Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 98 статей

Запропонувати свій переклад для «сало»

Шукати «сало» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Душо́к – душо́к (р. -шка́). [Націона́льний душо́к]. • С -ко́м что-н. – чу́ти що-не́будь (вин. п.). • Дичь с -ко́м – (вже) дичину́ чу́ти. • Рыба с -ко́м – ри́бу чу́ти. • Сало с -ко́м – са́ло чу́ти. [А оце́ са́ло до́бре? – ні, вже чу́ти]. • Вода с -ко́м – чу́ти во́ду, вода́ чимсь відго́нить. (О челов.) с душко́м – з му́хами, з но́ровом, з при́мхами.

Ежё́[о́]вина – 1) їжако́ве (їжа́че) гніздо́; 2) (ежевое мясо, сало) їжако́ве (їжа́че) м’я́со, са́ло, їжа́тина; 3) їжако́ва (їжа́ча) шку́ра, їжачи́на.

Жир – сить, са́ло, жир, (топл.) лій (р. ло́ю) (ум. сальце́, лойо́к, жиро́к). [Як ви́росте каба́н, то вже аж тоді́ кладе́ на собі́ сить. Гу́ска га́рно вгодо́вана – на па́лець са́ла на їй. З кабана́ два пу́ди са́ла взяли́. Помасти́в ра́ну кози́ним ло́єм (Зв.). Хоч вичища́ємо гнойо́к, так їмо́ лойо́к]. • Ж. у убойного скота – нагу́л. • Ж. топлёный свиной, гусиный, утиный – сма́лець; топлёный говяжий, бараний, козий, барсучий – лій (р. лою). • Ж. внутренний – здір (р. здо́ру). • Тонкий слой жи́ра на жидкости – осу́га. • Ж., пережаренный с мукой для заправки кушанья – запря́жка, засма́жка. • Вытопки жи́ра – ви́шкварки. • Жиры́ – ома́ста. [Служни́ця спа́лювала дале́ко бі́льше дров, видаткува́ла бі́льше ома́сти, ніж я (Франко). Кру́пи є, ті́льки ома́сти нема́є]. • Помазанный жи́ром – масни́й. [Масні́ пироги́]. • С жи́ру беситься – навісні́ти з розко́шів. • Ж. рыбий – тран, трин. [Трин – ри́б’яче то́плене са́ло, ри́б’яча сить (Неч.-Лев.)].

Идти́ и Итти́ – 1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)]. • -ти́ в гости – іти́ в гости́ну. • -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю. • Кто идё́т? – хто йде? • Вот он идё́т – ось він іде́. • -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти. • Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)]. • Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)]. • Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!]. • -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)]. • Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́. • -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]. • -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)]. • -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)]. • Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що. • Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки. • -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)]. • -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)]. • -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)]. • -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)]. • -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)]. • -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі. • Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го. • -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)]. • Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д. • -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська. • -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)]. • Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є. • Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста. • -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2. • -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти. • -ти́ в прок, см. Прок 1. • Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку). • Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься. • Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник? • Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну. • Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами. • Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю. • От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна. • Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється. • Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає. • Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці. • У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са. • Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре. • -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)]. • Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є. • Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня. • Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́. • Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го. • -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи. • К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться. • Идё́т к добру – на добро́ йде́ться. • К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)]. • Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да. • Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре! • Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да! • Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла! • Куда ни шло – та неха́й вже. • -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)]. • -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння). • -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти. • Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре. • -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́. 2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)]; 3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)]. • В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа. • Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна. • У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння. • Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)]. • Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)]; 4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)]. • От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́. • Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу; 5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)]. • Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й. • На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту); 6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • Шли годы – мина́ли роки́. • Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно. • Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові. • Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в; 7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)]. • Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники. • Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́. • Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого. • Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.

I. Исса́ливать, исса́лить – 1) (измарать салом) заса́лювати, заса́лити, (о мн.) позаса́лювати, (вообще жиром) заяло́жувати, заяло́зити, позаяло́жувати, засмальцьо́вувати, засмальцюва́ти, позасмальцьо́вувати що; см. Заса́ливать; 2) (израсходовать на саленье) виса́лювати, ви́салити, (на смазку) вишмаро́вувати, ви́шмарувати (са́ло). • Исса́ленный – заса́лений, заяло́жений, засмальцьо́ваний; ви́салений, ви́шмаруваний. • -ться – заса́люватися, заса́литися; заяло́жуватися, заяло́зитися и т. д.

Ко́шка – 1) (животное) кі́шка, кі́тка, ки́цька, (чаще употр. муж. р.) кіт (р. кота́). [Зно́ву кі́шка до голубі́в лі́зе! (Звин.). Од мня́са вже чу́ти, неха́й коти́ та соба́ки з’їдя́ть (Звин.)]. • Дикая -ка – ди́ка кі́шка, (чаще) ди́кий кіт. • Мех из дикой -шки – ху́тро з ди́кого кота́. • -ка мяукает – кі́шка нявчи́ть, ня́вкає. • Они живут, как -ка с собакой – вони́ живу́ть, як кіт із соба́кою. • Между ними чорная -ка пробежала – вони́ глек розби́ли; чо́рний котя́ка поміж ни́ми перебі́г. • Знает -ка чьё мясо с’ела – зна́є кі́шка чиє́ са́ло з’ї́ла. • Мечется, как угорелая -ка – бі́гає (ки́дається) як очмарі́лий кіт. • Живуч, как -ка – живу́чий, як кі́шка (як кіт). • -ке игрушки, а мышке слёзки – кі́шці смі́шки, а ми́шці слі́зки (Номис); кіт гуля́є, а ми́шка загиба́є. • -ка и мышка (игра) – кіт і ми́шка; гра в кота́ й ми́шку; 2) (якорь) ко́[і́]твиця, я́кір (р. я́коря); см. Я́корь. [Вре́шті грек підня́в ко́твицю, і чо́рний барка́с посу́нув до бе́рега (Коцюб.)]; 3) (снаряд, род крюка) рак (-ка), рачо́к (-чка́), (диал. рус.) ко́шка. [Рачко́м ві́дра витяга́ють, як хто впу́стить (Канівщ.)]. • Железные -ки – залі́зні ра́ки, (для вытягивания гвоздей) ла́пиця; 4) (плеть) канчу́к-трійча́тка; 5) бот. Agrimonia Eupatoria L. – пари́ло звича́йне, нечу́й-ві́тер, зрад-зі́лля, реп’яшки́ польові́, глади́шник, па́рник.

