Відкриття пам’ятної дошки Ю.Шевельову

Статусне планування, статистика, події тощо

Модератор: Анатолій

Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5602
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Відкриття пам’ятної дошки Ю.Шевельову

Повідомлення Кувалда »

Через погрози влади в Харкові терміново відкрили пам’ятну дошку Юрію Шевельову
3 вересня в Харкові відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки видатному мовознавцю-славісту, історику літератури, визначному українському культурному і громадському діячеві Юрію Шевельову. Подія відбувалась надвечір, у надзвичайному і позаплановому режимі, адже раніше офіційні заходи з вшанування Юрія Шевельова проголошувалися на 5 вересня.

Причиною такого ходу подій стали агресивні й алогічні дії керівництва Харківської міської ради. З’явилася інформація, що Харківська влада напередодні відкриття меморіальної дошки збирається з незрозумілих причин скасувати всі раніше прийняті дозволи на встановлення пам’ятної дошки.

Протягом цілого дня 3 вересня у телефонному режимі представники різних гілок міської влади шляхом морального тиску на організаторів заходу намагалися перешкодити технічному встановленню меморіальної дошки на будинку, де мешкав видатний діяч української науки та культури (вул. Сумська, 17). О 17.00 до одного з членів Громадського комітету зі вшанування 105-річчя Юрія Шевельова в Харкові Костянтина Черемського зателефонувала заступник Департаменту культури Харківської міської ради Оксана Ков’ярова і запросила його на позачергове засідання міської комісії з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища.
Як виявилося, головного причиною такого екстреного зібрання комісії стало прийняття рішення про відкликання власних рішень, а також розпорядження Харківського міського голови щодо встановлення меморіальної дошки Юрію Шевельову у Харкові. Крім того на телефони членів Громадського комітету зі вшанування 105-річчя Юрія Шевельова в Харкові почали надходити дзвінки невідомих осіб з погрозами зруйнування пам’ятки у разі її встановлення.

Щоб запобігти непрогнозованим діям керівництва міста, а також провокації деструктивних елементів, представники Громадського комітету вирішили провести урочисте відкриття меморіальної дошки Юрію Шевельову невідкладно. Оперативно зібравши представників громадських організацій Харкова, органів обласної і муніципальної влади, творчої інтелігенції Громадський комітет силою наданих йому повноважень і юридичних прав здійснив урочисте відкриття меморіальної дошки видатному науковцю. З урочистими промовами виступили: представники громадських організацій Ігор Муромцев, Вікторія Склярова, Костянтин Черемський, Валентина Овод, депутат Харківської обласної ради Іван Варченко, депутат Харківської міської ради Олег Яцина, відомий харківський поет Сергій Жадан та інші. До меморіальної дошки були покладені букети живих квітів.

Зважаючи на реальні загрози з боку відомих політичних сил знищити нововідкриту меморіальну дошку було вирішено організувати цілодобове чергування біля пам’ятки.

Присутні представники громадських організацій взяли собі за обов’язок зробити всі можливі кроки, аби не допустити скасування рішень органів Харківської ради щодо відкриття меморіальної дошки Юрію Шевельову.

5 вересня о 14.00 заплановане громадське вшанування пам’яті Юрія Шевельова й урочисте освячення меморіальної дошки. О 15.30 – тематична прогулянка “Харків Юрія Шевельова” (від будинку “Саламандра”). О 17.00 – прес-конференція представників Громадського оргкомітету з ушанування 105-річчя Юрія Шевельова в Харкові, запрошених гостей із України та зарубіжжя (вул. Сумська,3, книгарня «Є»). Також в книгарні «Є» о 18.00 – круглий стіл «Юрій Шевельов і сучасність», презентація нових видань Ю. Шевельова за участі відомих діячів науки, культури, мистецтв, гостей з різних областей України та з-за кордону.
Захист пам’ятного знаку Юрію Шевельову у Харкові потребує допомоги широких кіл української громадськості, патріотично спрямованих представників усіх гілок влади, журналістських кіл.

Виготовлення та встановлення меморіальної дошки Юрію Шевельову було здійснене на благодійні внески жителів Харкова, інших міст України, а також української діаспори.

