Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 1 статтю
Запропонувати свій переклад для «привычка»
Шукати «привычка» на інших ресурсах:

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Привычка – зви́чка, (разг.) приви́чка, за́ви́чка, на́ви́чка, (редко) пови́чка, (диал.) звичайка, призвича́йка, призвича́єння, нало́га до чо́го, (обыкновение) зви́ча́й, манера, традиція:
• без привы́чки – без на́вички (зви́чки);
• войти в привычку – стати (статися, зробитися) звичкою (зви́ча́єм, звичним, звичайним);
• за ним водится привычка – він має звичку (завичку);
• иметь привы́чку – ма́ти зви́чку;
• нарушить привы́чку – злама́ти зви́чку;
• оставить, бросить привы́чку – ки́нути (закинути) зви́чку, ки́нутися зви́чки;
• по привычке – з на́вички, з за́вички, за зви́чкою, (по обыкновению) [своїм] звича́єм;
• привычка — вторая натура (природа) – зви́чка — то дру́га нату́ра, зви́чка — що вда́ча;
• при привычке – від звички; через звичку;
• у него такая привы́чка – у ньо́го така́ зви́чка, на́вичка;
• усвоить привы́чку – набра́тися зви́чки, узя́ти зви́чку; узя́ти нату́ру;
• хорошая, дурная првы́чка – до́бра (га́рна), пога́на зви́чка, на́вичка, за́вичка;
• это вошло у него в привычку – він звик до цього; це стало (зробилося) його звичкою; це стало для нього звичним;
• это в привычке людей – так ведеться (такий звичай) у людей;
• это входит в его привы́чки – у ньо́го така́ зви́чка, таки́й звича́й.
[Така́ зви́чка бі́сова (П.Мирний). Відби́всь од мі́ських за́вичок (Б.Грінченко). У ньо́го нало́га пи́ти горі́лку (Сл. Гр.). Я й завички не брала удень спати (Сл. Гр.). Ви йому не дивуйте: в його така повичка (Сл. Гр.). Панич ходе по хаті, слухає та спльовує… У його була така чудна привичка — усе мов спльовує… (П.Мирний). — Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, — без них їй тяжко… (Л.Українка). Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Л.Мартович). Мав навичку щонеділі впитися (Л.Мартович). — Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь. Стало буть, тут діло навику, а привичка, кажуть, друга природа (М.Кропивницький). Починаю своєю звичкою перебирати в думках старі сюжети новел (С.Васильченко). Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми (Г.Хоткевич). Деталі вчорашнього дня проходили перед ним ясною ниткою. Може, ще з часів свого дитячого чередникування, лежачи в полі, плетучи батоги та кошики, він вкорінив у собі звичку до самопоглиблення (В.Підмогильний). «Досить… Проклятий, проклятий край… Ху-у! Немає сил…” Він шепотів без скарги, так, за старою в’язничною звичкою говорити з самим собою (І.Багряний). …“пане брате” — це була призвичайка в мові командира Бурлаки (Владислав Фортуна). О що то — єдність душ? О що то — щирість? Довіра? Приязнь? Що то є любов? То рівновага звички. Скам’яніле здивовання, подовжене в віки (В.Стус). Одщипнула крихту, жує помаленьку, слухає на смак, а  тоді:  »До-обрий!«  —  І  очима кліп-кліп. О, знову плакать заходжується! От звичка! І пішов на грядки картоплиння згрібати (Гр.Тютюнник). Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас (Л.Костенко). — Вона у мене, як була молодша,була предивна, як на людський глузд. Було, сльозами набрякають очі, вона ж сміється кутиками вуст. Таке обличчя чи така вже звичка, а голосочок! — чистий, мов кришталь. Така була красива молодичка, вуста сміються, а в очах печаль (Л.Костенко). »Ви ж казали, що бульйон з яйцем є«, — хлипаючи, звертається він до касирки. » Тоді був, — незворушніє касирка. — Ти чого без черги питався? Треба було б не питатись, а, як усі люди, стояти в черзі… Мудак!" Ця мила московська звичка до незнайомих звертатися на ти! Цей прояв вселенськості, вселюдськості, всебратськості російського національного духу! (Ю.Андрухович). …то  була  цілком самодостатня творчість, в якій твоє власне фізичне незадоволення важило  не так-то й багато, — залишившись сама — бо він, завинувшись у довгополе, схоже на шинелю пальто, одразу пірвався кудись на помивку: звичайка досить хамська, коли вдуматися, але й це тебе тоді не зразило… (О.Забужко). В очі світити, стріляти в спину — Звичка, як Всесвіт, — Не має меж (І.Павлюк). Всі оті жестики, хусточки, вологі оченята, тушеві струмочки по щоках, сопіння, пошмаркування носика, стогони, похлипування – це дуже давня й набридлива звичка, яка кумарить, наче реклама, яку щодня крутять то телеку (А.Дністровий). — Ти мене дратуєш. — А надто — твої звички. — Мої звички? — Ти свистиш, — відповіла вона і виставила пальці, щоб перелічити. О Господи, то вона ще й на пальцях лічитиме? — Повторюєш одне й те ж саме… — Я? — …Щоранку зауважуєш, буцім я спізнилася. Щоранку готуєш каву, аби виглядати справжнім страстотерпцем (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Звичка — друга натура (Цицерон). Звичка — спритна, але надто колупайлива домоврядниця (М.Пруст). Добрі звички продовжують життя, а погані роблять його приємним]. Обговорення статті

Запропонуйте свій переклад