Ма́сло – 1) (коровье и вообще из молока животного) ма́сло. • -ло жёсткое, крохкое, крошливое, рассыпчатое – крихке́ ма́сло. • -ло жирное – си́те, масне́ ма́сло. • -ло зимнее, летнее – зимове́, лі́тнє ма́сло. • -ло кухонное – кухе́[о́]нне, кухова́рське ма́сло, ма́сло до стра́ви. • -ло мажущееся, маркое – беручке́ (мастке́) ма́сло. • -ло мраморное – мармуро́ве ма́сло. • -ло отжатое – віджи́мане, вижи́мане ма́сло. • -ло перебитое, перемятое (переработанное) – переколо́чене, перем’я́те (перемі́шане) ма́сло. • -ло прогорклое – їлке́ (згі́ркле) ма́сло. • -ло салистое, сальное – лоюва́те ма́сло. • -ло сибирское – сибі́рське ма́сло. • -ло сливочное – вершкове́ ма́сло. • -ло стойловое – сухопа́шне, станкове́ ма́сло. • -ло столовое – ма́сло до сто́лу. • -ло творожистое, мутное – сколо́тинисте ма́сло. • -ло топлёное – то́пле́не ма́сло. Бить, сбивать, пахтать -ло, см. Па́хтать; 2) (жидкий жир рыбий, морск. животных) лій (р. ло́ю), (зап.) тран, трин (-ну); см. Во́рвань; 3) (растит., минеральн., эфирн.) олі́я (-лі́ї, ж. р.), олі́й (-лі́ю, м. р.); (смазка) масти́ло. • -ло адское – куркасо́ва олі́я. • -ло варёное – варе́на олі́я. • -ло веретённое – верете́[і́]нне масти́ло. • -ло горное, каменное, чёрное – гі́рська олі́я, на́фта. • -ло деревянное, лампадное – оли́ва. • -ло касторовое, рициновое – рици́нова олі́я, рици́на. • -ло кокосовое – коко́сова олі́я. • -ло конопляное – сім’яна́ олі́я, олі́й. • -ло костяное – кістяна́ олі́я. • -ло купоросное – сірча́ний чорноква́с (-су). • -ло летучее – летю́ча олі́я. • -ло масличное, оливковое – масли́нова (оли́вна) олі́я, (грубый сорт) оли́ва. • -ло машинное – маши́нна олі́я. • -ло минеральное – мінера́льна олі́я. • -ло подсолнечное – сонячнико́ва олі́я. • -ло постное – олі́я, олі́й. • -ло прованское – прова́нська олі́я. • -ло растительное – росли́нна олі́я. • -ло розовое – роже́ва (троя́ндова) олі́я, (зап.) роже́вий (троя́ндовий) олі́йок. • -ло сивушное – сиву́шна олі́я. • -ло смазочное – масти́ло, шмарови́ло, шмарова́ олі́я (оли́ва). • -ло эфирное – етеро́ва олі́я. • Бить -ло (растит.) – би́ти, забива́ти олі́ю; 4) (церк.: елей) ма́сло, (возвыш.) єле́й, (ароматн.) ми́ро. • Соборовать -лом кого – (ма́слом) собо́рувати, маслува́ти, маслосвяти́ти кого́; 5) см. Жир. • Лошадь в -ле – масни́й кінь; 6) (в игре в мяч, в свинку) ма́сло; 7) Всё идёт как по -лу – усе́ йде як з ма́слом, все ко́титься як на олі́ї. • Катается, как сыр в -ле – коха́ється в добрі́; живе́, на́че варе́ник у ма́слі пла́ває; срв. Ката́ться 1. • Подлить -ла в огонь – до гаря́чого ще при́ском сипну́ти (Приказка), дода́ти га́рту. • Ешь, дурак, с -лом – їж, ду́рню, бо то з ма́ком (Приказка); 8) -ло земляное, бот. Phallus impudicus L. – воню́ча весе́лка, земляні́ я́йця, ді́дове са́ло.

Нагу́л – 1) (действие) – а) нагу́лювання, вигу́лювання, оконч. нагуля́ння, ви́гуляння; б) надбава́ння, придбава́ння, нако́хування, оконч. на[при]дба́ння́, накоха́ння; в) випаса́ння, оконч. ви́пасення, ви́пас (-су). Срв. Нагу́ливать. • Гуртовщик взят для -ла скота – взяли́ (взя́то) гуртопра́ва худо́бу випаса́ти (или щоб худо́бу випаса́в). • Отдали скот в -гу́л – віддали́ (ві́ддано) худо́бу на ви́пас. • Скот в -ле – худо́ба на ви́пасі; 2) (результат) нагу́л (-лу), (жир) сить (-ти), са́ло. • -лу по пуду на скотину будет – нагу́лу по пу́дові на худоби́ну бу́де. • Наш парень с -лом: глаз подбили – в на́шого па́рубка гости́нець: о́ко підби́те.

Нагу́льный – 1) (приобрет. нагулом) нагу́ляний; випасо́вий. • -ный жир – нагу́ляна сить, нагу́ляне са́ло. • -ный скот – випасо́ва худо́ба; 2) (приобрет. гульбою) нажиро́ваний, набі́ганий, нагу́ляний. -ный ребёнок, см. Нагу́лок.

Отка́рмливать, откорми́ть – відгодо́вувати, годува́ти, відгодува́ти кого́, що на що (напр. на са́ло), угодо́вувати, угодува́ти, (преим. о скоте) відпа́сувати и відпаса́ти, відпа́сти, (о мног.) повідгодо́вувати, повгодо́вувати, погодува́ти, повідпа́сувати, -паса́ти. • -ми́ть себе живот – відпа́сти́ собі́ живі́т, че́рево. • Отко́рмленный – годо́ваний, від[у]годо́ваний, відпа́сений, ви́пасений, упа́слий. • -ный брагой – бражни́й [Бражна́ коро́ва]; (матер. молоком) віддо́єний. [Оддо́єні щеня́та].

Отлага́ться, отложи́ться – 1) см. Откла́дываться 1 - 4. • -га́ется жир – са́ло нароста́є, са́лом хто оброста́є; 2) хим. – осіда́ти, осі́сти; 3) (отпадать) відпада́ти, відпа́сти від чо́го, відлуча́тися, відлучи́тися, відокре́млюватися, відокре́митися від чо́го. Срв. Отпада́ть, Отделя́ться. • Норвегия -жи́лась от Швеции – Норве́гія відокре́милась (відпа́ла) від Шве́ції.

Перета́пливать, перетопи́ть – (снова) перето́плювати, перетопи́ти, (о мног.) поперето́плювати (напр., са́ло, віск); (растопить всё) топи́ти, стопи́ти, потопи́ти. • -вать печи – пали́ти, ви́палити, повипа́лювати в пе́чах, в гру́бах. • Перетопля́ть, -пи́ть (о буре) – топи́ти, потопи́ти, ви́топити, перетопи́ти. • -пи́ть молоко – спря́жити молоко́. • Перето́пленный – перето́плений; сто́плений; ви́палений; пото́плений. • -ся – перето́плюватися, перетопи́тися; бу́ти перето́пленим.

Пузы́рный – пузи́рний, пухи́рний, міху́рний, пузиро́вий, пухиро́вий, міхуро́вий. • -ные окна – пузи́рні ві́кна. • -ное сало – пузи́рне, пузиро́ве са́ло. [Тре́ба до ра́ни приклада́ти пузиро́вого са́ла (Звин.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вожделение – пожа́дливість, жадо́ба, хти́вість, по́хіть, хіть, жада́ння, жага́, хоті́ння, (прост.) хотя́чка, кортя́чка: • предмет вожделения – (кто) об’єкт жадання, (что) предмет жадання; • смотреть с вожделением – ласо (пожадливо, хтиво, з пожадливістю, із хтивістю) дивитися, (образн.) як кіт на сало дивитися. [І так воно йому до жаги приспіло, що, всякий розум і справедливість занехавши, обернув він усі помисли свої на каверзи та підступи свої (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). То свята любов, а не жадоба грішна (В.Самійленко). Він аж надто близько тулився до неї, про щось теревенив і гиготів так улесливо-хтиво, що мені відразу ж стало зле (В.Горбатько перекл. Дж.Патерсона). До Зігмунда Фройда українці свої хтиві жадання іменували несхвально — “кортячка”. Чи слід геніального психіатра дякувати за те, що він запропонував науковий термін “лібідо”? (Микола Махній). Жіноча хтивість і чоловіча — те саме що епос й епіграма (Карл Краус). Стає на порі, от і кортячка бере (Марко Грушевський). — Тим часом любов юнаків — то здебільшого, власне, не любов, лише хіть, остаточною метою якої є задовіл; як тільки вона тої мети досягне, зразу нанівець сходить, і те, що здавалось любов’ю, мусить назад повернутись, не маючи змоги перейти межі, покладеної самою природою; для правдивої ж любові такої межі не існує. Одне слово, як запобіг дон Фернандо в тої дівчини ласки, зразу кохання його вщухло й жага погасла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона мала мигдалеподібні очі, а губи здавалися завеликими для тендітного обличчя. Незнайомка виглядала незвично і дуже привабливо, але, як це не дивно,— з огдяду на моє жалюгідне існування та майже безперервну непогамовану хтивість — страшенно мене роздратувала (В.Горбатько, перекл. П.Кері)].

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки].

