни́н міща́ночку бра́ти, вона́ йому́ одказа́ла: не вмі́ю я жа́ти (Пісня). Дава́й посполи́тий підво́ду, і гре́блі по шляха́х гати́, а коза́к, бач, нічо́го того́ не зна́є (Куліш). Пан на тро́ні, а хлоп на осло́ні (Номис). Персонажі з сіє́ї по́вісти могли́-б бу́ти де хо́чеш, ті́льки не се́ред украї́нського селя́нства (Грінч.). Люде́й було́ – бага́то, а пані́в о́бмаль (Харківщ.)]. • -нин казённый – казе́нець (-нця). [Ми тоді́ козакува́ли, – тепе́р уже́ казе́нці (Конис.)]. • -нин крепостной – крі[е]па́к (-ка́), підда́ний (-ного); см. Крепостно́й 3. |
| Крути́ть, Кру́чивать –
1) (скручивать, сучить) крути́ти, ви́ти (в’ю, в’єш), звива́ти, сука́ти що. [Переве́сла дівча́та в по́лі крути́ли (М. Вовч.). Си́нові дав воло́ки ви́ти (Основа). Чолові́к кру́тить, а бог розкру́чує (Номис). Крути́, та не перекру́чуй (Приказка)]; 2) (вилять) крути́ти, верті́ти, (хвостом ещё) меля́ти (хвосто́м). [Ве́рти́ть хвосто́м (Номис). Моє́ теля́ хвосто́м меля́ (Сл. Гр.)]. • -тя́, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься – брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не ве́рнешся (Приказка); 3) (кем) крути́ти, верті́ти, верхово́дити, ору́дувати ким. [До бо́га дале́ко, а пани́ вертя́ть як хотя́ть (Номис). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барв.)]; 4) -ть снег (о ветре, мятели) – крути́ти, хурде́лити сніг, сні́гом, (воду: о водовороте) нуртува́ти, вирува́ти, крути́ти во́ду. [В віко́нце погляда́є, чи кру́тить завірю́ха (М. Вовч.). Він (нечи́стий) збира́є бага́то сні́гу і си́пле й кру́тить їм, – того́ й завірю́ха (Грінч.). Ві́тер хурде́лить (Сл. Гр.). Вир як во́ду кру́тить! (Грінч.)]; 5) (кости) крути́ти кістки́, у кістка́х; см. Лома́ть; 6) см. Коловраща́ть, Кружи́ть что; 7) (спешить, понукать) поспіша́тися; підго́нити кого́. • Не -ти, успеется – не підго́нь – поспі́ємо. |
| Купи́ть –
1) купи́ти, покупи́ти що, (об одежде, орудиях, скоте и т. п. ещё) спра́вити, (о мног.) посправля́ти що. [Си́нові за гірко́го медяни́к купи́ла (Шевч.). Вчо́ра я покупи́в собі́ но́жика (Звин.). Спра́вив собі́ ко́ней па́ру (Гр.). Посправля́в собі́ й ді́тям оде́жу (Драг.)]. • -пи́ть материала для одежды, обуви – набра́ти, (о мн.) понабира́ти чого́ на що. [Набра́в черкаси́ну на штани́ (Сл. Гр.). Понабира́ли това́ру на чо́боти (Полтавщ.)]. • -пи́ть сходно – поці́нно купи́ти що. • -пи́ть по случаю – купи́ти при ока́зії, купи́ти ви[при]падко́во. • -пить свечу (в церкви) – купи́ти (обміни́ти, відміни́ти) сві́чку. [Сві́чку обмі́нить, старця́м грошеня́т розда́сть (Квітка). Відміни́ла сві́чечку за копі́єчку (Номис)]. • За сколько вы -пили это? – скі́льки ви дали́ за це? • За что -пи́л, за то и продаю – за що купи́в, за те й прода́ю. • -пи́ть купленное – відкупи́ти. [Їй чолові́к ху́стку купи́в, та й не догоди́в, так я в не́ї відкупи́ла (Подтавщ.)] -пи́л не -пи́л, а поторговать можно – втік не втік, а побі́гти мо́жна; купи́в не купи́в, поторгува́ти мо́жна. • На деньги ума не -пишь – за гро́ші ро́зуму не ку́пиш. • Придёт беда, -пишь ума – як біда́ доку́чить, то й ро́зуму нау́чить (Приказка). • Он тебя и -пит, и продаст – він тебе́ і ку́пить, і переку́пить; він і вку́сить, і ме́ду дасть. • Продал – прожил, -пи́л – нажил – прода́в – прожи́в, купи́в – придба́в. • -пи́ть дорого, продать дёшево – набува́ти ва́жко, а збува́ти ле́гко. • Ку́пленный – (по)ку́плений, (покупной) купо́ваний, купни́й. [Со́ром мужико́ві купо́ваний хліб ї́сти (Грінч.). Купо́ваний ро́зум (Квітка)]. -ная грамота, см. Ку́пчая; 2) (в карт.) (при)купи́ти. • Хорошо, дурно -пи́л – до́бре, пога́но (при)ку́пив. • -пи́л двух тузов – (при)купи́в два ту́зи; 3) см. Подкупа́ть; 4) см. Снима́ть в аренду, Заарендо́вывать. |
| Ку́ртка – ку́ртка, ку́рта, куци́на, ку́цик, курта́ч (-ча́), курта́н (-на́), ката́нка, (на вате) кухва́йка, кухвайчи́на, (кожаная) шкуратя́нка, ка[о]жано́к (-нка́). [Сі́рого сукна́ ку́ртка (Свид.). Креме́зний чолові́к у сі́рій куци́ні (Грінч.). Руди́й пи́сар у паруси́новому ку́цику (Коцюб.). Ката́нка з не ду́же товсто́го сукна́ (Н.-Лев.). Найстарі́ший кожано́к був у Тупотуна́ (Г. Барв.)]. • Охотничья -ка – мисли́вська ку́ртка. • Рабочая -ка – робі́тна ку́ртка. |
| Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький. |
| Ле́то –
1) (время года) лі́то, ум. лі́тко, лі́течко. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Шевч.)]. • Жаркое, дождливое -то – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то. • Засушливое, бездождное -то – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття (-ття). • Урожайное, благоприятное -то – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток (-тку). • Бабье -то – ба́бине лі́то. • -то красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе). [Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Гліб.)]. • Начало -та – поча́ток (-тку) лі́та, (будущего) за́лі́ток (-тку), (чаще во мн. ч.) за́лі́тки (-ків). [Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (Вовч.)]. • Середина -та – полови́на лі́та, ме́жінь (-жени); см. Меже́нь 1. • В разгаре -та – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та. • Ле́том, см. отдельно. Каждое -то – що-лі́та, що-лі́тка, лі́то крізь лі́то. • В это -то – цього́ лі́та, цього́річного лі́та. • В прошлое, прошедшее -то, прошедшим -том – того́ лі́та, торі́шнього лі́та. • В будущем -те – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку. • Этого -та, прошлого -та – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (Брацлавщ.)]. • Погода в это -то была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття (напр. на я́блука). • Сколько лет, сколько зим (не виделись)! – скі́льки літ, скі́льки зим (не ба́чилися)! • Проводить, провести -то – перебува́ти, перебу́ти лі́то и см. Летова́ть. • Остаться на -то (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти(ся). [Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (Вовч.)]; 2) (год) рік (р. ро́ку), лі́то. • В -то от сотворения мира 5508-ое – в лі́то від поча́тку (від сотво́рення) сві́ту 5508-ме. • В -то по Рождестве Христовом 15… – в лі́то по Різдві́ Христо́вому 15…, (стар.) ро́ку бо́жого 15…, (архаич.) лі́та госпо́дня 15… [Ро́ку бо́жого 1596 (Л. Зизаній)]. • -та – ро́ки́ (р. ро́кі́в), літа́ (р. літ). [Всього́ одни́м оди́н сино́к за де́сять рокі́в, а то все до́чки (Мирний). Чима́ло літ переверну́лось, води́ чима́ло утекло́ (Шевч.)]. • Через столько-то лет, спустя столько-то лет – за сті́льки-то ро́ків (літ), по стілько́х-то рока́х. • По истечении десяти лет – по десятьо́х рока́х, як (коли́) ви́йшло (мину́ло, збі́гло, спли(в)ло́) де́сять ро́ків (літ). [Головні́ його́ біо́графи писа́ли тоді́, як уже́ літ сто збі́гло після́ пое́тової сме́рти (Крим.)]. • Столько-то лет тому назад – сті́льки-то ро́ків (літ) тому́, перед стількома́-то рока́ми. [Перед тридцятьма́ рока́ми німе́цька соція́л-демокра́тія була́ мало́ю па́ртією (Грінч.)]. • Лет (с) пятьсот, полтораста тому назад – ро́ків (літ) (з) п’ятсо́т, (з) півтора́ста (півтори́ со́тні) тому́ (бу́де). [Вже бу́де літ п’ятсо́т тому́, – на край шотла́ндський ві́льний війно́ю йшов коро́ль Едва́рд (Л. Укр.)]. • Раз в сто лет – раз на сто ро́ків (літ). • Опыт десяти лет – до́свід десяти́ ро́ків (літ), десятирі́чний (десятилі́тній) до́свід. • Несколько лет существующий, -ствовавший, продолжающийся, -должавшийся и т. п. – кількарі́чний, кількалі́тній; 3) Лета́ (о возрасте) – роки́ (р. ро́ків), літа́ (р. літ); (годы) літа́ (ум. лі́тка), вік (-ку) и віки́ (-кі́в), доба́; срвн. Год 2 и Во́зраст. [Я вихо́вував її́ до шости́ ро́ків (Кандід). За старе́чих Хафи́зових літ (Крим.). Ві́ку молодо́го ще був па́рубок (Кон.)]. • Стольких-то лет – стілько́х-то ро́ків (літ), стілько́х-то літ ві́ку, сті́льки-то ро́ків ма́вши, (реже) по тако́му-то ро́ці (лі́ті), (о молодых ещё) по такі́й-то весні́. [Її́ донька́ Кунігу́нда, сімна́дцяти ро́ків (Кандід). Ді́вчина двадцяти́ кілько́х літ ві́ку (двадцати с чем-то, с небольшим лет) (Франко). За́раз по шістна́дцятому лі́ті пішла́ я за Дани́ла (Кониськ.). Ме́ншу, по дру́гій весні́, ді́вчинку забавля́є ня́нька (Коцюб.)]. • Сколько ему лет? – скі́льки йому́ ро́ків? скі́льки він ма́є ро́ків? скі́льки йому́ ві́ку? який він завста́ршки? [Ві́ку йому́, хто його́ й зна, скі́льки й було́ (Еварн.)]. • Ему столько-то, ему было столько-то лет (от-роду) – йому́ (він ма́є, йому́ було́ (він мав) сті́льки-то ро́ків, сті́льки-то літ (ві́ку). • Ему было около двадцати лет – йому́ літ до двадцятьо́х (до двадця́тка) дохо́дило (добира́лося). • Женщина тридцати лет – тридцятилі́тня жі́нка, жі́нка тридцяти́ ро́ків, літ (ві́ку), жі́нка, що ма́є три́дцять ро́ків. • Он умер двадцати лет – він поме́р двадцятьо́х років, по двадця́тому ро́ці, два́дцять літ ма́вши. • Человек лет пятидесяти – люди́на літ п’ятдесятьо́х, літ під п’ятдеся́т. • В возрасте семи лет – сьоми́ ро́ків, літ (ві́ку), по сьо́мому ро́ці, по сьо́мій весні́. • В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – в де́сять ро́ків (де́сять ро́ків ма́вши, по деся́тому ро́ці) він ві́льно розмовля́в трьома́ мо́вами. • В двадцать лет жизнь только начинается – у два́дцять ро́ків (по двадця́тому ро́ці, з двадцятьо́х ро́ків) життя́ допі́ру почина́ється. • Каких лет, в каких -та́х – яко́го ві́ку, яки́х літ. [Розпита́й у ньо́го, яка́ Окта́вія, яко́го ві́ку (Куліш)]. • Он ваших и т. п. лет – він ва́шого и т. п. ві́ку, ва́ших літ, у ва́ших літа́х (лі́тях), він года́ми таки́й бу́де як ви, він як ви завста́ршки (уста́ршки, завстарі́шки); він ва́шої верстви́ (доби́), (диал.) він у ва́шу діб, він у одну́ діб з ва́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки (Хорол.). Така́ завстарі́шки, як я (Хорол.)]. • Исполнилось столько-то лет кому – ви́йшло (мину́ло) сті́льки-то ро́ків (літ) кому́. [Мені́ сім літ мина́ло, а їй либо́нь мину́ло два́дцять літ (Л. Укр.)]