Знайдено 23 статті
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Науча́ть, научи́ть –
1) (обучать кого чему) навча́ти, (реже) науча́ти и нау́чувати, навчи́ти и (реже) научи́ти, вивча́ти и (реже) виу́чувати, ви́вчити, (приучать) зуча́ти и зу́чувати, зучи́ти, (о мног.) понавча́ти и понау́чувати; повивча́ти и повиу́чувати кого́ чого́ и що роби́ти. [Навча́є чужи́х мов (Київ). Я ду́рно гро́ші беру́, а вас нічо́го не навча́ю (Крим.). Зві́дки зна́єш, чого́ там науча́ють? (Л. Укр.). Ви, ка́же, діте́й не нау́чуєте стра́ху (Стефаник). Хто мовчи́ть, той двох навчи́ть (Приказка). Він і сам чита́ти вмі́є і діте́й усі́х понавча́в (Пирят.). Всіх сама́ навча́ла пісе́нь (Харківщ.). Важка́ робо́та в убо́зтві зучи́ла їх труси́тися над ко́жною кри́хтою (Грінч.)]; 2) (наставлять) нав[у]ча́ти, навчи́ти (на ро́зум, на до́брий ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, настановля́ти, настанови́ти (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чувати и напуча́ти, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти (диал.) нагруща́ти, нагрусти́ти кого́, (советовать) ра́дити, нара́дити, ра́яти, нара́ювати, нара́яти кого́ и кому́, пора́дити кого́. [Як жи́ти він пови́нен, його́ науча́є (Рудан.)]. • -чи́ть уму-разуму – навчи́ти (настанови́ти, наве́сти́) на (до́брий) ро́зум. [Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум (Звин.). Скорі́ш ду́рень оду́рить розу́много, як розу́мний ду́рня на ро́зум наведе́ (Номис)]; 3) (подучать) навча́ти, навчи́ти, намовля́ти, намо́вити, науща́ти, наусти́ти кого́; см. Науща́ть. [Ви навча́єте його́, щоб він мене́ ла́яв (Крим.)]. Нау́че[ё́]нный – 1) на́вче́ний и (реже) нау́чений, ви́вчений, понау́чуваний, повиу́чуваний. • -ный горьким опытом – гірки́м до́свідом на́вче́ний; 2) на́вче́ний, нау́чений, настано́влений (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чений, нарозу́млений, нагру́щений; 3) на́вче́ний, нау́чений, намо́влений, нау́щений. -ться – 1) (стр. з.) навча́тися, (реже) науча́тися и нау́чуватися, бу́ти на́вчаним и нау́чуваним, на́вче́ним и (реже) нау́ченим, понау́чуваним чого́ и т. п.; срв. Науча́ть; 2) (возвр. з.) навча́тися, (реже) науча́тися и нау́чуватися, навчи́тися, вивча́тися и (реже) виу́чуватися, ви́вчитися, (о мног.) понавча́тися и понау́чуватися, повивча́тися и повиу́чуватися чого́ и що роби́ти. [В шко́лі вони́ знання́ навча́ються (Звин.). В ко́го ти навчи́вся тіє́ї пі́сні? (Грінч.). В пані́в навча́лись (Квітка). І від ко́го вони́ понавча́лись так роби́ти! (Грінч.). Понау́чувались вони́ уся́ку пашню́ сі́яти (Дещо). Зві́дки лю́ди виу́чуються пісе́нь? (Крим.). Став усьо́го вчи́тися і за рік усього́ ви́вчився (Рудч.)]; -чи́ться уму-разуму – ви́вчитися на до́брий ро́зум (Крим.), навчи́тися ро́зуму, настанови́тися на (до́брий) ро́зум; 3) (вдоволь, сов.) навчи́тися, поповчи́тися (досхочу́). |
Дурно́й –