Грязь – болото, грязь, грязюка, грязиво, грязота, кал, калило, каля, калюка, (топкая, жидкая) твань, тванюка, багно, багнюка, (нечистота) бруд, бруднота, не́чисть: • валяться в грязи (разг.) – валятися в багні (в болоті); барложитися (ковбанитися, бабратися) [в багні, у болоті]; • втоптать в грязь кого, смешать с грязью кого – закаляти (закидати, обкидати) болотом (багном) кого; в багно втоптати (топтати) кого; з болотом (з гряззю) змішати кого; упослідити (упосліднити, спаплюжити, обмовити) кого; • вылезти из грязи – вибабратися; • грязь не сало: высохнет и отстало – грязь (болото) не сало: помни — й відстало (Пр.); • грязь давняя на теле – леп, туриця; • грязь, замёрзшая или присохшая комками на дороге – груддя, грудки, колоть (р. -ти), (реже) струпаки, храпа; • грязь на голове у малых детей – тімениця (тіменюхи); • грязь (потная) на теле – леп; • грязь от неопрятности (нечистота) – бруд, бруднота, брудота, нечисть (р. -сти). нехар (р. -ри); • запачканный грязью – заболочений, закаляний; • затоптать в грязь кого (разг.) – закаляти (закидати, обкидати) болотом (багном) кого; у багно (у грязь) утоптати кого; упослідити (спаплюжити) кого; • из грязи в князи – з грязі в князі (Пр.); • лечиться грязями – лікуватися грязями; • месить грязь (разг.) – брьохатися (тьопатися, шелепати); чалапати (братися) по грязюці; грузити що; • наряди свинью в серьги, а она все в грязь пойдёт – свиню чеши й мий, а вона все в болото полізе (Пр.); свиня, коли в болоті, мовить, що в злоті (Пр.); • не ударить лицом в грязь – гідно (з честю) триматися; відстояти честь свою; не осоромитися; не дати собі в кашу наплювати; (иногда разг.) і на слизькому не посковзнутися; зробити як слід (як треба, як належить, як годиться); • он с грязи пенки снимает – скнара (скупердяга); він із сироватки сметанку збирає; він і в старця копійку відніме (відбере); • растоптать, размесить грязь – розгрузити (болото); (вокруг чего) обгрузити що; • сей овёс в грязь — будешь князь – овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору (Пр.); кинь ячмінь у болото, убере тебе в злото (Пр.). [Закаляють тебе болотом, як зрадницю їх кастових традицій (Коцюб.). Як угнівається, то знічев’я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки (М. Вовч.)].

Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого: • аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку; • Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…]; • всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.); • Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити; • давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати; • дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися); • делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш; • если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…; • знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас; • знаете [ли] – знаєте, бачте; • знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.); • знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.); • знай наших! – отакі наші!; • знай [себе] – знай [собі]; • знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте); • знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого; • знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти; • знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки; • знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах); • знать меру – знати міру; • знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що; • знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу; • знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка; • знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці; • знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло); • знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг; • знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега; • знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах); • знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому; • знать (уметь) делать что – вміти чого; • знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте; • знать этого не хочу – не хочу про це й чути; • кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.); • как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо; • как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?; • кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; • надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри; • не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.); • не знать износу (износа, веку) – не знати зносу; • не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем); • не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити; • не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка; • не знать меры в баловстве – ходити на головах; • не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву); • не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо); • не знать сна – не спати, не стуляти очей; • не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.); • не могу знать – не знаю; • не хотеть знать кого – не признаватися до кого; • он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає; • разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?; • решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю; • сами знаете – не вам казати (питати); • твёрдо знать – добре (твердо) знати; • то и знай – раз у ра́з; • только и знает, что… – тільки й знає, що…; • чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає); • я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий. [Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит].

Сало – сало, (овец и рогатаго скота) лій (р. ло́ю); (свиное топленое) сма́лець, (внутреннее) здір (род. здо́ру). [Дурне сало без хліб (Пр.). Занюхав сало, але занюхав й бука (Пр.). Гладкого, ситого Тишкевича підсадили попід пахви на коня, неначе кинули на сідло здоровий здір з салом, прикритий оксамитовим кунтушем (І.Нечуй-Левицький). На подвір’ях, як гори, лежали живцем згорілі коні й корови. Чути було немилий запах шерсті, лою і паленого м’яса (Б.Лепкий). Дайте українцеві сала — і матимете точку опори (В.Слапчук). В американців, як і в канадців, від самої згадки про сало може початись істерика. Вони, буває, навіть із ковбаси виколупують увесь тлущ і гидливо складають його на краєчку тарілки (М.Рябчук). За життя стільки сала з’їв, що соромно свиням в очі дивитися (Іван Плющ). А я сало люблю. Особливо якщо смалець з часником намастити на житній хліб, присолити та запити пивом. Чесно кажучи, це і є найвищим досягненням цивілізації, вищим за зорельоти, бластери та програвачі лазерних дисків. Чому я так кажу? А тому що хліб зі смальцем уже тисячі років не виходить з моди, і при цьому зовсім не міняється. Чого не скажеш про перелічені вище винаходи. Виходить, що сало є по-справжньому досконалим, чи не так? (брати Капранови). Мабуть, він походив із казахстанських українців. Усе забулося: і те, до якої нації належали його батьки-діди, і те, якою мовою балакали, а любов до сала зосталася (В.Слапчук). До їжі він також був жадібний, весь укутався в сало: згортки сала на потилиції, ситі щоки, товсті, мов ковбаси, пальці, цілий блищить від сала, видко, всього йому вистачало (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Він знаходить усе: коли холодно — невеличкі грубки і дрова, знаходить сіно і солому, столи, стільці, але передовсім — те, що можна зжерти. Це просто загадка; здається, він, як чаклун, добуває все просто з повітря. Шедевром його майстерності були чотири бляшанки омарів. Та ми, правда, воліли б замість них мати шматок сала (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Сало — сила, спорт — могила. 2. — Лікарю, а мені потім можна буде сала? — Якого сала?! — Ну, в майбутньому… — В якому майбутньому?!].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВОЖДЕЛЕ́НИЕ ще хіть, негат. хотя́чка; с вожделением (дивитися) як кіт на са́ло.

ВПЕ́РИТЬ, вперить взгляд образ. уп’я́стися (як кіт на са́ло).

ГЛУП, глуп как про́бка дурни́й як пень, дурни́й як са́ло без хлі́ба; глуп как си́вый ме́рин дурни́й як сту́па, дурни́й як бара́н; не глуп кто ма́є го́лову не з мо́ркви.

УПИ́ТЫВАТЬ ще годува́ти (на са́ло), розко́хувати; упитывающий що /мн. хто/ году́є тощо, за́йня́тий відгоді́влею, зви́клий годува́ти, ра́ди́й відгодува́ти, прикм. відгодо́вчий, годува́льний, відгодо́вувальний, угодо́вувальний; упитывающийся/упитываемый годо́ваний, відгодо́вуваний, угодо́вуваний;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Жир – жир, -ру, сить, -ти, са́ло, -ла, -лій (род. ло́ю).

Сало – 1) са́ло, -ла; 2) (баранье) лій (р. ло́ю); 3) (свиное топленое) сма́лець, -льцю; 4) (внутреннее) здір (род. здо́ру).

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Жир – товщ (-щу); • ж. (внутренний) – здір (здо́ру); • ж. (говяжий, козий, овечий – топленный) – лій (ло́ю); • ж. (говяжий, свинной – нетопленный) – са́ло; • ж. дельфиновый – тран (-ну) дельфіно́вий; • ж. животный – товщ твари́нний; • ж. китовый – тран (-ну) кито́вий; • ж. рыбий – трин (-ну); • ж. топленый (свинной, птичий) – сма́лець (-льцю); • ж. топленый (овечий, козий, говяжий) – лій (ло́ю); • ж. тресковый – трин треско́вий; • ж. тюленевый – тран тюлене́вий; • ж.-м покрытый – мастки́й, масни́й.

Сало – са́ло; • с. (говяжье топленое) – лій (ло́ю); • с. бычье – л. воло́вий; • с. костяное – са́ло кісткове́; • с. свиное – с. свиня́че; • с. с. внутреннее – здір (здо́ру); • с. с. топленое – сма́лець (-льцю).

