Параметри пошуку:
Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 100-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Обговорити

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Великоро́[у́]сс, -ка, великороссия́нин, -я́нка – росія́нин (ж. р. -я́нка), ру́ський (ж. р. -ська), моска́ль, моско́вець, москва́ч, (ж. р.) моско́вка, (в филологии) великору́с, (насмешливо или с пренебрежением) каца́п (ж. р. -пка), кацапу́з, кацапу́ра, кацап’я́га, (соб.) москва́, кацапня́.
Внима́ние – ува́га; (сильнее) пи́льна ува́га.
Обращать, обратить внима́ние на что-л. – зверта́ти (зверну́ти) ува́гу (свою́ або чужу́) на що, уважа́ти, ува́жити на що, зважа́ти, зва́жити на що, огляда́тися (огля́нутися) на що, кла́сти (покла́сти) ува́гу на що, (вульг.) вдаря́ти (вда́рити) на що; (находить привлекательным) накида́ти (наки́нути) кого́ о́ком; (сжалиться) згля́нутися на ко́го. [На все сам зверта́є ува́гу (Рудч.). На вважа́ють вони́ на лі́та, на вро́ду (Шевч.). Моска́ль на сльо́зи не вдаря́ (Ном.). Вона́ неду́жа лежа́ла, дак він і тоді́ ува́ги не клав (Червіг.). Я вже її́ наки́нув о́ком. Згля́ньтеся (огля́ньтеся) на ме́не невидю́щого!].
Обращать на себя (привлекать к себе) внима́ние, быть принятым во внима́ние – спада́ти, спа́сти кому́ на ува́гу, притяга́ти, притягти́ (приверта́ти, приверну́ти) до се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, ки́нутися на ува́гу кому́сь. [Ури́вок з пі́сні, що спав на ува́гу ще а́второві «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притя́г до се́бе ува́гу та́ткову (Крим.). Ко́жному му́сіла ки́нутися на ува́гу його́ чо́рна боро́да (Крим.)].
Обратите внима́ние – ува́ж, ува́жте, вважа́й, уважа́йте.
Сосредоточивать внима́ние – збира́ти (зосере́джувати) ува́гу на чо́му.
Не обращать, не обратить внима́ния, оставлять без внима́ния – не зверта́ти ува́ги, не вважа́ти, не (по)тура́ти на що, занеха́ювати, занеха́яти що, зане́дбувати, занедба́ти що, не́хтувати, зне́хтувати (зане́хтувати) що, чим, легкова́жити що. [Хай смію́ться, не потура́й на те. Він зане́дбує (не́хтує, легкова́жить) свої́ обов’я́зки].
Он, и внима́ния не обращает на это – він і ба́йдуже на те, про те, до то́го (Квіт.).
А это остаётся без внима́ния – а це ба́йду́же́, а про це (за це) ба́йду́же́.
Принимать во внима́ние, в соображение что-л. – бра́ти, взя́ти що на ува́гу, зважа́ти, зва́жити на що-неб., уважа́ти, ува́жити на що-неб., ма́ти на ува́зі, огляда́тися, огля́нутися на що.
Принимая во внима́ние – беручи́ до ува́ги що, зважа́ючи, уважа́ючи на що, ма́ючи на ува́зі що, з ува́ги, з о́гляду на що, як на що, як на ко́го. [Ма́ємо письме́нство не так-то вже й бі́дне, як на на́ші обста́вини].
Представлять чьему-л. внима́нию – подава́ти, пода́ти кому́ до ува́ги щось, ста́вити, поста́вити що-н., кому-н. пе́ред о́чі, на о́чі. [Леви́цький поста́вив пе́ред о́чі читаче́ві багатю́щу коле́кцію «пропа́щих» (Єфр.)].
Отвратить (отвлечь) внима́ние – відверну́ти (одтягти́) ува́гу чию́сь, (вульг.) заґа́вити кого́. [Я піду́ їх заґа́влю, а ти бери́ (Мнж.)].
Оказать внима́ние – да́ти ува́гу кому́сь, показа́ти ува́гу, зроби́ти ла́ску.
Благодарю за внима́ние – дя́кую за ува́гу, я вдя́чний за ува́жність (до ме́не, до те́бе).
Относиться со внима́нием к чему, посвящать внима́ние чему-л. – віддава́ти ува́гу чо́мусь.
Заслуживающий, достойный внима́ния – ва́ртий ува́ги, (справедливый) слу́шни́й. [Ду́мка ця слу́шна́: дає́ ви́хід із стано́вища].
Деревя́шка
1) дереви́нка [Ви́тягни дереви́нку з ка́ші]; (
для обтяжной пуговицы) дерев’я́нка;
2) (
костыль или приделанная нога) ми́лиця, дерев’я́нка, ку́ля́. [Коло пу́стки на ми́лиці моска́ль шкандиба́є (Шевч.). Оттак, як бач, на дерев’я́нці шкандиба́ю (Гліб.). Він на ку́лі́ хо́дить].
Заголя́ться, заголи́ться – заго́люватися, заголи́тися, (поднимая одежду) заду́блюватися, задуби́тися, підійма́тися, підня́тися, (о мног.) позаго́люватися, позаду́блюватися, попідійма́тися. [Коли́ моска́ль ка́же «су́хо», задуби́сь по ву́хо (Прислів’я)].
За́пах – дух (-ху), пах, за́пах (-ху), па́хощі (-щів, мн.). [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Круго́м пах од трави́ і квіто́к (Симон.). Не люблю́ пи́ва, ні па́ху його́ (Пісня). Леге́нький насупроти́ ві́тер несе́ з холодко́м па́хощі степово́ї росли́ни (Мирн.)].
Издавать, распространять -пах – за́пахом віддава́тися, пахті́ти, душі́ти, дхну́ти: срвн. Па́хнуть. [Квітки́ віддаю́ться за́пахом на ввесь садо́к (Чигир,)].
Пропитать что-л. -хом чего-л. – пропаха́ти, напаха́ти чим що. [Пропаха́єте ла́даном і хати́ і оде́жу (Н.-Лев.)].
Пропитаться -хом чего – пропаха́тися, напаха́тися чим и чого́. [Пропаха́лась на́скрізь цибу́лею (Н.-Лев.). Моска́ль напаха́вся моско́вського ду́ху (Основа, 1862)].
Слышно -пах чего – чу́ти чим, віддає́ (дхне) чим. [Від те́бе дьо́гтем чу́ти (Руданськ.). Цві́ллю оддає́ (Кониськ.)].
Захожа́лый – захо́жий, за́йшлий, перехо́жий, мандрі́вський, за́йдений, (по временам) нахожа́лий, нахо́жий. [Це чолові́к чужи́й, захо́жий зда́лека моска́ль (Грінч.). Це так, яки́йсь нахожа́лий, хто йо́го зна, відкіля́ він (Київщ.). Чужі́, нахо́жі лю́ди хтя́ть у нас верхово́дити (Звин.). Примандру́є, не знать ві́дки, – от було́ й ка́жуть: мандрі́вський піп служи́в (Основа)].
Игла́, Иго́лка, Иго́лочка
1) (
швейная) го́лка, ум. го́лочка, (гал.) ігла́. [Мі́сячно, хоч голки́ збира́й (Номис)].
-ла́ без ушка – про́торг и про́тір (-торга), про́дір (-дора), проте́рта го́лка, без(в)у́ха го́лка. [Моска́ль і про́торг проковтне́, та не вда́виться (Комар). Дала́ проте́рту го́лку ще й без жальця́ (Поділля)].
-ла курносая, безносая – безно́са, кирпа́та го́лка, кирпаті́йка, го́лка без жала́, без жальця́, (диал. без жельця́), (насмешл.) безри́ла го́лка. [Ду́мав, що го́лку купи́в, а воно́ – кирпаті́йка. Це на база́рі так звуть го́лку безно́су (Київ)].
-ла без нитки – го́ла го́лка.
-ла́ рогожная или кулевая – цига́нська го́лка, цига́нка.
Деревянная -ла́ для вязания сетей и т. п. – гли́ця, ум. гли́чка. [Як узя́в хло́пець гли́чку; по́ки ота́ман ді́рку залата́, то хло́пець три (Март.)].
-ла вязальная чулочная (спица) – пруто́к, дро[і]то́к (-тка́).
Ушко -лы́ – (в)у́шко го́лки.
Вдеть нитку в -лку – втягти́, затягти́, заси́лити ни́тку в го́лку.
Платье с -чки – нові́сіньке убра́ння́; мов допі́ро від кравця́ прине́сене.
Одет как с -чки – вбра́ний як на весі́лля.
Сидеть как на -лках – як на те́рню сиді́ти, як на голка́х, як на шпичка́х, як на гра́ні, як на жару́ сиді́ти.
Вино пускает -лки – у вині́ ска́лки ска́чуть, бри́жі гра́ють, вино́ гра́є, і́скриться.
Острие -лы́ – жало́, жальце́, (диал. жело́, жельце́) го́лки;
2) (
у животных) го́лка, ко́лька, колю́чка;
3) (
на растениях) го́лка, колю́чка, шпи́чка, шпи́лька, шпича́к (-ка́), (шипы) те́рня (ср. р.) (на хвойных) шпи́лька, гли́ця, хвої́на, хвої́нка, (гал.) чати́на, (собир.) хво́я, (гал.) фо́я, голи́ння, (гал.) чати́ння. [Гори́ть моя́ доса́донька мов суха́я гли́ця (Л. Укр.)];
4)
-ла́ на здании – шпиль (-ля́), шпинь (-ня).
-ла горы – шпиль (-ля́);
5)
Игла́-рыба – морська́ ігли́ця, зво́рлуч, си́кавка.
Изображе́ние
1) (
действ.) зобража́ння, малюва́ння, змальо́вування; оконч. зо́бра́ження, змалюва́ння, намалюва́ння кого́, чого́; (копирование кого) удава́ння, уда́ння кого́. [Бі́льше вже просто́ру знахо́див письме́нник для змалюва́ння психологі́чних подро́биць (Єфр.). Кві́тка почува́всь на си́лах, що здола́є дійти́ широ́кої пра́вди в малюва́нні (Куліш). І ска́жуть: песимі́зм в зобра́женню життя́ в йому́ зана́дто розвину́вся (Самійл.)];
2) (
изображен. предмет, картина) зо́бра́ження, (образ) о́браз, (диал.) парсу́на, (статуя) подо́ба. [І перед о́бразом Вене́ри гори́ть кади́ло золоте́ (Шевч.). То не живи́й моска́ль, а його́ парсу́на (Квітка)].
