Знайдено 47 статей

Запропонувати свій переклад для «членкиня»

Шукати «членкиня» на інших ресурсах:

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

членки́ня, членки́нь; ч. член 1. та, хто входить до складу групи людей, до організації, товариства, об’єднання та ін. [Сценарій до стрічки написала письменниця та казкарка Марія Романовська, членкиня «Плугу» та акторка в кількох фільмах ВУФКУ. (Український тиждень, 2019). Третьою була членкиня Тамара Іванівна Синіцина, жінка незалежна і дуже самостійна. (Марина Гримич «Варфоломієва ніч», 2002). Вона напевно була членкинею організації, про що мені не було сказано. (Микола Дейчаківський «На визвольних стежках Европи», 1986). <…> деклямація колишньої членкині УПА Ярослави Саламахи (Вісті комбатанта, 1967). Знана поетеса, членкиня МУРу <…> (Улас Самчук «Плянета ДіПі: нотатки й листи», 1948). УЖС довгими роками дбав про здоровий і дешевий харч для українців, удержуючи працею своїх членкинь "Українську їдальню" в Празі. (Краківські вісті, 14.02.1943).] 2. учасниця журі, комітету, гуртка, хору та ін. [Одягнувши класичний костюм, Петро Дмитриченко роздратував консервативну членкиню журі... (Високий замок, 2009). Це була Млодзякова, досить опасиста жінка, але інтеліґентна й заклопотана, зі жвавим та уважним виразом обличчя, членкиня комітету з порятунку немовлят <…> (Вітольд Ґомбрович, «Фердидурке», пер. Андрій Бондар, 2002). Членкинями самоосвітніх гуртків були: Савина Смольська, Настя Ворона <…> (Микола Когут «Підгірки минуле і сучасне», 2000). А тим часом сьогодні ми одержали розпачливого листа від однієї з членкинь цього славного хору — Вікторії Радченко <…> (Сучасність, 1967, №9). Після офіційної програми членкині Жіночої Секції запросили на перекуску… (Вісті комбатанта, 1965).] // ді́йсна членки́ня – звання членкині деяких наукових установ, товариств і т. ін. [Дійсними членами і членкинями осередку є 18 лицарів і дам <…>. (Високий замок, 2001).] // членки́ня-кореспонде́нтка НАНУ – звання вченої, обраної до складу академії наук, яка не користується всіма правами дійсної членки. [Тамара Гундорова – членкиня-кореспондентка НАН України, докторка філологічних наук, професорка (Українська правда. Життя, 08.10.2018). Шанталь Муфф — бельгійська політична філософиня, професорка політології у Центрі вивчення демократії Вестмінстерського університету у Лондоні, членкиня-кореспондентка Міжнародного коледжу філософії у Парижі. (mistosite.org.ua). Окрім Лариси Косач, більш відомої під псевдонімом Леся Українка, вона народила синів Михайла – відомого фізика, метеоролога та письменника, Миколу – громадського діяча і організатора «Просвіти», дочок Ізидору – членкиню-кореспондентку Української вільної академії наук. (yabl.ua, 14.01.2019).] див.: чле́нка, чле́ниця Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).

академи́ня, академи́нь; ч. акаде́мік членкиня Академії наук. [У 2020 пішла з життя видатна українська педагогиня, академиня-засновниця Національної академії педагогічних наук України, докторка педагогічних наук, професорка <…> Олександра Яківна Савченко. («Тенденції забезпечення якості освіти»: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., Дніпро, 2021, с. 21).] див.: акаде́миця, академіки́ня, академки́ня, акаде́мічка, академчи́ня

акаде́миця, акаде́миць; ч. акаде́мік членкиня Академії наук. [Олена Пчілка стала першою в Україні академицею: за наукові праці в 1925 році її було обрано членкинею-кореспонденткою Всеукраїнської Академії наук. (Олена Синчак, 2021).] див.: академи́ня, академіки́ня, акаде́мічка, академки́ня, академчи́ня

академіки́ня, академіки́нь; ч. акаде́мік членкиня Академії наук. [Елла Лібанова – науковиця у галузі соціоекономіки, демографії та економіки праці, академікиня Національної академії наук України, докторка економічних наук, професорка, заслужений економіст України. (rubryka.com, 11.02.2021). Всі присутні – члени академії, за одним винятком: єдина академікиня, знаменита Анжеліка Кауфман, з міркувань пристойності присутня лише у вигляді свого портрета, що висить на стіні. (wisecow.com.ua). Те, що так мало жінок-академікинь, а жінок – членкинь політбюро взагалі не було, хвилювало нас не більше, ніж який-небудь гендерний аспект бернардинських монастирів у 16 сторіччі. (Читомо, 2019).] див.: академи́ня, акаде́миця, академки́ня, акаде́мічка, академчи́ня

акаде́мічка, акаде́мічок; ч. акаде́мік 1. членкиня Академії наук. [Гульчій Олеся Петрівна – українська медичка, освітянка, професорка, представниця України в Постійному Комітеті Європейського Бюро ВООЗ, проректорка, академічка Академії наук вищої освіти України <…>. (Вікіпедія, 14.05.2016). Якщо частка студенток у вишах увесь час зростає і вже перевищує половину від усіх, хто навчається, то, на вашу думку, які перепони заважають жінкам досягати найвищого кваліфікаційного рівня в освіті й науці, стати професорками й академічками? (Гендер для медій, К., 2013, с. 140).] // заст. дружина члена Академії наук. [Здається, цей Арсен Черниш уже захистив докторську дисертацію, казали, вона ще не затверджена й лежить у якомусь ВАКу, але ж мине якийсь місяць чи два, присудять доктора, потім може наздогнати Некрича, і Арочка стане дружиною членкора. У той час, коли вона вже буде академшею, тьху, чи академічкою, зрештою, хай дочка наздожене матір, хіба шкода чогось для дітей? (Ростислав Самбук «Шукайте жінку», 1989).] 2. учена, яка займається науковою діяльністю; та, хто працює в царині освіти і/чи науки. [Ніколь Прауз – колишня академічка з довгої історії переслідуваних авторів, дослідників, терапевтів, репортерів та інших осіб, які сміють повідомляти про наявність шкоди від використання порно в Інтернеті. (.yourbrainonporn.com, 27.06.2021). «Термін “матері націй” охоплює всіх жінок і дівчат, які слугують народу як фізичні матері або ж як робітниці будь-якої професії. А це означає, що індустріальна робітниця, академічка, продавчиня, медсестра – всі вони мають старанно працювати, але завжди і всюди лишатися жінкою-матір’ю <…>.» (Спільне: Гендер і праця, №6, 2013).] // жарт. учена, яка займається науковою діяльністю. [Що там дивуватися – буде треба – напишуть, що академічка – з народження <…>. (Форум, gazeta.ua, 15.01.2013).] 3. студентка. [Спочатку були жарти, що переросли у певну протидію цих академічок, які дивилися на шлюб як на щось радше смішне, аніж священне. (Габріель Гарсія Маркес «Записки з моїми сумними курвами», пер. Галина Грабовська, 2005). Панна Дарця може похвалитися матурою, університетом… ади, академічка… (Ірина Вільде «Повнолітні діти», 1952).] див.: академи́ня, акаде́миця, академки́ня, акаде́миця, академчи́ня