Тавот – таво́тове са́ло.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Видеть • Видеть в ком, в чём что – вбачати в кому, в чому що. • Видеть в розовом свете что – бачити в рожевому світлі що. • Видеть насквозь кого (разг.) – наскрізь бачити кого; знати кого як облупленого. • Видеть не могу – бачити не можу; ані на оч(і). • Видеть простым глазом – бачити на голе (на вільне, на просте) око; бачити голим (вільним, простим) оком. • Видит око, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Носом чую, та руками не впійму. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видно й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. • Видишь [ли], видите [ли]? – [Чи] ти бачиш, [чи] ви бачите?; розумієш, розумієте?; бач, бачте? • Вижу его как живого – бачу його як живого; (іноді) як на очі його заглядаю. • В чужом глазу мы видим сучок, в своём не видим бревна; в чужом глазу сучок видит, в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого й під носом недобачає. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хижі — дивись, чи твоя заметена. Пр. • И в глаза не видел (не видал) – і в вічі (і в очі, і на очі) не бачив; і на очах не бу(ва)ло; ніколи не бачив; відколи живу не бачив. • Из-за деревьев (за деревьями) леса не видит – за лісом дерева не бачить; через дерева не бачить лісу; за деревами лісу не бачить. • Как видишь, видите – як бач(иш), як бачите. • Не видеть кого, чего (не замечать) – не бачити кого, чого; не мати очей на кого, на що; не хотіти бачити кого, чого. • Не чаял видеть – не сподівався бачити. • Плохо видеть – недобачати; погано бачити; (з трудом роздивлятися) сліпати. • По лицу, по глазам вижу – по виду, по очах (з виду, з очей) бачу. • Рад вас видеть – радий вас бачити; радий, що вас бачу. • Своими собственными глазами видел – на свої, на власні (своїми, власними очима) бачив. • Только его (её, их…) и видели – тільки його (її, їх…) і бачили; та й зник (-ла, -ли). [Я падав з їх рук у сон, як лин в ополонку, тільки мене й бачили. Довженко.] • Что было — то видели, что будет — увидим – що було, [те] бачили, а що буде, [те] побачимо.

Грязь • Валяться в грязи (разг.) – валятися в багні (в болоті); барложитися (ковбанитися) [в багні, у болоті]. • Втоптать в грязь кого, смешать с грязью кого – закаляти (закидати, обкидати) болотом (багном) кого; в багно (в)топтати кого; з болотом (з гряззю) змішати кого; упослід(н)ити (спаплюжити, обмовити) кого. [Як угнівається, то знічев’я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки. Вовчок.] • Грязь не сало: высохнет и отстало – грязь (болото) не сало: помни — й відстало. Пр. • Месить грязь (разг.) – брьохатися (тьопатися, шелепати); чалапати (братися) по грязюці; грузити що. [Кіньми двора та й не грузіте. Н. п.] • Наряди свинью в серьги, а она все в грязь пойдёт – свиню чеши й мий, а вона все в болото полізе. Пр. Свиня, коли в болоті, мовить, що в злоті. Пр. • Не ударить лицом в грязь – гідно (з честю) триматися; відстояти честь свою; не осоромитися; не дати собі в кашу наплювати; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися; зробити як слід (як треба, як належить, як годиться). • Он с грязи пенки снимает – скнара (скупердяга); він із сироватки сметанку збирає; він і в старця копійку відніме (відбере). • Сей овёс в грязь — будешь князь – овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору. Пр. Кинь ячмінь у болото, убере тебе в злото. Пр.

Душок • Дело с душком (перен. разг.) – діло неладне (нечисте, брудне); справа неладна (нечиста, брудна); від справи [чимось] тхне. • Мясо, сало… с душком – м’ясо, сало… чути (тхне, зниж. смердить). • Человек с душком (перен. разг.) – людина (іноді про мужчину також чоловік) з душком (з норовом, з примхами); людина вередлива (примхлива); людина з мухами; у нього (у неї) муха в носі.

Есть • Есть борщ – їсти борщ; (розм.) борщувати. [Будем борщувати, коли дали борщу. Сл. Гр.] • Есть глазами кого, что-либо (шутл.) – їсти очима кого, що; (образн.) пасти очима (оком) кого, що. • Есть досыта – їсти досхочу (досита, до ситості). • Есть кого – їсти кого; уїдатися на кого. • Есть поедом кого (разг.) – їдцем (їдьма, їдом, поїдом) їсти кого; жерцем жерти (пожирати) кого; (іноді) не давати просвітку кому. • Ешь больше, а говори меньше – більше їж, а менше говори. Пр. • Ешь пирог с грибами, да держи язык за зубами – їж борщ з грибами, держи язик за зубами. Пр. • Кто не работает, тот не ест – хто не працює, той не їсть. Пр. • Ничего не ел и не пил – нічого не їв і не пив; і ріски в роті не було; і ріски в рот не брав; і крихти в устах не було. • Сильно есть хочется – дуже їсти хочеться; (образн.) їсти — аж шкура болить; їсти — аж живіт до спини тягне (аж шкура труситься, аж за печінки тягне); з’їв би й вола (і дідька). • Хлеб-соль ешь, а правду режь – хліб їж, а правду ріж. Пр. Хліб-сіль їж, а правду ріж. Пр. Їж хліб із сіллю та з водою, живи правдою святою. Пр. На рідного батька правду кажи. Пр. Щирая правда всюди куток (з)найде. Пр. Правда кривду переважить. Пр. Що правда, то не гріх. Пр. • Вот то-то и есть, что… – отож-то (-бо) й є, що…; тож-бо й є, що…; то-то-бо й є, що…; отож-то й воно, що…; тим-то й ба (тим-бо й ба), що… • Всё как есть – геть усе; чисто все; геть-чисто все. • Всех как есть – геть усіх; чисто всіх; геть-чисто всіх. • Всё что ни есть (разг.) – геть(-то) усе; чисто все; все чисто; геть-чисто все. • Говори как есть – кажи як є (усе по правді, наголо). • Есть, да не про вашу честь – єсть, та не про вашу честь. Пр. Не для пса ковбаса, не для Кузьми гроші. Пр. Не для Гриця паляниця. Пр. Є сало, та не для кота. Пр. Не для пса ковбаса, не для кицьки сало. Пр. • Есть такое дело! (разг.) – гаразд!; хай буде так! • Есть тот грех (разг.) – було таке; нема де (ніде) правди діти. • Как есть вовремя (разг.) – саме вчас (у свій час); саме впору; саме свого часу. • Как есть кто, что – чисто, чистий (-та) [тобі] хто, що; зовсім (цілком) як хто, що. • Как есть ничего не вижу, не слышу, не понимаю… (разг.) – нічогісінько не бачу, не чую, не розумію; отакечки нічого (нічогісінько) не бачу, не чую, не розумію…; геть [нічого] не бачу, не чую, не розумію… • Какой, какая ни есть (разг.) – хоч який, хоч яка (хоч який би, хоч яка б) був, була; будь-який, будь-яка; абиякий, абияка; який, яка припаде (трапиться). • Кто ни есть; кто ни на есть (разг.) – хоч хто; хоч хто був би; будь-хто; абихто; дарма хто; хто припаде (хто трапиться). • На всё есть время – на все є час; усьому час. • Один, одна как есть – одним один (один одним), одною одна (одна одною, іноді одним одна); (сам-)самісінький. • Сколько ни на есть (разг.) – хоч скільки є; хоч би скільки було, буде. • Так и есть (разг.) – так воно й є. • У меня есть – я маю; у мене є. • Что есть силы, что есть духу бежать – з усієї сили (що (є) сили), що (є) духу (чимдуж) бігти. • Что ни есть; что ни на есть; самый что ни на есть обыкновенный (разг.) – звичайнісінький собі (якнайзвичайніший, щонайзвичайніший).

Знать • Аза в глаза не знает – (а)ні бе, ні ме не зна(є), ані бе не зна(є); ні аза, ні буки не зна(є); нічогісінько не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку. • Бог (Господь) знает что [говорит, делает…] – бог зна(є) (бозна-) що [каже, робить…]; господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна(є) що [каже, робить…]. • Всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр. Коли не пиріг, то й не пирожися. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, козо (корово), своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Знайся кінь з конем, а віл з волом. Пр. Не літай, вороно, в чужії хороми. Пр. • Давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати. • Дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) (з)вістку про себе; об’явитися (оповіститися). • Делай как знаешь – роби як знаєш; роби як умієш. • Если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що… • Знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв. Пр. Чує кішка, чиє сало з’їла. Пр. • Знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі). Пр. Жіноча річ — кочерги та піч. Пр. • Знай наших! – отакі наші! • Знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого. • Знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти. • Знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки. • Знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах). • Знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що. • Знать не знаю и ведать не ведаю – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю. • Знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг. • Знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з (по)льоту, а сову з погляду. Пр. Не завиє так пес, як вовк. Пр. • Знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому. • Знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого. • Знать этого не хочу – не хочу про це й чути. • Кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив. Пр. • Как (почём) знать? (разг.) – хто його зна(є); хтозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна(є). • Надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри. • Не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов. Пр. Якби ж знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав. Пр. • Не знать меры, удержу – не знати міри, впину. • Не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду. Пр. Не хапайся поперед невода рибу ловити. Пр. З сокирою не лізь туди, де пила не була. Пр. Не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти. Пр. • Он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає. • Разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю? • Твёрдо знать – добре (твердо) знати. • Чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна(є). • Я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (розм.) я в тім не битий.