Символическое -ние (предмет) человеческой жизни – символі́чне зобра́ження лю́дсько́го життя́.
-ния растений – зо́бра́ження росли́н.
Монета с -нием рабочего – моне́та з зо́бра́женням робітника́.
Испуга́ть – зляка́ти, наляка́ти, споло́хати, сполоши́ти, (перепугать) переляка́ти, (о мн.) поляка́ти, пополо́хати, пополоши́ти, (фамил.) поколо́шкати кого́; см. Пуга́ть. [Ви мене́ не зляка́єте тим (Тобіл.). На́що ти її́ так споло́хав? (Квітка). Моска́ль убі́г у ха́ту, з пе́чі її́ стяг, діте́й поколо́шкав (Г. Барв.)].
Испу́ганный – зля́каний, наля́каний, споло́ханий, споло́шений. [Запита́ла вона́ зля́каним го́лосом (Мирн.). Споло́ханий на смерть (Н.-Лев.)].
Ки́лька, рыбка Clupea Latulus – кі́лька, (гал.) моска́ль (-ля́).
-ки – кі́льки (-льок), москалі́ (-лі́в).
Лён, бот. Linum L. – (раст. и его волокна) льон (р. льо́ну).
Лён посевной (L. usitatissimum L.) – льон сі́йний.
Лён текучка (L. usit. var. humile Pers.) – льон-скаку́н (-на́) (ум. скакуне́ць (-нця́), скаку́нчик), лу́щик (-ка). [Льон єсть скаку́н, єсть і сліпе́ць (Борзенщ.)].
Лён глухой (долгунец) (L. usit. var. vulgare Bönn.) – льон-довгуне́ць (-нця́), льон-до́вжик (-ка), сліпи́й льон, льон-сліпе́ць (-пця́), сліпе́ць, глуше́ць (-шця́), моска́ль (-ля́).
Лён-моченец (о волокнах) – льон мо́чений, льон-мо́ченець (-нця).
Лён-сланец (о волокнах) – льон ро́шений, льон-ро́шенець (-нця).
Мять лён (мялицею) – те́рти льон (те́рл[н]ицею).
Лён жёлтый (L. flavum L.) – льон жо́втий, зави́вочник (-ка).
Лён кукушкин (мох Polytrichum commune L.) – руня́нка (звича́йна), зозу́личник.
Лён слабительный (L. catharticum L.) – льон просла́бни́й, проносни́й, льоно́к (-нку́).
Лён сорочий (Cuscuta L.) – повити́ця, соро́чий льон, соро́ча пря́жа.
Лён горный, каменный, минер. – асбе́ст (-ту), амія́нт (-ту), гі́рський льон.
Лицо́
1) (
физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)].
Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар.
Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́).
Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́).
Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́).
Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)].
Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)].
Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид.
Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)].
Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)].
-цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́.
В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)].
-цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)].
-цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)].
-цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́.
-цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)].
-цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)].
Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)].
Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч.
Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)].
Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми.
Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту.
По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)].
Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)].
Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй.
Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)].
На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)].
Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)].
Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць.
Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го.
Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі.
Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)].
Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися.
С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та;
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)];
3) (
особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)].
Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є.
Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́).
Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба.
Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови.
Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті.
Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа).
Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня.
Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)].
Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)].
Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці.
Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну.
Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба.
Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба.
Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба.
Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба.
Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено.
Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба.
Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди).
Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба.
-цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві.
Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці).
Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би.
В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)].
От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́.
От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння.
Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе.
От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх.
Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу.
Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)].
Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі.
Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
4)
грам. – осо́ба.
Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
5) (
поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня.
-цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́.
Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7.
Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́.
По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)].
По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської.
Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́.
-цо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
6) (
лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)].
-цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)].
Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що.
Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти.
Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють.
Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2;
7) (
фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)].
Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)].
Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів;
8) лице́;
см. Поли́чное;
9)
быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность).
По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т.
Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?).
По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го.
По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять.
Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.
Марширова́ть, марширо́вывать – маршува́ти, (зап.) машерува́ти. [Не маршу́й, на́че моска́ль на му́штрі (Квітка). На скри́пці гра́є, а барани́ за ним машеру́ють (Яворськ.)].
-ться, безл. – маршува́тися, (зап.) машерува́тися.
Межева́ть, межё́вывать – межува́ти, розмежо́вувати, розмі́рювати й розміря́ти; (устанавливая столбы, колья) стовби́ти, (зап.) палькува́ти; (выкапывая ямы и насыпая насыпи) копцюва́ти що. [Ой, уступи́в моска́ль у запоро́зьку зе́млю та й став межува́ти, де сло́боди, де городи́ до́бре бу́де саджа́ти (Пісня). На́що ви (на́ше пасови́сько) мі́ряєте і пальку́єте? (Франко)].
Межё́ванный – межо́ваний, розмежо́ваний, розмі́рений.
-ться – межува́тися, розмежо́вуватися, бу́ти межо́ваним и т. п.
Мимохо́дный
1) перехі́дний, мимохі́дний. [Раз у ба́би перехі́дний моска́ль ночува́в (Рудан.)];
2) (
случайный) принагі́дний.
Мути́ть, му́чивать
1) (
делать мутным) каламу́тити, колоти́ти, с[за]каламу́чувати, сколо́чувати, мути́ти, бо́втати; срв. Замути́ть 3, Помути́ть. [Що це ти тут каламу́тиш бе́рег мій? (Глібів). Два го́луби во́ду пи́ли, а два колоти́ли (Пісня). Дітво́ра бо́втає во́ду (Луб.)];
2) (
возмущать, бунтовать) хвилюва́ти, баламу́тити, колоти́ти, каламу́тити, мути́ти, ворохо́бити, бунтува́ти. [По се́лах люде́й баламу́тять (Кониськ.). Так коло́тить усіма́, як вир водо́ю (Приказка). Колоти́ла Пили́пиха в нас у ха́ті (М. Вовч.). Мути́в, як на селі́ моска́ль (Котл.)].
-тить общество (народ) – баламу́тити грома́ду (наро́д), колоти́ти грома́дою (ми́ром), каламу́тити в грома́ді, наро́д бунтува́ти. [Не вспів у село́ війти́, вже й каламу́тить ми́ром (Тобіл.). Почне́ каламу́тити в грома́ді (Грінч.). Ото́й Гу́ща наро́д бунтува́в (Коцюб.)];
3) (
тошнить) нуди́ти, ва́дити, мло́їти, (диал.) кану́дити. [Пра́вда ва́ша: наїда́лись, а вам тепе́р ва́дить (Шевч.)].
Меня -ти́т – мені́ ну́дно (мло́сно, ва́дить), мене́ ну́дить (мло́їть, кану́дить). На душе, на сердце -ти́т – на душі́, на се́рці мло́сно (ну́дно).
Нава́ксить – наваксува́ти що чим. [Наваксува́в моска́ль ву́си, як чо́боти (Сл. Ум.)].
Нава́кшенный – наваксо́ваний.
Надува́ть, наду́ть
1) надима́ти
и (редко) надува́ти, наду́ти, (о мног.) понадима́ти, (редко) понадува́ти; (вздувать, пучить) обдима́ти, обду́ти, надима́ти, ду́ти, наду́ти, (от жидкости, влаги, сов.) набубни́ти, (о мног.) пообдима́ти, понадима́ти кого́, що. [Аероста́т надима́ють (редко надува́ють) га́зом (Київ). Вели́кий Зевс, надми́ його́ вітри́ло вла́сним ду́хом! (Куліш). Живі́т йому́ обду́ло (Червоногр.). Бага́тство дме, а неща́стя гне (Номис). Так нахлеста́вся (сиро́ватки), що аж набубни́ло його́ (Рудч.)].
-ду́ть бока кому – полата́ти бо́ки (спи́ну) кому́, відлупцюва́ти (відлата́ти) кого́.
-ва́ть, -ду́ть губы – надима́ти, наду́ти гу́би, копи́лити, закопи́лювати, закопи́лити гу́бу и гу́би, скопи́лити гу́бу, набундю́чити гу́бу, (насм.) відква́шувати, відква́сити гу́би, (о мног.) понадима́ти, позакопи́лювати, повідква́шувати гу́би. [Гні́валася, надима́ла гу́бки, випина́ючи їх напере́д (Грінч.). Не копи́льте, ді́тки, гу́бок! Ї́жте, воно́ смачне́! (Сим.). «Не зна́ю»,— сказа́ла дочка́, закопи́ливши спі́дню гу́бу (Н.-Лев.)] Федул, что губы -ду́л? – шкода́ на Дани́ла: зроби́в з гу́би копи́ла; Іва́сю, чого́ ти гу́би розква́сив? (Гуманщ.); чи тебе́ наби́ли, що ти гу́би закопи́лив? (Гуманщ.).
-ва́ть уши кому – надима́ти (нату́ркувати) (по́вні) ву́ха кому́.
-ва́ть шнур, верёвку (у плотн., каменщ.) – натяга́ти и натя́гувати, напина́ти (ту́го, цу́пко), нацурко́вувати шнур(а́) (шну́рку), моту́зку (шво́рку).
Мне -ду́ло спину – мені́ прові́яло (проду́ло) спи́ну, мені́ наду́ло в спи́ну;
2) (
навевать) надува́ти, наду́ти, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, наміта́ти, наме́сти́, нано́сити, нане́сти́, (редко: о сильном ветре, сов.) нашуга́ти, (во мног. местах) понадува́ти, понавіва́ти и понаві́ювати, понаміта́ти, понано́сити чого́. [Ві́тром аж у сі́ни сні́гу наві́яло (намело́, нанесло́) (Київщ.). Нашуга́є нам оце́й ві́тер дощу́ (Кролевеч.)];
3) (
обманывать) підду́рювати, піддури́ти, обду́рювати, обдури́ти, дури́ти, одури́ти, підма́нювати, підмани́ти, обшахро́вувати, обшахрува́ти, (зап.) ошу́кувати, ошука́ти, (диал.) огу́лити, (описат.) підголи́ти кого́, шту́кою підійти́ (зайти́) кого́, лудо́ю луди́ти, (о мног.) попід[пооб]ду́рювати, попідма́нювати, поошу́кувати, пообшахро́вувати кого́; срв. Обма́нывать. [Він оди́н нас усі́х попідду́рював (Харківщ.). Обду́рювати яко́сь ні́яково (Н.-Лев.). Я не ма́ю причи́ни підма́нювати вас (Крим.). Кого́ вони́ не обшахрува́ли! (Звин.). Аж пан собі́ заду́мує хло́па ошука́ти (Рудан.). Моска́ль козака́ як-раз огу́лить, а москаля́ і чорт не оду́рить (Номис)].