. • Более ста лет кому – пона́д сто ро́ків (літ) кому́, застолі́тній/ понадстолі́тній хто. • В ваши -та́ – у ва́ших літа́х; як на ва́ші ро́ки (літа́). [У ва́ших літа́х я все це знав (Київ). Як на ва́ші літа́ ви ще зовсі́м молоді́ (Київ)]. • Он кажется старше своих лет – він видає́(ться) старі́шим за свої́ літа́, від свого́ ві́ку. • Ему нельзя дать его лет – він видає́(ться) моло́дшим за свої́ літа́. • В цвете лет, в цветущих -тах – в ро́зц[к]віті ві́ку. • Летами, по -та́м – на літа́, ві́ком. [У старости́ беру́ть двох ро́дичів молодо́го, на літа́ не молоди́х (Грінч. III). Ві́ком він уже не молоди́й (Київ)]. • Под бременем лет – під ваго́ю (тягаре́м) прожи́тих ро́кі́в. • Молодые -та – молоди́й вік, молоді́ літа́, мо́лодощі (-щів и -щей). [Чи є в життю́ кра́щі літа́ та над молоді́ї? (Л. Укр.). Мені́ ста́ло жа́лко само́го себе́ – мої́х мо́лодощів мину́лих (Грінч.)]. • Человек молодых лет – люди́на молодо́го ві́ку, ві́ком (літа́ми) молоди́й, на літа́ молоди́й. • В молодых -тах – молодо́го ві́ку, за молодо́го ві́ку, за молоди́х літ, у молодо́му віку́, у молоді́ роки́, за́молоду. [Ма́ти служи́ла молодо́го ві́ку (Мирний). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.)]. • С молодых лет – з молодо́го ві́ку, з молоди́х літ, з-за́молоду, змо́лоду. • С малых лет – зма́лку, зма́лечку. • С самых ранних лет – з мало́го ма́лечку, з самі́сінького ма́лечку, з пу́п’яночку. [Таки́м був зма́лечку, таки́м зоста́всь і до ста́рости (Гр. Григ.). З самі́сінького ма́лечку не зазна́ла я добра́ (Полтавщ.)]. • В немолодых -та́х – немолодо́го ві́ку, в немолоди́х літа́х (лі́тях). [Ожени́вся він удру́ге в немолоди́х уже́ лі́тях (Переясл.)]. • Средних лет – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ, сере́дній, середо́вий (чолові́к и т. п.). [Ой, мале́ньких потопи́ла (орда́), стари́х поруба́ла, а сере́дніх чолові́ків у поло́н погна́ла (Пісня)]. • В -та́х – у літа́х, (з)лі́тній, під літа́ми, піді́йшлий, дохожа́лий, підста́ркуватий, пі́дстарий, підто́птаний; (о парне, девушке, достигших брачных лет) лі́тній, дохожа́лий, дохо́жий. [Мо́лодіжі нема́ – все старі́ або лі́тні лю́ди (Грінч.). Лі́тній чолові́к (Київщ.). Ба́ба Окса́на була́ під літа́ми, та ще кріпка́ собі́ жі́нка (Грінч.). По ши́нку похо́джував піді́йшлий уже жид з га́рним живо́тиком (Франко). Ді́вка вже дохожа́ла, не сього́дня-за́втра за́між пі́де (Сл. Гр.). Ді́вка вже дохо́жа – пора́ сва́тати (Борзенщ.)]. • Зрелые -та́ – му́жні (дозрі́лі) літа́, ді́йшлий (дозрі́лий) вік. • В зрелых -та́х – у му́жніх літа́х. • Пожилые -та – лі́тній вік, дохожа́лість (-лости), підста́ркуватість (-тости). [Не вважа́ючи на свою́ дохожа́лість, вона́ люби́ла молоди́тись (Н.-Лев.)]. • Преклонные -та́ – похи́лий вік, похи́лі літа́, да́вній вік, старі́ віки́, ста́рощі (-щів и -щей). [Ще-ж бо ти на сві́ті у похи́лих лі́тях не зовсі́м одини́ця (Куліш)]. • Преклонных лет – похи́лого ві́ку, да́внього ві́ку. [Да́внього ві́ку люди́на був той Сулейма́н (Леонт.)]. • На старости лет, на склоне лет – на ста́рости-лі́тя[а]х (диал. -лі́тьох), в стари́х віка́х, на схи́лі ві́ку. [Наш дире́ктор на ста́рости-лі́тях зовсі́м навісні́є (Крим.). Довело́ся їй на ста́рости-лі́тах збідні́ти (Федьк.). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х ке́псько (Гуманщ.)]. • Войти в -та – дійти́ (му́жніх, дозрі́лих) літ, дійти́ дозрі́лого ві́ку. • Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел -та́ми – він ще літ не дійшо́в (не дорі́с), він ще літа́ми (года́ми) не ви́йшов, йому́ ще літа́ (ро́ки́, года́) не ви́йшли. [Ме́ншая сестра́ літ не доросла́ (Метл.). Піп не хо́че вінча́ти: ще, ка́же, йому́ года́ не ви́йшли (Г. Барв.)]. • Он уже не в тех -та́х, когда – він уже з тих літ ви́йшов, коли́; йому́ вже з літ ви́йшло. [Роди́, ба́бо, дити́ну, коли́ ба́бі з літ ви́йшло (Номис)]. • -ми ушёл, а умом не дошёл – ви́ріс, а ума́ не ви́ніс; ви́ріс до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба (Приказки); 4) пі́вдень (-дня); см. Юг; 5) см. Ле́тник 1; 6) тепло́; см. Тепло́, сщ. |
| Лету́чка –
1) (летучая почта, письмо) летю́чка, лету́чка. [Летю́чка – се таки́й штафе́т був: лети́ть з не́ю чолові́к ве́рхи і день, і ніч (Кониськ.)]; 2) (прокламация) летю́чка, мете́лик; (-ка). [З літакі́в розкида́ли над мі́стом летючки́ (Київ)]; 3) мед. – (в)о́гник (-ка); 4) зоол. – (ри́ба-)летю́чка; 5) (летучий митинг) лету́[ю́]чка. |
| Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)]. • Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар. • Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́). • Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́). • Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́). • Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)]. • Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)]. • Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид. • Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)]. • Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)]. • -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́. • В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)]. • -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)]. • -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)]. • -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́. • -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)]. • -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)]. • Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)]. • Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч. • Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)]. • Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми. • Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту. • По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)]. • Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)]. • Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй. • Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)]. • На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)]. • Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)]. • Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць. • Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го. • Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі. • Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)]. • Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися. • С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та; 2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)]; 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)]. • Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? • Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є. • Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́). • Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба. • Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови. • Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті. • Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа). • Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня. • Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)]. • Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)]. • Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці. • Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну. • Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба. • Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба. • Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба. • Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба. • Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено. • Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба. • Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди). • Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба. • -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві. • Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці). • Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би. • В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)]. • От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́. • От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння. • Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе. • От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх. • Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу. • Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)]. • Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі. • Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); 4) грам. – осо́ба. • Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня. • -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́. • Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7. • Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́. • По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)]. • По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської. • Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́. • -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)]. • -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)]. • Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що. • Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти. • Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють. • Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2; 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)]. • Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)]. • Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів; 8) лице́; см. Поли́чное; 9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность). • По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т. • Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?). • По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го. • По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять. • Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким. |
| Лупи́ть, лу́пливать –
