Добрий переклад і непогана мова. Відчувається галицький вплив. Загалом — дотримання чинних правописних норм.
Особливості.
"Ґ" – довільний вжиток: Маґда, Ліхтенберґ, Гамбурґ, але Нова Гвінея.
Також Фройд, в Гайдельберзі, але Ейнштейн.
Бачинські, але Словацький.
Використання слів "двірець", "потяг", "стільниковий, "летовище", "автівка", "мапа", "слухавка"… Це плюс.
"Упаковка" (замість (у)паковання), "підключив" (під’єднав; хоча в книжці є і "під’єднав"), "жодних запевнень" (замість жодного запевнення), "виключно" (тільки), "включно" (разом…) тощо. Це мінус (хоч все улягає нормам офіційної лексики).
Трапляються поодинокі активні дієприкметники: "обеззброюючий усміх" – цілком можна було обійтися знезброювальним чи знезбройним/роззбройним; "це було електризуюче" – це електризувало тощо.
Чомусь латиницею деякі слова – переважно власні назви, але є й загальні, на кшталт e-mail тощо. Що стоїть за цим новомодним бзиком (дуже поширеним тепер у виданнях) – сказати важко. Все, що ми вимовляємо українською можна передати українськими буквами (не розглядатимемо випадки дж, дз, ў). Якось важко уявити людину, яка українською замість вимовити емейл, ціпеніє і не маючи змоги це вимовити, починає писати на папірці e-mail.
Можна тільки вітати відмінювання чужих іменників на -о (бюра, бюрі), якби була послідовність, а то залишаються невідмінювані амарето, просеко (навіть не знаю, що це
) наче вони чимось гірші.Непослідовність з "9" – Джим але Прінстон (може, правда, так за чинним правописом).
Трапляються надмірності в передаванні антропонімів якнайближче до оригінального звучання. Українською, хоч дуба стань, не вимовиш "Кєсьльовського", то нащо старатися?
Не розглядатиму далі хиби. Їх ще трохи є, але загалом переклад складає приємне враження. І мова книжки варта прочитання. Стосовно змісту – на смак товариш не всяк. Але, як стверджує "Kurier Wydawniczy": "Кожна сторінка "С@мотності в Мережі" доводить, що Вишневському вдалося осягнути незбагненне: він зрозумів жінку". Не більше, не менше.
Правда, тут є деякі "підводні камінці", які добре розгледів автор рецензії, надрукованої в останньому/передостанньому номері "Критики". Але не будемо про це.