Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «заблуждение»
Шукати «заблуждение» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Заблужде́ние – по́милка, помилко́ва (неправди́ва) ду́мка, помилко́вий (неправди́вий) шлях, оми́лення, зблука́ння, (гал. и стар.) блуд, о́блуд, за́блуд (-ду), зблу́да. [Тре́ба розві́яти його́ по́милку (помилко́ву ду́мку). І блу́дів накопи́чуються го́ри, що й пра́вду нам наві́ки закрива́ють (Куліш). Він ці́ле життя́ ніс тя́жку ка́ру за своє́ хвиле́ве зблука́ння].
• Вводить, ввести в -ние – омиля́ти, омили́ти, змили́ти кого́, при(з)во́дити, при(з)ве́сти до по́милки, до облу́ди, на хибни́й шлях ста́вити (поста́вити), збива́ти (зби́ти) з правди́вого шляху́, дури́ти, піддури́ти, здури́ти кого́, (гал.) блу́дом пове́сти кого́.
• Введение в -ние кого – оми́лення кого́, призве́дення до по́милки кого́, дурі́ння кого́.
• Быть в -нии – помиля́тися, бу́ти оми́леним, (гал.) блу́дом іти́ (піти́). [Ве́льми коха́ли та́то ма́му і бага́то де в чо́му були́ про не́ї оми́лені (Кониськ.)].
• Впасть в -ние – помили́тися, омили́тися.
• Вывести из -ния кого – з’ясува́ти кому́сь його́ по́милку, о́чі розкри́ти кому́.
Направля́ть, напра́вить –
1) (давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)].
• Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)].
• -ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами.
• -ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́.
• Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?;
2) (устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)];
3) (наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)].
• -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)].
• -ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)].
• -ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум.
• -ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще).
• -ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́;
4) (нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)].
• -ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що.
• -ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го;
5) (налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)];
6) (наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що.
• -ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву.
• -ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру;
7) (изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)];
8) (только сов.) –
а) (науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.;
б) (некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)].
Напра́вленный –
1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)];
2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)];
3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений;
4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)];
5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний и т. п.;
6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений и т. п.;
7) сте́ртий, пости́раний;
8) –
а) накеро́ваний, напра́влений и т. п.;
б) покеро́ваний, попра́влений.
Вводи́ть, вва́живать, ввесть – вво́дити, вве́сти́, (о многих) повво́дити, заво́дити, заве́сти́, впрова́джувати, впрова́дити, запрова́джувати, запрова́дити.
• Вводи́ть, ввести́ закон – запрова́джувати, запрова́дити, заво́дити, заве́сти́ зако́н.
• Вводи́ть, ввести́ в жизнь – запрова́джувати, запрова́дити до життя́, перево́дити, переве́сти́ у життя́.
• Вводи́ть, ввести́ закон в силу, в действие – надава́ти, нада́ти си́ли, чи́нности яко́мусь зако́нові.
• Вводи́ть, ввести́ (в грех, искушение, ошибку) – призво́дити, призве́сти́ кого́ до гріха́, до споку́си, до по́милки, підво́дити, підве́сти́, на гріх.
• Вводи́ть, ввести́ в заблуждение – навіва́ти, наві́яти по́милку, вво́дити, вве́сти́ в ома́ну, омиля́ти, омили́ти, змиля́ти, змили́ти кого́.
• Вводи́ть, ввести́ в соблазн – спокуша́ти, спокуси́ти, зра́джувати, зна́дити, ве́сти (приве́сти) до споку́си.
• Вводи́ть, ввести́ в убыток – дово́дити, дове́сти до втра́ти, до шко́ди.
• Вводи́ть в обман – дури́ти кого́, обду́рювати кого́, впрова́джувати в обма́н.
• Вводи́ть, ввести́ во владение – вво́дити, уве́сти́ в посіда́ння (володі́ння), ув’я́зувати, ув’яза́ти кого́ (в має́ток) (стар.).
Неосо́знанный – неусвідо́млений.
• -ное заблуждение – неусвідо́млена по́милка.
Обма́н – обма́на, мана́, ома́на, облу́да, злу́да (гал.), ошука́нство, ошука́ння, о́шук, ошу́ка, дури́світство, о́бдур (-ру и -ри) (м. и ж. р.). [Не ві́рте, це все обма́на. О́бдур’ю ти зо мно́ю жи́ла (Г. Барв.)].
• Явный обма́н – види́ма облу́да, -ме ошука́нство, -мий о́шук и т. д. Обма́ном – о́шуком, обма́ною.
• Добыть -ном – ви́туманити, ви́дурити.
