Знайдено 43 статті

Запропонувати свій переклад для «гола»

Шукати «гола» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вульва, анат. – (лат.) вульва, (устар.) сту́лень, (прост.) поцька, поця, пуцька, (образн.) розкішниця, чепурка, дзюндзя, червона криниця (китайка, скринька), [чорна] кунка (куна), (шутл.) жоломіґа, пиріжок, (устар.) ку́рка, (груб.) манда. [Ходила я в річку по раки, Викусили дзюндзю собаки (Н.п.). Ніхто мені не докучив, Як той соцький, Даю йому обідати, А він просить поцьки (Н.п.). На кладці стояла, Манду вимивала, Віником шарувала. Стала манда чорная, Чорна, як циганка, Хлопчача приманка (Н.п.). Лежу оце, братику, стогну та проклинаю все на світі. А поцьку забув уже, як і зовуть (Т.Шевченко). Було вчитися, потіпахо, а не поцьку на кожному сучкові чухати (Ольга Павленко). Я підняв очі вгору — й просто на стелі побачив картину в золоченій рамі: гола дівчина лежить горілиць на білому простирадлі, цнотливо прикриваючи долонькою свою розкішницю (Л.Кононович). Хмара-розкішниця (геть безсоромниця!) ніжиться в променях тихого сонця (Любов Долик). Там далеко десь є планета, Де пасеться фіалкорова, Їсть траву голубу й співає Перламутрово-загадково. Це планета моєї втечі, Там я буду самим собою — Шестиногий, блакитноплечий, З оком лагідним над губою. Там до мене зберуться друзі — Троглодити, анацефали — Псевдофльорки розкриють вульви, Щоб скоріше ми їх запізнали (Ю.Позаяк). Будинки стояли, облиті яєчним жовтком, — світло з будинків, привабливе, далеке, мовби у тебе не існує такого, а ти у первісних випарах, у втомі минулого, але колись повернешся в цей іржавий, затасканий, як вульва повії, світ (О.Ульяненко). — Ти маєш гарну поцьку, правда! Найкращу на світі. Коли любиш! Коли хочеш! — Що таке поцька? — запитала вона. — А ти не знаєш? Це — ти там унизу; те, куди я входжу, куди ти мене пускаєш. Та сама штука (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Величезний гурт суданок пропонував перехожим усе добро, що містилось у них під стегенними пов’язками. За вельми помірковану ціну можна було на годину чи дві найняти цілий дівчачий виводок. Я б залюбки мандрував від поцьки до поцьки, але врешті був змушений пошукати бодай якоїсь роботи (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Говно, прост., груб. – гівно, (диал.) гімно, кал, лайно, гівняк (гімняк), (мн.) гівняки (гімняки), (птичье) послід, (домашн. скота) кізяк, кирпич, (лошадей) коняк, кінський кізяк, бала́бушки, кружалки́, (куриное) куряк, (мышей) мишаки. [Не займати гівна, і вонять не буде (Номис). Так він і лежав, соколик, одною рукою все ще тримаючи на голові кашкета, а другою — здавивши до нестями кінського кізяка (Юрай Курай). Він спокійно проціджував крізь думу послід людської і громадської моралі (О.Ульяненко). Найпопулярнішими словечками у лайці львівського балаку були фрази саме, з використанням таких слів, як «гівно», «срака», «дупа». Незадоволення чимось виражалося у фразах – «до сраки», «до ясної дупи», «то мені потрібне, як до дупи дверці», «гівна варте», «гівно правда», «в сраці був — гівно видів» (Ю.Винничук). Стара рівнянська повитуха Марфа щось там шамкотіла беззубим ротом коло колиски, та поїла діточок трав’яними відварами, але годувати грудьми не силувала. Поглядала на Теофілу мовчки. Знала: чоловік — не гівняк, щоби не зм’як (М.Матіос). — Той — до мене. Я беру його в оці руки, — Швейк показав свої, схожі на двох страхітливих старих крабів, руки, — і збиваю на гімняк. Прибігаю до хати, жінка ще гола, голосит. Я беру її за чупер, витягаю надвір, находю курей, зв’язую їх докупи, як є, голих (В.Кожелянко). — Ви цитуєте неправильно (сказав Рондибіліс), другий вірш читається так: Нам-бо на груди зірки, вам — самі гімняки (А.Перепадя, перекл. Ф.Рабле). «— В колонії можна бути або лихим, або хорошим! Ти станеш для директора як не золотом, то гівном! А це вже вирок». Я добряче перелякався: а раптом мене зарахують до «гівна», а то й до чогось гіршого? (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Не знаю, чи схожа моя історія на монументальну трагедію, але всілякого гівна в ній справді було багато (В.Горбатько, перекл. Пітера Кері). Стара спорожнила свою склянку з горілкою й почала робити в повітрі знаки, погрожуючи й клянучи, тричі перехрестила кімнату й загорланила: «Хутко, хутко, любі діти, любі хлопці, сараки парубки, бігом, бігом забирайтеся, бо залишитеся так сидіти на все життя, спаралізовані й закоцюблі, як гірняки на морозі!» (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Побачила Ольгу, зариту в сміття та обмазану лайном. Зоя зшаленіла від люті. Вирішила, що зараз або змусить небогу хоч до якихось змін, або заб’є її ціпком. Бо безголовій істоті, що, як нечиста тварина, лежить у гівні, не варто жити на світі (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Лайно сказало: «Боягуз! Боїться до мене доторкнутися» (С.Є.Лєц)].

