Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Великоро́[у́]сс, -ка, великороссия́нин, -я́нка – росія́нин (ж. р. -я́нка), ру́ський (ж. р. -ська), моска́ль, моско́вець, москва́ч, (ж. р.) моско́вка, (в филологии) великору́с, (насмешливо или с пренебрежением) каца́п (ж. р. -пка), кацапу́з, кацапу́ра, кацап’я́га, (соб.) москва́, кацапня́. |
Внима́ние – ува́га; (сильнее) пи́льна ува́га. • Обращать, обратить внима́ние на что-л. – зверта́ти (зверну́ти) ува́гу (свою́ або чужу́) на що, уважа́ти, ува́жити на що, зважа́ти, зва́жити на що, огляда́тися (огля́нутися) на що, кла́сти (покла́сти) ува́гу на що, (вульг.) вдаря́ти (вда́рити) на що; (находить привлекательным) накида́ти (наки́нути) кого́ о́ком; (сжалиться) згля́нутися на ко́го. [На все сам зверта́є ува́гу (Рудч.). На вважа́ють вони́ на лі́та, на вро́ду (Шевч.). Моска́ль на сльо́зи не вдаря́ (Ном.). Вона́ неду́жа лежа́ла, дак він і тоді́ ува́ги не клав (Червіг.). Я вже її́ наки́нув о́ком. Згля́ньтеся (огля́ньтеся) на ме́не невидю́щого!]. • Обращать на себя (привлекать к себе) внима́ние, быть принятым во внима́ние – спада́ти, спа́сти кому́ на ува́гу, притяга́ти, притягти́ (приверта́ти, приверну́ти) до се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, ки́нутися на ува́гу кому́сь. [Ури́вок з пі́сні, що спав на ува́гу ще а́второві «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притя́г до се́бе ува́гу та́ткову (Крим.). Ко́жному му́сіла ки́нутися на ува́гу його́ чо́рна боро́да (Крим.)]. • Обратите внима́ние – ува́ж, ува́жте, вважа́й, уважа́йте. • Сосредоточивать внима́ние – збира́ти (зосере́джувати) ува́гу на чо́му. • Не обращать, не обратить внима́ния, оставлять без внима́ния – не зверта́ти ува́ги, не вважа́ти, не (по)тура́ти на що, занеха́ювати, занеха́яти що, зане́дбувати, занедба́ти що, не́хтувати, зне́хтувати (зане́хтувати) що, чим, легкова́жити що. [Хай смію́ться, не потура́й на те. Він зане́дбує (не́хтує, легкова́жить) свої́ обов’я́зки]. • Он, и внима́ния не обращает на это – він і ба́йдуже на те, про те, до то́го (Квіт.). • А это остаётся без внима́ния – а це ба́йду́же́, а про це (за це) ба́йду́же́. • Принимать во внима́ние, в соображение что-л. – бра́ти, взя́ти що на ува́гу, зважа́ти, зва́жити на що-неб., уважа́ти, ува́жити на що-неб., ма́ти на ува́зі, огляда́тися, огля́нутися на що. • Принимая во внима́ние – беручи́ до ува́ги що, зважа́ючи, уважа́ючи на що, ма́ючи на ува́зі що, з ува́ги, з о́гляду на що, як на що, як на ко́го. [Ма́ємо письме́нство не так-то вже й бі́дне, як на на́ші обста́вини]. • Представлять чьему-л. внима́нию – подава́ти, пода́ти кому́ до ува́ги щось, ста́вити, поста́вити що-н., кому-н. пе́ред о́чі, на о́чі. [Леви́цький поста́вив пе́ред о́чі читаче́ві багатю́щу коле́кцію «пропа́щих» (Єфр.)]. • Отвратить (отвлечь) внима́ние – відверну́ти (одтягти́) ува́гу чию́сь, (вульг.) заґа́вити кого́. [Я піду́ їх заґа́влю, а ти бери́ (Мнж.)]. • Оказать внима́ние – да́ти ува́гу кому́сь, показа́ти ува́гу, зроби́ти ла́ску. • Благодарю за внима́ние – дя́кую за ува́гу, я вдя́чний за ува́жність (до ме́не, до те́бе). • Относиться со внима́нием к чему, посвящать внима́ние чему-л. – віддава́ти ува́гу чо́мусь. • Заслуживающий, достойный внима́ния – ва́ртий ува́ги, (справедливый) слу́шни́й. [Ду́мка ця слу́шна́: дає́ ви́хід із стано́вища]. |
Деревя́шка –
1) дереви́нка [Ви́тягни дереви́нку з ка́ші]; (для обтяжной пуговицы) дерев’я́нка; 2) (костыль или приделанная нога) ми́лиця, дерев’я́нка, ку́ля́. [Коло пу́стки на ми́лиці моска́ль шкандиба́є (Шевч.). Оттак, як бач, на дерев’я́нці шкандиба́ю (Гліб.). Він на ку́лі́ хо́дить]. |
Заголя́ться, заголи́ться – заго́люватися, заголи́тися, (поднимая одежду) заду́блюватися, задуби́тися, підійма́тися, підня́тися, (о мног.) позаго́люватися, позаду́блюватися, попідійма́тися. [Коли́ моска́ль ка́же «су́хо», задуби́сь по ву́хо (Прислів’я)]. |
За́пах – дух (-ху), пах, за́пах (-ху), па́хощі (-щів, мн.). [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Круго́м пах од трави́ і квіто́к (Симон.). Не люблю́ пи́ва, ні па́ху його́ (Пісня). Леге́нький насупроти́ ві́тер несе́ з холодко́м па́хощі степово́ї росли́ни (Мирн.)]. • Издавать, распространять -пах – за́пахом віддава́тися, пахті́ти, душі́ти, дхну́ти: срвн. Па́хнуть. [Квітки́ віддаю́ться за́пахом на ввесь садо́к (Чигир,)]. • Пропитать что-л. -хом чего-л. – пропаха́ти, напаха́ти чим що. [Пропаха́єте ла́даном і хати́ і оде́жу (Н.-Лев.)]. • Пропитаться -хом чего – пропаха́тися, напаха́тися чим и чого́. [Пропаха́лась на́скрізь цибу́лею (Н.-Лев.). Моска́ль напаха́вся моско́вського ду́ху (Основа, 1862)]. • Слышно -пах чего – чу́ти чим, віддає́ (дхне) чим. [Від те́бе дьо́гтем чу́ти (Руданськ.). Цві́ллю оддає́ (Кониськ.)]. |
Захожа́лый – захо́жий, за́йшлий, перехо́жий, мандрі́вський, за́йдений, (по временам) нахожа́лий, нахо́жий. [Це чолові́к чужи́й, захо́жий зда́лека моска́ль (Грінч.). Це так, яки́йсь нахожа́лий, хто йо́го зна, відкіля́ він (Київщ.). Чужі́, нахо́жі лю́ди хтя́ть у нас верхово́дити (Звин.). Примандру́є, не знать ві́дки, – от було́ й ка́жуть: мандрі́вський піп служи́в (Основа)]. |
Игла́, Иго́лка, Иго́лочка –
1) (швейная) го́лка, ум. го́лочка, (гал.) ігла́. [Мі́сячно, хоч голки́ збира́й (Номис)]. • -ла́ без ушка – про́торг и про́тір (-торга), про́дір (-дора), проте́рта го́лка, без(в)у́ха го́лка. [Моска́ль і про́торг проковтне́, та не вда́виться (Комар). Дала́ проте́рту го́лку ще й без жальця́ (Поділля)]. • -ла курносая, безносая – безно́са, кирпа́та го́лка, кирпаті́йка, го́лка без жала́, без жальця́, (диал. без жельця́), (насмешл.) безри́ла го́лка. [Ду́мав, що го́лку купи́в, а воно́ – кирпаті́йка. Це на база́рі так звуть го́лку безно́су (Київ)]. • -ла без нитки – го́ла го́лка. • -ла́ рогожная или кулевая – цига́нська го́лка, цига́нка. • Деревянная -ла́ для вязания сетей и т. п. – гли́ця, ум. гли́чка. [Як узя́в хло́пець гли́чку; по́ки ота́ман ді́рку залата́, то хло́пець три (Март.)]. • -ла вязальная чулочная (спица) – пруто́к, дро[і]то́к (-тка́). • Ушко -лы́ – (в)у́шко го́лки. • Вдеть нитку в -лку – втягти́, затягти́, заси́лити ни́тку в го́лку. • Платье с -чки – нові́сіньке убра́ння́; мов допі́ро від кравця́ прине́сене. • Одет как с -чки – вбра́ний як на весі́лля. • Сидеть как на -лках – як на те́рню сиді́ти, як на голка́х, як на шпичка́х, як на гра́ні, як на жару́ сиді́ти. • Вино пускает -лки – у вині́ ска́лки ска́чуть, бри́жі гра́ють, вино́ гра́є, і́скриться. • Острие -лы́ – жало́, жальце́, (диал. жело́, жельце́) го́лки; 2) (у животных) го́лка, ко́лька, колю́чка; 3) (на растениях) го́лка, колю́чка, шпи́чка, шпи́лька, шпича́к (-ка́), (шипы) те́рня (ср. р.) (на хвойных) шпи́лька, гли́ця, хвої́на, хвої́нка, (гал.) чати́на, (собир.) хво́я, (гал.) фо́я, голи́ння, (гал.) чати́ння. [Гори́ть моя́ доса́донька мов суха́я гли́ця (Л. Укр.)]; 4) -ла́ на здании – шпиль (-ля́), шпинь (-ня). • -ла горы – шпиль (-ля́); 5) Игла́-рыба – морська́ ігли́ця, зво́рлуч, си́кавка. |
Изображе́ние –
1) (действ.) зобража́ння, малюва́ння, змальо́вування; оконч. зо́бра́ження, змалюва́ння, намалюва́ння кого́, чого́; (копирование кого) удава́ння, уда́ння кого́. [Бі́льше вже просто́ру знахо́див письме́нник для змалюва́ння психологі́чних подро́биць (Єфр.). Кві́тка почува́всь на си́лах, що здола́є дійти́ широ́кої пра́вди в малюва́нні (Куліш). І ска́жуть: песимі́зм в зобра́женню життя́ в йому́ зана́дто розвину́вся (Самійл.)]; 2) (изображен. предмет, картина) зо́бра́ження, (образ) о́браз, (диал.) парсу́на, (статуя) подо́ба. [І перед о́бразом Вене́ри гори́ть кади́ло золоте́ (Шевч.). То не живи́й моска́ль, а його́ парсу́на (Квітка)]. • Символическое -ние (предмет) человеческой жизни – символі́чне зобра́ження лю́дсько́го життя́. • -ния растений – зо́бра́ження росли́н. • Монета с -нием рабочего – моне́та з зо́бра́женням робітника́. |
Испуга́ть – зляка́ти, наляка́ти, споло́хати, сполоши́ти, (перепугать) переляка́ти, (о мн.) поляка́ти, пополо́хати, пополоши́ти, (фамил.) поколо́шкати кого́; см. Пуга́ть. [Ви мене́ не зляка́єте тим (Тобіл.). На́що ти її́ так споло́хав? (Квітка). Моска́ль убі́г у ха́ту, з пе́чі її́ стяг, діте́й поколо́шкав (Г. Барв.)]. • Испу́ганный – зля́каний, наля́каний, споло́ханий, споло́шений. [Запита́ла вона́ зля́каним го́лосом (Мирн.). Споло́ханий на смерть (Н.-Лев.)]. |
Ки́лька, рыбка Clupea Latulus – кі́лька, (гал.) моска́ль (-ля́). • -ки – кі́льки (-льок), москалі́ (-лі́в). |
Лён, бот. Linum L. – (раст. и его волокна) льон (р. льо́ну). • Лён посевной (L. usitatissimum L.) – льон сі́йний. • Лён текучка (L. usit. var. humile Pers.) – льон-скаку́н (-на́) (ум. скакуне́ць (-нця́), скаку́нчик), лу́щик (-ка). [Льон єсть скаку́н, єсть і сліпе́ць (Борзенщ.)]. • Лён глухой (долгунец) (L. usit. var. vulgare Bönn.) – льон-довгуне́ць (-нця́), льон-до́вжик (-ка), сліпи́й льон, льон-сліпе́ць (-пця́), сліпе́ць, глуше́ць (-шця́), моска́ль (-ля́). • Лён-моченец (о волокнах) – льон мо́чений, льон-мо́ченець (-нця). • Лён-сланец (о волокнах) – льон ро́шений, льон-ро́шенець (-нця). • Мять лён (мялицею) – те́рти льон (те́рл[н]ицею). • Лён жёлтый (L. flavum L.) – льон жо́втий, зави́вочник (-ка). • Лён кукушкин (мох Polytrichum commune L.) – руня́нка (звича́йна), зозу́личник. • Лён слабительный (L. catharticum L.) – льон просла́бни́й, проносни́й, льоно́к (-нку́). • Лён сорочий (Cuscuta L.) – повити́ця, соро́чий льон, соро́ча пря́жа. • Лён горный, каменный, минер. – асбе́ст (-ту), амія́нт (-ту), гі́рський льон. |
Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)]. • Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар. • Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́). • Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́). • Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́). • Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)]. • Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)]. • Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид. • Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)]. • Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)]. • -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́. • В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)]. • -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)]. • -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)]. • -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́. • -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)]. • -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)]. • Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)]. • Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч. • Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)]. • Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми. • Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту. • По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)]. • Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)]. • Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй. • Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)]. • На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)]. • Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)]. • Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць. • Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го. • Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі. • Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)]. • Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися. • С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та; 2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)]; 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)]. • Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? • Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є. • Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́). • Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба. • Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови. • Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті. • Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа). • Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня. • Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)]. • Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)]. • Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці. • Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну. • Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба. • Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба. • Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба. • Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба. • Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено. • Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба. • Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди). • Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба. • -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві. • Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці). • Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би. • В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)]. • От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́. • От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння. • Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе. • От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх. • Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу. • Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)]. • Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі. • Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); 4) грам. – осо́ба. • Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня. • -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́. • Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7. • Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́. • По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)]. • По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської. • Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́. • -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)]. • -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)]. • Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що. • Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти. • Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють. • Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2; 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)]. • Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)]. • Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів; 8) лице́; см. Поли́чное; 9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность). • По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т. • Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?). • По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го. • По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять. • Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким. |
Марширова́ть, марширо́вывать – маршува́ти, (зап.) машерува́ти. [Не маршу́й, на́че моска́ль на му́штрі (Квітка). На скри́пці гра́є, а барани́ за ним машеру́ють (Яворськ.)]. • -ться, безл. – маршува́тися, (зап.) машерува́тися. |
Межева́ть, межё́вывать – межува́ти, розмежо́вувати, розмі́рювати й розміря́ти; (устанавливая столбы, колья) стовби́ти, (зап.) палькува́ти; (выкапывая ямы и насыпая насыпи) копцюва́ти що. [Ой, уступи́в моска́ль у запоро́зьку зе́млю та й став межува́ти, де сло́боди, де городи́ до́бре бу́де саджа́ти (Пісня). На́що ви (на́ше пасови́сько) мі́ряєте і пальку́єте? (Франко)]. • Межё́ванный – межо́ваний, розмежо́ваний, розмі́рений. • -ться – межува́тися, розмежо́вуватися, бу́ти межо́ваним и т. п. |
Мимохо́дный –
1) перехі́дний, мимохі́дний. [Раз у ба́би перехі́дний моска́ль ночува́в (Рудан.)]; 2) (случайный) принагі́дний. |
Мути́ть, му́чивать –
1) (делать мутным) каламу́тити, колоти́ти, с[за]каламу́чувати, сколо́чувати, мути́ти, бо́втати; срв. Замути́ть 3, Помути́ть. [Що це ти тут каламу́тиш бе́рег мій? (Глібів). Два го́луби во́ду пи́ли, а два колоти́ли (Пісня). Дітво́ра бо́втає во́ду (Луб.)]; 2) (возмущать, бунтовать) хвилюва́ти, баламу́тити, колоти́ти, каламу́тити, мути́ти, ворохо́бити, бунтува́ти. [По се́лах люде́й баламу́тять (Кониськ.). Так коло́тить усіма́, як вир водо́ю (Приказка). Колоти́ла Пили́пиха в нас у ха́ті (М. Вовч.). Мути́в, як на селі́ моска́ль (Котл.)]. • -тить общество (народ) – баламу́тити грома́ду (наро́д), колоти́ти грома́дою (ми́ром), каламу́тити в грома́ді, наро́д бунтува́ти. [Не вспів у село́ війти́, вже й каламу́тить ми́ром (Тобіл.). Почне́ каламу́тити в грома́ді (Грінч.). Ото́й Гу́ща наро́д бунтува́в (Коцюб.)]; 3) (тошнить) нуди́ти, ва́дити, мло́їти, (диал.) кану́дити. [Пра́вда ва́ша: наїда́лись, а вам тепе́р ва́дить (Шевч.)]. • Меня -ти́т – мені́ ну́дно (мло́сно, ва́дить), мене́ ну́дить (мло́їть, кану́дить). • На душе, на сердце -ти́т – на душі́, на се́рці мло́сно (ну́дно). |
Нава́ксить – наваксува́ти що чим. [Наваксува́в моска́ль ву́си, як чо́боти (Сл. Ум.)]. • Нава́кшенный – наваксо́ваний. |
Надува́ть, наду́ть –
1) надима́ти и (редко) надува́ти, наду́ти, (о мног.) понадима́ти, (редко) понадува́ти; (вздувать, пучить) обдима́ти, обду́ти, надима́ти, ду́ти, наду́ти, (от жидкости, влаги, сов.) набубни́ти, (о мног.) пообдима́ти, понадима́ти кого́, що. [Аероста́т надима́ють (редко надува́ють) га́зом (Київ). Вели́кий Зевс, надми́ його́ вітри́ло вла́сним ду́хом! (Куліш). Живі́т йому́ обду́ло (Червоногр.). Бага́тство дме, а неща́стя гне (Номис). Так нахлеста́вся (сиро́ватки), що аж набубни́ло його́ (Рудч.)]. • -ду́ть бока кому – полата́ти бо́ки (спи́ну) кому́, відлупцюва́ти (відлата́ти) кого́. • -ва́ть, -ду́ть губы – надима́ти, наду́ти гу́би, копи́лити, закопи́лювати, закопи́лити гу́бу и гу́би, скопи́лити гу́бу, набундю́чити гу́бу, (насм.) відква́шувати, відква́сити гу́би, (о мног.) понадима́ти, позакопи́лювати, повідква́шувати гу́би. [Гні́валася, надима́ла гу́бки, випина́ючи їх напере́д (Грінч.). Не копи́льте, ді́тки, гу́бок! Ї́жте, воно́ смачне́! (Сим.). «Не зна́ю»,— сказа́ла дочка́, закопи́ливши спі́дню гу́бу (Н.-Лев.)] Федул, что губы -ду́л? – шкода́ на Дани́ла: зроби́в з гу́би копи́ла; Іва́сю, чого́ ти гу́би розква́сив? (Гуманщ.); чи тебе́ наби́ли, що ти гу́би закопи́лив? (Гуманщ.). • -ва́ть уши кому – надима́ти (нату́ркувати) (по́вні) ву́ха кому́. • -ва́ть шнур, верёвку (у плотн., каменщ.) – натяга́ти и натя́гувати, напина́ти (ту́го, цу́пко), нацурко́вувати шнур(а́) (шну́рку), моту́зку (шво́рку). • Мне -ду́ло спину – мені́ прові́яло (проду́ло) спи́ну, мені́ наду́ло в спи́ну; 2) (навевать) надува́ти, наду́ти, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, наміта́ти, наме́сти́, нано́сити, нане́сти́, (редко: о сильном ветре, сов.) нашуга́ти, (во мног. местах) понадува́ти, понавіва́ти и понаві́ювати, понаміта́ти, понано́сити чого́. [Ві́тром аж у сі́ни сні́гу наві́яло (намело́, нанесло́) (Київщ.). Нашуга́є нам оце́й ві́тер дощу́ (Кролевеч.)]; 3) (обманывать) підду́рювати, піддури́ти, обду́рювати, обдури́ти, дури́ти, одури́ти, підма́нювати, підмани́ти, обшахро́вувати, обшахрува́ти, (зап.) ошу́кувати, ошука́ти, (диал.) огу́лити, (описат.) підголи́ти кого́, шту́кою підійти́ (зайти́) кого́, лудо́ю луди́ти, (о мног.) попід[пооб]ду́рювати, попідма́нювати, поошу́кувати, пообшахро́вувати кого́; срв. Обма́нывать. [Він оди́н нас усі́х попідду́рював (Харківщ.). Обду́рювати яко́сь ні́яково (Н.-Лев.). Я не ма́ю причи́ни підма́нювати вас (Крим.). Кого́ вони́ не обшахрува́ли! (Звин.). Аж пан собі́ заду́мує хло́па ошука́ти (Рудан.). Моска́ль козака́ як-раз огу́лить, а москаля́ і чорт не оду́рить (Номис)]. Наду́тый – 1) наду́тий, понади́маний; обду́тий, пообди́маний; закопи́лений, позакопи́люваний; натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий (ту́го, цу́пко), нацурко́ваний; 2) наду́тий, наві́яний, наме́тений, нане́сений, понаду́ваний, понаві́юваний, понамі́таний, понано́шений; 3) прлг., см. отдельно. |