• Без обма́на – без о́шуку.
• Обма́н чувств (призрак) – мана́, ома́на, мара́. [Усе́нький світ – мана́ (Крим.)].
• Обма́н зрения, оптич. -ма́н – ома́на, мана́ для о́ка, м. опти́чна.
• Вводить (ввести) в -ма́н кого – призво́дити (призве́сти) кого́ до облу́ди, до о́шуку и т. д., підво́дити, підве́сти кого́ на облу́ду, на о́шук и т. д., зво́дити, зве́сти кого́; в заблуждение – омиля́ти, омили́ти кого́.
• Вдаваться, вдаться (впадать, впасть) в -ма́н – захо́дити (зайти́) в облу́ду, в о́шук и т. д., допуска́тися, допусти́тися облу́ди, о́шуку и т. д.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАБЛУЖДЕ́НИЕ, ще блуд, фраз. збо́чення, реконстр. зами́лення;
вводи́ть в заблужде́ние, див. ВВОДИТЬ, введённый в заблужде́ние, зби́тий з пантели́ку;
БЛЕФОВА́ТЬ бра́ти на Бо́га;
блефу́ющий що бере́ на Бога, зда́тний взя́ти на Бога див. ще вводящий в заблуждение.
ВВОДИ́ТЬ (куди) заво́дити;
вводить в де́йствие зако́н = вводить в силу закон;
вводить в заблужде́ние збива́ти з пантели́ку, забива́ти ба́ки, плу́тати, заду́рювати, образ. впрова́джувати у блуд, пуска́ти ману́ на кого, зами́лювати о́чі, пе́рти тумана́ в о́чі кому, відво́дити о́чі кому, замовля́ти зу́би, загово́рювати зу́би кому; наво́дити полу́ду на о́чі, напуска́ти ману́ в о́чі кому, збива́ти на манівці́, збива́ти з доро́ги, затума́нювати кого, тума́нити го́лову кому, задурма́нювати кого;
вводить в грех дово́дити до гріха́;
вводить в искуше́ние /вводить в собла́зн/ спокуша́ти;
вводить в недоуме́ние пантели́чити;
вводить в обраще́ние запуска́ти в о́біг;
вводить в обы́чай оказ. зазвича́ювати;
вводить в расхо́ды кого коштува́ти кого /кому/;
вводить в си́лу зако́н надава́ти чи́нности зако́ну;
вводить в строй (силовню) пуска́ти;
ВВОДИ́ТЬСЯ, вводиться в де́йствие запрова́джуватися;
вводя́щий що заво́дить, ра́ди́й /зда́тний, покли́каний/ заве́сти́, зви́клий /наста́влений, ста́вши/ заво́дивши, воді́й, поводи́р, запрова́джувач, прикм. увідни́й, уво́дчий, вступни́й, (початковий) заспівни́й, запрова́джувальний, впрова́джувальний, заво́джувальний;
вводящий в заблужде́ние заверни́голова, дезинформа́тор, окозами́лювач, (факт) ома́нливий, облу́дний, фальши́вий, зами́лювальний, окозами́лювальний, окозами́льчий, складн. збива́й-з-пантели́ку;
вводящий в искуше́ние споку́сник;
вводящий в курс де́ла інформа́тор, оказ. ознайо́мець, прикм. ознайо́мчий /зазнайомчий/, освідо́мчий;
вводящий в недоуме́ние зда́тний спантели́чити;
вводящий в расхо́ды кого дороги́й /ва́ртий гру́бих гро́шей/ кому;
вводящий в употребле́ние /вводящий в пра́ктику тощо/ діял. промо́тор;
вводящийся/вводи́мый запрова́джуваний /впроваджуваний/, заво́джуваний;
ВВЕСТИ́, ввести в заблужде́ние коротк. задури́ти /заморо́чити/ кого, накла́сти шо́ри (на очі) /зашо́рити о́чі/ кому, оказ. обезра́дити і похідн.;
ввести в недоуме́ние галиц. ’застрі́лити’;
ввести в расхо́д кого вда́рити по чиїй кише́ні;
ввести в тради́цию утрадиці́йнити.
