Су́ржик, чол. 1. -у. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; те ж саме, що й суржанка, суржанок, суріпиця, суропка. [1. — Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (Костянтин Гордієнко, «Листи»).] // Борошно з такої суміші. [1. Всюди лежні, перепійці і шишки самії не із суржику ліпили, — суще пуховії, із пшениці (Словник Грінченка).] // Борошняний виріб з такої суміші. [Найпоширеніший вид хліба (в середньовічній Англії. — Ред.), «суржик» («maslin») випікався із суміші озимої пшениці з житом (з інтернету).] 2. -у. Елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова; мовний покруч. [1. Наприклад, у багатьох населених пунктах розмовляють «суржиком» — мовою, яка є сумішшю кількох мов (Вікторія Батейко, з інтернету). 2. У «Хроніці міста Ярополя» автор широко вживає так званий суржик, часто вдається до мови, стилізованої під старовинний літопис (журнал «Всесвіт», 1972 р.).] // Без уточнення — переважно щодо українсько-російського суржику. [1. Недобре, коли людина, не знаючи гаразд української чи російської мови або тої й тої, плутає обидві ці мови, перемішує їхні слова, відмінює слова однієї мови за граматичними вимогами другої, бере якийсь притаманний саме цій мові вислів і живосилом тягне його в іншу мову, оминаючи традиції класичної літератури й живу народну мову. Так створюється мовний покруч чи, як кажуть у нас, на Україні, суржик (Борис Антоненко-Давидович, «Як ми говоримо»). 2. Суржик неможливо внормувати, неможливо скласти його граматики — він такий самий безформний, як і сутність обивательської натури. Звідси і суто плебейське — прагматичне і функціоналістичне, чи інструментальне уявлення про мову лише як засіб комунікації… Суржик — це неповномовність. Це брак стилю. Це брак внутрішнього вертикального начала в людині (Ірина Фаріон, «Мовна норма: знищення, пошук, віднова»). 3.Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась упродовж віків, загрожує змінити мову… («Антисуржик», за заг. редакцією Олександри Сербенської). 4. Досить згадати бодай білоруський аналог суржику – «трасянку», де до початку дев’яностих незмивні плями білоруськості навіть у мовленні селян лишилися хіба у фонетиці (з інтернету).] 3. -а. Людина мішаної раси; мішанець. [Се суржик: батько був циган, а мати дівка з нашого села (Словар Грінченка).]
Відмінок | Однина | Множина |
Називний |
су́ржик |
су́ржики |
Родовий |
су́ржику / су́ржика |
су́ржиків |
Давальний |
су́ржикові (су́ржику)* |
су́ржикам |
Знахідний |
су́ржик / су́ржика |
су́ржики |
Орудний |
су́ржиком |
су́ржиками |
Місцевий |
… су́ржику, су́ржикові |
… су́ржиках |
Кличний |
су́ржику |
су́ржики |
* У давальному відмінку однини перевагу треба віддавати слову су́ржикові. |