академки́ня, академки́нь; ч. акаде́мік 1. членкиня Академії наук. [Вже два роки я із захопленням займаюсь у фізичному гуртку, тому вирішила прочитати про Антоніну Прихотько. Відомості про видатну фізикиню скупі на факти про її особистість, але її наукові досягнення вражають: докторка фізико-математичних наук, професорка, академкиня АН УРСР <…>. (Сільські новини, 23.06.2021). Академкиня Академії наук вищої освіти України відділення медицини з 2017 року <…>. (dnu.dp.ua). Першою взяла слово колишня керівниця Держкіна, нині академкиня Національної академії мистецтв України Ганна ЧМІЛЬ. (День, 03.06.2020). <…> кафедра педагогіки, яку очолює академкиня Г. Шевченко, проводять міжнародну травневу конференцію, присвячену питанням духовності і культури учнівської та студентської молоді <…>. (О. П. Лучанінова «Педагогічна рефлексія, або Уроки виховання для людини ХХІ століття», 2020). Директорка МІОКу подякувала людям, завдяки ідеям та дієвій допомозі яких відбулася ця урочистість, зокрема <…> докторці мистецтвознавства, професорці, почесній академкині НАМ України Стефанії Павлишин, яка є першовідкривачем знакових імен української культури, що творилася в діаспорі <…>. (miok.lviv.ua, 25.06.2019).] 2. учасниця навчальної сесії чи академії. [13–15 лютого в Києві відбулася 3-тя сесія другої Академії з прав людини для викладачів та викладачок журналістики. У межах цієї сесії академіки та академкині занурювалися в особливості висвітлення в ЗМІ теми інвалідності, ромської тематики та ЛГБТІК-спільноти. (zmina.ua, 17.02.2020).] див.: академи́ня, акаде́миця, академіки́ня, акаде́мічка, академчи́ня

академчи́ня, академчи́нь; ч. акаде́мік членкиня Академії наук. [У п’ятницю, 1 березня, свій 90-й день народження святкує українська мовознавиця, заслужена професорка кафедри телебачення і радіомовлення Львівського національного університету ім. Івана Франка, академчиня НАН України Олександра Сербенська. (zaxid.net, 2019). Сьогодні ми маємо лише трьох академчинь, а за майже сто років існування української Академії наук до її лав було прийнято тридцять сім жінок. (Гендер в деталях, 24.03.2017). Аліна Романенко – київська професорка та академчиня понад півстоліття вивчала онкопатології, лікування раку, чоловічого безпліддя, генетичних змін після Чорнобильської аварії. (Повага, 24.02.2016). 22 березня перестало битися серце професорки кафедри філософії, академчині Національної академії вищої освіти України Алли Петрівни Алексеєнко. (knmu.kharkov.ua, 10.10.2011).] див.: академи́ня, акаде́миця, академіки́ня, акаде́мічка, академки́ня Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 15-16.   Рекомендації   З-поміж варіантних назв академки́ня, академи́ня, акаде́миця, акаде́мічка, академіки́ня, академчи́ня уваги заслуговує фемінітив акаде́миця, який утворено за словотвірною моделлю, коли чоловіча основа на -ик/-ок/-ник органічно приймає суфікс -иц(я).   Ця модель жіночого словотворення є органічною для української мови, мовно ощадною, давно випрацюваною (ске́птик – ске́птиця, стати́стик – стати́стиця, сві́док – сві́дчиця, працівни́к – працівни́ця) і сьогодні поповнюється новими словами (параме́дик – параме́диця, сино́птик – сино́птиця, теоре́тик – теоре́тиця).   Давніші фемінітиви із суфіксом -иц(я) нині нерідко витіснено новотворами із суфіксом -ин(я). Зокрема, так сталось із словом кри́тиця, яке збереглось у діаспорній мові, однак у материковій Україні замість нього вживають критики́ня. Подібно, фемінітив стати́стиця засвідчено в Російсько-українському словнику ділової мови (за редакцією М. Дорошенка, 1930 р.), однак через те, що його забуто, уживають статистики́ня.   Фемінітиви акаде́миця, кри́тиця, стати́стиця, теоре́тиця та ін. засвідчують тяглість розвитку української мови впродовж останнього століття.

активі́стка, активі́сток; ч. активі́ст діяльна членкиня якоїсь спільноти. [В Ірані відому студентку-активістку Бехар Хедайю звільнили після того, як вона провела понад шість років у в’язниці. (Радіо свобода, 04.09.2016).] Певен, що серед них якнайчастіше трапляються екологічні активістки й політичні діячки, культуртрегерки та церковні хористки. (Сергій Жадан «Месопотамія», 2014). Наразі в активісток Ганни Гуцол, Яни Жданової та Олександри Шевченко вже взяли відбитки пальців та зразки голосу. (Україна молода, 2013). Активістка Руху Світлана Ігаєва сама не ковтала наркотиків, але ця біда спіткала її доньку. (Український тиждень, 2008). І хоча врешті-решт жінки здалися, своїх активісток вони так берегли, що адміністрація ніяк не могла їх заарештувати. (Іван Кривуцький «За Полярним колом», 2001). Сьогодні про це говорила тут одна із активісток пенсійного руху товаришка Кіпніс, ми з нею зустрічалися ще весною і влітку. (Стенограми засідань Верховної Ради України, 1991). – «А ти – совєтська активістка!» (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). З заздрістю дивилась на дівчат, бадьорих «активісток». (Іван Багряний «Міщаночка», 1924). див.: грома́дська дія́чка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 22.

астроно́мка, астроно́мок; ч. астроно́м фахівчиня з астрономії. [«Метеорні потоки як правило спостерігають, коли Земля проходить крізь хвости комет», – каже астрономка Патрісія Скелтон з Королівської обсерваторії в Гринвічі. (ВВС, 09.12.2020). Людмила Марченко, астрономка, членкиня відбіркового комітету конкурсу у Дніпрі. (9-channel.com, 28.11.2019). Унікальна українська астрономка Олена Казимирчак-Полонська – чи не єдина у світі науковиця, що прийняла чернечий постриг та продовжила викладати астрономію в університеті (Книга-мандрівка «Україна», 2017).] Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 36.