Про Юрія Шевельова. Спеціально для Добкіна

Михаил Добкин: "Мерзавцы фашистские своему фашистскому мерзавцу доску прибили. Впопыхах ив темноте, как і подобает предателю". "Интересная биография у этого хероя. Вот они кумиры жаданов, варченок, аваковых и прочей..."

Н-да, Добкін, "немножко текст по-дебильному написан".
Отакі от херои керують Харківщиною
Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5602
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: Відкриття пам’ятної дошки Ю.Шевельову

Повідомлення Кувалда »

Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5602
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: Відкриття пам’ятної дошки Ю.Шевельову

Повідомлення Кувалда »

Харківська влада знищила пам'ятну дошку професору Шевельову
Громадяни, які назвалися працівниками комунальних служб Харкова, знищили пам’ятну дошку видатному славісту, професору Гарвардського і Колумбійського університетів Юрію Шевельову.

Це сталося через півгодини після того, як міська рада у Харкові відмінила рішення топонімічної комісії про встановлення меморіальної дошки.

Як повідомляє "Медіапорт", чоловіки назвалися працівниками комунального підприємства "Жилкомсервіс".

Спочатку чоловіки намагалися відділити дошку від стіни будинку по Сумській 17 за допомогою сокири. Коли їм це не вдалося, вони розбили дошку на кілька частин, забрали їх, і поспішно зникли з місця події.
Ось як це було:
Удар сокирою по історії...
...граніт не витримує...
...підлеглий міського голови Кернеса швидко виносить залишки пам'ятного знаку...
...вибачте, пане професоре...
Як відомо, напередодні до міського голови Харкова Геннадія Кернеса із відкритим листом звернулися науковці провідних західних університетів - вони просили міську владу зберегти меморіальну дошку видатному науковцю.
На початку вересня 2013 року у Харкові раніше запланованого відкрили меморіальну дошку уродженцю міста, мовознавцю-славісту, історику літератури та громадському діячеві Шевельову.

Пам'ятний знак було виготовлено і встановлено на пожертви громадян.

Спершу міська влада надала всі необхідні дозволи, але потім раптом передумала.

Тоді ж голова Харківської ОДА Михайло Добкін у своєму твіттері назвав науковця "фашистським пособником", а ініціаторів встановлення пам'ятної дошки (серед них політик-опозиціонер Арсен Аваков і поет Сергій Жадан) "фашистськими мерзотниками".

Пізніше один із блогерів нагадав Добкіну, що у 2010-му році його соратник по Партії регіоніввідкрив у Харкові пам'ятний знак командиру "Російського охоронного корпусу" у складі армії Третього рейху Борису Штейфону. За такий учинок "регіонал" навіть не був виключений із партії.

У листопаді 2010 року в Харкові невідомими було знищено пам'ятну дошку кардиналу УГКЦ Йосипу Сліпому. У лютому 2011-го її відновили за спільною ініціативою харківської і львівської властей.

НАУКОВЦІ ЗАХОДУ ПРОСЯТЬ КЕРНЕСА НЕ ЧІПАТИ ШЕВЕЛЬОВА
Науковці провідних університетів США, Канади і Британії звернулися до міської влади Харкова із проханням зберегти встановлену у вересні 2013 року меморіальну дошку мовознавцю та історику літератури Юрію Шевельову.

Про це йдеться у відкритому листі науковців до міського голови Харкова Геннадія Кернеса, текст якого є в розпорядженні Історичної Правди.

Учені висловлюють стурбованість нещодавніми подіями, які загрожують статусові меморіальної дошки на честь визначного українського філолога Юрія Шевельова на Сумській вулиці.

"Як славісти університетів Європи та Північної Америки, ми глибоко завдячуємо професорові Шевельову за його незчисленні здобутки на ниві історичного мовознавства та літературознавства, - йдеться у відкритому листі. - Нині... ми віддаємо данину глибокої пошани цьому визначному вченому, який ніколи не переставав називати Харків своєю домівкою".

Науковці засудили "наклепницькі, голослівні твердження деяких осіб" щодо професора Шевельова.