1) (сдирать кожу, снимать кожуру) лупи́ти (-плю́, -пиш), облу́плювати (-люю, -люєш) що, (свежевать) білува́ти що. [Облу́плює яйце́ (Луб.). Зарі́зав чолові́к ягня́, зібра́вся білува́ти (Манж.)]; 2) (драть, обирать) дра́ти, де́рти, обдира́ти, лупи́ти. [Що сту́пить, то лу́пить (Номис)]; 3) (уписывать) умина́ти, тро́щити, лупи́ти. [Лев умина́в за сні́данням ягня́ (Глібов). Бу́блики лу́пить, як хто ку́пить (Номис)]; 4) (бить) лупцюва́ти, лупи́ти, ч[ш]у́стрити. [Ма́ти її́ взяла́ лупцюва́ти неща́дно (Крим.). Ди́вимося: вже шу́стрить коня́ (Звин.)]; 5) (таращить) витріща́ти, лупи́ти, виря́чувати о́чі (грубее ба́ньки) на що; срв. Пя́лить глаза; 6) (ковырять) колупа́ти. [Ста́ла коло пе́чі та й колупа́є її́ па́льцем (Квітка)]; 7) (бежать) чухра́ти, чеса́ти, лупи́ти. [Час мов віл з гори́ чухра́, його́ не налига́єш (Гул.-Арт.)]. |
| Лу́чший –
1) (ср. ст. от Хоро́ший) чем кто, что – кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, над ко́го, над що, від ко́го, від чо́го, проти ко́го, проти чо́го, як хто, як що, ніж хто, ніж що. [Хіба́ кра́ща є за те́бе? (Шевч.). Коли́ лю́ди до те́бе до́брі, ти будь лі́пший (Номис). Лу́чча соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Номис). Він кра́щий од Бала́бухи (Н.-Лев.). До́брий пес лу́ччий, як злий чолові́к (Номис)]. • -шее враг хорошему – кра́щеє (лі́пшеє) – во́рог га́рному. • За неимением -шего, сойдёт и это – як нема́є кра́щого, то й це гара́зд бу́де. • Я ожидал -шего – я сподіва́вся кра́щого. • В ожидании -шего – сподіва́ючись кра́щого (лі́пшого), ма́ючи наді́ю на кра́ще (на лі́пше). • Он изменился к -му – він зміни́вся на кра́ще (на лі́пше). • Считаю за -шее – вважа́ю (ма́ю) за кра́ще (за лі́пше); 2) -ший, как превосх. степень, самый -ший – найкра́щий, найлі́пший, (сильнее) як-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найкра́щий, що-найлі́пший. • Всего -шего! – всього́ найкра́щого! • Это -ший из людей – це (з йо́го) найкра́ща люди́на. • Дайте мне -шего (самого -шего) вина – да́йте мені́ (як-)найкра́щого вина́. • -шая (отборная) часть чего-л. – чо́ло, вибо́рна части́на (ча́стка). [Хліборо́б са́ме чо́ло продає́, а послі́д їсть (Грінч.). Істо́рія письме́нства це вибо́рна ча́стка ду́хового життя́ наро́ду (Єфр.)]. |
| Льсти́вый – лести́вий, підле́сливий, обле́сливий, уле́сливий, обле́сний, (зап.) підхлі́бливий, підхлі́бний. [Лести́вий чолові́к (Черніг.). Ну, вже і ти́, підле́сливе леда́що (Грінч.). Си́пала обле́сливими слова́ми, на́че дрібни́м горо́хом (Н.-Лев.). Дру́зів уле́сливих свої́х (Черн.). Її́ обле́сній мо́ві ти не вір (Грінч.-Шілер)]. • -вые речи – лести́ва, вле́слива мо́ва, влеща́ння, ле́стки; срв. Лесть. [Ле́стки гі́рше трути́зни (Приказка). Там таки́й, що ле́стками й ду́шу з те́бе ви́йме (Бердянщ.)]. |
| Люби́ть, -бливать –
1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му. [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Лю́биш ба́тька, ма́тір, а коха́єш ми́лого (Мирн.). Нема́ тії́ дівчи́ноньки, що я в ній коха́вся (Метл.)]. • -би́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́. [Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М. Вовч.)]. • Он её -би́л безумно – він її шале́но коха́в. • -би́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́. • -би́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́. • Кого -лю́ того и бью – хто кого́ лю́бить, той того́ й гу́бить. • -би́ть друг друга – коха́ти, люби́ти одно́ о́дного, коха́тися, люби́тися; срв. Люби́ться. [Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня)]; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залю́блювати и -ля́ти кого́. [Усі́ його́ в нас люби́ли, – балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М. Вовч.). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г. Барв.)]. • -бить друг друга – люби́тися, ма́ти любо́в між собо́ю. [Любі́теся, брати́ мої́! (Шевч.)]. • Он -бит родителей – він лю́бить батькі́в. • Я тебя -лю́ как самого себя – я тебе́ люблю́ як себе́ само́го. • -би́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край. • -би́ть больше всего на свете – люби́ти над усе́ в сві́ті. [Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М. Вовч.)]; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му. [Люблю́ розмовля́ти (Шевч.). Не полюбля́ю я цього́ (Зміївщ.)]. • Он -бит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці. • Я -лю́ фрукты – я люблю́ садовину́, мені́ садовина́ до смаку́ (смаку́є). • Я -лю́ жизнь в деревне – я люблю́ (мені́ до вподо́би) жи́ти на селі́. • Я больше -лю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця стра́ва. • Я -лю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; срв. Предпочита́ть. • Он -бит свободу – він лю́бить во́лю. • Он -бит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуля́ти. • Она -бит пение – вона́ лю́бить спі́ви, охо́ча до спі́вів. • Он -бит выпить – він лю́бить ча́рку, він ла́сий (голі́нний) до ча́рки, (шутл.) до скляно́го бо́га. • Это растение -бит тень – ця росли́на лю́бить холодо́к. • Сосна -бит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт. • Деньги -бят счёт – гро́ші лічбу́ лю́блять. • -бишь кататься, -би́ и саночки возить – лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку. • -би́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до теа́тру; 4) (жалеть) жа́лувати. [Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (Н.-Лев.)]. • Лю́бящий – що лю́бить, що коха́є; (полный любви) лю́блячий, лю́б’ячий, прихи́льний. [Лю́блячою руко́ю спи́сує Бордуля́к (Єфр.). Таки́й він лю́б’ячий до ме́не (М. Вовч.). Прихи́льним о́ком подиви́всь на си́на (Крим.)]. • -щий что (любитель чего) – охо́чий, щи́рий, голі́нний, ла́сий до чо́го, на що; срв. Люби́тель. • -щий детей – дітолю́бний. |
| Малаха́й – капелю́ха, ку́чма, ша́пка з капелю́хами. [Увійшо́в у ха́ту чолові́к у до́вгому кожу́сі, у кудла́тій капелю́сі (М. Грінч.). В торго́ві дні набира́в він ку́чем, хусто́к, люльо́к і йшов з тим помі́ж вози́ по торгови́цях (Франко)]. |
| Мастерово́й –
1) прлг. – майстрови́й, майсте́рний, ремісни́й. [Ой, збира́йтесь, хло́пці, та все наро́д майстрови́й (Пісня). Майстрови́й чолові́к з йо́го (Канівщ.). Там у Ро́жеві наро́д усе́ майсте́рний (Київщ.). У нас ремісни́х люде́й на селі́ не гурт (Звин.)]; 2) сущ. – майстрови́й (-во́го), майстрови́к, ремісни́к (-ка́). • -ва́я – майстрова́ (-во́ї), майстрови́чка, ремісни́ця. • Заводские -вые – завідські́ майстровики́. |
| Масти́тый – сивоголо́вий, (почтенный) пова́жний, поче́сний; (уважаемый) шано́вний. • -тый старец – стари́й пова́жний чолові́к, пова́жна си́ва голова́. • -тая старость – пова́жна (поче́сна) ста́рість (-рости), пова́жні ста́рощі (-щів и -щей), пова́жний (поче́сний) вік (-ку). |
| Матеро́й –
1) (большой) матерни́й, здоро́вий, (высокий) висо́кий, (дебелый) дебе́лий, (крепкий) креме́зни́й. • -рой человек – креме́зна́ (дебе́ла) люди́на, креме́зний (дебе́лий) чолові́к, кремезня́к, моца́к (-ка́). • -ро́й бык, заяц – здоро́вий (дебе́лий) буга́й (-гая́), бик (-ка́), віл (р. вола́), здоро́вий за́єць (р. за́йця). [Ва́жко ру́шили з мі́сця дебе́лі воли́ (Основа)]. • -ро́й улей, рой, см. Ма́точный 2. • -ро́й дуб – стари́й висо́кий дуб (-ба). • -ро́й лес – товстолі́с (-су). -ра́я утка, зоол. Anas crecca, см. Кря́ква; 2) (взрослый) доро́слий, ді́йшлий, дохожа́лий, (возмужалый) змужні́лий. • -рые годы – му́жні літа́, му́жній вік (-ку); 3) -ра́я земля, см. Матери́к 1 и 3; 4) -ра́я (сщ.) реки, см. Материк 5. |
| Меланхо́лик, -ли́чка – меланхо́лік, -лі́чка, сумови́тий, сумли́вий чолові́к, -ви́та, -ли́ва жі́нка, (вешающий голову) пону́ра (общ. р.). |
| Ме́лочь –
1) (мелочной товар, всякая всячина) дрі́б’язок (-зку), дріб (р. дро́бу), по́дріб (-робу, м. ж., реже -роби, ж. р.), подро́биця, подрі́б’я (-б’я), дробина́, дрібно́та, дрібни́ця. [Забу́в купи́ти олі́ї; сті́льки дрі́б’язку було́, що як його́ й не забу́ти (Київщ.). Ї́здив по се́лах, промі́нюючи вся́ку господа́рську по́дріб за платянки́ (Франко). Що там у йо́го купува́ти: самі́ сірники́ та сіль, та така́ вся́ка подро́биця (Ніженщ.). Забра́в я тото́ все на віз, подрі́б’я склав у рептю́х (Франко)]. • По -ча́м – на ро́здріб, подро́бицею. [Продава́ти гурто́м (на гурт) і на ро́здріб (подро́бицею) (Київщ.)]. • Накупить всякой -чи – накупи́ти вся́кого дрі́б’язку. • -лочь угольная – вугляна́ по́терть (-ти); 2) (о скоте) дрі́б’язок, (преимущ. птица) дробина́, дріб; 3) (мелкие деньги) дрібні́ гро́ші (-шей и -шів), дрібняки́ (-кі́в), дрі́б’язок, (реже) дрібно́та, дрібно́тка; (медь) мідяки́, мідячки́; (серебро) срібняки́, срібнячки́. [Та й надава́ли-ж ви мені́ дрібнякі́в! (Брацлавщ.). Прошу́ гама́н цей взять, ще й дрі́б’язок там є, щоб гро́шики плоди́лись (Стар.-Чернях.). Плати́, Мики́то, бо в ме́не кат-ма́ дрібно́тки (М. Вовч.)]. • Дайте мне -чи, -чью – да́йте мені́ дрібни́х гро́шей (дрібнякі́в), дрібни́ми грі́шми (дрібняка́ми); 4) см. Мелкота́ 3; 5) (деталь) дрібни́ця, дрібни́чка, (мелкая подробность) подро́биця, подро́бина. [В не́ї нема́ ви́робленої до дрібни́ць програ́ми (Грінч.). Довело́ся прига́дувати бала́чку в усі́х подро́бицях (Крим.)]. • Входить во все -чи – вдава́тися (вгляда́тися) в усі́ дрібни́ці (подро́биці), додивля́тися (догляда́тися) до всіх дрібни́ць (подро́биць), (вмешиваться) втруча́тися до всіх дрібни́ць (в усі́ дрібни́ці); 6) (пустяк) дрібни́ця, дрібни́чка, дрі́б’язок, аби́щиця, марни́ця, (жалкий) нікче́мниця, мізе́рія, (малость) ма́лість (-лости). [Перед ним стає́ гріхо́м дрібни́ця ко́жна (Грінч.). Обража́єтесь уся́кою дрібни́чкою (Мова). Хоч на хвили́ну забу́тися про щоде́нну мізе́рію й дрі́б’язки (Крим.). Це така́ аби́щиця, що не варт і каза́ти (Сл. Ум.). 60 мільйо́нів не така́-то вже й мізе́рія (Єфр.). Ла́ється, сва́риться за ко́жну ма́лість (Звин.)]. • -чи жизни – життьові́ дрібни́ці (марни́ці), життьови́й дрі́б’язок, окру́шник життя́ (Єфр.). [Го́рдий чолові́к не ви́б’ється ніко́ли із життьови́х марни́ць нево́лі (Франко)]. • Заниматься -ча́ми – марнува́ти час на дрібни́ці, дріб’язкува́ти. • Разменивать свой талант на -чи, размениваться на -чи – розмі́нювати свій тала́нт, розмі́нюватися (розпоро́шуватися) на дрібняки́, на дрі́б’язок. [Будь чим хо́чеш, аби́ не розпоро́шеним на дрі́б’язок (Єфр.)]. |
| Ме́нее, Ме́ньше, нрч. –
