Знайдено 1 статтю
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Пень –
1) пень (р. пня), ум. пеньо́к (-нька́), пеньо́чок, (торчащий в земле) при́корень (-рня), ки́чка, штурпа́к, корч, (обожжённый) о́гар (-ра), опалю́х. [Го́лий, як пень]; 2) (улей) пень, коло́да; 3) йо́лоп, бо́вдур, те́лепень, теле́пало, тюхті́й, бе́цман, штурпа́к, чвала́й. См. Неотё́са, О́лух. • Через пень колоду валить – роби́ти, аби́ роби́лося. • Стал в пень – як пеньо́к став. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)