Напи́сывать, написа́ть –
1) напи́сувати чого́, написа́ти що и чого́, спи́сувати, списа́ти про що, (начертывать) накре́слювати, накре́сли́ти, (нацарапывать, намарывать) надря́пувати чого́, надря́пати що и чого́, нашкря́бувати чого́, нашкря́бати що и чого́, нариґлюва́ти, нариґува́ти, наба́зграти, (о мног.) понапи́сувати, пописа́ти, понакре́слювати, понадря́пувати, понашкря́бувати, понариґльо́вувати що и чого́. [Напиши́ оце́ сло́во (Сл. Гр.). Написа́в де́чого на пе́рший раз (Квітка). Вона́ взяла́ й понапи́сувала на всіх воро́тях (Рудч.). У кни́гах усе́ як-ра́з попи́сано (Основа 1862). Вра́дили про все в тім папе́рі списа́ти; як умі́ли так і списа́ли (Грінч.). Та ви́рвемо по листо́чку, спи́шемо по письмо́чку (Гнід.). Коли́ й надря́пає що по-вкраї́нському, то се не вели́кого ва́жить (Грінч.). Це він сам нариґува́в, щоб нас піддури́ти (Богодух.)]. • -са́ть письмо кому – написа́ти листа́ кому́, до ко́го, (диал.) налистува́ти кому́, до ко́го, (о мног.) пописа́ти, понапи́сувати листи́. [Приведе́ш до ме́не, як попишу́ листи́ (Куліш)]. • -са́ть в письме (уведомить) – написа́ти, прописа́ти, приписа́ти (в листі́). [У листі́ написа́в їй про все (Богодух.). Чому́-ж ти мені́ за́раз сього́ не прописа́ла? (М. Вовч.). Наш моска́ль приписа́в, щоб йому́ хоч карбо́ванців два подали́ (Київщ.)]. • -са́ть в ответ кому – відписа́ти кому́. [Я відписа́в тобі́ того́ са́мого дня, як твого́ листа́ одібра́в (Київщ.)]. • -са́ть книгу, сочинение – написа́ти (скла́сти) кни́гу, твір. • -са́ть (составить) список, постановление, завещание – написа́ти (списа́ти, скла́сти) спис, ухва́лу, духівни́цю (запові́т, тестаме́нт). [Спишу́ папе́ри всі по фо́рмі, як годи́ться (Самійл.). Списа́в Хмельни́цький на папе́рі, чого́ козаки́ од короля́ бажа́ють (Куліш). Списа́ли постано́ву (Грінч.). І тестаме́нт сама́ списа́ла свій (Грінч.)]; 2) -са́ть красками, кистью, образами – змалюва́ти, намалюва́ти, ви́малювати фа́рбами, пе́нзлем, о́бразами), (устар.) написа́ти, списа́ти, ви́писати кого́, що. [Була́ чорня́ва, в рум’я́нцях, – змалюва́ти-б таку́ та диви́тися (М. Вовч.). Твоє́ бі́ле ли́чко да й намалюва́ти (Чуб.). Коли́-б мені́ ті́ї малярі́, ви́малювала-б ми́лого собі́ (Метл.). Ой ти, Окса́но, паня́ночко, в те́бе ли́чко, як я́блучко, – не так ли́чко, як ти сама́, як на карти́ні напи́сана: писа́в три дні ще й три годи́ні, до́ки ви́писав як на карти́ні; писа́в три дні ще й три но́чі, до́ки випи́сував ка́рії о́чі (Пісня). Ти́пи в по́вісті змальо́вано майсте́рно (Київ)]; 3) см. Надпи́сывать. Напи́санный – 1) напи́саний, спи́саний, накре́слений, надря́паний, нашкря́баний, нариґльо́ваний, наба́зграний, понапи́суваний и т. п.; 2) змальо́ваний, намальо́ваний, ви́малюваний, спи́саний, ви́писаний (на карти́ні). [До того́ ча́су у нас не було́ докла́дної програ́ми, спи́саної на папе́рі (Азб. Ком.). Зо́всім ні́би карти́на намальо́вана шту́чним пе́нзлем (Н.-Лев.)]. • Красиво -ный – га́рно (кра́сно) напи́саний; краснопи́сний; 3) см. Надпи́санный. -ться – 1) напи́суватися, написа́тися, списа́тися, накре́сли́тися, надря́патися, нашкря́батися, нариґлюва́тися, (о мног.) понапи́суватися, пописа́тися и т. п.; бу́ти напи́саним, спи́саним, понапи́суваним и т. п. [Як що пописа́лося у Шевче́нка під на́дихом фальшо́ваної істори́чньої тради́ції, так воно́ й закля́кло наві́ки (Куліш). Глянь, як га́рно написа́лося (Київщ.)]. • Видно так ему на роду -сано – ма́буть уже так йому́ суди́лося (на віку́ напи́сано). • Что -сано пером, того не вырубишь топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́везеш і воло́м (Номис); 2) змалюва́тися, намалюва́тися, ви́малюватися; бу́ти змальо́ваним, намальо́ваним; (устар.) написа́тися, списа́тися, ви́писатися; 3) (записываться) запи́суватися, записа́тися, (о мног.) позапи́суватися, пописа́тися. • Он -са́лся купцом – він записа́вся в крамарі́; 4) см. Надпи́сываться; 5) (вдоволь, сов.) написа́тися, (красками) намалюва́тися, (о мног.) понапи́суватися, понамальо́вуватися. |
Настоя́щий –
1) (нынешний) тепе́рішній, (современный) суча́сний, сьогоча́сний, (этот) цей, сей. [Ва́ша до́ля – це до́ля молоди́х че́сних люде́й тепе́рішнього ча́су (Н.-Лев.). Він уважа́в за профана́цію рівня́ти да́вніх аске́тів до тепе́рішніх черці́в (Крим.). Забува́єш про суча́сне життя́ (Крим.)]. • В -щее время – тепе́р, (пров. тепе́речки), тепе́рішнього ча́су, в тепе́рішній час, в тепе́рішніх часа́х, за тепе́рішніх часі́в, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) ни́ні. [Тепе́р я про це не ду́маю (Київ). Там тепе́речки нови́й база́р (Квітка). Не був ще тоді́ тим, чим був тепе́речки (Крим.). Ді́я, котра́ ді́ється в тепе́рішній час (Н.-Лев.). Нема́ кра́ще в тепе́рішніх часа́х, як бу́ти орендаре́м (Франко). Про о́діж ма́ло дба́ють ни́ні (Франко)]. • В -щее время я работаю на фабрике – тепе́р (на цей час) я працю́ю на фа́бриці. • До -щего времени – до цьо́го (до тепе́рішнього) ча́су, дотепе́р, до́сі, (зап.) дони́ні. [Довгота́ в цих склада́х заде́ржалася й до цьо́го часу (В. Ганцов). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’янеч.)]. • До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) – дотепе́рішній. [Всі дотепе́рішні до́сліди не дали́ вели́ких на́слідків (Крим.)]. • В -щем году – цього́ (в текущем: пото́чного, біжу́чого) ро́ку. • В начале -щего года – на (з) поча́тку цього́ (пото́чного, біжу́чого) ро́ку. • -щее положение – тепе́рішній (суча́сний, сьогоча́сний) стан, -нє (-не) стано́вище. • В -щем своём виде эта вещь мне не нужна – в тепе́рішньому (в цьому́) своє́му ви́гляді ця річ мені́ не потрі́бна; 2) грам. -щее время – тепе́рішній час (-су); 3) (этот, находящийся перед кем) цей, (данный) да́ний. • По -щему делу – в цій (в да́ній) спра́ві. • -щий случай – цей (да́ний) ви́падок (-дку). • -щим удостоверяется, что… – цим сві́дчу (сві́дчимо), що..; 4) (подлинный, истинный) спра́вжній, правди́вий, справедли́вий, (действительный) ді́йсний, (неподдельный) щи́рий, (сущий) су́щий, су́тий, (истый) і́сний, і́стий, істо́тний, (точь-в-точь, чистейший) чи́стий, досто́тний, (всамделишный) справде́шній, пра́вий, прями́й; срв. По́длинный. [Се наш спра́вжній друг (Коцюб.). (Він) спра́вжній був пое́т (Самійл.). Тепе́р ви спра́вжнє своє́ обли́ччя показа́ли, до́сі-ж була́ то ма́ска (Грінч.). Коха́ння спра́вжнє соромли́ве (Тобіл.). Незаба́ром той шипу́чий ка́шель перехо́див у спра́вжній (Коцюб.). З весно́ю, коли́ розпочали́ся спра́вжні робо́ти (Коцюб.). Йшли відва́жно, як правди́вії геро́ї (Франко). Правди́ві воло́ські гарбузи́ (Сим.). Фальши́ве зо́лото – для вас правди́ві гро́ші (Самійл.). Знахо́дять своє́ правди́ве призна́чення (Корол.). Справедли́вий чума́к був (М. Вовч.). Хліб, оде́жа, па́ливо то́що, – оте́ все й є справедли́вий доста́ток, спра́вжнє бага́тство (Рада). Ді́йсна столи́ця Да́нії – не Копенга́ген а Га́мбург (Грінч.). Щи́рий коза́к зза́ду не напада́ється (Номис). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II). Там упоко́ю люди́на зазна́є, ті́льки де во́ля є щи́ра (Грінч.). Красу́ня щи́рого класи́чного ти́пу (Н.-Лев.). Су́ща дра́ма, не ви́гадана, не підмальо́вана (Кониськ.). Су́ща причи́на супере́чки прояви́лася я́сно (Павлик). Ото́ було́ су́ще ща́стя моє́ (Кониськ.). І́сний моска́ль (М. Вовч.). На обли́ччя істо́тний Степа́н, але́ не він (Звягельщ.). Чи́стий ба́тько, – от як уда́вся сино́к! (Чигиринщ.). Ходи́в чи́стим босяко́м (Виннич.). Справде́шній коза́к (Сл. Гр.). Сиді́ла собі́ ві́льно, як справде́шня пта́шка (М. Вовч.). Відчу́ла справде́шній апети́т (Н.-Лев.). Я не міща́нка яка́сь там, а справде́шня па́ні (Н.-Лев.). Пра́вий ри́цар, ще молоди́й, а вже не ма́є рі́вні (Куліш). То моя́ пра́ва жі́нка (Яворськ.). Як поба́чиш, так прями́й запоро́жець! (Мирний). Пряме́є пе́кло там було́ (Греб.)]. • Самый -щий – справжні́сінький, щирі́сінький, існі́сінький, чисті́сінький. [Щирі́сінький матеріялі́ст (Рада). Існі́сінька щи́рість (Основа 1862). Чисті́сіньке пе́кло (Крим.)]. • -щее золото – щи́ре (су́те) зо́лото. • -щая стоимость – ді́йсна (спра́вжня) ва́ртість. • -щая цена – спра́вжня (правди́ва, справедли́ва) ціна́. • Теперь -щая пора садить деревья – тепе́р са́ме час сади́ти (садови́ти) де́рево. • По -щему – а) по-спра́вжньому, по пра́вді, спра́вді, (искренно) щи́ро, щиросе́рдно, по щи́рості; (как следует) як слі́д, наспра́вжки́, ді́йсно[е]. [Не вмі́є нічо́го як слід зроби́ти (Київ). Посвари́тися наспра́вжки не могли́ (Крим.). Дові́даємось ді́йсне, поба́чимо його́ – яки́й (М. Вовч.)]. • Я вас по -щему люблю – я вас правди́во люблю́ (коха́ю), я вас по пра́вді (таки́ спра́вді, щи́ро, щиросе́рдно) люблю́ (коха́ю); б) (сказать правду) напра́вду; пра́вду (напра́вду, по пра́вді) ка́жучи, по щи́рості, (в сущности) су́ще. [Напра́вду вам не тре́ба було́ втруча́тися в цю спра́ву (Київ). Вона́ су́ще не була́ черни́цею, по́стригу не бра́ла (Кониськ.). Продражни́ли його́ «Зимо́ю», а су́ще він прозива́вся Гу́ркалом (Кониськ.)]. • -щим образом – по-спра́вжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде – показа́ти себе́ в спра́вжньому своє́му ви́гляді. |
Перевора́чивать, перевороти́ть, переверну́ть –