банде́рівка, банде́рівок; ч. банде́рівець 1. членкиня Організації українських націоналістів; учасниця українського націоналістичного підпілля та національно-визвольної боротьби 1940-1950-х років. [У 14 років вступила до лав української повстанської армії. <…>. Згодом майже все життя в радянському союзі прожила з клеймом «бандерівка». (Суспільне, 09.05.2021).] Та тут пекло! Тебе узьмут за бандерівку і закатуют! (Олекса Чинилук «Петля», 2007). Далі опитували її, чи не бачила вона «бандеровциф». Вона відповіла, що не бачила, а в думці подумала: «От ви, дурні, тут маєте перед собою бандерівку». (Іван Йовик «Нескорена Армія. Із щоденника хорунжого УПА», 1995). 2. ідейна послідовниця ОУН. [Галина й сама вважає себе бандерівкою, причому спадковою. (medbat.org.ua, 14.06.2018). Я бандерівка, націоналістка, Україна – понад усе. (Галина Фесюк «Я бандерівка, я – екстремалка»). Через це та й через інші речі на мене дивилися як на бандерівку, націоналістку. (Кримська світлиця, 2006).] 3. розм. жителька Західної України. [«Бандерівка» в Донецьку: як учителька з Волині закохалася в Донбас. (DW, 20.07.2011).] див.: націоналі́стка

бі́знес-антропологи́ня, бі́знес-антропологи́нь; ч. бі́знес-антропо́лог фахівчиня з бізнес-антропології. [Тіна Полек – кандидатка історичних наук, бізнес-антропологиня Die Kulturträger, членкиня Європейської асоціації соціальних антропологів <…>. (yizhakultura.com, 27.10.2020).] див.: антропологи́ня

ворота́рка, ворота́рок; ч. ворота́р 1. охоронниця біля воріт. [Розлютилася на мене за те, що, приїхавши, я трохи побалакав з воротаркою, цією чарівненькою блондиночкою з довгими віями <…>. (Анджей Сапковський «Останнє бажання», пер. Сергій Легеза, 2016). Стара воротарка, його єдина служниця, не приноситиме йому вранішню каву! (Віктор Гюго «Знедолені», пер. Віктор Шовкун, 1980). Мадам Леонс була воротаркою Гавара на вулиці Косонрі. (Еміль Золя «Черево Парижа», 1960). – Як лиш час і нагоду матиму, так зараз у цей монастир поскочу. Хочу подивитися на тую воротарку та нагородити її. (Богдан Лепкий «Полтава», 1929).] 2. членкиня спортивної команди (футбольної, хокейної та ін.), яка захищає ворота. [Воротарка Вікторія Салтанюк – найкращий гравець збірної України U-19 на чемпіонаті Європи у матчі проти Польщі. (hcgalychanka.com.ua, 18.07.2019). Гравчині в доволі простих епізодах легко доводили ситуацію біля власних воріт до кипіння, не реалізовували безліч, здавалося, стовідсоткових голевих моментів, а воротарки зі ставленням до «метеликів» змушували хапатися за серце ледь не весь стадіон. (Україна молода, 2011). Кавфман кинула займака (шістку), котрого подиктував суддя за це, що воротарка Довбуша тримала довше як приписано мяч у руках. (Час, 1928).] див.: голкі́перка (ґолкіперка) Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 741 – 1 значення. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) – 1 значення. Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського.)

госпітальє́рка, госпітальє́рок; ч. госпітальє́р членкиня медичного батальйону «Госпітальєри». [Франківська волонтерка і госпітальєрка Наталя Долик прийняла естафету флешмобу «Підбори vs берці» від посестри Катрусі «Стріли». (Репортер, 2018). «Як колись ці люди стали на захист вас, станьте ви на захист їхнього здоров’я та врятуйте їхнє життя та їхню сім’ю!», – написала госпітальєрка Яна Зінкевич. (Версії, 2018). Госпітальєрка розповіла про медичну службу, яка складалася зі звичайних людей, котрі пройшли навчання. (Фіртка, 2017).]

грантода́виця, грантода́виць, ґрантода́виця, ґрантода́виць; ч. грантода́вець, ґрантода́вець та, хто надає ґрантову підтримку проєктам, які відповідають її цілям і завданням. [Ґрантодавиця взяла участь у роботі комісії з відбору претендентів і претенденток на стипендію. (Олена Синчак, 2021). <…> членкиня Ради ОВГ та Ради жіночих ініціатив, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Ліга Сова», грантодавиця Світлана Сова. (vidpovidalni.org, 24.04.2019).]

ґрантода́виця, ґрантода́виць, грантода́виця, грантода́виць; ч. ґрантода́вець, грантода́вець та, хто надає ґрантову підтримку проєктам, які відповідають її цілям і завданням. [Ґрантодавиця взяла участь у роботі комісії з відбору претендентів і претенденток на стипендію. (Олена Синчак, 2021). <…> членкиня Ради ОВГ та Ради жіночих ініціатив, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Ліга Сова», грантодавиця Світлана Сова. (vidpovidalni.org, 24.04.2019).]

депута́тка, депута́ток; ч. депута́т обрана виборцями членкиня органу державної влади. [Оксана Пушкіна, депутатка Держдуми Росії. (BBC, 16.01.2020). У новий парламент пройшла рекордна кількість жінок. Хто вони і скільки депутаток буде у Верховній Раді? (nv.ua, 24.07.2019). Узагальнений образ депутатки VII скликання. (Українська правда, 08.03.2013). У країні, де більшість сповідує іслам, 1999 року одну депутатку виключили з партії та позбавили громадянства через те, що насмілилася виступити в парламенті в хіджабі. (Світлана Ославська «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії», 2019). Степан упізнав по голосу молодесеньку депутатку сільської ради Маню Скорик. (Григір Тютюнник «Кізонька», 1980). Нарешті він радиться з Наталкою, що стала таки депутаткою до верховного совету СССР від Автономної Зирянської республіки <…>. (Улас Самчук «Темнота», 1955). Депутатка рейхстагу Гоні Зендер, член лівого крила, виступила з докладом, в якому гостро критикувала тактику партії. (Червоне село, Полтава, №29, 13.12.1923).] // наро́дна депута́тка – обраниця до складу Верховної Ради України на депутатський мандат. [Народна депутатка по 96-му округу Ольга Василевська-Смаглюк провела черговий прийом громадян у місті Буча. (poglyad.tv, 01.09.21). Підласа Роксолана Андріївна – народна депутатка України ІХ скликання Верховна Рада України. (Вікіпедія).] див.: нарде́пка, обра́ниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 245.

дружи́нниця, дружи́нниць; ч. дружи́нник членкиня дружини. [Класи ділилися на хлопців і дівчат, з дівчат готували санітарних дружинниць, хлопців навчали стріляти. (Гендер в деталях, 10.09.2019). Дружинниці спільноти прагнуть пізнання правд віри, духовного розвитку та своєю працею намагаються свідчити присутність Господа в нашому житті. (osbm-buchach.org.ua, 27.07.2014). І які обов’язки я тільки не виконувала – була депутатом Жовтоводської міської ради чотирьох скликань, агітатором, профспілковим діячем, дружинницею, навіть пожежницею. (Україна молода, 2011).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 424.

євангелі́стка, євангелі́сток; ч. євангелі́ст членкиня євангельської церкви або громади. [Біля столу зібралися всі іноземні зечки – німкені, польки, угорки. Католички і євангелістки. (Павол Ранков «Матері», пер. Тетяна Окопна, 2016). – Люба моя євангелістко, твоє змішування людей і особистостей свідчить про поганий смак. (Девід Герберт Лоуренс «Коханець леді Чатерлей», пер. Соломія Павличко, 1999). Он Вівдя цілу годину в очі наймичці Горпині дивилась, євангелістці, щоб збагнути: як мати віру? (Сергій Пилипенко «Рецензії 20-30-х рр.», 1934). Каже: – Ви, бабусю, євангелістка? (Микола Хвильовий «Кімната №2», 1923).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 266. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 494.