Кошка • Драная кошка (вульг.) – скіпка; худа — як тріска; сама снасть. • Живут, как кошка с собакой (разг.) – живуть, як кіт із собакою (як пес із котом, як кіт із псом); так любляться, як собака з кішкою. • Живуч, как кошка – живучий, як кішка (як кіт). • Знает кошка, чьё мясо съела – знає (чує) кіт, чиє сало з’їв. Пр. • Знай кошка своё лукошко – знай, козо, своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Не літай, вороно, в чужі хороми. Пр. Знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр. Швець, знай своє шевство [, а в кравецтво не мішайся]. Пр. • Играть в кошки-мышки – гратися у кота й мишки. • Играть, как кошка с мышью – гратися, як кіт з мишею (з мишкою). • Как угорелая кошка [бігати, кидатися] (разг. вульг.) – як очманілий (як очамрілий) кіт. • Кошке игрушки, а мышке слёзы – котові жарти, а мишці плач. Пр. Кішці смішки, а мишці слізки (сльози). Пр. Котові жартушки, а мишці смертушка. Пр. Кому весілля, а курці смерть. Пр. Кому скрутить, а кому змелеться. Пр. • Кошку бьют, невестке наветки дают – кота б’ють, а невістці [на] замітку дають. Пр. Як цапа стрижуть, то баранові звістку дають. Пр. На те циган матку б’є, щоб його жінка боялася. Пр. Песика б’ють, а левик боїться. Пр. З чужого злого учися свого. Пр. • На сердце кошки скребут (разг.) – туга (журба, клопіт) серце крає; сумно (смутно, тоскно) кому. • Ночью все кошки серы – уночі всі коти бурі (сірі). Пр. Уночі всі коти бурі й усі корови сірі. Пр. На весіллі — всі свати, на хрестинах — куми. Пр. • Отольются кошке мышкины слёзки – віділлються вовкові овечі сльози (слізки). Пр. Відізвуться вовкові кобилячі (коров’ячі) слізки. Пр. Прийде й на пса колись зима. Пр. • Рано пташечка запела, как бы кошечка не съела – рано пташка заспівала б, якби кішка не спіймала. Пр. Не кажи гоп (гоц), доки не перескочиш. Пр. Жартуй, глечику, поки не луснеш. Пр. Гарна (хороша) пісня, та коли б [то] трохи довша. Пр. • Чёрная кошка между ними пробежала (проскочила) (разг.) – між (поміж) ними чорний кіт перебіг; вони глек розбили; вони розкумалися.

Неймет • Видит око, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Носом чую, та руками не впійму. Пр. Є сало, та не можна дістати високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видно й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою; і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр.

Око • Беречь (хранить) как зеницу ока (торж.) – берегти (пильнувати, шанувати) як зіницю ока (в оці); берегти (пильнувати, шанувати) як (мов…) ока (свого); берегти (пильнувати) як (мов…) свою душу. • Видит око, да зуб неймёт – хоч бачить око, та зуб не йме. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю (не впіймаю). Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видно й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. • В мгновение ока (разг.) – миттю (умить); як оком змигнути; (лок.) на млі ока; (іноді розм.) як «га» сказати. [Та я тобі те коритце Скреплю на млі ока. Франко.] • Недреманное око – недремне (недрімане, невсипуще, пильне) око. • Око за око, зуб за зуб – за око око, зуб за зуб; око за око, зуб за зуб. [За око — око, зуб — за зуб, як у Старому Заповіті… Доленго.]

Похмелье • В чужом пиру похмелье – з чужого похмілля (клопоту) голова болить. Пр. Хто зробив, а на мені окошилося. Пр. Хто пив, а мене волочать. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарано. Пр. Синиця шкоду робить, а журавлеві попадеться. Пр. Жінка сало гамнула, а на кота звернула. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. Чий гріх, а чия покута. Пр. Баба винувата, що дівка черевата. Пр.

Радоваться • Извольте радоваться! (ирон.) – [Ось] маєте!; от і маєте! • Не радуйся найдя, не тужи потеряв – знайшов — не скач, загубив — не плач! Пр. • Радуйся, Кирюшка, будет у бабушки пирушка – радуйся, Хвесьо, кіт сало несе [радуйся вельми, бо вже перед дверима]. Пр. Збирайтеся, старці, обід буде. Пр.

Туго • Не туго, да не по нашим зубам – бачить кіт сало, та сили мало. Пр. Їв би паляниці, та зубів чортма. Пр. Не по зубах мені ці горішки. Пр.

Худой • Худ мой Устин, да лучше с ним – чоловік, як ворона, та все ж мені оборона. Пр. Хоч поганий тин, та затишно за ним. Пр. • Худ обед, когда хлеба нет – що не їж, а хліба хочеться. Пр. Риба не хліб, ситий не будеш. Пр. Рибка без хліба бридка. Пр. Дурне сало без хліба. Пр. • Худое споро, не умрет скоро – біда легко приходить, та трудно її збутися. Пр. • Худой мир лучше доброй ссоры – солом’яна згода краща за золоту зваду. Пр. Де незгода, там і шкода. Пр.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

са́ло са́ло,-ла; лій, ло́ю с. бара́нье [ове́чье] лій,-ло́ю с. свино́е са́ло,-ла

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ла́ситися – льститься на что, подбираться к кому, к чему. • Ла́ситься, як кіт на са́ло – подбирается, как кот к салу.

Са́ло – сало. • Дурне́ са́ло – тупица. • Са́ло де́рти – род игры у мальчиков. • Зали́ти са́ло за шку́ру – досадить, допечь кому.

Шматкови́й – кусковой. • Шматкове́ са́ло – шпик, свиное сало.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Видит око, да зуб неймет. Див. Близок локоть, да не укусишь. — 1. Носом чую, та руками не впійму. 2. Є сало, та не можна достати - високо висить. 3. Їв би паляниці, та зубів нема. 4. Бачить корова, що на повітці солома. 5. Де вже нашому теляті та вовка піймати. 6. Побачимо, як свою потилицю.

Глуп, как пробка. — 1. Світ зійшов, а ще такого дурня не бачив. 2. Дурний, як турецький кінь. 3. Дурний, як баран. 4. Дурний, як сосновий пень. 5. Дурний, як сало. 6. Дурний, як чобіт. 7. Дурний, аж гуде. 8. Тобі треба клепку вставить. 9. Дурний, аж крутиться. 10. Дурний, аж світиться. 11. Дурне, аж очі йому рогом лізуть. 12. Розумний, як Хведькова кобила. 13. Неначе з-за угла мішком прибитий. 14. Младенці в голові. 15. Царка в голові нема. 16. Нема кишок в голові. 17. Клепки не достає. 18. Не всі дома. 19. Вітер свище в голові. 20. Ума ні з шило нема. 21. Дурніший од попа. 22. Нема з тебе толку, хоч запали, так не трісне. 23. Ні з губи мови, ні з носу вітру. 24. Утеребив Бог душу як у пень, та й кається. 25. Создав Бог, та й ніс висякав. 26. Ото дурень, був би ще більший, та вже нікуди. 27. Дурне сало. 28. Дід твій дрига: піймав жабу та й каже - риба. 29. В очах мигтить, а в голові свистить.

та негарно міриш. 3. Хіба я тобі загадав море випить.Есть, да не про вашу честь. — 1. Не для пса ковбаса, не для Кузьми гроші. 2. Є сало та не можна достати: високо висить. 3. Не для Гриця паляниця. 4. Зачиняються царські врата для нашого брата. 5. Є сало, та не для кота.

