Ельфріда Єлінек. Коханки. Хіть

[Кувалда]

не вживайте, тоді минуть

[Наталя]

З Вашими заувагами мій словниковий запас вичерпався утричі.

[Наталя]

думки … в голову не приходять
вирощують маслини

Чому забракували?

факти обрушуються на неї; люблять обрушуватися в, потім обрушаться, обрушуємося на

"Обрушитися" є у Грінченка.

[Кувалда]

тому що росіянізми . Навіть з урахуванням, що маслина, здається, є в Грінченка.
тільки ж не в тому значенні в Грінченка слово обрушуватися.

[Наталя]

Ви проти Грінченка?

[Кувалда]

Грінченко і АС в цьому помилилися. Буває
Щодо Грінченка, то цілком погоджуюсь з Ю.Шевельовим: «Не можна приписати формування літературної мови одній людині. Літературна мова виростає з співпраці визначних і менш визнаних сучасників і з переємности досвіду й змагань поколінь. Проте не можна заперечувати й того, що окремі індивідуальності – письменники, журналісти, мовознавці – можуть надати літературній мові виразнішого характеру в певному напрямі. Якщо в цьому сенсі і з цими застереженнями спитати, хто, які індивідуальності особливо вирішально позначили своєю діяльністю дальший розвиток української літературної мови, то не буде перебільшенням назвати троє прізвищ: Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Олекса Синявський. Шевченко заклав перші загальнонаціональні основи української мови своєю геніяльною інтуїцією і своїм потужним впливом, зумовленим величиною його генія. Наступником поета став учитель: Борис Грінченко. Своїм методичним підходом, своєю впертою працьовитістю й посидющістю дав досі неперевершену словникову, а в межах словника і граматичну, і правописну кодифікацію літературної мови. Третім прийшов Синявський,науковець і професор університету, що вніс у проблеми нормалізації глибоке знання, науковий досвід і методу, не тільки відчуття тенденцій, а і розуміння їх" .
Я б навіть ще більше виділив роль Грінченка . Але декілька помилок є і в Грінченка, і через його надзвичайний мовний авторитет вони прописалися в українській мові. Я б сказав, задусив критику своєю мовною вагою

[Наталя]

Грінченко і АС в цьому помилилися. Буває

АС помилився з відомої усім причини. А на Грінченка не варто кришити здобу.

[Кувалда]

я не знаю про причину.
Всі помиляються

[Наталя]

Всі помиляються

Ви ж також можете помилятися?

[Наталя]

ні вуха ні рила

Фразеологічний словник української мови фіксує цей сталий вислів:

ні ву́ха ні ри́ла, зі сл. розумі́ти, тя́мити і под., із запереч., грубо. Зовсім нічого. — Я ні вуха ні рила не тямлю в будівництві, а згодився... (Іван Ле). ні ри́ла ні ву́ха. Не зна (Пилип) мови, як то кажуть, Ні рила, ні вуха (П. Глазовий).

Як і "за словом до кишені не лізе":

за сло́вом до кише́ні (у кише́ню) не лі́зти (не ла́зити, не полі́зти). Бути дотепним і метким у розмові. — А ви, дядьку, бачу, із тих, що за словом у кишеню не лізуть (Григір Тютюнник); Був .. Гнат із таких, Що не лізуть в кишеню за словом (С. Олійник); Та й сам дідусь був не промах: за словом у кишеню не лазив (О. Ковінька); Всякому відріже, за словом до кишені не полізе (Укр.. присл..); Вогонь — не дівка. За словом до кишені не полізе (М. Руденко); О, той за словом у кишеню не полізе (С. Журахович)...

вона ніколи не кидає поглядів на; щоб кинути швидкий погляд

Тиць.

І про росіянізм "будь то" де можна почитати?