Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 27 статей
Запропонувати свій переклад для «герць»
Шукати «герць» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дуэ́ль – дуе́ль (р. дуе́лю) (м. р.), поєди́нок (р. -нку), (гал.) двобі́й (р. -бо́ю), (турнир) ге́р[е]ць (р. ге́рця) (м. р.).
Единобо́рство – єдинобо́рство, бій (боротьба́) сам-на-са́м; (турнир) герць, ге́рець (р. -ця).
Вызывать на -во – виклика́ти кого́ на ге́р(е)ць (щоб би́тися сам-на-са́м).
Карусе́ль
1) карусе́ля, (
особ. на льду) кру́ті́лка, ху́рґало;
2) (
рыцарская) герць (-цю).
Неосмотри́тельный – необа́чний, (редко невба́чний), необа́чливий, неогля́дний, необере́жний, необере́жливий, неопа́сливий, нерозва́жливий, нерозва́жний, недба́йливий, недба́лий, неува́жливий, (диал.) неопантро́в(а)ний; срв. Беспе́чный. [Прости́ їй раз, вона́ і вдру́ге бу́де тако́ю необа́чною (Кониськ.). Віск розта́нув, і безкри́лий впав ти, хло́пче необа́чний! (Вороний). Схамени́сь, дівчи́но необа́чна! (Франко). Невба́чний, не знав він того́, що Ате́на не да́сться вблага́ти (Потебня). Герць скінчи́вся для неогля́дних ідеалі́стів ду́же нещасли́во (Грінч.)].
-ный человек – необачна людина, необачний чоловік, необачна жінка, необачний (-ного), необачна (-ної), недбайлиця, недбальниця, недбаха (общ. р.); срв. Нерадивец.
Быть -ным – бу́ти необа́чним, (зап.) не ма́тися на ба́чності.
Поеди́нок – поєди́нок (-нку), герць и ге́рець (-рцю).
Вызвать на -нок – ви́кликати на герць, на поєди́нок.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби):
а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут;
благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час;
было время когда – був час (були часи, була пора) коли;
в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах;
в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу;
в данное время – [в] цей час, тепер;
в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом;
в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою);
в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору;
в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину);
в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом);
в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи;
в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно;
в любое время суток – цілодобово;
в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час;
в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли;
в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас;
в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно;
в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах);
в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу;
в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину;
во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком);
во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами;
во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову;
во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно;
во время поста – постом;
во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи);
во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи;
во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб;
в одно время – заразом; одночасно;
в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас;
в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями;
во сколько времени? – о якій годині?;
[в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу;
[в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи;
в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду;
в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою;
временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.);
временами нужно… – часами (деколи) треба…;
время абсолютное – час абсолютний;
время боронования – волочінка;
время будущее – час майбутній, прийдешній;
время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна;
время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз;
время вставания – устанок;
время выдержки (техн.) – тривалість витримування;
время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель;
время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.);
время года – пора (доба, відміна) року;
время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.);
время до восхода солнца – досхідна пора (доба);
время дообеденное – задобіддя, задобідня година;
время жатвы – жнива;
время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість;
время идёт – час минає (збігає, плине);
время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко];
время испытания (техн.) – тривалість випробування;
время, когда весной снег тает – відталь;
время, когда греет солнце (разг.) – вигріви;
время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома;
время, когда пасётся скот – пасовиця;
время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов);
время косьбы (косовица) – косовиця;
время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає;
время между весною и летом – залітки;
время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить;
время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист;
время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично;
время пахания, пахоты – оранка;
время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка;
время послеобеденное – пообідній час; сполуденок;
время поступления бумаги – час вступу паперу;
время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок);
время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок;
время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя;
время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо;
время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди;
время появления первого льда – перволіддя;
время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора);
время прибавочное (для работы) – надробочий час;
время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ;
время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.);
время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина;
время работает на нас – час працює на нас;
время релаксации (техн.) – тривалість релаксування;
время роения пчёл – рійба (ройовиця);
время рождения овец – обкіт (р. -коту);
время сгребания сена – гребовиця;
время скоро проходит – час швидко упливає;
время собирания мака – макотрус;
время суток – час доби;
время терять – гаяти час, марнувати час;
время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго;
время удара (техн.) – тривалість удару;
время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час;
время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння;
в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи;
в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час;
всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз);
всему своё время – на все свій час, усьому свій час;
в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі;
в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину;
всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.);
в течение… времени – протягом… часу;
в течение некоторого времени – протягом якогось часу;
в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час;
в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді;
в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору;
в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом;
в условленное время – умовленої години, як умовлено;
в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра;
выбрать время – вибраги годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину);
выиграть время – вигадати час;
в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут;
давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени;
до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що;
до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори;
долгое время – довгий (великий) час;
до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині;
до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу;
до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній;
до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна;
до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер;
до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі;
до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний);
до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля;
до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний;
ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі);
ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий;
если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли;
есть время – є час; є коли;
за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу;
засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час;
знай время и место – знай своє місце й час;
и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу;
идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові;
имел время – мав час; мав коли (мені) було коли;
имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли;
иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.);
как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час;
как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме;
ко времени – вчасно, упору (впору);
короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина;
к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору;
летнее время – літо;
мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи;
на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи;
наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час;
на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні;
на время – на [якийсь] час; до часу; про час;
надлежащее время – певний, слушний час;
назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години;
на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час;
на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу;
на неопределенное время – на безрік;
настоящее время – час теперішній;
наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться;
наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали;
нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний;
на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу;
неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя);
не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті;
не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час;
не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори;
некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година;
нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу;
не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло;
нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає;
не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться;
новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв;
нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові;
обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и];
около того времени – близько того часу;
определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін);
от времени до времени – час від часу; з часу до часу;
относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий;
отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство;
первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах;
по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь;
по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи;
по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи;
потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу;
потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час;
потребуется много времени – візьме (забере) багато часу;
праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати;
приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала;
продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу;
прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час;
рабочее время – робітний, робочий час;
раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок);
самое время – саме час;
свободное время – дозвілля; гулящий час;
с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен;
с какого времени? – відколи?; з якого часу?;
сколько времени? – котра година?;
с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів;
с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна);
с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку);
с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу;
со временем – згодом, з часом;
со времени – від часу, від часів; з часів;
спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того);
спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі;
старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина);
с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі;
с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи;
с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді;
с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу;
тем временем – тим часом, поки [там] що;
теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність;
терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час;
то время – тогодення;
того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий;
трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення;
требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний);
тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття;
убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час;
удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година;
указанное время – указаний (зазначений) час;
улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу);
у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося;
условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування;
утреннее время – зарання, заранок;
через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом;
это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду;
это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу.