ВПАДА́ТЬ, впадать в апа́тию ще опуска́ти ру́ки;
впадать в искуше́ние спокуша́тися;
впадать в исте́рику гістерикува́ти;
впадать во что ще піддава́тися чому [впадать в па́нику піддаватися па́ніці];
впадать в кра́йность ударя́тися у кра́йність, вдава́тися у кра́йність, пуска́тися на кра́йність;
впадать в неи́стовство /впадать в раж/ впада́ти в шал;
впадать в неми́лость втрача́ти прихи́льність;
впадать в отча́яние образ. впада́ти в розпу́ку, бра́тися за го́лову, лама́ти ру́ки, зала́мувати ру́ки, піддава́тися розпу́ці, рва́ти на собі́ воло́сся;
впадать в состоя́ние чего захо́дити у стан /порина́ти у стан/ чого [впадать в состояние шо́ка заходити у стан шо́ку];
впадать в тон (гурту) підтри́мувати непи́сані зако́ни /визнава́ти непи́сані зако́ни/ чого;
впадать в уны́ние ще вдава́тися в сум, піддава́тися журбі́, піддава́тися ту́зі, пону́рювати го́лову, смутні́ти, ві́шати но́са, хню́пити но́са, опуска́ти но́са;
впадать в чувстви́тельность вдаря́тися в сантимента́льність;
не впадать в заблужде́ние диви́тися пра́вді в о́чі;
впада́ет в апа́тию кто опуска́ються ру́ки в кого;
впадает в отча́яние кто ро́зпач бере́ /розпу́ка бере́/ кого;
впада́ет в па́нику кто переля́к огорта́є кого;
впада́ет в уны́ние /впада́ет в депре́ссию/ кто сму́ток огорта́є кого;
впада́ет в экста́з кто нахо́дить екста́за /екста́з/ на кого;
впадающий 1. що впада́є, гото́вий вда́тися у що, 2. що влива́ється, ста́вши влива́тися, ули́ваний;
впадающий во что що піддає́ться чому, охо́плюваний чим;
впадающий в бе́дность підто́чуваний зли́днями;
впадающий в де́тство на поро́зі здитині́ння, ма́ло не здитині́лий;
впадающий в заблужде́ние /впадающий в оши́бку/ незда́тний уни́кнути по́милки, зби́ваний з пантели́ку, зби́ваний на манівці́;
впадающий в забытьё ого́ртаний сном забуття́;
впадающий в исте́рику що гістерику́є, прикм. розгістерико́ваний;
впадающий в в кра́йность гото́вий на кра́йність;
впадающий в неи́стовство охо́плюваний ша́лом;
впадающий в неми́лость = впавший в немилость;
впадающий в нищету́ на поро́зі зубо́ження;
впадающий в отча́яние охо́плюваний ро́зпачем, у ро́зпачі, прикм. розпа́чливий;
впадающий в противоре́чие незда́тний уни́кнути супере́чности;
впадающий в па́нику охо́плюваний па́нікою, паніке́р;
впадающий в уны́ние охо́плюваний ту́гою, щора́з пону́рливіший;
впадающий в чувстви́тельность зви́клий вдаря́тися в сантимента́льність;
ВПАСТЬ, впасть в амби́цию запри́ндитися, показа́ти свій го́нор;
впасть в апа́тию опусти́ти ру́ки;
впасть в бе́дность поши́тися у зли́дні;
впасть в де́тство ще зійти́ на дитя́чий ро́зум;
впасть в заблужде́ние фраз. зби́тися з пантели́ку, зби́тися на манівці́;
впасть в неми́лость відпа́сти ла́ски, збу́тися ла́ски;
впасть в ни́щенство зійти́ на же́бри;
впал в заблужде́ние кто полу́да о́чі засла́ла кому;
впа́вший запа́лий, (про очі) позапада́лий, ямкува́тий, запа́ди́стий, ОКРЕМА УВАГА;
впавший в амби́цию ображений;
впавший в апа́тию збайдужі́лий;
впавший в бе́дность зубо́жілий, скапцані́лий;
впавший в де́тство здитині́лий;
впавший в исте́рику розгістерико́ваний;
впавший в неми́лость заско́чений нела́скою;
впавший в отча́яние оказ. зрозпа́чений, галиц. розпачі́лий;
впавший в уны́ние зажу́рений, засумо́ваний.
МИСТИФИЦИ́РОВАТЬ = вводить в заблуждение;
мистифицирующий що /мн. хто/ містифіку́є тощо, за́йня́тий містифіка́цією, охо́чий до містифіка́цій, містифіка́тор, прикм. містифікаці́йний.
РАСПРОСТРАНЯ́ТЬ реконстр. всю́дити, (запах) проно́сити чим, (серед людей) пуска́ти між лю́ди;
распространять арома́т па́хнути чим;
распространять вводя́щие в заблужде́ние слу́хи пуска́ти ману́ між наро́д;
распространя́ть злово́ние ши́рити /розно́сити/ смо́рід /смердю́чий дух/;
распространять молву́ пуска́ти сла́ву;
распространять слу́хи ще сі́яти чутки́;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Заблуждение –
1) (потерять дорогу) за́блуд, -ду;
2) (ложное мнение, погрешность) по́милка, -ки.