"Звинувачення щодо діяльності професора Шевельова під час Другої світової війни вперше з'явились на початку 1960-х років і походили від КГБ, - наголошують автори листа. - Ці звинувачення були ретельно досліджені численними американськими державними установами та Колумбійським університетом, де викладав професор Шевельов. Всі вони були повністю і однозначно відкинуті".

У зверненні до Геннадія Адольфовича висловлюється сподівання, що державні органи міста Харкова підтвердять своє попереднє рішення від 2011 року і збережуть меморіальну дошку на честь Юрія Шевельова.

Серед підписантів листа - науковці з Колумбійського, Канзаського, Ратгерського та інших університетів США, з Альбертського університету (Канада) і Кембриджу (Британія).
Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5602
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: Відкриття пам’ятної дошки Ю.Шевельову

Повідомлення Кувалда »

Коли Фельдман вчергове розповідатиме про антисемітизм в Україні з трибуни ОБСЕ у нього буде куди більше підстав. Гепа і Допа стараються :( Просто взяли і висралися на голову українській громаді. Навіть не зняти, а розбити дошку, на яку збирала гроші громада і на яку був дозвіл цієї ж україножерської харківської влади...
Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5602
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: Відкриття пам’ятної дошки Ю.Шевельову

Повідомлення Кувалда »

Як Харків позбувся меморіальної дошки Юрію Шевельову, Ганна Силаєва, Бі-Бі-Сі

Проти увічнення імені Юрія Шевельова на центральній вулиці Харкова найактивніше виступає Антифашитський комітет Харківщини.

Його очільник Нісон Ройтман обстоює думку, що пан Шевельов був колабораціоністом та співпрацював із загарбницьким режимом під час окупації Харкова фашистами у 1941-43 рр.: "Він працював у газеті німецько-фашистських окупантів "Нова Україна"! Ось ця газета. Що він там писав, ми з’ясуємо, бо всі вони там підписувались псевдонімами. Після цього він перейшов на роботу до міської управи, а це був той орган, який знищував населення міста. Коли кажуть, що він там не тим займався, вибачте, але в борделі неможливо зберегти цноту".

Опоненти антифашистів категорично спростовують закиди на адресу Юрія Шевельова. Професор Харківського університету Ігор Муромцев, який дружив і листувався з науковцем до його смерті, запевняє, що пан Шевельов не сприймав тоталітаризм ані у вигляді комунізму, ані фашизму.

Співголова Харківської правозахисної групи Ірина Рапп розповідає: "Він мав виживати у окупованому Харкові. Він не прославляв Гітлера. Він займався славістикою! Він писав статті, він навіть не входив до редколегії газети. Більше того! Він був німцем за походженням. Але не зізнався у цьому, не прийняв "фольксдойче", а це дало б йому привілеї, він би отримав додатковий пайок, кращу роботу тощо. Але він не любив радянську владу і не хотів співпрацювати ані з радянським режимом, ані з фашистським!".

Окремий доказ наводить світова наукова спільнота, яка напередодні звернулась із відкритим листом до Харківської міської ради із закликом не чіпати дошку Юрію Шевельову: "Звинувачення, висунуті у 1960-х роках, були ретельно досліджені численними американськими державними установами та Колумбійським університетом, де викладав професор Шевельов. Всі вони були повністю і однозначно відкинуті".

Але ці аргументи депутатів міськради не переконують, і більшістю у 65 голосів проти 7 (3 – утримались, 4 – проти) міська рада рекомендувала "міському голові скасувати своє розпорядження" попри те, що дошку вже встановили і відкрили.

Засмучені громадські активісти ще покладають надію на суд, адже de jure дошку зносили в момент, коли рішення ради ще не набрало чинності, а мер Харкова ще не встиг відмінити попередній дозвіл.


П.с. Отакі "антифашисти". За В.Черчілем: "Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами".
Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5602
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: Відкриття пам’ятної дошки Ю.Шевельову

Повідомлення Кувалда »

Харків повертає своє обличчя. Влада його втрачає
Лариса Масенко
"День", № 1971, 24.09.2013

Які праці Юрія Шевельова варто прочитати адміністративній верхівці, щоб остаточно не повернути місто в радянське минуле.