Наду́тый
1) наду́тий, понади́маний; обду́тий, пообди́маний; закопи́лений, позакопи́люваний; натя́гнутий
и натя́гнений, на́пну́тий (ту́го, цу́пко), нацурко́ваний;
2) наду́тий, наві́яний, наме́тений, нане́сений, понаду́ваний, понаві́юваний, понамі́таний, понано́шений;
3)
прлг., см. отдельно.
Напи́сывать, написа́ть
1) напи́сувати чого́, написа́ти що
и чого́, спи́сувати, списа́ти про що, (начертывать) накре́слювати, накре́сли́ти, (нацарапывать, намарывать) надря́пувати чого́, надря́пати що и чого́, нашкря́бувати чого́, нашкря́бати що и чого́, нариґлюва́ти, нариґува́ти, наба́зграти, (о мног.) понапи́сувати, пописа́ти, понакре́слювати, понадря́пувати, понашкря́бувати, понариґльо́вувати що и чого́. [Напиши́ оце́ сло́во (Сл. Гр.). Написа́в де́чого на пе́рший раз (Квітка). Вона́ взяла́ й понапи́сувала на всіх воро́тях (Рудч.). У кни́гах усе́ як-ра́з попи́сано (Основа 1862). Вра́дили про все в тім папе́рі списа́ти; як умі́ли так і списа́ли (Грінч.). Та ви́рвемо по листо́чку, спи́шемо по письмо́чку (Гнід.). Коли́ й надря́пає що по-вкраї́нському, то се не вели́кого ва́жить (Грінч.). Це він сам нариґува́в, щоб нас піддури́ти (Богодух.)].
-са́ть письмо кому – написа́ти листа́ кому́, до ко́го, (диал.) налистува́ти кому́, до ко́го, (о мног.) пописа́ти, понапи́сувати листи́. [Приведе́ш до ме́не, як попишу́ листи́ (Куліш)].
-са́ть в письме (уведомить) – написа́ти, прописа́ти, приписа́ти (в листі́). [У листі́ написа́в їй про все (Богодух.). Чому́-ж ти мені́ за́раз сього́ не прописа́ла? (М. Вовч.). Наш моска́ль приписа́в, щоб йому́ хоч карбо́ванців два подали́ (Київщ.)].
-са́ть в ответ кому – відписа́ти кому́. [Я відписа́в тобі́ того́ са́мого дня, як твого́ листа́ одібра́в (Київщ.)].
-са́ть книгу, сочинение – написа́ти (скла́сти) кни́гу, твір.
-са́ть (составить) список, постановление, завещание – написа́ти (списа́ти, скла́сти) спис, ухва́лу, духівни́цю (запові́т, тестаме́нт). [Спишу́ папе́ри всі по фо́рмі, як годи́ться (Самійл.). Списа́в Хмельни́цький на папе́рі, чого́ козаки́ од короля́ бажа́ють (Куліш). Списа́ли постано́ву (Грінч.). І тестаме́нт сама́ списа́ла свій (Грінч.)];
2)
-са́ть красками, кистью, образами – змалюва́ти, намалюва́ти, ви́малювати фа́рбами, пе́нзлем, о́бразами), (устар.) написа́ти, списа́ти, ви́писати кого́, що. [Була́ чорня́ва, в рум’я́нцях, – змалюва́ти-б таку́ та диви́тися (М. Вовч.). Твоє́ бі́ле ли́чко да й намалюва́ти (Чуб.). Коли́-б мені́ ті́ї малярі́, ви́малювала-б ми́лого собі́ (Метл.). Ой ти, Окса́но, паня́ночко, в те́бе ли́чко, як я́блучко, – не так ли́чко, як ти сама́, як на карти́ні напи́сана: писа́в три дні ще й три годи́ні, до́ки ви́писав як на карти́ні; писа́в три дні ще й три но́чі, до́ки випи́сував ка́рії о́чі (Пісня). Ти́пи в по́вісті змальо́вано майсте́рно (Київ)];
3)
см. Надпи́сывать. Напи́санный
1) напи́саний, спи́саний, накре́слений, надря́паний, нашкря́баний, нариґльо́ваний, наба́зграний, понапи́суваний
и т. п.;
2) змальо́ваний, намальо́ваний, ви́малюваний, спи́саний, ви́писаний (на карти́ні). [До того́ ча́су у нас не було́ докла́дної програ́ми, спи́саної на папе́рі (Азб. Ком.). Зо́всім ні́би карти́на намальо́вана шту́чним пе́нзлем (Н.-Лев.)].

Красиво -ный – га́рно (кра́сно) напи́саний; краснопи́сний;
3)
см. Надпи́санный. -ться
1) напи́суватися, написа́тися, списа́тися, накре́сли́тися, надря́патися, нашкря́батися, нариґлюва́тися, (
о мног.) понапи́суватися, пописа́тися и т. п.; бу́ти напи́саним, спи́саним, понапи́суваним и т. п. [Як що пописа́лося у Шевче́нка під на́дихом фальшо́ваної істори́чньої тради́ції, так воно́ й закля́кло наві́ки (Куліш). Глянь, як га́рно написа́лося (Київщ.)].
Видно так ему на роду -сано – ма́буть уже так йому́ суди́лося (на віку́ напи́сано).
Что -сано пером, того не вырубишь топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́везеш і воло́м (Номис);
2) змалюва́тися, намалюва́тися, ви́малюватися; бу́ти змальо́ваним, намальо́ваним; (
устар.) написа́тися, списа́тися, ви́писатися;
3) (
записываться) запи́суватися, записа́тися, (о мног.) позапи́суватися, пописа́тися.
Он -са́лся купцом – він записа́вся в крамарі́;
4)
см. Надпи́сываться;
5) (
вдоволь, сов.) написа́тися, (красками) намалюва́тися, (о мног.) понапи́суватися, понамальо́вуватися.
Настоя́щий
1) (
нынешний) тепе́рішній, (современный) суча́сний, сьогоча́сний, (этот) цей, сей. [Ва́ша до́ля – це до́ля молоди́х че́сних люде́й тепе́рішнього ча́су (Н.-Лев.). Він уважа́в за профана́цію рівня́ти да́вніх аске́тів до тепе́рішніх черці́в (Крим.). Забува́єш про суча́сне життя́ (Крим.)].
В -щее время – тепе́р, (пров. тепе́речки), тепе́рішнього ча́су, в тепе́рішній час, в тепе́рішніх часа́х, за тепе́рішніх часі́в, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) ни́ні. [Тепе́р я про це не ду́маю (Київ). Там тепе́речки нови́й база́р (Квітка). Не був ще тоді́ тим, чим був тепе́речки (Крим.). Ді́я, котра́ ді́ється в тепе́рішній час (Н.-Лев.). Нема́ кра́ще в тепе́рішніх часа́х, як бу́ти орендаре́м (Франко). Про о́діж ма́ло дба́ють ни́ні (Франко)].
В -щее время я работаю на фабрике – тепе́р (на цей час) я працю́ю на фа́бриці.
До -щего времени – до цьо́го (до тепе́рішнього) ча́су, дотепе́р, до́сі, (зап.) дони́ні. [Довгота́ в цих склада́х заде́ржалася й до цьо́го часу (В. Ганцов). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’янеч.)].
До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) – дотепе́рішній. [Всі дотепе́рішні до́сліди не дали́ вели́ких на́слідків (Крим.)].
В -щем году – цього́ (в текущем: пото́чного, біжу́чого) ро́ку.
В начале -щего года – на (з) поча́тку цього́ (пото́чного, біжу́чого) ро́ку.
-щее положение – тепе́рішній (суча́сний, сьогоча́сний) стан, -нє (-не) стано́вище.
В -щем своём виде эта вещь мне не нужна – в тепе́рішньому (в цьому́) своє́му ви́гляді ця річ мені́ не потрі́бна;
2)
грам.
-щее время – тепе́рішній час (-су);
3) (
этот, находящийся перед кем) цей, (данный) да́ний.
По -щему делу – в цій (в да́ній) спра́ві.
-щий случай – цей (да́ний) ви́падок (-дку).
-щим удостоверяется, что… – цим сві́дчу (сві́дчимо), що..;
4) (
подлинный, истинный) спра́вжній, правди́вий, справедли́вий, (действительный) ді́йсний, (неподдельный) щи́рий, (сущий) су́щий, су́тий, (истый) і́сний, і́стий, істо́тний, (точь-в-точь, чистейший) чи́стий, досто́тний, (всамделишный) справде́шній, пра́вий, прями́й; срв. По́длинный. [Се наш спра́вжній друг (Коцюб.). (Він) спра́вжній був пое́т (Самійл.). Тепе́р ви спра́вжнє своє́ обли́ччя показа́ли, до́сі-ж була́ то ма́ска (Грінч.). Коха́ння спра́вжнє соромли́ве (Тобіл.). Незаба́ром той шипу́чий ка́шель перехо́див у спра́вжній (Коцюб.). З весно́ю, коли́ розпочали́ся спра́вжні робо́ти (Коцюб.). Йшли відва́жно, як правди́вії геро́ї (Франко). Правди́ві воло́ські гарбузи́ (Сим.). Фальши́ве зо́лото – для вас правди́ві гро́ші (Самійл.). Знахо́дять своє́ правди́ве призна́чення (Корол.). Справедли́вий чума́к був (М. Вовч.). Хліб, оде́жа, па́ливо то́що, – оте́ все й є справедли́вий доста́ток, спра́вжнє бага́тство (Рада). Ді́йсна столи́ця Да́нії – не Копенга́ген а Га́мбург (Грінч.). Щи́рий коза́к зза́ду не напада́ється (Номис). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II). Там упоко́ю люди́на зазна́є, ті́льки де во́ля є щи́ра (Грінч.). Красу́ня щи́рого класи́чного ти́пу (Н.-Лев.). Су́ща дра́ма, не ви́гадана, не підмальо́вана (Кониськ.). Су́ща причи́на супере́чки прояви́лася я́сно (Павлик). Ото́ було́ су́ще ща́стя моє́ (Кониськ.). І́сний моска́ль (М. Вовч.). На обли́ччя істо́тний Степа́н, але́ не він (Звягельщ.). Чи́стий ба́тько, – от як уда́вся сино́к! (Чигиринщ.). Ходи́в чи́стим босяко́м (Виннич.). Справде́шній коза́к (Сл. Гр.). Сиді́ла собі́ ві́льно, як справде́шня пта́шка (М. Вовч.). Відчу́ла справде́шній апети́т (Н.-Лев.). Я не міща́нка яка́сь там, а справде́шня па́ні (Н.-Лев.). Пра́вий ри́цар, ще молоди́й, а вже не ма́є рі́вні (Куліш). То моя́ пра́ва жі́нка (Яворськ.). Як поба́чиш, так прями́й запоро́жець! (Мирний). Пряме́є пе́кло там було́ (Греб.)].
