George Orwell "Bookshop mеmories"

Відповісти
Olesya_Gomin
Повідомлень: 698
З нами з: П'ят серпня 31, 2012 2:49 pm

George Orwell "Bookshop mеmories"

Повідомлення Olesya_Gomin »

Оригінал: http://www.george-orwell.org/Bookshop_Memories/0.html
Джордж Орвелл "Спогади з книгарні"

1936
Коли я працював у магазині вживаних книжок/букіністичному магазині – уява людей, що в такому не працюють/далеких від такрї роботи, так легко змальовує його таким собі раєм, де милі літні джентльмени безкінечно перебирають загорнені в телячу шкіру фоліанти, – що/то мене найбільше вражало, так це рідкісність/те, як мало людей, що по-справжньому люблять книжки. Підбірка книг/книжок нашого магазину була винятково цікавою, проте навряд чи хоча б десять відсотків покупців могли відрізнити хорошу/добру книжку від поганої. Охочі винятково до перших видань траплялися куди частіше, ніж любителі читати, але азіатських/азійських [азіатських – невдале слово, порівняйте, малайзійський, індонезійський, малоазійський тощо] студентів, що торгувалися за дешеві підручники, було багато завжди, а найзвичнішими покупцями залишалися неуважливі пані в пошуках подарунків для племінників на день народження.
Чимало людей, що заглядали до нас, належали до тих, хто докучає всюди, але у книгарні має для цього особливі можливості. Наприклад, люб'язна літня пані, яка хоче «книжку для інваліда» (саме так, дуже поширена потреба), інша люб'язна літня пані, що читала в 1897 році таку хорошу книжку в 1897 році й питає, чи не могли б ми знайти їй примірника. На жаль, вона не може пригадати ані назви, ані автора, ані про що вона була, але пам'ятає, що та мала червону палітурку. Крім цих, є ще два добре знаних типи настирливих людей, від яких потерпає кожен магазин вживаних книжок. Перший – це змарнілі люди, від яких відгонить черствим хлібом, що приходять кожного дня, коли-не-коли – кілька разів на день, і намагаються продати нічого не варті книжки. Другий – ті, що замовляють багато книжок, платити за які не мають жоднісінького наміру. В нашому магазині ми нічого не продаємо на виплат, але відкладаємо книжки або замовляємо їх книжки, якщо потрібно/коли треба/при потребі, для людей, що збираються забрати їх пізніше. Навряд чи половина відвідувачів, що замовили у нас книжки, по них повертаються. Спочатку мене це спантеличувало. Що спонукало їх так чинити? Вони приходять і питають якусь рідкісну й дорогу книжку, знов і знов вимагають від нас обіцянки відкласти її для них, а потім ідуть без вороття. Багацько з них, звісно, – явні параноїки. Зазвичай вони помпезно говорять про себе і розповідають щонайвигадливіші оповідки, щоб пояснити, як так сталося, що вони вийшли на вулицю без цента в кишені – в ці історії, в які, в багатьох випадках, я впевнений, у багатьох випадках/частенько/часто-густо вони самі вірили. У такому місті, як Лондон, вулицями бродять чимало не зовсім/не зразу впізнаваних/неявних божевільних, і зазвичай їх тягне в сторону/до книгарень, бо книгарні/ті належать до небагатьох місць, де можна довго вештатися, не витрачаючи грошей. В решті-решт/Врешті таких людей починаєш впізнавати майже з першого погляду/відразу. За усіма їхніми помпезними вигадками видно якусь трухлявість та безцільність. Дуже часто, маючи справу з явним параноїком, ми відкладаємо книжки, які він просив, а потім повертаємо їх на полицю, як тільки той піде. За моїми спостереженнями, жоден з них/таких ніколи не пробував винести книжки, не заплативши за них, їм достатньо просто зробити замовлення – це давало тим людям, за моїм припущенням, оману/оманливе відчуття, що вони витрачають справжні гроші.
Як і більшість магазинів вживаних книжок, ми пропонували різноманітні додаткові товари. У нас пПродавалися, наприклад, вживані друкарські машинки, наприклад, а також марки – використані, маю на увазі використані. Колекціонери марок – це дивна, тиха, схожа на рибу порода, будь-якого віку, але лише чоловічої статі; жінкам, вочевидь, не вдавалося розгледіти особливий шарм у вклеювання шматочків кольорового паперу в альбоми. Також ми продавали гороскопи за шість пенні, складені людиною, яка стверджувала, що передбачила землетрус у Японії. Гороскопи продавалися в заклеєних конвертах, я для себе жодного не відкрив, але люди, що їх придбали, часто поверталися і розповідали, наскільки ті гороскопи «правдиві». (Поза всяким сумнівом, будь-який гороскоп здаватиметься «правдивим», якщо в ньому сказано, що ви дуже привабливі для протилежної статі, а також, що ваша найгірша риса – щедрість). Велику частину асортименту складали книжки для дітей, переважно «залишки тиражу». Сучасні дитячі книжки – досить жахливі, особливо якщо бачиш їх у купі. Особисто я краще б дав дитині примірник Петронія Арбітра, аніж «Пітера Пена», та навіть Баррі здається мужнім і розсудливим порівняно з/супроти деякими його подальшими наслідувачами. У Різдвяну пору ми проводили гарячкові десять днів, розбираючись із різдвяними календарями та листівками, які нудно продавати, але вони дають добрий прибуток під час сезону. Мене захоплювало спостерігати грубий цинізм, з яким експлуатують християнський дух. Комівояжери компаній-виробників різдвяних листівок навідувалися зі своїми каталогами вже в червні. В моїй пам'яті закарбувалася фраза із одного з їхніх/ього рахунків, отака: «2 дюж. немовля Ісус з кроликами».