1) ме́нше, менш, ум. ме́ншенько, ме́ншечко. [Лі́том продає́ться їх (мі́тел) ме́нше, то ме́нше й роблю́ (Франко)]. • -нее (-ньше) кого чего – ме́нш(е) від ко́го, від чо́го, за ко́го, за що, ніж (як) хто, що. • -нее ста рублей – ме́нш(е) як сто (від ста) карбо́ванців. • Нас было не -нее ста человек – нас було́ не ме́нш(е) як сто чолові́к(а). • Ни гроша -нее (-ньше) – ні шага́ (ні ше́ляга) ме́нше. • И того -нее (-ньше) – і менш від то́го, і від то́го ме́нше. • Как можно -нее (-ньше) – як-найме́нш(е), як-мо́га ме́нше. • Тем -нее (-ньше) – тим ме́нше. • Тем не -нее – проте́, а проте́, а втім, але́, але́-ж, одна́к, одна́че, з усі́м тим. [Ни́зка селя́нських по́статів, ча́сто бези́менних, проте́ до́бре схарактеризо́ваних (Єфр.)]. • Более или -нее, более -нее – більш-ме́нш, бі́льше-ме́нше, бі́льше чи ме́нше. [Спра́ву більш-ме́нш з’ясо́вано (Київ)]. • Больше ли, или -ньше – чи бі́льше, чи ме́нше. [Чи більш йому́ даси́, чи ме́нше, все одно́ ще попро́сить (Брацлавщ.)]. • Ни более, ни -нее как – не бі́льш(е), не ме́нш(е) як; не бі́льше й не ме́нше як. • -нее как, -нее чем – ме́нш(е) ніж, менш як. • Я окончил эту работу -нее чем в неделю – я скінчи́в цю пра́цю менш як за ти́ждень. • Это интересует меня гораздо -нее (-ньше), нежели вас – це ціка́вить мене́ бага́то (дале́ко) ме́нше, ніж вас. • Я заплатил за это двумя рублями -нее чем вы – я заплати́в за це на два карбо́ванці ме́нш(е), ніж ви (ме́нше від вас, за вас). • -нее (-ньше) чем кто- (что-, где-, куда-, когда-) либо – менш ніж хто́ (будь-хто́), ніж що (будь-що́), ніж де (будь-де́), ніж куди́ (будь-куди́), ніж коли́ (будь-коли́). • Чем -нее (-ньше) – тем -нее (-ньше) – що ме́нше – то ме́нше. • Чем -нее (-ньше) – тем более (больше); чем более (больше) – тем -нее (-ньше) – що ме́нш(е) – то бі́льш(е), що бі́льш(е) – то ме́нш(е). [Що бі́льше робітни́к продає́ му́скулів, то ме́нше їх у ньо́го зостає́ться (Ніков.)]. • Всё -нее (-ньше) и -нее (-ньше) – (все) ме́нш(е) та (і) ме́нш(е), (с каждым разом) що-ра́з(у) (чим-ра́з, де-да́лі) ме́нше. • -нее (-ньше) всего или всего -нее (-ньше) – найме́нш(е), як-найме́нш(е), що-найме́нш(е), (най)ме́нш за все, (най)ме́нш від усьо́го. • Я -нее всего думаю об этом – про це я ду́маю найме́нше (менш за все́). • Ме́ньше становится чего-л. – ме́ншає (неопр. ме́ншати) чого́. [Землі́ у мужикі́в ме́ншає (Крим.)]; 2) -нее (в формах отрицательн. ср. ст. от прлг. и нрч.) – менш, ме́нше, (не столь) (при прлг.) не таки́й (-ка́, ке́; мн. -кі́), (при нрч.) не так. • -нее удачный, удачно – менш уда́лий, менш уда́ло, (не столь) не таки́й уда́лий, не та́к уда́ло. • Не -нее – не ме́нш(е). • Он не -нее умён, чем она – він не ме́нш – розу́мний, ніж вона́; він не дурні́ший за (від) не́ї; 3) -ньше, прлг., см. отдельно (Ме́ньше 1). |
| Мечта́тельный –
1) мрі́йний, мрі́йли́вий; (воображаемый) ви́мріяний, примрі́йний. [Те́мні мрі́йні оченя́та (Грінч.). Чолові́к розсу́дливий і тро́хи мрі́йли́вий (Короленко)]; 2) зарозумі́лий. |
| Мещани́н, -ща́нка – міщани́н, -ща́нка; (стар.) городови́к (-ка́, м. р.), (как бранное прозвище, стар.) салогу́б (-ба), -гу́бка; соб. міща́нство. [Міськи́й чолові́к чи міщани́н (Куліш). Міщани́н узива́є селяни́на очку́р, чубрі́й, а селяни́н міщани́на – салогу́б (Сл. Гр.)]. |
| Миле́йший –
1) (прев. ст.) найлюбі́ший, наймилі́ший; 2) (премилый) наймилі́ший, миле́нний, премиле́нний. [Що то за премиле́нний чолові́к у тіє́ї жі́нки! (Черкащ.)]. • -шие друзья (ирон.) – улю́блені (коха́ні) дру́зі (-зів), брати́-дру́зі. • -ший! (пренебр.) – (мій) го́лубе! (мій) лебе́дику! чолові́че (до́брий)!, дя́дечку! [Дак ти ще й ось як за́мість подя́ки? ні, лебе́дику, поба́чиш-же, що бу́де! (Крим.)]. |
| Могу́щественный – могу́тній и могу́тний, (реже могу́чий, могу́щий), поту́жний (краткая форма им. п. ед. ч. м. р., в возвыш. речи поту́жен), (велико)мо́жний, вельмо́жний, можновла́дний. [Могу́тня пе́рська держа́ва Сасані́дів (Крим.). Був собі́ раз цар могу́тній (Франко). Вели́кі пани́ впова́ли на могу́щих приятелі́в (Куліш). Ма́ють поту́жних дру́зів (Куліш). Любо́в потужні́ша, ніж си́ла (Самійл.). Виселя́йтеся зві́дси під мо́жну прави́цю правові́рного мона́рха (Коцюб.). Великомо́жний Це́зар (Куліш). До́ля кара́є вельмо́жного й немо́жного (Шевч.). Як можновла́дний пан запанува́в (Куліш)]. • -ный человек – могу́тня (поту́жна и т. п.) люди́на, си́льник. [У сві́ті жи́ти ма́є про́стий чолові́к межи князі́ та си́льники (М. Вовч.)]. • Делать, -ся (становиться), сделать, -ся (стать) -ным – роби́ти, -ся, зроби́ти, -ся могу́тнім (поту́жним и т. п.), употу́жнювати, -ся, употу́жнити, -ся, могутні́ти, (ещё более могутні́шати), можні́ти, зможні́ти. [Твій рід наві́ки употу́жню (Куліш). Впоту́жнились наві́к дия́волові ді́ти (Куліш)]. |
| Мозг –
1) (головной) – а) (анат. cerebrum) мо́зок (р. мо́зку и мі́зку). [Голова́ розби́та, аж мо́зок ви́дко (Грінч.). В мо́зку не́лад (Крим.). Це ти свої́м мі́зком розміркува́ла? (Н.-Лев.). Ти́сяча пла́нів, що крути́лися й га́сли в мі́зку (Коцюб.)]. • -ги́ – мо́[і́]зки (-ків). [Му́чать свої́ мо́зки, я́к-би оди́н у дру́гого ви́тягти з кише́ні (Кониськ.)]. • Малый мозг, см. Мозжечо́к. • Продолговатый мозг – довга́стий мо́зок; б) мозг и мозги́ (перен.: ум) – мо́зок, (реже) мо́[і́]зки, (соображение, толк) глузд (-ду), тя́мка, (фамил.) олі́я в голові́. [Через темно́ту мо́зок на́ції спав (Єфр.)]. • У него не стало -гу на это дело – йому́ глу́зду (олі́ї в голові́) не ви́стачило (не ста́ло, забра́кло) на цю спра́ву. • Куриные -ги́ – ку́рячий мо́зок. • Шевелить -га́ми – крути́ти мо́[і́]зком. [Чолові́к письме́нний і за́вжди гото́вий крути́ти мо́зком (Короленко)]; 2) (спинной, позвоночный, хребтовый: анат. medulla spinalis) спи́нний мо́зок, стриж (-жа́) хребто́ви́й; 3) (костный: анат. medulla ossium) шпик и шпек (-ку). [Чорт його́ бери́ з кі́сткою, аби́ мені́ шпик був (Ком. Пр.)]. • До -га костей – до са́мого шпи́[е́]ку, до са́мих кісто́к, до са́мої ко́сти. • Промочить до (-га) костей – промочи́ти до рубця́ (до ру́бчика). [Промочи́ло мене́ геть до ру́бчика (Звин.)]. Проникнуться чем-л. до -га костей, см. Кость 1; 4) -ги́, кулин. – мо́зок. • Телячьи -ги́ – теля́чий мо́зок; 5) мозг китовый – спермаце́т (-ту); 6) мозг каменный, геол. – ґлейови́на; 7) см. Мо́кредь 3. |
| Мозгля́вый –
1) ми́ршавий, кво́лий, хи́рявий, хи́рний, хи́рий. [Приї́хало воно́ сюди́ таке́ ми́ршаве, обша́рпане, мізе́рне (Н.-Лев.). Хи́рява ба́ба, як ги́рява макі́тра (Номис). Чолові́к хи́рний (Черкащ.)]; 2) см. Мо́зглый 2. |
| Молодо́й –
1) молоди́й (в песнях также мо́лод). • -до-зелено – молоде́-зеле́не, молоде́-ро́зумом не ді́йшле. • -дой человек – молоди́й юна́к (-ка́), па́рубок (-бка), (фамил.) молодько́ (-ка́), молода́н (-на), молодя́к (-ка́), парубчи́на, козачи́на. [Наї́хали старости́, й молоди́к за ни́ми (Шевч.)]. • Скажите, пожалуйста, -до́й человек – скажі́ть, будь ла́ска, моло́дче (юна́че, пани́чу). • -дая женщина – молода́ жі́нка. • -дые люди – молоді́ лю́ди, лю́ди молодо́го ві́ку, молодя́та (-дя́т). • Побыть -ды́м (холостым) человеком – помолодикува́ти, молодико́м пожи́ти. • -дые годы, лета – молоді́ літа́, молоди́й вік, (поэт.) мо́лодощі (-щів и -щей). [І на́що літа́ молоді́ ма́рно по сві́ту розсіва́тимеш? (М. Вовч.). Не тра́тьмо наді́ї в літа́ молоді́ї (Л. Укр.)]. • В -ды́х летах, см. Мо́лодость (В -сти) и Ле́то 3. • Быть -ды́м, в -ды́х летах – бу́ти молоди́м, молоді́ти. [Мені́ вже само́тному та й не молоді́ти (Гліб.)]. • Дважды -до́му не бывать – дві́чі молоди́м не бу́ти, дві́чі не молоді́ти. • Он (был) моложе меня – він (був) моло́дший за ме́не (від ме́не, про́ти ме́не), ніж (як) я. • В нашей семье он был моло́же меня – у на́шій роди́ні (сім’ї́) він був підо мно́ю. [У батькі́в мої́х була́ вели́ка сім’я́: два бра́ти і сестра́ – ста́рші за ме́не, та ще підо мно́ю три сестри́ (Кониськ.)]. • Годами он старее меня, но по службе моло́же – на роки́ він ста́рший на (від, про́ти) ме́не, але́ на слу́жбі він підо мно́ю. • Самый -до́й – наймоло́дший, що-наймоло́дший. • -лод летами, да стар делами – ві́ком молоди́й, та ро́зумом стари́й; хоч і молоди́й ще, а старе́чий ро́зум ма́є (Номис). • Из -ды́х да ранний – мале́ курча́, та вже летю́че. • Умом -лод – ро́зумом неді́йшлий, хлоп’я́чого ро́зуму. • Он человек уже не -до́й – він чолові́к уже́ не молоди́й (лі́тній), не молодо́го (не пе́ршого) ві́ку, пова́жного ві́ку, не перво́літок (-тка). • Казаться (более) -ды́м, -до́ю, см. Мо́лодо. • -до́й месяц – молоди́к, нови́к, нова́к (-ка́), молоди́й (нови́й) мі́сяць. [Зійшо́в мі́сяць, ще й нови́к (Чуб. V)]. • -ды́е побеги (дерева) – молоді́ па́гони (па́гінки, па́рости, па́ростки), молоде́ па́гіння, па́молодь (-ди). • -до́е дерево (с неотверд. корой) – молоде́ (свидува́те) де́рево. • -до́е вино, пиво – молоде́ вино́, пи́во; 2) -до́й, -да́я, -ды́е (жених и невеста) – молоди́й, молода́, молоді́, молодя́та; срв. Молодожё́н. [Вік вам до́вгий і ро́зум до́брий, кра́сні молодя́та! (М. Вовч.)]. |
| Молчали́вый –
1) мовчазни́й, мовчазли́вий, мовчу́щий, мовчли́вий, маломо́вний, безмо́вний; срв. Неразгово́рчивый, Малосло́вный. [Ма́ла вда́чу нері́вну: ча́сом була́ ти́ха, мовчазна́, а ча́сом нерво́ва, говорю́ча (Н.-Лев.). Де-да́лі похмурі́ший та мовчазливі́ший він роби́вся (Грінч.). То був мовчу́щий, серди́тий чолові́к (Франко). Був він маломо́вний і ні́би похму́рий (М. Вовч.). Вона́ показа́лася зо́всім не тако́ю ти́хою і безмо́вною, яко́ю вона́ вдава́ла себе́ (Н.-Лев.)]. • -вый человек – мовчазна́ (мовчазли́ва, мовчу́ща, мовчли́ва, маломо́вна) люди́на; срв. Молчу́н. • Быть -вее кого – бу́ти мовчазні́шим за (від) ко́го, ви́мовчати над ко́го. [Та і сама́ терпли́вости боги́ня не ви́мовчить над ме́не (Куліш)]; 2) (безмолвный, немой) мовчазни́й, мовчу́щий, німо́тний. [На мовчазни́х уста́х не луна́в ти́хий спів (Л. Укр.). Серед мовчу́щої ти́ші нічно́ї кує́ться приго́да (Крим.). Ніхто́ ніде́ не обізва́вся серед німо́тної но́чи (Корол.)]. |
