Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Запропонувати свій переклад для «ява»
Шукати «ява» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Наве́рно, нрч. – напе́вне[о], запе́вне[о], допе́вне[о], з пе́вністю, пе́вна річ, (реже) на пе́вність, (определённо) ді́йсне[о], дові́дно, (обстоятельно) докла́дно, (диал.) ри́хтенно. [От тоді́ напе́вно ще́знуть ча́ри (Франко). Се таке́ ді́ло, що запе́вне дасть нам мілійо́ни (Кониськ.). Тре́ба допе́вне зна́ти, що і як (Мирн.). Так, з пе́вністю так (О. Пчілка). Пе́вна річ, ся по́вість їм сподо́балась-би (Грінч.). Це я ді́йсне (ді́йсно) зна́ю, його́ нема́ вдо́ма (Звин.). Дові́дно ніхто́ не ска́же, що дав йому́ (Кам’янеч.). Я пішо́в з ним, все ще не зна́ючи докла́дно, чи то сон, чи я́ва, що зо мно́ю ді́ється (Франко). Та се ри́хтенно він зроби́в (Брацл.)].
• Это я -но знаю – це я запе́вне[о] (напе́вне[о], з пе́вністю) зна́ю.
• -но не знаю – напе́вне[о] (запе́вне[о], на пе́вність, дові́дно, докла́дно) не зна́ю. [Найгі́рше було́ те, що ніхто́ напе́вно не знав, чи одмі́нять проце́сію (Коцюб.)].
• -но ли вы это знаете? – чи запе́вне[о] (допе́вне[о], ді́йсне[о]) ви це зна́єте?
• Вы -но его найдёте – ви напе́вне[о] (ви, пе́вна річ.) його́ зна́йдете.
По́длинно –
1) (верно, точно, истинно) спра́вді, правди́во, навспра́вжнє, навспра́вжки́, щи́ро, су́то, і́сно, настоя́ще. [Ну, й спра́вді молоде́ць. Правди́во-на́родня літерату́ра мо́же йти ті́льки по́руч з наро́днім життя́м (Єфр.). Сестру́ Дідо́на ма́ла Га́нну, – навспра́вжки ді́вку хоч куди́ (Котл.). Щиро-наро́днє письме́нство (Єфр.). Суто́ золоти́й. Розробля́ли письме́нство з суто-росі́йського по́гляду Єфр.). Не мо́жете ви собі ви́явити і́с(т)но, ані лю́дям ви́писати до́бре (М. Вовч.). Його́ по́стать настоя́ще схо́жа на по́стать сі́льського шля́хтича (Неч.-Лев.)];
2) (в точности, в подробности) досто́ту, нестеме́нно, нестемні́сінько, докла́дно, чи́сто, нескі́щено, як-ра́з. [Я, коли́ хо́чеш, розкажу́ досто́ту (Л. Укр.). Пішо́в з ним, все ще не зна́ючи докла́дно, чи то сон, чи я́ва, що зо мно́ю ді́ється (Франко). Нестеме́нно (чи́сто) схо́жий. Син – нескі́щено ба́тько].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Взвизгивать, взвизгнуть – вища́ти, (сов.) ви́скнути, дзви́знути, завискоті́ти, звискувати, звискнути, дзя́вкнути, дзявкоті́ти, вересну́ти (верескну́ти), звереснути.
[Крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два. Дитина верескнула (Л.Українка). — Ти підеш мені зараз! — вищала вона тонким голосом (М.Коцюбинський). Він улучив камінцем у собаку, а та аж дзвизнула (Сл. Гр.). — Озираюся, а то наш Босий, — знаєте, той червоний наш песик, — лиш раз дзявкнув, та й бац насеред поля (І.Франко). Солдат на мить закляк з піднятою ногою, потім тоненько вискнув і одплигнув убік (Гр.Тютюнник). — Що ви? Погризлися чи помирилися? Тимко тільки засміявся і так здавив Марка за плечі, що той аж вискнув (Г.Тютюнник). Ява роздратовано верескнув і щосили хльоснув її килимком. Контрибуція, ліниво переступаючи ногами, повернулася до Яви хвостом (В.Нестайко). Пес не встиг і завискотіти — червона, аж чорна, кров бухнула йому з горла, заливаючи білий сніг (Валерій Шевчук). Добре було б заснути. Без дослухань до коридору, де хтось час од часу звискує і хто зна чим займається (Г.Штонь). …але куниця всередині нишкне ще дужче, собака внизу, під ялиною, аж охрип, хекає з висолопленим язицюрою і тоскно, безсило звискує, за мить віддихався і ще лютіше, азартніше, в п’янкому засліпленні, стрибає на стовбур — і сіється чорна, лускоподібна кора на витоптане котовило… (Є.Пашковський). Тремтячими руками завів машину, увімкнув фари, звискнув, рушаючи, на всеньке село, і рвонув униз по схилу, наче за ним чорти гнались (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. Обговорення статті
Дорогуша, прост. – дороге́нький (дороге́нька), го́лубе.
[— О! Бачив? — гордо сказав Ява. — Думає, мабуть, раз приїхав з якогось там Лондона чи Ріо-де-Женейро, то можна тут швендяти, де хочеш! Дзуськи! Лізь, голубе, під землю, як усі люди. Невелике цабе! (Всеволод Нестайко)]. Обговорення статті
Хмыкать, хмыкнуть, разг. – хмикати, хмикнути, гмикати, гмикнути, гмукати, гмукнути:
• неодобрительно хмыкать – несхвально хмикати (гмикати, гмукати).
[— Хм! — хмикнула Солоха, і усмішка з лиця її спала (П.Мирний). — З якого колгоспу корова у вас, Петре Петровичу? — Гм-м…— гмукнув Петро Петрович (О.Вишня). Але з обговорення нічого не вийшло. Ми тільки мдакали, гмикали й колупали підборами землю (В.Нестайко). — Дуже ти тямиш, — хмикає Ява (В.Нестайко). Розімлілим оком він перелічує корів, що пасуться на стернях, зупиняє погляд на скопищі і задоволено, але з прихованою насмішечкою хмикає: — Ну, як, читальнику? (М.Стельмах). Перебравши мою звичку гмикати, Дайта не просто її запозичила, а відібрала, як відбирають зброю (В.Слапчук). — Чудово, правда? — промовила вона. Деніс визнав за краще не ризикувати й мугикнув нейтральне «гм» (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ява – Я́ва, -ви.
Сцена –
1) (эстрада) кін (род. ко́ну), сце́на, -ни;
2) (в пьесе) я́ва, -ви.
Явление – я́вище, -ща, з’я́вище, -ща; (на сцене) я́ва, -ви.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Явление –
1) явище, з’явище; я. недопустимое – недозволе́нне явище; я. родственное – спорі́днене явище; я. рядовое – звича́йне явище;
2) (театр.) – ява.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