Завтра на сесії Харківської міської ради розглядатимуть питання про демонтаж меморіальної дошки видатному українцю-харків’янину — славісту, мовознавцю, іноземному члену НАН України, лауреату Шевченківської премії Юрію Шевельову (Ю. Шереху). З цього приводу українська громадськість Харкова опублікувала відкритого листа до співгромадян, громадських та державних організацій, депутатів та урядовців різних рівнів, в якому закликає «підтримати ініціативу харківської громади щодо недопущення демонтажу меморіальної дошки видатному українському вченому, культурному і громадському діячеві Юрію Володимировичу Шевельову!»

«Обравши курс на докорінну зачистку Харкова від будь-яких проявів українськості, корупційний конгломерат можновладних чиновників, українофобів, політичних авантюристів, деструктивних елементів сьогодні скоординував свої дії над знищенням пам’яті про людину, яка нині є символом українського відродження, українського пасіонарного поступу в світовому науковому, культурному і громадському просторі», — йдеться у листі. Громада Харкова закликає відправляти телеграми і термінові листи на підтримку пам’яті Ю. Шевельова на адресу Харківського міського голови Геннадія Кернеса.

Ситуація, що склалася довкола меморіальної дошки Юрію Шевельову, є симптоматичною і викриває відразу кілька досі не вирішених суспільних проблем. Яких саме — читайте у статті Лариси Масенко.

«Історія культурних зв’язків між Україною та Росією — це історія великої та ще не закінченої війни. Як усяка війна, вона має наступи й відступи, знає перекинчиків і полонених. Історію цієї війни треба вивчати».

Із часу, коли Юрій Шевельов написав ці слова в статті «Москва. Маросєйка», минуло майже шість десятиліть, а війна досі триває.

Після короткотривалого відступу Росії з мовно-культурного простору України в першій половині 1990-х років почався її новітній наступ, інтенсивність якого спричинила нездатність української влади до захисту своїх позицій. Унаслідок цього сьогодні має домінування проросійськи орієнтованих керівників у місцевих і центральних органах влади. Натомість українську культуру, як і в імперські часи, зведено до стану обложеної фортеці, про що Леся Українка писала ще на початку минулого століття.

Не дивно, що об’єктом нинішнього наступу на українську культуру став і Юрій Шевельов, який з науковою об’єктивністю і непересічним талантом висвітлював у своїх працях історію української мови й культури, наголошуючи на властивому Україні європейському векторові розвитку, перерваному експансією Москви. Багато уваги приділив учений аналізові асиміляційної мовної політики більшовицького режиму на теренах України. Його студії містять також глибокі спостереження щодо ментальних і поведінкових деформацій, які відбулися за радянської доби в масовій свідомості під впливом всеосяжної агресивної пропаганди, в якій було сфальшовано саму мову, знецінене смислове наповнення слів.

«Совєтськість — тяжка хвороба, — писав Шевельов, — для багатьох, може, невигойна. (У слабкій формі я теж колись перехворів був на неї.)»

Спадщина Шевельова й є дієвим ліком від цієї хвороби. У незалежній Україні на ній уже мало б сформуватися молоде покоління гуманітаріїв. Та й не тільки гуманітаріїв.

Натомість нещодавні події в культурному житті Харкова засвідчили, що в деяких середовищах, передусім чиновницьких, бацили цієї хвороби виявили свою надзвичайну живучість.

Нагадаємо, що конфлікт громадськості Харкова з обласною та міською адміністрацією виник у зв’язку зі встановленням меморіальної дошки Юрію Шевельову. Конфлікт ще раз продемонстрував намагання нинішніх керівників Харкова й області повернутися в радянське минуле.

У «Дні» вже були повідомлення про реанімацію в соціокультурному просторі міста радянської символіки та радянських свят, як, наприклад, появу в Харкові скверу, названого на честь «Радянської України», або ж прийняте обласною радою рішення про «широке святкування» 95-ї річниці заснування неіснуючої організації — ВЛКСМ тощо.

