Уривок з оповідання Паланіка.

Відповісти
Markel
Повідомлень: 2
З нами з: Пон грудня 28, 2015 7:16 pm

Уривок з оповідання Паланіка.

Повідомлення Markel »

Доброго усім дня.
Я роблю тільки перші спроби художнього перекладу, тому потребую ваших порад.
Ось тут невеличкий уривок з оповідання Ч.Поланіка "Romance". Буду дуже вдячний за ваші зауваження і коментарі. Дякую.
Тут оригінал: http://imgur.com/gallery/jOZ1s


Що ж, привітайте мене. У нас з дружиною народилися-таки близнята і, здається, все з ними гаразд. По десять пальченят на руках, по десять – на ногах. Дві дівчинки. Але… ну знаєте, як то бува – не можеш збутися відчуття, ніби щось піде не так, бо так буває завжди, коли все йде надто добре. Я досі побоююсь, що зірвуся з цього прекрасного сну/цей прекрасний сон закінчиться.
Я до того, що ось, наприклад, коли я ще не був одружений, то зустрічався з однією дівчиною, такою товстенькою. Насправді ми обидва/обидвоє або обоє[йдеться про різні статі] були товстими/товсті[постійна ознака], тому нам це не перебивало/заважало/стримувало.
І ось та дівуля[має негативний відтінок, чого не видно з контексту] постійно випробовувала на нас усілякі нові дієти для схуднення: то ми їли лиш ананаси в оцті, а то просто якісь зелені водорості з пакетиків. А ще вона наполягала, щоб ми подовгу[росіянізм]/довго гуляли пішки. І от вона почала стрімко спадати з тіла, стегна у неї немов розтали, а якою щасливою вона була через це – ви б бачили! Однак вже тоді я знав: через якусь халепу все піде внівець.
Знаєте, як то бува: коли любиш когось, то радієш її щастю, але я був впевнений/певний, що моя дівчина мене бортане, адже тепер круті хлопці з кар’єрою і медичною страховкою[росіянізм] почали її помічати.
Вона і раніше була гарненькою реготункою, але тепер, коли вона ще й охуднула, стало очевидним/о, що вона має просто величезні скриті здібності до самоконтролю і самодисципліни – де там мені. Та й від друзів моїх користі було обмаль/мало, бо вони самі навивали круги в очікуванні/, очікуючи, коли ж ми розбіжимось/я, щоб самим почати з нею зустрічатися. А потім, як з’ясувалося, ананаси та самодисципліна були ні до чого – просто в неї виявили рак, але вона все ж встигла схуднути до другого сексапільного розміру, перш ніж померла.
Відтоді я знаю: щастя – це бомба уповільненої дії. А з дружиною я познайомився, коли вже взагалі не збирався з кимсь/ні з ким більше зустрічатися, дзуськи, ні за що, тому я сів на потяг і вирушив до Сієтла. Як раз того року в Сієтлі проходив фест Лоллапалуза, тому я спакував свій намет/свого намета, загорнув в/у спальник свій бульбулятор, щоб той не розбився, отже, я зміг би заночувати по-дикунські просто неба на усі вихідні/впродовж вихідних як якийсь звіробій, а потім вже у поїзді я пішов до вагону-ресторану. Ви ж знаєте, інколи просто треба на кілька днів забути про друзів і тверезість. От я й зайшов до вагону-ресторану, і тут на мене втупилась ці холодні, як лід, зелені чарівні очі. А я ж не чудовисько. І не якесь вайло з реаліті-шоу, що валяється на лікарняному ліжку, поглинаючі тони смаженої курятини. І я розумію, чому хлопці залюбки б працювали охоронцями в жіночих в'язницях або концтаборах, де вони могли б склеїти гарненьку зечку без цього, знаєш, вічного бабського «Вдягни сорочку!» і «Ти що, завжди так пітнієш?». Але ось тут, у потязі, ця богиня - на ній теніска з надписом "Radiohead", обрізана знизу, що видно далеко не тільки оголене черевце[іронічний відтінок]/що оголився не тільки живіт?, а джинси приспущені по саме не балуй[росіянізм], а на кожному пальці кільця з Мікі Маусом і Холлі Хоббі, а ще вона потягує пиво своїми кльовими губками і дивиться на мене крізь коричневе скло пляшки – звичайнісіньке дешеве пиво, а не якесь дороге понтове.
