Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «научать»
Шукати «научать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Науча́ть, научи́ть
1) (
обучать кого чему) навча́ти, (реже) науча́ти и нау́чувати, навчи́ти и (реже) научи́ти, вивча́ти и (реже) виу́чувати, ви́вчити, (приучать) зуча́ти и зу́чувати, зучи́ти, (о мног.) понавча́ти и понау́чувати; повивча́ти и повиу́чувати кого́ чого́ и що роби́ти. [Навча́є чужи́х мов (Київ). Я ду́рно гро́ші беру́, а вас нічо́го не навча́ю (Крим.). Зві́дки зна́єш, чого́ там науча́ють? (Л. Укр.). Ви, ка́же, діте́й не нау́чуєте стра́ху (Стефаник). Хто мовчи́ть, той двох навчи́ть (Приказка). Він і сам чита́ти вмі́є і діте́й усі́х понавча́в (Пирят.). Всіх сама́ навча́ла пісе́нь (Харківщ.). Важка́ робо́та в убо́зтві зучи́ла їх труси́тися над ко́жною кри́хтою (Грінч.)];
2) (
наставлять) нав[у]ча́ти, навчи́ти (на ро́зум, на до́брий ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, настановля́ти, настанови́ти (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чувати и напуча́ти, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти (диал.) нагруща́ти, нагрусти́ти кого́, (советовать) ра́дити, нара́дити, ра́яти, нара́ювати, нара́яти кого́ и кому́, пора́дити кого́. [Як жи́ти він пови́нен, його́ науча́є (Рудан.)].
-чи́ть уму-разуму – навчи́ти (настанови́ти, наве́сти́) на (до́брий) ро́зум. [Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум (Звин.). Скорі́ш ду́рень оду́рить розу́много, як розу́мний ду́рня на ро́зум наведе́ (Номис)];
3) (
подучать) навча́ти, навчи́ти, намовля́ти, намо́вити, науща́ти, наусти́ти кого́; см. Науща́ть. [Ви навча́єте його́, щоб він мене́ ла́яв (Крим.)].
Нау́че[ё́]нный
1) на́вче́ний
и (реже) нау́чений, ви́вчений, понау́чуваний, повиу́чуваний.
-ный горьким опытом – гірки́м до́свідом на́вче́ний;
2) на́вче́ний, нау́чений, настано́влений (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чений, нарозу́млений, нагру́щений;
3) на́вче́ний, нау́чений, намо́влений, нау́щений.

-ться
1) (
стр. з.) навча́тися, (реже) науча́тися и нау́чуватися, бу́ти на́вчаним и нау́чуваним, на́вче́ним и (реже) нау́ченим, понау́чуваним чого́ и т. п.; срв. Науча́ть;
2) (
возвр. з.) навча́тися, (реже) науча́тися и нау́чуватися, навчи́тися, вивча́тися и (реже) виу́чуватися, ви́вчитися, (о мног.) понавча́тися и понау́чуватися, повивча́тися и повиу́чуватися чого́ и що роби́ти. [В шко́лі вони́ знання́ навча́ються (Звин.). В ко́го ти навчи́вся тіє́ї пі́сні? (Грінч.). В пані́в навча́лись (Квітка). І від ко́го вони́ понавча́лись так роби́ти! (Грінч.). Понау́чувались вони́ уся́ку пашню́ сі́яти (Дещо). Зві́дки лю́ди виу́чуються пісе́нь? (Крим.). Став усьо́го вчи́тися і за рік усього́ ви́вчився (Рудч.)]; -чи́ться уму-разуму – ви́вчитися на до́брий ро́зум (Крим.), навчи́тися ро́зуму, настанови́тися на (до́брий) ро́зум;
3) (
вдоволь, сов.) навчи́тися, поповчи́тися (досхочу́).
Дурно́й
1) (
некрасивый) нега́рний, пога́ний [Нега́рний на обли́ччя. Яки́й він пога́ний], (безобразный) бридки́й [І бридка́-ж вона́!], гидки́й.
Дурё́н лицом – пога́ний на обли́ччя, бридки́й на обли́ччя, бридки́й на виду́, на вро́ду.
Она дурна́ собою – вона́ нега́рна, пога́на, (безобразна) бридка́, гидка́.
