Чара́, -и́, жін. 1. діял. (Поділля, Одещина). Сковорода. [1. 40-річна Лариса Мельничук, яка народилася селі Ометинці Немирівського району Вінницької області, щойно під час навчання в педучилищі в місті Бар дізналася, що сковорідка — українське слово. — У нашому селі всі казали на сковорідку «чара», — розповідає. — До 14 років думала, що це правильне літературне слово, а «сковорідка» — з російської. Аж доки не поселилася в гуртожитку училища. («Газета по-українськи», №1506 за 26.10.2012 р.). 2. Пательня кажуть і на сковорідку. А в деяких районах сковорідка — чара. Колись я робила дитячу сторінку в «Сільських вістях», то у мене дитяча перетворилась на дівчачу — дівчатка писали мені листи, як і що у них готують. Тож якийсь час не могла зрозуміти: як це м’ясо, перш ніж смажити, кладуть у чарку? Лише згодом одна дівчинка уточнила: «чара, тобто сковорідка» (З форуму сайту ukrcenter.com).] 2. діял. (Полтавщина). Лист для випікання хліба, печива тощо.
Відмінок | Однина | Множина |
Називний |
чара́ |
ча́ри |
Родовий |
чари́ |
чар |
Давальний |
чарі́ |
ча́рам |
Знахідний |
чару́ |
чар |
Орудний |
чаро́ю |
ча́рами |
Місцевий |
… чарі́ |
… ча́рах |
Кличний |
ча́ро |
ча́ри |
|