На всякое хотенье есть терпенье. — 1. Як кортить, то й Бог простить. 2. Треба розумом надточити, де сила не візьме. 3.Є сало, та не для кота. 4. Наставляй ширше, а то, бач, нікуди сипать.

Чует кошка, чье сало съела (укр.). — 1. Знає кіт, чиє сало ззів. 2. Чує кішка, де сало лежить.

Эх-ма! Кабы денег тьма, купил бы корову, да хлебал бы молоко. — 1. Якби попом мені бути, то я б сало із салом їв. 2. Якби я був царем, то сало б їв, сало пив. 3. Якби я був царем, то все б їв мед та сало. 4. Якби я був царем, то вкрав би пуд сала та й утік би.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

са́ло, -ла, -лу

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

В’язни́й, -а́, -е́. Относящійся къ тыльной части шеи. В’язне́ са́ло. Сало съ шеи. Павлогр. у.

Нароста́ти, -та́ю, -єш, сов. в. нарости́, -ту́, -те́ш, гл. Наростать, нарости. Стрижи пана, як вівцю, — на йому шерсть наросте. Ном. № 1234. Са́ло нароста́є. Отлагается жиръ.

Са́ло, -ла, с. 1) Сало. Різать кабанів на сало. Стор. М. Пр. 60. Перчун придбав салів, не каятиметься — уторгує. Кобел. у. Угорск.: внутренній жиръ у свиньи, человѣка и нѣкот. др. животныхъ. 2) Дурне́ са́ло. Тупица, дуракъ. 3) Са́ло де́рти. Родъ игры у мальчиковъ: повиснуть, зацѣпившись за перекладину ногами, внизъ головой. 4) Зали́ти са́ла за шку́ру. Досадить, допечь кому. Не одному гарячого сала за шкуру зальємо. Стор. М. Пр. 45. 5) Ді́дове са́ло. Раст. Salvia verticillata. Шух. І. 22. Ум. Сальце́. Плямка собі сальце. Ном. № 1137. По чарці вип’ємо, сальця ззімо шматок. Гліб.

Сальце́, -ця́, с. Ум. отъ сало.

Шматкови́й, -а́, -е́. Кусковой. Шматкове сало. Шпикъ, свиное сало. Подольск. г.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Нефтяной — на́фтовий; Н. сало на́фтове са́ло.

*Сало — са́ло, -да; С. говяжье лій, ло́ю; С. орудийное — гарма́тне са́ло; С. ружейное — рушни́чне са́ло.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Salvia pratensis L. — шавлі́я лучна́ (Сл, Ру, Оп), шалві́я лучна́; шалві́я лукова́ (Во, Вх3, Вх6, Мл), шевлія лукова (Вх1); ба́бка (Нв, Рг1, Ан, Пс — ВЛ), бабки (Mk, См — СД), бабочки (Рг), буквиця (Ос — ПС), буквиця синя (Ан — ПС), васильки (Ан), васильки польові (Ан, См — СД, ПД), васильок (Ан), дев’ятосильник (Сл — ПЦ), дзя́брей (Гд — БО), зубник (Ос — ПД), кану́пир пі́льний (Нв — ДС), канупір польовий (Сл), каплуни (Ан — СТ), кокиш (Ан — ПД), копитки (Ос — ПД), кукуруцка (Ln, Го1 — СТ), матушник (Ан — ПД), медовка (Ан, Кр, Сл — СД), медунки (Ан — СД), миколайки (Ан — ПЦ), мороїдник (Ос — ПД), паневка (Го1 — СЛ), півники (Ос — ВЛ), підсвинух (Ан — ПД), ротки (Mk — ПД), сало дідове (Ос — ПД), самосій (Ан — ПД), свинушки (Ан — ПД), свинюх (Mk — ПД), синоцвіт (Mk — ПД), сокирки (Ан), ша́влія (Рг1, Пс, Жл, Мн2, Ів, Сл, Mk — СД, ПД), шалвія (Ан), шалфея (Ан), шалфія лучна (Сл), ша́лхвея (Рг1, Пс, Ян2 — СД), шевлія (Вх6, Сл), шоловія (Вх6).

Salvia verticillata L. — шавлі́я кільча́ста (Сл, Ру, Оп), шалві́я кільча́ста, шавлі́я свиня́ча, шалві́я свиня́ча (Мл); шевлія свинюх (Вх1); бабка(и) (Ан, Шс2, Сл, Ос — СТ, СЛ, ДС), бабка польова (Сл — СЛ), бабка свиняча (Сл — СЛ), буквиця (Ан, Ос — СТ, СЛ), васильок польовий (Ос — СЛ), дріма́йло (Коб — ГЦ), жабрей (См — ПД), жа́лька (Вх7 — ЗК), криничник (Ан — ВЛ), лопушок (Ан, См — СТ), медове зілля (Ос — ПД), са́ло ді́дове (Шх — ГЦ), свина́рик (Вх7, Mk — ПД, ВЛ), свиндюх (Гд — БО), свинуголи (Hl — БУ), свину́(ю)шник (Чн, Рг1, Ан, Пс, Мн, Го2, Шс2, Ду, См — СД, СТ, СЛ, ДС), свиню́х(а) (Вх, Ду, Ос, См — СТ, ВЛ), свинюшки (См — СТ, ДС), свинюшкин (Ln, Гр — СТ), шалфій (Сл).

Sedum telephium L. — за́яча капу́ста звича́йна; очи́ток багряни́й (Мл), очиток багрянистий (Вх6), очи́ток звича́йний (Мл), очиток оливник (Вх6); бобик (Ос — ПД), вимник (Ос — СД), вим’я коров’яче (Ос — ПД, ВЛ), вода жива (Ан), гаду́н (Ан, Ів — СД), гречка жидівська (Сл — СД), ди́ке зі́лля (Коб — БО), дійки коров’ячі (Ос — ПД), жирна трава (Ос — ПД), заєць (Ан — СЛ), за́яча трава́ (Ан, Ів — СЛ), капу́ста за́яча (Рг1, Вл, Ан, Ln, Пс, Жл, Мн2, Шс, Ян2, Ян4, Ду, Ів, Сл, Ос, Ук — ЗАГ), капуста заяча красна (Мн2 — СЛ), картопля заяча (Ос — СД), масельник (Ос — ПД), масло вороняче (Mk, Ос, См — ПД, ВЛ), ма́сляне зі́лля(є) (Вх, Жл, Ум, Ду, Ів, Mk — ВЛ), масне зіллє (Нв, Hz, Mk — ПД, ГЛ, ЛМ), мастке зілля (Mj — ПД), мильник (Ан — СЛ), молоди́ло (Рг1, Пс, Жл, См — СД), молочник (Rs, См — ПД, ВЛ), мурашківни́к (Коб — ГЦ), озходник (Gs — ДС), оливни́к (Вх7, Шх — ГЦ), очиток (Сл), очиток заячий (Ан), пчельник (Ан — СТ), ранник (Ос — ПД, ВЛ), розса́да за́яча (Рг1, Ан, Пс, Ян2, Ів — СД), розхі́(о́)дник (Gs, Шс, Ду, Сл, См — СТ, ВЛ, ГЛ), ройник дикий (Ан — ПД), сало воронє (Rs — ВЛ), сало вороняче (Мл, Ос — ПД, ВЛ), сало дідове (Mk, Ос — ПД, ГЦ), сало заяче (Ос — ВЛ), сисай (Ос — ВЛ), сита трава (Ос — ПД), тлуста-іван (Ос — ВЛ), тучне́ зі́лля(є) (Вх6, Вх7, Гд, Гб, Коб — БО, ЗК, ЛМ), ту́чний лист (Он — БО), цецель (Ос — ВЛ).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Амба́ръ = комо́ра, инба́рь. (Лїв.), хлїбни́ця, жито́вня, шпи́хлїр. (Прав.) — Комори аж тріщать од хлїба. — В дворі комір — як вулицї було, зерна туди зсипалось, аж гуло. В. Щ. — Поскладай сало в комору.

