Эфир – (греч.) етер (совет. ефір). [Тільки спочили, як Сон легкокрилий з етеру ясного Вогким повітрям летить і тумани нічні розгортає (М.Зеров). Пливе етер, струмує вітер, джерела б’ють нових поем (П.Тичина). Кожен з них тримається за своє місце в ефірі і не збирається міняти його на вигадані цінності, такі як людські стосунки чи дружба (брати Капранови). Етер – це те саме, що й ефір, тільки ефір – це спотворена форма, а етер – це правильна, бо це слово запозичене з грецької мови. У грецькій мові, в давній, воно вимовлялося як “ейкхер”, а в новогрецькій – як “ейтхерос”. В нас звуку такого немає, міжзубного, але ми його замінюємо звуком “т”, тому “етер” ми кажемо так само як “математика”, “бібліотека”, “естетика”, “етика”, “лабіринт”, “нафта”, “синтез” і так далі. У всіх цих словах той самий звук, тільки у 9-10% слів ми його вимовляємо з правильним акцентом, а “етер” і ще кілька слів вимовляємо там “ф” тільки тому, що так вимовляють росіяни. Але скільки ж ми будемо копіювати і наслідувати недосконалості українського правопису? (О.Пономарів). Тепер, коли вони, померши, вже були вивезені й поховані, повітря в лікарнях зробилося кришталево чистим, у ньому чувся неповторний аромат етеру, розчину йоду та фенолу, неначе високо в горах просто неба (Сергій Вакуленко, перекл. Жузе Сарамаґу)]. |