Панк, чол. 1. -у. Молодіжна субкультура, що в її основі лежить категоричний протест проти будь-яких моральних і звичаєвих правил. [Панк, як і експресіонізм, напористий, наступальний і дуже конкретний («Ї: незалежний культурологічний часопис»).] 2. -а. Прихильник такої субкультури. [1. У 93-му ми зійшли з київського потяга, і нас відразу обступили панки з вогняними ірокезами і волохатими псами (Юрій Андрухович, «Таємниця»). 2. Чернівецька поліція виконувала службу посередині вулиць, а ніколи по хідниках-тротуарах. Ці панки, які не були нам знані, кличуть (Олександр Добржанський, «Хочемо до України!»). 3. Не по-осінньому теплий вітерець доніс дзвінкий дівочий сміх з під того дерева, під яким улаштувалися руда і панк із зачіскою, як у скаженої моркви (Наталка Шевченко, «Подвійні міражі»). 4. Загалом панки — це люди, які ні під кого не підлаштовуються. Вони — антиполітики. Навіть у виборах участі не беруть (Марія Кириченко, «Панки. Хто вони такі?»). 5. …Зовнішня атрибутика, символіка стали лише формою, яка сприяє консолідації певної категорії молоді в такі групи, як панки, металісти, брейкери, спортивні фанати, рокери… («Нариси української популярної культури»).]
Відмінок | Однина | Множина |
Називний |
панк |
|
Родовий |
па́нку |
|
Давальний |
па́нкові (па́нку)* |
|
Знахідний |
панк |
|
Орудний |
па́нком |
|
Місцевий |
… па́нку |
|
Кличний |
па́нку |
|
Відмінок | Однина | Множина |
Називний |
панк |
па́нки |
Родовий |
па́нка |
па́нків |
Давальний |
па́нкові (па́нку)* |
па́нкам |
Знахідний |
па́нка |
па́нки |
Орудний |
па́нком |
па́нками |
Місцевий |
… па́нку |
… па́нках |
Кличний |
па́нку |
па́нки |
* У давальному відмінку однини перевагу треба віддавати слову па́нкові. |