У цю ж схему вписується й нинішня реакція місцевої влади на ініціативу кількох наукових і громадських організацій Харкова щодо відзначення 105-річчя від дня народження Юрія Шевельова. На 5 вересня було заплановано проведення ряду заходів, зокрема встановлення пам’ятної дошки на будинку «Саламандра» по вул. Сумській, 17, де мешкав Юрій Володимирович; проведення екскурсії «Харків Юрія Шевельова» та круглого столу на тему «Юрій Шевельов і сучасність».

Однак напередодні визначеного дня з’явилась інформація про те, що голова Антифашистського комітету Харківщини Нісан Ройтман висловив протест у зв’язку з вшануванням Шевельова, заявивши нібито вчений під час війни підтримував окупантів. Слідом за цим харківський губернатор Михайло Добкін на своїй сторінці в «Твіттері» назвав Юрія Володимировича зрадником, дезертиром і пособником фашистів. «Интересна» биография у этого героя, — додав Михайло Маркович. — Вот они кумиры жаданов, варченок, аваковых и прочей...»

У зв’язку з такими заявами в міськвиконкомі вирішили переглянути дозвіл на встановлення меморіальної дошки Шевельову, який громадські організації отримали ще 2011 року. Зважаючи на це, ініціаторам вшанування пам’яті великого земляка довелося відкрити меморіальну дошку в авральному режимі — 3 вересня пізно ввечері при світлі автомобільних фар. Крім того, громадські активісти організували цілодобове чергування біля будинку зі щойно встановленим пам’ятним знаком. І це не було зайвим, бо Михайло Добкін знову відгукнувся на акцію вкрай агресивно: «Мерзавцы фашистские своему фашистскому мерзавцу доску прибили. Впопыхах и в темноте, как и подобает предателю».

Зазначені інсинуації навколо імені Юрія Шевельова є не чим іншим, як повторенням давнього наклепу, сфабрикованого в надрах КДБ з метою компрометації вченого, котрий на той час здобув авторитет у славістичних колах американських і європейських університетів.

У брошурі «Проти націоналістичних фальсифікацій розвитку української мови», опублікованій 1973 року в «Науковій думці», двоє авторів-мовознавців, що сховалися за псевдонімом Марії Михайлівни Тарасюк, в суто радянській традиції шельмування ідеологічних ворогів наділили Юрія Володимировича такими характеристиками: «перекинчик», «гітлерівський прихвостень», «український буржуазний націоналіст», «людина без совісті, честі; людина, для якої батьківщина — предмет брудних спекуляцій» тощо.

Неспроможність до об’єктивної наукової дискусії змушувала мовознавців вдаватися до такого стилю дискусії: «Залишмо осторонь явно провокаційну вигадку автора фашистської газети про «русифікацію України». Радянські люди такої «проблеми» не бачать, вона створена тими, хто, продавши рідну землю, погавкує на неї з європейських та американських смітників. Що ж до суто «мовознавчих» проблем, які намагається нав’язати радянській лінгвістиці гітлерівський прихвостень, то від них за версту відгонить неуцтвом і ретроградством».

При цьому всі звинувачення Шевельова в співробітництві з гітлерівцями будувалися на кількох його публікаціях 1941 — 1942 років у «Новій Україні» — єдиній українській газеті, що виходила в Харкові під час німецької окупації.

На ці закиди вчений відповів у розлогій статті з іронічною назвою «Так нас навчали правильних проізношеній», спершу надрукованій у журналі «Сучасність», що виходив у Нью-Йорку.

Сьогодні, коли праці Шевельова вже не переховуються за сімома замками в спецхранах і чимало його творів опубліковано в Україні, кожен, кого цікавить доробок славетного філолога, може ознайомитися й із цією його полемічною статтею.

Але, оскільки у Харкові знайшлись особи, та ще й у адміністративній верхівці, які хочуть реанімувати радянську практику компрометації видатного вченого, варто надати слово й самому обвинуваченому. Ось що пише Юрій Володимирович у зазначеній вище статті про історію свого співробітництва із газетою «Нова Україна»:

