Знайдено 26 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Бук –
1) (бот.) бук; (б. белый) граб; 2) (щёлок) луг, ми́тель (р. -телю); 3) (деревян. посудина для бучения белья) жлу́кто, жлук, зільни́ця. |
Вода́ – вода́. [Нап’ю́ся пого́жої води́чки. І спить земля́, і во́ди сплять прозо́рі (Грінч.)]. • В. тепловатая – лі́тепло. • В. кипящая – окрі́п. [Грі́йте окро́пи та ли́йте в жлу́кто]. • В. тёплая для купанья – купіль. • В. тёплая щёлочная для мытья головы, беления полотна – ми́те[і]ль (р. -телю). • В. мыльная, после стирки в ней – зми́лини, зми́лки. • В. мыльная пенящаяся – шум. • В. тинистая, болотная – мохова́. • В. чистая, свежая – пого́жа. • В. несвежая – непого́жа. • В. неосвежающая – мля́ва. • В. мягкая – милка́. • В. твёрдая, жесткая – різка́. • В. дождевая – дощова́, дощі́вка. • В. проточная – теку́ча, вода що збіга́є. • В. стоячая – не́теч (р. -чи), нете́ча (р. -чі), нете́чина, водості́й (р. -то́ю), мертвові́д (р. -во́ду) (Неч.-Лев.). • В., в которой мок навоз – гної́вка. • В. из под точильного камня – бруси́ни, брусли́на. • В. сыченая мёдом – сита́. • В. грунтовая – жи́льна. • В. подпочвенная – зашку́рня, позашку́рня. • В. ключевая – крини́чна, крини́чана, джере́льна, джерелі́вка. • В. целебная – зцілю́ща. • В. дающая и отнимающая силу (в сказках) – си́льна, безси́льна. • В. мёртвая, живая – мертву́ща, живу́ща. • В. волшебная, простоявшая ночь при свете звёзд – зо́ряна вода́. • В. сверх льда – полі́й. • В. полая, прибылая – по́відь (р. -ди), па́відь (р. -води), прибульна́, прибутна́ вода́. • В. журчащая – дзюркото́нька; узкая и относительно спокойная полоса -ды́ между сильными волнами в реке – гри́виця. • Много -ды́ – вели́ка вода́. • В. сплошь – одни́м лице́м вода́. • В., затопившая землю – зато́н. [Наста́ла-ж про́весень і во́ду скрізь пусти́ло, понад зато́нами зібра́лося село́ (Куліш)]. • Место, где в. весенняя застаивается – топи́ло. [На топи́лі нічо́го не росте́]. • Большое скопление -ды́ – дуна́й. [Ой за го́рами вода́ дунаями. Текла́ вода́ з дунаєчка]. • В. минеральная – мінера́льна. • В. святая, освященная – свяче́на. • В. освященная в день Богоявления – явле́на, йорда́нська; осв. 1-го августа – макові́ївська. • Богатый -до́й – водя́ний. [На водя́ному мі́сці стої́ть село́: усе́ там га́рно ро́дить]. • За -до́й пойти – по́ во́ду піти́. • Под -ду пойти – нирця́ (нурка́) да́ти. • Как в -ду канул – як водо́ю вми́ло; як лиз злиза́в. • Прошёл огни и во́ды, и медные трубы – був і на коні́, і під коне́м, і в сту́пі й за сту́пою. • Поехать на во́ды – пої́хати на (те́плі) во́ди. |
Золи́льный – золі́льний, золі́нний. • -ный чан – золі́льник. • -ная кадка (для белья) – жлу́кто, зільни́ця. |
Зо́льни́к –
1) см. Горну́шка; 2) (место, куда падает через решётку зола) попільни́к (-ка́); 3) (посудина для бучки белья) жлу́кто, зільни́ця; 4) (кто жжёт золу на продажу) золяни́к, золя́р, попеля́р (-ра́); 5) бот., см. Пота́шник. |
Наза́ливать и Назоля́ть, назоли́ть – назо́лювати, назоли́ти, налу́жувати, налу́жити, (о мног.) поназо́лювати, поналу́жувати що и чого́. [Назоли́ла сорочо́к та полотна́ повні́сіньке жлу́кто (Канівщ.)]. • Назолё́нный – назо́лений, налу́жений, поназо́люваний, поналу́жуваний. -ться – 1) назо́люватися, назоли́тися, поназо́люватися; бу́ти назо́люваним, назо́леним, поназо́люваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) назоли́тися, налу́житися, попозоли́ти, пополу́жити (досхочу́). |
