Знайдено 20 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Возглаше́ние – поклика́ння, виклика́ння, виголо́шування, сов. ви́голошення, проголо́шення. |
Воззва́ние –
1) (срв. Взыва́ние) покли́кання, ви́кликання; 2) відо́зва, за́клик, по́клик, зазивни́й лист. [Де друкува́лася ця відо́зва? По́клик до браті́в слов’я́н]. См. Воззва́тельный. |
Жи́вопись –
1) (как занятие, действие, школа) малюва́ння, ма́лярство, жи́вопись (р. -си) [Цим лі́том щи́ро взя́вся до малюва́ння; вели́ку карти́ну малю́є. Ви́вчусь маля́рства, змалю́ю ту красу́, що в не́бі (Неч.-Лев.). Ки́нути жи́вопись і есте́тику я й не мо́жу й не хо́чу, бо це моє́ покли́кання (Крим.)]. • Заниматься жи́вописью – малярува́ти. • Заработать -сью – замалюва́ти; 2) (произведение, картина, картины) малюва́ння. [Па́смом простяга́вся про́мінь по це́ркві, вибли́скуючи на позлоти́стому іконоста́сі, на потемні́лому малюва́нні (Грінч.). Чудо́ве малюва́ння ожило́ на полотні́. Посла́в гінця́ до богома́за, щоб малюва́ння накупи́ть (Котл.). Га́рним малюва́нням сті́ни обві́шані (Куліш). Ой ти, ді́вчино, моє́ малюва́ння]. |
Привлече́ние – при[за]тя́гування и притяга́ння, прива́блювання, прина́джування; приє́днування, залу́чування и залуча́ння, приверта́ння, закли́кування, заклика́ння кого́ до чо́го, окон. притя́гнення, прива́блення, прина́дження, приєдна́ння, залу́чення, приве́рнення, за[по]кли́кання кого́ до чо́го. • -влече́ние к (судебной) ответственности, к суду – притя́гнення до пра́ва, до відповіда́льности; до су́ду, на суд. • -влече́ние к делу, юрид. – притя́гнення до спра́ви. |
Призва́ние –
1) (действ.) покли́кання, прикли́кання, по́клик (-ку); 2) (наклонность) покли́кання; нату́ра. [Збу́джене вже літерату́рне поклика́ння тягло́ його́ до письме́нства (Єфр.). Белетри́стика не є моє́ покли́кання (Крим.)]. • Следовать своему -нию – іти́ за свої́м покли́канням, іти́ за своє́ю нату́рою. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
ПРИЗВА́НИЕ (нахил) ще по́клик; по призва́нию з покли́ка́ння /по́клику/. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Призвание –
1) по́клик, -ку; 2) (способность) призна́чення, призва́ння, покли́кання, -ння. |
Ссылка –
1) (действие) засила́ння, зсила́ння, засла́ння, -ння; 2) (место) засла́ння, -ння; 3) (на кого, на что) посила́ння, поклика́ння, -ння (на ко́го). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
Призвание
• Врач, агроном, садовод… по призванию – лікар, агроном, садівник… з покликання (за покликанням). • Следовать своему призванию – іти за своїм покликанням. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
Карточка – ка́ртка; к. должностная – ка́ртка про поса́ду; к. наблюдательная – ка́ртка на спостере́ження, ка́ртка спостере́жень; к. по учету – ка́ртка для о́бліку (на о́блік), обліко́ва ка́ртка; к. почтовая – листі́вка, пошто́ва ка́ртка; к. регистрационная – реєстраці́йна ка́ртка; к. справочная и указательная – ка́ртка довідко́ва й указо́ва; к. ссылочная – ка́ртка посила́ння (поклика́ння). |
Отсылка – відсила́ння, відісла́ння; (в книге, ссылка на кого, на что) – поклика́ння, посила́ння на кого, що. |
Призвание – покликання. |
Ссылка –
1) засла́ння; (действ.) – засила́ння; место -ки – засла́ння; находиться в -ке – перебува́ти на засла́нні; 2) (на что) – поклик(ув)а́ння, посила́ння; с ссылкой на что – поклика́ючись, посила́ючись на що. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
поклика́ння, -ння, -нню, в -нні |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
*Коне́чність, -ности, ж.