1) (некрасивый) нега́рний, пога́ний [Нега́рний на обли́ччя. Яки́й він пога́ний], (безобразный) бридки́й [І бридка́-ж вона́!], гидки́й. • Дурё́н лицом – пога́ний на обли́ччя, бридки́й на обли́ччя, бридки́й на виду́, на вро́ду. • Она дурна́ собою – вона́ нега́рна, пога́на, (безобразна) бридка́, гидка́. • Он не дурё́н, она не дурна́ (собой) – він не пога́ний, вона́ не пога́на, він (вона́) нічо́го собі́, нічоге́нький (ж. -нька). Ум. погане́нький, ув. поганю́чий. • Дурнё́хонек, дурнё́шенек (очень дурё́н, безобразен) – погані́сінький; бридкі́сінький, гидкі́сінький; 2) (плохой, нехороший) пога́ний [Борщ пога́ний. Пого́да пога́на], лихи́й [Лихи́й крам], злий [Що ти зло́го учини́ла? Дорі́женька зла́я], недо́брий [Прийшли́ ві́сті недо́брії (Шевч.)], ке́пський [Ке́пські нови́ни]; (негодный) леда́чий [Леда́чий крам = дурно́й товар]; (противный) бридки́й, гидки́й. • Дурно́й глаз – лихе́ о́ко, урі́чливе (урі́чне) о́ко. • Дурна́я слава – сла́ва, несла́ва, пога́на сла́ва. [Пусти́ли таку́ сла́ву про ньо́го]. • Дурно́е настроение, расположение духа – пога́ний на́стрій (р. -ою), марко́та. (См. Дух 3). • Дурны́е привычки – пога́ні зви́чки (р. -чок). • Дурно́му научать – на зле навча́ти. |
Зло, сущ. –
1) зло (р. зла), ли́хо (-ха), лихе́ (р. лихо́го), (редко) ху́до (-да). [Ну, бра́те, – ка́жуть: як ти жив? добро́ чи зло роби́в? (Гліб.). Лю́ди не одна́ково розумі́ють добро́ і зло, пра́вду і непра́вду (Наш). Хто сі́яв зло, той пожина́в скорбо́ту (Куліш). Піп люде́й кара́є, а сам ли́хо ро́бить (Номис). Рома́не! лихи́м живе́ш, литвино́м оре́ш (Номис). Я їм добра́ не зи́чу, ху́да не ми́слю (Чуб. V)]. • Делать зло – ли́хо ко́їти, чини́ти, учини́ти (сделать) кому́, (образно) ли́хо кува́ти кому́. • Ом сделал страшное зло – він вчини́в (зроби́в, ско́їв) страшне́ ли́хо. • Желать зла кому – ми́слити зло кому́, бажа́ти (зи́чити) ли́ха кому́. • На зло научать кого – на ли́хо вчи́ти кого́. • Употреблять во зло – вжива́ти на зле що, зловжива́ти що; см. Злоупотребля́ть. • Считаться за зло – йти (вважа́тися) за зле; 2) (беда) ли́хо, біда́, (неожид.) лиха́ годи́на; см. Беда́. • Общественное зло – грома́дське ли́хо. • Рабство есть величайшее из зол – ра́бство – це найгі́рше ли́хо (зло). • Из двух зол выбирай меньшее – котре́ ли́хо ме́ншеє те й вибира́й. • Постигло зло кого – спітка́ло ли́хо кого́, поби́ла кого́ лиха́ годи́на. • Как на зло (на беду) – як на зло, як на ту пеню́, як на те. [Як на ту пеню́ й ма́ти прихо́дять (Сл. Гр.)]. • Избежать зла – уни́кнути, втекти́ ли́ха (біди́). • Уйти от зла – втекти́ від ли́ха (біди́). • Вещать зло – ли́хо (біду́) віщува́ти кому́; 3) (злость) злість (-о́сти). • На зло (делать) – на зби́тки, на злість, на при́крість, на пеню́, на ка́пі[о]сть, (на перекор) навкі́р, навкі́рки, наперекі́р, насукі́р кому́ (чини́ти). [Це він на зби́тки ота́к ро́бить (Кам. п.). На злість мої́й жі́нці неха́й мене́ б’ють (Приказка). Усе́ на ка́пость ро́бить (Сл. Гр.)]. • Зло взяло меня – за́злісно мені́ ста́ло, лю́то зроби́лося мені́. • Сорвать зло на ком – зігна́ти се́рдце (оско́му) над ким на ко́му. [Щоб над ким-не́будь се́рце своє́ зігна́ти (Квітка)]. • Со зла – зо-зла́, зі-зла́, з се́рця, з пересе́рдя. [Тро́хи з се́рця не скази́всь (Стор.)]. |
Наумля́ть, науми́ть –