Он не дурё́н, она не дурна́ (собой) – він не пога́ний, вона́ не пога́на, він (вона́) нічо́го собі́, нічоге́нький (ж. -нька). Ум. погане́нький, ув. поганю́чий.
Дурнё́хонек, дурнё́шенек (очень дурё́н, безобразен) – погані́сінький; бридкі́сінький, гидкі́сінький;
2) (
плохой, нехороший) пога́ний [Борщ пога́ний. Пого́да пога́на], лихи́й [Лихи́й крам], злий [Що ти зло́го учини́ла? Дорі́женька зла́я], недо́брий [Прийшли́ ві́сті недо́брії (Шевч.)], ке́пський [Ке́пські нови́ни]; (негодный) леда́чий [Леда́чий крам = дурно́й товар]; (противный) бридки́й, гидки́й.
Дурно́й глаз – лихе́ о́ко, урі́чливе (урі́чне) о́ко.
Дурна́я слава – сла́ва, несла́ва, пога́на сла́ва. [Пусти́ли таку́ сла́ву про ньо́го].
Дурно́е настроение, расположение духа – пога́ний на́стрій (р. -ою), марко́та. (См. Дух 3).
Дурны́е привычки – пога́ні зви́чки (р. -чок).
Дурно́му научать – на зле навча́ти.
Зло, сущ.
1) зло (
р. зла), ли́хо (-ха), лихе́ (р. лихо́го), (редко) ху́до (-да). [Ну, бра́те, – ка́жуть: як ти жив? добро́ чи зло роби́в? (Гліб.). Лю́ди не одна́ково розумі́ють добро́ і зло, пра́вду і непра́вду (Наш). Хто сі́яв зло, той пожина́в скорбо́ту (Куліш). Піп люде́й кара́є, а сам ли́хо ро́бить (Номис). Рома́не! лихи́м живе́ш, литвино́м оре́ш (Номис). Я їм добра́ не зи́чу, ху́да не ми́слю (Чуб. V)].
Делать зло – ли́хо ко́їти, чини́ти, учини́ти (сделать) кому́, (образно) ли́хо кува́ти кому́.
Ом сделал страшное зло – він вчини́в (зроби́в, ско́їв) страшне́ ли́хо.
Желать зла кому – ми́слити зло кому́, бажа́ти (зи́чити) ли́ха кому́.
На зло научать кого – на ли́хо вчи́ти кого́.
Употреблять во зло – вжива́ти на зле що, зловжива́ти що; см. Злоупотребля́ть.
Считаться за зло – йти (вважа́тися) за зле;
2) (
беда) ли́хо, біда́, (неожид.) лиха́ годи́на; см. Беда́.
Общественное зло – грома́дське ли́хо.
Рабство есть величайшее из зол – ра́бство – це найгі́рше ли́хо (зло).
Из двух зол выбирай меньшее – котре́ ли́хо ме́ншеє те й вибира́й.
Постигло зло кого – спітка́ло ли́хо кого́, поби́ла кого́ лиха́ годи́на.
Как на зло (на беду) – як на зло, як на ту пеню́, як на те. [Як на ту пеню́ й ма́ти прихо́дять (Сл. Гр.)].
Избежать зла – уни́кнути, втекти́ ли́ха (біди́).
Уйти от зла – втекти́ від ли́ха (біди́).
Вещать зло – ли́хо (біду́) віщува́ти кому́;
3) (
злость) злість (-о́сти).
На зло (делать) – на зби́тки, на злість, на при́крість, на пеню́, на ка́пі[о]сть, (на перекор) навкі́р, навкі́рки, наперекі́р, насукі́р кому́ (чини́ти). [Це він на зби́тки ота́к ро́бить (Кам. п.). На злість мої́й жі́нці неха́й мене́ б’ють (Приказка). Усе́ на ка́пость ро́бить (Сл. Гр.)].
Зло взяло меня – за́злісно мені́ ста́ло, лю́то зроби́лося мені́.
Сорвать зло на ком – зігна́ти се́рдце (оско́му) над ким на ко́му. [Щоб над ким-не́будь се́рце своє́ зігна́ти (Квітка)].
Со зла – зо-зла́, зі-зла́, з се́рця, з пересе́рдя. [Тро́хи з се́рця не скази́всь (Стор.)].