1) (опрокидывать) переверта́ти, переверну́ти, перекида́ти, переки́нути, (о мног.) попереверта́ти, поперекида́ти що. [Переверну́в відро́ з водо́ю. Переки́нув ми́ску]; 2) переверта́ти, переверну́ти, перегорта́ти, перего́ртувати, перегорну́ти, (о мног.) попереверта́ти, поперегорта́ти. [Сі́но переверта́ють, щоб шви́дче со́хло. Перегорта́ли пригорі́лу соло́му (Грінч.)]. • -ть сено – перегорта́ти, переверта́ти сі́но. • -ть страницы – перегорта́ти, горта́ти сторінки́; 3) -ть на изнанку – лицюва́ти, перелицьо́вувати, перелицюва́ти, виверта́ти, ви́вернути, (о мног.) поперелицьо́вувати, повиверта́ти; 4) -ть (искажать) – переверта́ти, перекру́чувати, перекрути́ти, (о мног.) поперекру́чувати. [Сю шту́ку написа́в моска́ль по-на́шому і ду́же попереверта́в слова́ (Котл.)]. См. Искажа́ть. Переворо́ченный – 1) переве́рнутий, переки́нутий, (о мног.) попереве́ртаний, попереки́даний, попереки́дуваний; 2) переве́рнутий, перего́рнутий, (о мног.) попереве́ртаний, поперего́рт(ув)аний; 3) -тый на изнанку – перелицьо́ваний, ви́вернутий, (о мног.) поперелицьо́вуваний, повиве́ртаний; 4) перекру́чений, поперекру́чуваний. |
Перехо́жий –
1) перехі́дний, мандро́ваний. [Раз у ба́би перехі́дний моска́ль ночува́в (Рудан.)]; 2) см. Прохо́жий. |
По-солда́тски – по-салда́тському, як салда́т, як моска́ль. |
Посто́й – пості́й (-то́ю). [Прийшли́ у ту сло́боду салда́ти на пості́й (Кв.). Бідни́ли нас посто́ями ляхи́ (Куліш)]. • -то́й с продовольствием – ста́ція. [Да велі́в ляха́м, мости́вим пана́м, по козака́х, по мужика́х ста́цією стоя́ти, да не велі́в вели́кої ста́ції вимишля́ти (Дума)]. • Стоять -ем – стоя́ти, ква(р)тирува́ти, консистува́ти. [Гуса́рин тоді́ в на́шій ха́ті стоя́в. Моска́ль, що кватирува́в у нас (Г. Барв.). Почали́ жовні́ри, консисту́ючи по города́х і се́лах, незако́нні ско́рми од люде́й вимага́ти (Куліш)]. Стоящий -ем, см. Посто́йщик. |
Проде́лывать, проде́лать –
1) (отверстие) проробля́ти и -ро́блювати, пророби́ти, пробива́ти, проби́ти (на́скрізь), (прорубать) прору́бувати, проруба́ти, (просверлить) прове́[і́]рчувати, проверті́ти, (о мн.) попроробля́ти, попробива́ти, попрору́бувати, попрове́[і́]рчувати що. [Тре́ба ще одно́ вікно́ пророби́ти, щоб ясні́ше в ха́ті було́. Проруба́й вікно́, щоб ви́дно було́ (Чуб.)]; 2) что-н. с кем-н., над кем-н. – ко́їти, ско́їти що-небудь, з ким, чини́ти, учини́ти що-небудь, з ким-н., над ким-н., дока́зувати, доказа́ти що (чого́) над ким; (выделывать) виробля́ти, ви́робити, витворя́ти, ви́творити, витіва́ти, ви́тіяти що кому́-не́будь, що з ким-н. [Що ти ко́їш із не́ю? (Крим.). Чини́ли над не́ю вся́кі непотре́бства (О. Пч.). Моска́ль такі́ шту́ки дока́зує над сме́ртю (Чуб.). Отаке́-то лю́дям го́ре чума́ виробля́ла (Шевч.). Таке́ було́ и́ноді витворя́є (Номис)]. -лывать, -лать штуки, см. Выкидывать, Выделывать (штуки); 3) (работу) проробля́ти, пророби́ти, пороби́ти (робо́ту). [Тре́ба самому́ пророби́ти цю робо́ту, щоб зна́ти, яка́ вона́ важка́]; 4) (показывать чему выучили) проробля́ти, пророби́ти, пока́зувати, показа́ти. • Обезьяна -ла свои штуки – ма́впа пророби́ла (показа́ла) свої́ шту́ки; 5) -лывать крупу – де́рти крупи́; 6) -лать что (скопировать) – вда́ти що. • Проде́ланный – проро́блений, проби́тий, прору́баний, прове́рчений; учи́нений, дока́заний, пока́заний. -ться – 1) (об отверстии) – проробля́тися, бу́ти проро́бленим, пробива́тися, бу́ти проби́тим, прору́буватися, бу́ти прору́баним, прове́[і́]рчуватися, бу́ти прове́рченим; 2) чини́тися, виробля́тися; 3) (о работе) проробля́тися, бу́ти проро́бленим, поро́бленим. [Проро́блено чималу́ пра́цю]. |
Прохо́д –
1) (действие) прохі́д, перехі́д (-хо́ду); срв. Прохожде́ние. [Коли́сь перехо́дом стоя́в у на́шому селі́ моска́ль (Осн. 1862)]. • -хо́д войска – перехі́д ві́йська. • Зайти -хо́дом – зайти́ прохо́дом, перехо́дом; 2) (место для прохода) прохі́д, перехі́д (-хо́ду), (узкий между постройками) сутки́, суточки́, су́тичі; срв. Ход. [Між си́ми дома́ми вузе́нький прохі́д, що ті́льки прої́хати (Свидн.). За-для то́го прийшло́сь би, пра́вда, бі́льші пірамі́ди ще ви́щі будува́ти, перехо́ди роби́ти до́вші в них (Л. Укр.). Ви́жени ві́вці через су́тичі на ву́лицю (Поділля)]. • Нет -хо́да – нема́ прохо́ду, (сквозь толпу) нема́ про́ступу, просту́пку, про́товпу, пробо́ю (крізь на́товп). • Дать -хо́д кому (в толпе) проступи́тися перед ким. [Проступі́ться, лю́ди! за́раз вино́сять домови́ну (Звин.)]. • Он мне -хо́да не даёт, от него мне -хо́да нет – він мені́ прохо́ду, просту́пку, про́світку не дає́, від ньо́го (через ньо́го) мені́ прохо́ду, просту́пку, про́світку нема́(є). [Не дає́ мені́ прохо́ду, скрізь лі́зе в о́чі осо́ю (Кониськ.). Він мені́ що да́лі, то все бі́льше просту́пку не дає́, а я втіка́ю, хова́юсь від йо́го (Г. Барв.). А тепе́р їй Мики́та просві́тку не дає́, перейма́є та нага́дує старе́ цілува́ння (Грінч.). Лю́ди о́чі ви́сміють, просві́тку мені́ не бу́де (Кониськ.)]. • -хо́д горный – прохі́д міжгі́рний, тісни́на. • Лесной -хо́д зверей – лаз, (ум.) лазо́к (-зка́). • Слуховой -хо́д – слухови́й про́від (-воду). • Задний -хо́д – відхі́дник, калю́х (-ха́), гу́зно, (опис.) дупе́льце, вікно́, кагла́. |
Прусак (насеком.) – прус, пруса́к, моска́ль. [Ті́льки су́мно вигляда́ють із шкалу́пин прусаки́ (Руд.)]. |
Прусса́к (житель Пруссии) – прус, пруса́к. [Звоюва́в моска́ль пру́са (Лукаш.)]. |
Пуска́й и Пусть, нар. – хай, неха́й, (зап.) най. [Хай їй лиха́ годи́на! (Рудч.). Ой не спиня́йте у ставу́ води́, неха́й вона́ ри́не! Ой не піду́ я за п’яни́ченьку, неха́й він ізги́не (Пісня). Хто во́лі ще не відцура́всь, неха́й іде до бо́ю (Л. Укр.). Хто не вмі́є моли́тися, най іде́ на мо́ре учи́тися (Номис)]. • Пусть он придёт – хай (неха́й, най) він при́йде. • Пусть делает, что хочет – хай (неха́й, най) ро́бить, що хо́че. • Пусть будет по вашему – хай (неха́й, най) бу́де по ва́шому, (шутливо) хай (неха́й, най) ва́ше зве́рху бу́де, неха́й бу́де з гре́чки мак! • Вы этого хотите? пусть будет так – ви цьо́го хо́чете? хай (най) бу́де так. • Мои родители, -скай будут здоровы, приедут ко мне – мої́ батьки́, неха́й (хай, най) здоро́ві бу́дить, бода́й здоро́ві були́, коби́ здоро́ві (бу́ли), приї́дуть до ме́не. • Ну пусть будет и так – чи так, то й так. • Пусть-ка – неха́й-но, неха́й-лиш, неха́й лише́нь. [Неха́й-но спро́бує сам сюди́ прийти́!]. • Пусть его сердится – хай собі́ се́рдиться; 2) (всё равно, маловажно) дарма́, дарма бери́. [Та́ту! лі́зе чорт у ха́ту! – Дарма́, аби́ не моска́ль (Номис). Уже-ж хоч і сиро́вате про́со – дарма бери́, – а повезе́м зодра́ть (Борз.)]. • Может быть, это и не ваше, да пусть, берите! – мо́же це й не ва́ше, та дарма́, – бері́ть! |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Служивый – моска́ль, -ля́. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
Моска́ль, -ля́ –
1) русский. • Москаля́ підпуска́ти, підво́зити кому́ – пыль в глаза пускать, надувать, обманывать кого. 2) холодный северный ветер; 3) солдат; 4) сорт льна; 5) сорт чесноку. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
моска́ль, -ля́, -ле́ві, -ле́м, -калю́! -калі́, -лі́в |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Амуни́ція, -ції и амуни́ця, -ці, ж. = Муниція. Зачав він [москаль] забивати цвяшки, де він ружжо повісить, де амуницію. Чуб. І. 219. Як амуницю спорядили і насушили сухарів. Котл. Ен. IV. 58. |
Биле́т, -та, м.
1) Билетъ. 2) Паспортъ. 3) Отпускной солдатскій билетъ. По дорозі йшов молодий москаль додому по билету. Левиц. І. 1. 4) Двадцатипятирублевая ассигнація. А що за цю коровку? — Билет. Золотон. у. |
Бле́яти, бле́ю, -їш, гл.
1) Блеять. Реве маржина, блеють вівці. Шух. І. 197. 2) Баять, говорить, болтать. Блеяй, блеяй, пане Свириде, зобачим, що з того вийде. Ном. № 13026. А народ блеє та й блеє, що москаль замовив дощ. Черниг. г. |
Бра́во, нар. Хорошо, красиво. Казав москаль «право», та й збрехав браво. Посл. Ум. Браве́нько, браве́сенько. |
Бу́йвіл, -вола, м. Буйволъ. Греб. 359. Да з’їхалось да три воли, да три воли, три буйволи. Чуб. III. 355. Їхав москаль буйволами. Драг. 2. Ум. Бу́йволик. Ув. Буйволя́ка. |
Ви́рва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. Борз. у. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Лубен. у. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. О. 1862. IX. 114. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Мкр. Н. 29. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. У три ви́рви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. І. 16. |
Відстановни́й, -а́, -е́. Отставной. Він відстановний москаль і з давніх москалів нема старішого над його. Васильк. у. |
Ги́нути, -ну, -неш, гл. Погибать, умирать; о скотинѣ: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Ном. №751. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65. Тисячами гинуть голоднії люде. Шевч. 331. Дурно тільки слова твої гинуть. МВ. II. 62. |
Го́рло, -ла, с.
1) Горло, глотка. Проханий кусок горло дере. Ном. № 4493. Кричать на все горло. К. ЧР. У горлі пересохло. Треба горло промочити. На го́рло заробля́ти. Зарабатывать на водку. Черк. у. Го́рлом дарува́ти. Освобождать отъ смертной казни. От уже ж бо осуджено, щоби Теклуні ні січено, ні рубано, але щоби Теклу горлом даровано. Гол. І. 53. Го́рлом, на го́рло скара́ти. Казнить смертью. 2) Дуло въ пушкѣ, ружьѣ. Москаль гармати горлом у вічі поставив. Стор. ІІ. 199. 3) Входь въ рыболовный сакъ. Шух. І. 224, 228. 4) См. жорна. Шух. І. 261, 264. 5) Съуженное мѣсто кошари въ полонинах. Шух. I. 192. Ум. Го́рличко. Ном. № 11587. |
Гоца́к, -ка́, м. Особаго рода танецъ съ прыжками. Жижки од танців задрижали, вистрибувавши гоцака. Котл. Ен. I. 20. Москаль покинув глек да садить гоцака. Греб. 373. |
Гуса́рин, -на, м. Гусаръ. Не вернувся із походу гусарин-москаль. Шевч. 487. |
Да́рма́, нар.