Але такі хлопці, як я, знають ці розклади. Якщо ти не Джон Белуші або Джон Кенді, жодна краля не пастиме тебе так очима, тому я одразу вирішив сором’язливо відвести погляд. Така дівчина зволіє заговорити зі мною лише для того, щоб раптом повідомити, що я жирна свиня і загороджую їй весь вид на океан. Я завжди кажу – зважуй свої границі/можливості. Цілься/Заміряйся нижче, якщо не хочеш, щоб тебе обламали. Протиснувшись повз неї, я дивлюся на неї боковим зором, ну щоб зацінити. Від неї такий чудовий запах, як якийсь десерт чи солодкий пиріг/як від якогось десерту чи солодкого пирога – авжеж, гарбузовий пиріг/гарбузового пирога, посипаний/ого червоно-коричневими крихтами прянощів. Більше того[росіянізм]/Ба більше, пивна пляшка в її губках повертається мені вслід, поки я прямую до бару і замовляю собі ще випивку, і це при тому, що ми тут не останні/єдині в світі хлопчик та дівчинка. За пластиковими столиками сидять ще люди і/й, судячи з їхніх дредів і яскравих гіпівських майок, вони теж їдуть на фест. Я відхожу до найдальшого від неї столика, але ця краля не зводить з мене очей. Ну ви знаєте, як це, коли хтось витріщається на тебе і ти не можеш кроку ступити, щоб не перечепитися, а надто у потязі. Я йду ще за випивкою/по випивку, якраз коли потяг хилиться на повороті і пиво проливається на мою смугасту ковбойку. Удаю, ніби дивлюся на дерева за вікном, але скоса спостерігаю за її відображенням/відбитком у склянці і/й помічаю, що вона ще дивиться на мене. Тільки раз вона відвертається, коли підходить до бару і дає бармену/ові гроші, а той простягає їй ще пиво, а потім її відображення/відбитком зростає, допоки не збільшується до повного зросту, і от вона стоїть вже поруч з моїм столиком і каже: «Привіт» і ще там щось.
А я такий: «Чого?».
А вона вказує на мою ковбойку, на пляму від пива і така: «В тебе такі ґудзики класні… лискучі».
Я впираюсь підборіддям у груди і дивлюся вниз на застібки перламутрового кольору.
Насправді це не ґудзики, а застібки, але через такі дрібниці не хочу зіпсувати цього моменту. І одразу помічаю, що вона інколи суне свої пальчики до рота – ну добре, вона їх туди постійно суне і розмовляє як маленька дівчинка, з придихом, і вживає дитячі слівця типу/на кшталт «китя» замість кішка, або «хольосий» замість хороший, але для таких правильних краль це просто посібник із сексапільності.
Вона мені підморгує і облизує губи кінчиком язика і ще вологими губами каже до мене: «Я Брітні Спірс». А ти ба, вона вміє дражнитися. Ну хіба трохи перебрала. Та що там, насинячилася як хлющ. На цей час ми вже вдвох п’ємо текілу з цих маленьких пляшечок, адже не ми керуємо потягом. Ні, вона не Брітні Спірс, але ж/та не менш крута. Видно, що вона вистьобується, але так, не зозла. І треба лише подивитися на неї, щоб зрозуміти все, що вам треба зрозуміти.
Мені залишається тільки продовжувати в цьому дусі, пускати бісиків у відповідь і купувати випивку. Вона питає мене, куди я їду, ну я їй кажу про Лоллапалузу. Вона перебирає пальчиками по моїй ковбойці, крокуючи пучками по застібках від паска аж до горла і назад, а я плекаю надію, що вона не відчує, як шалено калатає від цього моє серце.
А вона продовжує пускати навсібіч бісиків своїми зеленими очима або заглядає на мене з-під довгих, трепетливих вій.
Авжеж, вона вижлуктила стільки пива, що мені її не наздогнати, бо постійно забуває закінчувати речення, а інколи вказує раптом на щось за вікном і вигукує: «Песик!» або, побачивши машину на переїзді, Бріт верещить: «Жук» і дає мені штурханця по плечу кулачком, всіяним каблучками з усіма тими мікі маусами, а я потай сподіваюсь, що цей синець залишиться зі мною на все життя.
Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5602
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: Уривок з оповідання Паланіка.

Повідомлення Кувалда »

зауваги в тексті. Підкреслення – звернути увагу, / – пропонована заміна, грубий шрифт – ліпше видалити.
Markel
Повідомлень: 2
З нами з: Пон грудня 28, 2015 7:16 pm

Re: Уривок з оповідання Паланіка.

Повідомлення Markel »

Кувалда писав:зауваги в тексті. Підкреслення – звернути увагу, / – пропонована заміна, грубий шрифт – ліпше видалити.

Дуже вам дякую!! Багато недоліків, працюватиму далі.
Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5602
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: Уривок з оповідання Паланіка.

Повідомлення Кувалда »

це небагато. Переклад якісний.
Відповісти

Повернутись до “Англійська мова”