| I. Мочь, сщ. – си́ла, міць (р. мо́ци), (реже) міч (р. мо́чи); срв. Могота́, Мощь, Си́ла. [Як мала́ у те́бе си́ла, то з гурто́м єдна́йся ти (Грінч.)]. • Сколько, что есть -чи, во всю мочь – з усіє́ї си́ли (мо́ци), що-си́ли, чим-ду́ж, на всю ви́тягу. • Работать, сколько есть -чи, изо всей -чи – роби́ти з усіє́ї снаги́, працюва́ти з усіє́ї си́ли (мо́ци). • Бежать изо всей -чи – бі́гти в усіє́ї си́ли (мо́чи), чим-ду́ж, на всю ви́тягу, що-ду́ху (в ті́лі). [Он чолові́к біжи́ть з усе́ї мо́чи (Грінч.). На всю ви́тягу – в яро́к (Житом.). Біжу́ що-ду́ху в ті́лі (М. Вовч.). А ну, ко́ню! що-ду́ху! (Стар.)]. • Грести изо всей -чи – гребти́ що-си́ли, з усіє́ї си́ли (мо́ци). • Кричать что есть -чи, изо всей -чи – що-си́ли, з усіє́ї си́ли (мо́ци) крича́ти; срв. II. Мат 5. • Нет -чи – не си́ла, нема́(є) си́ли, нема́(є) снаги́. [З тобо́ю жить не довело́сь, без те́бе жить не си́ла (Франко). Нема́ си́ли такі́ дурни́ці слу́хати (Київщ.). Роби́в-би, дак нема́є снаги́ (Козелеч.)]. • Нет -чи терпеть, выдержать кому – не си́ла терпі́ти кому́, не ви́держка (терпі́ти) кому́. [Не си́ла терпі́ти лихо́ї напа́сти, волю́ я в широ́кому по́лі пропа́сти (Л. Укр.). Не переси́дів пани́ч і двох хвили́н, як поба́чив, що да́лі йому́ сиді́ти не ви́держка: геть по всій хаті чу́ти було́ яки́йсь гнили́й смо́рід (Крим.)]. • Не в мочь мне, нам – не си́ла моя́ (мені́), не на́ша си́ла, нам не си́ла. [Голу́бчики, ка́же, не на́ша си́ла (ЗОЮР I). Я ду́маю, що з ним боро́тись нам не си́ла (Самійл.)]. • Это мне не в мочь – це не на мою́ си́лу (не на мою́ міч). • -чи нет, как он мне надоел – не си́ла моя́, як він мені́ уві́рився. • Задор берёт, да -чи нет – літа́в-би, та крил нема́; якби́ жа́бі хвіст, вона́-б по́ле ви́толочила. • Выбиться из -чи – ви́битися з си́ли (з мо́ци, снаги́), знемогти́ся вкрай. [Ви́бивсь із мо́ци (Звин.)]. • Пока была мочь – по́ки було́ си́ли, по́ки була́ снага́. |
| Мудрё́ный –
1) (замысловатый) му́дрий, муде́рний, мудро́ваний, мудря́чий, хи́трий, хитрому́дрий, мудраге́льський, (морочливый) моро́куватий, (затейливый) вига́дливий, штука́рний, (трудный) важки́й, тяжки́й. [Невели́ка шту́чка, та му́дра (Чуб. I). Муде́рний він чолов’я́га: нія́к його́ не розбере́ш, яки́й він – чи до́брий, чи лихи́й (М. Грінч.). Мо́ва сіє́ї пое́ми аж геть, мудро́вана (Куліш)]. • -ное дело, -ная вещь – му́дра (хи́тра) шту́ка, мудро́та, мудра́ція, му́дрощі (-щів и -щей). [Налю́шники плести́ – не му́дра шту́ка (Звин.). Ра́ло – не ду́же хи́тра шту́ка: його́ будлі-яки́й чолові́к зро́бить (Звин.). А ми втнемо́ рука́вця і нові́, хіба мудра́ція вели́ка! (Гліб.)]. • -ное это дело – му́дра це спра́ва. • -ная работа – моро́кувата ((за)моро́члива) робо́та. • -ная задача – му́дре завда́ння́, му́дра за(в)да́ча; 2) хи́трий, му́дрий; см. Му́дрый. • Утро вечера -не́е – ніч – пора́дниця-ма́ти: пора́дить, що почина́ти (що каза́ти). |
| Муж –
1) (мн. мужи́) муж (-жа, мн. мужі́, -жі́в). [Ой, там стоя́ла мужі́в грома́да, мужі́в грома́да, вели́ка ра́да (Чуб.). Блаже́нний муж на лука́ву не вступа́є ра́ду (Шевч.)]. • Муж совета – грома́дський муж, ра́дний муж. [Пра́вили земле́ю ста́рші родовики́, грома́дські мужі́, схо́дячись із сіл у одне́ мі́сце на наро́днє ві́че (Куліш). Грома́дськії мужі́ і бра́тчики коза́цтво (Грінч.)]. • Государственный муж – держа́вний муж. • Учёный муж – уче́ний муж, муж нау́ки. • Величайшие -жи́ древности – найбі́льші мужі́ давнини́ (старо́го сві́ту); 2) (мн. мужья́) чолові́к, муж, (супруг) дружи́на (ж. и м. р.), подру́жжя (-жжя), (диал.) мужи́к (-ка́); (для вежливости) стари́й (-ро́го). [Чолові́к та жі́нка – то найкра́ща спі́лка (Приказка). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли (Рудан.). Чолові́че мій, дружи́но моя́, заві́з ти мене́, де ро́ду нема́ (Пісня). Як не хо́чеш, мій миле́нький, дружи́ною бу́ти, то дай мені́ таке́ зі́лля, щоб тебе́ забу́ти (Пісня). Ми, ба́чите, шука́ємо для на́шої ді́вчини подру́жжя (Стор.). Та ще на біду́ і мужика́ її́ нема́ до́ма (Квітка). Здоро́ві були́! А де се ваш стари́й? (Сл. Гр.)]. • Законный муж – шлю́бний чолові́к. [І чолові́к бу́де, хоч не шлю́бний, а все́-таки чолові́к (Коцюб.)]. • Ревнивый муж – ревни́вий чолові́к, (зап.) за́здрісний чолові́к. • Снисходительный муж – ла́гі́дний чолові́к. • Слабохарактерный муж – пло́хий чолові́к. • Муж и жена – одна сатана – муж та жона́ – одна́ сатана́, чолові́к та жі́нка – одна́ спі́лка. |
| Му́жески, по-му́жески, нрч. – по-чолові́чому, як чолові́к, як мужчи́на, (в устах детей) по-хлопча́чому, по-хлопча́чи. [Вона́ пли́ває по-хлопча́чому (Звин.)]. |
| Му́жественный –
1) (свойственный мужчине, обладающий качествами мужчины) му́жній. [З молодо́го хло́пця почина́є вихо́дити му́жній доро́слий чолові́к (Н.-Лев.). Му́жнє, але́ деліка́тне лице́ (Н.-Лев.)]. • -ная красота – му́жня краса́. [Його́ му́жня краса́ бра́ла на се́бе о́чі (М. Грінч.)]. • -ный тип – му́жній тип; 2) (отважный) му́жні[и]й, відва́жний, смі́ливий, смі́лий. [Бу́дьте му́жні, непохи́тні є́дністю своє́ю (Олесь). Се́рце пови́нно бу́ти ві́рним і му́сить бу́ти му́жнім (Кониск.). Його́ засма́лене му́жнє обли́ччя спахну́ло вже зва́гою (Коцюб.)]. • -ный вид – му́жній ви́гляд, му́жня по́стать. • -ная душа, -ный дух – му́жня (відва́жна, смі́лива) душа́, му́жній (відва́жний, смі́ливий) дух. [Му́жній дух запоро́зький (Куліш)]. • -ный поступок – му́жній (відва́жний, смі́лий) учи́нок. |
| Мужи́к –
1) мужи́к (-ка́), чолові́к (-ка), (зап. и гал.) хлоп (-па), (крестьянин) селяни́н, (стар.) посполи́тий (-того). [Коли́-б не мужи́к (не хлоп) та не віл, не було́-б пані́в (Приказка). Пани́ б’ю́ться, а в мужикі́в чуби́ тріща́ть (Приказка). До пані́в – пан, а до мужикі́в – мужи́к (Номис). До́ля, як лихома́нка, не розбира́, на ко́го насі́дається: чолові́к, чи пан – їй все одна́ково (Основа 1861). Пан на тро́ні, а хлоп на осло́ні (Номис).]. Нас хло́пами взива́ли, канчука́ми сі́кли нас (Франко). Ой, заду́мав селяни́н міща́ночку бра́ти, вона́-ж йому́ відказа́ла: «я не вмі́ю жа́ти» (Пісня)]. • Быть -ком – бу́ти мужико́м, мужикува́ти, мужи́чити. [Тут мужикува́в, там панува́тимеш (Мирн.)]; 2) (пренебр.: неуч, невежа) селю́к, проста́к, сіря́к (-ка́), чубрі́й (-рія́), очку́р (-ра́), ціпов’я́з, мазни́ця, (вахлак) ґе́вал, (зап.) мудь (-дя). [Ба́тько його́ був селю́к, яко́го-ж ти пово́дження від йо́го сподіва́вся? (Київщ.). Для нас ви во́рог, зра́дник і проста́к (Франко). Сам крепа́к, неодуко́ваний сіря́к (Шевч.). Міщани́н назива́є селяни́на – очку́р, чубрі́й, а селяни́н міщани́на – салогу́б (Основа 1862). Чи ти-ж, мазни́це, вчи́вся в шко́лі? (Н.-Лев.). З ви́ду він і по оде́жі не ґе́вал, а щось не про́сте (Стор.) Хлоп хло́пом! мудь му́дьом! – Не дай бо́же з хло́па па́на! (Франко). Му́дя масти́ ло́єм, а він смерди́ть гно́єм (Номис).]. • -жи́к сиволапый – мужла́й (-лая́), муги́р (-ря́), мурло́. [Тре́ба, ка́же, вас, мужлаї́в, провчи́ти, щоб ви зна́ли, як слу́хатися (Грінч.). Бо він, ба́чте, пан, а ми мугирі́ (Звин.)]; 3) народн. – мужи́к, чолові́к; срв. Муж 2. |
| Мужчи́на – чолові́к, (редко) мужчи́на, (зап. мужчина́), (неженатый) кава́лір (-ра), ласк. чолові́ченько. [Парубо́цтво і чоловіки́ взяли́ся ко́пи вози́ти (Кониськ.). Тоді́ йшли всі – жінки́ і чолові́ки, і на́віть ді́ти не сиді́ли до́ма (Л. Укр.). Диві́теся, чолові́ченьки, які́ в ме́не череви́ченьки (Пісня). Бо все те, що ви мені́ сказа́ли, ско́рше ли́чить ба́бі, ніж мужчині́ (Франко). Він був висо́кий, сильни́й мужчина́ (Франко). У нас у ха́ті аж три мужчи́ні, а жіно́цтва о́бмаль (Звин.)]. |
| Мя́гкий – м’яки́й; (кроткий) ла́гі́дний, (смирный) пло́хи́й, (покладистый) поту́льний, (рыхлый) пухки́й, (пушистый) пухна́тий. [Я таки́й як хліб м’яки́й (Номис). Усадови́в їх на сму́хах м’яки́х (Потебня). Учо́ра ду́же холодно́ бу́ло, а тепе́р м’яки́й ві́тер (Кам’янеч.). До́бра лагі́дна вда́ча (Г. Барв.). Лагі́дна заду́млива о́сінь (Черкас.). У не́ї чолові́к плохи́й (Мирг.). Вда́ча у йо́го поту́льна була́, – приголу́б його́ ласка́вим сло́вом, на́че віск той розта́не (Кониськ.). Пухка́ паляни́ця, хоч губа́ми їж (Харк.). Земля́ пухка́ (Г. Барв.)]. • -кая лошадь – пло́хи́й кінь. • -кая рухлядь (пушной товар) – хутри́на (Роменщ.). • -кое железо – м’яке́ (неламке́) залі́зо. • -кий чугун – м’яки́й (некрихки́й) чаву́н. • -кое вино – м’яке́ (неви́тримане) вино́. • -кая вода – м’яка́ (милка́) вода́. • Более -кий – м’я́кший; лагідні́ший. • Делать, сделать -ким – роби́ти, зроби́ти м’яки́м, м’якши́ти, з[по]м’якши́ти. • Делаться -ким – роби́тися м’яки́м, м’я́кнути, лагідні́ти. [Його́ ри́си м’я́кли, лагідні́ли (Франко)]. • Сделавшийся -ким – зм’я́клий, злагідні́лий. • Делаться, сделаться более -ким – м’я́кшати, пом’я́кшати, м’якші́ти, пом’якші́ти, зм’якші́ти, лагідні́шати, полагідні́шати; срв. Смягча́ться. [Залі́зо в огні́ мя́кшає (Драгом.). Ма́ти одра́зу пом’я́кшала до ме́не (Крим.). Тре́ба поли́ти, щоб зм’якші́ла земля́ (Вовч.). Уже́ тепе́р старшина́ зм’якші́в (Звягельщ.)]. |
| Мягконра́вие – м’я́кість вда́чі, (кротость) ла́гі́дність (-ности) вда́чі, м’яка́ (ла́гі́дна, пло́ха́, ти́ха) вда́ча. • Он отличается -вием – у йо́го м’яка́ (ла́гі́дна, пло́ха́, ти́ха) вда́ча, він м’яко́ї (ла́гі́дної) вда́чі, з йо́го чолові́к плоху́та. |
| Наблюда́тельный –
1) спостере́жливий, ува́жливий, кмітли́вий, примі́тливий, замі́тливий. [Спостере́жливий дослі́дник (Крим.). Ува́жливий чолові́к (Куліш). Але́ кмітли́ве о́ко Бала́бушихи прикмі́тило на їх тонкі́ сорочки́ з гола́нського полотна́ (Н.-Лев.). Примі́тлива ді́вчина, – усе́ в хазя́йстві перейма́ (Лохв.). Оди́н кивне́, дру́гий моргне́, тре́тій засміє́ться, а мій ми́лий замі́тливий, – мені́ не мине́ться (Грінч. III). Пани́ч Па́влик у нас ду́же замі́тливі (Сл. Гр.)]. • -ный ум – спостере́жливий ро́зум; 2) (служащий для наблюдения) спостережни́й, спостерега́льний, дозо́рн[ч]ий. [На шпилі́, посере́д густо́го бо́ру, збудо́вано капли́цю і дерев’я́ну ру́блену ве́жу – військову́ спостерега́льну сті́йку (Тутк.)]. • -ный пункт – спостере́жний (спостерега́льний, дозо́рн[ч]ий) пункт, дозо́рча то́чка. |
| На́божник, -ница – побо́жний чолові́к, -на жі́нка, святобо́жник, -ниця. |