Самый -щий – справжні́сінький, щирі́сінький, існі́сінький, чисті́сінький. [Щирі́сінький матеріялі́ст (Рада). Існі́сінька щи́рість (Основа 1862). Чисті́сіньке пе́кло (Крим.)].
-щее золото – щи́ре (су́те) зо́лото.
-щая стоимость – ді́йсна (спра́вжня) ва́ртість.
-щая цена – спра́вжня (правди́ва, справедли́ва) ціна́.
Теперь -щая пора садить деревья – тепе́р са́ме час сади́ти (садови́ти) де́рево.
По -щему
а) по-спра́вжньому, по пра́вді, спра́вді, (
искренно) щи́ро, щиросе́рдно, по щи́рості; (как следует) як слі́д, наспра́вжки́, ді́йсно[е]. [Не вмі́є нічо́го як слід зроби́ти (Київ). Посвари́тися наспра́вжки не могли́ (Крим.). Дові́даємось ді́йсне, поба́чимо його́ – яки́й (М. Вовч.)].
Я вас по -щему люблю – я вас правди́во люблю́ (коха́ю), я вас по пра́вді (таки́ спра́вді, щи́ро, щиросе́рдно) люблю́ (коха́ю);
б) (
сказать правду) напра́вду; пра́вду (напра́вду, по пра́вді) ка́жучи, по щи́рості, (в сущности) су́ще. [Напра́вду вам не тре́ба було́ втруча́тися в цю спра́ву (Київ). Вона́ су́ще не була́ черни́цею, по́стригу не бра́ла (Кониськ.). Продражни́ли його́ «Зимо́ю», а су́ще він прозива́вся Гу́ркалом (Кониськ.)].
-щим образом – по-спра́вжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде – показа́ти себе́ в спра́вжньому своє́му ви́гляді.
Перевора́чивать, перевороти́ть, переверну́ть
1) (
опрокидывать) переверта́ти, переверну́ти, перекида́ти, переки́нути, (о мног.) попереверта́ти, поперекида́ти що. [Переверну́в відро́ з водо́ю. Переки́нув ми́ску];
2) переверта́ти, переверну́ти, перегорта́ти, перего́ртувати, перегорну́ти, (
о мног.) попереверта́ти, поперегорта́ти. [Сі́но переверта́ють, щоб шви́дче со́хло. Перегорта́ли пригорі́лу соло́му (Грінч.)].
-ть сено – перегорта́ти, переверта́ти сі́но.
-ть страницы – перегорта́ти, горта́ти сторінки́;
3)
-ть на изнанку – лицюва́ти, перелицьо́вувати, перелицюва́ти, виверта́ти, ви́вернути, (о мног.) поперелицьо́вувати, повиверта́ти;
4)
-ть (искажать) – переверта́ти, перекру́чувати, перекрути́ти, (о мног.) поперекру́чувати. [Сю шту́ку написа́в моска́ль по-на́шому і ду́же попереверта́в слова́ (Котл.)].
См. Искажа́ть. Переворо́ченный
1) переве́рнутий, переки́нутий, (
о мног.) попереве́ртаний, попереки́даний, попереки́дуваний;
2) переве́рнутий, перего́рнутий, (
о мног.) попереве́ртаний, поперего́рт(ув)аний;
3)
-тый на изнанку – перелицьо́ваний, ви́вернутий, (о мног.) поперелицьо́вуваний, повиве́ртаний;
4) перекру́чений, поперекру́чуваний.
Перехо́жий
1) перехі́дний, мандро́ваний. [Раз у ба́би перехі́дний моска́ль ночува́в (Рудан.)];
2)
см. Прохо́жий.
По-солда́тски – по-салда́тському, як салда́т, як моска́ль.
Посто́й – пості́й (-то́ю). [Прийшли́ у ту сло́боду салда́ти на пості́й (Кв.). Бідни́ли нас посто́ями ляхи́ (Куліш)].
-то́й с продовольствием – ста́ція. [Да велі́в ляха́м, мости́вим пана́м, по козака́х, по мужика́х ста́цією стоя́ти, да не велі́в вели́кої ста́ції вимишля́ти (Дума)].
Стоять -ем – стоя́ти, ква(р)тирува́ти, консистува́ти. [Гуса́рин тоді́ в на́шій ха́ті стоя́в. Моска́ль, що кватирува́в у нас (Г. Барв.). Почали́ жовні́ри, консисту́ючи по города́х і се́лах, незако́нні ско́рми од люде́й вимага́ти (Куліш)]. Стоящий -ем, см. Посто́йщик.
Проде́лывать, проде́лать
1) (
отверстие) проробля́ти и -ро́блювати, пророби́ти, пробива́ти, проби́ти (на́скрізь), (прорубать) прору́бувати, проруба́ти, (просверлить) прове́[і́]рчувати, проверті́ти, (о мн.) попроробля́ти, попробива́ти, попрору́бувати, попрове́[і́]рчувати що. [Тре́ба ще одно́ вікно́ пророби́ти, щоб ясні́ше в ха́ті було́. Проруба́й вікно́, щоб ви́дно було́ (Чуб.)];
2)
что-н. с кем-н., над кем-н. – ко́їти, ско́їти що-небудь, з ким, чини́ти, учини́ти що-небудь, з ким-н., над ким-н., дока́зувати, доказа́ти що (чого́) над ким; (выделывать) виробля́ти, ви́робити, витворя́ти, ви́творити, витіва́ти, ви́тіяти що кому́-не́будь, що з ким-н. [Що ти ко́їш із не́ю? (Крим.). Чини́ли над не́ю вся́кі непотре́бства (О. Пч.). Моска́ль такі́ шту́ки дока́зує над сме́ртю (Чуб.). Отаке́-то лю́дям го́ре чума́ виробля́ла (Шевч.). Таке́ було́ и́ноді витворя́є (Номис)]. -лывать, -лать штуки, см. Выкидывать, Выделывать (штуки);
3) (
работу) проробля́ти, пророби́ти, пороби́ти (робо́ту). [Тре́ба самому́ пророби́ти цю робо́ту, щоб зна́ти, яка́ вона́ важка́];
4) (
показывать чему выучили) проробля́ти, пророби́ти, пока́зувати, показа́ти.
Обезьяна -ла свои штуки – ма́впа пророби́ла (показа́ла) свої́ шту́ки;
5)
-лывать крупу – де́рти крупи́;
6)
-лать что (скопировать) – вда́ти що.
Проде́ланный – проро́блений, проби́тий, прору́баний, прове́рчений; учи́нений, дока́заний, пока́заний.
-ться
1) (
об отверстии) – проробля́тися, бу́ти проро́бленим, пробива́тися, бу́ти проби́тим, прору́буватися, бу́ти прору́баним, прове́[і́]рчуватися, бу́ти прове́рченим;
2) чини́тися, виробля́тися;
3) (
о работе) проробля́тися, бу́ти проро́бленим, поро́бленим. [Проро́блено чималу́ пра́цю].
Прохо́д
1) (
действие) прохі́д, перехі́д (-хо́ду); срв. Прохожде́ние. [Коли́сь перехо́дом стоя́в у на́шому селі́ моска́ль (Осн. 1862)].
-хо́д войска – перехі́д ві́йська.
Зайти -хо́дом – зайти́ прохо́дом, перехо́дом;
2) (
место для прохода) прохі́д, перехі́д (-хо́ду), (узкий между постройками) сутки́, суточки́, су́тичі; срв.
Ход. [Між си́ми дома́ми вузе́нький прохі́д, що ті́льки прої́хати (Свидн.). За-для то́го прийшло́сь би, пра́вда, бі́льші пірамі́ди ще ви́щі будува́ти, перехо́ди роби́ти до́вші в них (Л. Укр.). Ви́жени ві́вці через су́тичі на ву́лицю (Поділля)].
Нет -хо́да – нема́ прохо́ду, (сквозь толпу) нема́ про́ступу, просту́пку, про́товпу, пробо́ю (крізь на́товп).
Дать -хо́д кому (в толпе) проступи́тися перед ким. [Проступі́ться, лю́ди! за́раз вино́сять домови́ну (Звин.)].
Он мне -хо́да не даёт, от него мне -хо́да нет – він мені́ прохо́ду, просту́пку, про́світку не дає́, від ньо́го (через ньо́го) мені́ прохо́ду, просту́пку, про́світку нема́(є). [Не дає́ мені́ прохо́ду, скрізь лі́зе в о́чі осо́ю (Кониськ.). Він мені́ що да́лі, то все бі́льше просту́пку не дає́, а я втіка́ю, хова́юсь від йо́го (Г. Барв.). А тепе́р їй Мики́та просві́тку не дає́, перейма́є та нага́дує старе́ цілува́ння (Грінч.). Лю́ди о́чі ви́сміють, просві́тку мені́ не бу́де (Кониськ.)].
-хо́д горный – прохі́д міжгі́рний, тісни́на.
Лесной -хо́д зверей – лаз, (ум.) лазо́к (-зка́).
Слуховой -хо́д – слухови́й про́від (-воду).
Задний -хо́д – відхі́дник, калю́х (-ха́), гу́зно, (опис.) дупе́льце, вікно́, кагла́.
Прусак (насеком.) – прус, пруса́к, моска́ль. [Ті́льки су́мно вигляда́ють із шкалу́пин прусаки́ (Руд.)].
Прусса́к (житель Пруссии) – прус, пруса́к. [Звоюва́в моска́ль пру́са (Лукаш.)].
Пуска́й и Пусть, нар. – хай, неха́й, (зап.) най. [Хай їй лиха́ годи́на! (Рудч.). Ой не спиня́йте у ставу́ води́, неха́й вона́ ри́не! Ой не піду́ я за п’яни́ченьку, неха́й він ізги́не (Пісня). Хто во́лі ще не відцура́всь, неха́й іде до бо́ю (Л. Укр.). Хто не вмі́є моли́тися, най іде́ на мо́ре учи́тися (Номис)].