[При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] Обговорення статті
Горло
1) горло (
ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька;
2) (
в сосуде) шийка, горло, горлечко:
брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – см. Взять;
во все горло – на все горло;
во всё горло кричать, орать – кричати на все (на ціле) горло (на всю горлянку, з усього горла, на цілу пельку, на ввесь (весь) рот, на всі заставки, на ввесь (весь) голос, на всю губу, на всі заводи, скільки горла стане) горлати, (разг.) [як] на пуп кричати, (лок.) зіпати щодуху;
всего тут по горло – усього тут [аж] по горло (досхочу, до призволящого); (устар.) у три щиті;
драть горло (разг.) – дерти (драти) горло (горлянку), горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати);
дыхательное горло – дихало, (умен.) дихальце, дихалка, дихавка, дишка;
залить горло (напиться пьяным) – залити (залляти) очі (горло), напитися п’яним;
застряло в горле (слово) – застрягло (застряло, зав’язло) у горлі (слово);
заткнуть горло кому (разг.) – заткнути горло (пельку, горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому, зацитькати кого;
наступать, наступить на горло (разг.) – приступити з короткими гужами, в одну шкуру добиватися чого, притьмом (ґвалтом) вимагати чого, напосістися на кого, брати за петельки кого; добиватися чого в одну шкуру;
першит в горле – дере в горлі;
по горло дела, работы (перен., разг.) – аж по [саме] горло (по саме нікуди) діла, роботи (праці);
по горло сыт (сыт по горло) – ситий донесхочу (досхочу, донезмогу, по [саму] зав’язку), у пельку не лізе, по саме горло ситий;
приставать, пристать с ножом к горлу – приставати (ставати), пристати (стати) з ножем до горла, напосідатися, напосістися на кого, сікатися, присікатися до кого ґвалтом (притьмом, з ножем до горла);
промочити горло (перен., фам.) – промочити горлянку (горло), прополоскати горло (душу), зволожити душу (горло); укинути трохи; підхмелитися;
становиться, стать поперек горла – упоперек (поперек) горла ставати, стати, ставати, стати в горлі руба (кісткою).
[За мить пісня об’єднала всіх, навіть Яша споважнів, підтримуючи її своїм ліричним тенором, що незрозумілим способом жив у його прозаїчному горлі (В.Підмогильний). Верни до мене, пам’яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом горло солов’я в гаю нічному (В.Стус). Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить (Л.Костенко). — Здавайся,— гукнув,— а ні, то голову одрубаю! Приголомшений біскаєць не міг вимовити ні слова, та й заціпив би йому, певно, навіки розсатанілий Дон Кіхот, якби дами з ридвана, що доти дивились, умліваючи, на той герць, не підійшли до рицаря й не почали благати його, щоб він із ласки своєї дарував їхнього джуру горлом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги. Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги].
Обговорення статті
Перчатка – рукавичка, пальчатка, (часть доспехов, бокс., спец.) рукавиця:
бросать, бросить перчатку кому, чему – кидати, кинути рукавицю (рукавичку) кому; викликати, викликати на двобій (на бій, на герць) кого;
поднять перчатку – підняти рукавицю (рукавичку); прийняти виклик на двобій (на бій).
[Де се ти найшов такі пальчатки? (Сл. Гр.). — Не бери руками, бо руки замажеш! Надінь рукавички! — казав Радюк, подаючи їй й справді рукавички (І.Нечуй-Левицький). Едварду глянув він в лице. Мов кинув блискавицю. Здійняв І кинув ворогам Залізну рукавицю (Л.Українка). Молоди́й коло вікна́ приміря́в на ру́ку жо́вті рукави́чки (С.Єфремов). — Ху! От нема чогось модиски! — крикнув Карпо, кидаючи вила й дивлячись на Ґудзика, що проходив біля його. — Пошила б мені пальчатки… А я б їй зуби вставив із оцих вилок… Однак, ріжки випадають!.. (В.Винниченко). Жінки діляться на дві категорії: неуважні, які вічно забувають на дивані рукавички, і уважні, які одну рукавичку завжди приносять додому (М.Дітріх). Для кожної особи рядового складу, якій загрожувала бодай наймізерніша перспектива так чи інакше стикатися з гістьми, припасено білі плетені рукавички (Є.Горева, перекл. Й.Рота)].