Бо́йня = 1. бо́йня, різни́ця, більше вживаєть ся мн. бо́йнї, різни́цї, (де разом і сало витоплюють) — салган. С. З. 2. різня, різани́на. — Уманська різня.

Воло́жный = 1. д. Вла́жный. 2. си́тий, жи́рний. — Що б сало та не було сите. н. пр.

Выка́рмливать, ся = 1. вигодо́вувати, ся, згодо́вувати, вихо́вувати, ся. С. Аф. З. — Не той тато, що сплодив, а той, що вигодовав. н. пр. — Ой годовала дочку не рік, не два, тай згодовала — людям слуга. н. п. 2. відгодо́вувати, ся. — Відгодовали кабана на сало.

Выта́ивать, вы́таять = 1. та́нути, розтава́ти, пота́нути, розта́нути. — Вся крига потанула. 2. топи́ти, вито́плювати, ви́топити. — Витопила сало з каганця.

Жа́рить, ся = 1. жа́рити, пекти́, ся, (в маслї) — сма́жити, ся, (на салї) — шква́рити, ся (ковбаси, яєшню) — пря́жити, ся, (в закритій посудинї) — души́ти. — Як з кабанів топилось сало, так шкварили ся сї в огнї. Кот. 2. (про сонце) — пали́ти, пекти́. 3. (різками) — па́рити, шмага́ти, чу́стрити, сїкти, шква́рити. 4. па́рити ся.

Жи́рный = 1. товсти́й, гладки́й, опа́систий, гладу́н, гладу́ха, глади́рь, пухтїй. — Боже, батьку! дай грошей шапку і жінку гладку. н. пр. 2. си́тий, жи́рний, масни́й. — Щоб сало та не було сите. н. пр. — Жи́рний борщ. — Слова масниї, а пироги пісниї. н. пр. — Жи́рный блескъ = масни́й блиск (в мінералогії). — Жи́рно бу́детъ = бага́то ду́же.

Жиръ = жир, са́ло. — Гуси́ный жиръ (витоплений) = сма́лець. С. З. — За́ячій ж. = шкру́м. — Ры́бій ж. = трі́н, тро́ну. С. Ш. — Топле́ный ж. = (птичий, бара́нячий). — сма́лець, (що йде на сьвітло) — лій, лою. — Шкода лою, сьвіти водою. н. пр. — (До страви) — ома́ста, (що плава зверху якої страви) — осу́га. — (Свинячий або волячий, нутровий) — здір, здо́ру. Лев. — (В убойної товарний) — на́гул.

Зака́рмливать, закорми́ть = загодо́вувати, загодува́ти (С. Аф.), обгодо́вувати, обгодува́ти. — Вже третїй день загодовують кабана на сало. — Мабуть обгодували дитину, від того й болить живіт. 2. хлїби́ти, могри́чити, захлїби́ти, підмогри́чити. — Він раз у раз до себе старшину то на обід закличе, то на снїдання, та так і захлїбив його.

За́риться = 1. ла́ситись, ква́питись, зїха́ти, зазїха́ти, па́сти́ очі. — Ласить ся, як кіт на сало. н. пр. — Не квап ся проти невода рибу ловити. н. пр. — Своє з’їв та й на моє зїхаєш. — На чуже не зазїхай... н. пр. — І все ті очі заздрісні на сирові пасе. Стар. Байки. 2. розпали́ти ся.

Затреща́ть = затріща́ти, затріскота́ти, затріскотїти, (в розмові) — запоро́щати, зацокотїти, заторохтїти, (про масло, сало на вогню) — зашкварча́ти. – На його грізно закричала, залаяла, запорощала. Кот.

Зашипѣ́ть = зашипі́ти, (про гадюк, гусей) — засича́ти, (про масло, сало) — зашкварча́ти. — Гусак засичав. Фр. — Гадюка хоч не вкусить, так засичить. н. пр. — Зашкварчало сало на сковородї.

Зубъ = зуб, здр. зу́бик. — Зу́бы пере́дніе, рѣзцы́, Dentes anteriores s. incisores — пере́дні зу́би, сьміюнцї. — З. боковые, клыки́, D. canini — и́кли. — З. коренны́е, D. morales — кутні́ зу́би. — Сьмій ся, сьмій ся — засьмієш ся на кутнї. — З. моло́чные, D. lactei s. temporarii — моло́шні. — Зу́бы остри́ть = ла́ситись. — Ласить ся, як кіт на сало. н. пр. — Подня́ть на зу́бы = ви́сьміяти, підня́ти на глу́м. — Сжать зу́бы = зцїпити зу́би. — Точи́ть зу́бы = гостри́ти зу́би, ма́ти зу́би на ко́го. — Щёлкать зуба́ми = кла́цати зуба́ми. — Вовк як клацне зубами. Чайч.

Изса́ливать, изса́лить, ся = 1. заса́лювати, засмальцьо́вувати, заяло́зювати, зашмаро́вувати, ся, засалити, засмальцюва́ти, ся і т. д., (про кільки) — позаса́лювати, позасмальцьо́вувати, ся і т. д. — Він увесь засмальцював ся. 2. виса́лювати, висмальцьо́вувати, вишмаро́вувати, ся, ви́салити, ся і т. д. — Вишмарував усе сало.

Лёдъ = лід, кри́га, (на річцї дрібний) — ше́рех, ше́решень, ше́ршінь, (з снїгом) — са́ло, (на дорозї голий лід без снїгу) — голощо́к, (над снїгом) — на́топтель. — І лід тріщить і вода плющить. н. п. — Із льоду бурульки, що знай кругом бряжчали, уже зовсїм пообпадали. Гр. — Забажав печеної криги. н. пр. — Чистий, як крига. н. пр. — Хоч искрами блищить, мигоче крига, а теплої води вона не пустить. К. Б. — На Дпїпрі стояла ще товста крига. Кн. — Усього проняв холод, немов хто криги приложив до серця. Мир. — Нева тихесенько кудись несла тоненьку кригу попід мостом. К. Ш. — На Днїпрі тодї саме йшов шерех.

Льсти́ться = ла́сити ся, ква́пити ся; сподїва́ти ся. С. З. Л. — Ласить ся, як кіт на сало. н. пр. — Поласив ся на чуже добро. С. Л. — Не кваплять ся на се вони. Кот. — Я не кваплюсь на тебе. С. З. — Нї не квап ся, нїчим не поживиш ся. С. Л. — Не сподївай ся з жука меду їсти. н. пр.

Людоѣ́дъ = людоїд, песи́головець. — Кати, кати, людоїди! К. Ш. — Піймали його песиголовцї, годують на сало, щоб зъісти. н. к.

Мазь = 1. ма́сть (С. Л.), масти́ло (С. Пар.). — Дала мастї від болички, а воно й не помогло. Ніс. — В аптеках багато усякої мастї. Кр. 2. шмарови́дло (сало, дьоготь то що, чим мажуть колеса), коло́мазь. С. Л. — До підошов коломазь пристала.

Остри́ть = гостри́ти (С. Л.), на точилї – точи́ти (С. Ш.), на бруску — бруси́ти, косу — клепа́ти, мантачкою — манта́чити. — Остри́ть зу́бы = ла́сити ся. — Ласить ся, як кіт на сало. — Остри́ть надъ кѣ́мъ = приклада́ти (С. Л.).

Перешипѣ́ть = перешипі́ти, про гадюк — пересича́ти, про масло, сало на огні — перешкварча́ти.

Пестъ, здр. Пе́стикъ = щоб товкти — товка́ч (С. З. Ш.), здр. товка́чик (С. Ш.), товка́чка, товка́чечка (К. З. о Ю. Р.), ступи́р (С. З.), тлу́чок (С. Ш.), щоб розтирати — макогі́н (С. З. Л.), мъя́ло, розтирати сало в ковганцї — ко́вганок. — Дай дурню товкач, він і вікна побъє. н. пр. — Носить ся, як баба з ступирем. н. пр. — Взяв макогін та за ним наздогін. н. о. – Мовчи, невістко, не роззівляй губи, як ухвачу мъяло, вибъю тобі зуби. н. п.

Повыка́рмливать = повигоду́вувати. — Чи не на сало повигодовували кабанів? Лев. В.

