Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 10 статей
Запропонувати свій переклад для «значка»
Шукати «значка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Знак –
1) (жест) знак (-ку́). [І він знака́ми пока́зував їм і остава́всь німи́й (Єв.)].
• Мимический знак – мімі́чний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву).
• -ками (мимикой) – на ми́г(ґ)ах. [Німі́ розмовля́ють на ми́ґах].
• Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою – пода́ти, да́ти знак или показа́ти голово́ю, очи́ма, руко́ю;
2) (признак) знак, озна́ка, о́знак, призна́ка, позна́ка; см. При́знак. [Ті рида́ння (дзво́нів) метале́ві – знак, що хтось розста́вся з сві́том (Франко). Смерть вира́зно покла́ла свою́ страшну́ озна́ку на зму́ченому обли́ччі (Грінч.)];
3) (примета) знак, призна́ка, прикме́та; см. Приме́та. [І дуб посади́ли на прикме́ту проїжджа́чим (Шевч.)];
4) (пометка) знак, за́значка, позна́ка, відзна́ка; см. Поме́тка.
• Делать на ч.-л. -ки (метить) – значи́ти що.
• Имеющий знак (намеченный) – зна́чни́й, значки́й, зна́чений. [Значні́ гро́ші. Значни́й віл (Н.-Вол. п.)];
5) (письменный) знак, значо́к (-чка́). [Почали́ ти́ми чи и́ншими значка́ми запи́сувати свої́ думки́ (Єфр.)].
• Знак переноса – ро́зділка, ри́сочка.
• -ки препинания – розділо́ві зна́ки.
• Знак вопросительный, восклицательный – знак пита́ння (запита́ння), знак о́клику.
• Знак действия, корня, мат. – знак ді́ї, знак ко́реня;
6) (след от ч.-л.) знак, зна́чка, позна́ка, слід, при́слідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) сму́га, па́смуга, басама́н; см. След. [Це все покла́ло свій знак на ні́жно-заду́ману му́зу (Ніков.)].
• -ки насилия – знаки́, позна́ки наси́льства, ґва́лту;
7) (свидетельство, знамение) знак, озна́ка, о́знак, знамено́, свідо́цтво. [Мій меч? Це знамено́ свято́ї пра́вди (Куліш)].
• В знак согласия, благодарности, уважения – на знак зго́ди, вдя́чности, поша́ни. [Товариші́ мо́вчки хитну́ли голово́ю на знак зго́ди (Крим.)].
• Молчание знак согласия – хто мовчи́ть, той не пере́чить;
8) (символ) знак, озна́ка, знамено́ [Для ме́не хрест – знак ві́ри (Куліш)];
9) (сигнал) га́сло, знак.
• Дать, подать знак к восстанию, к сражению – да́ти, пода́ти га́сло до повста́ння, до бо́ю.
• По данному -ку – за да́ним га́слом, зна́ком;
10) (отличительный, оффициальный) знак, відзна́ка, озна́ка.
• Гербовый, денежный знак – гербо́вий, грошови́й знак. [Скасува́ння грошови́х знакі́в (Н. Гром.)].
• Знак отличия – відзна́ка.
• -ки достоинства – озна́ки гі́дности, (у козаков) клейно́ди (знаки власти).
• Орденские -ки – кавале́рія, о́рденські відзна́ки.
• Межевой знак – межови́й знак; копе́ць (р. копця́), кляк.
• Предостерегательные -ки – перестере́жні, застере́жні знаки́.
• Морские -ки – морські́ знаки́.
• Береговые -ки – берегові́ знаки́.
• Условный знак – умо́вний знак.
• Каторжный знак – каторжа́нське тавро́.
Значо́к –
1) значо́к (-чка́), зна́чка, за́значка.
• Контрольный -чо́к – контро́льний значо́к, контро́льна зна́чка;
2) (корпорации) значо́к, ці́ха, ці́шка;
3) (малое знамя, флажок) прапоре́ць (-рця́), пра́пірок (-рка), корого́вка.
Ме́тка –
1) см. Ме́чение;
2) (знак) зна́чка, за́значка, знак (-ку́), позна́ка, відзна́ка, по́мітка, (на белье) мі́тка, мі́та, (зарубка) карб (-ба и -бу), (клеймо) тавро́, клейн[м]о́, (на товарах и перен.) шта[е]мп (-пу).
• Делать -ку на чём – роби́ти (кла́сти, ста́вити) за́значку, зна́чку, карб и т. п. на чо́му, значи́ти що; см. Ме́тить 1. [Покла́в за́значку на кавуно́ві (Звин.). Ста́вили значки́, карби́ на то́му, що хоті́ли позначи́ти (Єфр.)].

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Маркировка (знак) – зна́чка;
• м. (процесс) – значі́ння, маркува́ння.
Метка – мі́тка, зна́чка;
• м. (на дереве, камне) – ка́рб (-бу).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зна́чка – метка.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Балл –
1) зна́чка, бал (-лу);
2) (при голосовании) – го́лос (-су).
Отмета, отметка –
1) за́значка, по́значка, зна́чка; (окончен. действ.) – зазна́чення, занотува́ння, позна́чення;
2) (балл) – зна́чка, бал.
Сигнатура –
1) – зна́чка, на́пис (-су), сиґнату́ра;
2) – пі́дпис (-су).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зна́чка, -ки, ж. Мѣтка, (Кіев. у.), значекъ. Подивись, он у воротях значка комишина. К. МБ. X. 7.

Запропонуйте свій переклад