Обговорення статті
Схватка – су́тичка, (бой) бій, (один на один) герць, (драка) бійка, (ссора) сварка, -ки; (спор) суперечка, (техн.) хому́т, (сжим) лиси́ця:
стропительная схватка – кроквяний хомут;
схватка диагональная – лиси́ця коси́нна;
схватка ножа, ножевая – лисиця ножова́;
схватка парная – лисиця пари́ста;
схватки направляющие – лиси́ці напрямні́. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БРОСА́ТЬ фраз. носи́ти [жизнь броса́ла их всю́ду за вік їх носи́ло всю́ди];
бросать в жар обсипа́ти жа́ром, пройма́ти моро́зом, док. як вогне́м обхопи́ти;
бросать взгля́ды ще пози́ркувати, стріля́ти очи́ма, стри́гти очи́ма;
бросать в лицо́ упрёки коло́ти о́чі доко́рами, забут. цві́кати в о́чі;
бросать в пот ударя́ти в піт, обсипа́ти по́том;
бросать гря́зью обкида́ти боло́том;
бросать жре́бий ки́дати жеребо́к, забут. ки́дати льо́си;
бросать небре́жно (слова) ки́дати че́рез ве́рхню гу́бу;
бросать тень ки́дати пля́му;
бросать перча́тку стил. відповідн. виклика́ти на герць;
бросать слова́ на ве́тер говори́ти на ві́тер, прибл. розкида́тися слова́ми;
бросает в дрожь кого дрижаки́ б’ють кого;
броса́ющий що ки́да тощо, зви́клий /ста́вши/ ки́дати, зда́тний ки́нути, ки́дальник, киду́н, киді́й, киде́ць, прикм. ки́дальний, мета́льний;
бросающий гря́зью зда́тний обки́дати боло́том, лихосло́в, обмо́вник;
бросающий де́ньги на ве́тер марнотра́т, розкида́й-тисячі́;
бросающий жре́бий киде́ць же́ребу;
бросающий ка́мешки в чей огоро́д зви́клий ки́дати камінці́ у чий горо́д;
бросающий на произво́л судьбы́ гото́вий ки́нути напризволя́ще;
бросающий слова́ на ве́тер ще́дрий на пусті́ слова́, скоробре́ха;
бросающий тень ра́ди́й ки́нути пля́му;
бросающий я́корь що кида́є я́кір;
бросаемый ки́даний, ве́рганий, ме́чений;
ВСТУПА́ТЬ (у стосунки) захо́дити;
вступать в бой става́ти до бо́ю;
вступать в борьбу́ става́ти на прю;
вступать в де́йствие почина́ти ді́яти;
вступать в диа́лог див. вступать в разговоры;
вступать в до́лжность заступа́ти на поса́ду;
вступать в до́лю пристава́ти до спі́лки;
вступать в единобо́рство /вступать в поеди́нок/ става́ти на двобі́й /герць/, схре́щувати мечі́;
вступать в единобо́рство с зако́ном почина́ти перего́ни з зако́ном;
вступать в компа́нию пристава́ти до спі́лки;
вступать в насле́дство обійма́ти спа́дщину;
вступать во владе́ние чего посіда́ти що, дістава́ти у вла́сність;
вступать в права́ чего перебира́ти права́ на що;
вступать в пререка́ния почина́ти ги́ркання /спереча́тися/, фаміл. ги́ркатися, огриза́тися, заїда́тися;
вступать в противобо́рство ки́датися в бій;
вступать в разгово́ры става́ти до розмо́ви, захо́дити в ре́чі;
вступать в си́лу набува́ти чи́нности, набира́ти си́ли, става́ти чи́нним;
вступать в сноше́ния захо́дити в стосу́нки;
вступать в сою́з пристава́ти до спі́лки, става́ти до спі́лки;
вступать на престо́л заступа́ти на ца́рство;
вступать на ско́льзкий путь схо́дити на манівці́;
вступа́ющий, що вступа́є тощо, гото́вий /зго́дний, зда́тний/ вступи́ти, вступни́к, прикм. вступни́й, фраз. сві́жий, нови́й, для всту́пу;
вступающий в бой що́йно ки́нутий у бій;
вступающий в брак одру́жуваний, новоже́нець;
вступающий в до́лжность призна́чений на поса́ду, нови́й урядо́вець;
вступающий в компа́нию нови́й спі́льник;
вступающий в о́бласть /вступающий в пери́од/ стил. перероб. зайшо́вши в ца́рину /пері́од/;
вступающий во владе́ние нови́й /майбу́тній/ вла́сник;
вступающий в перегово́ры зго́дний на перегово́ри;
вступающий в пререка́ния = огрызающийся;
вступающий в разгово́р сві́жий бе́сідник;
вступающий в реа́кцию схи́льний вступа́ти в реа́кцію;
вступающий в си́лу с чи́нний з;
вступающий в сноше́ния зго́дний /гото́вий/ зайти́ у стосу́нки;
вступающий в сою́з нови́й спі́льник;
РАТОБО́РСТВО ще змаг, (двох) герць.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Поединок – поєди́нок, -нку, герць, -цю.