Гол, спорт. – (англ.) гол: • забить гол – забити гола (гол). [Матч видався гарячим і пиво швидко закінчилося, та поки я ходив ще за кухлем, нашим забили гола. Звідси правило: воротар не повинен ходити за пивом!].

Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник: • атака в лоб – атака в лоб, лобова атака; • брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть; • как поленом по лбу – як обухом по голові; • лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.); • лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки; • лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс; • лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень; • на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано); • подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба; • пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися; • с большим лбом – чолатий, чоластий; • с высоким лбом – високочолий, високолобий; • семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік; • уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.); • хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.); • что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло.  Сатаніло.  Погляд  сходив  кров’ю… В  скафандрі  хмар  ішло землею  небо. Сутеніло. Бомбами,  бомбами,  бомбами Бийте  свободу  в  лоб!.. (М.Вінграновський). Був  лоб  у  хлопця  —  сонячний  зеніт. І  розум  думку  рухав,  наче лопать. Філософи  пояснювали  світ. Такі  ось  хлопці  світ  цей  перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник].

Однолюб, однолюбец, однолюбка, разг. – однолюб, однолюбець, однолюбка. [Країно чорних брів й важких повільних губ, Темнавих губ, що їх не процілуєш, Як тепло ти лежиш! Як тепло ти німуєш! І понад нами місяць-однолюб! (М.Вінграновський). Довелося переконувати її значно активніше, тож він познаходив у собі просто-таки фантастичні ресурси любовної лексики (всі ці куртуазні каскади так і лишилися там, уві сні, хоч він пам’ятав, що це був найвищий пілотаж), він казав, що чекав на неї все своє життя, що він узагалі однолюб, але раз на життя трапляється чудо, і сьогодні це сталось, і йому для цілковитого щастя вистачає знати, що вона десь тут, поруч (найсмішніше, що в цих поривах він якось навіть назвав її ластівкою, за що, прокинувшись, відчув особливий сором), при цьому він обціловував їй руки та плечі, розпалюючись усе більше, він мусив аж світитися наскрізь любов’ю й ніжністю, тож насамкінець вона кокетливо сказала своє «ну добре, я тобі сьогодні повірю», після чого лягла перед ним на живіт, уже зовсім гола (Ю.Андрухович). 1. Однолюб може зробити нещасною тільки одну жінку. 2. Дон Жуан був однолюб. Любив не одну, а одно].

Полукруглый – (имеющий форму полукруга) півкруглий, півокруглий, півколовий: • полукруглые каналы – (анат.) півколові канали. [Повище ліса була вже гола полонина, серед якої півкруглим стіжком підіймався вгору сам шпиль гори (І.Франко). Високо над кручею невеликий півкруглий портик (Л.Українка). Півкруглий дах бані втягнений у стіни, над головами високо вгорі в сіро-зеленявій осінній синяві туго, як льоди в океані, просуваються пухкі кучугури хмарин (В.Винниченко). Бабця виглянула з темного напівкруглого отвору церкви і собі не втрималась від посмішки. Беззубої, беззахисної, дитячої (І.Роздобудько)].