«Через те, що фактичні дані Тарасюкові дуже обмежені, я дозволю собі допомогти йому в його обвинуваченнях, доповнивши їх конкретними даними. Це також може полегшити кому слід дослідну працю в архівах КГБ. (Адже «Нова Україна» не лежить на відкритих полицях міських і сільських бібліотек.) Протягом 1941 — 1942 рр. я опублікував у «Новій Україні» дев’ять статей. Одна була про становище української мови на радянській Україні. Не можна сказати, на жаль, що ця стаття втратила свою актуальність: історію про ґ і про твердість приголосних перед і доводить це, якщо доводити треба. Одна стаття була про Гребінчин альманах «Ластівка», одна про Шевченка. Далі були статті про двох письменників, що були заборонені (а один з них, коли не помиляюся, й досі заборонений) в СРСР — Олеся й Черкасенка. Далі була стаття про Потебню як українського вченого. Одна про культуру мови. І, нарешті, дві з поточного життя Харкова — єдині, де я міг би «описувати подвиги» і т. д. Але не описував. Кілька моїх статтів були 1942 року відкинені, бо німецький цензор вимагав пронімецьких матеріялів і рішуче заперечував вміщення суто українських. Після того прийшла вимога, щоб у всіх статтях уживати терміну «жидобольшевицький», а не просто «большевицький», і відтоді моя співпраця з газетою припинилася».

Оскільки топонімічна комісія Харкова на засіданні 4 вересня вирішила переглянути своє рішення про встановлення меморіальної дошки Шевельову і вивчити додаткові матеріали щодо його біографії, пропоную членам комісії прийняти до відома й цю інформацію. Крім того, опубліковану в «Новій Україні» статтю про стан української мови в УРСР вони можуть прочитати на сайті movahistory.org.ua, щоб пересвідчитись, чи був Юрій Володимирович зрадником Батьківщини. Стаття, підписана псевдонімом Шевельова Гр.Шевчук, має назву «Уярмлена мова».

Що ж до коментарів Добкіна з приводу ініціативи харківських громадських організацій, то вони заслуговують на окремий коментар. Вислови губернатора демонструють не тільки хамство й невігластво автора. Вони унаочнюють той прикрий факт, що мова ненависті, яку десятиліттями впроваджувала радянська ідеологічна пропаганда, досі лишається впливовою в деяких середовищах. За своєю стилістикою текст, який Добкін розмістив на «Твіттері», сягає навіть не ближчої брежнєвської доби, а сталінської, коли мова ненависті досягла свого апогею. Її визначають такі риси, притаманні й висловам Михайла Марковича, — оперування брутальною лайкою щодо класових ворогів, смислове знецінення слів, їхня семантична порожнеча (адже прикметник «фашистський», вжитий щодо Шевельова і тих харків’ян, які шанують спадок видатного земляка, не має жодного реального значення, єдине його призначення — підсилити інвективу «мерзотники»). До типових прийомів тоталітарної пропаганди належить також вживання прізвищ опонентів з малої літери й у формі множини, що позбавляє власні назви індивідуальності й, відповідно, принижує її носіїв.

І все ж активна протидія харківської інтелігенції спробам знищення пам’ятного знака, присвяченого Шевельову, велика кількість публікацій про ці події в пресі та на сайтах, а також численні обурені відгуки в соціальних мережах на хамство Добкіна дають надію на те, що час панування в місті прихильників колишнього антилюдського й антиукраїнського режиму невдовзі завершиться.
Лариса МАСЕНКО
Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5602
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: Відкриття пам’ятної дошки Ю.Шевельову

Повідомлення Кувалда »

У Харкові судитимуть... Юрія Шевельова
Альона Соколинська
День, №172, 25.09.2013

Тільки вчора ми писали, що 25 вересня на сесії Харківської міської ради розглядатимуть питання про демонтаж меморіальної дошки видатному мовознавцю. А вже сьогодні — нові подробиці: 27 вересня у Дзержинському суді Харкова відбудеться процес — з тією ж метою
Фактично це буде суд над самим Юрієм Володимировичем, бо вирішуватиме питання, чи є підстави вважати вченого «колабораціоністом» нацистського режиму. Подія стане безпрецедентним публічним доказом провладного неосталінізму в незалежній Україні.