Наумля́ть, науми́ть
1) нарозумля́ти, нарозуми́ти, наумля́ти, науми́ти, настановля́ти, настанови́ти на (до́брий) ро́зум кого́, (
научать) навча́ти, навчи́ти кого́, (надоумливать) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́, (наставлять) напу́чувати и напуча́ти, напути́ти кого́;
2)
см. Напомина́ть.
Наумлё́нный – нарозу́млений, нау́млений, настано́влений на (до́брий) ро́зум, на́вче́ний, напоу́млений, напу́чений.
-ться
1) нарозумля́тися, нарозуми́тися, наумля́тися, науми́тися, навча́тися, навчи́тися; бу́ти нарозу́млюваним, нарозу́мленим
и т. п.;
2) (
вспоминать) зга́дувати, згада́ти, прига́дувати, пригада́ти що.
Науче́ние
1) на́вче́ння
и навчі́ння, ви́вчення;
2) на́вче́[і́]ння, настано́влення (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чення
и напуті́ння, нарозу́млення, нара́яння;
3) на́вче́[і́]ння, намо́влення, нау́щення.
Срв. Науча́ть.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дурной
1) (
некрасивый) негарний, поганий (умен.) поганенький, (ув.) поганючий, (безобразный) бридкий, гидкий;
2) (
плохой, нехороший) поганий, лихий, злий, недобрий, кепський; (негодный) ледачий; (противный) бридкий, гидкий:
дурён лицом – бридкий (поганий, негарний) на виду (з лиця, на обличчя, на вроду);
дурная молва, слава – недобра (погана) слава; поговір; слава-поговір; неслава;
дурная работа – дурна робота, дурного робота;
дурное расположение, настроение духа – недобрий (поганий) настрій, маркота;
дурной вкус – лихий (поганий, негарний) смак, несмак;
дурной глаз, взгляд (устар.) – урічливі (лихі) очі, урочливе (наврочливе, урічне) око, лихий на очі, лихе око (лок.) прозір;
дурной товар – ледачий крам;
дурной тон – поганий тон, (франц.) моветон;
дурные привычки – погані звички (р. -чок);
научать дурному – на лихе (на зле) навчати; лихого навчати;
она дурна собой – вона негарна (погана), (безобразна) бридка, гидка;
он не дурён, она не дурна (собой) – він не поганий, вона не погана, він (вона) нічого собі, нічогенький (ж. -нька);
он, она дурного поведения – він, вона поводиться негарно (зле, погано, нестатечно), (разг., устар.) публіка.
[Я казала, що Семен чоловік. А Семен публіка на весь світ! (Чубинський). Негарний на обличчя. Який він поганий. Лихий крам. Кепські новини (АС)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Научать, научить – навча́ти, -ча́ю, -ча́єш, навчи́ти, -чу́, -чи́ш (чого́); -ся – навча́тися, навчи́тися (чого́).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Научать чему – навчати чого; на розум наводити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Научать
Научать, научить кого чему
– навчати, навчити кого чого.
Дурной
• Дурён лицом
– бридкий (поганий, негарний) на виду (з лиця, на обличчя).
• Дурная молва, слава
– недобра (погана) слава; поговір; слава-поговір; неслава.
• Дурное расположение духа
– недобрий (поганий) настрій; марнота.
• Дурной вкус
– лихий (поганий, негарний) смак; несмак.
• Дурной глаз, взгляд
(устар.) – урічливі (лихі) очі; урочливе (наврочливе) око; лихий на очі; лихе око; (лок.) прозір.
Научать дурному
– на лихе (на зле) навчати; лихого навчати.
• Она дурна собой
– вона негарна (погана, бридка, гидка).
• Он, она дурного поведения
– він, вона поводиться негарно (зле, погано, нестатечно); (розм. застар.) публіка. [Я казала, що Семен чоловік. А Семен публіка… на весь світ! Чубинський.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вивча́ти, ви́вчити
1) що –
выучивать, выучить;
2) кого –
научать, научить;
3)
изучать, изучить;
4) (
только несов. вид) штудировать;
вивча́тися, ви́вчитисявыучиваться, выучиться, научаться, научиться.
Вимуштро́вувати, ви́муштрувати
1)
дрессировать, втравлять, втравить;
2)
научать, научить (военному искусству);
3)
дисциплинировать, вышколить.