Промежность, анат. – промежина, (реже) промі́жжя, (устар.) межни́к. [— А тепер ти, Юзю, лізь до мене, бо тут так страшно, лізь, а я драбину потримаю! — І вона присіла напочіпки, розставила свої пишні стегна на усю широчінь чарівної краси, від якої і столітній дідуган ошаліти зможе. Юзько, сопучи, доліз до самого верху, вперся писком в розпашіле лоно, в оте проміжжя, що приводить рід людський до заміжжя, а Параня тремтячим голосочком питає… (Олексій Попадюк). З того першого разу їй найяскравіше запам’яталося відчуття протягу в промежині, коли лежиш просто неба зі спущеними трусиками (О.Забужко). Чоловіки недовірливо позирали один на одного, немов не раз биті тварини. Від їхнього гурту несло смородом засцяних промежин, такий самий дух стояв у шпиталі (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Вона, гола, сидить на підлозі із розведеними ногами і за допомогою старого дзеркальця і леза для гоління намагається позбавити себе цноти, щоб позбутися шкірки, яка начебто там внизу виросла. Не маючи анатомічних знань, вона помилково розрізає промежину і та сильно кровоточить (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Загальна розмова за столом ледве точилася, і на той момент вели бесіду лише двоє лікарів, тому Вілбурові довелося на повний голос пояснювати можливі ушкодження промежини під час пологів, побіжно торкнувшитсь способів стримування голівки дитини і техніки надрізів входу до вагіни у випадку загрози розривів. Під час цієї наукової дискусії лікар Модрина краєм ока помітив, як колір обличчя Міссі змінюється подібно до шкіри хамелеона. Із молочно-блідої вона зробилася гірчично-жовтою, потім в її лиці з’явився відтінок весняної травички, а після цього знову повернулася молочна блідість (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)].

Пустышка, пустушка – 1) (пустой, ничтожный человек) шели́хвіст, пустоб’я́ка, пустоб’я́ха; 2) дурни́ця, (ничто) марни́ця, (мелочь) дрібни́ця, аби́щиця, мала́ річ, (пустое) пусте́ (-то́го), ба́йка; (умен.) дурни́чка, дрібни́чка; 3) (предмет с пустотой внутри) порожня́к; 4) (резиновая соска для грудного ребёнка) (рус.) со́ска, пи́пка, мізю́к, смочо́к, ду́рник; 5) (пустая бумажка, пустой билетик в жеребьёвке, лотерее) порожня́к: • играть в карты в пустышки – гра́ти (в ка́рти) без гро́шей; • похлёбка пустышка – нізчи́мна (го́ла) ю́шка; • человек пустышка – пустоб’я́ха.

Телеса, шутл. – тілеса. [Чи може, то громадянський обов’язок не дає тобі забутися в розпусному акті, а вимагає, рішуче покинувши ці тілеса благословенні, бігти кудись, будити когось і несамовитим фальцетом кричати на півсвіту: «Демократія в небезпеці!»? (Ю.Андрухович). Дмитрові ковальські кулаки, з яких часом кепкували його дуже інтеліґентні товариші, три кулі з бравнінґа — одна в люстру пана Купчанки, господаря конспіративного помешкання, і дві — в тілеса секретних аґентів, а також довгі й прудкі ноги проклали йому шлях мимо румунської тюрми (В.Кожелянко). «Забембали», задлубали реклама, розрахована хіба що на дебілів, безголосі оголені тілеса, що стрибають під «фанеру», безперервні покази мод, кулінарних бряцалок, безкінечні, наче «тягнучка» на дорогах, одноманітні серіали (Людмила Стельмах). Коли на вручення «Британського поп-ідола» чи «Еммі» Леді Гага приходить в костюмі з м’яса — це ознака умілого піару, бо з такою впливовістю в шоу-бізнесі і з такими бабками Гага може ходити і гола, і в цераті, і навіть в мішку з-під бульби. Коли ж на вечір допомоги дітям-сиротам у Києві з’їжджаються дружини меценатів у леопьордових трико, натягнутих на 50-річні тілеса, і прикрашених діамантами, хутром і тими-таки бантиками, розумієш — це навіть не театр абсурду. Це капець (Лєнка Ленсон)].