1) Цель. Життєва́ —. Цель жизни. Смачно зісти і добре випити, це була тоді життєва конечність. Лепк. 2) Необходимость. Вчительського стану... я довгі літа власними силами добивався—не з покликання, а з конечности. Борд. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
зва́рювальниця, зва́рювальниць; ч. зва́рювальник фахівчиня, яка займається зварюванням. [Продовжуємо нашу рубрику «Люди професії» і сьогодні розповімо про зварювальницю Лідію Анікеєнко, яка працює в КП «Комунгосп» Долинської міської ради. (Репортер, 2019). Зварювальниця Олександр Івльов про можливості металу і своє покликання. (jak.bono.odessa.ua). Катерина Петрівна висококваліфікована зварювальниця, віддала цій справі багато років життя, будувала навіть Дніпрогес. (msl.ua, 23.05.2012).] див.: зва́рниця |
натхне́нниця, натхне́нниць; ч. натхне́нник 1. та, хто надихає когось до чогось. [Вона є натхненницею багатьох докторських досліджень. (Учитель, 2017, №7-8). На відміну від Джейн , Ненсі не «нудило» від політики, вона стала найближчою помічницею, радницею та натхненницею Рейґана в його політичній кар’єрі й, як стверджує багато оглядачів, організаторкою всіх його перемог у цій царині. (Олекса Підлуцький «25 портретів на тлі епохи», 2012). Так і з’являлися на сьомому поверсі епізодичні дівчата з невідомих околиць, підчеплені у пивбарах або гастрономах, справжні подруги й натхненниці багатих південних акинів, від яких усе ж одного печального дня вони йшли геть, забравши що-небудь матеріальне на пам’ять. (Юрій Андрухович «Московіада», 1992). І, радячись з нею та виказуючи їй неабияку пошану, він природно навів її на думку перейти від ролі порадниці до священного покликання натхненниці. (Гі де Мопассан «Сильна, мов смерть», пер. Валер’ян Підмогильний, 1928).] 2. та, хто провіщає щось. [На галявині стояла маленька Марійка і співала, і гукала вслід танкістам, як натхненниця бурі. (Юрій Яновський «Марійка», 1948).] див.: мотива́торка, надиха́чка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 220. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) – надхненниця, духозбудниця. |
робітни́ця, робітни́ць; ч. робітни́к 1. та, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві чи в сільському господарстві. [Вона прийшла на завод робітницею, закінчила Київський інститут харчових технологій. (Високий замок, 2006). Вона працювала на тому ж рибкомбінаті, що й мій татко, тільки не директором, а робітницею у консервному цеху. (Дмитро Ткач «Я – шестикласник», 1964). Селяни й селянки, сільські робітники й робітниці! (Українські щоденні вісті, 05.08.1941). Т. Альбрехт закінчив свою промову таким закликом до членів робітничої делеґації: «Товариші, робітники й робітниці з підприємств, їдьте до СРСР, огляньте й обслідуйте критично все, що робиться в СРСР, і потім скажіть нам тільки правду». (Вісті ВУЦВК, 1930). Все більше та більше робітниці та селянки стали приймати активну участь в Партійних, Професійних та Кооперативних організаціях. (Робітниче-селянське око, Черкаси, №6, 12.09.1925). Робітників і робітниць розставили рядком і над кожними кількома стояв один наставник з нагайкою і не давав нікому на хвилинку спочити. (Андрій Чайковський «Бразілійський гаразд», 1896).] 2. та, хто працює, трудиться. [Яка вона самотня тепер, тая робітниця, як тихо в її хатині! (Леся Українка «Святий вечір!», 1888). Покинь тую негідницю, Возьми й мене робітницю; Я ж робити мастериця, З себе гарна й білолиця. (Кирило Тополя «Чары, или несколько сцен из народных былей и рассказов украинских», 1834).] 3. чого і з означ. та, хто зайнята в якійсь галузі діяльності. [Бо віднині Ксюша не про спідничку з плюшу, а про...заїк, робітниця пера. (ТЕТ: «Історії в деталях», 2006). А дівчина була тиха, мила й безневинна, зразкова робітниця дитячого садка. (Сучасність, Мюнхен, 1979). Від нафтовичок, озокеритниць, газолінниць не відстають і робітниці міських артілей. (Нафтовик Борислава, 1946, №128). (Теодор Драйзер «Американська трагедія», пер. Іван Буше, Леонід Смілянський, Леопольд Ященко, 1955). Стрижнем його є характеристика рядової культурної робітниці на селі: замість покликання – робота для шматка хліба <…> (Микола Зеров «Коцюбинський і Чехов», 1929). Зростає осередок за рахунок робітниць спілки «Нархарч». (Правда Прилуччини, №8(179), 25.01.1925).] 4. та, хто найнялася працювати до когось. [Твоїй матері треба робітниці. (Олексій Ошуркевич «Чарівне кресало. Українські народні казки з Волині і Полісся», 1995). З’явилася в сутінках робітниця будинку Фрося. (Олесь Бердник «Діти Безмежжя», 1964). Ми з її робітницею витрушували й вибивали килими й плахти та стирали пил з картин. (Леонід Смілянський «Сашко», 1950).] // дома́шня (ха́тня) робітни́ця. [Батько за професією кухар, а мати – домашня робітниця у багатого купця Михайлова. (Улас Самчук «Живі струни», 1976). Потім вона сказала, яку хоче платню, і поставила вимогу, щоб її звали хатньою робітницею, а не служницею. (Астрід Ліндгрен «Карлсон прилітає знов», пер. Ольга Сенюк, 1965).] див.: працівни́ця; трудівни́ця; на́ймичка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 659. Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 585. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)