Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей
Запропонувати свій переклад для «жлукто»
Шукати «жлукто» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бук
1) (
бот.) бук; (б. белый) граб;
2) (
щёлок) луг, ми́тель (р. -телю);
3) (
деревян. посудина для бучения белья) жлу́кто, жлук, зільни́ця.
Вода́ – вода́. [Нап’ю́ся пого́жої води́чки. І спить земля́, і во́ди сплять прозо́рі (Грінч.)].
В. тепловатая – лі́тепло.
В. кипящая – окрі́п. [Грі́йте окро́пи та ли́йте в жлу́кто].
В. тёплая для купанья – купіль.
В. тёплая щёлочная для мытья головы, беления полотна – ми́те[і]ль (р. -телю).
В. мыльная, после стирки в ней – зми́лини, зми́лки.
В. мыльная пенящаяся – шум.
В. тинистая, болотная – мохова́.
В. чистая, свежая – пого́жа.
В. несвежая – непого́жа.
В. неосвежающая – мля́ва.
В. мягкая – милка́.
В. твёрдая, жесткая – різка́.
В. дождевая – дощова́, дощі́вка.
В. проточная – теку́ча, вода що збіга́є.
В. стоячая – не́теч (р. -чи), нете́ча (р. -чі), нете́чина, водості́й (р. -то́ю), мертвові́д (р. -во́ду) (Неч.-Лев.).
В., в которой мок навоз – гної́вка.
В. из под точильного камня – бруси́ни, брусли́на.
В. сыченая мёдом – сита́.
В. грунтовая – жи́льна.
В. подпочвенная – зашку́рня, позашку́рня.
В. ключевая – крини́чна, крини́чана, джере́льна, джерелі́вка.
В. целебная – зцілю́ща.
В. дающая и отнимающая силу (в сказках) – си́льна, безси́льна.
В. мёртвая, живая – мертву́ща, живу́ща.
В. волшебная, простоявшая ночь при свете звёзд – зо́ряна вода́.
В. сверх льда – полі́й.
В. полая, прибылая – по́відь (р. -ди), па́відь (р. -води), прибульна́, прибутна́ вода́.
В. журчащая – дзюркото́нька; узкая и относительно спокойная полоса -ды́ между сильными волнами в реке – гри́виця.
Много -ды́ – вели́ка вода́.
В. сплошь – одни́м лице́м вода́.
В., затопившая землю – зато́н. [Наста́ла-ж про́весень і во́ду скрізь пусти́ло, понад зато́нами зібра́лося село́ (Куліш)].
Место, где в. весенняя застаивается – топи́ло. [На топи́лі нічо́го не росте́].
Большое скопление -ды́ – дуна́й. [Ой за го́рами вода́ дунаями. Текла́ вода́ з дунаєчка].
В. минеральная – мінера́льна.
В. святая, освященная – свяче́на.
В. освященная в день Богоявления – явле́на, йорда́нська; осв. 1-го августа – макові́ївська.
Богатый -до́й – водя́ний. [На водя́ному мі́сці стої́ть село́: усе́ там га́рно ро́дить].
За -до́й пойти – по́ во́ду піти́.
Под -ду пойти – нирця́ (нурка́) да́ти.
Как в -ду канул – як водо́ю вми́ло; як лиз злиза́в.
Прошёл огни и во́ды, и медные трубы – був і на коні́, і під коне́м, і в сту́пі й за сту́пою.
Поехать на во́ды – пої́хати на (те́плі) во́ди.
Золи́льный – золі́льний, золі́нний.
-ный чан – золі́льник.
-ная кадка (для белья) – жлу́кто, зільни́ця.
Зо́льни́к
1)
см. Горну́шка;
2) (
место, куда падает через решётку зола) попільни́к (-ка́);
3) (
посудина для бучки белья) жлу́кто, зільни́ця;
4) (
кто жжёт золу на продажу) золяни́к, золя́р, попеля́р (-ра́);
5)
бот., см. Пота́шник.
Наза́ливать и Назоля́ть, назоли́ть – назо́лювати, назоли́ти, налу́жувати, налу́жити, (о мног.) поназо́лювати, поналу́жувати що и чого́. [Назоли́ла сорочо́к та полотна́ повні́сіньке жлу́кто (Канівщ.)].
Назолё́нный – назо́лений, налу́жений, поназо́люваний, поналу́жуваний.
-ться
1) назо́люватися, назоли́тися, поназо́люватися; бу́ти назо́люваним, назо́леним, поназо́люваним
и т. п.;
2) (
вдоволь, сов.) назоли́тися, налу́житися, попозоли́ти, пополу́жити (досхочу́).
I. Назо́льник (бук) – жлу́кто, зільни́ця.
Полува́нна
1) ба́лія, шапли́к (-ка́);
2) жлу́кто.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Пьющий – який (що) п’є; питущий, питець, (многовипивака, запивака, (насм.) жлукто, жлуктій, обпивало.
[З Дуськи завжди їдець і питець був так собі,  не дуже. То вона той харч тільки передлубала і вже й наїлася. А з одного гранчака казьонки її вже й розвезло (В.Триндюк). На самому вершечку стояв палац із гарним просторим двором посередині, з одкритими ґанками, залами та покоями, і все то прехороше, одно в одно, стіни обвішані штучним малюванням; округи поляни, сади розкішні та криниці прохолодні; в льохах повнісінько коштовних вин — то вже про завзятих питців, а не про тверезих та скромних дам (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). — Все, що оце сказав славний Санчо,— вирекла дукиня,— то катонівські вислови або принаймні уривки з самого Мікаела Веріно, Florentibus occidit annis, зрештою, висловлюючись його ж таки мовою, можна сказати, що під лихим плащем та добрий питець (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). До повісті ж: у вечір той, В корчму забрівши, наш герой Сів перед вогнищем веселим І пінним утішався елем. Був з ним і Джон, веселий швець, Друг найвірніший і питець; Його наш Тем любив, як брата, І пив із ним у будні й свята (В.Мисик, перекл. Р.Бернса). — То пий і не слухай. — Я п’ю. Сам краще залий пельку пивом, жлукто (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). За кілька хвилин рійко їх приєдналися до двох питців (В.Кузнецова, перекл. Д.Барнза)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Бук
1) (
бот.) бук, -ка;
2) (
посудина для бученья белья) жлу́кто, -та.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Бук – бук (-ка);
• б. (для бучения белья
) – жлу́кто;
• б. белый
– бук бі́лий.
Бучильник – бубні́льник (-ка). б. прачешный, букжлу́кто.
Прачешный – пра́льний;
• п. бучильник
жлу́кто;
• п. валек (для катанья белья
) – рубе́ль (-бля́).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бас
• Говорить грубым басом
– говорити (бухтіти) як (мов…) у бочку (із бочки); говорити (бухтіти) як (мов…) у маточину (у жлукто).
• Говорить, заговорить, кричать, крикнуть басом
– говорити, заговорити, кричати, крикнути басом; гукати, гукнути (кричати, крикнути) як (мов…) у бочку (як (мов…) із бочки); гукати, гукнути (кричати, крикнути) як (мов…) у жлукто (як (мов…) із жлукта). [Ще я не таке скажу тобі! — гукнув як із бочки запорожець. П. Куліш.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Жлу́ктород кадки.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

