r2u.org.ua / e2u.org.ua

Зі Словника іншомовних слів Мельничука:
ЕПІ... (грец. έπι...) префікс, що означає перебування над чимось або на чомусь, рух проти чогось чи до чогось, супроводження, додавання, надмірність, наступність, послідовність, причинність.

Саме тому епіграф, епіграма, епілог тощо. Чому ж тоді єпископ (від ἐπίσκοπος)?

це трохи ширше питання. загалом стосується не тільки епі, а "е". Тобто чому єпископ, але екзарх, Еврипід, але Європа тощо. Ця штука добре описана у Шевельова ("Історична фонологія..."). На сьогодні ця проблема вже по суті зводиться до правильного написання декількох слів: Европа/Європа, Евген/Євген тощо. Тре’ її детальніше розглянути

Наскільки я можу зрозуміти, поява початкового е/є у грецизмах залежить від часу запозичення: Є властиве давньому пластові слів (зокрема, християнським іменам, словам із церковного побуту, назвам давніх країн та земель, що вже існували в часи поширеності старо/церковнослов'янської мови, де початкового нейотовано Е, власне, й не було), Е — пізнім запозиченням (часто з ознаками латинського посередництва).

цілком слушна заувага

Анатолій писав:Зі Словника іншомовних слів Мельничука:
ЕПІ... (грец. έπι...) префікс, що означає перебування над чимось або на чомусь, рух проти чогось чи до чогось, супроводження, додавання, надмірність, наступність, послідовність, причинність.

Саме тому епіграф, епіграма, епілог тощо. Чому ж тоді єпископ (від ἐπίσκοπος)?

До речі, є такий термін - епіскоп. Наголос на останньому складі. Те саме, що епідіаскоп.

Справді є величезна купа церковнослов’... так, саме церковних слів, що закріпилися у церковнослов’янському штибі. У церковнослов’янській не буває початкового е, лише є. Цікаво, що в сучасній болгарській навпаки нема єкання. До речі на єпископа не діє і правило дев’ятки (§90 п.5 5) прим. 2 УП ).