Вводить – вво́дити (вво́джу, вво́диш), впрова́джувати, -джую, -джуєш. Вводить закон в жизнь – запрова́джутати зако́н до життя́; вводить закон в действие – надава́ти си́ли зако́нові; вводить в заблуждение – призво́дити до поми́лки кого́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Заблуждение – помилка; помилкова думка. Быть в заблуждении – помилятися. Впасть в заблуждение – помилитися. Вывести из заблуждения – з’ясувати кому його помилку; очі розкрити кому. Вводить в заблуждение – збивати на помилку; ошукувати кого.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Заблуждение
• Быть, находиться, пребывать в заблуждении – бути в облуді (в омані); помилятися; блудити.
• Вводить, ввести в заблуждение кого – заводити, завести у помилку (в оману) кого; призводити, призвести до помилки (до облуди) кого; збивати, збити на помилку кого; упроваджувати, упровадити у блуд кого; ошукувати, ошукати (іноді омиляти, омилити) кого; на хибний шлях ставати, поставити кого; збивати, збити з правдивого шляху кого; дурити, піддурити (здурити) кого.
• Впадать, впасть в заблуждение – помилятися, помилитися; западати, запасти в облуду (в оману, іноді в блуд).
• Вывести кого из заблуждения – з’ясувати (показати) кому його помилку; (образн.) очі розкрити кому; (зрідка) з облуди (з омани, іноді з блуду) вивести кого.
Вводить
• Вводить, ввести в грех – доводити, довести до гріха; на гріх підводити, підвести; на гріх (до гріха) призводити, призвести.
• Вводить, ввести в заблуждение кого – уводити, ввести в оману кого; навівати, навіяти помилку кому; збивати, збити на помилку кого; (давн.) омиляти, омилити кого. [Чого плачеш, моя мила? Мене доля омилила. Сл. Гр.]
• Вводить, ввести в обман кого – уводити, ввести в обман (в оману) кого; дурити, одурити (обдурювати, обдурити, піддурювати, піддурити, підманювати, підманити) кого; туманити, затуманити (отуманювати, отуманити) кого; (образн.) підвезти воза кому.
• Вводить, ввести в ошибку – уводити, ввести в помилку; призводити, призвести до помилки.
• Вводить, ввести в расходы кого – доводити, довести (призводити, призвести) до втрат (до втрати, до видатків) кого.
• Вводить, ввести в соблазн кого – уводити, ввести, привести (призводити, призвести) до спокуси кого; спокутувати, спокусити кого; знаджувати, знадити кого.
• Вводить, ввести в строй (произв.) – уводити, ввести до ладу.
• Вводить, ввести в стыд кого – сорому (стида) завдавати, завдати кому; засоромлювати, засоромити кого. [Дівчино моя, чи ж ти там бувала, Що ти мені молодому стида завдавала? Сл. Гр.]
• Вводить, ввести в убыток – доводити, довести до втрати (до шкоди); призводити, призвести до збитків (до втрати).
Впадать
• Впадать (впасть) в бедность – Див. бедность.
• Впадать, впасть в детство (о старом) – упадати (падати), упасти в дитинство; дитинитися, здитинитися (дитиніти, здитиніти); на дитячий розум зійти (перейти); розум вистарити.
• Впадать, впасть в заблуждение – помилятися, помилитися. [Дивись, щоб не помиливсь, а після не журивсь. Номис.]
• Впадать, впасть в забытьё – упадати, упасти в забуття; забуватися, забутися. [Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття… Стельмах.]
• Впадать, впасть в крайность – перебирати, перебрати (іноді переступати, переступити) міру; переходити, перейти [через] міру (через край); упадати, упасти в крайність (в крайнощі); доходити, дійти до крайнощів. [Слухай, твоя няня всяку міру переступає своїми примхами та привередами. Старицький.]
• Впадать, впасть в летаргию – за(в)мирати, за(в)мерти (обмирати, обмерти); западати, запасти в летаргію. [Привели до неї одну нашу-таки бабу, стару-престарезну, що недавно обмирала і на тім світі була. ЗОЮР.]
• Впадать, впасть в отчаяние – упадати, упасти у відчай (в розпач, у розпуку); удаватися, удатися у відчай (у розпуку, у розпач); (зрідка, тільки недокон.) розпачувати. [Не раз впадав у зневіру, у відчай… Гончар. Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати. Українка.]
• Впадать, впасть в противоречие – допускатися, допуститися (припускатися, припуститися) суперечності.