Але нашим основним побіжним бізнесом була платна бібліотека – звичайна «за два пенні, без заклáду» бібліотека із п'ятисот-шестисот томів, лише художніх. Як же крадії книжок, певно, любили такі бібліотеки! Найлегший злочин у світі – взяти книжку з бібліотеки за два пенси, зняти ярличок і продати іншому магазинові за шилінг. Тим не менш,/Однак продавці книжок загалом вважають, що їм вигідніше/уже краще, коли у них крадуть певну їх кількість (ми втрачали приблизно дюжину в місяць), аніж відлякувати клієнтів вимаганням заклáду.
Наш магазин стояв якраз на межі між Хемпстедом та Кемден Тауном, тому до нас вчащали найрізноманітніші покупці: від баронетів до автобусних кондукторів. Певно, користувачі нашою бібліотекою становили добру частину лондонських читачів. Відповідно, не мало жодного значення, що з усіх авторів, представлених у нашій бібліотеці, найкраще кого «розходилися» книжки кого – Прістлі? Хемінгвея? Волпола? Вудхауза? Ні, Етель М.Деля, Ворвік Діпінг впевнено займав/посідав друге місце, а Джефрі Фарнол, зізнаюся, третє. Романи Деля, звісно, читають лише жінки, але жінки різні, різного віку й не тільки, як очікувано, замріяні старі діви та огрядні дружини власників тютюнових кіосків. Неправда, що чоловіки не читають романів, але вони таки оминають цілі жанри художньої літератури. Грубо кажучи, книжка, яку можна назвати середнім романом – звичайна: хороші-погані, Голсуорсі-плюс-вода, що є/як стандартом англійського роману – здається, існує тільки для жінок. Чоловіки читають або твори, якими можна захоплюватися, або детективи. Але як вони поглинають детективи! Один із наших передплатників, як мені відомо, читав чотири чи п'ять детективів щотижня протягом понад року, окрім інших книжок, взятих не у нас. Що мене найбільше дивувало – він ніколи нічого не перечитував. Вочевидь, увесь той жахливий потік сміття (сторінки, прочитані кожного року, як я вирахував, вкрили б приблизно три чверті акра) збереглися в його пам’яті назавжди. Він не звертав жодної уваги на назви чи імена авторів, але одного погляду на текст вистачало для визначення/, щоб визначити, чи він таку книгу «вже брав».
У платній бібліотеці проступають справжні, невдавані смаки людей, і при цьому вражає, наскільки «класичні» англійські романісти впали в немилість. Пропонувати Діккенса, Теккерея, Джейн Остін, Троллопа та інших у платній бібліотеці – просто марна справа, ніхто не стане їх брати. Він одного погляду/Лише кинувши оком на роман дев'ятнадцятого сторіччя, люди говорять: «Ой, та це ж старизна!» і відразу відмовляються. Разом з тим, продати Діккенса завжди порівняно легко, як завжди легко продати Шекспіра. Діккенс належить до тих авторів, яких люди завжди «збираються» почитати і, як і Біблія, він поширений у магазинах вживаних книжок. Люди знають із чужих вуст, що Білл Сайкс був грабіжником, а пан Мікабер – голомозим, як вони знають із переказів, що Мойсея знайшли в очеретяному кошику, й він бачив «спину» Господа.
Ще одним легкопомітним явищем є – зростаюча/все більша непопулярність американських книжок. А другим/е – через це видавці здіймають бучу що два або що три роки – непопулярність новел. Людина, що просить/прохаючи бібліотекаря вибрати для неї книжку, майже завжди починає зі слів: «Новел я не хочу» або «Не маю бажання читати короткі оповідки», як колись висловився один покупець-німець. Якщо запитати їх, чому, вони часом/деколи пояснюють, що для них занадто втомливо з кожною новою новелою звикати до нового набору персонажів, їм подобається «заглибитися» в роман, що не вимагає жодних думок/потребує ніякого думання після першого розділу. Я думаю, однак, що в такому/цьому разі більше винні автори, ніж читачі. Більшість сучасних коротких оповідань, як англійських, так і американських/Переважно сучасні короткі оповідання, як англійські, так і американські, вкрай позбавлені життя та цінності, куди/далеко більше, ніж більшість романів/зазвичай романи. Оповідання, що належать до тих, які мають/на які є попит, написані/в Д.Г.Лоуренсом, чиї новели й романи однаково популярні.
Чи хотів би я мати професію/бути торговельника книжками? Загалом, незважаючи на/попри доброту мого наймача до мене і деякі щасливі дні, проведені мною в цьому магазині, – ні.
Із вартісним :roll: планом та достатнім капіталом будь-яка освічена людина могла б скромно й спокійно жити, тримаючи книгарню. Якщо не ганятися за «рідкісними» книжками, їх/то загалом неважко навчитися продавати, а якщо знати щось про світ книговидання зсередини, то можна мати вагому перевагу. (Більшість продавців такого не знають. Це можна збагнути, кинувши погляд на їхні векселі, де вони вказують свої бажані закупи. Якщо там не побачите Босвела «Занепад та загибель», то точно знайдете «Млина на Флоссі» Т.С.Еліота). Окрім цього, торгівля книжками – цивілізований бізнес, якого/його не можна звульгаризувати понад якусь певну міру. Синдикатам ніколи не вдасться витиснути маленького незалежного продавця книжок, як вони витіснили бакалійника та молочара/молочника. Але робочий день дуже довгий – я там працював лише на частину ставки, та мій наймач вимагав семидесятигодинного робочого тижня, і це окрім постійних виїздів на закупи книжок в позаробочий час. – крім того, / До того ж таке життя – нездорове. Як правило, в/Зазвичай у книгарні жахливо холодно взимку, бо якби було занадто тепло, вітрини б пітніли, а продавці книжок живуть зі своїх вітрин. А ще з книжок більше пилу й він огидніший, ніж з предметів будь-якого іншого виду, винайдених на сьогодні, і саме на вершечках книжок люблять помирати особливо великі мухи.