Пусть он придёт – хай (неха́й, най) він при́йде.
Пусть делает, что хочет – хай (неха́й, най) ро́бить, що хо́че.
Пусть будет по вашему – хай (неха́й, най) бу́де по ва́шому, (шутливо) хай (неха́й, най) ва́ше зве́рху бу́де, неха́й бу́де з гре́чки мак!
Вы этого хотите? пусть будет так – ви цьо́го хо́чете? хай (най) бу́де так.
Мои родители, -скай будут здоровы, приедут ко мне – мої́ батьки́, неха́й (хай, най) здоро́ві бу́дить, бода́й здоро́ві були́, коби́ здоро́ві (бу́ли), приї́дуть до ме́не.
Ну пусть будет и так – чи так, то й так.
Пусть-ка – неха́й-но, неха́й-лиш, неха́й лише́нь. [Неха́й-но спро́бує сам сюди́ прийти́!].
Пусть его сердится – хай собі́ се́рдиться;
2) (
всё равно, маловажно) дарма́, дарма бери́. [Та́ту! лі́зе чорт у ха́ту! – Дарма́, аби́ не моска́ль (Номис). Уже-ж хоч і сиро́вате про́со – дарма бери́, – а повезе́м зодра́ть (Борз.)].
Может быть, это и не ваше, да пусть, берите! – мо́же це й не ва́ше, та дарма́, – бері́ть!

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Внимание – увага, уважність, обачення:
акцентировать внимание – зосереджувати увагу;
а это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже;
благодарю (спасибо) за внимание – дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе); вдячний вам за увагу;
брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний);
быть в центре (центром) внимания – бути в центрі (центром) уваги;
весь внимание – сама увага, весь (увесь) увага;
внимание! минуту внимания! – увага! хвилину (хвилинку) уваги!;
внимание наше было занято тем – ми турбувались про те;
вниманию кого – до уваги кого; на увагу кого;
во внимание к… – з уваги на, до…;
возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу;
достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне);
достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) слушний;
заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що;
заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги;
заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо;
из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що;
направлять внимание – скеровувати увагу;
не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги;
не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що; нехтувати, знехтувати кого, що, чим; не потурати (не вдаряти) на що;
ноль внимания, без внимания – і вусом не веде;
обрати внимание – уваж, вважай;
обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо; уважте; у(в)важайте;
обращает на себя внимание – привертає до себе увагу, звертає на себе увагу;
обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание – спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь;
обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого;
обращать, обратить внимание на что-либо – звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, брати, взяти до уваги (на увагу) що; віддавати (давати), віддати (дати) увагу чому; (вульг.) вдарити (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком, що оком; (сжалиться) зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на що;
обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (иногда) зводити, звести кому на очі кого, що;
оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому; показувати, показати увагу кому; зробити ласку;
окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого;
он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око;
он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того; він і байдуже на те, про те, до того;
оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; занехаювати, занехаяти (занехати, занедбувати, занедбати) кого, що; не виявити уваги; не звернути, не звертати уваги на що; легковажити що;
отвлечь, отвратить внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого;
относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему, посвящать внимание чему-либо – віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю, уважністю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого;
пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю;
переключать, переключить внимание (своё) на что – переносити, перенести (переводити, перевести) увагу на що;
переключать, переключить внимание (чьё-либо) с чего на что – переводити, перевести увагу з чого на що, (ещё) відвертати, відвернути увагу від чого, відволікати, відволікти увагу від чого;
представляем вашему вниманию – подаємо до вашої уваги;
представлять, представить чьему-либо вниманию что – подавати (давати), подати (дати) кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі);
привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернути (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; цікавити; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому;
принимать, принять во внимание что, в соображение что-либо – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати що на увазі; оглядатися на що; оглядатися, оглянутися на що;
принимая во внимание – беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого;
сильное внимание, пристальное внимание – пильна увага;
сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на кому, на чому;
уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому;
усиленное, строгое внимание – пильна увага;
это требует самого пристального внимания – це потребує особливої уваги.
[Москаль на сльози не вдаря (Номис). От якесь абищо, а величається мов яка цяця! (Сл. Гр.). Я піду їх заґавлю, а ти й бери (Казка). Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов’язки (АС). — Та годі-бо вам, пане куме, помовчте, — заспокоював його парох, — дасть Бог, фортуна переміниться: що сьогодні втратиш, надолужиш завтра. А тим часом майте обачення на своє здоров’я, бо, здається мені, що вашець дуже втомлений, а може, навіть і поранений (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шарль наказав усе-таки віднести речі в магазин Лере, але Фелісіте забула, а він сам за іншими турботами випустив з уваги цю справу (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Гість: «Вибачте, але ваш собака весь час на мене дивиться». Хазяйка: "Не зважайте. Він завжди так робить, коли хтось їсть з його тарілки].
Обговорення статті
Кот
1) кіт (
р. кота́), (ум. и ласк.) ко́тик (-ка), кото́к (р. кітка́, котка́), коту́сик, коту́сенько, коту́сичок (-чка), коту́сь, ко́тичок (-чка), (редко) коти́на, (ув.) котя́ра, коти́сько, коти́ще;
2) (
сутенер) су́пер (-пра), су́пник, су́пчик, ко́цур:
[как] кот наплакал – [як, мов, немов, наче, неначе] кіт наплакав, на заячий скік, із заячий хвіст;
кот в сапогах – кіт у чобо́тях;
кот морской – ко́тик, ведме́дик морськи́й;
кот-мурлыка – кіт-воркіт, кіт-мурко;
коту под хвост – коту під хвіст;
коты́ (рыбол.) – кота́;
не всё коту масленица, бывает и великий пост – не все котові масниця (масниці, масничка), буде й великий піст (прийде ще й великий піст) (Пр.); не щодня котові масниці (Пр.); не все котові пушення (Пр.); не щодня бридня — вареники їсги (Пр.); минулася котові масничка (Пр.); поминеться котові масниця (, буде середа й п’ятниця) (Пр.); не щодня попенятам Дмитрова субота (Пр.); прийде і на пса колись зима (Пр.); минулися роки, що розпирали боки (Пр.); і тому клямка запала (Пр.);
покупать, купить кота в мешке – купувати, купити кота в мішку, кота в мішку торгувати, сторгувати.
[Є са́ло, та не для кота́ (П.Куліш). Ой ну лю́лі, кі́тку, укра́в у ба́би кві́тку (Пісня). Кота́ – це па́стка з комишу́ на ри́бу (АС). — Життя? — обізвався Левко. — Смиканина тут, а не життя. А годують чим, ти подивися! — Щодня це їм, — відповів Степан. — Як котам дають. (В.Підмогильний). Відтоді, як двоє москалів уподобали хату Половців для ночівлі, для кота Василя Васильовича настали чорні часи. Красено москаль, що в своєму маленькому кашкетику скидався на розбишаку школяра, зненавидів мурка так, ніби їм обом було доручено ганяти миші в одній коморі (В.Міняйло). — А щодо котів — ну, хай і не всі кінгспортські коти збираються там увечері, але щонайменше половина з них напевне. Я люблю котів, які тихенько сплять на килимках перед затишними камінами з веселим полум’ям, але коти опівночі на задніх дворах — це геть інші тварини. Я ридала всю першу ніч тут, і те саме робили вони (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Якщо ваш кіт уранці загадково посміхається, капці краще не взувати].
Обговорення статті
Лицо
1) (
физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (
особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (
грам.) осо́ба;
5) (
поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (
лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (
фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (
поличное) лице́;
9) (
быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
апеллирующее лицо – особа, що апелює;
а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
в поте лица (книжн.) – у поті чола;
все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
контактное лицо – контактна особа;
красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
официальное лицо – офіційна особа;
первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
перемениться в лице – змінитися на виду;
подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
по лицу́ земли – по світа́х;
полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].
Обговорення статті
Помогать, помочь – допомагати, допомогти, помагати, помогти кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́, кому́ чим, в чо́му, підпомага́ти, підмага́ти, підпомогти́, підмогти кого́, кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, рятува́ти, порятува́ти, зарято́вувати, зарятува́ти, підрято́вувати, підрятува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин:
Бог [на] помочь – помагайбі, (диал.) помайбі; Боже поможи, помагай Біг;
да поможет вам Бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам Бог помага́є (помо́же)!;
если вы это предпримете, я буду вам помога́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги);
как этому (здесь) помочь? – як (яку) цьому (тут) раду дати?; як цьому (тут) зарадити?;
не знает, чем и помочь себе (как себе помочь) – не знає, як собі [й] раду дати; не знає, чим і запомогтися (зарятуватися, зарадитися, зарадити собі;  пора́дити себе); ради собі не дасть (не прибере, не добере);
ничем не могу помо́чь – нічим не поможу (допоможу), нічо́го не вра́джу (не вра́ю);
ничто не помога́ет – нічо́го не помага́є, (редко) не помагається, не пособля́є, не пособляється; ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди);
ничто не помогло́ – ніщо́ не зара́дило (не помогло), (редко) нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), не вра́дило;
помога́йте друг другу – помагайте (допомагайте, спомагайте) одне одному; запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному;
помога́ть кому (необходимыми средствами, чем-либо необходимым) – допомагати (спромага́ти, спромогти́) кого́ чим;
помогите! – рятуйте!, про́бі!;
помочь горю (беде) – зарадити (запобі́гти, запомогти́) лихові (біді, горю);
помо́чь кому в нужде (нуждах) – допомогти́ (помогти), спомогти́ кому́, запомогти́, порятува́ти, зарятува́ти кого́ в біді́, в приго́ді, в потребах;
помо́чь кому деньгами – помогти́ (допомогти) кому́, запомогти́, спромогти́, зарятува́ти, підмогти́, підрятува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми);
помо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (ра́ду) да́ти кому́ (чим);
помо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (зарятува́тися, зара́дитися) тим, що є, що Бог дав;
эти капли помога́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель;
это лекарство очень помогает – ці ліки дуже помічні;
это мне не поможет – це мені́ не помо́же (не допоможе, не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не заряту́є (не вряту́є);
это нисколько не помога́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя.