Схватка
1) (
воен.) бі́йка, -ки, су́тичка, -ки;
2) (
один на один) герць, -ця;
3) (
ссора) сва́рка, -ки;
4) (
спор) супере́чка, -ки.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Молодец
• Ай да молодец!
– от так молодець!; от козак!
• Вести себя, держать себя молодцом
– поводитися по-молодецькому; поводитися як козак (по-козацькому).
• Всяк молодец на свой образец
– кожний (усякий) молодець на свій взірець. Пр. Кожний дідько у свою дудку грає. Пр. Хто як знає, так і тачає. Пр. Кожна пташка своєї пісні (свою пісню) співає. Пр. Як півень уміє, так і піє. Пр.
• Добрый молодец
(фольк.) – добрий (славний) молодець; славний козак.
• Молодец к молодцу, молодец в молодца
– молодець до молодця, молодець у молодця; одним лицем молодці.
• Молодец — на овец, а на молодца — сам овца
– молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця (а проти баранця й сам як вівця). Пр. Завзяте як перець, покіль не вийде на гер(е)ць. Пр. Це тая Солоха, що кури полоха. Пр. Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти води. Пр. Як п’ян, то копитан, а як проспався, то й свині злякався. Пр.
• Молодцом, молодцами
– молодця, молодці.
Овца
• Быть пастухом овец, пасти овцы
– бути пастухом овець, пасти овець; вівчарувати (вівчарити, чабанувати).
• Заблудшая овца
(перен.) – блудна (заблудла, заблукана) вівця. [В’яжуться люди в товаристві… та й Івана беруть між собою. А він ходить, наче та блудна вівця. Мартович.]
• И волки сыты, и овцы целы
– вовк ситий і коза ціла. Пр. І кози ситі, і сіно ціле. Пр. Щоб вовк був ситий і баран цілий. Пр.
• Молодец на овец, а на молодца (и) сам овца
– молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця (а проти баранця і сам, як вівця). Пр. Завзяте, як перець, покіль не вийде на гер(е)ць. Пр. Це та Солоха, що кури полоха. Пр. Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти води. Пр. Як п’ян, то копитан, а як проспався, то й свині злякався. Пр.
• Не за то волка бьют, что сер, а за то, что овцу съел
– не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що овечку (вівцю) з’їв. Пр. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала. Пр. Не тим кобила завинила, що вона сива, а тим, що вона побила (що поносила). Пр. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Пр. Не тим дівка погана, що не вродлива, а тим, що ледача й вередлива. Пр.
• Овец не стало, так и на коз честь стала
– де не маєш співця — послухаєш горобця. Пр. Нема чобіт — узувай постоли. Пр. Не прилетів соловей — нехай іволга за нього править. Пр. Нема хліба — їж пироги. Пр.
• Паршивая овца всё стадо портит
– одна паршива овечка всю отару поганить. Пр. Паршива вівця всю отару спаскудить. Пр.
• Сделайся овцой, а волки готовы
– хто стає вівцею, того вовк з’їсть. Пр. Тихого та смирного і кури заклюють (загребуть). Пр. Хто стає медом, того мухи злижуть. Пр. На похиле дерево і кози скачуть. Пр.
• С паршивой овцы хоть шерсти к
лок – з паршивої вівці хоч вовни жмут. Пр. З ледачого вовка хоч шерсті жмут. Пр. З худого кабана хоч вишкварки. Пр. Нічим не візьмеш, так хоч клоччям. Пр.
