Трищоглови́к, -а, чол. Трищоглове судно. [1. І Паганель, повільно й чітко вимовляючи кожний склад, прочитав таке: «27 червня 1862 року трищогловик «Британія» з Глазго потонув після тривалої агонії в південних морях біля берегів Нової Зеландії (по-англійському — Zealand). Два матроси й каштан Грант спромоглися дістатись до берега. Тут, у безнастанних і жорстоких злигоднях вони кинули цей документ на… довготи і 37° 11’ широти. Допоможіть їм, бо вони загинуть»(Жуль Верн, «Діти капітана Ґранта», переклад Тамари Воронович). 2. Повз них пролинув у чисте море великий трищогловик, розгорнувши всі свої білі, радісні вітрила (Гі де Мопассан, «Любий друг», переклад Валеріана Підмогильного).]
Відмінок | Однина | Множина |
Називний |
трищоглови́к |
трищогловики́ |
Родовий |
трищогловика́ |
трищогловикі́в |
Давальний |
трищогловико́ві (трищогловику́)* |
трищогловикі́в |
Знахідний |
трищоглови́к |
трищогловики́ |
Орудний |
трищогловико́м |
трищогловика́ми |
Місцевий |
… трищогловико́ві, трищогловику́ |
… трищогловика́х |
Кличний |
трищогловику́ |
трищогловики́ |
* У давальному відмінку однини перевагу треба віддавати слову трищогловико́ві. |