1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився да́рма. Ком. II. 2) Ничего не значить, пускай его, ну его, нужды нѣтъ, ничего. Дарма́ — ярма, аби б воли були. Ном. «Тату! лізе чорт у хату!» — «Дарма́, аби не москаль. Ном. № 809. Мо’ то й не ваше, та дарма́, беріть уже. 3) Не хуже чѣмъ, не уступаетъ. Вітряк меле дарма́ водяного млина. НВолын. у. Таке солодке зілля, дарма патоки. НВолын. у. 4) Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма́, що пил і попіл. К. Св. П. Дарма, що голий, да в під’язках. Посл. Да́рма-га́рма. Ни съ того, ни съ сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна. Нп. |
Ді́йма, -ми, ж. Предчуствіе, вѣсть, догадка? Венгер Руса не боявся, не мав тої дійми, бо він не чюв, шьо йде москаль вороними кіньми. Гол. II. 461. |
Додрібуши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія до какого либо времени, случая. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити.... Додрібушився москаль, що батьків бич та зачепив москалевого. Грин. II. 207. |
Дока́зувати, -вую, -єш, сов. в. доказа́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Договаривать, договорить. «Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69. 2) Показывать, показать, дѣлать, сдѣлать, продѣлывать, продѣлать. Котл. НП. 388. К. ЦН. 219. О. 1861. XI. 104. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Дай нам, мати, доказати, що ми — рідні діти тих великих, що за правду гинули на світі! К. Досв. 33. Чого прозьба не докаже, те докажуть буки. Ном. Бачить Бог, що москаль такі штуки доказує над смертю, — велів йому іти, куди хоче. Чуб. І. 319. 3) — кому. Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б мені на чужині хоч одна людина, — ніхто б мені не доказав, що я сиротина. Мет. 58. Було старий і стане доказувати жінці: на яку ми його (сина) радість вигодували? Який з його хазяїн буде? Стор. І. 60. Вона мені щодня добре докаже. Того ж бо я й тужу: твоїй матері не вгожу... Постелю постіль — не ляже, — моєму серденьку докаже. Мет. 264. 4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. «Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький та Калиновський?» — Одібрав і од їх листи: один на другого доказує, — видко, що нема між ними доброї згоди. Стор. МПр. 89. 5) Быть въ состояніи, умѣть, съумѣть сказать, разсказать, пояснить. От про камінь тіки я не докажу, чи взяв його хто, чи він там. Драг. 11. Чи на сій худобі жив, чи, може, й на другій, — сього тобі не докажу. О. 1861. X. 26. |
Дрібоши́ти и дрібуши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити. Грин. II. 207. Поэтому дрібошити = дріботати 2. Кінь.... дрібошив ристю. Левиц. І. 484. |
Жартува́ти, -ту́ю, -єш, гл.
1) Шутить. З Богом нічого жартувати. Ном. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. 2) Проявлять любовныя ласки. Жартувала дівчина до зорі, поки стало видно вже на дворі: «Іди, іди, козаченьку, додому, не хвалися, серденько, нікому. Нп. Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же! Мет. 69. Стала вона ночувать коло його, він давай з нею жартувать. Рудч. Ск. І. 211. |
Загруза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. загру́знути и загру́зти, -зну, -неш, гл. Вязнуть, завязнуть, увязнуть. Не громадь, дудку, сіна, бо загрузнеш по коліна. Ном. № 4305. А в той гарбуз москаль загруз. Чуб. V. 1070. |
Замекеке́кати, -каю, -єш, гл. = Замекати. Москаль бодай би не козою замекекекав. Котл. Ен. IV. 10. |
Казе́нний, -а, -е. Казенный. Москаль казенна вещ. Ном. № 799. Були і панські, і казенні. Котл. |
Кахи́, меж., выражающее кашель. Ой ти, старий, кахи-кахи, я, молода, хихи-хихи! Нп. Знов біжить москаль поз двір та: кахи! А вона й собі: кахи! Рудч. Ск. II. 165. |
Кватирува́ти, -ру́ю, -єш, гл.
1) Квартировать. В його кватирував о. Яким ще семинаристом. Св. Л. 216. 2) Стоять постоемъ. В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Гол. І. 147. Москаль, що кватирував у нас. Г. Барв. 425. |
Ке́рез, пред.
1) Черезъ. Москаль... пошов навпрямець керез став. Рудч. Утоптав стежечку керез тещин двуір. Чуб. 2) Изъ-за. Керез тебе, жено, своїх будем страхати. |
Ки́дати, -даю, -єш, одн. в. ки́нути, ки́ну, -неш, гл.
1) Бросать, кидать. Та й почав мені кидати у пазуху п’ятаки з обох кишень. ЗОЮР. І. 250. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Мет. 92. Ой взяли го за реберці та й кинули через дверці. Гол. 2) Оставлять, бросать, переставать. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Мет. 78. Кидай... вечеряти: час на коня сісти. Макс. 3) — во́ду. Качать насосомъ. 4) — кров. Дѣлать кровопусканіе. 5) — сі́но. Подавать сѣно при укладываніи его въ стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать. О. 1862. IX. 7. 6) — ли́хом об зе́млю. Забыть о горѣ, пренебречь имъ. Кинь лихом об землю та давай погуляєм. 7) Ки́нути о́ком. Взглянуть, завидѣть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась. Св. Л. 170. 8) Ки́дати хляще́м. Бросать въ безпорядкѣ, какъ попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю. Кіевск. у. |
Командєрство, -ва, с. Начальство военное. Господа москаль! а скажіть, будьте ласкаві, вашому командєрству, коли треба вівса, або якого борошна, то нехай прийдуть. Кв. І. 131. |
Межува́ти, -жу́ю, -єш, гл.
1) Межевать. Ой уступив москаль у запорозьку землю та й став межувати, де слободи, де городи добре буде сажати. Нп. 2) Граничить. Чернігівська губернія межує з київською. Черниг. у. |
Ми́лиця, -ці, ж. Костыль, деревяшка, деревянная нога. Щоб ти на милицях пішов. Ном. 3720. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 398. |
Моска́лик, -ка, м.
1) Ум. отъ моска́ль. 2) Родъ морской рыбы. Потім посипались з матні на берег здорові лакерди... заблищали червоно-золоті москалики. Левиц. 3) Жучокъ Coccinella quintempunctata. |
Моска́личок, -чка, м. Ум. отъ моска́ль. |
Моска́ль, -ля́, м.
1) Великороссъ. Москаль ликом в’язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ном. № 849. Підпуска́ти, підво́зити москаля́. Лгать, надувать, обманывать. Не слухайте, батьки, сього ледащиці: підвезе він вам москаля!.. Не москаля я вам підвіз, а роблю все по правді. К. ЧР. 376. 2) Солдатъ. Пан постановив оддати Миколу в москалі. Левиц. 3) Сортъ льна, сѣмя котораго не вылущивается само собой. Полт. 4) Сортъ чесноку. Вас. 204. 5) Насѣк. Pyrrhocoris apterus. Вх. Пч. І. 7. Ум. Моска́лик, моска́личок, моска́льчик. Роскажіть лиш, дядечку-москаличку, які дива ви бачили. О. 1862. V. 29. Ув. Москалю́га. К. Дз. 79. |
Моска́льство, -ва, с.
1) Соб. отъ моска́ль. 2) Обрусѣлость. Українську натуру я добре знаю. Все се москальство лежить на їх, як на волу сідло. Левиц. І. 313. |
Моска́льчик, -ка, м. Ум. отъ моска́ль. |
Москалю́га, -ги, м. Ув. отъ моска́ль. |
Москва́, -ви́, ж.
1) Москва (городъ). 2) = Москаль. Москаль, що якесь старе залізо продавав... і не чує, що жвавий міщанин у чемерці штовха його: «Москва, москва, чи продаєш залізо?» МВ. І. 24. |
Москівщи́на и Московщи́на, -ни, ж. Великороссія. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65. |
Моско́вець, -вця, м. = Москаль 1. К. Дз. 115. |
Мота́ти, -та́ю, -єш, одн. в. мотну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Мотать, наматывать, мотнуть. Мотати нитки на клубок. На ус мота́ти. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Слухає та на ус мотає. Чуб. І. 289. 2) Болтать, болтнуть, качать, качнуть, махать, махнуть. Увійде москаль у хату, мотне патлами. Греб. 405. |
Муни́ця, -ці, муни́ція, -ції, ж. Амуниція. Дадуть тобі, синку, солдатську муницю. Нп. Москаль закусив, подякував Богу... да за муницію та й пішов собі. Драг. |
Мути́ти, мучу́, -тиш, гл.
1) Мутить, возмущать. 2) Производить безпорядокъ. Мутив, як на селі москаль. Котл. Ен. І. 25. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. № 876. |
Накрива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. накри́ти, -кри́ю, -єш, гл.
1) Накрывать, накрыть, покрывать, покрыть. Поцілував мертвих в очі, христить, накриває червоною китайкою голови козачі. Шевч. 203. Накри́в мо́крим рядно́м. Сразу и неожиданно набросился, напалъ на кого-либо, преимущественно словесно. Ном., стр. 68. 2) Обычай: покрывать, покрыть голову новобрачной пли утратившей дѣвство. См. Покривати. Пішов москаль в Туреччину, Катрусю накрили. Шевч. Вже ж Тетяна не дівочка, вже накрита голівочка. Грин. III. 270. |
Напаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Надушиться, пропитаться запахомъ. У садочок пійду, — васильками напахаюсь. Нп. Напахаєшся зіллячка розмаринового, націлуєшся личенька рум’яного. Нп. Ти по чужих степах находився, руської кости напахався, то вона коло тебе й пахне. Рудч. Ск. І. 85. Москаль, напахався московського духу. О. 1862. V. 40. |
Невми́ваний, -а, -е. Неумытый. Якийсь москаль сидить: головач роскошланий, невмиваний. МВ. II. 13. |
Нече́пурно, нар.
1) Некрасиво; нехорошо. 2) Неряшливо. 3) Плохо, нехорошо. Отто тільки нечепурно, що москаль взявся по нашому і про нас писати, не бачивши зроду краю і не знавши звичаїв і повір’я нашого. Котл. НП. 400. |
Огу́лити, -лю, -лиш, гл. Обмошенничать, надуть. Москаль козака як раз охулить, а москаля і чорт не одурить. Ном. № 846. |
Осе́ля, -лі, ж. Жилище. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. Шевч. До нашої оселі якийсь москаль припхався. Кобел. у. В оселі гріх світити, бо чорт прибіжить. Васил. у. |
Пано́к, -нка́, м. Мелкопомѣстный помѣщикъ. Василь, як москаль, став на самім переду, де звичайно стоять на селах панки да підпанки та попаді з дочками. Левиц. І. 13. Ум. Пано́чок. |
Перехо́дом, нар. По пути, во время прохожденія. Колись переходом стояв у нашому селі москаль. О. 1862. І. 28. |
Пе́ртися, пру́ся, пре́шся, гл. Переться, напирать, лѣзть. В німецькі землі, у чужії претеся знову. Шевч. 211. Та співаю, щоб та печаль не перлася, як той москаль. Шевч. |
Поволокти́, -чу́, -че́ш, гл. Поволочь, потащить. Москаль встав і насилу поволік потомлені ноги. Левиц. І. 2. Чи не поволочеш ти вовчого хвоста? Ном. № 11037. |
Поз, нар.
1) = Повз. Один москаль наглядів якось гарну молодичку та все біга поз двір, все біга, щоб як небудь зачепить її. Рудч. Ск. II. 164. 2) Возлѣ. МУЕ. І. 124. Поз молоду з лівого боку сідає старша дружка. МУЕ. І. 124. (Полт. г.). |
Поколо́шкати, -каю, -єш, гл.
