на жаль, зі словами, що відповідали б російським со- чи латинским ко- у нас проблема. Коване -спів досить недолуге. Правда, з’явилося воно ще в Грінченка: співробітник/співробітниця. Етимологічний словник з цього приводу пише:
спів- (перша частина складних слів типу
співавтор, співбесіда, співвідносини, співдружність, співзвучний, співіснування, співробітник, співучасник, співчувати; має значення "об’єднаний. сполучений, спільний з ким-небудь; однаковий з ким-, чим-небудь; разом, сукупно з ким-небудь", букв. "наполовину
з, пополам
з"; – результат злиття префікса
с- (
з-) на позначення з’єднування, об’єднування та іменникової основи
пів- "половина"; з’явилося, можливо, внаслідок калькування р.
со- "разом, спільно, сукупно", спорідненого з др. с
ъ, съ- "тс.", укр.
з, [
зо] (із значенням спільності) та др.
су- (на позначення зв’язку, з’єднання), укр.
су- "тс.".
тобто співмешканець - це пополам з кимось мешканець [це стосується й більшої кількості мешканців, звісно].
Не дуже зугарне розв’язання проблеми, як на мене, яке до того ж призводить до витіснення питомих українських форм: співзвучний замість суголосний, співчуття замість спочуття, співвітчизник замість краянин, співбесідник замість бесідника/розмовника тощо. у словниках давніших є соживець [зовсім не годиться, у нас таких слів одиниці: собор тощо] спожитець [зміст не відповідний формі], можна було б поколотити з су- і утворити слово на кшталт сусіда.
Шановний Yola,я написав Вам листа. Дайте щось знати, будь ласка