єгові́стка, єговістом; ч. єгові́ст членкиня релігійної організації «Свідки Єгови». [Та йшли біля єговістки, там слизько, як холєра. (Остап Дроздов «№1», 2016). Це православна і єговістка – вони сперечаються про переваги релігій. (Буквоїд, 18.12.2010). А тим часом їм ні про яке вінчання не можна було й думати: вона — «єговістка», а він формально православний... (Василь Чапленко «На схилі мого віку» (збірка), 1982).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

єзуї́тка, єзуї́ток; ч. єзуї́т 1. членкиня католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса». [Отож, ця мова мені остогидла, втім, так само, як і єзуїтка, котра навчала мене її, хворостячи мою спину дубцем, якого тримала між пальцями. (Умберто Еко «Празький цвинтар», пер. Ю. Григоренко, 2011).] 2. католичка. [Хима, запустивши пальці в коси Самійлової жінки – білявої Стефки, волочила її по подвір’ю, шмагала качкою по обличчю. – Забила, то з’їж з кендюхами, єзуїтко ненависна. Гриць переплигнув через пліт і став між ними. – Захищаєш католичку? – визвірилась Хима на Гриця. (Борис Харчук «Волинь», К., 1988).] 3. перен. підступна, підла, лицемірна жінка. [Присягніться тільки, що нікому не скажете. Що місіс Браун охоче й зробила – була-бо єзуїтка з натури, та й не мала іншого наміру поза тим, щоб її гість у схованці сам усе почув. (Чарлз Діккенс «Домбі і син», пер. Микола Іванов, 1991). Тоді Катря, що їй усе ще не виходив із голови успіх сьогоднішнього дня, успіх, що ще оточував її голову авреолою, розгнівалась, що хтось насмілюється не відповідати на її запити: – Ах ти, лукава єзуїтко! (Наталена Королева «Без коріння», 1936).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 267.

збі́рниця, збі́рниць; ч. збі́рник спортсменка, членкиня збірної команди з якогось виду спорту. [Відзначимо, що у півфіналі змагань українські збірниці переграли своїх «резервісток», що виступали у складі збірної клубів України – 31:21. (Україна молода, 2016). Він, заручившись згодою федерації, попросив колегу з’їздити на кваліфікаційні матчі чергового європейського циклу з турчанками без чотирьох чорногорських «збірниць». (День, 1997).]

інквізи́торка,інквізи́торок; ч. інквізи́тор 1. членкиня або прихильниця інквізиції. [Також дві жінки у нашому екіпажі, три сестри-інквізиторки та одинадцять службовиць у місії домініону. (Ольга Чигиринська «Врятований», 2008).] 2. перен. та, хто навмисно завдає комусь великих страждань. [Я ж не інквізиторка, чи як там називають таких жінок. (Ернест Хемінгуей «За річкою, в затінку дерев», пер. Кіра Сухенко, Нінель Тарасенко, 1985).] див.: мучи́телька

католи́чка, католи́чок; ч. като́лик християнка, яка сповідує католицьку версію християнства. [Крамп-Карренбауер – ревна католичка і членкиня Центрального комітету німецьких католиків. (Україна молода, 2018). Вірна католичка Софія погано виконувала свої обов’язки при православному голові Центральної Ради. (Юрій Смолич «Мир хатам, війна палацам», 2008). Княгиня, яка, хоч Росіянка (сестра завойовника Кавказу, князя Бар’ятинського), але католичка, побудувала костел в Льозанні, – дуже цїнила і шанувала дїяльність Митрополита. (Дїло 23.09.1917). – А я, цьоцю, люблю більш за все Варшаву, хоч я й не католичка. (Іван-Нечуй Левицький «Гетьман Іван Виговський», 1895). Будь проклята мати, Та проклята католичка, Що вас породила! (Тарас Шевченко «Гайдамаки», 1841).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 350. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 120. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

комісіоне́рка, комісіоне́рок; ч. комісіоне́р 1. членкиня комісії. [Невдовзі після запровадження політик прозорості на території США, комісіонерка Європейської комісії з питань справедливості, споживачів та гендерної рівності, Вєра Юрова, заявила, що заходи, вжиті компаніями, можуть бути лише тимчасовими <…>. (netfreedom.org.ua, 26.09.2019).] 2. посередниця в торговельних операціях, яка надає комісійну послугу за певну винагороду. [Наприклад, данська комісіонерка Маргарет Вестагер була обрана вдруге на позицію комісара з питань конкуренції. (Олена Подолянко «Особливості функціонування немажоритарних інституцій. Досвід ЄС та України»: дипломна робота, К., 2020). На 56-му Венеційському бієнале (2015) була комісіонеркою павільйону своєї країни. (Український тиждень, 2016). Одна комісіонерка середнього віку відвідала старшого чоловіка й сказала йому: «Оскільки ви самотня людина, я більше турбуюся про вас, пане К., ніж про свою роботу». (Пробудись, 1997).] див.: бро́керка, фа́кторка Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

комуні́стка, комуні́сток; ч. комуні́ст 1. членкиня комуністичної партії. [<…> новоявлена комуністка Оксана Калетник <…>. (Високий замок, 2012). Корів нагодували і подоїли своєчасно, але комуністка не залишила без уваги цей факт. (Радянська Волинь, №20, 1971). <…> дуже зрадів, що її спіткала така смертна для комуністки доля. (Володимир Сосюра «Третя рота», 1959). Вони не були комуністками, не були салдатами революції. (Сергій Пилипенко «Тисячі в одиницях», 1922).] 2. прихильниця комунізму. [Пані Рузвельт – перша комуністка в «Білому Домі». (Українські щоденні вісті, 20.07.1941, №13). ...Словом, я безпартійна комуністка. (Микола Хвильовий «Заулок», 1923).] // ана́рхо-комуні́стка – прихильниця анархо-комунізму. [Ольга Іллівна Таратута — українська анархо-комуністка. (artsandculture.google.com).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 372 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 255. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич). Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

конгресме́нка, конгресме́нок, конґресме́нка, конґресме́нок; ч. конгресме́н, конґресме́н членкиня конгресу. [Колишню главу Нацбанку Валерію Гонтарєву запросили до США (зокрема, конгресменка від демократів і співголовуюча групи підтримки України в палаті представників США Марсі Каптур) для спілкування з американськими законодавцями). (Україна молода, 2019). Конгресменка від Демократичної партії США Кеті Гілл подала у відставку через звинувачення в інтимних стосунках із колегою. (DW, 28.10.2019). Він назвав один корабель іменем колишньої конґресменки Ґабрієл Ґіфорд, котра є знана своїми політичним виступами для обмеження американцям доступу до вогнепальної зброї. (Свобода, 2016). Конгресменка розповіла, чому пишається Українською службою «Голосу Америки». (Голос Америки, 15.12.2014).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 376 – конґресменка розм.

меді́йниця, меді́йниць; ч. меді́йник працівниця засобу масової інформації. [Луцька медійниця, членкиня Наглядової ради ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Катерина Дулапчій запустила спортивний флешмоб. (12kanal.com, 29.01.2020). Я для себе вирішила, що даю тому раду як правовий аналітик, громадська діячка, як медійниця і як письменниця. (12 неймовірних жінок, упор. Мар’яна Савка, Львів, 2017, с. 74). Медійниця, директор мережного медійного агентства, котра заробила на квартиру, машину й щорічні подорожі, анітрохи не була схожою на всіх його попередніх дівчат. (Жанна Куява «Гордієві жінки», 2015). «Переконана, що кандидатура Юрія Стеця збере десь 350 голосів», – каже «УМ» відома медійниця, народний депутат Ірина Геращенко (фракція «НУНС»). (Україна молода, 2012).] див.: журналі́стка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм.