• Впадать, впасть в ребячество – упадати, упасти в хлоп’ячі пустощі (дурощі); пустувати; дуріти; витворяти (витинати); штукарити; фіглі строїти. [Не дурій: тобі не шістнадцятий. Барвінок. Таке було іноді витворює. Сл. Гр.]
• Впадать, впасть в тоску – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у тугу; тужити, затужити; світом нудити. [Не вдавайся в тугу, — каже Назар. Вовчок. Гнат нудив світом. Коцюбинський.]
• Впадать, впасть в уныние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) в смуток (в жур(б)у); сумувати, засумувати; засмучуватися; засмутитися; журитися; зажуритися. [Ти чого, сестрице, плачеш. Ти чого вдалася в смуток? Тимченко, перекл. «Калевали». Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губернію. Квітка-Основ’яненко.]
• Впасть в бессознательное состояние (лишиться сознания) – знепритомніти; запасти у непритомність (у нетяму); утратити пам’ять (свідомість, притомність). [Більше лейтенант Фаберне не чув нічого. Він знепритомнів. Владко. Остап не спав, а лише часом, на кілька хвилин западав у нетяму. Коцюбинський. Здавалося, що він ось-ось втратить притомність. Дольд-Михайлик.]
• Впасть в немилость – підпасти під неласку; потрапити (попасти, упасти) у неласку (в немилість); відпасти ласки; зазнати неласки. [Що ж, як ти батькової ласки одпадеш, а той, може, одцурається. Вовчок.]
• Глаза у него впали – очі в нього (йому) запали, позападали. [І очі позападали, і бліда, моч памороззю припала!.. Старицький.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

За́блу́д, -ду – заблуждение, ошибка.
Ома́на –
1) обман зрения, мираж, призрак;
2) обман, заблуждение.
Омиля́ти, -ля́ю, омили́ти, -лю́ – вводить в заблуждение.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вводить, ввести –
1) уво́дити, уве́сти; (мероприятия, реформу) – запрова́джувати, запрова́дити; в. в заблуждение, обман – уво́дити, уве́сти в ома́ну, омиляти, омилити кого́ (Г); в. закон в действие (в силу) – надава́ти, нада́ти зако́нові чинности (сили);
2) (кого к кому) – рекомендува́ти кого́ кому́.
Обман –
1) (надувательство) – ошука́нство, о́шук (-ку); о. явный – видиме ошука́нство; добыть обманом – витуманити, видурити;
2) (заблуждение) – ома́на; вводить в обман кого – омиляти, омилити кого́; вдаваться, впадать в обман – омилятися, омилитися, допуска́тися, допуститися ома́ни.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ома́на, -ни, ж.
1) Обманъ зрѣнія, миражъ, призракъ.
2) Заблужденіе. Журба світу сього і омана брацтва входять і глушать слово. Єв. Мр. IV. 19. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229).
3) Обманъ, заблужденіе.
4) Раст. Verbascum nigrum. Мил. 35. См. Оман 2.
Омиля́ти, -ля́ю, -єш, сов. омили́ти, -лю́, -лиш, гл. Вводить, ввести въ заблужденіе, обмануть. Чого плачеш, моя мила? Мене доля омилила. Гол. І. 88.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Блуд, -ду, м.
1) ... Каменец, у. *Черемш. «Село вигибає»...*5) Галицк.: Ошибка, промах. *6) Заблуждение.
*За́блуд, -ду, ж. Заблуждение, ошибка. Сл. Нік. Сей храм, сей свідок заблуду людського... і той переживе віків багато. Самійл.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Заблуждение — ома́на; вводить, ввести в заблуждение — заво́дити, заве́сти в ома́ну.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Заблужде́ніе = блуд (С. Ш.), поми́лка.
Вводи́ть, ся = 1. уво́дити, ся, вво́дити, ся; заво́дити, ся, запрова́жувати, ся. — Він взяв її за рученьку і ввів у хату. — Почали нові порядки скрізь заводити. — Вводи́ть въ заблужде́ніе = ману́ напуска́ти. — В. въ грѣхъ = до гріха́ дово́дити, на гріх підво́дити. – В. въ дѣ́йствіе = дава́ти си́лу. — В. въ обма́нъ = дури́ти, обду́рювати, зво́дити. — В. въ убы́токъ = дово́дити до стра́ти, до зби́тку, роби́ти шко́ду. — В. въ собла́знъ = спокуша́ти, призво́дити. — В. въ стыдъ = засоро́млювати.— В. поря́дки = заво́дити, запрова́джувати. 2. вставля́ти, вправля́ти, вро́блювати.

Запропонуйте свій переклад