| На́божный – побо́жний, (реже набо́жний), святобо́жний, (богомольный) богомі́льний, (богобоязненный) богобоя́зний, богобоязли́вий. [Грі́шників бог не слу́хає, а коли́ хто побо́жнний і во́лю бо́жу чи́нить, того́ слу́хає (Біблія). Таки́й побо́жний зроби́вся: ні пра́зника, ні неді́лі не пропу́стить (Сл. Ум.). Святобо́жна жі́нка (Харк.). Був ду́же богомі́льний, ходи́в до це́ркви що-неді́лі (Н.-Лев.)]. • -ный человек – побо́жний чолові́к; срв. На́божник. |
| Нагре́шник, -ница –
1) дозо́льник, -ниця, досадли́вець (-вця), -виця, дошку́ля́ч (-ча́), -ля́чка, дошку́льник, -ниця; срв. Доса́дчик, -чица; 2) гріхоспоку́сник, -ниця; срв. Соблазни́тель, -ница; 3) лихи́й чолові́к, лиха́ жі́нка. |
| Надё́жный –
1) (верный) наді́йний, пе́вний (для отличия от пе́вний в смысле «известный», «некоторый» охотно добавляют нрч. зо́всі́м или ставят пе́вний сзади определяемого сщ.), ві́рний, нехи́бний, незра́дний, (обеспеченный) безпе́чний, забезпе́чений. [Обі́цянка – річ не наді́йна (Кониськ.). Відда́ти-б її́ за́між, ті́льки за чолові́ка наді́йного (Ор. Левиц.). До Ваде́су хо́димо на заробі́ток пе́вний (Звин.). Перечека́ти сєй лихи́й день у сусі́дів, у пе́вному мі́сці (Коцюб.). Той чолові́к ві́рний, – на йо́го зда́тися мо́жна (Богодух.). Його́ ша́нси були́ вже безпе́чні (Крим.)]. • Будь -ным – будь ві́рний (ві́рним), будь пе́вний (пе́вним). • Это -ный человек – це люди́на пе́вна. • Погода не -на – годи́на не пе́вна. • -ное положение – (зо́всі́м) пе́вне стано́вище, тверде́ стано́вище. • -ное средство – нехи́бний (зо́всі́м пе́вний) спо́сіб (-собу); 2) (уверенный) пе́вний, (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р.) пе́вен. • Будь -жен – будь пе́вен; 3) (прочный) наді́йний, міцни́й, трива́лий, добро́тний, добря́чий. [Корабе́ль стари́й уже́, не наді́йний (М. Грінч.). Місто́к не міцни́й, – з ваго́ю ї́хати не ва́жся (Канівщ.). Добро́тна кожуши́на (Чорномор.). Чо́боти добря́чі, – хоч у яке́ боло́то не стра́шно йти (Богодух.)]. |
| На́добень – потрі́бна люди́на, -бний чолові́к; потрі́бна річ (р. ре́чи). |
| На́добник, -ница – потрі́бна люди́на (общ. р.), потрі́бний чолові́к, потрі́бна жі́нка. |
| Надое́дливый и Надое́дчивый – набри́дливий, обри́дливий, обри́дний, доку́чливий, доку́чний, уку́чливий, (пров.) уві́ристий, (назойливый) дої́дливий, в’ї́дливий, насти́рливий, насти́рний, навра́тливий, назо́листий, (постылый) осору́жний. [Стари́й Іва́н ски́нув обри́дливу сльозу́ (Грінч.). Доку́члива му́ха (Мирний). Доку́чне ляпоті́ння дощу́ (Грінч.). Таки́й уві́ристий чолові́к: скажи́ та й скажи́ пана́м! (Пирятинщ.). Дої́дливая му́ха (Біл.-Нос.). До́щик уї́дливий (Чупр.). Насти́рне пита́ння (Коцюб.). Добра́-б тобі́ не було́, осору́жна му́хо! (Мирний)]. |
| Наедине́, нрч. –
1) (в одиночестве) на самоті́, самото́ю. [Без підпо́ри чолові́к у вели́кій грома́ді чу́є себе́ само́тним більш, ніж на самоті́ (Кониськ.). Він пішо́в до дру́гого поко́ю, а Гнатко́ зоста́всь на самоті́, ду́же зами́слений (Крим.). Що ти тут самото́ю ро́биш? (Куліш)]. • -не с самим собою – на самоті́ (із собо́ю). [І вже до нас не го́рнеться, як давно́, – любі́ше їм на самоті́ з собо́ю (М. Вовч.)]. • Оставьте его -не́ с самим собою – лиші́ть його́ на самоті́ (самото́ю), лиші́ть його́ собі́ само́му. [Зоста́в на час мене́ собі́ само́му (Куліш)]; 2) (с глазу на глаз) на самоті́, сам-на́-са́м, віч-на́-віч (з ким, з чим), у чоти́ри о́ка, на дві па́рі оче́й з ким. [Мо́же на самоті́ розмовля́ти з ним (Грінч.). Я та ма́ма зоста́лися на самоті́ (Крим.). Сам-на́-сам попроха́ю в ньо́го ви́бачення (Крим.). Ма́ю сказа́ти вам кі́льки слів віч-на́-віч (Ор. Лев.)]. Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)]. |
| Назнача́ть, назна́чить –
1) (обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)]. • -чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́. • -чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті). • -на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці; 2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)]. • -чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю. • -чить награду – призначи́ти нагоро́ду. • -чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру. • -чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким. • -ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)]. • -чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що. • -ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому. • -чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)]. • -чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́. • Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок. • -ча́ть следствие – признача́ти слі́дство. • -ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць). • -ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)]; 3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)]. • -чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця. • -чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)]. • -чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника. • -чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби. • -ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)]; 4) (о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)]. • Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный – 1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний и т. п.; 2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)]. • -ная цена – ви́значена ціна́. • В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су); 3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го; 4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)]. -ться – 1) визнача́тися и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.; 2) признача́тися и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)]. • Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше. • Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено. • Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му; 3) признача́тися, настановля́тися и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)]. • Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора. • -ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву. • -ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві; 4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)]. |
| Наки́дка –
1) (действие) – а) (от I. Наки́дывать) накида́ння, оконч. наки́дання; на́кид (-ду); б) (от II. Наки́дывать) накида́ння, скида́ння, напина́ння, нахо́плювання, оконч. наки́нення, на́кид (-ду), ски́нення, напнуття́ (-ття́), нахо́плення; закида́ння, оконч. заки́нення; зверта́ння, оконч. зве́рнення; 2) на́кидка. • В -ку – нао́пашки, нао́паш, нао́пашку, о́пашки, вна́кидку; срв. Наопа́шку. [Узя́в кожу́х нао́пашки, пішо́в в корчму пи́ти (Грінч. III). На хребті́ ла́тана свити́на нао́пашку (Кониськ.). Наді́в кожу́х уна́кидку (Валк.)]; 3) (одежда) на́кидка, кере́йка. [Яка́сь по́стать у на́кидці (Виннич.). Стоя́в яки́йсь чолові́к у чо́рній ле́гкій кере́йці (Виннич.)]; 4) (набавка) на́кидка. |
| Нала́живать, нала́дить –
1) (исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, поладна́ти, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти що. [Спини́вся годи́нник, – тре́ба до ма́йстра нести́, щоб пола́годив (напра́вив) (Київ). Віз полама́вся, – тре́ба нала́годити (Сл. Гр.)]; 2) (приготовлять к работе, приводить в порядок) нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, зла́годжувати, зла́годити, наладно́вувати, ладна́ти, ладнува́ти, наладн(ув)а́ти, ла́дити, нала́дити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (преимущ. снаряжать) нарих[ш]то́вувати, рих[ш]тува́ти, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понала́годжувати, поналадно́вувати, понарих[ш]то́вувати що. [Нала́годив пи́лку, – ході́мо пиля́ти (Київщ.). Наладна́ла маши́нку, – сіда́й, ший (Київщ.). Нала́див дід хи́жу для ба́бки (Номис). Напосу́див млина́ таки́ як треба́, а ві́тру нема́ (Канівщ.). Я вже тобі́ напосу́дила, – сіда́й та тчи (Канівщ.). Нариштува́в во́за (Канівщ.)]. • -ть дело – нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, наладно́вувати, ладна́ти, наладна́ти, нала́дити спра́ву (ді́ло), да́ти лад спра́ві. [Чи не нала́годить він того́ ді́ла? (Стор.). Спра́ву вже були́ зовсі́м наладна́ли, а він приї́хав і все нам попсува́в (М. Грінч.). Я вся́кій спра́ві дам лад (Звин.)]. • -ть жизнь, отношения с кем – нала́годжувати, нала́годити, наладна́ти, нала́дити, впорядко́вувати, впорядкува́ти життя́, відно́сини (взає́мини) з ким, (сделать благополучной жизнь, редко) згара́здити життя́. [Він до́бре впорядкува́в відно́сини між ци́ми двома́ устано́вами (Київ). Мо́же собі́ чолові́к усе́ здобува́ти, та не згара́здить собі́ життя́ си́лою (М. Вовч.)]; 3) (настраивать музик. инструмент) настро́ювати, настро́їти, (о мног.) понастро́ювати що (в лад, до ла́ду); 4) (подучать кого) навча́ти, навчи́ти, (о мног.) понавча́ти кого́. [Навчи́в його́, що́ тре́ба говори́ти (Київщ.)]; 5) -дить своё – заторо́чити своє́, заве́сти́ своє́ї, пра́вити (торо́чити) своє́. [Я йому́ кажу́ одно́, а він своє́ пра́вить (Радом.). Хоч ти йому́ що кажи́, а він своє́ торо́чить (Черкащ.)]. • -дила сорока Якова, – одно про всякова; -дила песню, так хоть тресни – наш дяк що співа́, та все на о́сьмий глас, (грубее) говори́ла бабу́сенька до са́мої сме́рти, та все чо́рт-зна-що. Нала́женный – 1) пола́годжений, нала́годжений, зла́годжений, нала́днаний, пола́днаний, напра́влений, понала́годжуваний, понапра́вляний; 2) нала́годжений, зла́годжений, наладно́ваний, нала́днаний, нала́джений, напосу́джений, нарих[ш]то́ваний, понала́годжуваний, понала́джуваний, понарих[ш]то́вуваний; впорядко́ваний. [На току́ стоя́ла зовсі́м нала́годжена (нарихто́вана) до пра́ці ві́йка (Київщ.). Нала́днані підприє́мства (Азб. Ком.). Дово́дилося роби́ти до́бре вже впорядко́ване й зви́чне ді́ло (Рада)]; 3) настро́єний, понастро́юваний; 4) на́вче́ний. |
| Нали́чный –