миротво́рка, миротво́рок; ч. миротво́рець 1. та, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. [Як наголосила координатор проектів Глобальної мережі жінок-миротворок Мавік Кабрера Балеза, ЗМІ часто висвітлюють події, але при цьому забувають або не встигають зосередити увагу на самих процесах, у які залучені жінки. (ukrinform.ua, 18.02.2019). Засновниця і координаторка міжнародних проектів Глобальної мережі жінок-миротворок Мавік Кабрера Байєза, відкриваючи семінар, запросила учасниць до роздумів про своє бачення теми і як вона реалізується у нас. (Високий замок, 11.06.2018).] 2. учасниця миротворчої місії. [Членкиня ГО «Центр-Розвиток Демократії», гендерна експертка Марія Дмитрієва зосередила увагу аудиторії, зокрема, на питаннях залучення жінок до прийняття рішень, навела статистику, котра підтверджує, що участь жінок-миротворок у процесах прийняття рішень значно посилює сталість таких рішень, їхню ефективність. (dtv.dn.ua, 18.04.2018).] див.: миробудівни́ця, миротво́риця Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

музикознавчи́ня, музикознавчи́нь; ч. музикозна́вець фахівчиня з музикознавства. [23 липня глядачі зможуть опинитися на віртуальній екскурсії будівлею Музичного Товариства ім. М. В. Лисенка, лектором якої буде музикознавчиня Роксолана Гавалюк. (portal.lviv.ua, 07.07.2020). Музикознавчиня, членкиня Галицького музичного товариства, Любов Кияновська про постать композитора Михайла Вербицького. (moderato.in.ua, 21.05.2020). Дещо блідіше виглядала молоденька київська музикознавчиня Галина Дуб, яка намагалася популярно просвітити публіку у сучасних тенденціях оперного мистецтва. (opera.lviv.ua, 17.12.2018).] див.: музикозна́виця, музикозна́вка   Рекомендації   З-поміж словотвірних варіантів музикозна́виця, музикознавчи́ня, музикозна́вка перевагу варто віддати першому слову. З огляду на випрацьовану впродовж останнього століття модель творення назв жінок у науці, за якою чоловіча основа на -ець (науко́вець, літературозна́вець, природозна́вець) органічно приймає суфікс -иц(я): науко́виця, літературозна́виця, природозна́виця.   Цю модель подибуємо ще в словниках часів українізації, зокрема, в Російсько-українському словнику за редакцією Агатангела Кримського (1924-1933), який реєструє назви мовозна́виця, літературозна́виця, природозна́виця.

опозиціоне́рка, опозиціоне́рок; ч. опозиціоне́р членкиня, прихильниця опозиції. [Вибори в Білорусі: затримали голову штабу опозиціонерки Тихановської. (espresso.tv, 06.08.2020). Я вже писав, що п’ятитомник зібрання творів нобелівської лауреатки та «опозиціонерки» Світлани Алексієвич побачив світ білоруською мовою саме таким чином – через збір пожертвувань. (Український тиждень, 2019). Більше того, опозиціонерку Аллу Джиоєву, яка в другому турі набрала найбільше голосів, відсторонили від участі у повторних виборах. (Україна молода, 2011). Насправді, вважає опозиціонерка Юлія Тимошенко, в Україні погано не з Конституцією, а з Кучмою і його адміністрацією, звинувачуваних в корупції і співучасті у вбивстві журналіста. (Високий замок, 2004). Проте з їхньої розмови остаточно виявилось, що, по-перше, обидва вони партійці, і по-друге, що Спиридонова колишня опозиціонерка. (Микола Хвильовий «З лабораторії», 1931).] див.: опозиція́нтка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 525. Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 720.

опозиція́нтка, опозиція́нток; ч. опозиція́нт членкиня, прихильниця опозиції. [Білоруська опозиціянтка Світлана Тихановська висловила подяку Україні за її позицію щодо подій у Білорусі. (4 канал, ФБ, 16.10.2020). Теа Тцулукані, опозиціянтка: «Із людьми так не поводяться. Ми вимагаємо звільнення міністра та порушення карної справи». (Вікна-новини, СТБ, 19.09.2012). Опозиціянтка стверджує: міністр Бойко свого часу і створив «РУЕ». (Вікна-новини, СТБ, 09.06.2010).] див.: опозиціоне́рка

парламента́рка, парламента́рок; ч. парламента́р членкиня парламенту. [Так, Попов заявив, що розгромний пост наблизив зоряний час для української парламентарки, а Журавльов додав, що не може дочекатися, коли Геращенко запросить його до Києва. (Високий замок, 2019). Два роки тому від рук ультраправого психічнохворого радикала загинула британська парламентарка Джо Кокс. (Український тиждень, 2019). Парламентарка вважає, що в Україні немає громадянської війни. (Європейська правда, 2014). За особливим дорученням Є. Коновальця його особистий секретар О. Бойків налагодив контакти з членкинею Ліги, впливовою англійською парламентаркою від Лейбористської партії Мері Шіпшенкс. (Марта Гавришко «Заходи ОУН на міжнародній арені у справі «пацифікації» в Галичині у 1930 р.», 2014).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 544.

партиза́нка, партиза́нок; ч. партиза́н 1. учасниця партизанської боротьби, членкиня партизанського загону. [Ким ця партизанка пожертвує тоді? Невже ідея, безглузда, як кожна ідея, переможе в ній материнський інстинкт? (Галина Пагутяк «Слуга з Добромиля», 2006). Загинув з рук польської партизанки біля Замосця. (Дмитро Куп’як «Спогади нерозстріляного», 1991). Подейкували, що разом з Ганнусею з табору втекла група радянських дівчат, партизанок і парашутисток, і що жодної з них фашистам не вдалося спіймати <…> (Вадим Бойко «Слово після страти», 1970). Ні, партизанкою вона не була, це правда, – партизани жили в лісі, а вона вдома. (Юрій Яновський «Мир», 1950). Читаєш її – і немов бачиш перед собою того хлопчика, що прокрадався до заарештованої партизанки з куснем хліба для неї <…> (Максим Рильський «Книга зненависті, любові й надії», 1943).] 2. партизанська боротьба. [<…> «тому наші всі як один потому пішли в партизанку, аби живими в руки не датися». (Юрій Андрухович «Рекреації», 1990). В українську партизанку заберуть. (Микола Далекий «По живу і мертву воду», 1968).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 545. Словник української мови: в 11 томах, Том 6, 1975, с. 77.

