Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «надіятися»
Шукати «надіятися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ждать – жда́ти, чека́ти кого́, чого́, на ко́го, на що, сподіва́тися кого́-чого́, наді́ятися кого́-чого́ (зап.) очі́кувати кого́-чого́. [А мо́же жде козаче́нька, щоб залоскота́ти (Шевч.). Ждав на вас (Франко). Миле́нького ве́село чека́є. Нас чека́є смачна́ вече́ря. Як-би на вас чека́в, то до́сі вмер-би. Старості́в сподіва́ються. Нена́че сподіва́лася, що її́ ось-ось уда́рять (Грінч.). За́втрашнього дня очі́кує (Проскур.). Мов і наді́явся вас (Франко)].
• Жди, жди́те (беды, неприятности) – начува́йся, начува́йтеся. [Так і начува́йся, що який-не́будь шнирне́ ноже́м з-за угла́ (Черк.)].
• Ждать в очереди – засто́ювати че́рги́. [Ве́шталися лю́ди, що засто́ювали че́рги́ в млині́ (Неч.-Лев.)].
• Жда́нный, прич. – жда́ний, споді́ваний, (зап.) очі́куваний.
Наде́яться – (на кого, на что, что делать) сподіва́тися, (реже) наді́ятися и (редко, зап.) споді́ятися, наді́ю ма́ти (держа́ти, поклада́ти) на ко́го, на що, що роби́ти, упова́ти, (диал., зап.) духва́ти на ко́го, на що; (чего: ожидать чего, рассчитывать на что) сподіва́тися, (редко) наді́ятися чого́. [Сподіва́вся дід на обі́д, та й не вече́рявши спа́ти ліг (Номис). Сподіва́лася його́ стрі́нути (Н.-Лев.). Од сві́ту по́мочи не сподіва́йся (Крим.). Наді́ятись на се́бе ті́льки мо́жна (Грінч.). Де споді́єшся ніч ночува́ти, то там дві бу́деш (Чуб. I). На дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переяславщ.). На ме́не не впова́й (Кониськ.). Добро́дію, засмі́люсь упова́ти, що… (Куліш). На дя́дька не ду́же духва́йте (Свидниц.)].
• -юсь на ваше слово – наді́юся (упова́ю) на ва́ше сло́во.
• -юсь, вы придёте? – сподіва́юся, ви при́йдете?
• Твёрдо -ться на что – поклада́ти найпевні́шу наді́ю на що.
• На бога -де́йся, а сам не плошай – бо́га взива́й, а рук приклада́й; на бо́га поклада́йся, а сам робо́ти не цура́йся; роби́, небо́же, то й бог помо́же (Приказки).
• На ветер -ться, без помолу быть – ві́тер мовчи́ть, вітря́к стої́ть – не чека́й ди́ва, не бу́де мли́ва.
Поставля́ть, поста́вить –
1) ста́вити и ста́вляти, поста́вити (о мн. поста́вляти), станови́ти, постанови́ти що; срв. Ста́вить и Поста́вить.
• -вля́ть рекрут – ста́вити (поста́вити), виставля́ти (ви́ставити) рекруті́в.
• -вля́ть себе в обязанность – за обов’я́зок собі́ ста́вити, станови́ти, ма́ти що.
• Ему -вили в обязанность сделать это – йому́ поста́влено за обов’я́зок це зроби́ти (вчини́ти).
• -вля́ю себе за честь быть его другом – за честь собі́ ма́ю (вважа́ю) бу́ти його́ дру́гом.
• Долгом -вля́ю предупредить вас – за свій обов’я́зок ма́ю (вважа́ю) застерегти́ вас.
• -вля́ть правилом, законом – уставля́ти, установля́ти, ста́вити, станови́ти за пра́вило, за зако́н.
• -вля́ю себе за правило ни на кого, ни на чью помощь не надеяться – ста́влю, становлю́ собі́ за пра́вило ні на ко́го, ні на чию́ допомо́гу не наді́ятися (не поклада́тися, не звіря́тися, не спуска́тися).
• Ему -вили в вину этот поступок – йому́ взя́то за прови́ну цей вчи́нок.
• -вить на своём – доказа́ти свого́, дове́сти свого́, насто́яти на своє́му, поста́вити на своє́. [Щоб я свого́ не доказа́в? Ні в сві́ті (Куліш). Дочка́ поста́вить на своє́ (Н. Лев.)];
2) (снабжать кого чем) постача́ти, поста́чити, достача́ти, доста́чити кому́ и на ко́го що, приставля́ти, приста́вити кому́ що, (в достаточном количестве) вистача́ти, ви́стачити, настача́ти, наста́чити кому́ и на ко́го що. [Аби́ ті ли́царі та городи́ на війну́ скі́льки тре́ба ві́йська постача́ли (Доман.). Оди́н, ска́жемо, коло землі́ працю́є, хліб ро́бить, а дру́гий зві́ря ло́вить, м’я́са на всіх постача́є (Єфр.). Він нам дро́ва приставля́є (Звин.). Таке́ ві́йсько ви́стачимо, що й кри́мського ха́на звоюва́ли-б (Стор.). Не могли́ на всіх наста́чити (Єфр.)].
• -вля́ть муку на армию, для армии – постача́ти бо́рошно ві́йськові и на ві́йсько.
• Вы должны -вить дрова к 1-му августа – ви пови́нні поста́чити (доста́чити), приста́вити дро́ва до 1-го се́рпня.