1) (лицевой) чі́льний, пере́дній. • -ная (сторона дома) – чо́ло́ буди́нку; 2) (присутствующий) прису́тній, (чаще о животных и неодуш.) ная́вний. • -ных в роте сто человек – прису́тніх (ная́вних) у ро́ті сто чолові́к(а). • -ный состав войска, служащих – ді́йсний (ная́вний) склад ві́йська, службо́вців. • -ный состав судей – ная́вний склад су́ддів, прису́тні су́дді. • -ное имущество – ная́вне добро́ (майно́). • -ный интерес – ді́йсний (я́вний) інтере́с. • -ный капитал – ная́вний капіта́л. • -ные деньги – (находящиеся налицо) ная́вні гро́ші (-шей и -шів.), (свободная наличность) гото́ві (гро́ші), готі́вка, готови́к (-ка́), готовина́, (стар.) готови́зна. [Після йо́го зоста́лося гото́вими грі́шми 600 ти́сяч черві́нців (Куліш). Купи́в за гото́ві (Сл. Афан.). На́бір не беру́, усе́ купу́ю за готі́вку (Київщ.). Хіба́ не ви́дко, що ти приї́хав жи́ти з готовика́? – зна́чить, готови́к у те́бе є (Кониськ.). Пано́ве держа́вці свої́ срі́бла, золоті́ пояси́ ко́вані на готови́зну перево́дять (Куліш)]. • В кассе всего двадцать рублей -ных денег – у ка́сі ная́вних (гото́вих) гро́шей (готі́вки) всього́ два́дцять карбо́ванців. • -ный платёж, платёж -ными деньгами – платі́ж (ви́пла́та) гото́вими грі́шми (готі́вкою). |
| Напа́рывать, напоро́ть –
1) чего – напо́рювати, напоро́ти, (о мног.) понапо́рювати чого́. • -ро́ть чепухи – напле́сти (наверзти́) (дурни́ць), наторо́чити, наблягу́зкати; 2) -ро́ть ногу – напоро́ти но́гу на що, сколо́ти (проби́ти, пропоро́ти) но́гу. Напо́ротый – 1) напо́ротий, понапо́рюваний; 2) ско́лотий, проби́тий, пропо́ротий. -ться – 1) (стр. з.) напо́рюватися, бу́ти напо́рюваним, напо́ротим, понапо́рюваним; 2) (натыкаться) напо́рюватися, напоро́тися, наража́тися, нарази́тися, (ногой) настро́млюватися, настроми́тися, наштри́куватися, наштрикну́тися, нахроми́тися на що. [Напоро́вся на ви́ла (Сл. Гр.). Чолові́к із ски́рди впав, та на ви́ла й нахроми́вся (Борзенщ.)]. |
| Наперестре́л, нрч. – навпере́йми́. [Навпере́йми ви́біг чолові́к (Свидн.)]. |
| Напу́гивать, напуга́ть кого чем – наля́кувати, наляка́ти, страши́ти и настра́шувати, настраши́ти, страха́ти, настраха́ти, наполо́хувати, наполо́хати, (немного) поляка́ти, підляка́ти, (о мног.) поналя́кувати, понастра́шувати, понаполо́хувати, (сильно) пополяка́ти, завдава́ти, завда́ти ля́ку, наганя́ти, нагна́ти ля́ку (стра́ху́, ду́ху, хо́лоду) кому́ чим; срв. Пуга́ть. [Наляка́в міх, то й то́рби стра́шно (Номис). Вона́ була́ ді́вчина боязька́, ма́буть наляка́в її́ ба́тько-п’яни́ця (Грінч.). Вони́ свої́х діте́й ду́же поналя́кували то ци́ганом, то ді́дом з то́рбою (Богодух.). Цю ніч так мене́ настраши́ло (Черніг.). Як наполо́ха ку́ри, так вони́ по́летом (Борзенщ.). Поляка́й його́ тро́хи, щоб не ходи́в сюди́ (Сл. Гр.). Тако́го бі́дному хлоп’я́ті хо́лоду нагна́в, що ті́льки погля́не, так воно́ вже й тру́ситься (Квітка). А що, нагна́ла я вам хо́лоду? (Черніг.)]. • Напу́ганный – наля́каний, настра́шений, настра́ханий, наполо́ханий, поля́каний, поналя́куваний и т. п. [Іде́ чолові́к, і таки́й наля́каний (Г. Барв.)]. -ться – 1) (стр. з.) наля́куватися, бу́ти наля́куваним, наля́каним, поналя́куваним и т. п.; 2) (возвр. з.) наля́куватися, наляка́тися, поналя́куватися и т. п., набира́тися, набра́тися, (о мног.) понабира́тися стра́ху́. |
| Нару́жность –
1) (наружн. сторона, поверхность) о́коло, зо́внішність, поверхо́вість, по(з)верхо́вість (-ости), верх, по́верх (-ху). • По -сти дом хорош – зо́ко́ла (зоко́лу, назо́вні, зовні́, на по́гляд, на взір) буди́нок (дім) га́рний; 2) (человека) – а) (внешний вид) (зо́вні́шній) ви́гляд (-ду), зо́внішність, зве́рхній ви́гляд, (редко) зве́рхність, (гал.) поверхо́вість (-ости), (осанка) поста́ва. [Була́ це люди́на прива́бливого ви́гляду (с располагающей -ностью) (Короленко). Поста́ва свята́, а сумлі́ння злоді́йське (Номис)]; б) (физиономия) вро́да, подо́ба, приро́да. Срв. Вне́шность 4 и 5. [Се був чолові́к і на вро́ду незгі́рший, і на вда́чу (М. Вовч.). Дру́га лю́бого подо́бу кра́сну боги́ня прийняла́ (Л. Укр.). Га́рна ді́вчина, – тако́ї подо́би і не ба́чили в нас на Украї́ні (Стор.)]. • Счастливая -ность – вда́тна вро́да, щасли́ва зо́внішність. • Счастливой -сти – що вда́вся (вда́тний) на вро́ду. • -стью, по -сти – назо́вні, на ви́гляд, на взі́р, на вро́ду, на обли́ччя. • -ность обманчива – вро́да (зо́вні́шність) облу́дна. • По -сти не суди – не суди́ з о́кола (з зо́внішнього или з околи́шнього ви́гляду). |
| Насеко́мое, энтом. insectum – кома́ха, (гал.) насіко́мець (-мця), ум. кома́шка, ласк. кома́шечка, (отдельное) комаши́на, ум. комаши́нка, соб. комашня́ (-ні́). [Чима́ло кома́х і ку́зок вся́ких з’явля́лося після по́води Ні́лу (Л. Укр.). Чолові́к про́ти землі́ ме́нше, ані́ж са́ма ме́нша комаши́на про́ти чолові́ка здає́ться (Дещо)]. |
| Наскуча́ть, наску́чить – надокуча́ти, надоку́чити, наскуча́ти, наску́чити, докуча́ти, доку́чити, на(в)куча́ти, на(в)ку́чити, у(с)куча́тися, у(с)ку́читися, на(д)брида́ти, на(д)бри́днути, обрида́ти, обри́днути, (о мног.) понабрида́ти кому́ чим; срв. Надоеда́ть. [Надоку́чили мені́ його́ балачки́ (Київщ.), Да вже-ж мені́ наску́чило (Чуб.). Хіба́ ще не наку́чило до́ма сиді́ти? (Звин.). Я вам навку́чив (Крим.). До́бре ніко́ли не уку́читься (Номис). Бі́дний чолові́к ходи́в до ньо́го (багача́) худо́би позича́ти, і йому́ вку́чилося дава́ти (Драг.). Йому́ набри́дла холо́дна, поро́жня само́тність (Черкас.)]. • Наску́чивший – що надоку́чив и т. п., набри́длий. [Набри́дле життя́ (Грінч.)]. |
| Насто́йчивый –
1) (энергичный, твёрдый) завзя́тий, (упорный) упе́ртий, намогли́вий, (неотступный) невідсту́пний, напосі́дливий, насті́йливий, (навязчивый) невідче́пний, (назойливый) насти́рливий, насти́рний, нава́жливий, навра́тливий. [Був завзя́тий у ко́жному ді́лі: як за що ві́зьметься, то не ки́не, а мудрува́тиме, по́ки таки́ зро́бить (Харківщ.). Я – люди́на впе́рта: сказа́в, що не пі́ду, по́ки не віддасте́ гро́шей, то й не пі́ду (Київ). Невідсту́пна ду́мка (Кінець Неволі). Не бу́дьте такі́ напосі́дливі, – все одно́ не відда́м (Київщ.). Невідче́пне бажа́ння (Київ). Під ти́ском насти́рного вимага́ння (Рада). Нава́жлива ду́мка. (Н.-Лев.). Навра́тливий чолові́к (Н.-Лев.)]. • Человек -вый в достижении цели – люди́на, що впе́рто йде (просту́є, пряму́є) до мети́. • Он -чив в достижении цели – він упе́рто йде (просту́є, пряму́є) до мети́; 2) (легко настаивающийся) насто́їстий. |
| I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь –
1) (стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)]. • Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́. • Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця. • Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку. • Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили). • При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти. • Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни); 2) (возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)]. • Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито). • Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру? • В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)]; 3) -ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)]. • Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти). • Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться. • Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в. • Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно. • Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища. • Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.); 4) -ди́ться (только несов.) – а) (быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)]. • -ться в бегах, см. Бег 2. • -ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти. • -ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним. • -ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)]. • -ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го. • -ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)]. • -ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)]. • -ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го. • -ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре. • -ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою). • Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка. • -ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)]. • -ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні. • -ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим. • -ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х. • -ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)]. • -ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти. • -ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)]. • -ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися. • -ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі. • -ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му. • Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́. • Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові. • Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном. • Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі. • -дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти; б) (о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)]. • Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики. • Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю. • Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н. • Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)]. • Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)]. • -щийся близко – близьки́й, по́близький. • -щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній. • -щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)]. • -щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)]. • -щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го. • -щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть). |