педагоги́ня, педагоги́нь; ч. педаго́г виховниця, вчителька, викладачка; дослідниця проблем педагогіки. [Педагогиня з Калуша перемогла у всеукраїнському конкурсі «Вчитель року-2018» (Фіртка, 2018). Велика педагогиня Регіна Сергіївна мала б знати, що людину навчають не для того, щоб вона йшла вказаною навчителем дорогою, а для того, щоб дати їй можливість вибирати свою. (Надія Гуменюк «Танець білої тополі», 2016). Вона знову обрушила на голови бідних ошелешених педагогинь цілий потік інформації. (Володимир Лис «Діва Млинища», 2016). Але ж педагоги і педагогині, які викладають українську мову, мали б хоч трошки подумати, а що з ними станеться, якщо закон почне діяти. (Український тиждень, 2012).] // соціа́льна педагоги́ня – фахівчиня із соціальної педагогіки. [Перший вебінар нового тижня на тему «20 способів корисно зайняти дитину» проведе Олена Жереб’ятьєва – соціальна педагогиня, психологиня, членкиня ВСППГП «Український Гештальт». (sos-ukraine.org, 13.04.2020). ГО «Смарт освіта» запрошує вчителів на ресурсну зустріч з психологинею та соціальною педагогинею Наталією Балахтарь. (nus.org.ua, 13.01.2020).] див.: освітя́нка Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 378-379.

піоне́рка, піоне́рок; ч. піоне́р 1. та, хто вперше проникає в новий, недосліджений край і освоює його. [Одна з піонерок Каліфорнії, яка ще й тепер живе у Сан Франсіско, пані Текля Денис, з виразом поблажливої іронії, так згадує про цю подію:«Один з комунарів – Стефурак чи Михайлюк виготовив «грамоту» товариства, на якій була намальована русява красуня в українському убранню з карими очима, як символ свободи. (Улас Самчук «Слідами піонерів. Епос української Америки», 1975). <…> вже ніхто не розкаже, з якими жертвами, пригодами, стражданнями завойовували перші українські піонери канадійську природу, як вони пристосовувалися тут і зробили життя таким зручним та приємним. <…> Ось зустрілася я з піонеркою, М. Котик, побула з нею півгодини — й вона мені розповіла про індіян. (Докія Гуменна «Вогні Алберти», 1956).] 2. перен. та, хто першою прокладає шляхи в якійсь новій галузі діяльності. [Нині, як ніколи, є актуальними слова піонерки жіночої історії Ґ. Лернер «Жіночий досвід охоплює все, що належить до сфери людського <…>». (Марія Гук «Жінки України у Першій світовій війні: історіографія»: дисертація, 2020). Бути піонеркою в жіночому русі, — для цього треба багато мати сміливости, більше героїзму. (Віктор Петров-Домонтович «Романи Куліша», 1930). Інша доля спіткала на літературному шляху Наталію Кобринську (народ. 1855 р.), одну з перших феміністок у Галичині, що разом з поетесою Юлією Шнайдер (У. Кравченко), Климентиною Попович-Боярською, Євгенією Ярошинською й іншими стала там піонеркою жіночого руху. (Сергій Єфремов «Історія українського письменства», 1924). На ювилейних святах і по газетах та журналах повинна бути як найяскравіше освітлена велика, свята заслуга перших жінок — піонерок вищої освіти, яким випало на долю більше всього мук од некультурности і дикости тогочасного громадянства. (Рада, №52, 05.03.1911).] 3. членкиня дитячої комуністичної організації в СРСР, що об’єднувала школярів віком від 9 до 14 років. [Я не можу назвати себе релігійною людиною, бо народилася в Радянському Союзі, була піонеркою, комсомолкою. (День, 2018). Слово перехоплює сама піонерка. (Степан Васильченко «Олив’яний перстень», 1927).] див.: першопрохі́дниця, першопрохо́диця, нова́торка, зачина́телька

пласту́нка, пласту́нок; ч. пласту́н членкиня Пласту. [Пластунка Божка розпалила вогонь у каміні за одну хвилину. (Галина Вдовиченко «Бора», 2011). Наближались Гарміш-Партенкірхен, а тоді – Мітенвальд, де байройтських пластунів і пластунок привітав рясний дощ. (Свобода, 26.10.2007). Двоє старшеньких з них уже пластунки, і вони он там пускають човники по воді. (Софія Парфанович «Чарівна діброва», 1964). І єпископ Платон зі своїми гарненькими, милими дочками пластункою Ганнусею й Лесею <…> (Улас Самчук «Плянета ДіПі: нотатки й листи», 1948). До того часу батьки наших пластунок і пластунів нічого й чути не хотіли про прогулянку. (Михайло Горбовий «Гуцули у Визвольній боротьбі. Спогади січового стрільця Михайла Горбового», 1931). Обласний інструкторський табір пластунок на Соколі. (Молоде життя: Часопис українського Пласту, 15.03.1929).]

політки́ня, політки́нь; ч. полі́тик та, хто займається політикою; політична діячка. [80-річна політкиня заявляла, що востаннє висуває свою кандидатуру на цю посаду. (ТСН, 03.01.2021). Ліза Єва Нанді – британська політкиня, членкиня Палати громад Великої Британії від Вігану з 2010 року. (uk.media-inform.com, 2020). «Ми становимо половину населення», – говорила 60-річна політкиня перед Європарламентом. (Український тиждень, 2019). Авторка Гілларі Клінтон постає як сильна політкиня, яка зокрема відстоює права жінок. (Повага, 08.06.2016).] див.: політики́ня, політике́са, полі́тичка

працівни́ця, працівни́ць; ч. працівни́к 1. членкиня виробничого колективу; та, хто бере участь у трудовому процесі, працює за певним фахом. [Саме на підставі цього і було здійснено затримання працівниці Офісу генпрокурора. (Версії, 2020). Друкарка редакції українського дитячого журналу в Києві розповідає при мені другій редакційній працівниці про якусь дівчину <…> (Борис Антоненко-Давидович «На шляхах і роздоріжжях», 1978). До чого рідно, зворушливо гудуть лох-маті працівниці! (Володимир Винниченко «Сонячна машина», 1924). А до того ви – тиха працівниця, – думали, що про свою кривду говорити не будете <…>. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).] // музе́йна працівни́ця – та, хто працює в музеї. [На Франківщині працює найстарша музейна працівниця України. (shotam.info, 22.05.2021).] // науко́ва працівни́ця – та, хто займається науковою роботою, провадить наукові дослідження. [Найстарша музейна працівниця України, наукова працівниця Дому Франка з понад 60-річним стажем Віра Бонь <…>. (dyvys.info, 23.04.2020).] // на́ймана працівни́ця – та, хто виконує роботу за наймом.[ Наймана працівниця підприємця на єдиному податку з 6 травня 2008 року пішла в декретну відпустку <…>. (Власна справа, 2008, №10).] 2. трудівниця. [<…> «наша невтомна й самовіддана працівниця на окраїнних землях» <…>. (Поля Гоявічинська «Райська яблуня», пер. Валентин Струтинський, 1988).] див.: співробі́тниця, робітни́ця, трудівни́ця Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 608. Словник української мови: в 11 томах, Том 7, 1976, с. 521. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