• Упрямая овца волку корысть
– уперта (вередлива) коза вовкові користь. Пр.
Перчатка
• Бросать, бросить перчатку кому, чему
– кидати, кинута рукавицю (рукавичку) кому; викликати, викликати на (дво)бій (на ґерць) кого. [Едварду глянув він в лице. Мов кинув блискавицю. Здійняв і кинув ворогам Залізну рукавицю. Українка.]
• Поднять перчатку
– підняти рукавицю (рукавичку); прийняти виклик на (дво)бій.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Герць, -цяпоединок, турнир.
Грець, -еця́
1)
музыкант, игрок;
2)
см. Герць;
3)
апоплексический удар, паралич, пострел.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

герць, ге́рця, -цеві, на ге́рці; ге́рці, -ців

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ге́рць, -ця, м. = Ге́рець.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Би́тва = бій, бата́лїя, сїча, побі́й, би́тва. (У запорожцїв: баталїя мішаного характеру — га́лас, особливими ватагами, кожна самостійна — гарми́дер, стичка перед баталїєю нарізно або малими купками — герць, ге́рець). Эв. — Пили, пили запорожцї і гуляли, під Товстою могилою баталїю мали. н. п. — Служив в полку пана Кочубея на баталїї з Шведами під Полтавою. Кот. — Дали коня, дали зброю: вставай, сину, до побою. н. п. — Не наступай Ли́тва, бо буде між нами битва. н. п. — Завзя́тий як перець, поки не вийде на герець. н. пр.
Джигито́вка = ге́рць, ге́рець. — Золотаренка на герцю з мушкета у ногу пострелено Л. Сам.
Лавръ, рос. Laurus nobilis L. = лавр, лаври́на. С. Жел. — Пожина́ть, собира́ть ла́вры = сла́ви зажива́ти, залуча́ти, добува́ти. — Ой хотїв козак Сопрон та й славоньки зажити, гей зібрав військо запорозське та й пішов Орду бити. н. п. — Гей нум, браття, до зброї, на герць погуляти, слави залучати! М. Лобода. — Почива́ть на ла́врахъ = спочива́ти після вели́кої й сла́вної пра́цї.
Поеди́нокъ = поєди́нок, на війнї — герць. – На герць викликає. н д.
Рѣша́ть, ся, рѣши́ть, ся = 1. рішати, розвя́зувати, ріши́ти (С. Жел.), розвяза́ти, ся. — Розвязати питання. 2. поклада́ти, покла́сти; верши́ти. постановля́ти (рішенець, вирок), ріши́ти, постанови́ти і д. Опредѣля́ть 2. — Поклав неодмінно сватати ії. Кр. 3. ва́жити ся, зважа́ти ся, відва́жувати ся, зва́жити ся, нава́жити ся, відва́жити ся, настанови́ти ся, наполу́жити ся. — Як прибиті так зостались, довго очі звести не зважались. Гр. Чайч. — Не розмовившись з головою, нї до чого не важ ся. н. пр. — Ніхто не важив ся приставати до них. К. Св. п. — Заказаноє під карою смерти важив ся вкусити. Б. Н. — І не важив ся навіть на турків нападати, доки не прибули козаки. Бар. О. — Ти сьогодня бачу я розум стратив, що прохать синів у мене зваживсь. Ст. С. — Було б справді чудо, коли б зваживсь хто на герць з ним стати. Ст. С. — Мнеть ся щось біля дверей, немов щось хоче казати, та не зважить ся. Лев. В. — От вони й наважились йому чим небудь оддячити. н. о. Гр. Чайч. — Вже я на що наважусь, то мінї все байдуже. Ос.
Схва́тка = 1. поти́чка (С. Л.), бі́йка, колотне́ча, сам на сам — ге́рець, герць. — Завзятий, як перець, поки не вийде на герець. н. пр. 2. д. Брань, Дра́ка, Споръ і Ссо́ра.

Запропонуйте свій переклад