[Якби́ не Біг, хто б нам помі́г (Пр.). Допоможе, як кобилі заєць (Пр.). Допомагати: з калюжі та в болото (Пр.). Здибався біб з цибулею: — Помайбі, плаксьо! А вона йому відповіла: — Бодай здоров, пучичерево! (Казка). Сказала: «Помагай Біг, діти!  Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам; І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім» (І.Котляревський). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Г.Квітка-Основ’яненко). Дай Боже вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Роби́, небо́же, то й Бог помо́же (Номис). Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати (Т.Шевченко). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (П.Куліш). Череваня полюбили й шанували, бо був козак-друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить (П.Куліш). Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах (П.Куліш). І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Г.Барвінок). Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М.Вовчок). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (О.Кониський). Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Яків Щоголів). — Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (М.Кропивницький). Скрізь встигала в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.Нечуй-Левицький). Лежала вона й тихо стогнала. І ліки вже не помагали (І.Нечуй-Левицький). Милевський робить загальний поклін і кидається за Сапею помогти їй одягтись (Л.Українка). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Л.Мартович). — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь… (М.Коцюбинський). Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… (М.Коцюбинський). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Б.Грінченко). Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Б.Грінченко). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (І.Франко). І те сказать, про хлопа дбав він, Як дбав про коней і волів; Взимі три вози дров давав він, Щоб хлоп продроглі кості грів; Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (І.Франко). Уже пок. Іван Верхратський у своїй праці про говір галицьких лемків звернув був увагу на те, що в лемківському говорі часто стрічаються стягнені форми дієслів. На думку Верхратського, ці форми стрічаються особливо в Сяніччині. Такі самі скорочення стрінув я також у Ліському повіті в селах Явірець, Луг, Завій, Струбовиська. Говорять там: «няй ся ке» (кає) — нехай боїться; «він газде» — (газдує); «няй варе» (варує) — береже; смаке — смакує. Побіч того стрічаються там такі загально вживані на Лемківщині форми, як: возь, подь, тра, смоть або смонь, ідь, шмар, понайбі або помайбі (помагайбіг), не бамся (не боюся); мам, меш, ме (маю, маєш, має) (Франц Коковський). — Аж п’ятеро. Але одна — Боже мій! Суща Беатриса! Таке біляве, тихе, а тиха вода, кажуть, береги рве. Як її? Наталка? Ні… Настунька? Теж ні. Тільки умова — це моя. — Та бери їх усіх! — понуро сказав Степан. — Єсть мені час до дівчат! — Даремно. Учені пишуть, що це допомагає обмінові речовин (В.Підмогильний). І коли Матвій зійшов з Григорчукової нивки й уважно зайнявся підпорою одної гілляки на щепі, що занадто гнулася під тягою овочів, у той час його поздоровив здалека хрипливий баритон чоловічого голосу. — Помайбі, дядьку Матвію!.. Матвій піднімає голову. — Дай-бо здоров’я! — автоматично відповів Матвій і побачив на своїм полі Григорчука (У.Самчук). Я ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (АС). Слухаючи тої мови, Дон Кіхот тільки посміхався, а потім заговорив упевнено і спокійно: — Ех ви, ница ницота і підла підлота! То це, по-вашому, розбій — кайдани розбивати, невольників визволяти, нужденних рятувати, похилих підіймати, бездольних спомагати? Ех ви, ледач ледача і темна темнота! Не дав вам Бог підсліпим вашим розумом спізнати всю велич мандрованого рицарства, не дарував за гріхи ваші свідомості, що не тільки самого такого рицаря, ба й тінь його повинні ви шанувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантес). Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе (Ф.Ніцше). Не лізь в душу ближнього в галошах. І навіть якщо ти витреш ноги, все одно не допоможе (С.Є.Лєц). Народ тепер, перш ніж помогти людині в біді, спочатку зніме ту біду на телефон]. Обговорення статті
Проходящий – який (що) минає (проходить, проминає, спливає, збігає); (временный, преходящий) мину́щий, промину́щий, промина́льний, знико́мий; (проходной) прохідни́й, (идущий мимо, мимоходный) перехідни́й, перехо́жий; (звук) прохідни́й:
проходящая сейчас конференция – теперішня конференція; конференція, що проходить (відбувається);
проходящий испытание, проверку, школу – випро́буваний, переві́рюваний, вишко́люваний;
проходящий красной лентой – наскрізний, ляйтмотивний (совет. лейтмотивний);
проходящий мимо – мимобіжний, мимохідний;
проходящий поезд – прохідний потяг (поїзд);
проходящий практику – практикант;
проходящий сквозь стены – прохідний крізь стіни;
проходящий циклон – прохідний (перехідний) циклон.
[Раз у ба́би перехі́дний моска́ль ночува́в (С.Руданський). Високо піднімуться всі її степові й гірські орли, і понесуть славу вітчизни у всі майбутні століття, не минущу, а вічну (О.Довженко). Всі ці народи Забирає пустеля. І загублена під згарищами Алябастрова ваза Розповідає тільки Про мале й проминальне… (Е.Андієвська). — Всі оці вчинки і багато інших, їм подібних, були, є і будуть діяннями слави, котрої прагнуть смертні яко нагороди й частки безсмертя, що належать їм за голосні їхні подвиги; щоправда, ми, християни-католики і мандровані рицарі, більше повинні дбати про славу віку грядущого, яка вічно витає в ефірних висях небесних, аніж про ту марну славу, що дається осягти в сьому земному й минущому віці, бо тая слава, хоть яка тривала, конче має скінчитися з цим конечним світом,— тим-то, Санчо, дії наші не мусять переступати меж, назнаменованих релігією християнською, що ми до неї признаємося (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Чи повинні риби, що проходять через вічка невода, страждати комплексом неповноцінності? (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Хороший
1) добрий, гарний, хороший, (
разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний;
2) (
красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський;
3) (
достаточно большой по количеству, величине) добрий:
всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!;
все они хороши – всі вони однакові;
глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком;
до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів;
из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди;
на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.);
хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа;
хорошее настроение – добрий (гарний) настрій;
хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.);
хорош гусь (ирон.) – добра штучка;
хорошого понемножку – доброго (хорошого) потрошку;
хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини);
хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива;
худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало.
[Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу].
Обговорення статті
Хохол
1) чуб, чупри́на, чупер, (
диал.) чубайка, чемер, чівка, хобот; (на бритой голове) оселедець;
2) (
с разными оттенками) хохол:
надрать хохол – нам’яти ирху.
[Бояри вмиг скомпоновали, На аркуш маніхвест, кругом, По всіх повітах розіслали, Щоб військо йшло під коругов; Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли, А ус в півлокоть би тирчав; Щоб сала і пшона набрали, Щоб сухарів понапікали, Щоб ложку, казанок всяк мав (І.Котляревський). Як тільки пан із паном за- змагався, Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать (Є.Гребінка). Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку — човни стали. «Нехай ворог гине! Не в Синопу, отамани, Панове-молодці, А у Царград, до султана Поїдемо в гості!» (Т.Шевченко). Взяв він його добре за чемер (Сл. Гр.). А кулик чайку Взяв за чубайку. Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» (Н.п.). На що тому жінка молода у кого й стара за чуприну водить! (Номис). — А ми хіба порожні? Он, бач, пана везу! — Ну, то й вези його з Богом! — глухо одмовив чоловік і почав на шкапійчині чуба поправляти (П.Мирний). Хотіла збудить Петра, торсала його за плечі з усіх боків, смикала за чуприну, а він лежить, як колода (І.Нечуй-Левицький). Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей, як вони., дуже міцно почнуть дерти один одного за чуби та нароблять галасу (М.Коцюбинський). Тюхтій-хохол, що, хоч дурний, та хитрий, Макітру хилить виключно по вітру, Міркує шлунком і хропе гуртом (Є.Маланюк). Населення на Вкраїні — малоросійські хохли (Остап Вишня). Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?.. (В.Баранов). «А братія мовчить собі витріщивши очі. Може так і треба?». Так і треба, бо не встигли нас побити, як біжимо вибачатися за те, що пручалися, коли нас били у нашій же хаті. Бо ми травоїдні хохли, безсловесне тягло в закривавлених імперських возах сусідів — росіян, поляків. Так було, так є, але так не повинно бути (Леонід Залізняк). Очі затуляє довгий чуб — гламурний оселедець на пів щоки. Криві худорляві ноги підкреслюють тісні претісні штани. А між них, тих кривульок модніх — ширінка до колін висить. І плутаються люди, чи воно жінка, чи чоловік (П.Кукуй). — Мати мала певні літературні нахили, добре відчувала на смак російську мову – і українську вивчила. Вона була партійним працівником, перекладала протоколи для ЦК українською мовою. Єдина в осередку, хто міг це робити! З нею працювало двадцятеро хохлів, які не знали своєї мови (В.Брюґґен). Депутат, прізвище якого все одно забудеться Вічністю, вніс черговий метушливий проект щодо заборони в публічній сфері слів «жид», «хахол» і «москаль». Не зовсім зрозуміло при цьому, як бути з «маланцем», «малоросом» і «кацапом». До того ж можна було розширити список «ляхом», «бульбашем», «чурбаном», «хачиком», а також «німчурою», «жабоїдом», «макаронником», «піндосом» та іншими красивими назвами (Ю.Андрухович). — Обабіч дороги — старі дупляві верби порохняві. Прислухаюся — так і є: з одної, найгрубішої, і чути ту музику. Підкрався, звівся навшпиньки, зазирнув у дупло — сидить. Мале, як пів вашого Цилька, пане Годюр, в руках скрипочка, на голові зелений капелюшок. З павуном. У мене чупер на голові встав, і аж не смап’ятався, коли був удома. Щастя, що в хаті була свячена вода (В.Кожелянко). Я теж лінивий хохол… (А.Чехов)].
Обговорення статті
Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник:
будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив;
до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно;
за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина;
какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дядька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі;
как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого);
к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині;
к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби;
на чёрта (разг.) – на чорта (на біса);
не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.);
ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання;
ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма;
один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.);
одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає);
[сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому;
сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє);
[сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть;
сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!;
у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.);
у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах;
чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває);
чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що;
чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого;
чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!;
чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!;
чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути;
чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс);
чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає);
черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого;
чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…);
чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким;
чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери);
чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав);
чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.);
чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого;
чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто;
чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере;
чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як;
чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється;
что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня).
[Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!].