секрета́рка, секрета́рок; ч. секрета́р 1. службовиця, яка відповідає за діловодство установи, організації та ін.[<…> перша секретарка відділу культурно-гуманітарного співробітництва посольства України у Франції, письменниця Ірена Карпа <…> (Версії, 2018). Дружина Миколина, Женя, працювала секретаркою в Політехнічному інституті. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Книга 1, 1987). Секретарка однієї юридичної установи Сюзанна Бо, комуністка, мати двох синів-інженерів, також комуністів, говорить, що вони всі «захоплені Радянським Союзом». (Всесвіт, 1960, №3). В темряві, боючись засвітити світло, щоб не пробилася яка смужка крізь вікно, знайшла Галина, секретарка академічного інституту, свій протигаз, перечепила через плече і вийшла на свою зміну чергувати. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). Посаджено мужів довір’я, секретарів та секретарок. (Улас Самчук «Юність Василя Шеремети», 1946). Коли Корвин прийшов до аґітпропу в справі підготови художнього оформлення до першого травня і привітався з новою секретаркою, йому здалося , що він пізнав в її обличчі щось знайоме. (Віктор Петров-Домонтович «Доктор Серафікус», 1929). За Старшину Кружка: М. Волошинова, голова. Конст. Малицька, секретарка. (Молоде життя. Часопис українського пласту, Ч.1-2, 15.02.1928). <…> Софія Бучиньска, секретарка <…>. (Діло, 29.04.1891).] // та, хто веде ділове листування окремої людини. [Одним, на погляд українців, підступним, улюбленим польським прийомом була так звана «політика спідничкова», коли окупаційним можновладцям і бюрократам підсовувалися у якості стенографісток, секретарок, перекладачок рафінованих полюбовниць. (Євген Наконечний «”Шоа” у Львові», 2006). Ні, не печаткою самої управи, я не був лордом-хоронителем цієї печатки, це була прероґатива секретарки бурґомістра. (Юрій Шевельов «Я, мені, мене... (і довкруги)», 1987). І обидва рази мене вражали секретарки зава і парторга. (Олександр Довженко «Щоденник», 1954). Говорила секретарка академіка Саклатвали. (Микола Трублаїні «Глибинний шлях», 1941). Вперше він відчув, що його секретарка неабихто. (Джек Лондон «Буйний День», пер. Вероніка Гладка, Катерина Корякіна, 1932).] 2. та, хто веде протокол зборів, засідання та ін. [Громада мала секретарку зборів (найчастіше Ганну Чикаленко), яка зашифровано записувала, а на наступних зборах відчитувала, що відбувалося на попередніх зборах, записувала ухвали зборів, порядок денний і т. д. (Сучасність, Мюнхен, 1987). На голову вони обрали сірого Вола, а секретаркою тих зборів була Коза. (Джоель Чендлер Гарріс «Казки дядечка Римуса», пер. Павло Шарандак, 1960).] 3. виборна керівниця якоїсь організації, якогось органу. [У списку зареєстрованих на сьогодні кандидатів колишньої секретарки Київради Галини Гереги немає. (Високий замок, 2019). Дуже активною і ефективною, завдяки своїй одночасній участі в австрійській секції Ліґи, була Надія Суровцева, докторант історії Віденського університету, яка також була секретаркою Жіночої громади УНР. (Сучасність, Мюнхен, 1984). Головував сен В. Децикевич, звіти складала секретарка Ради Т-ва, д-р Криштальська<…>. («Діло», 17.05.1939).] // членкиня виборного органу, що веде діловодство й поточну організаційну роботу. [Він хотів зазирнути в зал, може, вона там, але тут підійшла до нього Марія Олександрівна Чуєва, секретарка райкому, й повела його в кімнату президії. (Юрій Щербак «Бар’єр несумісності», 1970). «Гм ... Оттак-о!.. Секретарка райвідділу!» (Іван Багряний «Сад Гетсиманський», 1950).] // генера́льна секрета́рка – очільниця організаційно-адміністративного або виконавчого органу міжнародної організації. [Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба провів телефонну розмову з новопризначеною генеральною секретаркою ОБСЄ Хельгою Шмід. (Радіо Свобода, 15.12.2020). Генеральна секретарка Ради Європи: держави-члени повинні працювати разом, щоб засвоїти уроки кризи COVID-19 у сфері охорони здоров’я. (Офіс Ради Європи в Україні, coe.int, 17.09.2020).] // держа́вна секрета́рка – виборна службовиця у складі найвищих та місцевих органів державної влади. [Американська політична і державна діячка, державна секретарка США Гіларі Клінтон відреагувала на перемогу демократа Джо Байдена на виборах в США. (Вголос, 10.11.2020).] 4. керівниця поточної роботи установи, органу або якогось відділу. [Секретарка редакції його привітала голосним криком <…> (Всесвіт, 1963, №6). Про викриття мене таємно повідомила технічна секретарка інституту Ухтомська й порадила мені зникнути. (Олекса Гай-Головко «Поєдинок з дияволом», 1950).] // вче́на (уче́на) секрета́рка – службовиця, яка відповідає за організацію поточної роботи в науковій установі. [Про це Суспільному сказала учена секретарка фортеці Тетяна Нємічева. (Суспільне, 25.01.2021). Вчена секретарка Надія Уфімцева (Українська асоціація юдаїки, uajs.org.ua). Цапів А.О., вчена секретарка спеціалізованої вченої ради К 67.051.05. (Наказ № 1022-Д від 04.12.2019).] див.: ділово́дка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 683. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 113. – 1, 3 – розм.

сена́торка, сена́торок; ч. сена́тор 1. членкиня сенату. [На позиції Джо Байдена, який вважається головним фаворитом на праймеріз, наступають сенатор від штату Вермонт Берні Сандерс та сенаторка від штату Массачусетс Елізабет Уоррен. (Україна молода, 2019). У відповідь на запит республіканської сенаторки Сузен Калінс з Мейн В. Нюланд розповіла, що літом 2016 року російські дипломати їздили по країні до місць, де їм згідно з дипломатичним протоколом було заборонено перебувати <…> (Свобода, 2018). Серед них – колишня сенаторка Олена Левчанівська. (Надія Гуменюк «Вересові меди», 2015). Родинна інтонація, яку екс-перша леді США підтримує неухильно, раз у раз підкреслюючи, що вона не лише юристка, сенаторка, політична тінь, але водночас дружина та матір. (Український тиждень, 2008). В 1925 році починає виходити журнал «Жіноча Доля» в Коломиї, що його редакторкою була сенаторка Олена Кисілевська. (Сучасність, Мюнхен, 1974, №7-8). Учасники з’їзду, яких набралося спорої пів копи (щось, як 35), між якими бачимо зовсім мирного Осьмачку, непомітного Стефановича, <…> сенаторку Олену Кисілевську <…>. (Улас Самчук «Плянета ДіПі: нотатки й листи», 1947). Першою румунською сенаторкою є Марта Пон, голова жіночих орґанізацій у Румунії. (Діло, 07.06.1939).] 2. заст. дружина сенатора. [Те тільки кладу тут з «Варшавських відомостей», писаних 17 січня, що новопоставлений король Август Саксон, бажаючи потішитися з сенаторами і сенаторками польськими, велів ученим людям готувати комедію <…>. (Самійло Величко «Літопис», пер. Валерій Шевчук, 1991). А то бути жінкою генерального писаря війська Запорозького якось ніяково. Це ж навіть не те, що бути сенаторкою в Варшаві. (Іван Нечуй-Левицький «Гетьман Іван Виговський», 1895).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 124 – розм. дружина сенатора.