Тополь – тополя, (одно дерево, ещё) тополина, (женский екземпляр, ещё) тополиця: • тополь пирамидальный (итальянский) – пірамідальна (італійська) тополя, раїна; • тополь чёрный (осокорь) – осокір, сокорина, ясокір. [Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Т.Шевченко). Сонце сідало за горами, за високими тополями, що стояли на горі (І.Нечуй-Левицький). На зріст височенька, гнучка, станочок як та раїна (Сл. Гр.). Скинула черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Б.Грінченко). Самотня, гола від віку тополя чудно стриміла перед якимсь вікном (В.Підмогильний). В синьому шумі раїни серце моє розцвіта (В.Сосюра). Щит золотий з дивною емблемою — емблемою зради — прип’ятий на чорно-синій емалі вічності, вогневіє в чотирикутнику вікна, за холодними гратами. Він вогневіє й пливе нечутно за чорними сильветами бань і хрестів собору, вирізьбленого на тій самій емалі разом з верховіттями древніх дубів і тополь… (І.Багряний). Край степу — дві тополі — вдаль прийшли, Щось довго проміж себе гомоніли Чи грались? — Золоті ловили стріли (В.Стус). І заридали дзвони, загули! — це ж там за браму хлопців провели. Це ж полк виходить. — за далекі гони. Комусь тополя стане в головах. І дзвонять дзвони, дзворять, дзвонять дзвони по всій Полтаві, по усіх церквах! (Л.Костенко). Є прах. Є страх… З Софії капле кров, Аж захлинулись Золоті ворота, І жебраком йде до Москви Суботів, А до галер прикований Дніпро Везе своїх братів й сестер в неволю Повз москалем зґвалтовану тополю (Т.Мельничук). Сяде, було, ото наш вояка на лаві під тополею на майдані сільському та як почне про свої подвиги оповідати, то ми всі тільки роти пороззявляємо, так пильно слухаєм. Чи є де яка країна на світі, скрізь він побував, чи була де яка битва, всюди воював (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Фавн – (лат.) Фавн, фавн. [Латин сей, хоть не дуже близько, А все олимпським був рідня, Не кланявся нікому низько, Для його все була бридня. Мерика, кажуть, його мати, До Фавна стала учащати Та і Латина добула (І.Котляревський). І тихим, добрим, кротким словом Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро, Добро найкращеє на світі, То братолюбіє. І ситий, І п’яний голий отой Фавн, І син Алкід твій, і гетери — Всі, всі упали до землі Перед Петром. І повели До себе в терми на вечерю Того апостола… (Т.Шевченко). Одного разу Лана вирішила, що вона — лісова німфа, і годинами, днями ходила гола садком, уквітчавши голову вінком з білих лілей. Одного разу вона прийняла мирного цапа, що скубав траву, за фавна, і лише завдяки прудкості тварюки, у них (а точніше — у неї) нічого не вийшло (О.Ульяненко). А навколо них, між ними, над ними і під ними — ще обличчя і ще кінцівки: чоловік і жінка вчепились одне одному в чуба, два гаспиди висмоктували очі пропащої душі, якийсь чоловік, вишкірившись, гачкуватими руками роздирав пащу гідри — немов всяку звірину з бестіярію Сатани зібрали на консисторій і поставили віночком на варті трону, що їм протилежав, аби поразкою своєю вони співали йому славу: фавни, гермафродити, шестипалі нелюди, сирени, гіпокентаври, горгони, гарпії, інкуби, дракононоги, мінотаври, рисі, леопарди, химери, кенопери з собачою мордою, що викидають вогонь із ніздрів, зуботирани, багатохвости, волохаті гади, саламандри, рогаті гадюки, кусючі панцерники, полози, двоголовці з наїженою зубами спиною, гієни, видри, ворони, крокодили, гідропи з рогами, мов пили, жаби, грифони, мавпи, песиголовці, левкроти, мантикори, яструби, парандри, ласки, дракони, одуди, сови, василіски, гіпнали, престери, спектафіки, скорпіони, ящури, кити, скитали, амфісбени, якулюси, дипсади, зелені ящірки, риби-причепи, поліпи, мурени та черепахи (М.Прокопович, перекл. У.Еко). У буйному квітучому зелі, Немов у скриньці, золотом покритій, Де поцілунок ніжиться в гіллі, Гаптує фавн узори розмаїті В.Ткаченко, перекл. А.Рембо)].

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)