Обговорення статті
Этот – цей, (усил.) оцей:
с этой целью – для цього, із цією метою, маючи це на меті;
с этого момента – відтепер, відтак, з цього часу;
в этом случае – якщо, у цьому разі (випадку);
на этом основании – на цій підставі;
в этом отношении – щодо (стосовно) цього;
в этой связи – у зв’язку з цим.
[Тяжко мені, Боже милий, Носити самому Оці думи (Т.Шевченко). Хто Варениченко? — пита москаль, увійшовши з Сидором у хату. — Та ось цей! — указує москалиха на Чіпку (П.Мирний). — До кого належить цей виноградник? — гукає на свого цигана Тихович (М.Коцюбинський). Цей  ліс  живий.  У  нього  добрі  очі. Шумлять  вітри  у  нього  в  голові. Старезні  пні,  кошлаті  поторочі, літопис  тиші  пишуть  у  траві (Л.Костенко). Оцей мізерний клаптик існування, де жити — тільки корчитись — і вже. Тепер неси мене, моя бідо, куди б не заманулося. Байдуже (В.Стус). І лежу, мов мішок, я. Чорнію, худну без повітря, світла, тепла, привіту. Я розклав оцю журбу многотрудну на півкулях мозку, мов карту світу (Ю.Андрухович)].
Обговорення статті
Язык
1) язик;
2) (
речь) мова;
3) (
в колоколе, колокольчике) серце, би́ло;
4) (
перен., пленный) язик;
5) (
уст., народ) язик:
боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий;
болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати;
боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто;
вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти;
владеть языком – володіти (орудувати) мовою;
говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних;
говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою;
держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста);
дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик;
заливной язык – заливний язик;
злой язык – злий (лихий) язик;
идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик;
иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик;
как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся;
использование (употребление) языка – мововжиток;
ломать язык – калічити мову;
население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення;
на (украинском) языке – (українською) мовою;
на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка;
овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову;
они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз;
остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто;
прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик;
проглотить язык – проковтнути язика (язик);
происхождение языка – походження мови;
просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить;
птичий язык – пташина мова;
разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова);
родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова;
слетать, срываться с языка – зриватися з язика;
хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик;
чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати;
что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.);
что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.);
чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів;
эзоповский (эзопов) язык – езопова (рідше езопівська) мова;
язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто);
языки, языци – язики, народи, народності;
язык и речь – мова і мовлення;
язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.);
язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що;
язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого);
язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого;
язык преподавания – викладова мова;
язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто;
язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто;
язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.);
язык иностранный – чужа (іноземна) мова;
язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.);
языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.);
языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.);
язык пламени – язик полум’я;
язык преподавания – викладова мова.
[Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Служивыймоска́ль, -ля́.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Моска́ль, -ля́
1)
русский.
Москаля́ підпуска́ти, підво́зити кому́ – пыль в глаза пускать, надувать, обманывать кого.
2)
холодный северный ветер;
3)
солдат;
4)
сорт льна;
5)
сорт чесноку.

- Російсько-український словник правничої мови 1926р. (В. І. Войткевич-Павлович, Г. Д. Вовкушівський та інші) Вгору

Солдат – салдат (москаль). Рядовой -дат – рядовик (простий, шереговий салдат).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

моска́ль, -ля́, -ле́ві, -ле́м, -калю́! -калі́, -лі́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Амуни́ція, -ції и амуни́ця, -ці, ж. = Муниція. Зачав він [москаль] забивати цвяшки, де він ружжо повісить, де амуницію. Чуб. І. 219. Як амуницю спорядили і насушили сухарів. Котл. Ен. IV. 58.
Биле́т, -та, м.
1) Билетъ.
2) Паспортъ.
3) Отпускной солдатскій билетъ.
По дорозі йшов молодий москаль додому по билету. Левиц. І. 1.
4) Двадцатипятирублевая ассигнація.
А що за цю коровку? — Билет. Золотон. у.
Бле́яти, бле́ю, -їш, гл.
1) Блеять.
Реве маржина, блеють вівці. Шух. І. 197.
2) Баять, говорить, болтать.
Блеяй, блеяй, пане Свириде, зобачим, що з того вийде. Ном. № 13026. А народ блеє та й блеє, що москаль замовив дощ. Черниг. г.
Бра́во, нар. Хорошо, красиво. Казав москаль «право», та й збрехав браво. Посл. Ум. Браве́нько, браве́сенько.
Бу́йвіл, -вола, м. Буйволъ. Греб. 359. Да з’їхалось да три воли, да три воли, три буйволи. Чуб. III. 355. Їхав москаль буйволами. Драг. 2. Ум. Бу́йволик. Ув. Буйволя́ка.
Ви́рва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. Борз. у. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Лубен. у. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. О. 1862. IX. 114. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Мкр. Н. 29. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. У три ви́рви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. І. 16.
Відстановни́й, -а́, -е́. Отставной. Він відстановний москаль і з давніх москалів нема старішого над його. Васильк. у.
Ги́нути, -ну, -неш, гл. Погибать, умирать; о скотинѣ: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Ном. №751. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65. Тисячами гинуть голоднії люде. Шевч. 331. Дурно тільки слова твої гинуть. МВ. II. 62.
Го́рло, -ла, с.
1) Горло, глотка.
Проханий кусок горло дере. Ном. № 4493. Кричать на все горло. К. ЧР. У горлі пересохло. Треба горло промочити. На го́рло заробля́ти. Зарабатывать на водку. Черк. у. Го́рлом дарува́ти. Освобождать отъ смертной казни. От уже ж бо осуджено, щоби Теклуні ні січено, ні рубано, але щоби Теклу горлом даровано. Гол. І. 53. Го́рлом, на го́рло скара́ти. Казнить смертью.
2) Дуло въ пушкѣ, ружьѣ.
Москаль гармати горлом у вічі поставив. Стор. ІІ. 199.
3) Входь въ рыболовный сакъ. Шух. І. 224, 228.
4) См.
жорна. Шух. І. 261, 264.
5) Съуженное мѣсто
кошари въ полонинах. Шух. I. 192. Ум. Го́рличко. Ном. № 11587.
Гоца́к, -ка́, м. Особаго рода танецъ съ прыжками. Жижки од танців задрижали, вистрибувавши гоцака. Котл. Ен. I. 20. Москаль покинув глек да садить гоцака. Греб. 373.
Гуса́рин, -на, м. Гусаръ. Не вернувся із походу гусарин-москаль. Шевч. 487.
Да́рма́, нар.
1) Ни за что, напрасно, понапрасну.
Тоді б не сердився да́рма. Ком. II.
2) Ничего не значить, пускай его, ну его, нужды нѣтъ, ничего.
Дарма́ — ярма, аби б воли були. Ном. «Тату! лізе чорт у хату!» — «Дарма́, аби не москаль. Ном. № 809. Мо’ то й не ваше, та дарма́, беріть уже.
3) Не хуже чѣмъ, не уступаетъ.
Вітряк меле дарма́ водяного млина. НВолын. у. Таке солодке зілля, дарма патоки. НВолын. у.
4)
Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма́, що пил і попіл. К. Св. П. Дарма, що голий, да в під’язках. Посл. Да́рма-га́рма. Ни съ того, ни съ сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна. Нп.
Ді́йма, -ми, ж. Предчуствіе, вѣсть, догадка? Венгер Руса не боявся, не мав тої дійми, бо він не чюв, шьо йде москаль вороними кіньми. Гол. II. 461.
Додрібуши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія до какого либо времени, случая. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити.... Додрібушився москаль, що батьків бич та зачепив москалевого. Грин. II. 207.
Дока́зувати, -вую, -єш, сов. в. доказа́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Договаривать, договорить.
«Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69.
2) Показывать, показать, дѣлать, сдѣлать, продѣлывать, продѣлать. Котл. НП. 388. К. ЦН. 219. О. 1861. XI. 104. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41).
Дай нам, мати, доказати, що ми — рідні діти тих великих, що за правду гинули на світі! К. Досв. 33. Чого прозьба не докаже, те докажуть буки. Ном. Бачить Бог, що москаль такі штуки доказує над смертю, — велів йому іти, куди хоче. Чуб. І. 319.
3)
кому. Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б мені на чужині хоч одна людина, — ніхто б мені не доказав, що я сиротина. Мет. 58. Було старий і стане доказувати жінці: на яку ми його (сина) радість вигодували? Який з його хазяїн буде? Стор. І. 60. Вона мені щодня добре докаже. Того ж бо я й тужу: твоїй матері не вгожу... Постелю постіль — не ляже, — моєму серденьку докаже. Мет. 264.
4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. «
Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький та Калиновський?» — Одібрав і од їх листи: один на другого доказує, — видко, що нема між ними доброї згоди. Стор. МПр. 89.
5) Быть въ состояніи, умѣть, съумѣть сказать, разсказать, пояснить.
От про камінь тіки я не докажу, чи взяв його хто, чи він там. Драг. 11. Чи на сій худобі жив, чи, може, й на другій, — сього тобі не докажу. О. 1861. X. 26.
Дрібоши́ти и дрібуши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити. Грин. II. 207. Поэтому дрібошити = дріботати 2. Кінь.... дрібошив ристю. Левиц. І. 484.
Жартува́ти, -ту́ю, -єш, гл.
1) Шутить.
З Богом нічого жартувати. Ном. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65.
2) Проявлять любовныя ласки.
Жартувала дівчина до зорі, поки стало видно вже на дворі: «Іди, іди, козаченьку, додому, не хвалися, серденько, нікому. Нп. Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же! Мет. 69. Стала вона ночувать коло його, він давай з нею жартувать. Рудч. Ск. І. 211.
Загруза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. загру́знути и загру́зти, -зну, -неш, гл. Вязнуть, завязнуть, увязнуть. Не громадь, дудку, сіна, бо загрузнеш по коліна. Ном. № 4305. А в той гарбуз москаль загруз. Чуб. V. 1070.
Замекеке́кати, -каю, -єш, гл. = Замекати. Москаль бодай би не козою замекекекав. Котл. Ен. IV. 10.
Казе́нний, -а, -е. Казенный. Москаль казенна вещ. Ном. № 799. Були і панські, і казенні. Котл.
Кахи́, меж., выражающее кашель. Ой ти, старий, кахи-кахи, я, молода, хихи-хихи! Нп. Знов біжить москаль поз двір та: кахи! А вона й собі: кахи! Рудч. Ск. II. 165.