слуха́чка, слуха́чок; ч. слуха́ч 1. та, хто слухає когось або щось. [«Шановні та любі слухачки і слухачі в далеких землях <…>» – такими словами розпочалася перша радіопрограма закордонного мовлення Федеративної Республіки Німеччина 3 травня 1953 року. (Україна молода, 2018). Як згадувала пізніше одна зі слухачок концерту, чужинці захоплювалися українськими мистцями, які «їздять по Европі і прославляють Канаду своїми талантами». (Сучасність, Мюнхен, 1985). Отже я вибрався на лаву, попрохав одну слухачку тримати переді мною наготові шклянку з водою і виголосив промову <…>. (Майк Йогансен «Подорож у радянську Болгарію», 1931). Баба, теперішня моя слухачка, страшенно образилась. (Сергій Єфремов «Літописець своєї епохи», 1925). Баба Зінька була дуже вважливою його слухачкою. (Іван Нечуй-Левицький «Не той став», 1896).] 2. та, хто навчається, є студенткою якогось відділення навчального закладу. [Одна зі слухачок Школи журналістики Віка Ковцун навчається в обласному ліцеї для обдарованих дітей <…> (Версії, 2014). Сюзанна Станік (народилася 1954 року у Львові, закінчила юрфак Франкового університету, була слухачкою Одеського інституту політології та соціології) <…> (Високий замок, 2007). За блискуче відчуття народної мови відразу стала улюбленою слухачкою у професора Євгена Тимченка і вступила до його семінару. (Докія Гуменна «Дар Евдотеї», 1990). <…> треба визнати, що не одна пристойна слухачка археології й блукала серед цих руїн. (Зоф’я Даровська «Таємниця п’ястівських орлів», пер. Роман Вишневський, Анатолій Заблоцький, 1973).] // та, хто підвищує свої знання в гуртках, на курсах та ін.; учасниця постійного семінару, членкиня гуртка та ін. [Тепер вона стала слухачкою Вищих жіночих курсів. (Роман Горак «Тричі мені являлась любов», 1983). Ліля добре знала Марію Олександрівну, невгамовну, енергійну жінку, часто гостила у неї дома – її сестра Катя, теж була слухачкою медичних курсів. (Микола Олійник «Дочка Прометея», 1966).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 702. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 384. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)

союзя́нка, союзя́нок членкиня «Союзу українок». [Середній вік союзянок тоді був 70-80 років <…> (Збруч, 2018). Вище подано далеко не повну інформацію про діяльність СУА упродовж 90 років. Союзянки мають чим пишатися, зроблено чимало! (Свобода, 2015). У Народному домі «Просвіта» села Розжалів Радехівського району відбулися відкриті збори Союзу українок: пані Ганні Загурській було присвоєно звання почесної союзянки. (Високий замок, 2002). <…> цілий ешелон всілякої людности, традиційно званої галицькою інтеліґенцією – якісь інженери, лікарі, правники, ґімназійна професура, редактори газет, карикатурні політики й профспілкові аферисти – yci з жіноцтвом (активістки, союзянки, просвітянки), дітьми, слугами й домашніми тваринами, особливо котами <…>. (Юрій Андрухович «Центрально-східна ревізія», 2000). «Скільки вас, соколи, за Україну впало у ту війну?» – ці слова тернопільської поетеси Ганни Костів-Гуски були рефреном цього гарного концерту з участю хору союзянок під керівництвом Світлани Продасевич. (Вісті комбатанта, 1996, №4).В журналі друкувалися також рецензії на різні видання та звідомлення про працю союзянок у краю. (Сучасність, Мюнхен, 1974, №7-8).] Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 384.

упі́вка, упі́вок; ч. упі́вець членкиня Української повстанської армії. [На Львівщині померла упівка Катерина Івашко-Курило. (dyvys.info, 03.02.2021). В одному з боїв жінка-упівка, стріляючи з кулемета, повела за собою чоловіків – упівців і забезпечила перемогу в жорстокому бою з енкаведистами. (rivne1.tv, 07.05.2017). У селі на честь упівки назвали вулицю. (Громадське. Волинь, 25.07.2017). 27 жовтня сумівці відвідали пані Марію Віктюк, упівку, членкиню Київського крайового братства ОУН УПА<…> (cym.org, 10.11.2013).] Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 550.

чле́нка, чле́нок; ч. член 1. та, хто входить до складу групи людей, до організації, товариства, об’єднання та ін. [Покійна також була довголітньою та активною членкою Союзу Українок Америки. (Свобода, 2015). Це свідчення перевела Любомира Мичковська, членка 33-го відділу Союз Українок Америки в Клівеланді, дня 22-го листопада 1982 р. <…> (Анастасія Шевченко «Свідчення очевидців Голоду», Т. ІІІ, 1985). <…> Оля Матла та Марта Кушнір, членки Молодої Просвіти в народних одягах <…> (Вісті комбатанта, 1963). Членка колективу й делегатка жінвідділу <…> (Микола Куліш «Прощай, село», 1933). Щоби фонд на табор збільшився, постановили ми від кожної членки Куріня зібрати по 1 золотому <…> (Молоде життя. Часопис українського пласту, 1928).] 2. учасниця журі, комітету, гуртка, хору, куреня та ін. [Членки нової залоги брали участь в раді через „скайп". (Свобода, 2018). Провідниця сего гуртка вчить прочих членок фотографувати. (Молоде життя. Часопис українського пласту, 1925).] // ді́йсна чле́нка – звання членки деяких наукових установ, товариств та ін. [<…> Урсула Метельман, дійсна членка Бразильського товариства дерматології. (uk.doctoryo.com). Дійсна членка та членка Управи УПЛДМ <…>. (Свобода, 1998). Проф. В. Радзимовська померла 22. грудня 1953 р. на еміґрації в Шампань, Мишиґен, як дійсна членка НТШ і УВАН у ЗДА. (Наше життя, 06.06.1965).] // чле́нка-кореспонде́нтка НАНУ – звання вченої, обраної до складу академії наук, яка не користується всіма правами дійсної членки. [<…> членка-кореспондентка НАН України Світлана Єрмоленко. (lb.ua, 27.05.2019). Зараз вона членка-кореспондентка Академії наук. (Україна модерна, 08.01.2018).] див.: членки́ня, чле́ниця Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).

чле́ниця, чле́ниць; ч. член 1. та, хто входить до складу групи людей, до організації, товариства, об’єднання та ін. [Покійна, члениця 21 відділу СУА в Бруклині, <…> (unwla.org). Як члениця жіночих орґанізаці та громадянка, нераз беру участь у ріжних т. зв. буфетах. (Діло, 09.12.1938). Така розметова система буде тривати в Руськім Народнім Союзї так довго, доки американські власти не зажадають зміни такої розметової системи на постепенний податок, або доки кождий член і члениця P. Н. Союза, не заявлять власновільно і виразно, чи хочуть розмету чи степеневого податку. (Альманах УНС, 1917).] 2. учасниця комісії, управи, комітету, відділу та ін. [Члениця Венеціанської комісії. (eeclone.info, 24.03.2021). Реферат організаційний, члениця Головної Управи. (Пам’яткова книжка 3-ої ковенції СУА, 1937). Члениця комітету «Сакко і Ванзетті» міс Довенен у промові назвала обох убитих жертвами світової плютократії. (Діло, 31.08.1927). Матрона Днїстрян, члениця від. 230. (Свобода, 16.04.1914).] див.: чле́нка, членки́ня

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)