r2u.org.ua / e2u.org.ua

А якби лавреат Сталінської премії мав прізвище Слюсар, то чи писали б на говірковий лад - Слюсара?

Чинний правопис (§ 102) регламентує, що українські прізвища відмінюються як звичайні іменники. Гончар - виняток. До слова, слушна думка Дмитра з форуму словника.

Наталя писав: Гончар - виняток. До слова, слушна думка Дмитра з форуму словника.

Правопис-46 без винятків. Виняткували під смак широкого у плечах Олеся Терентьовича та одіозного ректора КДУ Шевця. Винятки завели до правопису постфактум. Раша тут ні до чого.

Ні. Слюсар лишиться у м’якій групі, а Гочар — у мішаній.
Чим відрізняються ті іменники на -ар, що належать до м’якої та мішаної груп? Дуже просто! Може бути або -аря або -яра. Подвійном’який -яря неможливий. От і вся премудрість. А до чого ж тут Гончар??? Гончяр! Гончяр з м’яким чь! Вплив російської? Можливо! Але скоріше української діалектики!
У сучасній українській мові шиплячі тверді. Але рефлекси м’якого чь трапляються. Кажемо ж бо «книжечка скраєчку» замість «правильного» «книжочка скрайочку». Чому? А з тієї ж причини, що й «гончара, вівчара» замість нормального «гончаря, вівчаря».
Ви не маєте рації кажучи, що це новий виняток, доданий до правопису. Навпаки. Це рудимент давньої мови, що їснує всупереч новітнім правописним нормам.