Посторониться –
1) відійти́ на́бік (убі́к), оступи́тися на́бік, відсторони́тися, осторонитися, посторонитися;
2) (занять нейтр. положение) ста́ти на бо́ці, о́сторонь, при бо́ці: • посторонись! – оступись!; відсторонись!; відступись (відійди) [з дороги]; • посторониться на обе стороны (о толпе) – розступи́тися, проступи́тися, роздатися. [— Та ну, Настусю, к нечистій матері! Що ти мене ведеш, мов п’яницю з шинку? Я сьогодні хочу пограти конем по полю, а ти мене водиш, наче дитину. Геть, кажу, оступись! (П.Куліш). — Ти чого примостилась на моєму місці? Пішла геть, паскудо, отуди далі! Яка мудра! Знає, де раки зимують. Оступись собі геть! Отуди йди між оту мужву! (І.Нечуй-Левицький). Стрів я ïï з мішком, а подейкували, що Ревека охоча до чужих курей. Світив місяць. Ревека стурбовано посторонилася на стежці, та в мішку, наче на зло, пискнула курка (Р.Андріяшик). У ній давно немає провінційної скромності. Вона не мімоза, але дечого прагла осторонитися (О.Ульяненко). Я швиденько посунувся задки кроків на два, але пароплав так перехилився набік, що я не встиг відсторонитися вчасно і, щоб вони на мене не наскочили й не впіймали, заліз у верхню каюту (Ірина Стешенко, перекл. М.Твена)]. |