Та справжня причина, чому мені б не хотілося все життя займатися продажем книжок – доки я цим займався, я втратив любов до них. Продавцю доводиться говорити про книжки неправду, і через це з'являється/виникає/пробуджується до них огида, але гірше те, що з них постійно треба витирати пил й переносити їх туди-сюди. Певний час я по-справжньому любив книжки, любив на них дивитися і їх торкатися, тобто, принаймні якщо їм було п'ятдесят чи більше років. Нічого не дарувало мені такої радості, як купити на сільському розпродажі купу випадкових книжок за шилінг. У пошарпаних книжок, які вибираєш у таку підбірку:/ – не надто знамениті поети вісімнадцятого сторіччя, застарілі географічні довідники, непарні томи забутих романів, переплетені номери жіночих журналів, видані в шістдесятих – є свій аромат. Для випадкового читання – приймаючи/беручи ванну, наприклад, або пізньої ночі, коли втома не дає заснути, або у вільні п'ятнадцять хвилин перед обідом нічого немає кращого за перегортання старого номера журналу “Girl’s Own Paper” («Дівчачий журнал»)[краще подати транскрипцію, а внизу зробити примітку: “Girl’s Own Paper” – «Дівчачий журнал» – Прим. перекл.)]. Але відразу по тому, як я почав працювати в книгарні, я перестав купувати книжки. Складені купою, по п'ять-десять тисяч в одній/Складені купами, по п’ять-десять тисяч, книжки/Складені купою п’ять-десят тисяч книжок навіювали нудьгу й навіть трохи нудоту. Зараз/Тепер я таки купую одну вряди-годи, але тільки якщо це книжка, яку я хочу прочитати, але не можу позичити, а непотребу я не купую. Солодкавий дух зотлілого паперу більше мені не милий. Він так чітко асоціюється з покупцями-параноїками й мертвими мухами.
Востаннє редагувалось Вів листопада 06, 2012 2:28 pm користувачем Olesya_Gomin, всього редагувалось 1 раз.
Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5809
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: George Orwell "Bookshop mеmories"