жлу́кто́, -та, -ту; жлу́кта, жлукт

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бува́ло, -ла, с. Въ сказкѣ то же, что и жлукто. Мнж. 176. У мене єсть бувало... — Яке бувало? питають. — Жлукто, — хиба ж ви не знаєте? Грин. І. 284.
Жлу́ктечко, -ка, с. Ум. отъ жлукто.
Жлу́кто, -та, с. Родъ кадки, выдолбленной изъ цѣльнаго дерева, какъ улей – безъ дна; служить для бученія бѣлья или полотна. ХС. IV. 55. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: «ставай раком у жлукто!» Чорт уліз у жлукто. Рудч. Ск. І. 56. Ум. Жлу́ктечко.
Зваря́льня, -ні, ж. = Жлукто. См. Зваряти. МУЕ. III. 34.
Зільни́ця, -ці, ж. = Жлукто. Камен. у.
Злу́кто, -та, с. = Жлукто. На паличку спіткнулася, на злуктечко впала. Мет. 14.
Сту́пі́нь, -пня, м. Шагъ. Де ступнем ступаю, тернина коле. Рудан. І. 21. Тоді чорт тяг жлукто ступнів десять. Рудч. Ск. І. 56. Пійди туди, та одлічи три ступні, і викопаєш гроші. ЗОЮР. І. 134. Сту́пінь у сту́пінь. Въ ногу. Він так ступінь у ступінь ступав, наче міря, як тра ступати. Канев. у.
Шпуртону́ти, -ну́, -не́ш, гл. Бросить съ силой, вылить. Нагрів казан, як шпуртоне (окріп) у те жлукто. Мнж. 92.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Букъ = 1. рос. Fagus — бук, букови́на, бучи́на. С. Л. Ш. — Бѣ́лый букъ, Carpinus betulus — граб, граби́на. 2. луг, ми́тель. С. З. 3. жлу́кто. С. Аф. З.
Некста́ти = недоре́чі, недодїла невла́д, недоладу́, не до шми́ги (С. З.). — Озвав ся недоре́чі і вийшло: на те й мої штани в жлукто. Кн. — То нехай вибачить і громада, коли казка не до шмиги. Гул. Ар. (Пр. д. ще під сл. Кста́ти).
Пачку́нъ, пачку́нья = 1. нехлю́й, нехлю́я, нечепу́ра, замазу́ра (сп. р), яло́зник, ця, му́рза, заму́рза (сп. р.), і д. Неопря́тный. — Хоч тричі на день умивай її — не поможе. — Мурза мурзою й буде. Кн. — Який з тебе ялозник: учора надїв білу сорочку, а сьогодні хоч в жлукто її. Кн. 2. д. Мара́тель.

Запропонуйте свій переклад