Я́ва, Я́ви (острів Iava); я́вський

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Salix caprea L. — верба́ ко́зя́ча (Сл, Ру, Оп); верба і(и)ва (Вх1, Вх2, Вх6), и́ва (Вх3; Гв, Во, Ан, Жл, Шх, Ів, Сл, Гд, Ос, Он, Пч, Гу, Гб, Мг2 — ВЛ, БО, ГЦ, ЗК); багни́ця (Вх7, Яв — ЛМ), б(е)реди́на (Шс2, Яв, Сл — СТ), верба (Ср, Ян4 — СТ), верболі́з (Рг, Пс, Ум, Гр, Ду, Ів), верболо́з(а) (Рг1, Ан, Пс, Rs, Яв, См — СТ, ВЛ), ветля (Ан), ги́в(ин)а (Вх7, Гр, Сл, Ос — ПД, ВЛ), ева (Мл, Mk — ДС, ГЦ), є́ва (Mj, Mk, Он — ПД, БО), євина (Mk — ПД), ива козя (Hl — БУ), ивель (Го1 — СЛ), ивика (Ан, Яв, Сл — СД), и́вина (Ан, Яв, Ів, Сл, Ос — СД), і́ва (Чн, Рг1, Ан, Ln, Пс, Мн2, Шм, Mk, Мг, Коб — СТ, ПД, СЛ, БО, ЗК), івина́ (Коб — БО), ї́в(ин)а (Вх7, Сл, Он, Гб — СЛ, ДС, БО, ЛМ), ко́тики (Рм — ВЛ, ПЦ), лоза (Ан — СД, ВЛ), лоза козиняча (Сл), лоза сіра (Мн2), лози́на (Ан — СЛ), роки́та (Жл, Вх6, Вх7, Гб — ЛМ), синотал (Ан — СЛ), смолоза (Вх6, Вх7, Ду — ЛМ), тала (Ан — СЛ), чорнотал (Ан), шведина (Ос — ПД), шутки́ (Пч — ЗК), я́ва (Он — БО).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Сце́на = 1. я́ва, сце́на (в драматичній дїї). 2. кін, кон (С. З.). — Якийсь час на кону пусто. Ст. Б. X. — Він певне затопив би цїлий кон сльозами, роздавив би всїх страшенним словом. Ст. Г. — Регочуть ся тодї, коли на кону йде щось поважне. Ст. Г.
Я́вка = я́ва, я́вка, объя́вка.
Явле́ніе = я́ва, вия́ва, поя́ва (С. Фр.), я́вищє, зъя́вище, рідке, дивне — проя́ва. Ос. — Такі яви сьвідчать, неясність громадської сьвідомости. З. — В першій яві тії драми бачимо... З.

Запропонуйте свій переклад