1) Всклокочить, взъерошить (волосы). О градѣ: побить, свалить стебли растеній. Гряд поколошкав трошки хліб. Харьк. 2) Встревожить, испугать. Та не гомони, дядьку: усю рибу поколошкав. Морд. Оп. 33. Москаль убіг у хату, з печі її стяг, дітей поколошкав. Г. Барв. 53. |
Попереверта́ти, -та́ю, -єш, гл. То-же, что и переверну́ти, но во множествѣ. Мнж. 32. Ослони... поперевертає. Єв. Мр. XI. 15. Сю штуку написав москаль по нашому і дуже поперевертав слова. Котл. НП. 398. |
Потасува́ти, -су́ю, -єш, гл. Поколотить. Було його на вольній або на вечорницях потасують добре, бо таке задьорне було. Кв. Тим же він і сердитий. Добре, що ще не потасував тебе. Се диво, що москаль голодний заснув, не потасувавши хазяйки. Котл. МЧ. 443. |
Припи́сувати, -сую, -єш, сов. в. приписа́ти, -шу́, -шеш, гл.
1) Приписывать, приписать. 2) Писать, написать (въ письмѣ). Грин. II. 290, 100. Батько приписав з дому до сина, щоб той приїхав. Грин. II. 271. Наш москаль приписав, щоб йому хоч карбованців два подали. Кіев. у. А ще од своїх рук листи писав, до Василя Молдавського посилав, а в листах приписував... АД. II. 100. |
Про́торг, -га, м. = Протір. Москаль і проторг проковтне, та не вдавиться. Ком. Пр. № 715. Хто хоче собаку з світа згубити, той дасть їй проторга ззісти. Борз. у. |
Прус, -са, м.
1) Насѣк. прусакъ. 2) Пруссакъ, житель Пруссія. Шух. І. 183. Ізвоював москаль пруса. Лукаш. 69. |
Ра́ди́й, -а, -е. Радъ, веселый, довольный. Ввечері було прийде її москаль з роботи, радий та веселий. Левиц. І. 34. Чим хата багата, тим і рада. Чуб. III. 29. Всі вороги раді з того, що нема чумака мого. Чуб. V. 1198. Рада Ганна за пана, та пан не бере. Ном. № 5386. Ум. Раде́нький, раде́сенький. Шевч. 2 54. Раденький, що дурненький. Ном. № 12674. |
Ра́птом, нар. Внезапно, вдругъ, неожиданно. Опат. 17. Так раптом взяв і поїхав. Уман. у. Як рипнули двері, москаль раптом прокинувся. Левиц. Пов. 178. |
Риска́ль, -ля́, м. Заступъ. Хиба тобі вже розв’яже рискаль та лопата. Гол. І. 290. То Костюшко, то москаль сварилися за рискаль. Гол. |
Скепкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Сдѣлать пакость въ насмѣшку? Москаль прокляти так зробив їм да такую капость скепкував. Рудч. Ск. II, 173. |
Стіша́тися, -ша́юся, -єшся, сов. в. сті́шитися, -шуся, -шишся, гл. Радоваться, обрадоваться. Чуб. V. 862. Прийшов син з війська, оце мати стішиться. НВолын. у. Москаль аж стішився: ото, каже, волом їхати (гарно)! Драг. 2. |
Туре́ччина, Туре́щина, -ни, ж. Турція. Пішов москаль в Туреччину. Шевч. |
Тьо́пати, -паю, -єш, гл.
1) Шлепать (по грязи). 2) Ѣсть, уплетать. Наварила вона вечеряти, поставила; москаль так тьопає. Рудч. Ск. II. 165. І вечері ніколи не варили, усе обідню юшку тьопали. Г. Барв. 505. |
Ударяти, -ря́ю, -єш, сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл.
1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Рудч. Ск. І. 104. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. Нп. Ударив києм. Куля вдарила. Ударити під ли́чко, під лице. Ударить въ ухо. НВолын. у. — на одліт. Приблизивъ правую руку къ лѣвому плечу, ударить отъ себя. Ударив мечем на одліт. НВолын. у. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. Дощ ударив та ше і з вітром. Мнж. 27. Треба про те нам дбати, щоб Господь дощиком ударив. Лебед. у. Ударити чоло́м. поклониться. Перші посли прийшли, хорошенько в хату ввійшли, та вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. — ли́хом об землю. См. Лихо. Ном. № 2426. 2) — на ко́го. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. К. Псал. 60. 3) Только сов. в. — нога́ми, — гопака́. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. Шевч. 126. Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. Нп. 4) — у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. Рудч. Чп. 162. Ударили в дзвони. Шевч. 161. — в тимпа́ни. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. К. Псал. 189. — у стру́ни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. К. Досв. 5) — з гарма́ти. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. Шевч. 234. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля. Вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. Рудч. Чп. 104. 6) Вдаря́ти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. Ном. № 11930. 7) Вдаря́ти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря. Ном. № 1837. |
Хрін, -ну, м.
1) Хрѣнъ. Орел летить найвище, а хрін росте найглибше. Ном. № 407. Це йому́ як хрі́ном під ніс. Это ему крайне непріятно. НВолын. у. Часто употребляется вмѣсто слова чортъ въ соотвѣтвующихъ выраженіяхъ. Нехай йому хрін! Г. Барв. 301. Хрін його́ ба́тька зна́є! Чортъ его знаетъ! Ном. № 2138. Хрін його́ не взяв. Чортъ его не взялъ. Мутив, як на селі москаль, бо, хрін його не взяв, моторний. Котл. Ен. І. 25. До хрі́на = До чорта, т. е. очень много. А їх тоді було до хріна на селі. Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 81). |
Чарівни́к, -ка́, м. Волшебникъ, колдунъ, очарователь. Москаль на хитрощі піднявся і видавав, мов він чарівник. Котл. МЧ. 481. |
Чвала́ти, -ла́ю, -єш, гл. Тащиться, плестись. А вже мені, старенькому, без коня пропадати: не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. І тілько що прийшли к воротам і в двір пустилися чвалать. Котл. Ен. III. 60. Москаль знає, куди чвалає, да ще питає. Посл. |
Чорт, -та, м.
1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. Ном. Чорт-ма, чорт-ма́ло, чорт-ма́тиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ном. № 12331. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Нп. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. Полт. Чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. Чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. Чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Ном. № 841. Чорт зна що, не Брути! Шевч. 214. Чорт зна що плутає. Рудч. Ск. І. 187. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Ном. № 3288. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Левиц. І. 527. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Ном. № 8272. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Рудч. Ск. І. 25. Чорт його зна, як і вчитись. Левиц. І. 247. Чорт батька знає, як співають! Гліб. Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! Рудч. Ск. І. 75. До чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. Стор. II. 28. 2) Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 36. Ум. Чо́ртик, чорто́к. Чуб. І. 219. Ном. № 275. Ув. Чорти́сько, чорти́ще. Чуб. І. 106. Чортя́ка. |
Шине́ля, -лі, ж. = Шенеля. Москаль скинув шинелю. Рудч. |
Шкандиба́ти, -ба́ю, -єш, гл.
1) Хромать, прихрамывать. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 397. 2) Итти хромая, итти съ трудомъ. Близько видати, та далеко шкандибати. Ном.№ 11423. Іде Катря, шкандибає. Шевч. 81. |
Што́кати, -каю, -єш, гл. Говорить: што́, вообще стараться выражаться по русски. Прийшов ото москаль з війська додому: штокає, какає, до його й приступу немає. Грин. II. 206. Майстер ще з неї (дитини) городянина зробить, ушкати, штокати, душею кривити навчить та й усіма звичаями од селян одрізнить. К. (О. 1862. III. 22). |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
*Збіжа́лий, -а, -е. Беглый. Може це якийсь збіжалий москаль. Н.-Левиц. |
Моска́ль, -ля, м. *6) Холодный северный ветер. От москаль дме, аж крізь кожух дошкуляє. Пир. у., Конон. |
Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів)
Allium sativum L. — часни́к горо́дній (Сл; Mk); лук чісник (Вх2), часни́к (Ру, Оп; Рг1, Ln, Пс, Жл, Мн2, Ум, Гр, Ян4, Дб, Ду, Ів, Сл, Гд, Mk, Ос, Ук, Он, Мс, Гб — ЗАГ), чісни́к (Вх1, Вх6; Жл, Сл, Mk — ПД, ДС), чісни́к звича́йний (Мл), чісник сійний (Вх1); моска́ль(-ик) (Гр, Сл), устро́й (Ан, Mj, Мс — СТ, ПД), цеснок (Гб — ЛМ), часник зуб(к)овий (Сл), часно́к (Он, Мс, Гб — СТ, БО, ЛМ), чесна́к (Вх7 — БО), чесни́к (Жл, Вх4, Mj, Mk — ПД, БУ, ЛМ), чеснок (Гв, Hz, Рг1, Ср, Вх5, Hl, Шх, Mk, Ос — СТ, ГЛ, БУ, ГЦ, ЛМ), чеснок дикий (Ан — СЛ), чисни́к (Гб — ДС), чісно́к (Сл, Mk, Мс — СТ, ПД, БУ), чосни́к (Ан, Жл, Mj, Rs, Mk — ПД, ВЛ, БУ). |