I. Назо́льник (бук) – жлу́кто, зільни́ця. |
Полува́нна –
1) ба́лія, шапли́к (-ка́); 2) жлу́кто. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Бук –
1) (бот.) бук, -ка; 2) (посудина для бученья белья) жлу́кто, -та. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
Бук – бук (-ка); • б. (для бучения белья) – жлу́кто; • б. белый – бук бі́лий. |
Бучильник – бубні́льник (-ка). б. прачешный, бук – жлу́кто. |
Прачешный – пра́льний; • п. бучильник – жлу́кто; • п. валек (для катанья белья) – рубе́ль (-бля́). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
Бас
• Говорить грубым басом – говорити (бухтіти) як (мов…) у бочку (із бочки); говорити (бухтіти) як (мов…) у маточину (у жлукто). • Говорить, заговорить, кричать, крикнуть басом – говорити, заговорити, кричати, крикнути басом; гукати, гукнути (кричати, крикнути) як (мов…) у бочку (як (мов…) із бочки); гукати, гукнути (кричати, крикнути) як (мов…) у жлукто (як (мов…) із жлукта). [Ще я не таке скажу тобі! — гукнув як із бочки запорожець. П. Куліш.] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
Жлу́кто – род кадки. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
жлу́кто́, -та, -ту; жлу́кта, жлукт |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Бува́ло, -ла, с. Въ сказкѣ то же, что и жлукто. Мнж. 176. У мене єсть бувало... — Яке бувало? питають. — Жлукто, — хиба ж ви не знаєте? Грин. І. 284. |
Жлу́ктечко, -ка, с. Ум. отъ жлукто. |
Жлу́кто, -та, с. Родъ кадки, выдолбленной изъ цѣльнаго дерева, какъ улей – безъ дна; служить для бученія бѣлья или полотна. ХС. IV. 55. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: «ставай раком у жлукто!» Чорт уліз у жлукто. Рудч. Ск. І. 56. Ум. Жлу́ктечко. |
Зваря́льня, -ні, ж. = Жлукто. См. Зваряти. МУЕ. III. 34. |
Зільни́ця, -ці, ж. = Жлукто. Камен. у. |
Злу́кто, -та, с. = Жлукто. На паличку спіткнулася, на злуктечко впала. Мет. 14. |
Сту́пі́нь, -пня, м. Шагъ. Де ступнем ступаю, тернина коле. Рудан. І. 21. Тоді чорт тяг жлукто ступнів десять. Рудч. Ск. І. 56. Пійди туди, та одлічи три ступні, і викопаєш гроші. ЗОЮР. І. 134. Сту́пінь у сту́пінь. Въ ногу. Він так ступінь у ступінь ступав, наче міря, як тра ступати. Канев. у. |
Шпуртону́ти, -ну́, -не́ш, гл. Бросить съ силой, вылить. Нагрів казан, як шпуртоне (окріп) у те жлукто. Мнж. 92. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Букъ = 1. рос. Fagus — бук, букови́на, бучи́на. С. Л. Ш. — Бѣ́лый букъ, Carpinus betulus — граб, граби́на. 2. луг, ми́тель. С. З. 3. жлу́кто. С. Аф. З. |
Некста́ти = недоре́чі, недодїла невла́д, недоладу́, не до шми́ги (С. З.). — Озвав ся недоре́чі і вийшло: на те й мої штани в жлукто. Кн. — То нехай вибачить і громада, коли казка не до шмиги. Гул. Ар. (Пр. д. ще під сл. Кста́ти). |
Пачку́нъ, пачку́нья = 1. нехлю́й, нехлю́я, нечепу́ра, замазу́ра (сп. р), яло́зник, ця, му́рза, заму́рза (сп. р.), і д. Неопря́тный. — Хоч тричі на день умивай її — не поможе. — Мурза мурзою й буде. Кн. — Який з тебе ялозник: учора надїв білу сорочку, а сьогодні хоч в жлукто її. Кн. 2. д. Мара́тель. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)