Ви́муштрувати соба́ку – натаскать собаку.
Нава́жувати, нава́жити
1)
взвешивать, взвесить;
2)
налегать, налечь;
3)
решать, решить;
4)
научать, научить, наставлять, наставить.
Нава́жувати, нава́жити ру́ку – набивать, набить руку.
Нава́жуватися, нава́житися – 1) осмеливаться, осмелиться;
2)
решаться, решиться.
Нава́жуватися, нава́житися на ко́го, що – вознамериваться, вознамериться что-либо сделать с кем, с чем.
Нава́жуватися, нава́житися до чо́го – пристращаться, пристраститься к чему.
Науща́ти, наусти́ти, -ущу́
1)
научать, наставлять;
2)
подучать, подстрекать.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вивча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. ви́вчити, -чу, -чиш, гл.
1) Выучивать, выучить.
2) Научать, научить.
Вивчив дітей, як сказать.
3) Изучать, изучить.
Нава́жувати, -жую, -єш, сов. в. нава́жити, -жу, -жиш, гл.
1) Взвѣшивать, взвѣсить.
Наважили чумаченьки та три вози соли. Чуб. V. 1037.
2) Налегать, налечь.
А як наважу, двері виважу. Гол. І. 147. Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш. Кіев. г.
3) Рѣшать, рѣшить.
Майорша здавна вже наважила такому не суперечити. Г. Барв. 335. Наважили злі вороги утопити мою душу. Нп. Коли вже ти (вовк) наважив мене їсти, то починай мене з хвоста. Рудч. Ск. І. 1.
4) Научать, научить, наставлять, наставить.
Другого дня пішли панам поклонитись... Пани такі якісь сердиті; а горді — аж надимаються. «Будь покірна» — наважують, — «та до роботи панської щира». МВ. І. 43.
5)
ру́ку. Набивать, набить руку, пріучаться пріучиться. Тільки наважиш руку до якої роботи (на заводі), а він тебе взяв та й на друге місце переставив, — от знов починай наважувати руку. Кіев. г.
Навча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. навчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл.
1) Учить, поучать, поучить, научать, научить.
Навчай мене, моя матінко, як свекорку годити. Мет. 222. Увійшовши в школу, навчав. Єв. Мр. І. 21. На до́брий ро́зум навча́ти. Поучать, наставлять. Заберу обойко (синів) до себе на коліна, та почну на добрий розум навчати — як умію, так і навчаю. МВ. II. 9. 21. Науськивать, науськать, подговаривать, подговорить.
Нагруща́ти, -ща́ю, -єш, гл. Уговаривать, наставлять, научать. Давай вона його нагрущать, щоб як приїздить він до неї, то щоб своїх собак дома кидав. Мнж. 39. Скільки ні нагрущай дітей, а як неслух’яні, то й не хотять добре робити. Волч. у.
Напоумля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. напоу́мити, -млю, -миш, гл. Вразумлять, вразумить, научать, научить, надоумливать, надоумить, наставлять, наставить на добрый путь. Напоумте... Скажіть, будь ласка, як би ви мойому лиху запобігли. МВ. (КС. 1902. X. 150).
Науща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. наусти́ти, -ущу́, -сти́ш, гл.
1) Научать, наставлять.
Не було в її ні батька, ні матері, — нікому було оборонити або наустити. О. 1861. IX. 76.
2) Подучать, подучить, подговаривать, подговорить; подстрекать.
Діявол наустив його, і поміг йому. О. 1862. II. 72.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Досвідча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. досві́дчити, -чу, -чиш, гл. *4) Научать, вразумлять. Досвідчає нас господь милосердний... Лепкий.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Науча́ть, научи́ть, ся = навча́ти, науча́ти, навчи́ти, ви́вчити, ся, да́ти на́від, понавча́ти, ся. — А мати хоче научати. К. Ш. — Він його навчив. — І від кого вони понавчили ся так робити! Чайч.
Картёжникъ, ца = ка́ртник, ця (С. З.), картівни́к, ця, картя́р, ка. — Тут-то картники гультаї нехай научать ся. Кіев. Ст. — Ознаймив товаристу картникам, тихо в карти гравшим. Л. В. — Ой як був він не жонатий, то то був гуляка! і пъяниця і картівник, козак забіяка. н. п.

Запропонуйте свій переклад