Eryngium planum L. — микола́йчики си́ні (Сл, Ру); микола́йчик си́ній (Мл), миколайчики плоскі (Оп), покоти́поле звича́йне (Вх1; Жл), синеголо́в (Сл; Рг1, Пс, Шм, Шс2, Ду, См — СД, СТ); бодячо́к польови́й (Нв, Сл — ВЛ), будяк колючий (Ос — СД), будя́к си́ній (Ан — СД), будяки (Ос — ПД), будячки колючі (Ос — ПД), будячо́к (Ан, Кр, Ів, Сл — СД), ведмедиця (Сл — СЛ), во́гник (Гб2 — ГЦ), головник синій (Hl — БУ), зілля від кольок (Ос — СД), зубатни́к (Он — БО), колю́чка(и) (Ан, Сл, Mk, Ос — СД, СТ, СЛ), колю́чки́ си́ні (Рг1, Ан, Пс, Мн, Ів — СТ, СЛ), кольки (Ос — СД), люби́-мене́ (Нв, Ду, См — СД, БУ), лю́бка(и́) (Ан, Ів — СТ, СЛ), миколаєвки (Сл — ПС), миколаївки (Ос — СД, ВЛ), миколаї(є)вці (Ян2, Сл — СД), микола́йки (Вх, Вл, Ан, Пс, Жл, Мн, Ду, Ів, Сл, Mk, Лс2, Ук — СД, ПД, ВЛ, ДС), миколайське (Mj — ПД), микола́йці (Вл, Ан, Ів, Сл — СД, ПС), микола́йчики (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ду, Ів, Ос — ПД, ВЛ), миколки (Сл — ПС), моска́ль (Гб — ВЛ), никола́єць (Нв, Жл, Вх1, Ду — ВЛ), пальчик (Ан — СЛ), перекоти́по́ле (Вх7, Mj — ПД, БУ, ГЦ), перелет (Ос — СЛ), перелетник (Ан — ПС), перельотник синій (Ос — СТ), перені́(о́)с-зі́лля(є) (Ан, Ів), переполо́шник (Ан, Ду, Ів), покотиполе (См — СД, ГЦ), полунушник (Ан — СЛ), свинушка (Ан — СЛ), синеголовка (Ln — СТ), синеголовник (Ан — СТ), синяк (Ос — СД), чортиполох (Сл). |
Taraxacum officinale Weber — кульба́ба ліка́рська (Ру, Оп), кульба́ба звича́йна (Вх1, Вх2, Вх6, Мл, Сл, Ру); кульба́ба (Вх3; Ав, Чн, Вх, Рг1, Вл, Лч, Ан, Ln, Пс, Жл, Кр, Шх, Ян2, Дб, Ду, Ів, Сл, Гд, Mk, Ва, Ос, Ук, Рм, Мс, Гб, Мг — ЗАГ); ба́ба (Ян4, Лс2 — СТ, ВЛ, ПЦ), бабаки (Ян4 — СТ), баба-куля (Км), ба́баку́ль (Вх7, Мс — СТ, ДС), ба́бка (Вл, Вх7, Ум, Ян4, Мс, Гб, Мг — СТ, ВЛ, ЗК), бара́нки (Ан, Ів — ПД), бара́нчики (Сл, Мг — СТ, ЗК), батужни́к (Мг — ЗК), борода́вник (Гв, Во, Жл, Сл, См — ДС), будяк жовтоцвітий (См — СД), бу́лочки (Сб — СТ), вірність мужська (Км), гра́бельки (Мг — ЗК), гуменник (Во, Mk), гуме́нце́ попо́ве (Рг1, Ан, Пс, Жл, См — СД), дєдо́вник (Лс2 — ПЦ), ді́дики (Мг — ЗК), дід(к)и́ (Сл, Мс — СД, СТ), дуйві́тер (Сб — ЗК), жабник (Mk), жи́дик (Вх, Вх1, Ум — ДС), жовту́(ю́)шка (Жл), жовту́шки (Сб — ПД), зуб во́вчий (Гр, Сб — ДС), кагане́ць (Сб — ДС), козачки (Сл — СЛ), кочанець (Hl — БУ), кулі(и)ба́ба (Сл, Сб — СД, СТ), ку́льба-ба́ба (Mj, Mk, Мч — ПД, ДС), кульба́бка (Лч, Вх6, Вх7, Сл — СД, ЗК), кульба́бок (Вх7 — ЗК), ку́льба́вка (Вх7, Гб2 — ГЦ), кульба́ка (Ум, Ів), кульбаха (Mj, Mk — СД), купа́ва (Гр — ЗК), купа́ла (Вх7 — ЛМ), летю́(у)чки (Ан, Ум, Ів, Сл, Мс — СТ), листочки (Ян4 — СТ), любов хлопців (Км), маї́вка (Вх, Ум, Ів, Сл, См — ДС, ЛМ), маї́к(и) (Вх7, Гб — СЯ, ЛМ), май (Вх, Жл, Ум, Ду, Ос — ДС, ЛМ), ма́йка (Вх, Вх1, Ум — ДС), ма́ти-ма́чуха (Сб — ДС), мела́йниця (Мг — ЗК), мелайнички́ (Мг — ГЦ), мо́лоч (Мг — ЗК), мо́лоч горо́довий (Шх, Ду — ГЦ), мо́лоч ди́кий (Вх7 — ЗК), молоча (Он — БО), моло́ча́й (Ян4, Сл, Лс2, Он, Рм, Мс, Гб, Мг, Сва — ЗАГ), молоча́й ди́кий (Км, Сб — ДС), молоча́йниця (Сб — ДС, ЗК), молоча́к (Сб — ПС), мо́лочень (Мг — ЗК), моло́чець (Он — БО), мо́лочи́й (Гб, Сб, Коб — ДС, БО), моло́чі́й (Вх, Ду, Сл, Mk, Ос, Он, Мс, Гб, Мг — ЗАГ), молочі́йка (Сб — ВЛ), мо́лочінь (Сб, Тка — ДС, ЗК), молочка́вець (Мг — ЗК), молочко (Mk — БУ), молочко́ жо́вте (Мс — СТ), моло́чни́к (Вх, Вх1, Мс, Мг — СТ, ДС, ЗК), моло́шник (Гр — ПС), москалик (Mk, См — ПД), моска́ль (Mk, Лс2 — ПЦ), надува́нчики (Сб — ПС), обду́в лі́карський (Мг — ГЦ), о́гники (Мг — ЗК), одува́нчик (Ln, Ос, Мс, Гб, Мг — СД, СТ, ЗК, ЛМ), омела́н (Кар — ЗК), омеля́(а́)нка (Км, Мг — ЗК), пади́волос (Мг — ЗК), пауки́ (Вх, Вх1 — ДС), пі́вка (Сб — ДС), плі(е)ши́вець (Ан, См, Смо — ПД, ДС), плішівник (Го2 — СЛ), подорожник (Ав — СД), по(м)па́ва (Вх4 — ЛМ), прищавник (Hl — БУ), пувка (Вх, Вх1 — БО), пупава (Вх7 — ЛМ), пупова (Вх7 — ЛМ), пустоду́й (Мс — СТ), пух (Мс — СТ), пухля́нки (Мс — СТ), пухо́вник (Мс — СТ), пушо́к (Мс — СТ), пшінка (Ан — ПД), салдатики (Сл — СЛ), ску́льба (Жл, Вх1), сліпа́к(и́) (Mk, Сб, Коб — ПД, ВЛ, БУ, БО), сліпота (Mk — ДС), смита́нник (Сб — ГЦ), сталість дівоча (Км), тю́тя сліпа́ (Вх7 — ВЛ), фона́рики (Мс — СТ), хасан (Го2 — СЛ), цикорій (Ан, Ln — СТ), цикорій жовтий (Го1 — СЛ), цикорія (Ср, Ан, Сл, Mk — СД, СТ), цихорій(я) (Ан — СТ), чічак (Км), чічик (Км), чі́(и)чник (Вх, Ду, Км — ДС), шала́та (Мг — ЗК), шала́та талія́нська (Мг — ЗК), ша́пка жиді́вська (Вх, Вх1, Ум — ДС). |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Ась = га?, що?, а що? — Увійшов Бог до пекла, дивить ся, аж москаль кипить у смолї; він до його, а той не розслухав, тай питає „ась?“ — Ну, каже, коли „ась“, то вилазь; а далї ото побачив і нашого і теж до його щось, а той: „а що?“ — Ну, каже, коли „а що“, то „варите єго єще́! н. о. |
Блажи́ть = 1. велича́ти, сла́вити. 2. дуріти, пустува́ти, вередува́ти, коверзува́ти, комези́ти ся. — Добре дуріти, коли приступає. н. пр. – Ой мати, мати, москаль у хатї, пустує, жартує, не дає спати. н. пр. |
Бра́вый = бра́вий, хва́тський, відва́жний, молоде́цький, голїнний, сьміливий. — Все хороші, все чорняві, на котру глянь, то все браві. н. п. — Казали москаль „право“, та й збрехав браво. н. пр. – Ой як крикнув царь, турецький та на свої слуги, слуги молодецькі. н. п. — Парубок голїнний, хоч куди. Кн. |
Великороссія́нинъ, ка, великоро́ссъ, великору́ссъ, ка = росия́нин, ка, ру́ський, ка, моска́ль, моско́вка (С. З), великору́с, (в жарт або глумливо) — каца́п, ка (С. З.), русапе́т, ка, (лайливо) — кацапу́з, зб. — москва́, кацпня́. |
Возврати́ть, ся = верну́ти, ся, поверну́ти, ся, зверну́ти, ся, відда́ти (своє по суду) — ви́правити. — Не вернув ся із походу гусарин-москаль. К. Ш. — Кто знайдет чужую вещ, повинен вернути. Б. Н. |
Вы́тягать, ся, вытя́гивать, ся, вы́тянуть, ся = витяга́ти, ся, розтяга́ти, ся, ви́тягти, ся. — Ой дам я вам, рибалочки, рубля золотого, та витягнїть миленького хоч трошки живого. н. п. — Спуск добре витягає гній з болячки. — Сукно розтягуєть ся. — Мальчикъ вы́тянулся = хлопець ви́ріс, ви́гнав ся. — Два дуби вигнались вище од лин. Лев. — Стоя́ть передъ кѣ́мъ вы́тянувшись = стоя́ти ви́пнувшись, навспи́нячки. — Москаль стояв навспинячки перед командиром. С. Л. — Вы́тянуть фро́нтъ = ста́ти ла́вою, ушикова́ти ла́вою. Кот. С. Ш. — Вы́тянуть кнуто́мъ = опері́щити, опереза́ти, потягти́ батого́м. |
Гуса́ръ = 1. гуса́рин. С. Аф. — Не вернув ся із походу гусарин-москаль; чого ж мінї його шкода, чого його жаль? Що гусарин чорноусий, що на йому жупан куций, що Машою звав? К. Ш. 2. пи́нхва. — Задав пипхву — нехай чха. н. пр. — Боги в Олимпі стали чхати — Тури їм ізволив пинхви дати. Кот. |
Дура́читься = 1. дурі́ти, пустова́ти, жирува́ти. — Добре дурі́ти, коли приступає. н. пр. — Ой мамо, мамо, москаль у хатї пустує, жартує, не дає спати. н п. 2. ду́рника стро́їти. |
Жа́лко = 1. жа́лісно, жа́лібно, здр. — жалібне́нько, порів. ст. — жальнїше, жалібнїше. — Де узялась та зозуленька, у головках сїдала, жалібно кувала. н. д. — Голоснїше, жалібнїше, щоб вітри почули. К. Ш. 2. жа́ль, жа́лко, жа́лько, шко́да́. — Не вернув ся із походу гусарин-москаль, чого ж мінї його шко́да, чого його жаль? К. Ш. — Ой полети галко, де мій рідний батько, нехай мене одвідає, коли йому жалко. н. п. — Дорогий гість, та шко́да, що в піст. н. пр. — Кров не вода, розливати шкода́. н. пр. |
Жрать = же́рти, ло́пати, трі́скати, жвакува́ти, (про що рідке́) — лига́ти. С. З. Л. — Наша невістка що не дай, то тріска. н. пр. — Ще не наїв ся, на вже, лопай. — Їв москаль вперше вареники, тай питаєть ся: що се? А хазяйка йому: жери, мо́вчки. — Вот, каже, харошая штука жерімолчкі! Номис. |
Заблея́ть = заме́кати, забе́кати, замеме́кати, замеке́кати, замекеке́кати. —Москаль бодай би не козою замекекав з бородою. Кот. |
Заголи́ть, ся, заголя́ть, ся = заголи́ти, ся, задуби́ти, ся, заго́лювати, ся, заду́блювати, ся. С. Аф. — Коли москаль каже: сухо — задубись по ухо. н. пр. |
Игла́ = 1. го́лка, здр. го́лочка (велика) — цига́нська, (без вушка) — про́тір, про́тор С. З., (для плетїння, нанизування і то-що) — прут, дрот, (деревяна) — гли́ця. С. Аф. — Куди голка, туди й нитка. н. пр. — Москаль і протір проковтне та не подавить ся. н. пр. — Какъ на иго́лкахъ = як на шпичка́х, як на ву́гіллї. — Пла́тье съ иго́лочки = нові́сїньке. 2. (у де-яких тварів, на пр. їжака то-що) — го́лка, щети́на, колю́чка, (у рослин) — го́лка, шпи́чка, колю́чка, (у хвойних) — гли́ця, хво́їна, хво́їнка (С. Ш.), (у льона, коноплї) — костри́ця. 3. риба Syngnathus acus = зво́рлуч (С. Жел.), си́кавка. 4. (гори) — шпиль. |
Изрыва́ть, изры́ть = розрива́ти, розко́пувати, ско́пувати, розри́ти, пори́ти, позрива́ти, розкопа́ти, покопа́ти, скопа́ти, поско́пувати. – І могили мої милі Москаль розриває... Нехай риє, розкопує, не свого шукає. К. Ш. — Скопав увесь горо́д. Чайч. |
Карау́лъ = 1. сторо́жа, ва́рта (С. З. Л.), калаву́р (С. Л.). — Стоїть він, мов і справдї москаль на вартї. С. З. — Як ішов на варту, випив кварту, а як з варти — ще пів кварти. н. пр. — Гей кругом церкви сїчової та й калавури стали. н. п. — Вступи́ть на карау́лъ = ста́ти на ва́рту. — Стоя́ть на карау́лѣ, отбыва́ть карау́лъ = бу́ти на ва́ртї, вартува́ти. – Взять подъ карау́лъ = взя́ти під ва́рту. 2. Карау́лъ! = ґвалт! ряту́йте! про́бі! хто в Бо́га ві́рує, ряту́йте ! – Крича́ть карау́лъ = крича́ти про́бі! на ґва́лт крича́ти, ґвалтува́ти. —Кричить: пробі! її мати, щоб дївчину рятувати. н. п. — „Ґвалт! Рятуйте — хто в Бога вірує“ — на дворі голос що є сили. К. Ш. |