Поки представники Харківської влади дозволяють собі гучні обвинувачення вченого у «фашизмі» та співпраці із німецькими окупантами Харкова в дусі навіть не радянських, а суто сталінських часів, одіозний голова «антифашистського» комітету Нісон Ройтман подав одразу два адміністративних позови до суду Дзержинського району — на фонд Гната Хоткевича, який організував встановлення пам’ятної дошки вченому, та на Харківського міського голову, який 2011 року підписав дозвіл на її встановлення. Замовний «антифашист» висунув вимоги скасувати рішення мера, демонтувати дошку та признати рішення щодо вшанування пам’яті Юрія Шевельова незаконним. Громадська активістка Вікторія Склярова вважає застосування одразу двох позовів типовою шахрайською «наперсточною» схемою. Бо навіть якщо позов проти фонду Гната Хоткевича буде програно, то позов проти міськради, вже виграний заздалегідь, оскільки мер Харкова не буде захищати власний дозвіл на встановлення дошки, а просто визнає свою «помилку». Віце-президент фонду Гната Хоткевича Кость Черемський говорить, що до позову додано кілька «документів», які мало стосуються справи та навряд чи їх можна вважати доказами. Це здебільшого передрук статей з Інтернету про Юрія Шевельова, зокрема з «Вікіпедії», та архівний випуск газети «Нова Україна», з якою вчений співпрацював, але без його статей. «Перелік статей Шевельова, надрукованих у цьому виданні, відомий та давно досліджений. Це були в основному поезії, дослідження літературознавчого характеру, серед них не було жодної політичної статті на підтримку нацистського режиму, про які говорять представники влади», — говорить пан Черемський (детальніше про це — у статті «Харків повертає своє обличчя. Влада його втрачає» у «Дні» №171 від 24 вересня 2013 року).

Разом з тим серед висловлювань Юрія Володимировича чітко лунають тверді антирадянські переконання. Отже, ті, хто сьогодні намагається звинуватити його у «фашизмі», насправді захищають радянське минуле та є гідними спадкоємцями служби НКВС. Сьогоднішні провладні «антифашисти» гаряче продовжують сталінську роботу з переслідування та таврування геніального вченого. Тепер — посмертно.

Мало хто сумнівається щодо провладного рішення суду. «Дуже важко буде боротися в суді, — зауважує Кость Черемський. — Бо ми всі знаємо, які зараз судді. Очевидно, що ніхто не буде розбиратися із справжнім доробком Шевельова. Я переконаний, що рішення про видалення дошки вже прийнято». Також є небезпека, що дошку знищать кримінальним способом руками замовлених вандалів. Утім, громадські активісти та правозахисники готуються до напруженої та довгої боротьби і до подавання апеляцій до високих інстанцій. Однак подавати зустрічний позов проти тих, хто плямує ім’я вченого, вони наразі не збираються. «Наша головна мета не нападати на українофобів, а захистити честь Юрія Шевельова. Бо це означає — захистити честь українців, роль наших інтелектуалів, науковців, відстояти велич їхнього наукового потенціалу».

Сьогодні очевидно — ситуація з дошкою Юрію Шевельову стала демонстрацією розколу між владою та суспільством, протиріччя всередині суспільства, а головне — проявом реакційних неосталінських тенденцій у новітній Україні. Чи дивно, що гарячою точкою цього протистояння став саме Харків, який гаряче любив його видатний син, Юрій Шерех?

Без суду і... з молотком
Альона Соколинська
День, №173, 26.09.2013
Учора вдень пам’ятну дошку Юрію Шевельову було знято брутальним, кримінальним способом: її розтрощили на шматки, а залишки забрали. Себто — вкрали. Пам’ятний знак протримався у місті, який зараз все гучніше називають «столицею неосталінізму», лише 21 день (детальніше про ситуацію довкола меморіальної дошки Юрію Шевельову читайте у статті «У Харкові судитимуть... Юрія Шевельова» у «Дні» №172 від 25 вересня 2013 року та у статті «Харків повертає своє обличчя. Влада його втрачає» у «Дні» №171 від 24 вересня 2013 року).