Повідомлення Кувалда »

декілька зауваг. сердитих :lol: Я знову бачу "В решті-решт". Це вже щось схоже на ситуацію з "будь-ласка" :D . На сьогодні це найпопулярніша помилка відвідувачів сайту (що засвідчує статистика пошуків). Там люди не можуть без дефіса, тут Ви, Олесю, вперто пишете в окремо. Може, є якесь таємне знання :roll: поділіться 8-)
Стосовно "дюжини" :) . А от англійська вимова до чого ближча: до "дюжини" чи до "тузіня"? 8-)
Тим не менш – росіянізм. українські відповідники однак/втім/проте :!:
Не варто англійську h передавати через х. Це російська звичка. В українській є протетичний г. він такий легкий, що навіть з’являється на початку слів, не змінюючи їхнього сенсу: оріх-горіх, огірок-вогірок тощо. І саме г найкращий відповідник до англійського h (якщо, звісно вимовляти його питомо по-українськи, а не так, щоб в горлі аж гарчало). Правда, у нас на романо-германських катедрах сидять переважно совєтські кадри, які продовжують свою совєтську мантру h – х. З цією традицією тре’ прощатися. Вже навіть українські правописці дійшли висновку, що "G і h звичайно передаються літерою г". Правда, як у них це зазвичай, не без винятків: "В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін." Не можуть поки правописці без совка. А перекладачі ж мають бути прогресивніші :!: :D
Я виділю решту своїх зауваг прямо тексті. Так я ощаджу свій і Ваш час ;)
Olesya_Gomin
Повідомлень: 698
З нами з: П'ят серпня 31, 2012 2:49 pm

Re: George Orwell "Bookshop mеmories"

Повідомлення Olesya_Gomin »

Кувалда писав:декілька зауваг. сердитих :lol: Я знову бачу "В решті-решт". Це вже щось схоже на ситуацію з "будь-ласка" :D . На сьогодні це найпопулярніша помилка відвідувачів сайту (що засвідчує статистика пошуків). Там люди не можуть без дефіса, тут Ви, Олесю, вперто пишете в окремо. Може, є якесь таємне знання :roll: поділіться 8-)
Стосовно "дюжини" :) . А от англійська вимова до чого ближча: до "дюжини" чи до "тузіня"? 8-)
Тим не менш – росіянізм. українські відповідники однак/втім/проте :!:
Не варто англійську h передавати через х. Це російська звичка. В українській є протетичний г. він такий легкий, що навіть з’являється на початку слів, не змінюючи їхнього сенсу: оріх-горіх, огірок-вогірок тощо. І саме г найкращий відповідник до англійського h (якщо, звісно вимовляти його питомо по-українськи, а не так, щоб в горлі аж гарчало). Правда, у нас на романо-германських катедрах сидять переважно совєтські кадри, які продовжують свою совєтську мантру h – х. З цією традицією тре’ прощатися. Вже навіть українські правописці дійшли висновку, що "G і h звичайно передаються літерою г". Правда, як у них це зазвичай, не без винятків: "В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін." Не можуть поки правописці без совка. А перекладачі ж мають бути прогресивніші :!: :D
Я виділю решту своїх зауваг прямо тексті. Так я ощаджу свій і Ваш час ;)
Old habits dіe hard.
Про врешті-решт - я не навмисно, то глюк, я виправлю. Про будь-ласка :mrgreen: - просто люди проводять аналогію із будь-хто (:
Про дюжину - попри моє щире бажання використовувати лише питомо українські слова, я проводжу опитування, і, виявляється, ніхто з мого оточення "тузіня" не знає. Спираюся на це.
Про пана Гемінгвея зрозуміла.
Урочисто обіцяю більше не писати "в решті-решт" і "тим не менш" :evil:
Дякую!
Востаннє редагувалось Вів листопада 06, 2012 5:49 pm користувачем Olesya_Gomin, всього редагувалось 1 раз.
Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5809
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: George Orwell "Bookshop mеmories"

