Хочу привернути увагу шанувальників доброї літератури і добротної мови. Загалом мені не траплялися книжки цього видавництва кепської якості, а їхня мова може правити за взірцеву. Враховуючи, що перекладачі різні, то, вочевидь, це значною мірою "на совісті"
редакторів/коректорів. В цій же книжці нема й десятка невдалих слів. Серед них 2 (всього
) активні дієприкметники: вивіряючий, віруючий, які цілком можна було замінити на вивіряльного і вірного. Є одна крива "обстановка", хоча в іншому вжито й прийнятну "обставу". Подеколи замість правильного "щоб" вжито неправильне "аби" (про різницю можна почитати в Антоненка-Давидовича). Мушу зазначити, останнім часом це дуже поширена помилка. Невдалі сполуки на кшталт "отримати дворянство", "відображення в читанках", "виносили вироки", "існувала потреба", "незважаючи на". Але то таке. Можна відзначити послідовне вживання "брунатного", а не "коричневого". Це плюс
.Не зрозуміло, чому декілька разів вжито новотвір "учба" (попри те, що в українській є слова на -ба і формально вона норми не порушує, але досі мова обходилася без "учби") і відповідно – "учбовий" (совєцькотвір). Це мінус
.Тепер про дві особливості.
1) В словах латинського походження оригінальне g послідовно передано через ґ: фіґурні, реґулярні, сиґнал, ґірлянда, леґендарне. З таким підходом можна сперечатися, але послідовність слід вітати. До того ж, оскільки таких слів мало, то ґекання не помітне.
2) Послідовне закінчення іменників третьої відміни в родовому відмінку на -и. Треба сказати, що ще з 90-х таке закінчення у багатьох виданнях можна побачити (і, зокрема, в тих, які в усьому іншому дотримуються чинного правопису), але, крім юніверсівських, не знаю жодного, де була б справді послідовність. Решта дотримуються цілком штучного, невідь звідки взятого правила, що закінчення –и в родовому відмінку мають "іменники III відміни на ть за другим приголосним кореня (основи), а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь" (проєкт-99). У "Марші Радецького" ж усі слова III відміни мають закінчення -и, зокрема загибели тощо. І хоча я далеко не певен в доцільності такого новозаведення взагалі, але юніверсівський підхід, безумовно, найкращий з-поміж усіх інших намагань повернути таку норму. І всім іншим прихильникам порадив би повчитися послідовності в "Юніверсу". А перекладачам і не тільки початківцям почитати книжку. Є чому повчитися
.