Попро́бовать = спро́бувати, попро́бувати, на смак — покоштува́ти (С. З. Л.), скоштува́ти, посмакува́ти (С. Л.). — Дай панові покоштувати, а він і гамкне. н. пр. — Покоштувавши, сказали: дай Боже і на той рік діждати. Кв. — Набрав води, покоштував — не солона. н. к. Грін. — Сідайте, хоч покоштуйте, яке сало. н. к. Грін. — А покоштуй, може соли треба. н. к. — Хведько не вчивсь: і скоштував березової каші. Гул. Ар. (д. ще під сл. Попро́бовать).

Пости́ть, ся = пости́ти, ся, по́стувати (С. Жел. Л.), пісникува́ти (С. Л.), по понедїлкам — понедїлкувати. — Добре тому постити ся, де піч велика і є кому їсти зварити. н. пр. — Я пъятницю пісникую. Хар. Постимо, а сало меншає. н. пр.

Потеря́ть, ся = загуби́ти, згуби́ти, ся (С. Аф. З. Л.), утра́тити (С. Ш.), стра́тити, утеря́ти, ся (С. Ш.), потеря́ти, посїяти, ріши́ти ся (С. Л.), стеря́ти ся. — Загубив десь люльку. С. Аф. — Піди, там чоловік загубив сало, то й твоє. н. к. — Що сорому наробила, добру славу загубила. Мова. — По опеньки ходила, запасчину згубила. н. п. — Місяцю з раю, сьвіти нашому короваю, абисьмо не зблудили, коровай не згубили. н. п. Под. — Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. н. пр. — Сумно так зробилось, неначе я що дороге згубила. К. К. — Панська ласка до порога, а поріг переступив, то вже ласку утратив. н. пр — А панові не хотїлось утратити такого чоловіка. н. к. Грінч. — Потеряв же соловей голос через ячний колос, потеряв же козак долю через свою волю. н. п. — Вона зовсїм стеряла ся — не знає, що й робить. Одним поглядом усе скаже і я знов збожеволію і стеряюсь. Кроп. — Потеря́ть вре́мя = вга́яти, прогайнува́ти, промарнувати, байдикуючи — пробайдикува́ти. — П. довѣ́ріе = зневі́рити ся. — Як його зневі́рити ся до рідної дитини. Кн. П. дѣ́вственность = віно́к загуби́ти, скантова́ти ся. — Он — теща в хамутї не догледїла дочки, дївка скантовала ся до шлюбу. Кр. (Пр. д. ще під сл. Дѣ́встенность). — Потеря́ть мно́го = перегуби́ти, позагу́блювати. — П. му́жество, эне́ргію = оба́бити ся. – П. мѣни́я = процига́нити. — П. си́лу = ви́сильнити ся, ви́снажити ся. — П. созна́ніе = опа́морочити ся, стеря́ти ся. — Сьвідомости нема, він стеряв ся... швидче по лїкаря. Кн. — З переляку Люся стеряла ся і немов їі стовма поставило: тільки очима блимає. Кн.

Потреща́ть = потріща́ти (С. Л.), потріскота́ти (С. Л.), потріскотїти, поти́ркати, про масло, сало — пошкварча́ти.

Пошипѣ́ть = пошипі́ти, про масло, сало — пошкварча́ти, пошваркотїти, про гадюку — посича́ти, про воду — побулькотїти, поклекотїти.

Прошипѣ́ть = прошипі́ти, прошипотї́ти, про гадюку — просича́ти, про воду — пробулькотїти, проклекотїти, про сало, мъясо — прошкварча́ти.

Пѣ́на = піна (С. Л.), шум (С. Л.), на страві – шумови́на, змішана з чим — осу́га. — Вода бризька срібним шумом. Кн. — Шум на обмилках грає. Кн. — Не вважай, що шум збігає, на днї рибка. н. пр. — Аж осуга зверху плаває, наче дьоготь або сало, й не підходь до річки. Хар.

Са́ло = 1. са́ло, здр. сальце́. С. Л. — Са́ло свѣчно́е = лій. С. З. Л. — Шкода лою, сьвіти водою. н. пр. — Живе, як каганець. без лою. н. пр. — С. гуси́ное = сма́лець. С. З. Л. — С. вну́треннее = здір, здор. С. Л. — С. то́щее = шкурла́т. 2. са́ло (крига з снїгом на річцї).

Свино́й = свинни́й, свиня́чий (С. Л.). — Свинячу голову до хріну і локшину на переміну. Кот. — З свинячим писком та в калашний ряд. н. пр. — Свино́е са́ло = свиня́че са́ло. — С. ста́до = свинїрка. — Свино́й хлѣвъ = д. Свина́рня.

Снѣгъ = снїг, що тільки випав — поро́ша, що навис на гилках дерев — на́вись, що разом з кригою пливе — са́ло, мокрий з вітром – хля́ґа. — По двору та пороша впала, а на тій пороші слїдочки хороші. н. п.

Ста́до = ста́до, коней — табу́н (С. З.), кобил з огирем — кося́к (С. Л.), овець — ота́ра (С. З. Л.), вата́га (С. З.), ягниць (чимала) — шмато́к (Ст. X.), з баранами і ягнятами більше 1000 — кирд (С. Л.), невелика кітних овець — кирди́к (Ман.), одгодованих на сало — конара́ (С. Л.) маток з ягнятами — сагма́л (С. Л.), невеличка отарка — ку́щанка, корів, переважно дійних — череда́, чері́дка (С. З. Л.), коровни́к, птицї — згра́я, табу́н, табуно́чок, табуне́ць, рогатої худоби — бичня́ (С. Ш.), одгодованих на сало волів — згон (С. Л.), в 120 штук — гурт (С. Л.), свиней — ста́до, череда́, чері́дка. — Обще́ственное ста́до (воли, корови, телята, часом і конї і вівцї) — череда́. — Вовк ідучи поуз кошару, крізь тин заглянув на отару. Б. Б. — Була отара добра в чабана. Чайч. — Ватажники ватагу гнали. К. Ш. — Еге! Шматок — це річ не мала! У шматку, коли знаєте 2000 ягниць. Степ. X. — Який пастух, така й череда. н. пр. — Дружній чередї вовк не страшний. н. пр. — На дворі ходила зграя гусей. Кн. — Ой як гляну на ставочок, пливе утят табуночок. н. п.

Съѣда́ть, съѣ́сть = зъїда́ти, зъїсти (С. Л.), зга́мкати, га́мкнути, багато — уку́тати, уписа́ти (С. Ш.), убга́ти (С. Ш.), все — ви́їсти, позъїда́ти, повиїда́ти. — Тільки душа в тїлї, а сорочку давно воші зъїли. н. пр. — А тож змелють, спечуть, тай згамкають. Стар. О. — Жінка сало гамкнула, та на кота звернула. н. пр. — Грибъ съѣ́сть = д. під сл. Грибъ.

Треща́ть, тре́снуть = 1. тріща́ти (С. Ш.), тріскота́ти (С. Л. Ш.), хру́пати, трі́снути, про сало, масло на огнї — шкварча́ти (С. З.), зашкварча́ти. — І лїд тріщить. н. п. — Голова болить, а хлїб, як на вогнї, тріщить. н. пр. — Як став тащить, аж лїд тріщить. С. Ш. — Шкварчали в роспалених сковородах. Кот. 2. д. Тре́скаться. 3. ляща́ти, поро́щати (С. З.), сокота́ти, балабо́нити, торохтїти.

Хлѣвъ, хлѣви́шко, хлѣвуше́къ = хлїв, хлїве́ць, хлївчик, без дверей — пові́тка, для волів — волі́вня, бичня́ (С. Л.), для гусей — гуся́тник, для корів — коро́вник, овечий — коша́ра (С. Л.), для свиней — свиню́шник, свина́рник, свини́нець, ку́ча (С. Л.), де одгодовують свиней на сало — саж, для телят — теля́тник.

Шипѣ́ть, шипну́ть = шипі́ти, шипотїти, сича́ти (С. Л.), засича́ти, про сало, масло на огнї — шкварча́ти (С. Л.), зашкварча́ти, про воду — булькотїти, клекотїти. — Шиплять і кваснуть буряки. Кот. — Як та гадюка сичить на його. Грінч. — Сало шкварчить на сковородї.

Шпигъ, шпикъ = свиня́че са́ло (порізане шматочками для шпіковання).

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)