Когда́ = коли́, як. — Коли ти прийдеш? Після обід, а то вже, як сонечко зайде, а коли можна, то й до обід. — Повинен слухати, коли тобі кажуть. — Коли Москаль каже: сухо — задубись по уха. н. пр. — Когда́-бы = коли́-б, як-би́, коб. (Под.). — Коли-б дав Бог! — Як-би мінї або сяк або так, як-би мінї запорозський козак! н. п. — Ой пішла-б я на музики, ко-б дав батько пъятака. н. п. — Когда́ бы то ни́ было, когда́ попа́ло = аби́ коли́, коли́ припаде́. — Маже коли припаде: і під Івана і під Степана. Кн. — Когда́ ли́бо, когда́ нибу́дь, когда́ ни е́сть = коли не́будъ, аби́ коли́. — Се можна зробить аби коли. С. Аф. — Когда́ то = коли́сь, коли́сь-то. — Колись і в наше віконце засьвітить сонце. н. пр. — Був колись оріх, а, тепер свистун. н. пр. — Колись-то було, ти тепер загуло. н. пр. |
Костыля́ть = 1. би́ти, лупи́ти, лупцюва́ти (палицею, ломакою,) дуба́сити. 2. шкандиба́ти, шкитильга́ти. — Коло пустки на милицї москаль шкандибає. К. Ш. |
Ларь = 1. рунду́к (С. З.), штанда́ри. — Очіпки пороскладали на рундуку за-для ярмарку, а москаль і вхопив. С. З. 2. (у млинї) — скри́ня. |
Лёнъ, рос. Linum = льо́н, (що не дає волокна) — моска́ль. – Жёлтый лёнъ, L. flavum L. = жо́втий льон, ви́тошник, зави́вошник. С. Ан. |
Марширова́ть = маршува́ти, муштрува́ти ся. — Іди по людськи, не маршуй, наче москаль на муштрі. Кн. — А москалї муштрують ся. К. Ш. — Лучче б було чорту здать ся, як тепера муштрувать ся. н. п. |
Молва́ = помо́вка (С. Л.), поголо́с, поголо́ска (С. Л.), сла́ва, погові́р (С. З.), погові́рка; чу́тка, бала́чка (Эв.), гові́рка, почу́тка. – Дурна́я молва́ = погові́р, сла́ва, помо́вка. — Про вовка помовка, а Москаль кобилу вкрав. н. пр. — Десь великий дзвін виливають, що пустили таку поголоску. н. пр. — І повернув ся Ісус в Галилею і розійшов ся поголос про його по всій околицї. К. Св. П. — Над моєю хатиною темна хмара стала, а на мене молодую поговір та слава. н. п. — Полюбила Петруся, поговору бою ся. н. п. — Ой не піде дрібен дощик без тучі без грому, ой не піде дївка заміж та без поговору. н. п. — Від людського поговору не запнеш ся пеленою. н. пр. — Та вже тая слава по всїм сьвітї стала, що дївчина козаченька серденьком назвала. н. п. — Давно вже про се говірка йде та й досї щось не має. — Була слава, були поговори та на тую дївчиноньку, що чорниї брови. н. п. |
Мути́ть, ся = 1. каламу́тити, ся (С. Л.), колоти́ти, ся (С. З.), баламу́тити (С. Л. Ш.), мути́ти, ся. — Д. Замути́ть. — На що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду? Б. Г. — Не втямки — який куций воду каламутить. н. пр. — Вони ходили по ринку і баламутили людей. Кн. — Ой ви хлопцї баламути всього сьвіта баламутять мої лїта. н. п. — Так коло́тить всїма́, як вир водою. н. пр. — Мути́ть, як у селї москаль. н. пр. 2. ну́дити, кану́дити. — Почало його нудити. — Наїла ся опеньків, та так канудить. Чайч. Харьк. |
Нава́ксить, ся = наваксува́ти, ся. — Наваксував москаль вуси, як чоботи. |
Одино́кій = одино́кий, само́тний, само́тнїй. С. З. Л. — Не тополю високую вітер нагинає: дївчинонька одинока долю зневажає. К. Ш. — А тобі, мій одинокий, мій друже єдиний! горе тобі на чужинї та на самотинї. К. Ш. — Щоб та печаль не перла ся, як той Москаль, в самотну душу. К. Ш. — Що ти там мовиш в вишинї? Чи перші радости, чи тяжке горе ти шлеш самотному мінї? Мет. |
Печа́ль = журба́, журбо́та, ту́га, сум, сму́ток, смута́, сумота́, сумова́ння, печа́ль, жаль, жальо́к, жа́лощі, журі́ння, скру́ха, скорбо́та, гризо́та, ф(п)расу́нок, поту́га. С. З. Л Ш. — Журба сушить, журба крушить козаченка молодого. н. п. — Нема щастя нї за мною, нї передо мною, тільки туга за тугою, журба за журбою. н. п. — Нехай спить та нехай не встане, нехай твоя головонька од журботи одстане. н. п. — У діброві зелененькій дівчина сьпіває, вона ж мінї молодому тугу наганяє.н. п. — Ой і ходю, блудю по підлозі, як місяць в крузі, пізно ляжу, рано встану, а серденько в тузі. н. п. — Повій вітре по темному лугу, розвій, розбий із серденька тугу. н. п. — Лиха та радість, по якій смуток вас гупає. н. пр. — Голосом моїм до Бога обізву ся помолившись, і заплачу од печалі, од скорботи похилившись. К. П. — Щоб та печаль, як той москаль, не перла ся в самотну душу. К. Ш. — З жалю слова не вимовить. С. Л. — Буде тяжкий жальок на нас нападати. н. п. — Не поможе й трунок, як прийде фрасунок. н. пр. — Козаченьку велика потуга, повтікали волики із плуга. н. п. |
Пода́тливий = усту́пний (С. Ш.), усту́пчи́вий, (С. Жел. Ш.), услу́хливий (С. Ш.), схи́льчивий (С. Жел. Пар.), зго́дливий, неспере́чливий, поту́льний, хистки́й, здатни́й. — Нема в його твердої вдачі, пригрій його — він і подаєть ся, сказано — потульне серце в його. Кн. — Він напосів ся, а я людина потульна і згодив ся. Кн. — Людина хисткої вдачі — він і перейшов до їх табору. Кн. — Турок нехай Москаля ще поляка, так Москаль здатнїший буде на умову. Ч. К. |
Подгова́ривать, подговори́ть = підмовля́ти (С. З. Л.), намовля́ти (С. Л.), підуща́ти, підманювати, настре́нчувати, підмо́вити (С. Л.), підговори́ти (С. Л.), намо́вити і т. д. д. ще Подбива́ть 2. — Вони пъють та гуляють, із собою Семена Палїя на охоту підмовляють. н. п. — На віщо ви її підмовляли йти в Київ? Лев. — Підмовлила дївчина молодого козака: а ти, серце, ходи. н. п. — Ой пъють-гуляють, дї’вча підмовляють: гей поїдьмо з нами. н. п. — Воду набірала, Марка намовляла: мандруй, Марку, і зо мною молодою. н. п. — У жидовство анї у бесурменство намовляти не мають. Ст. Л. — Мене, мамо, москаль знає, жить до себе підмовляє. н. п. |
Посовѣ́товать, ся = пора́дити, ся (С. З. Л.), пора́яти, ся (С. З. Л.), нара́дити, ся, нара́яти (С. З. Л.), вра́дити, прира́дити, прира́яти, ра́ду да́ти, перера́дити ся. — Порадь мене, що дїяти — ой чи жити чи вмірати? Руд. — Порадь мене, дївчинонько, як рідная мати: он чи мінї женити ся, чи тебе чекати? н. п. — Нема з ким тихо розмовляти, а нї порадитись — нема! К. Ш. — Прислали мене до тебе порадитись, як би нам разом. О. Ст. — Поки я поражусь з Кривоносом об моїм дїлї. О. Ст. — Москаль з бісом порадились, тай на лихо понадились. н. пр. — Нарай, нарай, пане-брате, де дївчину взяти. н. п. — Я тебе пораю, як мене послухать тільки схочеш. Ст. С. — Розумний дуже жид, пораюсь з ним що скаже. К. К. — Пораяв я йому йти до Київа. Кн. — А ще к тому прираяли люди: піди заміж, добре тобі буде. н. п. |
Посто́й, о́я = пості́й, о́ю, стар. — стано́вище, ста́ция. С. З. — А у їх тодї саме був москаль на постої. н. о. — Доми козацькії од всяких становищ вольні були. С. З. — Та велїв Хмельницький панам по мужикам стациєю стояти, та не велїв великої стациї вимишляти. н. д. |
Похо́дъ = 1. похі́д, похо́д, випра́ва. С. Жел. — Засвистали козаченьки в поход з полуночі, заплакала Марусенька свої ясні очі. н. п. — Не вернув ся із походу гусарин-москаль. К. Ш. 2. по́ваг (лишок ваги), ли́шка. – Шість хунтів з повагом (або: з лишкою). 3. збу́ток, схід, сход. С. Л. — Тепер на сей крам великий збуток. |
Разрыва́ть, разры́ть = розко́пувати, розрива́ти, розкопа́ти, розри́ти, порозко́пувати, порозрива́ти. — Днїпро, брат мій, висихає, мене покидає, і могили мої милі москаль розриває. — Нехай риє, розкопує, не свого шукає. К. Ш. |
Ружьё, здр. ружьецо́, знев. — ружьи́шко = руч(ш)ни́ця (С. З. Л.), рушни́чка, ружжє́, ружи́на (С. Л.), ружни́ця (С. З.), оружи́на, стрі́льба (Гад.), стре́льба, фу́зия, фу́зі́йка (С. З. Ш.), у Запорожцїв — булди́мок (С. Аф. Ш.), булди́мка (С. З.), мушке́т, самопал (С. З.). — Частини: стволъ = цївка і д. Ду́ло, ло́жа = прикла́д, де цівка приходить ся до приклада — хвостови́к. — Р. кремнёвое = креса́к. — Р. Крѣпостно́е = гаківни́ця. Л Сам. — Р. съ растру́бомъ = горла́ч. — Ой візьми, сину, з кілка рушницю, та забий сиву зозулицю. н. п. Под. — У городі у Глухові стрельнули з рушниці — не по однім козаченьку плакали сестриці. н. п. — Дали йому в руки рушницю: оце тобі вірна сестриця; дали йому у руки ружину: оце тобі вірна дружина. н. п. — Він собі купив охотницьку рушницю і почав ходити на охоту. Гр. Чайч. — А Осман узяв рушницю добру та і сів держати сам сторожу. Ст. С. — Москаль, стоячи коло будинку з оружиною, зараз гукне: куди? Ос. — Для сильной армії своєї рушниць, мушкетів, оружия наслали повні гамазеї, гвинтовок, фузий без пружин, булдимок, флинт і яничарок. Кот. — Як наш кобзарь з важким ранцем під ружжєм гуляє. Е. X. — А я фузию набъю, таки тую бабу вбъю. н. п. — Чи в очерети зо стрільбами по качки. Фр. — Къ ружью́! = до збро́ї! — Положи́ть ружьё = зложи́ти збро́ю. — Станови́ться подъ ружьё = ставати до збро́ї. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)