Місцевому журналістові, який став свідком акту вандалізму, троє руйнівників відповіли, що є працівниками ЖКГ. За півгодини до цього акту депутати Харківської міськради, незважаючи на численні звернення мирової наукової спільноти на захист Шевельова, абсолютною більшістю голосів прийняли рішення про скасування дозволу на встановлення пам’ятної дошки вченому: «за» проголосували 65 обранців, четверо були проти, троє утрималися. Але зносити дошку без суду ніхто не мав права. Отже, три комунальники та людина, яка віддала наказ про знищення дошки, порушили закон. Громадські активісти Роман та Костянтин Черемські, які від початку займалися встановленням дошки, подали заяву щодо скоєного злочину в міліцію. «Відкрито кримінальну справу. Люди, які це зробили, повинні компенсувати громаді матеріальні та моральні збитки», — коментує події Костянтин Черемський. Але, зауважимо, досі в Харкові не було знайдено та покарано жодного винного в руйнації пам’яток української історії, наприклад, не знайдено навіть слідів величезного каменю воїнам УПА. Хоча у кожному випадку відкривали карні справи. Отже, навряд чи трьом комунальникам-злочинцям щось загрожує з боку харківських правоохоронців.

Наразі громадські активісти вважають, що 25 вересня — це «чорний день», коли влада Харкова відкрито продемонструвала в місті верховенство криміналу та неосталінізму.

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКА»

Олександр ПРИЛИПКО, журналіст:

«Саме сьогодні отримав із «Дня» Юрія Шевельова та Валерія Марченка в добірці «Підривна література». Читаю про національних учених і письменників, які допомагають народові позбутися рабства: «Офіційна пропаганда паплюжить і обливає їх брудом хули, зневажливо відвертається від них обдурений народ... Як тут не згадати бабусю, яка принесла в’язку хмизу на вогнище Яна Гуса...» Цей нещасний із сокирою, як і ті, хто послав його, — Кернес із Добкіним, такі ж принижені до втрати самосвідомості старі».
Дошку Шевельову в Харкові вчора було брутально знищено, попри те, що справу про її можливий демонтаж розглядатимуть у Дзержинському райсуді міста лише завтра
Кувалда
Редактор
Повідомлень: 5602
З нами з: Сер травня 27, 2009 8:33 pm

Re: Відкриття пам’ятної дошки Ю.Шевельову

Повідомлення Кувалда »

Засновано премію імені Юрія Шевельова
17 жовтня 2013, "День"

Український центр Міжнародного ПЕН-клубу, Києво-Могилянська Бізнес Школа, видавництво «Дух і Літера» та Український науковий інститут Гарвардського університету заснували премію ПЕН-Клубу імені Юрія Шевельова.

Присуджуватиметься вона раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику, опубліковану протягом останнього року. Про це у Facebook повідомила літературознавець і культуролог Тамара Гундорова.

Згідно з її повідомленням, премія має імʼя Юрія Шевельова, "який започаткував модерну українську есеїстику". Нею відзначатимуть внесок автора у незалежність думки та витонченість есеїстичного стилю.

Імена трьох номінантів оголосять 10 грудня 2013. Лауреат буде оголошений під час церемонії, у вівторок, 17 грудня 2013, у день народження Юрія Шевельова.

Лауреат премії отримує: статуетку Бронзового Ангела – символ цієї нагороди, а також грошову премію та диплом лауреата. Номінанти отримують: дипломи номінантів та колекцію десяти томів видавництва «Дух і Літера».

Капітула премії:
Тамара Гундорова, літературознавець, член-кореспондент НАНУ (Інститут Літератури)
Оля Гнатюк, секретар Капітули, член Виконавчої ради Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу
Сергій Плохій, директор Українського наукового інститут Гарвардського університету
Микола Рябчук, віце-президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу
Олександр Саврук, директор Києво-Могилянської Бізнес Школи
Елеонора Соловей, член Виконавчої ради Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу
Леонід Фінберґ, головний редактор видавництва «Дух і Літера»
Запропонувати кандидатів можуть українські та іноземні культурні інституції та наукові центри, творчі обʼєднання, приватні особи. Обґрунтування пропозицій не повинно перевищувати 4 тис. знаків.
Зголошення просять надсилати відповідно до зазначених вимог в електронній формі до 30 листопада 2013 року на адресу: sheveliov.award@gmail.com
Відповісти

Повернутись до “Мовна політика”