Кватирува́ти, -ру́ю, -єш, гл.
1) Квартировать.
В його кватирував о. Яким ще семинаристом. Св. Л. 216.
2) Стоять постоемъ.
В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Гол. І. 147. Москаль, що кватирував у нас. Г. Барв. 425.
Ке́рез, пред.
1) Черезъ.
Москаль... пошов навпрямець керез став. Рудч. Утоптав стежечку керез тещин двуір. Чуб.
2) Изъ-за.
Керез тебе, жено, своїх будем страхати.
Ки́дати, -даю, -єш, одн. в. ки́нути, ки́ну, -неш, гл.
1) Бросать, кидать.
Та й почав мені кидати у пазуху п’ятаки з обох кишень. ЗОЮР. І. 250. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Мет. 92. Ой взяли го за реберці та й кинули через дверці. Гол.
2) Оставлять, бросать, переставать.
Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Мет. 78. Кидай... вечеряти: час на коня сісти. Макс.
3)
во́ду. Качать насосомъ.
4)
кров. Дѣлать кровопусканіе.
5)
сі́но. Подавать сѣно при укладываніи его въ стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать. О. 1862. IX. 7.
6)
ли́хом об зе́млю. Забыть о горѣ, пренебречь имъ. Кинь лихом об землю та давай погуляєм.
7)
Ки́нути о́ком. Взглянуть, завидѣть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась. Св. Л. 170.
8)
Ки́дати хляще́м. Бросать въ безпорядкѣ, какъ попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю. Кіевск. у.
Командєрство, -ва, с. Начальство военное. Господа москаль! а скажіть, будьте ласкаві, вашому командєрству, коли треба вівса, або якого борошна, то нехай прийдуть. Кв. І. 131.
Межува́ти, -жу́ю, -єш, гл.
1) Межевать.
Ой уступив москаль у запорозьку землю та й став межувати, де слободи, де городи добре буде сажати. Нп.
2) Граничить.
Чернігівська губернія межує з київською. Черниг. у.
Ми́лиця, -ці, ж. Костыль, деревяшка, деревянная нога. Щоб ти на милицях пішов. Ном. 3720. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 398.
Моска́лик, -ка, м.
1) Ум. отъ
моска́ль.
2) Родъ морской рыбы.
Потім посипались з матні на берег здорові лакерди... заблищали червоно-золоті москалики. Левиц.
3) Жучокъ Сосcinella quintempunctata.
Моска́личок, -чка, м. Ум. отъ моска́ль.
Моска́ль, -ля́, м.
1) Великороссъ.
Москаль ликом в’язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ном. № 849. Підпуска́ти, підво́зити москаля́. Лгать, надувать, обманывать. Не слухайте, батьки, сього ледащиці: підвезе він вам москаля!.. Не москаля я вам підвіз, а роблю все по правді. К. ЧР. 376.
2) Солдатъ.
Пан постановив оддати Миколу в москалі. Левиц.
3) Сортъ льна, сѣмя котораго не вылущивается само собой. Полт.
4) Сортъ чесноку. Вас. 204.
5) Насѣк. Pyrrhocoris apterus. Вх. Пч. І. 7. Ум.
Моска́лик, моска́личок, моска́льчик. Роскажіть лиш, дядечку-москаличку, які дива ви бачили. О. 1862. V. 29. Ув. Москалю́га. К. Дз. 79.
Моска́льство, -ва, с.
1) Соб. отъ
моска́ль.
2) Обрусѣлость.
Українську натуру я добре знаю. Все се москальство лежить на їх, як на волу сідло. Левиц. І. 313.
Моска́льчик, -ка, м. Ум. отъ моска́ль.
Москалю́га, -ги, м. Ув. отъ моска́ль.
Москва́, -ви́, ж.
1) Москва (городъ).
2) =
Москаль. Москаль, що якесь старе залізо продавав... і не чує, що жвавий міщанин у чемерці штовха його: «Москва, москва, чи продаєш залізо?» МВ. І. 24.
Москівщи́на и Московщи́на, -ни, ж. Великороссія. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65.
Моско́вець, -вця, м. = Москаль 1. К. Дз. 115.
Мота́ти, -та́ю, -єш, одн. в. мотну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Мотать, наматывать, мотнуть.
Мотати нитки на клубок. На ус мота́ти. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Слухає та на ус мотає. Чуб. І. 289.
2) Болтать, болтнуть, качать, качнуть, махать, махнуть.
Увійде москаль у хату, мотне патлами. Греб. 405.
Муни́ця, -ці, муни́ція, -ції, ж. Амуниція. Дадуть тобі, синку, солдатську муницю. Нп. Москаль закусив, подякував Богу... да за муницію та й пішов собі. Драг.
Мути́ти, мучу́, -тиш, гл.
1) Мутить, возмущать.
2) Производить безпорядокъ.
Мутив, як на селі москаль. Котл. Ен. І. 25. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. № 876.
Накрива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. накри́ти, -кри́ю, -єш, гл.
1) Накрывать, накрыть, покрывать, покрыть.
Поцілував мертвих в очі, христить, накриває червоною китайкою голови козачі. Шевч. 203. Накри́в мо́крим рядно́м. Сразу и неожиданно набросился, напалъ на кого-либо, преимущественно словесно. Ном., стр. 68.
2) Обычай: покрывать, покрыть голову новобрачной пли утратившей дѣвство. См.
Покривати. Пішов москаль в Туреччину, Катрусю накрили. Шевч. Вже ж Тетяна не дівочка, вже накрита голівочка. Грин. III. 270.
Напаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Надушиться, пропитаться запахомъ. У садочок пійду, — васильками напахаюсь. Нп. Напахаєшся зіллячка розмаринового, націлуєшся личенька рум’яного. Нп. Ти по чужих степах находився, руської кости напахався, то вона коло тебе й пахне. Рудч. Ск. І. 85. Москаль, напахався московського духу. О. 1862. V. 40.
Невми́ваний, -а, -е. Неумытый. Якийсь москаль сидить: головач роскошланий, невмиваний. МВ. II. 13.
Нече́пурно, нар.
1) Некрасиво; нехорошо.
2) Неряшливо.
3) Плохо, нехорошо.
Отто тільки нечепурно, що москаль взявся по нашому і про нас писати, не бачивши зроду краю і не знавши звичаїв і повір’я нашого. Котл. НП. 400.
Огу́лити, -лю, -лиш, гл. Обмошенничать, надуть. Москаль козака як раз охулить, а москаля і чорт не одурить. Ном. № 846.
Осе́ля, -лі, ж. Жилище. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. Шевч. До нашої оселі якийсь москаль припхався. Кобел. у. В оселі гріх світити, бо чорт прибіжить. Васил. у.
Пано́к, -нка́, м. Мелкопомѣстный помѣщикъ. Василь, як москаль, став на самім переду, де звичайно стоять на селах панки да підпанки та попаді з дочками. Левиц. І. 13. Ум. Пано́чок.
Перехо́дом, нар. По пути, во время прохожденія. Колись переходом стояв у нашому селі москаль. О. 1862. І. 28.
Пе́ртися, пру́ся, пре́шся, гл. Переться, напирать, лѣзть. В німецькі землі, у чужії претеся знову. Шевч. 211. Та співаю, щоб та печаль не перлася, як той москаль. Шевч.
Поволокти́, -чу́, -че́ш, гл. Поволочь, потащить. Москаль встав і насилу поволік потомлені ноги. Левиц. І. 2. Чи не поволочеш ти вовчого хвоста? Ном. № 11037.
Поз, нар.
1) =
Повз. Один москаль наглядів якось гарну молодичку та все біга поз двір, все біга, щоб як небудь зачепить її. Рудч. Ск. II. 164.
2) Возлѣ. МУЕ. І. 124.
Поз молоду з лівого боку сідає старша дружка. МУЕ. І. 124. (Полт. г.).
Поколо́шкати, -каю, -єш, гл.
1) Всклокочить, взъерошить (волосы). О градѣ: побить, свалить стебли растеній.
Гряд поколошкав трошки хліб. Харьк.
2) Встревожить, испугать.
Та не гомони, дядьку: усю рибу поколошкав. Морд. Оп. 33. Москаль убіг у хату, з печі її стяг, дітей поколошкав. Г. Барв. 53.
Попереверта́ти, -та́ю, -єш, гл. То-же, что и переверну́ти, но во множествѣ. Мнж. 32. Ослони... поперевертає. Єв. Мр. XI. 15. Сю штуку написав москаль по нашому і дуже поперевертав слова. Котл. НП. 398.
Потасува́ти, -су́ю, -єш, гл. Поколотить. Було його на вольній або на вечорницях потасують добре, бо таке задьорне було. Кв. Тим же він і сердитий. Добре, що ще не потасував тебе. Се диво, що москаль голодний заснув, не потасувавши хазяйки. Котл. МЧ. 443.
Припи́сувати, -сую, -єш, сов. в. приписа́ти, -шу́, -шеш, гл.
1) Приписывать, приписать.
2) Писать, написать (въ письмѣ). Грин. II. 290, 100.
Батько приписав з дому до сина, щоб той приїхав. Грин. II. 271. Наш москаль приписав, щоб йому хоч карбованців два подали. Кіев. у. А ще од своїх рук листи писав, до Василя Молдавського посилав, а в листах приписував... АД. II. 100.
Про́торг, -га, м. = Протір. Москаль і проторг проковтне, та не вдавиться. Ком. Пр. № 715. Хто хоче собаку з світа згубити, той дасть їй проторга ззісти. Борз. у.
Прус, -са, м.
1) Насѣк. прусакъ.
2) Пруссакъ, житель Пруссія. Шух. І. 183.
Ізвоював москаль пруса. Лукаш. 69.
Ра́ди́й, -а, -е. Радъ, веселый, довольный. Ввечері було прийде її москаль з роботи, радий та веселий. Левиц. І. 34. Чим хата багата, тим і рада. Чуб. III. 29. Всі вороги раді з того, що нема чумака мого. Чуб. V. 1198. Рада Ганна за пана, та пан не бере. Ном. № 5386. Ум. Раде́нький, раде́сенький. Шевч. 2 54. Раденький, що дурненький. Ном. № 12674.
Ра́птом, нар. Внезапно, вдругъ, неожиданно. Опат. 17. Так раптом взяв і поїхав. Уман. у. Як рипнули двері, москаль раптом прокинувся. Левиц. Пов. 178.

Запропонуйте свій переклад