• Всё -влено в достаточном (в нужном) количестве – усього́ поста́чено (доста́чено, ви́стачено, наста́чено) до́сить (скі́льки тре́ба);
3) настановля́ти, настанови́ти, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти, (только о многих) ста́вляти, поста́вляти, понастановля́ти кого́ ким и на ко́го, за ко́го (над ким, над чим), (о духовных особах: посвящать) висвя́чувати, ви́святити, (о мн.) повисвя́чувати кого́ на ко́го. [(Лати́нське духове́нство) ста́вляло свої́х бі́скупів чи попі́в по ру́ських зе́млях (Куліш). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в ку́рінь пусти́ли ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР). Його́ грома́да ти́тарем настанови́ла (Г. Барв.)].
• -вить кого священником – настано́вити (ви́святити) кого́ на попа́.
Поста́вленный –
1) см. Поста́вить;
2) поста́чений, доста́чений, приста́влений, ви́стачений;
3) настано́влений, поста́влений, постано́влений; ви́свячений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Надеяться – наді́ятися, -ді́юся, -ді́єшся, сподіва́тися, -ва́юся.
Уповать – наді́ятися, -ді́юся, -ді́єшся, упова́ти, -ва́ю, -ва́єш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ждать
• Время не ждёт – час не жде (не чекає); час тіснить.
• Всё приходит вовремя для того, кто умеет ждать – хто жде, той діждеться. Пр. Чекай, аж час прийде. Пр.
• Дело не ждёт – діло (справа, праця) не жде (не чекає); діло пильне (справа пильна, нагальна).
• Ждал не дождался (разг.) – ждав не діждався; чекав не дочекався; ждав, ждав та й годі сказав; (жарт.) ждав та й жданики (жданки) поїв (розгубив).
• Ждали, ждали, да и ждать перестали – ждали, ждали, та й годі сказали. Пр. Ждали, ждали, та й жданки погубили. Пр.
• Ждать в очереди – застоювати чергу; стояти в черзі.
• Ждать кого, чего – ждати (чекати) кого, чого, на кого, на що; сподіватися кого, чого; (іноді) надіятися кого, чого.
• Ждать-пождать кого (разг.) – чекати та й чекати кого, на кого; ждати та й ждати кого; ждати-чекати кого.
• Ждать удобного случая – чекати [доброї (слушної)] нагоди; чекати (ждати) оказії.
• Ждать у моря погоды (разг.) – виглядати над морем години (погоди); чекати (ждати) біля (коло) моря погоди; марно сподіватися (чекати, дожидати) чого.
• Жди, ждите (беды, неприятностей) – начувайся, начувайтеся.
• Не без конца же нам здесь ждать – не доки ж тут нам чекати (ждати).
• Не ждал, не гадал (разг.) – і гадки, і думки не мав; і гадки не гадав; і в голові не покладав; і на (в) думці не було.
• Не заставил [себя] долго ждать – не забарився (не загаявся).
• Семеро одного не ждут – два (двоє) третього не ждуть (не чекають). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр.
• Того и жди – от-от (ось-ось); затого; тільки (лиш) не видно; тільки що не. [Сидить у хаті, а затого хата повалиться. Сл. Гр. Андрій не покидав надії, що ось-ось не видно як найдуть пани, усе полагодять і пустять фабрику. Коцюбинський.]
• Я не могу больше ждать – я не можу більш (є) чекати (ждати); (розм. жарт.) не до ждан(и)ків мені.
Надежда
• Быть в надежде на что – мати надію на що; сподіватися на що, чого; надіятися чого, на що.
• Возлагать надежды на вашу помощь – сподіватися на вашу допомогу (поміч).
• Возлагать надежды на кого, на что – складати (покладати, мати) надію на кого, на що. [За Сибіром сонце сходить, хлопці, не дрімайте, а на мене, Кармалюка, всю надію майте. Н. п.]
• Надежда овладела его душой – надія пойняла (опанувала) його душу.
• Надежды осуществились (сбылись) – надії (сподіванки, сподівання) здійснилися (справдилися).
• Несбыточная, неосуществимая надежда – нездійсненна надія (сподіванка); химера.
• Питать, лелеять надежду (надежды) – плекати (пестити, голубити, кохати, живити, гонобити) надію; (поет.) гріти в серці надію.
• Подавать надежды – давати (подавати) надії.
• Подающий большие надежды – який подає великі надії.
• Потерять надежду – утратити (стратити) надію; зневіритися; (іноді) з(без)надіятися. [Надіявся зовсім, щоб її бачити. Васильненко.]
• Слабая надежда – мала надія.
• Твёрдая надежда – добра (певна) надія.
• Теплится надежда – жевріє (іноді тліє) надія.
• Тешить себя надеждой (книжн.) – тішити себе (тішитися, утішатися) надією; мати любу надію.
• Тщетная надежда – марна (даремна) надія (сподіванка); марне (даремне) сподівання.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Наді́ятися – надеяться.
• Вороння́ гра́є, наді́йся дощу́ – грачи кружатся, ожидай дождя.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

наді́ятися, -ді́юся, -ді́єшся, -ді́ються на кого, на що

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Наді́ятися, -ді́юся, -єшся, гл. Въ Лохвиц. у.: надія́тися, -дія́юся, -єшся, гл. Надѣяться. Наче ви схожі з нашим паничем, так не надіяюсь, шоб були панич. Слов. Д. Эварн.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Наді́ятися, гл. *2)—чого́. Ждать ч.-н. Як вороння грає, то надійся дощу або снігу. Крим.