Повідомлення Кувалда »

За переклад "5". Єдине, як на мене, слабке речення: "Грубо кажучи, книжка, яку можна назвати середнім романом – звичайна: хороші-погані, Голсуорсі-плюс-вода, що є стандартом англійського роману – здається, існує тільки для жінок".
Воно трохи незрозуміле-кострубате.
Стосовно Деля, тре бути послідовною. Ви всім зберігаєте подвоєння. Dell нічим не гірший (і не суттєво, який з нього письменник :lol: ). І не варто англійське l м’якшити. Це совкове "правило". Бажано принаймні до не надто відомих письменників/персонажів приклеїти примітки перекладача.
Щодо тузіня, то тре’ своє оточення просвіщати, а не миритися з необізнаністю/темнотою. Тисніть Грінченком :D . Його, сподіваюсь, знають ;)
а до пана Гемінґвея придивіться ще пильніше :D
Olesya_Gomin
Повідомлень: 698
З нами з: П'ят серпня 31, 2012 2:49 pm

Re: George Orwell "Bookshop mеmories"

Повідомлення Olesya_Gomin »

Кувалда писав:За переклад "5". Єдине, як на мене, слабке речення: "Грубо кажучи, книжка, яку можна назвати середнім романом – звичайна: хороші-погані, Голсуорсі-плюс-вода, що є стандартом англійського роману – здається, існує тільки для жінок".
Воно трохи незрозуміле-кострубате.
Стосовно Деля, тре бути послідовною. Ви всім зберігаєте подвоєння. Dell нічим не гірший (і не суттєво, який з нього письменник :lol: ). І не варто англійське l м’якшити. Це совкове "правило". Бажано принаймні до не надто відомих письменників/персонажів приклеїти примітки перекладача.
Щодо тузіня, то тре’ своє оточення просвіщати, а не миритися з необізнаністю/темнотою. Тисніть Грінченком :D . Його, сподіваюсь, знають ;)
а до пана Гемінґвея придивіться ще пильніше :D
Спасибі, працюватиму над собою!
Olesya_Gomin
Повідомлень: 698
З нами з: П'ят серпня 31, 2012 2:49 pm

Re: George Orwell "Bookshop mеmories"

Повідомлення Olesya_Gomin »

Просто так, цікавинка - написала "молочника". Протирала пил з книжок, розгорнула Кінга "Під куполом". Побачила "молочара", думаю - гей, це, ж, певно, правильніше! Тут же виправила. Вийшло як у школі на списуванні диктанту :mrgreen:
Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5809
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: George Orwell "Bookshop mеmories"

Повідомлення Кувалда »

молочар теж можна. воно просто рідше, але однозначніше :!: Тяжкий вибір :D Ви ж пам’ятаєте, що чорним – це привертання уваги, а далі самостійна робота ;)
Olesya_Gomin
Повідомлень: 698
З нами з: П'ят серпня 31, 2012 2:49 pm

Re: George Orwell "Bookshop mеmories"

Повідомлення Olesya_Gomin »

Кувалда писав:молочар теж можна. воно просто рідше, але однозначніше :!: Тяжкий вибір :D Ви ж пам’ятаєте, що чорним – це привертання уваги, а далі самостійна робота ;)
Звісно! Дякую!
Відповісти

Повернутись до “Англійська мова”