| Нача́льник – нача́льник; (заведующий, председатель, предводитель) голова́; (старшой, шеф) старши́й (-шо́го); (власть имущий) зве́рхник. [Ти чув, що говори́в оту́т нача́льник? (Л. Укр.). Та то-ж посла́в намі́сник, нача́льник ваш (Грінч.). Чолові́к, що ма́ла його́ бі́льша части́на (козакі́в) собі́ за го́лову; закли́кав сього́ ново́го зве́рхника Зборо́вський у свій курі́нь (Куліш). Хто тебе́ наста́вив старши́м над на́ми? (Брацл.)]. • -ник гарнизона – нача́льник зало́ги. • Земский -ник – зе́мський (-кого) (нача́льник). [Хіба́ йому́ зе́мський не ви́бив зу́ба? (Коцюб.)]. • Караульный -ник – нача́льник сторо́жі. • Непосредственный (прямой), низший -ник – безпосере́дній, ни́жчий нача́льник. • -ник отделения – нача́льник (голова́) ві́дділу. • -ник связи, снабжения – нача́льник зв’язку́, постача́ння. • -ник станции – нача́льник ста́нції. • -ник школы – нача́льник (заві́дувач) шко́ли. • -ник штаба – нача́льник шта́бу. • Отношения между -ком и подчинённым – відно́сини (по)між нача́льником і підле́глим (підвла́дним), відно́сини ста́ршого до підле́глого (підвла́дного). • Быть -ком – бу́ти нача́льником (за нача́льника и т. п.); см. ещё Нача́льствовать 2. |
| Нашезе́мец, -зе́мка – земля́к (-ка́), земля́чка, наш чолові́к (мн. на́ші или на́ські лю́ди), (наш) краяни́н (мн. на́ші края́ни), (на́ша) края́нка. |
| Неаккура́тный –
1) неакура́тний, (небрежный) недба́лий, (неточный) нерете́льний, (неисправный) неспра́вний. [Неакура́тний чолові́к, неспра́вний: ніко́ли гро́шей у строк не пла́тить (Київ). Неакура́тне (недба́ле) вико́нування свої́х обо́в’язків (Київ)]; 2) (неопрятный) неакура́тний, неоха́йний, нечепурни́й. |
| Небога́тый –
1) небага́тий на що, (неденежный) негрошови́тий, (малосостоятельный) малозамо́жний. [Небага́ті па́нії частува́ли її́ в поко́ях (Н.-Лев.). Зінько́, негрошови́тий чолові́к, не здола́є тут нічо́го пособи́ти (Грінч.)]; 2) (нероскошный) небага́тий, непи́шний, нерозкі́шний; (нещедрый) неще́дрий, не на́дто ще́дрий, (необильный) нерясни́й. • -тый выбор – небага́тий (нерясни́й) ви́бір. |
| Небольшо́й –
1) (по протяжению, об’ёму) невели́кий, (поменьше) невели́чкий, (малый) мали́й, мале́нький, (мелкий) дрібни́й. [Невели́ка ха́та (Київщ.). Серед невели́чкої місько́ї світли́чки (Грінч.). Яка́ ши́я! а голова́ невели́чка (М. Вовч.). Невели́чкий ще я (Тесл.). Ще нема́ двох мале́ньких коробочо́к (Н.-Лев.). Дрібні́ ре́чі (Київщ.)]; 2) (по числу, по стоимости) невели́кий, невели́чкий. [Хи́тро, му́дро та невели́ким ко́штом (Котл.). Зійшло́ся невели́ке товари́ство (Ґ. Шкур.). Невели́(ч)ка кі́лькість люде́й (Київ). Невели́чка су́ма (Крим.)]; 3) (недолгий) недо́вгий. • Сказать после -шо́го молчания – сказа́ти (мо́вити) після недо́вгого мовча́ння (недо́вгої мо́вча́нки); 4) (незначительный) невели́кий, невели́чкий, мали́й, мале́нький, незначни́й. [Це біда́ невели́ка (Київщ.). Невели́чка (незначна́) розмо́ва (Київ). Хоч він мали́й серед пані́в чолові́к, та вели́кий ро́зум ма́є (Сл. Гр.)]. • -шо́й барин – невели́кий пан. • -ша́я барыня – невели́ка па́ні. • -шо́й голос – невели́(ч)кий го́лос. • -шо́е дело – невели́(ч)ка спра́ва. • -ши́м делом – тро́хи, тро[і]шки, потро́ху. • -шо́й души человек – невели́кої душі́ люди́на. • -шо́й любитель – невели́кий (несильни́й) ама́тор. • -шо́й охотник до чего – не ду́же охо́чий до чо́го, не ду́же ла́сий на що. • -шо́й праздник – невели́(ч)ке свя́то, при́святок (-тка). • -ша́я просьба – невели́чке проха́ння. • -шо́й ум – невели́кий (мали́й, обме́жений) ро́зум. • -шо́е усилие – невели́(ч)ке зуси́лля. • С -ши́м – з чимсь, (с лишним) з ли́шкою, з га́ком; срв. Ли́шнее (С -ним). [Заплати́в три карбо́ванці з чимсь (Київ). Їй два́дцять з чимсь ро́ків (Київ)]. • С -ши́м три года – три ро́ки з чимсь. • Дело за -ши́м стало – спра́ва за мали́м ста́ла. |
| Небытие́[ё́] – небуття́ (-ття́). [З небуття́ страшно́ї но́чи встає́ найпе́рший чолові́к (Грінч.). У небуття́ пішла́ так ра́но (Самійл.)]. • Воздвигать, воздвигнуть кого из -тия – підійма́ти (підніма́ти, підно́сити), під(ій)ня́ти (підне́сти́) кого́ з небуття́. |
| Невели́кий –
1) (не выдающийся) невели́кий. • -кий человек – невели́ка люди́на; 2) -кий и Невели́к – невели́кий; см. Небольшо́й. [Невели́ку й небага́ту чолові́к поста́вив ха́ту (Щог.)]. • -ли́к кто, -лико́ что – невели́кий хто, невели́ке що, (не больно велик, -ко) не яки́й, не яке́, не на́дто вели́кий, -ке. [На рік наді́я не яка́ (М. Макар.)]. • -лика́ беда – а) невели́ка (мала́, не яка́, аби́-яка́) біда́: б) (пустяки) дарма́, ба́йду́же, дурни́ця. • -ли́ко(е) дело – а) невели́ка (неважное: незначна́, пустячное: пуста́) спра́ва; б) (о человеке) невели́ке цабе́, невели́ка маця́ (моція́). • -ли́к ростом – невисо́кий (невели́кий) на зріст. |
| Неве́рный –
1) (вероломный, изменяющий) неві́рний, (сщ.) неві́рник, (ненадёжный) непе́вний, (склонный к изменам) зрадли́вий, зра́дний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непе́вний. [З неві́рною дружи́ною куди́ піду́, то заги́ну (Пісня). Неві́рний (непе́вний) при́ятель (Київ). Чо́вен непе́вний воді́ доручи́в (Л. Укр.). Зрадли́вий чолові́к (Київ)]. • -ная женщина – неві́рна (зрадли́ва) жі́нка (же́нщина), неві́рниця. • -ное счастье – непе́вне ща́стя. • -на их любовь – непе́вна (зрадли́ва, зра́дна) їх любо́в, непе́вне (зрадли́ве, зра́дне) їх коха́ння; 2) (ложный) неправди́вий, неві́рний, (неправильный) несправедли́вий, непра́вильний, непопра́вний, (неосновательный) неслу́шний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий, (фальшивый) фальши́вий. [Неправди́ве змалюва́ння поді́ї (Київ). Несправедли́ве (неслу́шне) заува́ження (Київ). Чи ві́рна на́ша, чи хибна́ доро́га? (Франко)]. • -ный вес – неправди́ва (несправедли́ва) вага́. • -ный взгляд (в перен. знач.) – неправди́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд. • -ное вычисление – непра́вильне (неві́рне) обчи́слення. • -ный (фальшивый) голос – фальши́вий го́лос. • -ное известие – неправди́ва (помилко́ва, грубо: брехли́ва) (з)ві́стка. • -ный ответ – неправди́ва (хи́бна́, помилко́ва) ві́дповідь. • -ный перевод – непра́вильний (непопра́вний, неві́рний) пере́клад. • -ный путь – непе́вна (хи́бна́) путь (доро́га). • -ный слух (молва) – неправди́ва (грубо: брехли́ва) чу́тка. • -ный счёт (бухг.) – непра́вильний (неві́рний) раху́нок. • -ные часы – непра́вильний (неві́рний) годи́нник; 3) (нетвёрдый, неустойчивый) непе́вний, невпе́внений; (колеблющийся) хитки́й, хистки́й; (капризный) химе́рний. [Дрібни́м, непе́вним кро́ком пішо́в бічно́ю ву́лицею (Коцюб.). Бли́має непе́вний о́гник (Р. Край)]. • -ный взгляд (в прям. знач.) – непе́вний (невпе́внений) по́гляд, непе́вне о́ко. • -ный (неуверенный) голос – непе́вний (невпе́внений) го́лос. • -ная походка – непе́вна (невпе́внена, хитка́) хода́. • -ный свет, блеск – непе́вне (химе́рне) сві́тло, непе́вний (химе́рний) блиск. • -ные тени – непе́вні (хисткі́, химе́рні) ті́ні; 4) (сомнительный, ненадёжный) непе́вний. • -ное дело – непе́вна спра́ва; 5) (не исповедующий господств. веры) неві́рний, (сщ.) не́вір (-ра, м. р.), неві́ра (-ри, общ. р.), неві́рник, -ниця, (соб.) неві́рство; (язычник, -ница) пога́нин (стар.) пога́н (мн. -га́ни) пога́нка, (соб.) пога́нство; (басурманский) бузуві́рний, (сщ.) бузуві́р (-ра), -ві́рка; срв. Неве́рующий 1. [Абдулла́ су́мно диви́вся на цього́ неві́рного, з котри́м так до́вго змага́вся (Олм. Примха). Ця, ба́чте, неві́ра, то й темни́ці доладу́ не вмі́є змурува́ти, – не то що ми, христия́ни (М. Вовч.). Христия́ни става́ли ученика́ми неві́рника (Павлик). Бо незря́чий сей пога́нин був, ще ві́рив непохи́тно в честь і в ві́рність (Крим.)]; 6) (недоверчивый) неві́рний, неймові́рний. • Фома -ный – Хома́ неві́рний, Хома́ неймові́рний (Л. Укр.). [Знайшо́вся таки́ оди́н Хома́ неві́рний, та так Хомо́ю і зва́вся (Франко)]. |
| Неви́нный и Неви́нен –
1) (невиновный) – неви́нний (в сказуемом и неви́нен), безви́нний (в сказ. и безви́нен), безневи́нний, (неповинный) непови́нний (в сказ. и непови́нен). [Суд не страшни́й для то́го, хто неви́нний (Л. Укр.). Безу́мства сліпо́го неви́нная же́ртво! (Грінч.). О, скі́льки спа́лено неви́нних! (Сосюра). За лихи́й язи́к сестри́ дурно́ї скара́єте безви́нну? (Куліш). Я – безви́нний (Кониськ.). Сей чолові́к безви́нен (Куліш). Безневи́нних б’ють (Мирний). Безневи́нні лю́ди стражда́ють (Київщ.). Чи вона́-ж його́ непови́нного оборони́ла? (Грінч.)]. • -ный, -нен в чём – неви́нний (и неви́нен) у чо́му. • Он -нен в этом, в том – він неви́нний (не ви́нен) у цьо́му (и цьому́), у то́му (и тому́). • Кровь -ная – кров неви́нна (Л. Укр.), кров непови́нна (Грінч.); б) см. Невино́вный 2; 2) (непорочный, простодушный) неви́нний, безви́нний, безневи́нний. [Ви неви́нна душе́ю дити́на (Крим.). Во́рог неви́нні ду́ші побива́в (Рудан.). Чужи́нець в доли́ни ці прийшо́в щасли́ві, ти́хі, і зви́чаї неви́нні полама́в! (Грінч.). Я над безви́нне немовля́ прості́ший (Куліш). (Квітки́) бі́лі, чи́сті, як безви́нні панни́ (Н.-Лев.). Засмути́в я ду́шу ще безви́нну (Самійл.). Ско́рчив безневи́нну грима́ску (Крим.)]. • -ный взгляд, голос – неви́нний (безви́нний) по́гляд, го́лос. • -ная дружба, ласка, любовь, радость – неви́нна (безви́нна) при́язнь, ла́ска, любо́в (-не коха́ння), ра́дість (-ні ра́дощі). • С -ным видом – з неви́нним (з без(не)ви́нним) ви́глядом; 3) (физически девственный) неви́нний, небла́зний, неза́йманий, чи́стий. • -ная девушка – неви́нна (небла́зна, неза́ймана, чи́ста) ді́вчина; 4) (безобидный) неви́нний, (безвредный) незава́дний, нешкідли́вий, (скромный) скро́мний. [Неви́нна ба́йка, надруко́вана у неви́нному «Дзвінку́» (Грінч.). Переві́в розмо́ву на ина́кші те́ми, пустяко́винні й зовсі́м неви́нні (Крим.)]. • -ный вздор – неви́нні дурни́ці (нісені́тниці), неви́нна вся́чина (пустячи́на). • -ная игра – неви́нна гра. • -ное средство (лекарство) – неви́нні лі́ки, неви́нний спо́сіб (лік). • -ное тщеславие – неви́нна амбі́тність (пустосла́вність), неви́нний (нешкідли́вий, незава́дний) го́нор, неви́нна (нешкідли́ва, незава́дна) пи́ха. • -ные увеселения – неви́нні (просте́нькі, скро́мні) за́бавки (вті́хи, розва́ги). |
| Невырази́мо, нрч. – невимо́вно, невисло́вно, (не только несказанно) несказа́нно, невипові́дно. [Невимо́вно лю́бо ба́чити вас (Грінч.). Я невимо́вно зраді́ла (Кониськ.). Несказа́нно тя́жко слу́хати, як пла́че оттаки́й чолові́к (Сим.)]. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)