1) нарозумля́ти, нарозуми́ти, наумля́ти, науми́ти, настановля́ти, настанови́ти на (до́брий) ро́зум кого́, (научать) навча́ти, навчи́ти кого́, (надоумливать) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́, (наставлять) напу́чувати и напуча́ти, напути́ти кого́; 2) см. Напомина́ть. • Наумлё́нный – нарозу́млений, нау́млений, настано́влений на (до́брий) ро́зум, на́вче́ний, напоу́млений, напу́чений. -ться – 1) нарозумля́тися, нарозуми́тися, наумля́тися, науми́тися, навча́тися, навчи́тися; бу́ти нарозу́млюваним, нарозу́мленим и т. п.; 2) (вспоминать) зга́дувати, згада́ти, прига́дувати, пригада́ти що. |
Науче́ние –
1) на́вче́ння и навчі́ння, ви́вчення; 2) на́вче́[і́]ння, настано́влення (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чення и напуті́ння, нарозу́млення, нара́яння; 3) на́вче́[і́]ння, намо́влення, нау́щення. Срв. Науча́ть. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Научать, научить – навча́ти, -ча́ю, -ча́єш, навчи́ти, -чу́, -чи́ш (чого́); -ся – навча́тися, навчи́тися (чого́). |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
Научать чему – навчати чого; на розум наводити. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
Научать
• Научать, научить кого чему – навчати, навчити кого чого. |
Дурной
• Дурён лицом – бридкий (поганий, негарний) на виду (з лиця, на обличчя). • Дурная молва, слава – недобра (погана) слава; поговір; слава-поговір; неслава. • Дурное расположение духа – недобрий (поганий) настрій; марнота. • Дурной вкус – лихий (поганий, негарний) смак; несмак. • Дурной глаз, взгляд (устар.) – урічливі (лихі) очі; урочливе (наврочливе) око; лихий на очі; лихе око; (лок.) прозір. • Научать дурному – на лихе (на зле) навчати; лихого навчати. • Она дурна собой – вона негарна (погана, бридка, гидка). • Он, она дурного поведения – він, вона поводиться негарно (зле, погано, нестатечно); (розм. застар.) публіка. [Я казала, що Семен чоловік. А Семен публіка… на весь світ! Чубинський.] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
Вивча́ти, ви́вчити –
1) що – выучивать, выучить; 2) кого – научать, научить; 3) изучать, изучить; 4) (только несов. вид) штудировать; вивча́тися, ви́вчитися – выучиваться, выучиться, научаться, научиться. |
Вимуштро́вувати, ви́муштрувати –
1) дрессировать, втравлять, втравить; 2) научать, научить (военному искусству); 3) дисциплинировать, вышколить. • Ви́муштрувати соба́ку – натаскать собаку. |
Нава́жувати, нава́жити –
1) взвешивать, взвесить; 2) налегать, налечь; 3) решать, решить; 4) научать, научить, наставлять, наставить. • Нава́жувати, нава́жити ру́ку – набивать, набить руку. • Нава́жуватися, нава́житися – 1) осмеливаться, осмелиться; 2) решаться, решиться. • Нава́жуватися, нава́житися на ко́го, що – вознамериваться, вознамериться что-либо сделать с кем, с чем. • Нава́жуватися, нава́житися до чо́го – пристращаться, пристраститься к чему. |
Науща́ти, наусти́ти, -ущу́ –
1) научать, наставлять; 2) подучать, подстрекать. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Вивча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. ви́вчити, -чу, -чиш, гл.
1) Выучивать, выучить. 2) Научать, научить. Вивчив дітей, як сказать. 3) Изучать, изучить. |
Нава́жувати, -жую, -єш, сов. в. нава́жити, -жу, -жиш, гл.
1) Взвѣшивать, взвѣсить. Наважили чумаченьки та три вози соли. Чуб. V. 1037. 2) Налегать, налечь. А як наважу, двері виважу. Гол. І. 147. Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш. Кіев. г. 3) Рѣшать, рѣшить. Майорша здавна вже наважила такому не суперечити. Г. Барв. 335. Наважили злі вороги утопити мою душу. Нп. Коли вже ти (вовк) наважив мене їсти, то починай мене з хвоста. Рудч. Ск. І. 1. 4) Научать, научить, наставлять, наставить. Другого дня пішли панам поклонитись... Пани такі якісь сердиті; а горді — аж надимаються. «Будь покірна» — наважують, — «та до роботи панської щира». МВ. І. 43. 5) — ру́ку. Набивать, набить руку, пріучаться пріучиться. Тільки наважиш руку до якої роботи (на заводі), а він тебе взяв та й на друге місце переставив, — от знов починай наважувати руку. Кіев. г. |
Навча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. навчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл.
1) Учить, поучать, поучить, научать, научить. Навчай мене, моя матінко, як свекорку годити. Мет. 222. Увійшовши в школу, навчав. Єв. Мр. І. 21. На до́брий ро́зум навча́ти. Поучать, наставлять. Заберу обойко (синів) до себе на коліна, та почну на добрий розум навчати — як умію, так і навчаю. МВ. II. 9. 21. Науськивать, науськать, подговаривать, подговорить. |
Нагруща́ти, -ща́ю, -єш, гл. Уговаривать, наставлять, научать. Давай вона його нагрущать, щоб як приїздить він до неї, то щоб своїх собак дома кидав. Мнж. 39. Скільки ні нагрущай дітей, а як неслух’яні, то й не хотять добре робити. Волч. у. |
Напоумля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. напоу́мити, -млю, -миш, гл. Вразумлять, вразумить, научать, научить, надоумливать, надоумить, наставлять, наставить на добрый путь. Напоумте... Скажіть, будь ласка, як би ви мойому лиху запобігли. МВ. (КС. 1902. X. 150). |
Науща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. наусти́ти, -ущу́, -сти́ш, гл.
1) Научать, наставлять. Не було в її ні батька, ні матері, — нікому було оборонити або наустити. О. 1861. IX. 76. 2) Подучать, подучить, подговаривать, подговорить; подстрекать. Діявол наустив його, і поміг йому. О. 1862. II. 72. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
Досвідча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. досві́дчити, -чу, -чиш, гл. *4) Научать, вразумлять. Досвідчає нас господь милосердний... Лепкий. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Науча́ть, научи́ть, ся = навча́ти, науча́ти, навчи́ти, ви́вчити, ся, да́ти на́від, понавча́ти, ся. — А мати хоче научати. К. Ш. — Він його навчив. — І від кого вони понавчили ся так робити! Чайч. |
Картёжникъ, ца = ка́ртник, ця (С. З.), картівни́к, ця, картя́р, ка. — Тут-то картники гультаї нехай научать ся. Кіев. Ст. — Ознаймив товаристу картникам, тихо в карти гравшим. Л. В. — Ой як був він не жонатий, то то був гуляка! і пъяниця і картівник, козак забіяка. н. п. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)